Внесок польських дослідників 1800-1850-х років у вивчення архітектурних пам’яток Волині, Холмщини й Підляшшя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок польських дослідників 1800-1850-х рр. у вивчення архітектурних пам'яток Волині, Холмщини й Підляшшя

Світлана Гаврилюк

Анотація

У статті висвітлено діяльність представників польських громадських і наукових кіл 1800-1850-х рр. (Ю. Кра- шевського, Ф. Собєщанського й ін.) щодо опису та вивчення давніх світських і культових споруд Волині, Холмщини й Підляшшя. