Архітектура функціоналізму у зодчестві міста Луцька: тенденції, запозичення, автентика (на прикладі житла)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 711

Національний університет “Львівська політехніка”

АРХІТЕКТУРА ФУНКЦІОНАЛІЗМУ У ЗОДЧЕСТВІ м. ЛУЦЬКА: ТЕНДЕНЦІЇ, ЗАПОЗИЧЕННЯ, АВТЕНТИКА (на прикладі житла)

І.Г. Абрамюк

У контексті історичного архітектурного розвитку міста Луцька слід виокремити появу функціоналізму як потужної архітектурної течії, принципи якої значно вплинули на формування естетичної виразності міського інтер'єру. В сучасних умовах архітектурної практичної діяльності в Луцьку спостерігається нівелювання стилю, оскільки архітектори сьогодення при проектуванні майже не використовують мистецьких здобутків попередників. Однак будівнича діяльність першої половини ХХ ст. залишила вагомий слід в історико-культурній спадщині міста. А період розвитку функціоналізму на теренах Луцька є важливою віхою архітектурної історії, оскільки місцеві зодчі зуміли вдало використати основні принципи стилю та створити проекти автентичні, лише для цього міста.

Формування цілі статті

Метою статті є дослідження та виявлення рис архітектури функціоналізму в контексті будівничого розвитку міста Луцька, визначення впливу традицій європейських архітектурних шкіл на творчість місцевих архітекторів. архітектура функціоналізм стильовий будівля

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на те, що на початку ХХ ст. Луцьк перестав відігравати вагому політичну та економічну роль у життєдіяльності Волинського краю, в сфері культури та мистецтва він залишався одним із лідерів. Постійні зв'язки із містами країн Європи та Російської імперії зумовили появу в місті нових тенденцій у суспільних поглядах, культурі та зокрема архітектурі. Хоча насамперед панівними були європейські впливи, оскільки Луцьк був центром Волинського воєводства ІІ Речі Посполитої. Власне найактивніший розвиток архітектури та будівництва припав на 30-ті роки ХХ ст. - період розквіту польської держави. Це був час будівельного буму, внаслідок якого на вулицях і площах у Луцьку з'явилися споруди, що презентували різні стильові напрями в архітектурі [13]. Очевидно, що серед багатьох нових течій функціональній архітектурі відводилося особливе місце, оскільки насамперед її принципи трактували формотворення простору як вираження функцій, а також відхід від надмірного декоративізму, що значно зменшувало матеріальні витрати на будівництво, особливо житла.

Тривалий час формувалася міська забудова Луцька, переважно інженерами-будівельниками, які не мали вищої архітектурної освіти і свою увагу насамперед звертали на виконання нормативних вимог до будівництва, що призвело до одноманітності та невиразності архітектурно- композиційних і декоративних рішень. Поява в місті в міжвоєнні роки освічених зодчих уможливила зміни в об'ємно-просторових, композиційних та естетичних рішеннях забудови. Випускники архітектурних шкіл були ознайомлені із концепціями функціонального формотворення, що пропагувалися на Заході.

Майже одразу після закінчення Першої світової війни в європейських країнах стала помітною різка зміна архітектурного спрямування. Розвиток будівельної техніки та індустрії, складності повоєнної економіки створювали умови для максимальної раціоналізації методів проектування та будівництва, а функціональна та конструктивна доцільність стала найважливішим якісним критерієм, що висувався до споруд. Ці фактори зумовили появу так званої функціональної архітектури [11, 15]. Представники цього напряму вважали, що основою створення архітектурного твору є досконалість функціональної організації споруди. Ле Корбюзьє і теоретики Баухаузу, Вальтер Гропіус, Людвіг Міс ван дер Рое та інші заперечували підпорядкованість планової та об'ємної композиції будь-якій архітектурній формі чи образу. Вони стверджували, що в основу архітектурної композиції має бути покладено логічний взаємозв'язок приміщень, а також їх відповідність функціям та санітарно-гігієнічним вимогам. Окрім того, потужний вплив на архітектурний розвиток у місті Луцьку мали конструктивістські теорії діячів московського ВХУТЕМАСу.

