Взаємозв’язок архітектури і мистецтва в розвитку Львівської архітектурної школи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Геополітичне положення міста Львова зумовлює нерозривний зв'язок засад мистецької освіти у цьому місті з основними концепціями мистецької освіти України та різних європейських шкіл. Простежено різновекторні впливи української класичної школи та традиції західного підходу до художньої освіти у вищих навчальних закладах. Враховуючи архітектурно-історичні приклади та надбання української художньої школи, львівська мистецька освіта повинна зберегти традиційні національні ознаки та толерантно синтезувати й презентувати їх на фоні європейських архітектурних шкіл.

Львів - багатонаціональне місто з полікультурними традиціями. Регіональні художні досягнення та звичаї Галичини, як частини українських земель, впливали на розвиток мистецької освіти. Львівська художня освіта ще з ХІХ ст. намагалась акумулювати надбання класичного професійного мистецтва, що глибинно формувалось на вивченні та аналізі кращих зразків та традицій світового мистецтва.

У 1877-1939 рр. мистецька освіта у Львівській політехніці поступово досягла високого рівня. Цей розвиток було перервано в часи Другої світової війни, а в радянські часи художньо-естетична підготовка фахівців, на базі викладання дисциплін образотворчого мистецтва, змогла відновлюватись лише в 70-і роки. Яскраве втілення цієї методики стало можливим після 1991 року. З настанням незалежності України, вищі навчальні архітектурно-технічні заклади, на основі діючих навчально-обслуговуючих художніх кафедр та споріднених дисциплін, розпочинають підготовку фахівців за напрямом «Мистецтво». Львівська архітектурна школа, завдяки давнім традиціям мистецької освіти, посідає пріоритетне місце в Україні у розвитку цього напряму. У наш час є актуальним відродження традицій львівської художньої освіти, повернення на високий рівень викладання мистецьких дисциплін для архітектурних спеціальностей у Політехніці.

В умовах розвитку часових структурно-навчальних змін у Львівській політехніці художня підготовка має забезпечити виконання основних вимог, які притаманні засадам підготовки архітекторів. Формування та збереження науково-методичних фондів повинно гарантувати безперервність традиції архітектурно-художньої освіти. Більш поглиблене вивчення засад дизайну, живопису, скульптури та графіки, вдосконалення їх практичного застосування вплине на формування художньо-естетичного світогляду студентів архітекторів, дизайнерів і реставраторів.

Враховуючи низький рівень вивчення розвитку мистецької освіти у кращому технічному закладі міста Львова та західної України - Львівській політехніці, необхідним є ґрунтовне дослідження базової складової архітектурної освіти, вираженої у художній підготовці студентів для естетичної надбудови на основі архітектурно-проектних засад. Аналіз цієї актуальної проблематики, зроблений вперше, дозволить заповнити лакуну в українському мистецтвознавстві. Знання творчості викладачів минулого і сучасних фахівців, особливо їх досягнень у дизайні та у вирішенні проблеми взаємодії архітектури з іншими просторовими видами мистецтва має, на нашу думку, суттєво допомогти вихованню нової генерації випускників Інституту архітектури Львівської політехніки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах науково-дослідних робіт Національного університету «Львівська політехніка». Тема дисертації відповідає науковому напряму кафедри дизайну та основ архітектури - «Дизайн в системі природи, суспільства і архітектури» (номер державної реєстрації ДОА-1 0108U010396). Тему дисертації затверджено на засіданні кафедри (протокол № 3 від 21.03.2011 р.) та вченою радою Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» (протокол № 6 від 24.03.2011 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі та визначення синтезу архітектури та мистецтва у творчих доробках її представників.

Згідно з метою, поставлені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан виявленої проблеми, узагальнити та систематизувати джерела наукових досліджень вітчизняних та європейських науковців, котрі торкаються вивчення мистецької освіти в архітектурній школі Львівської політехніки.

2. Розробити комплексну методику аналізу розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі.

3. Охарактеризувати зміст поняття «мистецька освіта архітектурної школи», показати його специфіку на відміну від художньої освіти суто мистецьких спеціальностей.

4. З'ясувати передумови, які вплинули на формування, розвиток мистецької освіти та становлення напряму «Мистецтво» в архітектурній школі Львівської політехніки.

5. Виявити та охарактеризувати основні етапи розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі через дослідження історії формування відповідних кафедр, навчальних планів та програм, навчально-методичної, науково-дослідної, проектно-художньої діяльності її викладачів.

6. Висвітлити синтез мистецтв у творчості викладачів Львівської архітектурної школи, а також їх художньо-педагогічний доробок та внесок як у розвиток архітектури, так і розвиток образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва Львова та Західного регіону України.

7. Встановити характерні закономірності викладання мистецьких дисциплін у Львівській архітектурній школі.

8. Обґрунтувати рекомендації щодо продовження традицій мистецької освіти та застосування синтезу мистецтв у Львівській архітектурній школі.

Об'єкт дослідження - мистецька освіта Львівської архітектурної школи.

Предмет дослідження - становлення та розвиток мистецької освіти Львівської архітектурної школи.

Межі дослідження. Часові межі дослідження охоплюють період від 1730 р. (викладання мілітарної та громадської архітектури у Львівській академії на дворічних післядипломних курсах) і до цього часу. Основну увагу звернено на період від 1844 р., який пов'язаний із заснуванням Цісарсько-королівської Технічної Академії.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: першоджерел, статистичного аналізу, історичний, натурних обстежень, порівняння, біографічний, структурний. Для узагальнення результатів методологічного дослідження розроблено хронологічну послідовність наукової роботи, яка графічно подана у таблицях та схемах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

1. Вперше зібрано, систематизовано та введено в науковий обіг значний дослідницький матеріал пов'язаний із синтезом архітектури та мистецтва у творчих доробках педагогів Львівської архітектурної школи.

