Планувально-ефективне використання територій як метрика гармонійної трансформації міського ландшафту

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Планувально-ефективне використання територій як метрика гармонійної трансформації міського ландшафту

Дюжев С.А.,

головний спеціаліст

Інституту архітектурного менеджменту

Проблематика обґрунтування функціонального використання територій давно й активно обговорюється у професійних колах, однак ще не має свого достатнього вирішення, незважаючи на наявність корпусу діючих правових норм містобудівного, земельного і природоохоронного законодавства. Причиною є (якщо не брати до уваги наявну ситуацію правового нігілізму) не тільки складність цієї проблематики, а й традиційне редукування до її змісту більш складної, багатоаспектної проблеми планувального використання території: часто-густо у фокусі уваги буває власне один (як основний) аспект - функціональний із ансамблю базових аспектів проблеми використання - просторовий, функціональний, субстанційний, семіотичний [1, 2]. Відповідно до чотириаспектної ресурсної бази формовтілення цільове (ідентифікаційне) використання території ареалів розселення (міських ландшафтів) має психо-соціальний, економічний, екологічний і планувальний виміри.

Концептуальне визначення поняття «використання» у рамках креативно-рекурсивної концепції розселення [3] має такий зміст - це динамічна варіативна адекватність мір гармонізації (відповідно: просторової сумісності та розповсюдженості, часової вартості та тривалості, субстанційної вибірковості та досяжності, мовної стійкості та варіативності), типів ефектів і діапазонів енерго-інформаційних фрактальних параметрів взаємодіючих експлікаційних процесів здійснення культурних форм (логосів) дійсності, що розгортаються, - матеріально-духовної розмірності (семантико-інтроформаційних рекурентних параметрів) гармонійного витрачання трансцендентних ресурсів втілення (уречевлення й означення), що визначають середовище (умови просування та метрику) цих процесів (відповідно: формування, функціонування, розвитку, відтворення).

Планувально-ефективне використання території («вживання з користю») характеризує її як дестинацію на шляху до досконалого (передустановленого) стану на конкретній стадії свого існування. Поняття дестинації нами трактується як цілісний процесо-середовищний фрагмент ареалу (чи сам ареал) розселення, що має визначений цезурний (з'єднання-роз'єднання) каркас його консолідації і ціннісно-цільове призначення, здійснення якого забезпечує системний (композиційний) механізм формовтілення. Загальнотеоретичним змістом поняття розселення є його розуміння як цивілізаційного ландшафтного феномену синергетичного здійснення, становлення, синкретичного існування та взаємодії поріднених природних, техногенних і соціумальних активностей (сфер буття), що утворюють світ дійсності - інтегральне гетерогенне середовище просування її базових експлікаційних (рекурсивних) процесів (природно-техно-соціумальний ландшафтний континуум, що фрагмен- тується у вигляді динамічно-цілісних ареалів розселення - поселення, міста, метрополіси, мегалополіси, регіони, ойкумена). Таке трактування розселення сумісно з теоретичними положеннями концепції міст, що розвивають людину [4].

Дестинації (та їхня консолідуюча мережа-каркас - цезури) як цілісні фрагменти процесо-середовищного ареалу розселення (міського ландшафту) мають територіальні і понадтериторіальні виміри (фактори). До перших можуть бути віднесені просторова характеристика - фактор ритмічності упорядкування ситуації цілого (евритмія), часова характеристика - фактор періодичності наявного існування цілого (синхронія), субстанційна характеристика - фактор фазовості самоузгодженої відповідності цілого («бутстреп» за Джеффрі Чу); до других - семіотичні характеристики-фактори циклічності смислозначевої єдності цілі ландшафтного цілого (синтагми). Згадані фактори визначають зміст планувальної метрики як сукупності правил формації та трансформації феноменів дійсності розселення, забезпечення прийняття гармонічних містобудівних рішень щодо створення середовища ефективних процесів на основі композиційно вивіреного вичленування та зчленування планувальних складових ландшафтного цілого - дестинацій і цезур. міський ландшафт територія

