Особливості сакральної архітектури українців Гуцульщини

Размещено на http://allbest.ru

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 72:726.54(477.85/.87)

Особливості сакральної архітектури українців Гуцульщини

О.П. Тимофій

Вступ

Дерев'яна церковна архітектура України - вагома складова традиційної народної культури, у якій упродовж багатьох століть український етнос будівельними і художньо-естетичними засобами демонстрував і утверджував свої духовні цінності та високий мистецький талант.

Саме на Гуцульщині, що є регіоном доброго збереження культурно-побутової архаїки, зведено найбільше самобутніх дерев'яних церков, що не мають аналогів у будівельному мистецтві жителів інших регіонів України.

Будівництво церковних споруд на Гуцульщині велося з часів середньовіччя, набувши найширшого розмаху в XVIII-XX ст. Більшість із цих церков збереглися донині, частина їх перебудовувалась.

Внаслідок трагічних подій (церковні чвари, міжусобні та Перша світова війни, селянські бунти, стихії тощо) деякі з церковних будівель були зруйновані і на їх місці наприкінці XIX та на початку XX ст. будувалися нові храми. Всі храми вирізняються мистецьки довершеною архітектурою та самобутнім інтер'єром.

Огляд літератури та джерел. Першими дослідниками церковної архітектури Гуцульщини були Молковські, які в 1904 р. відвідали Делятин та залишили опис місцевої церкви [1, с. 69].

Важливе значення у вивченні генези сакрального будівництва у Карпатах і Гуцульщині зокрема має аналіз показників, що характеризували структуру, площу, кількість деканатів, вірних у єпархіях, деканатах і парафіях.

Такий аналіз зроблений на основі дослідження структури адміністративного поділу Східної церкви в межах Речі Посполитої станом на 1772 р. у праці В. Колбука та праць М. Грушевського. У післявоєнний період про деякі церковні будинки Гуцульщини писали Л. Логвин, І. Могитич та Д. Гоберман. Аналіз візитацій за 1701 р. показав, що в межах Гуцульщини в XVII ст. існувало близько 40 дерев'яних церков, які відносилися до чотирьох деканатів (Жуківський Делятин, Дора, Ямна, Микуличин, Білі Ослави, Чорні Ослави, Чорний Потік, Рунгури, Слобода Рунгур- ська, Лоєва, Добротів; Косівський Бервінкова, Білоберізка, Довгополе, Ясенів Горішній, Косів, Косів Старий, Кути, Розтоки, Тюдів; Коломийський - Березів Нижній, Березів Вижній, Баня-Березів, Брустурів, Космач, Микитинці, Пістинь, Річка, Шешори, Текуча, Уторопи; Отин- ський - Битків, Стримба, Пасічна, Зелена). Більшість відомих сьогодні церков відноситься до XVIII ст. [4, с. 263].

Виклад основного матеріалу

Враховуючи час будівництва церков, відомо, що більшість об'єктів будувалося в проміжку 1710-1785 рр. На Гуцульщині в той час існували різні типи церков. Особливо це стосується буковинської та закарпатської частин Гуцульщини: на закарпатській частині побутує середньогуцульський хрестовидний тип церков, а на буковинській - специфічний тип тридільних церков [7, с. 478]. У першій половині XVIII ст. будівництво хрестовидних дерев'яних церков продовжують та підтримують монастирі (с. Пістинь, м. Надвірна) [2, с. 63].

Збільшення кількості населення спонукало будівництво нових храмів, насамперед у містах і містечках. У цей період поряд з існуючими будуються хрестоподібні церкви в містах Делятин (1785 р.) і Пістинь (перша половина XVIII ст.) та вздовж залізниці Станиславів - Ясіня (Лоєва, Ясіня, Татарів, Лазіщина). Це був перший етап будівництва хрестовидних церков на Гуцульщині, початок перенесення їх спорудження з Прикарпаття в гірську частину. Збудовані церкви в цей час стають взірцями для майбутнього розповсюдження та збереження цього типу [7, с. 488].