2. Упродовж традиції дослідження феномену Львівської архітектурної школи уперше проаналізовано становлення важливої складової - мистецької освіти, її історичний розвиток та етапи формування.

3. Розкрито зміст поняття «мистецька освіта архітектурної школи», вперше показано його специфіку з огляду на процеси педагогічної підготовки майбутніх зодчих.

4. Виявлено основні чинники (історико-культурний, політичний та архітектурно-мистецький) та проаналізовано їх вплив на становлення і розвиток мистецької освіти Львівської політехніки досліджуваного періоду.

5. Визначено особливості формування напряму «Мистецтво», як результат розвитку кафедр художнього спрямування в архітектурній школі Львівської політехніки. Проведено порівняльне дослідження з іншими архітектурно-технічними навчальними закладами України.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати дослідження, які доповнюють наявні відомості щодо історії становлення та розвитку Львівської архітектурної школи, її мистецької освіти, можуть використовуватись та впроваджуватись у навчальний процес, а саме вводитись у лекційні курси для базових напрямів 1201 «Архітектура» та 0202 «Мистецтво» Інституту архітектури, а також для підготовки спецкурсів чи окремих розділів теоретичних курсів з історії архітектури та мистецтва, історії дизайну. Практичне значення дослідження полягає у застосуванні його положень і висновків у складанні методичних розробок та навчальних посібників. Поряд з тим є можливість використання результатів дослідження у суміжних дисциплінах - мистецтвознавстві, реставрації, педагогіці. Цей матеріал може використовуватись у довідниках, науково-популярних та науково-дидактичних виданнях. Зібраний та систематизований значний архівний матеріал є важливою джерелознавчою базою для проведення поглиблених досліджень з історії Львівської архітектурної школи, а також у вивченні творчого доробку її митців.

Результати дослідження впроваджено на практичних заняттях з курсу «Архітектурна графіка», «Архітектурна композиція», «Рисунок, живопис, скульптура» для базової спеціальності «Архітектура» та в лекційний і практичний курс «Мала архітектурна форма» для студентів четвертого курсу базового напряму «Мистецтво», спеціальності «Дизайн».

Особистий внесок здобувача. Основний зміст дисертаційної роботи опублікований у 10 наукових працях у фахових виданнях, внесених у перелік МОН України; 1 науковій статті у закордонному фаховому виданні; 7 тезах конференцій. 9 публікацій виконані одноосібно, дві наукові статті опубліковано у співавторстві з науковим керівником к.арх., проф. Петришин Г.П. Особистий вклад аспіранта у працях, написаних у співавторстві, полягає: [2] - у висвітленні біографічних даних митців, котрі працювали у Львівській політехніці на зламі ХІХ-ХХ ст; [7] - визначенні змісту та завдань практичних занять навчальної дисципліни «Мала архітектурна форма» для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «магістр» та «спеціаліст».

Наукові результати дисертаційної роботи узагальнено і систематизовано на основі результатів попередніх пошуків вітчизняних та іноземних дослідників. Внесок здобувача полягає у постановці мети, формулюванні завдань, систематизації та аналізі великого обсягу архівних матеріалів, в результаті самостійно проведених автором наукових пошуків. Введено у науковий обіг маловідомі архівні матеріали та архітектурно-художню спадщину митців. У дисертаційному дослідженні здобувачем складено каталоги творів педагогів-митців Львівської архітектурної школи, їх біографічні довідки, проаналізовано навчальні плани і програми на всіх етапах підготовки, а також загальний розвиток мистецької освіти в технічному навчальному закладі - Львівській політехніці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки за результатами дослідження доповідалось та було обговорено:

а) на міжнародних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Антон Попель та Львівська архітектурна школа зламу ХІХ-ХХ ст. (до сторіччя смерті А. Попеля)» (Львів, 3-4 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Современные направления теоретических и прикладных исследований '2011» (Одеса, 15-28 березня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Традиционная и современная культура: история, актуальное положение, перспективы» (Пенза-Москва-Мінськ, 20-21 вересня 2011 р.); Міжнародній конференції молодих вчених GAC-2011 «Геодезія, архітектура та будівництво» (Львів, 24-26 листопада 2011 р.); Міжнародному науково-практичному форумі «Теоретичні основи і практичні аспекти використання ресурсоощадних технологій для підвищення ефективності агропромислового виробництва і розвитку сільських територій» (Львів, 18-21 вересня 2012 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції: «Подготовка конкурентоспособного специалиста как цель современного образования» (Пенза - Семей - Шадринск, 20-21 листопада 2012 р.);

б) на всеукраїнських конференціях:

- ХІІ електронній науковій конференції «Теорія і практика матеріально-художньої культури» (Харків, 21 грудня 2010 р.); VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Мистецька освіта в Україні: традиції, сучасність, перспективи» (Луганськ, 23-25 березня 2011 р.); 73-ій науково-практичній конференції Київського національного університету будівництва та архітектури (Київ, 4-6 квітня 2012 р.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі змісту, списку вжитих скорочень, вступу, основної частини (п'яти розділів), висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків а,б,в,г.

1. Стан дослідження мистецької підготовки у Львівській архітектурній школі

архітектурний педагог мистецький львівський

Дослідження історії формування Львівської архітектурної школи дозволило ознайомитись із станом вивчення розвитку архітектурної освіти у Львівській політехніці. Виокремивши предмет дослідження, було виявлено явище зародження, а в подальшому і розвиток мистецької освіти у технічному навчальному закладі - Львівській політехніці, а також становлення напряму «Мистецтво» в Інституті архітектури Львівської політехніки.

Основними джерелами дослідження стали архівні матеріали, які документують дані розвитку мистецької освіти на різних етапах формування Львівської архітектурної школи, зокрема навчальні плани, списки викладацького складу кафедр, хронологічно-біографічні довідки окремих викладачів та їх творчі доробки, художні роботи студентів та інші архівні документи, котрі складають фактологічну базу досліджень. Додатковими джерелами за тематикою дослідження є наукові публікації: фундаментальні праці з історії архітектури та мистецтва, історичні довідкові видання, монографії, дисертації та автореферати, словники, методичні посібники, навчальні посібники, наукові статті періодичних видань, які стосуються вивчення Львівської архітектурної школи, а також результати соціологічних досліджень, натурні дослідження та фотофіксації.