Внаслідок професійного підходу до проектування вздовж вулиць міста поряд із насиченими декором еклектичними, модерними, неоренесансними фасадами стали з'являтися прості, різні за розміром і формою взаємопов'язані геометричні об'єми.

Одним із основоположників луцького функціоналізму був Францішек Кокеш, який отримав вищу архітектурну освіту у Львівській політехніці. У своїй проектній практиці Ф. Кокеш, використовуючи догми стилю, застосовував власні принципи для створення естетичного середовища: виносив за лінію забудови частини фасаду (за допомогою цього прийому досягав пластичності будівель), поєднував різні за розмірами та формою віконні прорізи (стрічкові горизонтальні та вертикальні, круглі), вертикально членував фасади та використовував напівциліндричні прибудови, виділяв цокольний поверх. За його проектами зводили та перебудовували будівлі в різних частинах міста, зокрема адміністративний будинок на вул. Караїмській поблизу караїмської кенаси (рис. 1), будинки з магазинами на вул. Ягелонській, 77 та Ягелонській, 101 (тепер Лесі Українки, не збережений) [1, 2].

Цікаво вирішено комерційний дім, запроектований ним на замовлення Довгірда Стефана на вулиці Воєводській (тепер Парковій, 9). Триповерховий будинок складається із двох

перпендикулярних один до одного прямокутних об'ємів. Для урізноманітнення композиції будинку наріжний ріг в одному з об' ємів запроектований напівциліндричним, що помякшує суворість геометричних форм. Підтримуючи традицію функціоналізму, Ф. Кокеш виділив горизонтальні стрічки вікон, намагаючись звузити простінки між прорізами, а також підкреслив сходову клітку на фасаді вертикальним прямокутним віконним прорізом над входом. Загалом статична композиція будівлі не є масивною і вдало вписана в існуючий рельєф пагорба (рис. 2) [3].

Будинок Олександра Дуде на вул. Жеровського, 8 (тепер Крилова, 8) Ф. Кокеш запроектував як прямокутний об'єм, пластичності якого досягнуто лише за рахунок ритмічного чергування вертикальних смуг, віконних прорізів та балкону на центральній осі фасаду. Завершує фасад широкий виступ карнизу із невеликими світловими отворами, вхідний портал розміщений з торцевого боку будівлі. Вхідна група складається із не характерних для функціоналізму ганку та балкону, які підтримуються колонами та півколонами доричного ордеру. Парапет сходів ганку увінчує скульптура лева (рис. 3).

Вагомим є внесок у розвиток архітектури міста Луцька в період 1930-1939 рр. Сергія Тимошенка, який здобув вищу освіту в Петербурзькому інституті цивільних інженерів [12]. В процесі творчого розвитку С. Тимошенко поступово відмовлявся від національно орієнтованих форм на користь лаконічних геометричних об'ємів. Для його архітектурних творів були характерні строга графічність, асиметричність в поєднанні об'ємів, групування об'ємів навколо сходової клітки, цементне тинькування зовнішніх поверхонь тощо [14]. Серед великої кількості проектів, виконаних для луцьких замовників, до творчого доробку архітектора належать будівлі, зведені із врахуванням принципів функціоналізму, на вул. Артилерії (тепер Червоної Калини), вул. Банковій (тепер Потапова), вул. Суворова [14], вул. Шевченка та вул. Жеровського, 6 (тепер Крилова) [4].

Проект будинку на вул. Шевченка, запроектований на замовлення Євгеніуша Станіславського, репрезентував прийоми функціонального формотворення, які використовував у своїй практиці Сергій Тимошенко. За проектом статичному кубічному об'єму двоповерхового будинку, розрахованого на дві квартири, архітектор додав динаміки за рахунок асиметрії головного фасаду, винесенням ризаліту та виділенням сходової клітки прямокутним вертикальним віконним прорізом. Очевидно, що під час проектування С. Тимошенко дотримувався принципу відповідності архітектурної форми внутрішньому плануванню, логічно поєднавши всі приміщення. Для підкреслення тектоніки фасаду проектом передбачено опорядження цоколю та стін керамічною плиткою різного розміру (рис. 3).

