Типологічні контамінації в архітектурі Лівобережної України XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типологічні контамінації в архітектурі Лівобережної України XVIII ст.

В.В. Вечерський

Стаття присвячена складним розпланувально-просторовим типам сакральних споруд ХУІІІ ст. на Лівобережній Україні -- так званим типологічним контамінаціям, коли в одній споруді поєднуються характерні риси різних типів -- наприклад, хрестово-купольного і тридільного триверхого храмів. Такі й аналогічні типологічні контамінації були характерними для архітектури розглядуваного регіону протягом ХУІІІ ст.

Ключові слова: архітектурна типологія, розпланувально-просторовий тип, сакральні споруди, контамінації.

На відміну від інших аспектів історії архітектури України КУШ ст., щодо яких донедавна бракувало комплексних фундаментальних досліджень, архітектурна типологія, а точніше - функціональна й розпланувально-просторова типологія будівель і споруд розглядуваної доби стала предметом вивчення у працях Г. Павлуцького, М. Цапенка, П. Юрченка, Г. Логвина, С. Таранушенка, В. Завади, автора цього дослідження та інших науковців [1, с. 129131]. Ці праці, а також наші власні спостереження і розмірковування над архітектурою XVIII ст. підтверджують, що у будівлях і спорудах цієї доби знайшов подальший розвиток значний архітектурний досвід, накопичений у попередні епохи як у дерев'яному народному, так і в елітарному мурованому будівництві. На наш погляд, саме поєднання в архітектурному процесі цих двох джерел обумовило небувале доти урізноманітнення функціональної та розпланувально-просторової типології будівель і споруд. Проте на сьогодні ще майже не дослідженими залишаються типологічні контамінації в сакральній архітектурі доби, тобто коли в одній споруді поєднуються характерні риси різних типів - наприклад, хрестово-купольного і тридільного триверхого храмів. З'ясування цього питання і стало метою даного дослідження, завданнями якого є визначити на конкретних прикладах найпоширеніші види типологічних контамінацій, причому як у мурованому елітарному зодчестві, так і в народній дерев'яній архітектурі.

Окрім основних типів церковних споруд (тридільних, хрещатих та хрестово-купольних), які були наймасовішими й визначали картину архітектурного розвитку XVIII ст., цій добі був властивий також значний розвиток різноманітних типологічних контамінацій. Серед православних храмів до них належать будівлі, які у своїй структурі поєднують у різних комбінаціях основні розпланувально-просторові типи, наприклад: хрестово-купольний тип з тридільним триверхим, або тридільний з триконховим [1, с. 129-136].

Контамінації у дерев'яній сакральній архітектурі пов'язані з основними розпланувально-просторовими типами: тридільним і хрещатим. Поєднанням тридільного одноверхого типу з двовежовим є церква св. Юрія у Седневі під Черніговом (між 1715 та 1747 рр.), яка має елементи, що ставлять її в шерег унікальних архітектурних витворів. Це - скомпоновані симетрично обабіч бабинця і вівтаря по два квадратні в плані зруби, з яких східні низенькі й мають стрімкі односхилі дахи. Завдяки такій композиції чітко виражена масштабна градація об'ємів з наростанням мас до центру надає пам'ятці виняткової монументальності. Натомість західні зруби рівновисокі трьом основним зрубам церкви й увінчані двоярусними верхами. Це створює загальну композицію західного фасаду, дещо схожу на римо-католицький двовежовий костел.

Аналогічну композицію мала Миколаївська церква у с. Нові Млини Борзнянського р-ну Чернігівської обл., збудована у XVIII ст. (точна дата не встановлена) і знищена у 1930-х рр. Вона була трьохпрестольною і мала ускладнену розпланувально-просторову композицію, яка не повторювалася у жодній іншій церкві. Основне ядро тридільне, одноверхе. До бабинця з двох боків прилягали високі баштоподібні чотиригранні зруби, увінчані двозаломними верхами - так звані слупи, об'єднані притвором (С. Таранушенко називає його «передбабинцем») [2, с. 190].

Відома також типологічно унікальна хрещата семиверха Вознесенська церква в Березні на Чернігівщині 17591761 рр. (знищена в 1929-1930 рр.). Це контамінація двох типів: хрещатого з двовежовим. У цій хрещатій п'ятиверхій композиції західне рамено (бабинець) фланковане двома «слупами» - високими зрубами, з'єднаними балконом й увінчаними двоярусними верхами. Цими слупами порушено принцип симетричності й «всефасадності» композиції храму, такий важливий для тогочасної української архітектури. З огляду на це тип, представлений Вознесенською церквою в Березні, не знайшов поширення.