У вітчизняній та зарубіжній практиці дослідження Львівської політехніки значний масив складає науково-довідкова література (Р. Липка, А. Рудницький, Б. Посацький, Б. Черкес, В. Проскуряков, Т. Клименюк, Г. Петришин, О. Стасюк та польські дослідники J. Boberski, O. Czerner, A. Maіkiewicz, Z. Popіawski, W. Zaj№czkowski, J. Piіatowicz, R. Szewalski, A. Kuryііo). Проте дослідження мистецької освіти мають фрагментарний характер, зокрема висвітлено біографічні відомості та творчі доробки окремих архітекторів, що викладали художні дисципліни та педагогів-митців з художньою освітою, а також проаналізовано навчальні плани та програми Архітектурного факультету, періоду багатого архівними документами, а саме 1844-1945 рр., у складі якого є довідки про викладання художніх дисциплін. Окремі статті науковців кафедри дизайну та основ архітектури торкаються питання підготовки фахівців спеціальності «Дизайн».

Тенденції розвитку архітектури та образотворчого мистецтва Львова досліджуваного періоду висвітлені у монографічних виданнях «Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ-ХХІ ст.», «Архітектура Галичини XIX-XX століть», «Мистецтво львівської сецесії», «Архітектура Львова ХІХ століття», «Ансамбль вулиці Вірменської» та ін. У перелічених працях проаналізовано властиві різним історичним періодам основні стильові, конструктивні, композиційні, типологічні особливості споруд, а також формування Львівської архітектурної школи та впливи провідних європейських шкіл, мистецьких традицій різнонаціональних громад в умовах м. Львова.

У дослідженні проаналізовано архівні креслення та документальні фотографії, світлини робіт викладачів Львівської архітектурної школи другої пол. ХІХ-ХХІ ст., фото корпусів навчального закладу, сакральних та громадських будівель, авторами яких були викладачі Львівської політехніки. Фотознімки з альбомів, спеціалізованих архітектурних та ювілейних видань містять багатобарвну палітру зображень Львова, людей та історичних подій, зв'язаних з містом.

Характеристику розвитку архітектури і мистецтва кін. ХІХ-ХХІ ст. та всіх видів і жанрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва західних областей України радянського періоду у своїх наукових доробках досліджують відомі автори. Аналіз цих праць дав змогу простежити розвиток мистецької освіти на етапі її еволюції відповідно до політичної, соціальної, історико-культурної ситуації в Західному регіоні України.

Широке коло дослідників у наукових статтях висвітлюють розвиток архітектурно-художньої, мистецької та дизайн-освіти в Україні, а також місце дизайну в історії мистецтва. Подано аналіз діяльності окремих визначних митців творчих шкіл, розкрито специфіку формування професійних регіональних мистецьких шкіл в Україні та методику викладання мистецьких дисциплін.

Аналіз посібників та підручників, методичних вказівок, конспектів лекцій, навчальних програм для студентів Інституту архітектури Львівської політехніки та інших навчально-технічних закладів архітектурного профілю, що готують архітекторів та дизайнерів за різними спеціальностями, дали змогу структурувати навчальні дисципліни, детально вивчити розподіл навантаження, специфіку та місце навчальної дисципліни в процесі вишколу.

Проведений аналіз стану дослідження підтвердив наукову необхідність та актуальність висвітлення розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі та визначення принципів застосування синтезу архітектури та мистецтва у творчих доробках її викладачів.

2. Методика дослідження мистецької освіти Львівської архітектурної школи

Відповідно до поставленої у роботі мети, для отримання фактичного матеріалу опрацьовано методику вивчення мистецької освіти Львівської архітектурної школи, яка включає застосування емпіричних та теоретичних методів дослідження, а саме: аналіз і систематизація архівних документів, наукової літератури та періодичних видань за тематикою дослідження, метод спостереження, порівняння, біографічний, історичний, структурний та метод статистичного аналізу. Сукупність описаних методів дає змогу всебічно та повно охарактеризувати кожен об'єкт, розглянутий у науковому дослідженні. Ці методи є базовими для вирішення проблеми наукової роботи.

Під час проведення досліджень було застосовано такі методи:

- метод першоджерел, що полягав в пошуку архівних та літературних матеріалів, в накопиченні інформації, фактів, аналізі зібраних наукових даних. Опрацьовано матеріали з фондів Державного архіву Львівської області за період від 1857-1939 н.р., також зібрано матеріал в архіві Львівської політехніки, який охопив період 1939-1997 н.р. та у відділі рукописів Наукової бібліотеки Львівської політехніки;

- метод натурних обстежень використано в роботі для всебічного і якнайповнішого вивчення досліджуваних об'єктів. Візуальне обстеження передбачало фотофіксацію сучасного стану окремих архітектурних пам'яток та елементів образотворчого мистецтва, зарисовки об'єктів та їх аналіз в наявній забудові міста, в екстер'єрах, інтер'єрах та комплексах будівель і споруд;

- метод порівняльного аналізу дав змогу, на основі проаналізованих навчальних планів та програм, провести порівняння назв та змісту художніх дисциплін від початку викладання їх у Львівській політехніці і до сьогодні, а також зіставити архітектурно-мистецький доробок викладачів на всіх етапах розвитку мистецької освіти Львівської архітектурної школи;

- біографічний метод полягає у способі вивчення біографічних даних митців Львівської архітектурної школи та їх творчої спадщини на основі фактичних даних. Також простежуємо процес формування людини у зв'язку з суспільними умовами певної історичної епохи. Біографічний метод тісно пов'язаний з історичними умовами певного часу та полягає у формуванні довідкового матеріалу, що стосується систематизації рукописних, машинописних документів, фотографій і друкованих праць;

- за допомогою історичного методу виявлено загальні особливості і ознаки архітектури та мистецтва кожного періоду розвитку художньої освіти у Львівській політехніці. Висвітлено розвиток архітектурного середовища навчального закладу та творчий внесок митців Львівської архітектурної школи в архітектурно-художню спадщину Львова;

- застосування структурного методу дало змогу виокремити основні етапи розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі та виявити характерні закономірності мистецьких дисциплін.

