Модель поліфункціонального музейного комплексу. компоненти та системні принципи функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЬ ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЙНОГО КОМПЛЕКСУ. КОМПОНЕНТИ ТА СИСТЕМНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Костянтин Трегубов

Постановка проблеми. Найбільш ефективним методом дослідження архітектурних систем являється процес моделювання. Для архітектури вирішальне значення мають функціональні моделі, їх особливістю є те, що у них не зберігається фізична природа об'єкта, що моделюється, а відображаються лише залежності, форми поведінки і функції складних систем.

Мета. Визначення компонентів, форми поведінки і функції об'єкта, що досліджується, -- поліфункціоного музейного комплексу як демоекосистеми.

Аналіз останніх досліджень. У публікації застосовані принципи загальної теорії систем. Завданнями системних методів є врахування основних -- визначальних характеристик об'єкту, що досліджується чи проектується. Використані методологічні і методичні положення та розробки Л. Авдотьїна, Г. Аз- гальдова, С. Бешелєва, Ю. Божка, Ол. Гутнова, Ф. Гурвіча, Л. Гуторова, О. Заїки, З. Кікнадзе, П. Когута, Г. Лаврика, А. Лаврова, А. Лаушкіна, Ю. Персіона, Ю. Розендорфа, Г. Рожкова, Є. Скібневського, А. Савкіна та ін.

Актуальність дослідження. Моделювання екологічних систем населення -- демоекосистем, передбачає наявність в них наступних властивостей:

- цілісності -- єдності мети, на досягнення якої спрямовані зусилля усіх складових (компонентів) системи;

- численності елементів, кожний з яких виконує свої специфічні функції;

- ієрархічність структури, яка обумовлює взаємозв'язок і взаємовплив елементів залежно від їх системного підпорядкування від вищого до нижчого рівня;

- органічності взаємозв'язку елементів -- коли зміна параметрів одного з них певним чином впливають на стан інших.

Розглядаючи об'єкт дослідження як демоекосистему -- екологічну систему людини, виходячи із загальної типології архітектурних систем (за Г. Лаври- ком), поліфункціональний музейний комплекс (ПФМК) відноситься до змішаних систем, що включають природні й антропогенні елементи.

Модель є штучним об'єктом, що відображає функціональну структуру і поведінку реальної системи, що досліджується, ПФМК. Для моделювання музейного комплексу важливими є функціональні особливості процесів, для яких створюється архітектурне середовище. Ці процеси розділяються на нормовані (Н) та комунікаційні (К) [3].

Нормовані процеси прагнуть до оптимуму, чрез те кожний з них може бути визначений кількісно як об'єктивна норма. Дане дослідження цікавить норма площі для здійснення наступних процесів, що є елементами системи ПФМК:

- виробничі процеси (В): виробництво музейного продукту, що включає науково-дослідну, фондову, культурно-освітню, експозиційну роботу;

- невиробничі побутові процеси (П): адміністративно-господарська діяльність;

- рекреаційна сфера (Р), що включає розважальну, комунікативну, дозвіллєву діяльність.

До комунікаційних процесів, віднесені ті і тільки ті процеси, які забезпечують взаємозв'язок між нормованими функціональними елементами системи.

Особливістю комунікаційних процесів є те, що їх кількісна і якісна визначеність в основному залежить від параметрів і просторового розміщення нормованих елементів системи. Комунікаційні складові є «ненормованими», оскільки до формування розпланувально-просторової структури ПФМК не можна встановити норму площі, об'єму чи протяжності коридорів, сходів, ліфтово-сходових вузлів музейного комплексу.

Крім знання компонентів системи, необхідно знати загальні принципи (закономірності) функціонування і розвитку демоекосистеми, залежно від яких сукупність на перший погляд різнорідних елементів набуває свою особливу нову якість -- цілісність. Визначення та дослідження цих принципів є одним із першочергових завдань архітектурної методології, оскільки накопичення нових емпіричних даних по частковим аспектам не сприяє вирішенню проблеми регулювання та ефективного керування життєвого середовища населення.

У демоекосистемі ПФМК діють практично всі загальносистемні принципи -- цілісності, ієрархічності структури, зворотного зв'язку, компактності, визначальних ознак, інваріантності структури [2].

1) принцип системності; ПФМК -- є системним об'єктом, що має цілісну, стійку структуру, а також типовою є

2) ієрархічність побудови -- послідовне включення систем більш низького рівня до систем більш високого рівня, як зазначалось вище при дослідженні музейної мережі. Система ПФМК є архітектурною спорудою і складається з ряду подібних елементів, які функціонують спільно, у взаємозв'язку і лише в такій цілісності здатні забезпечити досягнення мети, для якої цю споруду було створено.