Через малозаселеність Карпат цілком об'єктивно, що хрестовидні церкви масовіше з'являються на Гуцульщині в XIX ст., що пов'язано із ростом кількості населення. Крім того, на будівництво церков впливало також розміщення населених пунктів поряд з основними транспортними лініями, торговими центрами та промисловими підприємствами (Барвінкове, Довгопілля). На масове спорудження церков впливало також їх розташування в сусідніх селах за ланцюговим принципом.

Таким чином, будівництво церков у Вербовці (1850 р.) та Рожневі (1851) спонукало спорудження нових церков у Пістині (1858), Микитинцях (1859), Малому Рожині (1860), Городі (1866), Соколів- ці (1866), Старих Кутах (1868) та другої церкви у Рожневі (1868) [7, с. 492]. Наприкінці XIX та поч. XX ст. збільшуються розміри церков за рахунок нави і рамен, що було викликано різким збільшенням кількості мешканців в окремих місцевостях. Можна зауважити також залежність кількості верхів (куполів) над зрубними клітями від величини населеного пункту. Велике значення у формуванні хрестовидного типу церков мала техніка дерев'яного будівництва. Можна думати, що для хрестовидних дерев'яних церков прототипами були муровані, оскільки давні церкви повторювали конструктивні схеми мурованих (наявність стовпів в середині нави). Вони були також одноверхими, з укороченими раменами.

Дерев'яні конструктивні схеми формування просторів з клітей призводять до відмирання стовпів всередині храму та застосування нової конструктивної схеми організації планів і верхів. Внаслідок цього навіть одноверхі церкви одержують квадратні зрубні рамена, в яких немає необхідності. Проте від прямокутних рамен в них залишаються причілкові двосхилі дахи, під якими сховані склепіння, рідше - плескаті перекриття. Свідченням цього є всім відомі на Гуцульщині церкви, складені з самих лише п'яти квадратів (Делятин, Ясі- ня, Рожнів) [4, с. 289].

Перевага квадратної кліті в хрестовидному типі церков дала можливість створити три-, п'ятиверхі церкви. Існує два типи хрестовидного плану на основі зрубу: перший базується на додаванні до центрального квадратного зрубу за сторонами світу з чотирьох боків менших квадратів або прямокутників; другий - на додаванні до центрального квадратного зрубу чотирьох рівних з ним квадратів або прямокутників.

В основі цієї композиції лежить грецький хрест, складений з п'яти квадратів чи прямокутників. Ці два типи створення планових структур, завдяки варіаціям, тобто трансформації бічних квадратів у прямокутники або наданням їм гранчатості шляхом зміни лише одного, двох, трьох або чотирьох рамен та добудови просторів між раменами давали можливість отримати 80 планувальних рішень хрестовидних церков [4, с. 290]. І перший, і другий типи хрестовидних церков відповідають особливостям складання просторів з вінців та клітей шляхом їх додавання по сторонах світу. Планувальні рішення хрестовидних церков за принципом компонування планових просторів довкола середнього квадрата були систематизовані для України М. Драґаном, а для Українських Карпат - за принципом «пропорційності побудови плану, який простежується в архітектурі церков XVI-ХІХ і до початку XX ст.» І. Могитичем [5, с. 207] за методикою М. Драгана. архітектура церква храм сакральний

Найдавніші плани створені на основі додавання до центрального квадрата вкорочених бокових рамен (Татарів, Яблунів). Цей тип плану несе в собі сліди плану мурованої церкви. Пізніше хрестовидний план розвивається шляхом видовження чотирьох або двох рамен до квадрата, що було пов'язане з утилітарними вимогами. З видовженим бабинцем та короткими раменами будуються церкви в Пістині та Криворівні, а з видовженим бабинцем і вівтарем та короткими боковими раменами - в Микуличині та Космачі.

Утилітарні вимоги міст сприяли створенню плану на основі додавання до центрального бокових квадратів (Делятин). Існування паралельно з планом з укороченими раменами плану з п'ятьма квадратами вказує на те, що основа для виникнення п'ятиверхих церков була підготована досить давно, якщо зважати, що для формування цього явища потрібні століття, то поява його також відноситься до княжих часів [4, с. 291].