- завдяки методу статистичного аналізу проаналізовано кількісні та якісні зміни чисельності художніх дисциплін та зростання викладацького складу на всіх періодах розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі.

Відповідно до поставленої мети дослідження розроблено методологічну послідовність наукової роботи, яка складається із п'яти етапів:

1. Обґрунтована тема дослідження, актуальність та поставлені завдання наукової роботи. Вибрано об'єкт, предмет та межі дослідження, а також сформовано інформаційну базу досліджень. Під час узагальнення результатів дослідження стосовно розвитку мистецької освіти у Львівській політехніці виявлено недостатньо повно висвітлені питання, які потребували детального вивчення та нового напряму дослідження.

2. Розроблена методика дослідження розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі, внеску її викладачів, випускників у розвиток архітектурно-художньої спадщини Львова.

3. За допомогою історичного та структурного методів дослідження виявлено передумови становлення та формування мистецької освіти у Львівській політехніці. Складено періодизацію і охарактеризовано загальні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва Львова кожного досліджуваного періоду та вплив політичного, соціально-економічного і культурного чинників на розвиток мистецької освіти. Охарактеризовано поняття «мистецька освіта архітектурної школи», окреслено його зміст та структурні елементи.

4. Досліджено формування та складено періодизацію розвитку мистецької освіти у Львівській політехніці за допомогою історичного та структурного методів дослідження.

5. Проаналізовано та висвітлено стійкі закономірності мистецьких дисциплін за допомогою методів історичного, структурного, порівняльного, статистичного аналізу. Структуровано навчальні художні дисципліни, котрі викладаються від початку становлення мистецької освіти до сьогодні. Інші навчальні предмети вдосконалились, а деякі відродились в процесі розвитку художньої освіти.

У висновках викладено та сформульовано підсумкові результати виконаного дослідження, що відповідають поставленим завданням та меті, при цьому визначилась теоретична значущість та практична цінність дисертаційної роботи.

3. Передумови становлення та розвитку мистецької освіти у львівській архітектурній школі

Мистецька освіта, в тому числі для архітекторів, має принципове значення у розвитку української культури, власне вона забезпечує збереження та розвиток культурних традицій України. Функціонування системи мистецької освіти пов'язано передусім із діяльністю мистецьких навчальних закладів.

Використання поняття «мистецької освіти архітектурної школи», як структурного елементу Львівської політехніки, стосується підготовки фахівців у галузі архітектури та дизайну в вищому архітектурно-технічному навчальному закладі.

У цьому дослідженні для розкриття поняття мистецької освіти (як комплексу художньо-естетичних дисциплін та практичних навиків) Львівської архітектурної школи розглядаємо:

- формування локальної архітектурно-художньої школи, яка відзначається географічними, хронологічними межами та вираженими ідейно-мистецькими особливостями;

- особливості становлення, формування та поетапного розвитку художньої кафедри в структурі архітектурної школи Львівської політехніки;

- класичну академічну систему художньої освіти, як складову мистецької надбудови в програмі базової проектної та художньої підготовки студентів-архітекторів з урахуванням предметів мистецько-теоретичної підготовки;

- комплекс професійно-орієнтованих дисциплін для фахової підготовки дизайнерів;

- розробку наукової та методично-навчальної літератури, а також посібних матеріалів для оптимізації навчального процесу;

- архітектурно-художній доробок творчих особистостей Львівської політехніки та їх аналіз;

- ілюстрацію наукових та творчих напрацювань видатних дизайнерів, котрі здійснюють підготовку спеціалістів у галузі «Мистецтво» за напрямом «Дизайн»;

- вплив архітектурно-мистецького середовища будівлі головного корпусу НУ «Львівська політехніка», як засіб естетичного виховання майбутніх архітекторів та дизайнерів в умовах навчального закладу.

На формування мистецької освіти у Львівській архітектурній школі мали вплив різні фактори, характерно своєрідні на кожному етапі розвитку архітектурної школи. Етапи становлення та розвитку мистецької освіти виявлено на основі політичних, соціально-економічних і культурних чинників.

І етап. Передісторія 1730-1844 рр.:

- 1730-1772. Політично-економічна криза Речі Посполитої.

- 1772-1844. Формування Львова як адміністративного центру великої провінції Австрійської імперії та системи вищих технічних шкіл нового типу.

ІІ етап. 1844-1918 рр.:

- розгляд періоду сер. ХІХ - поч. ХХ ст. - часу стрімкого розвитку Львова, як столиці коронного краю Галичини та будівництва визначних архітектурних об'єктів міста Львова та краю;

- еволюційна зміна художніх стилів та напрямів в архітектурі Львова;

- формування континуїтету педагогічного складу архітекторів та митців Львівської архітектурної школи;

- становлення в Галичині архітектурної освіти загальноєвропейського типу;

- участь педагогів Львівської архітектурної школи у фахових та художніх об'єднаннях, товариствах, мистецьких виставках;

- огляд друкованих видань, в яких обговорювало питання львівської архітектурно-мистецької творчості педагогів Львівської архітектурної школи.

ІІІ етап. 1919-1939 (1945) рр.:

- у впровадження новітніх ідей в архітектурі із застосуванням стилю ар деко, функціоналізму та елементів кубізму;

- внесок творчого об'єднання архітекторів, дизайнерів та художників Баухауз в архітектуру та прикладне мистецтво Львова;

- роль польських друкованих періодичних видань Львова міжвоєнного періоду;

- мистецько-освітня діяльність вищих навчальних закладів Львова.