Подібними засобами був акцентований фасад будинку Ізабели та Северина Ковальських на вул. Жеровського, 6 (тепер Крилова, 6). Плаский статичний фасад є асиметричним відносно осі, а сходова клітка підкреслена нішою входу та балконом на другому поверсі. Пластичність фасаду підкреслено еркером в центрі другого поверху, а метроритмічна побудова віконних прорізів підвалу, двох поверхів та горища створює динаміку композиції (рис. 4).

До засобів виразності функціоналізму в своїй проектній діяльності зверталися й інші архітектори міста. Зокрема трактування концепцій стилю спостерігається у будинках, запроектованих Йозефом Новаком на вул. Траугута (тепер Горького), вул. 3 Мая (тепер Кривий Вал) (рис. 6); Яном Ганфом на вул. Болеслава Хороброго, 133 (тепер пр. Волі); Пилипом Пилипчуком на вул. Ягелонській, 75 та 91 (тепер Лесі Українки); Тадеушем Садковскі на розі Ягелонської та Сєраковського (тепер Лесі Українки та Пушкіна) (рис. 7), Казиміром Школьницьким (не існує сьогодні) (рис. 8) та інженером-будівельником Олексієм Петровим на вул. Ягелонській, 76 (тепер Лесі Українки), Проектованій, 9 на Красному [5-10].

Для запроектованих ними будівель характерна статичність, лаконічність та строгість архітектурних форм, відсутність деталей, підкреслення горизонтальних смуг віконних прорізів, іноді із виділеними тиньком простінками. Практично всі архітектори підкреслювали вхід та сходову клітку в композиції фасадів за допомогою винесення ризаліту чи вертикального прямокутника віконного прорізу над ганком, що освітлює сходи по всій висоті. Подекуди спостерігається увага зодчих до відповідності зовнішніх конструкцій стильовій традиції, причому планування внутрішнього простору не завжди було організоване за вимогами функціонального взаємозв' язку приміщень. Наприклад, Т. Садковскі в будинку Віри Ясинської на розі вул. Ягелонської та Сєраковського (тепер Лесі Українки та Пушкіна) запроектував складну сітку коридорів та допоміжних приміщень, що заперечує принципу формотворення архітектури функціоналізму [9].

Висновки

Узагальнюючи особливості розвитку луцького функціоналізму, варто підкреслити, що наведені приклади є не єдиними зразками стилю в місті. Велика кількість оригінальних у своєму рішенні чиншових домів і особняків ще сьогодні формують фронт центральних сучасних вулиць Кривий Вал, Лесі Українки, Степана Бандери (рис. 9.), Ярощука та околиць Пролетарської, Кооперативної, Офіцерської. Звичайно, вони потребують детального натурного обстеження та дослідження в архівних фондах для локалізації будівлі, її функціонального призначення, визначення особи архітектора, автентичного планування простору, імені власника.

Загалом архітектура Луцька міжвоєнного часу внаслідок західних впливів поступово відходила від декоративних історизму та еклектики в бік раціоналізації всіх елементів споруди і використання нових матеріалів та вимог прогресивної технології будівництва. В архітектурному колі з'явилося багато нових постатей, творче бачення яких уможливило розвиток Луцька по одній мистецькій прямій з іншими містами Європи.

Література

1. Кондель-Пермінова Н. Петербурзький інститут цивільних інженерів ХІХ ст. - школа підготовки фахівців нового типу// Архітектурна спадщина Волині: Зб. наук. праць. - Рівне, 2012. - С. 248.

2. Метельницький Р.Г. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька / Р.Г. Метельницький. - К.: Дух і літера, 2001. - С. 139.

3. Михайлишин О.Л., Бенедюк П. Модерністичні тенденції у творчості С.П.Тимошенка “Волинського” періоду// Архітектурна спадщина Волині. Зб. наук. праць. - Рівне, 2012. - С. 265 - 278.

4. Якубовський В.Б. Особливості львівської архітектури 1919 - 1939 рр. // В.Б. Якубовський, І.В. Якубовський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - 2002. - № 439. - С. 146 -152.

Анотація