В еволюційному процесі відбору планувальних схем на Гуцульщині перевага надавалася церквам, план яких базувався на додаванні до центрального квадрата чотирьох рівних квадратів або вкорочених прямокутників. Цей тип плану більше відповідав конструктивному в'язанню дерева в кутах та організації просторів на основі кліті. Зміни в побудові плану хрестовидних церков були несуттєвими, тому що не вносили особливих принципових змін у відібрану композицію плану, яка генетично була визначена для свого середовища з властивостей матеріалу.

Еволюція планів по горизонталі не була обмежена за існуючої схеми організації просторів східної церкви [8, с. 10]. Протягом XVD-XX ст. церковне дерев'яне будівництво Гуцульщини не змінило встановлених принципів організації плану, тобто його хрестовидність. Хрестовий тип плану успадкував гранчатість вівтаря раніше від мурованого будівництва, бароко лише доповнило гранчатість в інших раменах плану. Якщо порівняти з планом, то верхи хрестовидних церков пройшли довший шлях у своєму розвитку.

Більшість церков на Гуцульщині є одноверхими. За три останні століття на Гуцульщині зафіксовано 172 церковні споруди. Проте майже в половині з них встановити кількість верхів на основі документів не вдалося. Це були найстарші церкви з XVIII та, частково, з першої половини XIX ст. Решта (85) церков належали до кількох типів [4].

Об'ємне вирішення одноверхих церков базується на тому, що на перехресному квадраті ставиться восьмибічник (підбанник), а всі чотири рамена найчастіше прикриті двосхилими дахами. Конструктивно підбанник може бути встановлений на зрубі стін (Ясіня) або поставленим на квадратну підбудову понад бічними зрубами. Спочатку підбанник закінчувався стіжком (Татарів), пізніше його замінили шоломом, а ще пізніше під впливом бароко, на підбаннику з'явився купол.

Форма стіжкового завершення є досить старою. Розвиток просторових вирішень далі пішов шляхом комбінації чотирибічних і восьмибічних форм заломів. Першою комбінацією верху є встановлення на чотирибічний залом восьмибічного. Більш розвиненою є комбінація встановлення на один четверик двох восьмериків (Микуличин).

Подальший розвиток верху шляхом множення заломів призупинився з тієї ж причини, що й в одноверхих тридільних церквах. Наступною ланкою в розвитку об'ємного вирішення церков є викінчення їх трьома верхами. Цей тип з'явився завдяки додаванню бокових рамен із півдня та півночі до триверхої тридільної церкви.

Характерний він лише для Гуцульщини, часто відсутній чіткий хрестовидний план. Композиційно верхи розміщуються по осі схід-захід. Бокові північне та південне рамена перекриті двосхилими з причілками дахами або трисхилими. Комбінації членування верху по вертикалі майже такі ж, як і в одноверхих. Та варіантів комбінацій верхів є небагато: від одного восьмерика (Підзахаричі) до верху, де на одному четверику посаджений один восьмерик (Яворів) [6, с. 24].

В основному це церкви з восьмибічними заломами; з одним на бічних верхах і двома - над середнім, або двома - над всіма верхами. У цих церквах верхи могли формуватись і на основі комбінованих заломів, а також одним чотирибічним та одним восьмибічним - над середнім верхом, і ще одним восьмибічним над бічними верхами (Рожнів). У малих селах церковне будівництво починалося зі спорудження малих за розмірами та примітивних за формою прямокутних у плані споруд. У більших селах, як правило, будувалися вже хрестовидні церкви.

Найстаріші хрестовидні церкви з одним верхом зафіксовані в XVIII, а поширилися в XIX ст., насамперед, в гірській та прилеглій до неї передгірній частині. На рівнинних просторах в кінці XVIII - на початку XIX ст. з'явилися триверхі церковні будинки (Конятин, Розтоки, Смодна, Ланчин, Красна, Саджавка) [6, с. 27].