ІV етап. 1939-1990 рр.:

- ідеологічний тиск на творчість архітекторів і художників;

- виконання політичного замовлення в сюжетно-тематичній структурі творів образотворчого мистецтва, пов'язаних з архітектурою;

- панування «тоталітарного монументального класицизму» (1939-1956) і аскетичної, «типової» архітектури (1956-1980-і рр.);

- низький рівень синтезу мистецтв. Розвиток образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва як доповнення архітектури;

- занепад мистецьких дисциплін в навчальному процесі Львівської політехніки; їх часткове відновлення в 1971-1990 рр.

V етап. 1991-2013 рр.:

- повернення свободи архітектурно-художньої творчості, пошуки нових форм мистецького виразу;

- звернення до вивчення української архітектурної спадщини;

- актуалізація проблеми національної ідентичності в архітектурі;

- відродження цілісного композиційного мислення в синтезі просторових мистецтв;

- насичення архітектури мистецькою складовою як поштовх для розвитку напряму «Мистецтво» в навчальному процесі.

4. Періоди формування мистецької освіти у Львівській архітектурній школі

В аналітичному дослідженні розвитку мистецької освіти Львівської архітектурної школи виділено п'ять основних періодів.

Перший період охоплює становлення мистецької підготовки у Львівській академії (1730-1844 рр.).

Викладання художньо-історичних та фахових дисциплін для спеціалістів у галузі архітектури проводиться у Львові від 1730 р. Метою функціонування дворічних післядипломних студій була професійна освіта архітекторів-педагогів європейського рівня, а також отримання навиків для виконання замовлень у проектуванні та веденні будівництва. У 1749 р. в Шляхетському колегіумі Львова, що діяв під опікою Академії, навчальні програми для студентів охоплювали, окрім курсів іноземних мов, всесвітньої історії, математики, географії, астрономії та ін. предметів - курси мілітарної та громадської архітектури. Першим викладачем в галузі архітектури в 1743-1749 рр. у Львові вважається теоретик і зодчий-практик Ф. Гродзіцький.

Другий період охоплює формування мистецької підготовки у Технічній академії (1844-1918 рр.). На базі багатьох кафедр Львівського університету та Реально-торгової академії, відкритої у 1817 р., 4 листопада 1844 р., було створено у Львові нову Вищу школу - Технічну академію. У 1877 р. завдяки організаторській і педагогічній діяльності ректора Політехнічної школи проф. Ю. Захаревича було утворено архітектурний факультет, вплив якого на архітектурну творчість у Галичині постійно зростав. З його іменем пов'язане формування у Львові архітектурно-дизайнерської школи у другій пол. ХІХ ст. Він започаткував розвиток у Львові дизайну як мистецтва і художню освіту майстрів ужиткового мистецтва, зумівши швидко підняти рівень підготовки студентів.

У Львові в цей період відбувались процеси становлення художньої освіти Галичини академічного напряму. Так, у 1872 р. у Політехнічній школі було створено кафедру «Рисунку та моделювання», завідувачем якої призначили скульптора Л. Марконі, який належав до династії скульпторів, живописців та архітекторів італійського походження. Протягом своєї довгої історії кафедра об'єднувала процеси викладання архітектури і мистецтва.

У період 1872-1918 рр. кількість мистецьких дисциплін та години їх викладання помітно зросли, також збільшувався професорсько-викладацький склад. Викладачі кафедри зближували архітектуру і образотворче мистецтво в навчальному процесі таким чином, що комплекс дисциплін архітектурної підготовки насичувався художніми предметами, а саме моделюванням, наукою про архітектурні форми, архітектурною композицією, естетикою, історією архітектури, рисунком і художньою перспективою, пластичною анатомією, стилізацією. Особливу увагу зосереджувалось на навчанні рисунку.

Продовж тривалої історії художню кафедру не раз реорганізовували та перейменовували, але саме на основі її напрацювань. У Технічній академії (з 1921 р. - Вища політехнічна школа) художні дисципліни викладали численні відомі і кваліфіковані викладачі, серед яких архітектори Ю. Захаревич, Т. Тальовський, В. Садловський, Е. Ковач, М. Ковальчук, М. Осінський, скульптори Л. Марконі, А. Попель, Я. Нальборчик, Т. Блотницький скульптор і живописець М. Созанський, реставратори, історики та інші митці.

Третій період мистецької освіти у Політехнічній школі міжвоєнного періоду 1919-1939 (1945) рр. характеризується розширенням структури архітектурного факультету, збільшенням кількості професорсько-викладацького складу, кількості кафедр художнього спрямування та значним поглибленням художньої підготовки слухачів архітектурного факультету.

Серед 44 предметів, котрі викладали на архітектурному факультеті у 1919-1939 н.р., 29 предметів належать до художніх дисциплін. Мистецький підхід було також використано в освітній підготовці на інших факультетах, зокрема на факультеті сухопутної і водної інженерії та на загальному факультеті, де велась підготовка за математичним напрямком, фізико-хімічним та у рисунковій групі.

Взаємозв'язок архітектури з декоративним мистецтвом, який був присутній в сецесійному мистецтві та стилі ар деко, проявився в навчальних програмах на архітектурному факультеті. Навчальні програми містили завдання зі стилізування природних форм, моделювання рослин і тварин з натури, вивчення стильового орнаменту та інші художні навички, котрі ставали основною базою знань архітекторів у подальшому оздобленні будівель цього періоду.

Слід виділити групу педагогів з архітектурно-технічною освітою, які викладали художні предмети у міжвоєнний період, серед яких: професори Я. Зубжицький, А. Мсцівуєвський, М. Осінський, І. Багенський, асистенти Ю. Бжуховський, Т. Броневський, В. Клебковський, А. Ковальський та ін. Іншу групу становили митці (професійні художники) - викладачі з академічною і художньою освітою: професори В. Гжимальський, В. Лям, Я. Розен, доцент Я. Нальборчик, асистенти І. Вдовицький, Ф. Копкович, З. Трояновський та ін.