Контамінації у мурованому сакральному зодчестві були набагато поширенішими й різноманітнішими, ніж у дерев'яній архітектурі. З точки зору розвитку архітектурної типології найбільше значення мали контамінації двох основних типів храмів - а саме хрестово-купольного й багатодільного. Найбільш значущими й численними були типологічні контамінації на базі хрестово-купольного типу храму у поєднаннях типів: хрестово-купольного з тридільним триверхим; хрестово-купольного з хрещатим п'ятиверхим; хрестово-купольного з тетраконховим.

Формуванння храмового типу, що поєднував хрестово-купольну структуру з багатодільною (тридільною та/або хрещатою), можемо датувати добою гетьманування І. Мазепи. Завдяки археологічним дослідженням 2005-2008 рр. можемо скласти загальне уявлення про структуру двох соборних храмів, фундованих гетьманом: Троїцького собору в Батурині (перед 1692 р.) та збудованого за цим взірцем собору Вознесенського монастиря у Києві на Печерську (1701-1705 рр.) [3, с. 286-309]. Від Троїцького собору, зруйнованого наприкінці XVIII ст., добре збереглися підмурки. Від Вознесенського собору, розібраного в 1797-1798 рр., лишилися тільки фундаментні рови, які окреслюють загальний розпланувальний абрис будівлі, та зображення 1744 р. (південний фасад) і 1785 р. (перспектива). На підставі цих джерел В. Мезенцев і В. Коваленко зробили висновок, з яким ми погоджуємось, щодо принципової схожості розпланувально-просторових структур обох соборів [3, с. 297].

Проте подальші висновки В. Мезенцева і В. Коваленка ми вважаємо хибними, а саме: вони твердять, що ці храми належать «до типу барокових зальних тринавових баневих церков кубовидного об'єму» [3, с. 297] та що «варіант реконструкції верхів Троїцького собору Батурина за взірцем семибанних двовежових тринавових базилік з трансептом, які споруджувалися в Гетьманщині у 16701690-х рр., видається найбільш ймовірним і узгодженим з однотипною київською церквою. Серед цих базилік найближчим прикладом є семиверхий собор Хрестоздвиженського монастиря в Полтаві» [3, с. 291].

Такі твердження зумовлені нерозумінням архітектурної типології: якщо взяти до уваги те, що з'ясовано про базилікальний та зальний типи храму в фундаментальній «Історії української архітектури» [4, с. 214-218], то стане цілком очевидним, що ні батуринський Троїцький, ані київський Вознесенський собори не належали ані до зального типу, ані до базилікального.

Що можна стверджувати цілком певно - це хрестовокупольність структури їхніх центральних частин, тринавовість планів, триапсидність. Ці собори мають ще одну спільну рису, досить рідкісну: гранчастий або напівкруглий у плані притвор на головному західному фасаді. Його можна було б трактувати як контрапсиду, якби він не відділявся капітальною стіною від основного об'єму храму. Ми вважаємо, що одним з джерел архітектурної композиції з гранчастим або напівкруглим у плані західним притвором міг бути Борисоглібський собор у Чернігові. Його західна ротонда-притвор, що не збереглася, була прибудована у 1672 р. Окрім того, цей тринавовий триапсидний собор наприкінці XVII ст. став п'ятибанним, що наблизило його композицію до структури розглядуваних тут двох мазепиних соборів.

Про те, якими були вінчання обох соборів, свідчать малюнки Вознесенського собору. Щоправда, на них ми не побачимо західного напівкруглого притвору. Це може означати, що станом на 1744 р., коли собор змалював Ф. В. фон Бергхольц, притвор був уже розібраний. Зате стосовно інших параметрів обидва малюнки містять схожу інформацію. Собор увінчували п'ять двоярусних бань: центральна на середохресті, а решта - на осях просторового хреста, зорієнтованих по сторонах світу, тобто над середньою апсидою, над західним компартиментом середньої нави і над південним та північним раменами трансепта. Цю п'ятибанну композицію доповнювали ще шість декоративних маківок, зображених на малюнку Ф. В. фон Бергхольца. Найближчим аналогом такої хрещатої п'ятибанної композиції на тринавовому плані є собор Різдва Богородиці Гамаліївського монастиря 1714-1735 рр. Ми вважаємо, що таке саме хрещате в плані п'ятибанне вінчання мав і Троїцький собор Батурина. Проте великі розпланувальні габарити західного гранчастого притвору свідчать про те, що й він міг вінчатися окремою банею або дзвіницею.

