Вплив трансформації сакрального простору на ісламську архітектуру Великої дамаської мечеті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив трансформації сакрального простору на ісламську архітектуру Великої дамаської мечеті

Велика мечеть Дамаску є однією з найважливіших будівель в ісламському світі Зведена між і роками Омайядським халіфом Аль-Валідом І. Однак витоки цієї будівлі датуються далеким минулим. По-перше це було місцем локації давнього арамейського храму присвяченого богу Хададу

Після успішної військової кампанії Олександра Великого та майбутньої еллінізації храму - присвята Зевсу У першому столітті до нашої ери римляни перетворили його в храм Юпітера

На зорі християнства в Римській імперії, імператор Феодосій в 3 9 1 перетворює храм у собор св Йоанна Останній етап трансформації - мечеть Омейядів яка багато разів була перебудована внаслідок реконструкції після стихійних лих Перераховані фази показують наскільки складна історія цього сакрального місця

Основною метою статті є визначення основних етапів змін, що відбулися в сакральному просторі, щоб визначити, наскільки глибоко в минулому можливо шукати архітектурну кореляцію. Визначити вплив етапів трансформації Великої Дамаської мечеті на пізнішу ісламську архітектуру.

Дамаск розташований між горою Касіюн на заході і пустелею на сході, у родючому оазисі, що постачається водою з річки Барада. Найдавніший згадки свідчать про існування поселення в цьому регіону вже в 9000 рр. до н. е. Проте, є відсутність ознак, що вказують на великі та розвинені населені пункти. Тим не менше, розкопки в Сирії виявили складні поселення, які датуються 9600 до н. е. Сліди урбанізації датовані при розкопках до четвертого тисячоліття до нашої ери. Різні джерела в основному згадують Дамаск під час час амореїв хеттів і єгиптян що контролюють дану територію [9]. Крім того, це поселення згадується в Біблії [6] та Йосифом Флавієм в Юдейських древностях [8]. З кінцем епохи бронзи розвивається регіон спричинений міграцією так званих людей моря В першому тисячолітті до нашої ери завдяки арамійцям Дамаск стає важливим містом на Близькому Сході

Після того, як Дамаск став частиною Ассирійської імперії у восьмому століття до нашої ери завдяки прийняттю фінікійського алфавіту арамейська мова поширюється на Близькому Сході Пізніше це місто контролювалося вавилонянами та персами відповідно у сьомому та шостому столітті до н е Однак основні зміни в місті пов'язані з Олександром Великим та його завоюванням Сирії в р до н е Дамаск опинився під сильним впливом еллінізації і значно перетворився під владою селевкидів [3]. У 90 р. до н. е. місто, можливо, було відновлено як Demetrius. Після успішної кампанії на Близькому Сході Помпей Великий створив римську провінцію Сирію в 64 р. до н. е.

Дамаск стає одним з десяти міст Десяти міст (Декаполіс) [3]. У четвертому столітті відбувалася християнізація у всій Сирії Після розпаду єдиної римської імперії в р н е місто стало важливою частиною східної (візантійської) імперії до 635 р. н. е., коли воно було остаточно завойовано мусульманами [] Під правлінням династії Омейядів Дамаск процвітав як нова столиця халіфату

Це історичне резюме дає необхідний фон для опису змін що відбулося в межах священної зони розташованої в центрі Дамаску Найдавніша археологічна знахідка це храм Хадад [5]. Семітський бог Хадад був головою арамейського пантеону в дев ятому столітті до н е Серед багатьох атрибутів бога грози і дощу - поклоніння на високих місцях, зображувався символічно як бичок з рогами Таке важливе божество вимагало придатного місця поклоніння

Священна територія, яка була обрана для цього є тою самою, на якій стоїть сьогодні Мечеть Омейядів (рис. 1-а). На жаль, майже немає даних стосовно цієї структури. Єдиний збережений елемент храму з барельєфом із зображенням сфінкса, виявленого у північній стіні мечеті (зараз у Дамаському національному музеї) [7].

Що стосується будівництва храму, то очевидно був сильний вплив фінікійців, як і у випадку з Першим Єрусалимським храмом [6]. Храм Хадада мав форму довгастого прямокутника з внутрішнім двориком та типовою для фінікійської архітектури підйомом послідовних камер

Навіть незважаючи на те що Дамаск багато разів був завойований таке священне місце відіграє важливу релігійну роль в місті без будь-яких великих перерв. У другому столітті до нашої ери Дамаск стає великими елліністичним містом завдяки стабільності, наданій Антіохом Великим та його наступниками. В цей час відбувається перехід від Хадада до грецького еквівалента Зевса.

Храм став основним пунктом нової системи урбанізації на основі гіпподамової системи Вхід у храм був розташований на сході і був пов язаний з агорою Via Sacra. Архітектурний характер був ще семітським, лише частково обладнаний грецькими елементами, такими як внутрішній дворик або cella / naos (внутрішня камера) [3]. Все приміщення повинно було бути відносно великим що пізніше було використано римлянами при спорудженні храму Юпітера. Віднесення храму до Юпітера здається природним через його схожість з Зевсом. Римська будівля була однією з найбільших на Близькому Сході, і значно перебудував попередній план. Його історія стала відома через дослідження історії Дамаску та Мечеті Омейядів що почалося наприкінці XVI ст. н. е. і тривало до початку двадцятого століття [7]. Дослідження привели до виявлення римських архітектурних пам яток серед міських будівель які лежать в околицях мечеті Омейядів з храмом Юпітера

Головна структура храму складалася із зовнішнього двору з розмірами х м та внутрішнього двору з розмірами х м

Одна з останніх реконструкцій здійснена під час правління імператора Септимія Півніса в другому столітті. Стіни теменосу зведені з ашларових блоків. Кожен кут будівлі увінчувався квадратною вежою.