У 1939 р. відбулось приєднання західноукраїнських земель до складу СРСР, відтак освітній процес Львівського політехнічного інституту було реформовано на зразок радянських вищих навчальних закладів, проте основний викладацький склад - збережено.

У 1941 р. роботу ЛПІ перервав напад Німеччини на Радянський Союз. На базі скасованого інституту було запроваджено окупаційною німецькою владою інженерні курси (Staatliche Technische Fachkurse Lemberg). У навчальні плани впроваджено політичні предмети, змінено перелік об'єктів, які студентам доручалось проектувати (вилучено проектування сакральних споруд). Ліквідовано архітектурний факультет, але залишилась єдина кафедра архітектурного проектування, котра згодом увійшла до інженерно-будівельного факультету.

Ґрунтовні дослідження архівних документів сприяли ретельному опрацюванню комплексу предметів академічної художньої підготовки архітекторів (найменування теоретичних та практичних курсів, годин викладання, змісту робочих навчальних програм та прізвищ викладачів) на другому та третьому періодах дослідження мистецької освіти у Львівській політехніці. Проілюстровано графіки змін середньо-тижневого навантаження художніх та інженерно-технічних дисциплін на архітектурному факультеті.

Післявоєнний четвертий період мистецької освіти у Львівському політехнічному інституті 1945-1991 рр. розпочинається у 1944/45 н.р. з функціонування двох кафедр художнього спрямування на архітектурно-будівельному факультеті, а саме «Рисунку, живопису і скульптури» (1944/45 н.р. зав. каф. А. Мсцівуєвський, у 1945/46 н.р. - І. Бойченко), яка у більшості складалась із довоєнних викладачів та кафедри «Історія архітектури та основ архітектурної композиції» (1944/45 н.р. зав. каф. Є. Нагірний, у 1945/47 н.р. - І. Багенський).

У 1946 р. Галичину покинула більшість польського населення. Новий викладацький та студентський склад на архітектурній спеціальності формувався із місцевих українців та прибулих зі східних областей України та Росії спеціалістів і студентів. У 1947/48 н.р. у Львівському політехнічному інституті на інженерно-будівельному факультеті було здійснено процес об'єднання кафедр і утворення кафедри «Архітектура», завідувачем якої став проф. І. Багенський, що належав до польської генерації професорів. Кількість художніх дисциплін у межах новоствореної кафедри була значно скорочена.

У той час у 1947 р. відбулось відкриття вищого художнього навчального закладу - Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Згодом випускники інституту становили основу мистецького колективу викладачів рисунку, живопису та скульптури, серед них С. Коропчак, П. Кравченко, Б. Попович, В. Бець, І. Хміляр, Г. Кічула, Я. Шеремета.

У 1959 р. було вдруге частково відновлено набір архітекторів у Львівському політехнічному інституті при інженерно-будівельному факультеті в складі однієї академічної групи «Проектування інтер'єру та меблів». Наприкінці 1960-х років було створено три секції, серед яких одна охоплювала предмети загальної архітектурної підготовки, вивчення архітектурних форм, рисунок, скульптуру, а також історію архітектури. У 1971 р. кафедру «Рисунку і живопису» знову було виокремлено у складі відновленого Архітектурного факультету, яку організовував та очолював провідний архітектор та педагог доц. Р. Липка. У наступні роки поступово збільшувався набір студентів на архітектурну спеціальність. У 1963 р. набір становив дві академічні групи, а від 1975 р. їх кількість збільшилась до п'яти груп щорічно. Відповідно кадровий склад архітектурно-художніх кафедр наповнився великою групою нових викладачів, переважно з числа тих, хто представляли нову генерацію Львівської архітектурної школи.

П'ятий період. Мистецька освітня діяльність НУ «Львівська політехніка» від 1991 р. - до цього часу. Під час зміни державного устрою та розпаду СРСР, Україна, як самостійна держава перейняла базові засади та навчально-методичні плани підготовки студентів-архітекторів, вдосконаливши та реформувавши їх у національних традиціях.

З 1990 р., опираючись на історичні традиції, розширено профіль роботи художньої кафедри й відповідно перейменовано її у кафедру «Історії та художніх основ архітектури» (від 1987 р. зав. каф., проф. Б. Черкес). У 1998 році на кафедрі було здійснено перший набір студентів за напрямом «Мистецтво». У 2003 р. у зв'язку із перетворенням кафедри на випускову і першим випуском спеціалістів - дизайнерів, вона отримала назву «Дизайн та основи архітектури». Кафедра здійснює базову проектну, художню й мистецько-теоретичну підготовку для всіх спеціальностей Інституту архітектури та готує фахівців у сфері дизайну за спеціалізаціями «Графічний дизайн» та «Інтер'єр та обладнання», з 2007 р. готує фахівців за напрямом «Реставрація творів мистецтва».

Протягом періоду незалежності України дизайнерська спеціальність в архітектурно-технічних вищих навчальних закладах формувала нові осередки з підготовки студентів за спеціальністю «Дизайн». Порівняно з іншими навчальними установами архітектурного профілю, зокрема Київським національним університетом будівництва і архітектури, Полтавським національним технічним університетом ім. Ю. Кондратюка, Луцьким державним технічним університетом, Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури та деякими іншими, дизайнерська гілка у Львівській політехніці є найстаршою, має більш глибинні традиції та давню історію.

Опрацьовано процес формування архітектурно-мистецьких осередків вищих навчальних закладів України архітектурно-технічного та архітектурно-художнього профілю, де проводиться викладання художніх дисциплін та предметів дизайнерської підготовки.