Наступні контамінації хрестово-купольного типу з багатодільним (як тридільні, так і хрещаті) були зумовлені впливом двох розглянутих вище Мазепиних соборів як зразків. Цю слушну думку вперше висловили В. Мезенцев і В. Коваленко [3, с. 299-300].

Першою спрощеною реплікою Києво-Печерського Вознесенського собору став Вознесенський собор Фролівського монастиря, збудований на київському Подолі в 17221732 рр. Він має тринавовий чотиристовпний корпус, увінчаний трьома банями. Це - класичне поєднання хрестово-купольного типу з трибанним. Всупереч давнішим традиціям, фронтони влаштовані парними, причому на поздовжніх південному й північному фасадах, а не на західному.

Фролівський собор став взірцем при будівництві мурованого собору в Ромнах, де на кубічному тринавовому, чотиристовпному, триапсидному об'ємі поставлено три бані по поздовжній вісі, як у дерев'яних тридільних триверхих церквах: над середохрестям, вівтарем і над західним компартиментом середньої нави. При цьому членування фасадів пілястрами та вінчання їх фронтонами зовсім не пов'язані з тектонікою споруди. Собор Зішестя Святого Духа в Ромнах має дуже складну й заплутану історію будівництва. Ми вважаємо дати початку й завершення будівництва собору 1738-1747 рр. найвірогіднішими з огляду на те, що указ митрополита Рафаїла Заборовського про освячення щойно збудованого собору датовано 19 червня 1747 р. [5, с. 106108, 227-260]. До цього ж типу належить собор Козелецького Георгіївського монастиря у с. Данівка 1741-1754, 1770 рр.

Аналогічною за структурою є Спасо-Преображенська церква в Ніжині 1757 р. [6, с. 288]: тринавова, чотири- стовпна, одноапсидна з розташуванням трьох бань за віссю схід-захід. Відмінність від попередніх споруд такого типу - хрещатість плану. Однак кутові криволінійно окреслені камери перетворюють загальний абрис плану на подобу квадрата з заокругленими кутами.

Контамінацію хрестово-купольного типу з хрещатим однобанним представляє Миколаївський собор у Могилеві-Подільському 1754 р. Він тринавовий, виразно хрещатого плану, триапсидний, однобанний (ще два верхи - декоративні). До цієї ж групи належить і значно досконаліша за структурою Благовіщенська церква в Березні на Чернігівщині 1778 р. (знищена в 1930-х рр.). Вона хрещата в плані, дев'ятидільна, однобанна. Рамена просторового хреста мали заокруглені кінці та напівщипцеві дахи. Низенькі квадратові в плані приміщення у міжраменнях накриті високими спадистими дахами з переломом, що підкреслюють центричну пірамідальність композиції, увінчаної центральною банею на восьмигранному підбаннику характерної форми з витонченим двоярусним бароковим вінчанням і круглими вікнами в гранях підбанника, орієнтованих по сторонах світу.

Контамінацією хрестово-купольного типу з хрещатим двоверхим є Троїцька церква Китаївської пустині під Києвом, збудована на місці згорілого храму протягом 1763- 1767 рр. лаврським майстром С. Ковніром за проектом архітектора П. Неєлова. Церква за типом схожа на п'ятикамерний хрещатий український храм з тією різницею, що до східних боків бічних рамен прибудовані жертовник та дияконник у вигляді апсид. Первісно церкву вінчали дві барокові двоярусні бані - одна над середохрестям у центрі храму, а друга над вівтарем. Є також версія дослідника цієї пам'ятки А. Ізотова про те, що первісно церкву вінчали три бані [7, с. 249-263]. Пізніше, у 1854 та 1892 рр., храм отримав прибудови, які змінили його розпланувально-просторову композицію.