Встановлення веж могло бути мотивоване відданістю Юпітерові з високими надбудовами які більше не потрібні для релігійних цілей Головний вхід був розміщений на сході і стіни тименосу вели до цели Зовнішній розмір комплексу був визначений колонадою в коринфського ордеру Колонада забезпечувала захист від сонця та дощу

Наступний важливий момент прийшов у четвертому столітті нашої ери коли християнство стало основною релігією в Римській імперії. Імператор

Феодосій в 3 9 1 р. перетворений теменос [1] храму в християнський собор святого Йоанна. Причина для цієї атрибуції - легенда про голову Святого Йоана Хрестителя, яка була захоронена у храмі (згадується пізніше святині, побудованому всередині Мечеть Омейядів). На жаль, через остаточний перехід в мечеть (оскільки церква була зруйнована), немає певних даних щодо форми та положення християнської структури. Церква, напевно, стояла у центрі або в південно-західному куті теменосу однак немає ніяких незаперечних доказів (рис. 1-г). Різні місця можуть бути результатом різних підходів до Римські та християнські храми. Крім того, найбільш імовірним є менший масштаб оскільки немає інших джерел щодо того що церква настільки величезна Після підкорення Дамаску в 63 5 році теменос було використано як молитовний простір мусульманами Ситуація змінилася в році коли Омейяд Халіф аль - Валід вирішив остаточно змінити церкву на мечеть. Нова структура остаточно була сформована в році

Мечеть Омейядів особливо цікава для візантійського впливу на його архітектуру та декор. Будівництво будівлі базується виключно на римській базиліці Вибір базиліки як структурної моделі могла бути мотивована розміром попередніх структур так і вимоги релігійних практик

Ісламська практика молитися у напрямку до Меки була ще одним фактором перебудови. Таким чином, мечеть була побудована на південній стороні будівлі залишивши решту частини теменосу як відкритий внутрішній дворик (рис. 1-з). Основна структура відрізнялася від типових римських базилік оскільки воно мало три проходи незвичного розміру на лінії схід-захід і один прохід на лінії північ-південь через середину структури

Проходи були утворені арочними колонами деякі з яких могли використовуватися в церкві і належали спочатку до римського храму рис 1-д рис. 1-ж). Дах над трансептом був увінчаний куполом, розташованим біля двох напів-куполів. Цей елемент був також скопійовано з візантійської архітектури. Він був зруйнований у вогні р та пізніше перебудовано без напівкуполів Так як стіни теменосу не мали вікон - виникла проблема з відсутністю денного світла всередині Рішенням було підняти дерев яний дах з черепицею збудований досить високо щоб створити простір для вікон Варто відзначити що ця особливість стала дуже типовою для ісламської архітектури Новий вхід до мечеті розташовано у північній стіні. Арки та будівництво фасаду, а також прикраси та мозаїка були чисто візантійськими та мали величезний вплив на подальші будівлі в Єгипті та Лівані. Навіть після тринадцятого століття, коли Мамелук піднявся до влади були скопійовані мотиви мистецтва в їх архітектуру Башти теменосу використані як основа для монтажу мінаретів.

Велика мечеть Дамаску стала взірцем для ісламської архітектури. Тому чисто римські / візантійські елементи стали загальновживаними в ісламському світі. Мечеть Омейядів це не лише архітектурне явище - за видимими змінами в будівництві та оздобленні, прослідковується безперервність священного простору. Є багато факторів, які слід враховувати в цьому процесі, від суто релігійних та соціальні причин, економічні та політичні чинники. Тим не менше, семитський культ Хадада був заміщений греко-римським політеїстичні релігії замінило християнство що поширилося в Дамаску і врешті-решт іслам який домінував у сьомому столітті

Література

храм архітектура будівля ісламський

1. Bloom J.M., Creswell and the Origins of the Minaret, Muq 8, 1991, p. 55-58.

2. Burns R. Monuments of Syria: An Hist. Guide. L.; N.Y., 1992

3. Cohen G.M., The Hellenistic Settlements in Syria, the Red Sea Basin, and North Africa, Berkeley-Los Angeles-London 2006

4. Creswell K.A.C., Early Muslim Architecture, Part Two: Oxford, Clarendon Press, 1940. Pages 233-237

5. Creswell K., The evolution of the minaret, with special reference to Egypt, BMag 48, 1926, p. 134-140;

6. Finegan J., The Archaeology of the New Testament (Boulder, CO: Westview Press, 1981), II, p. 40.

7. Talal Akili: The Great Mosque of Damascus. From Roman Temple to Monument of Islam. ARCOD, Damaskus 2009. 287 pp.

8. Иосиф Флавий. Иудейские древности. Сочинение в 2 0-ти книгах.

[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/index.html Дата доступу:

07.03.20 1 8. Назва з екрану.

9. Сидорова Н.А., Стародуб Т.Х. Города Сирии. М., 1979. С. 11-81

Размещено на Allbest.ru