На всіх етапах дослідження складено каталоги викладачів художніх дисциплін у Львівській політехніці (зазначено термін викладання, спеціальність, посада, здобута освіта та навчальні предмети, що вони вели). Поряд з тим було сформовано біографічні довідки митців, проведена оцінка та порівняльний аналіз їх творчого доробку періоду 1872-2013 рр. Визначено структуру діяльності випускників Львівської архітектурної школи та проілюстровані їх творчі доробки. У табличній та графічній формах викладені виявлено зміни чисельності викладацького складу художніх кафедр та набору студентів архітектурного факультету періоду 1872-2013 рр. Здійснено аналіз та відображено еволюцію розвитку кафедр художнього спрямування архітектурної школи Львівської політехніки протягом 1730-2013 рр. в структурі технічного навчального закладу.

5. Теоретично-методичні засади мистецьких навчальних дисциплін як складової підготовки фахівців у Львівській архітектурній школі

Мистецькі дисципліни у Львівській політехніці сконцентровано на кафедрі дизайну та основ архітектури. Сьогодні вона здійснює базову академічну підготовку студентів напряму «Архітектура» (спеціальностей: «Архітектура будівель і споруд», «Містобудування», «Дизайн архітектурного середовища»). Також проводиться фахова підготовка студентів напряму «Мистецтво» (спеціальності «Дизайн») та напряму «Реставрація творів мистецтва».

Для викладання дисциплін художнього спрямування на кафедрі залучено високо професіональних фахівців з архітектурною освітою (випускники Львівської політехніки) та зі спеціальною мистецькою освітою (випускники Львівської національної академії мистецтв, Закарпатського художнього інституту, Київського державного художнього інституту, Харківської державної академії дизайну і мистецтв та інших вищих художніх навчальних закладів). Колектив кафедри дизайну та основ архітектури має знаний творчий доробок та творчо працює в галузі образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, теорії та практики дизайну. Члени кафедри беруть участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставках творів мистецтва та дизайну, є постійними учасниками міжнародних пленерів. У дослідженні зафіксовано приклади творчих робіт викладачів кафедри, що торкаються розбудови комплексу будівель Національного університету «Львівська політехніка» та охорони його дизайнерсько-мистецької спадщини.

Визначено та сформовано структуру діяльності викладачів Інституту архітектури Львівської політехніки, а також взаємозв'язок Львівської архітектурної школи з культурно-освітніми та художніми середовищами Львова.

- Мистецько-теоретична підготовка. Навчальні дисципліни циклу історії архітектури здавна викладають на архітектурному факультеті, вони мають традиції, що сягають в далеке минуле. Ці дисципліни вивчають основні суттєві етапи розвитку архітектури народів світу відповідно до змін суспільно-економічних формацій, а також соціальної ролі архітектури як засобу матеріальної і духовної організації життя суспільства.

Тематика наукових досліджень викладачів кафедри вписується в проблематику загальної історії архітектури та історії української архітектури, в тому числі в аспекті перспектив їх подальшого розвитку. Один із напрямів наукової роботи кафедри дизайну та основ архітектури - створення відповідної практичної та теоретичної бази для успішної творчої діяльності в галузі архітектурного проектування. Важливим є використання композиційних програм, спрямованих на мистецькі дисципліни та віртуальне програмування середовища. Викладачі кафедри проводять методичну роботу з метою вивчення та популяризації архітектурних пам'яток Львівської політехніки.

- Художня підготовка. Мистецтво рисунку, живопису, скульптури становить єдиний художньо-творчий та навчально-пізнавальний процес, який дає змогу розвинути спостережливість, відчуття пропорційності, уяву, фантазію, синхронну координацію рук та очей, окрім того набути особливе естетичне бачення світу, а також теоретичні знання та практичні навички у цій області. Базовим для студентів в процесі навчання є освоєння графічного мистецтва, а саме його візуально-комунікабельної основи - рисунка, що є основним інструментом проектної діяльності архітектора та дизайнера.

- Комплекс професійно-орієнтованих дисциплін для фахової підготовки дизайнерів. До професійної художньо-дизайнерської майстерності, яку студенти здобувають, вивчаючи дисципліни спеціальної дизайнерської підготовки, відносимо відтворення образотворчими засобами авторської ідеї - дизайн-пропозиції, набуття навичок проектанта, конструктора, що професійно володіє графічними і технічними засобами та допоміжним інструментарієм, який враховує технічні властивості застосовуваних матеріалів тощо.

Використання спільних засобів художньої творчості та факторів візуального сприйняття архітекторами та дизайнерами спонукає в процесі навчання, у формуванні майбутніх фахівців конструктивно-гармонійних особливостей, до використання спільних навчально-художніх дисциплін.

Сформований комплекс навчальних мистецько-теоретичних та художніх дисциплін, а також виконаний їх порівняльний аналіз, що показує зміну назв, змісту та їх кількості на всіх етапах формування мистецької підготовки Львівської архітектурної школи. Структуроване навчальне навантаження кафедри дизайну та основ архітектури студентів напрямів «Архітектура», «Дизайн», «Реставрація творів мистецтва». Опрацьовано навчальні дисципліни з курсів базової проектної підготовки студентів, лекційних курсів з історії архітектури та мистецтва, практичних дисциплін з рисунку, живопису, скульптури та дисциплін професійної підготовки дизайнерів. Навчальне навантаження на поточний навчальний рік проаналізовано та виведено у форму таблиць (зазначені назви дисципліни, курс вивчення, науковий ступінь, вчене звання та посада викладачів, що ведуть даний предмет та приклади виконаних творчих робіт студентів), встановлено відсоткове співвідношення навчальних предметів, що викладає кафедра ДОА для всіх спеціальностей Інституту архітектури.

Рекомендації щодо збереження традицій мистецької освіти та її розвитку у Львівській архітектурній школі включають науково-дослідну, науково-методичну, проектну роботу, особисту архітектурно-мистецьку творчість педагогів, формування викладацького складу художніх кафедр, розвиток зв'язків Інституту архітектури з художніми та архітектурно-технічними закладами освіти і науки на всеукраїнському та міжнародному рівнях.