Такий стан тривав до середини XIX - початку XX ст., коли на місці одно- й триверхих церков стали до ладу п'ятиверхі (1850 - Вербовець, 1864 - Княждвір, 1909 - Саджавка, 1910 - Красна, 1911 - Луг). Лише в 1930-х рр. відбулися деякі зміни в будівництві церков, коли у Дорі побудовано двоверхий бойківський храм, а у Ворохті зведено нову п'ятиверху церкву [4, с. 292].

Висновки

Вірогідно, форми церков з XVIII ст. були перейняті з готових зразків у містах. Місцеві майстри при будівництві використовували лише свій досвід, набутий при спорудженні звичайних сільських хат методом пізнішої прибудови до однієї кімнати з навислим над входом верхом ще сіней та другої кімнати. Крім того, спорудження шатра над восьмериком центрального простору церкви полегшувалося з уваги на те, що місцеві майстри вміли будувати восьмибічні колиби з восьмисхилими дахами.

Щодо появи тут три- та п'ятиверхих церков, можна висловити одне припущення. Відомо, що багато таких церков були відомі на Придніпрянщині, куди гуцули доставляли мажі з сіллю. Там вони облюбували собі невідомі на Прикарпатті величні споруди, й на їх замовлення місцеві, чи запрошені майстри почали зводити подібні об'єкти за придніпрянськими зразками.

Отже, хрестовидна церква має давнє загальнонаціональне коріння. Дерев'яний хрестовидний тип на Гуцульщині не є локальним явищем і прийшов сюди у XVIII ст. з передгір'їв. Його появі сприяла наявність безсистемної форми поселень на Гуцульщи- ні та вимоги до церкви тих часів виконувати роль оборонної споруди.

Література

1. Данилюк А.Г. Давня архітектура українського села : Етнографічний нарис / А.Г. Данилюк. - К. : Техніка, 2008. - 254 с.

2. Драган М. Українські деревля- ні церкви / М. Драган. - Львів, 1937. - 136 с.

3. Залозецький В. Українське дерев'яне будівництво і його відношення до історичних стилів / В. Залозецький // Дзвони. - 1937. - Ч. 11-12. - С. 457-464; 1938. - Ч. 1-2. - С. 52-58.

4. Клапчук В.М. Гуцульщина та гуцули: економіка і народні промисли (друга половина XIX - перша третина XX ст.): монографія / В.М. Клапчук / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Львів; Івано-Франківськ : Фоліант, 2009. - 508 с.

5. Могитич І.Р. Громадські споруди. Дзвіниці. Церкви / І.Р. Могитич / Народна архітектура Українських Карпат XV- XX ст. - К. : Наукова думка, 1987. - 340 с.

6. Процак Р. Церкви прикарпатського краю / Р. Процак. - Івано- Франківськ : Лілея-НВ, 2006. - 180 с.

7. Тарас Я. Хрещаті дерев'яні церкви на Гуцульщині / Я. Тарас / Історія Гуцульщини. - Львів, 1999. - 474 с.

8. Щербаківський В. Дерев'яні церкви на Україні та їх типи / В. Щербаківський // Записки НТШ. - Львів, 1906. - С. 10-32.

Анотація

УДК 72:726.54(477.85/.87)

Особливості сакральної архітектури українців Гуцульщини. О.П. Тимофій. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Будівництво церковних споруд на Гуцульщині велося ще з часів Середньовіччя, найширшого розмаху воно набуло в XVIII-XX ст. Більшість з цих церков збереглися донині, частину з них перебудували. Внаслідок трагічних подій (церковні міжусобні чвари та Перша Світова війна, селянські бунти, стихії тощо) деякі з церковних будинків були зруйновані і на їхньому місці наприкінці XIX - першої третини XX ст. будували нові храми.

Всі храми Гуцульщини вирізняються чудовою архітектурою та самобутнім інтер'єром. Перші письмові згадки про час будівництва церков дуже рідкісні, а тому багато дослідників датують їх за різними недостовірними матеріалами.

