Основні етапи формування наукової думки за проблемою розвитку поліфункціональних музейних комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні етапи формування наукової думки за проблемою розвитку поліфункціональних музейних комплексів

В даній публікації застосовані принципи загальної теорії систем . Завданнями системних методів є врахування основних - визначальних характеристик об' єкту, що досліджується чи проектується . В публікації використані методологічні і методичні положення та розробки таких відомих вчених , як : Л . М . Авдотьїн , Г . Г . Азгальдов , С . Д . Бешелєв , Ю . Г . Божко , В .Л . Биховський, О . Е. Гутнов, Ф .Г . Гурвіч, Л . С . Гуторов , О . В . Заїки , З . А . Кікнадзе , П . М . Когут, Г . І . Лаврик, А .А . Лавров , А . А. Лаушкін , Л .М . Падалко , Ю . В . Персіон, О . Л. Підгорний, Ю . К . Розендорф , Г. В . Рожков, Є .Г . Скібневська, А. Ф . Савкін , В . О . Тімохін, та інших . архітектурне проектування музей

Актуальність дослідження .

Поліфункціональна громадська споруда - це складний архітектурний комплекс в структурі мегаполісу що складається з ряду функціональних громадських блоків об єднаних єдиними комунікаціями що включають в себе транспортні засоби відкриті простори рекреаційні зони в яких перетинаються починаються і закінчуються потоки руху людей з метою отримання концентрованого максимум послуг враховуючи всі сучасні потреби та можливості суспільства [4 ]. Поняття ©поліфункціональний» , прийняте в дослідженні є більш сучасним синонімом застосовуваного в архітектурі поняття ©багатофункціональний» .

Історичний аналіз показав, що , з точки зору функціональної організації поліфункціональних громадських споруд , можна виявити наступні положення , справедливі як для історичних , так і для сучасних об' єктів :

- великий набір функціональних блоків при пріоритетній ролі одного компоненту

- транзит як специфіка побудови та взаємозв'язку основних функціональних процесів

- синтез комунікаційних і комунікативних функцій , інформаційна насиченість

- відкритість для різних соціально-демографічних верств і культурних спільнот

- поєднання якостей інтер' єрного (закритого) і відкритого середовища і ©посередницька» роль , яка допомагає людині адаптуватися в високо урбанізованому оточенні .

Аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду дослідження архітектурного проектування в умовах формування поліфункціональних громадських споруд в структурі мегаполісу показує що процесу трансформації суспільних комплексів властиві наступні передумови

- соціально-економічні ;

- містобудівні, що відображають якісну різнорідність архітектурних об єктів і просторів що об єднуються в поліфункціональні структури

- архітектурно-середовищні, які проявляються у спробах об'єднання різнорідних об єктів в певну цілісність

- транспортно- комунікаційні , що створюють умови максимальної економії часу

- технологічні , характеризуються появою нових видів матеріалів ;

- екологічні , відображають необхідність ландшафтної організації й благоустрою всіх просторів, що формують поліфункціональні громадські споруди [4 ] .

Проблему дослідження поліфункціональної архітектури неможна назвати новою . Широкий огляд зарубіжного досвіду з даної теми був зроблений в роботах таких дослідників як Е . Цайдлер і А. В . Боков, Т . Н. Абдуллаєв . Дослідження Е . Цайдлера послужило основою для характеристики процесів світового розвитку багатофункціональної архітектури в містобудівному контексті Автор розглядає в основному північно американський і західно європейський досвіди в плануванні міських поліфункціональних структур Але робота Е Цайдлера носить оглядовий характер автор свідомо не робить спроб будь якої класифікації

Образ суспільно-транспортних центрів, їх число і склад на території великого міста багато в чому обумовлені його культурно-історичним розвитком, функціонально-планувальною організацією відповідних територій, економічним потенціалом міста , географічним положенням і роллю в системі розселення, кліматичними умовами, особливостями транспортної системи, представленої різними видами транспорту в їх поєднанні або переважним розвитком одного виду . Такі центри міста представляють взаємозв 'язану систему яка може бути представлена центрами різного призначення спеціалізованими науково дослідні медичні навчальні музейно виставкові спортивні та ін планувальних і житлових районів промислових районів і зон відпочинку мікрорайонів які формуються в архітектурно планувальній єдності з транспортними об єктами і спорудами

Поліфункціональний комплекс вже не може бути просто структурою з універсальним і максимально економічним об'ємно-просторовим рішенням, потрібні архітектурна виразність нові засоби формування єдності архітектурного середовища , яка проявляє себе у двох масштабах , в двох рівнях . Один з них , зовнішній , відноситься до навколишнього міського середовища, в яку входить споруда, другий , внутрішній , проявляється в ньому самому - в обумовлених новою композицією просторах в організованому в ній русі в створенні нового середовища у взаємодії нових форм і обсягів

Поліфункціональна організація простору дозволяє не просто максимально ефективно реалізувати утилітарні потреби . Комплексність доступу до різних послуг і процесів в багатофункціональному просторі доповнюється створенням певного фізично виявленого соціального середовища що задовольняє потребу людини в спілкуванні . Єдина організація комунікативної структури створює психологічно комфортні умови для споживача . А комплексне споживання різних функцій дозволяє людині більш ефективно розпоряджатися простором і часом

Створення поліфункціональних багаторівневих громадських споруд є об єктивною необхідністю викликаною з одного боку соціальними вимогами економія часу і зручності для населення і з іншого боку - містобудівними умовами зв язок з транспортом раціональне використання міських територій) [ 5 ] .

На початку XXI ст . проводяться певні уточнення і корективи, щодо концептуальних засад ©музею XXI століття» ( Є . Акуліч , Ю . Гафанова, О . Ломако , Т . Калугіна, Т. Крайнова, Н . Нікішин , В . Сорокін та ін .) . Загострюється питання поліфункціональності музеїв . Сьогодні вітчизняні музеї переживають чергову кризу , хоча і з'являються нові , нетрадиційні , музеї [3 ] .

Вибудовуючи сучасну модель музею та визначаючи його призначення і «культуротворчий» потенціал, О . Беззубова узагальнює різні підходи до осмислення музею як феномену культури . Ключовим поняттям у цьому є «концептуальна модель» - своєрідне осмислення функціональності музею через певне узагальнююче поняття . Серед різних варіантів , увагу привертають наступні

- музей як науково-дослідний і освітній заклад (Й . Бенеш , І . Неуступний) ;

- музей як комунікативна форма (Д . Камерон) ;

- музей як рекреаційний заклад ( Д . Равікович , К . Хадсон , Ю . Ромедер) [2] .

- «музей як соціокультурне явище» (Є .Акуліч) . Поштовхом до даної метаморфози слугувала теорія комунікації( 1 970 - 80-ті рр) [ 1 ] . Музей наближається до компоненту індустрії розваг ; активно розвивається дозвіллєва функція, запроваджуються нові технології залучення максимальної кількості відвідувачів . На думку Є . Акуліча, у музеї, як соціокультурному явищі, змінюються ролі «учасників» , тобто у ролі суб'єкта , який формує зібрання , виступає музейний працівник , роль другого суб'єкту виконує відвідувач музею , який сприймає самий музей Музейному зібранню відводиться роль посередника [ ]

Тож зникає поняття об'єкту. Отже, відвідувачу відводиться активна роль , яка при певних обставинах може стати культуротворчою . Більш чітко вимальовуються перспективи співпраці музею з іншими соціокультурними інститутами - закладами культури та освіти громадськими організаціями фондами соціальними службами тощо Орієнтація на таку концептуальну модель дозволить наблизити музей до «генератора культури» Очевидною є багатоманітність підходів науковців у визначенні концептуальної моделі музею починаючи від «закладницької» «інституційної» до возведення музею у ранг факторів , що визначають розвиток канд. арх., культури загалом . Як відзначає О Беззубова [ ] домінуючим поглядом залишається той що розглядає музей як один із інститутів призначений для збереження збирання та інтерпретації об'єктів

Поліфункціональність музею як суспільного інституту задає багатоаспектність у формуванні його зв'язків із навколишнім світом З'являючись і розвиваючись у певному соціальному середовищі , музей , цілком природно випробовує на собі його вплив При цьому він реагує відповідними діями ефективність яких залежить від рівня розвитку музею наявності програми діяльності різноманітних контактів [ ]

Висновок

Отже : «поліфункціональний музейний комплекс - це багатофункціональна споруда яка поєднує систему приміщень різного функціонального призначення для реалізації основної фондової науково дослідної, експозиційної) та додаткової (освітньої, виховної, розважальної та ін . ) діяльності музею, і об'єднана єдиним комунікаційним простором» .

Література

1 . Акулич Е . М . Музей как социокультурное явление / Е . М . Акулич /Социс . - 2004. - № 1 0 . - С . 89-92.

2 . Беззубова О . В . Некоторые аспекты теоретического осмысления музея как феномена / О . В . Беззубова . - СПб . : Осипов , 2005. - С . 6-27 .

3 . Бєлофастова Т . Ю . Сучасний музей в культурній практиці / Т . Ю . Бєлофастова // Українська культура : минуле , сучасне, шляхи розвитку : наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць . - 2 0 1 0 , Рівне . - № 1 6 . - С . 1 2 9- 1 З З.

4 . Боженко И . А . Архитектурная среда полифункциональных общественных сооружений : автореф . дис . на соискание учен . степени канд . арх. : 05 .23 .2 1 ©Архитектура зданий и сооружений» / И.А. Боженко . - Нижний Новгород - с Боженко И А Развитие полифункциональных общественных сооружений И А Боженко Архитектон известия вузов - - №

Размещено на Allbest.ru