3) принцип цілісності; вихідним пунктом дослідження є уявлення про цілісність досліджуваної системи ПФМК -- принцип цілісності. Це передбачає розгляд об'єкту з двох позицій: у співвіднесенні об'єкту з середовищем, зовнішнім оточенням і шляхом внутрішнього розподілу самої системи з виділенням її елементів, властивостей, функцій та їх місця в рамках цілого. При цьому властивості цілого приймаються з урахуванням властивостей елементів і навпаки.

Уявлення про цілісність системи конкретизується через поняття зв'язку. Серед різних типів зв'язку особливе місце займають системоутворюючі зв'язки. Різні типи стійких зв'язків утворюють структуру ПФМК, тобто забезпечують її упорядкованість. Характер цієї упорядкованості, її спрямованість характеризують організацію системи. При визначені границь досліджуваної системи були розглянуті групи зовнішніх і внутрішніх факторів, що дозволили встановити межі існування у "зовнішньому” світі множини елементів досліджуваної системи. Таким чином вплив зовнішніх факторів на систему є прямим і породжує зв'язок внутрішніх факторів, що визначають функціонування і розвиток ПФМК у границях тих обмежень, що обумовлені зовнішніми факторами. Внутрішні фактори -- це внутрішні причини системної взаємодії елементів структури, що пов'язані між собою прямими і зворотними зв'язками.

4) принцип інваріантності структури; відмінності у функціонуванні різних елементів і необхідність узгодження їхньої поведінки в рамках системи призводить до формування стійких внутрішніх зв'язків між ними, тобто структури системи. Однією з основних властивостей структури є упорядкованість елементів системи за принципом однорідності, тобто ієрархізація системи таким чином, що однорідні елементи потрапляють на один рівень ієрархії. Таким чином, в системі виділяються підсистеми -- класи елементів, функціонування яких має інваріантні властивості на певних рівнях його розгляду.

Застосування принципу інваріантності структури обумовлює універсальність моделей архітектурних систем, можливість застосування їх для дослідження та оцінки об'єктів різної складності та призначення. Для ПФМК як і для інших архітектурних систем визначальними є системоутворюючі види діяльності: виробнича, невиробнича сфера побуту, рекреаційна діяльність та комунікації. Функціональна структура ПФМК інваріативна при всіх кількісних і якісних перетвореннях компонентів системи.

Принципи інваріантності та ієрархічності структури істотно відрізняються від таких загальних принципів демоекологіі, як принцип компактності і принцип визначальних ознак: останні відносяться до кількісних (метричних), в той час як принципи інваріантності та ієрархічності структури носять якісний (реляційний) характер.

ПФМК, проблема добору та обробки вихідної інформації є досить важливою. Виходячи з об'єктивної неможливості обліку всієї інформації на вході архітектурної системи, застосований принцип визначальних ознак, суть якого заключається в необхідності оперувати лише визначальними повідомленнями всього інформаційного входу.

5) принцип компактності; в архітектурі об'єкти, що виконують в основному одну й ту ж функцію, можуть змінюватися геометрією форми -- при ідентичності заданих (вихідних) показників. Принцип компактності випливає з принципу найменшої дії та принципу мінімальних транзитних площ і сформульований наступним чином: просторова форма архітектурного об'єкта, що найбільш повно відповідає функції цього об'єкту, має найбільшу компактність (при заданих вихідних даних і нормативах). Принцип компактності за Лавриком [2] є методологічною основою для розробки генерального критерію оптимальності, суть якого заключається в постійному прагненні системи до зниження витрат на зв'язки, комунікації. Існуючий досвід свідчить про те, що відношення демоекосистеми до своїх складових зовсім не рівнозначне. Система стабільно прагне до зниження витрат на зв'язки, комунікації.

Таким чином, якщо кожен з нормованих процесів є стабільним (H^ const), а комунікаційна складова цілеспрямовано мінімізується (K ^ min), виникає можливість сформулювати у загальному вигляді критерій оптимальності, притаманний усім цілісним архітектурним об'єктам [80]:

Ф = (К/H) ^ min.

Критерій оптимальності є основою математичної моделі системного об'єкта -- ПФМК.

Загальні системні принципи є необхідними та визначальними взаємозв'язками предметів і явищ об'єктивної дійсності та являються основою для розробки функціональної моделі ПФМК.

моделювання музейний комплекс антропогенний

Література

1. Лаврик Г. И. Методологические проблемы исследования архитектурных систем: Автореф. дис. д-ра архит.: 18.00.01. -- К., 1979.

2. Лаврик Г. І. Основи системного аналізу в архітектурних дослідженнях і проектуванні: Підручник. -- К., 2002.

3. Трегубов К. Ю. Основні фактори, що визначають формування будівель поліфункціональних музейних комплексів // Сучас. проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. / КНУБА. -- К., 2013. -- № 34. -- С. 528-532.

Размещено на Allbest.ru