Південну та східну частини Гуцульщини займають курортні місцевості (Яремче, Косів, Верховина), які щороку відвідують сотні тисяч туристів та курортників, для потреб яких часто видаються різні путівники. На сторінках цих путівників вкрадається чимало неточностей, зокрема таких, що в кривому світлі представляють історію церковних будинків.

Актуальність даної теми обґрунтовується ще й тим, що останнім часом церковні будинки перебудовують без усвідомлення цінності цих архітектурних шедеврів і спотворюються будівничими. У статті з'ясовано чинники, які утримували архітектуру церков у межах певного кола об'ємно планувальних вирішень етноідентифікуючого характеру.

Ключові слова: сакральна архітектура, українці Гуцульщини, ідентичність, церква, архітектура.

Annotation

The features of sacral architecture of Hutsul Urkainians. Tymofii O.P.

The church architecture takes a special place in the building construction, it affects people's esthetic tastes since the ancient times. For centuries church buildings were the center of Ukrainian towns and villages, to which all the rituals were practically connected since the beginning of Rus-Ukrainian Christianity.

Our society is becoming interested gradually in sacred architecture: in the role of various external decorations and the inner church interior as well. Today people understand that each sacred building has not only the esthetic meaning, but also contains historical and national heritage.

Ukrainian sacred architectural heritage is one of the richest and unique in Eastern Europe. During the Soviet militant atheism it has suffered perhaps the most damage, the extent of which exceeds the total loss of the two world wars. It could have suffered even more unless the existence of intelligence, public organizations and actually of those who believed in it and defended it.

Construction of the church buildings in Hutsulshyna and Boikivshyna has begun since the Middle Ages and it was the greatest during the XVIII-XX centuries. Most of these churches are still present, part of them were rebuilt.

Due to the tragic events (inner church disputes, the WWI, peasant revolts, disasters, etc) some of the sacred buildings were ruined. In the end of XIX and in the beginning of the XX centuries new ones were built instead.

All Hutsulshyna churches are distinguished by magnificent architecture and distinctive interior design. The first written records of their construction are really rare though, that's why many researches date them according to various unreliable materials. Eastern and southern parts of Hutsul region are occupied by resorts (Yaremche, Kosiv, Verkhovyna) which are annually visited by hundreds of thousands of tourists and holiday-makers, for their needs various guidebooks and brochures are often issued.

The pages of these guidebooks include a lot of inaccuracies, in particular those, that present the history of church buildings in distorting light.

The relevance of the following thesis is also explained by the fact that the churches have been recently rebuilt and distorted by workers without understanding the values of those architectural masterpieces. Several factors that held the church architecture within a certain circle of volume planning findings of natio-identifying approaches have been defined in the article. A thousand of wooden churches have survived in Ukraine as for today. These are unique monuments of national architecture most of which have no analogues in the world. Many churches are in need of repair or restoration.

Keywords: temple architecture of Hutsulshyna, identity, church, architecture.

Аннотация

Особенности сакральной архитектуры украинцев Гуцульщины. Тимофий О.П.

Строительство церковных сооружений на Гуцульщине велось еще со времен Средневековья, широкого размаха оно приобрело в XVIII-XX веках. Большинство этих церквей сохранились до наших дней, часть из них перестроили. Все они отличаются великолепной архитектурой и самобытным интерьером.

Первые письменные сообщения о времени строительства церквей очень редкие, тоэтому много исследователей датируют их за разными недостоверными материалами. Южную и восточную части Гуцульщины занимают курортные местности (Яремче, Косов, Верховина), которые ежегодно посещают сотни тысяч туристов и отдыхающих, для нужд которых часто издаются разнообразные путеводители. На страницах этих путеводителей есть много ошибок, в т.ч. и таких, которые в искаженном виде представляют историю церковных зданий.

Актуальность данной темы обосновывается тем, что в последнее время церковные здания перестраивают без осознания ценности этих архитектурных шедевров и искажаются строителями. В статье выяснены факторы, которые удерживали архитектуру церквей в пределах определенного круга объемно планировочных решений этноидентифицирующего характера.

Ключевые слова: сакральная архитектура украинцев Гуцульщины, идентичность, церковь, архитектура.

Размещено на Allbest.ru