Висновки

1. Аналіз наукових джерел та архівних матеріалів за критерієм взаємозв'язку архітектури і мистецтва в розвитку Львівської архітектурної школи підтвердив актуальність даної наукової роботи. Попередні дослідження науковців торкаються в основному питань розвитку архітектурної освіти у Львівській політехніці та архітектурної спадщини її викладачів. Фрагментарний характер мають дослідження художньої підготовки у Львівській політехніці, саме тому, як предмет дослідження, виокремлюємо процес зародження та розвитку мистецької освіти у Львівській архітектурній школі.

2. У науковому дослідженні розкрито та охарактеризовано поняття «мистецька освіта архітектурної школи». З огляду наукової підготовки архітектора (дизайнера) - це комплекс художньо-естетичних дисциплін та практичних навиків, що дають змогу створити мистецьку надбудову на базі проектно-утилітарних засад та норм. У роботі виявлено та досліджено структурні елементи мистецької освіти з огляду на процеси педагогічної підготовки майбутніх зодчих, а саме поетапний історичний розвиток спеціалізованих кафедр у структурі Львівської політехніки під впливом сукупності політичних, соціально-економічних і культурних чинників; формування архітектурно-художньої школи; розробка наукової та методично-навчальної літератури; роль творчої особистості.

3. Запропоновано методику вивчення мистецької освіти Львівської архітектурної школи, яка містить застосування емпіричних та теоретичних методів дослідження у галузі теорії архітектури: аналіз першоджерел, наукової літератури та періодичних видань за тематикою дослідження, спостереження, порівняння, біографічний, історичний, структурний та метод статистичного аналізу. Розроблено методологічну послідовність дослідження, яка охоплює сукупність загальнонаукових методів і складається із п'яти етапів наукового дослідження.

4. Виявлені основні чинники, що вплинули на становлення та розвиток мистецької освіти в архітектурній школі Львівської політехніки:

- політично-економічні чинники становлення мистецької освіти у Львівській академії та Реальній торговій академії у 1730-1844 рр.;

- історико-культурні та архітектурно-художні передумови становлення та формування архітектурно-мистецької освіти у Львівській архітектурній школі 1844-1918 рр.;

- соціально-економічні та культурні фактори як рушійні сили змін у мистецькій освіті Львівської архітектурної школи міжвоєнного періоду 1919-1939 рр.;

- політично-ідеологічний тиск на архітектуру і образотворче мистецтво Львова 1939(1945)-1990 рр. та його відображення у формуванні мистецької освіти Львівської архітектурної школи;

- вплив нових напрямків у пострадянській архітектурі та образотворчому мистецтві на освітню діяльність Львівської архітектурної школи періоду Незалежності.

5. Згідно з соціокультурними і політичними чинниками визначено п'ять основних періодів розвитку мистецької освіти Львівської архітектурної школи.

Перший період характеризувався становленням мистецької підготовки у Львівській академії до заснування Технічної академії у Львові (1730-1844 рр.).

Дослідження другого періоду формування мистецької підготовки у стінах Технічної академії (1844-1877), згодом Політехнічної школи (1877-1921) визначило введення базової класичної академічної підготовки в процес навчання студентів архітектурно-технічних спеціальностей. Створення в академії у 1872 р. кафедри «Рисунку та моделювання» стало основою для подальшого розвитку художньої підготовки студентів у межах спеціалізованої кафедри.

Третій період освіти у Львівській політехніці (1921-1939) характеризувався розширенням структури архітектурного факультету та поглибленням художньої підготовки студентів не лише для архітектурних спеціальностей. Навчальні програми перейняли базові основи у проектуванні та оздобленні будівель, що були притаманні панівним стилям в архітектурі та образотворчому мистецтві.

Четвертий період у Львівському політехнічному інституті (1939-1989) був означений занепадом мистецьких дисциплін в навчальному процесі. Їх кількість у межах об'єднаної кафедри «Архітектура» було значно скорочено через відчутний ідеологічний тиск з боку партійних і державних органів. Навчально-методична робота художніх дисциплін відновлено і продовжено у 1971 р., з періоду відкриття кафедри «Рисунку і живопису».

П'ятий період охоплює архітектурно-мистецьке життя та освітню діяльність Львівської політехніки періоду Незалежності. Навчально-обслуговувальна художня кафедра «Історії та художніх основ архітектури» перетворена на випускову «Дизайн та основи архітектури» за напрямом «Мистецтво» (спеціальність «Дизайн») та «Реставрація творів мистецтва», де відбувається базова теоретична та художня підготовка архітекторів усіх спеціальностей та дизайнерів.

6. Виявлено елементи застосування засад синтезу мистецтв у творчості викладачів Львівської архітектурної школи. Опрацьовано та сформовано архітектурно-художній доробок видатних педагогів, що вели мистецькі дисципліни.

Синтез гуманітарно-художніх та архітектурно-технічних знань і вмінь сучасного педагога архітектурної школи характеризує його як різностороннього фахівця, що володіє теоретичними основами, практичним досвідом у проектуванні і будівництві об'єктів, виконанні творів образотворчого мистецтва та дизайнерських розробок.

7. Встановлено стійкі закономірності структури навчальних дисциплін у підготовці архітекторів, що базуються на:

- класичній базовій початковій підготовці студентів;

- академічних засадах візуальної подачі, об'ємно-просторових рішень та колористичного навантаження поставлених завдань;

- органічному поєднанні сучасної цифрової архітектурної графіки з класичною станковою графікою авторського виконання;

- сполученні утилітарних вимог і концептуально-філософських ідей.

У рамках мистецької освіти Львівської архітектурної школи сформувався комплекс дисциплін для фахової підготовки дизайнерів, що характеризується:

- підходом, що рівною мірою базується на всеукраїнських та регіональних традиціях з урахуванням досвіду західних шкіл з проектування дизайнерського середовища;

- зв'язком із архітектурним середовищем;

...