Контамінацією хрестово-купольного храму з хрещатим трибанним є Троїцький собор у Глухові, зведений протягом 1720-1806 рр. і знищений у 1962-1963 рр. В. Пуцко нещодавно довів [8, с. 79-87], а С. Юрченко підтвердив, що у визначенні архітектурного устрою цього храму провідною була роль А. Квасова, якого можемо вважати головним архітектором - автором цієї пам'ятки [9, с. 14-24]. Цей собор був останньою ланкою в розвитку архітектурного жанру «державних соборів», започаткованого гетьманами І. Самойловичем й І. Мазепою.

Контамінацією хрестово-купольного типу з хрещатим п'ятиверхим є собор Різдва Богородиці Гамаліївського монастиря у с. Гамаліївка під Шосткою на Сумщині 17141735 рр. В об'ємах виявлено підвищені головну наву й трансепт, бані поставлено на їх вісях, що наблизило гамаліївський собор до класичних хрещатих п'ятиверхих церков.

Здається, що до цього типу близький полтавський Хрестоздвиженський монастирський собор. Але насправді це не так, бо розпланувально-просторова композиція полтавського собору відрізняється від композиції класичних хрестово-купольних соборів епохи І. Самойловича та І. Мазепи, таких як чернігівський Троїцький чи Мгарський, лише принципом розташування чотирьох малих бань не на діагональних осях, а на осях середньої нави й трансепта.

Оригінальну структуру мав Миколаївський собор Пустинно-Рихлівського монастиря у с. Рихли на Чернігівщині, споруджений у 1754-1760 рр. і зруйнований у 1930 р. [10, с. 172]. Він хрещатий, дев'ятидільний, чотиристовпний, п'ятиверхий, але однобанний. За розпланувально-просторовою типологією це була контамінація хрестово-купольного типу з хрещатим дев'ятидільним. Основний об'єм - кубічний, двоярусний. По сторонах світу виступали рівновисокі йому гранчасті виступи на кшталт ексердр, увінчані глухими сферичними банями з маківками. Висока центральна баня на світловому восьмерику мала параболічні обриси.

До контамінацій хрестово-купольного типу з хрещатим дуже близькі поєднання хрестово-купольного типу з тетраконховим, представлені мурованими церквами на кшталт згаданої вище Благовіщенської в Березні 1778 р. Пошук аналогів та джерел приводить нас до ранньосередньовічних візантійсько-грецьких та кавказьких прототипів. У Наддніпрянщині розвитком цього типу стала контамінація хрестово-купольного храму з хрещатим, центричним, п'ятибанним: це собор Різдва Богородиці в Козельці 1752- 1763 рр. (архітектори А. Квасов і І. Григорович-Барський) - кубічна, тринавова, дев'ятидільна, п'ятибанна споруда з виступами-екседрами по осі кожного з чотирьох фасадів, увінчаними лучковими фронтонами. Бані тут розташовано не по сторонах світу, як у Гамаліївському соборі, а діагонально, над наріжними камерами. Спримітивізованою реплікою козелецького собору є майже синхронний за часом побудови собор св. Антонія і Феодосія у Василькові, споруджений у 1756-1758 рр. С. Ковніром.

Відомі в цю добу також контамінації з так званими маргінальними типами храмів: церкви Хрестоздвиженська Києво-Печерської лаври та Різдва Богородиці у Чернівцях поєднують тридільний трибанний тип з триконховим.

У другій половині XVIII ст. з'явилися ще складніші контамінації: хрестово-купольного типу з хрещатим та з типом «храму з контрапсидою» в однобанному та трибанному варіантах. Однобанний варіант представляє церква св. Миколи в Козельці, споруджена у 1781-1784 рр. на замовлення і коштом священика К. Тарах-Тарловського [11, с. 101-103]. Хрещатість церкви виявлена у зовнішніх об'ємах більшою висотою прямокутних у плані рамен об'ємного хреста, їх двоярусністю і тим, що чолові грані рамен завершено високими трикутними фронтонами. На середохресті - масивний світловий восьмерик з глухим ярусним верхом. У міжраменнях зі східного боку розташовані дві чвертьциркульні в плані камери - жертовник і дияконик, висота яких дорівнює половині висоти основного об'єму. Такої ж висоти апсида зі сходу і контрапсида-притвор з заходу. Завдяки цьому досягається масштабна градація об'ємів і деяка центричність самої церкви, яка інакше виглядала б як двоповерхова будівля цивільного призначення. У Південній Наддніпрянщині (Новомосковськ Дніпропетровської обл.) збереглася репліка цієї споруди - Миколаївський собор Самарського козацького монастиря, збудований у 1782-1787 рр. кошом того ж фундатора К. Тарах-Тарловського [12, с. 132].