Теоретичною базою аналітичного етапу вивчення проблематики функціонального використання міських ландшафтів може бути апробована на практиці генерального планування Києва логічна схема функціональної композиції сфер життєдіяльності процесу розселення (рис. 1). Міський ландшафт у його територіальних і понадтериторіальних вимірах є продуктом екзогенної дії трансцендентного механізму формовтілення, спрямованого на досягнення передустановленого гармонічного стану дійсності (за законами гармонії, логіки, граматики розселення). Тому актуальним є здійснення адекватної управлінської містобудівної діяльності (та відмова від волюнтаризму у політиці) як ендогенного (але суголосного) регулювання режимів формації та трансформації ландшафтних ареалів розселення, у т.ч. режимів використання територій у контексті планувально-ефективної гармонізації міського ландшафту (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1. Логічна схема функціональної композиції сфер життєдіяльності

процесу розселення

Прийняття відповідних рішень має базуватися на аналізі метрики і моделі (для конкретних ареалів міських ландшафтів) виникнення видів (транс)формаційних ефектів, що продукуються процесо-ресурс- ними взаємодіями в дестинаціях і цезурах ландшафтного цілого (рис. 3).

Без сумніву, адекватне вирішення завдань функціонального використання може бути знайдено лише у рамках консолідованого пошуку інтегрального планувально-ефективного (гармонічного) вирішення цілісного ландшафтного феномену (міста) на базі системного урахування чотирьох аспектів процесо-середовища розселення та зкоординованого розгляду палітри ейдос-феноменологічних (формотворення і формовті- лення) принципів, факторів та характеристик здійснення міського ландшафту (процесо-середовищного феномену розселення). Можлива версія такого семантичного артикульованого розгляду наведена в табл. 1. Очевидно, що питання тільки функціонального використання територій, яке (як будь-яке «використання») відображає симбіоз процесів у «спайки» з їхнім середовищем, пов'язано з необхідністю вивчення та комплексного урахування цілого ряду феноменологічних проявів та характеристик складного міського феномену (рядок Б табл. 1). Тим більше, коли має бути вирішено завдання планувально-ефективного використання територій з урахуванням усіх аспектів досягнення збалансованого гармонічного містобудівного рішення (рядки А, Б, В, Г табл. 1).

Рис. 2. Зміст (рівні та об'єм) проектно-створюючих робіт щодо гармонізації: формації (утворення) та трансформації (перетворення)

Крім того, проблематика використання територій має динамічний вимір, пов'язаний із закономірностями (та регулюванням) витрат ресурсів топоформ ландшафтного цілого, що має бути основою містобудівного нормування щодо довготривалого раціонального та ефективного використання територій (міського ландшафту). Динамічні характеристики когерентного взаємовпливу принципів просування рекурсивних процесів міського ландшафту і доцільного витрачання топоформних ресурсів їх здійснення наведено у табл. 2.

Як приклад того, як і якою мірою враховуються теоретичні уявлення та наукові знання у практиці містобудівного планування (не кажучи вже про додержання державних будівельних норм і діючих правових норм законодавства), можна використати стан та характер існуючого, а також передбаченого владою м. Києва функціонального використання територій лісопаркового поясу і водно-зеленого діаметра міста.

Поліфункціональна багатопрофільна група дестинацій - лісопарковий пояс м. Києва як озеленена лісопаркова мережа рекреаційних (у т.ч. таких, що мають природно-заповідний статус) територій масового

СОЦІАЛЬНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ (зовнішньонаправлені просторові ефекти)

ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ФУНКЦІОНУВАННЯ (внутрішньонаправлені функціональні ефекти)

ЕКОЛОГІЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ (зовнішньонаправлені субстанціональні ефекти)

ПЛАНУВАЛЬНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ВІДТВОРЕННЯ (регулятивні семіотичні ефекти формації)

ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ФУНКЦІОНУВАННЯ (із середини направлені функціональні ефекти)

ЦИРКУЛЯЦІЙНООБМІННІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ВІДТВОРЕННЯ (семіотичні регулятивні ефекти трансформації)

СОЦІАЛЬНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ (із зовні направлені просторові ефекти)

ЕКОЛОГІЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ (із зовні направлені субстанціональні ефекти)

Рис. 3. Логічна схема утворення і категоризації цілісного фрагменту міського середовища (при сполученні двох самодостатніх складових)

Таблиця 1

Динамічні характеристики когерентного взаємовпливу принципів ландшафтоутворення та ресурсовикористання

Таблиця 3

Перелік місць розташування нової житлової, житлово-громадської і комунальної забудови, що пов'язано з порушенням правових норм діючого законодавства

та спеціалізованого відпочинку загальноміського значення, курортних територій загальнодержавного значення, високоатрактивна мережа дестинацій - парків і гідропарків долини р. Дніпро як місць масового відпочинку та спорту загальноміського значення (у т.ч. таких, що мають природно-заповідний статус) у складі єдиної планувальної мережі озеленених територій загального користування рекреаційного призначення є ресурсо-екзистенційною основою та умовою соціальної справедливості, економічної раціональності, екологічної стабільності і планувальної життєздатності існування та благополуччя Київського ландшафтного ареалу розселення.

На превеликий жаль, при розробці так званого Генерального плану Києва на період до 2015 року (про проблеми та обставини цієї розробки див. [5]), що був покликаний легалізувати численні порушення земельного, містобудівного і природоохоронного законодавства, найбільш масштабні рішення щодо нецільового використання територій було здійснено (передбачено) за рахунок земель рекреаційного призначення та природно-заповідного фонду у межах лісопаркового поясу і водноземельного діаметра (табл. 3).

Розглянуті теоретичні питання змісту метрики планувального використання територій (та його ресурсно орієнтованих складових) можуть служити основою для розробки критеріїв і методів гармонізації міського ландшафту, удосконалення нормативно-методичного забезпечення містобудівних рішень на основі логос-системних моделей синтезу феноменологічних параметрів ландшафтного (процесо-середовищного) цілого.

Вказані розробки повинні базуватися також на основі відповідної морфотипологізації міського ландшафту, що має такі ключові типостворюючі феноменологічні характеристики: несуча здатність середовища формування, дієздатність середовища функціонування, вміщаюча здатність середовища розвитку, інтегральна життєздатність середовища відтворення. Таким чином, має бути визначена зрілість (кондиційність морфотипів) середовища ефективних процесів як мета цільового використання територій.

Список літератури

Демин Н. Генеральный план города - важнейший информационный ресурс в системе принятия стратегических и оперативних решений / Н. Демин // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: ДП УДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, 2012. - Вип. 23. - С. 6-25.

Товбич В., Дюжев С. Теоретико-методологічні проблеми генерального планування / В. Товбич, С. Дюжев // Досвід та перспективи розвитку міст України. - К.: ДП УДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, 2012. - Вип. 23. - С. 64-73.

Дюжев С.А. Теоретична мова містобудування: базові принципи діяння механізму феномену розселення / С.А. Дюжев // Містобудування та територіальне планування. - К.: КНУБА, 2011. - Вип. 42. - С. 111-129.

Ильичев В.А. Биосферная совместимость: Технологии внедрения инноваций. Города, развивающие человека / В.А. Ильичев. - М.: Книжный дом «ЛИБРО- КОМ», 2011. - 240 с.

Дюжев С.А. Актуальні проблеми та невирішені завдання генерального планування (за матеріалами аналізу положень проекту Генерального плану м. Києва та його приміської зони до 2025 р.) / С.А. Дюжев // Містобудування та територіальне планування. - К.: КНУБА, 2014. - Вип. 51. - С. 124-148.

Размещено на Allbest.ru