Триверхий варіант поєднання в одній споруді трьох зазначених вище типологічних схем представляє Воскресенська церква у Сосниці, зведена у 1756 р. й зруйнована після 1930 р. [10, с. 55]. Вона унікальна за розпланувально-просторовою композицією: хрещата, дев'ятидільна, триверха; мала півкруглу апсиду на східному фасаді і таку ж контрапсиду на західному.

На Слобожанщині в цю добу розвивалися свої, суто регіональні контамінації хрестово-купольного та багатодільного типів, які потребують окремого розгляду, оскільки окреслюють регіональну специфіку архітектури цього краю.

Загалом, яскраві регіональні типологічні контамінації другої половини XVIII ст. засвідчують інтенсивність і плідність творчого процесу в архітектурі завершальної стадії бароко. Тож підводячи підсумки, зазначимо, що типологічні контамінації відіграли велику роль у розвиткові архітектури. Архітектурна думка активно переопрацьовувала усталені розпланувально-просторові типи, достосовуючи їх до традицій місцевого зодчества. Водночас на типологічних контамінаціях зосереджувались новаторські пошуки у сферах типології, конструкцій, тектоніки й нової образності. На жаль, ці пошуки не знайшли розвитку і продовження у наступній добі у зв'язку з забороною, яку російська імперська влада наклала на українську національну архітектуру. Ми вважаємо саме розвиток типологічних контамінацій однією з найхарактерніших рис архітектури XVIII ст.

храмовий архітектура просторовий контамінація

Посилання

1. Вечерський В. До питання типології української церковної архітектури доби Гетьманщини // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - Вип. 8. - К., 2001. - С. 129-136.

2. Таранушенко С. Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України. - К.: Будівельник, 1976. - 334 с.

3. Мезенцев В., Коваленко В. Троїцький собор Батурина (близько 1692 р.) за писемними та археологічними джерелами: порівняльний аналіз архітектури // Батуринська старовина. Збірник наукових праць. присвячений 300-літтю Батуринської трагедії. К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2008. - С. 286-309.

4. Історія української архітектури / Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін.; За ред. Тимофієнка В. - К.: Техніка, 2003. - 472 с.

5. Курилов И. Роменская старина: В 4 частях. - Ромны, 1898.345 с.

6. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 Т. - Т. 4. - К.: Будівельник, 1986. - 375 с.

7. Ізотов А. Троїцька церква Китаївської пустині : образно-просторова еволюція храму // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - Вип. 12. - К., 2005. - С. 249-263.

8. Пуцко В. Троицкий собор в Глухове // Сіверщина в історії України (Матеріали 7-ї науково-практичної конференції). - Суми: Вид. буд. «Еллада». - 2008. - С. 79-87.

9. Юрченко С. Кілька документів про діяльність Андрія Квасова у Глухові // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. - Вип. 8. - К. - Глухів: Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК, 2015. - С. 14-24.

10. Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. - К.: НДІТІАМ, 2002. - 592 с.

11. Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. - К.: Видавничий дім А.С.С, 2005. - 588 с.

12. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 Т. - Т. 2. - К.: Будівельник, 1985. - 336 с.

Вечерский В.В. Типологические контаминации в архитектуре Левобережной Украины XVIII в.

Статья посвящена сложным планировочно-пространственным типам сакральных сооружений XVIII в. на Левобережной Украине - так называемым типологическим контаминациям, когда в одном здании сочетаются характерные черты разных типов - например, крестово-купольного и трёхчастного трехкупольного храмов. Такие и подобные им типологические контаминации были характерны для архитектуры рассматриваемого региона в течение XVIII в.

Ключевые слова: архитектурная типология, планировочно-пространственный тип, сакральные сооружения, контаминации.

Vechersky V.V. Typological contaminations in the аrchitec- ture of the Left-bank Ukraine in XVIII century

Article is devoted to the complicated planing-spatial types of sacred buildings of the XVIH century on the Left-bank Ukraine - so-called typological contaminations, when in one building combines characteristic features of different types -- for example, cross-in-square and triple-three-dome temples. Such and similar typological contamination was characteristic of the architecture of the region in the XVIH century.

Key words: architectural typology, planing-spatial type, sacral buildings, contaminations.

Размещено на Allbest.ru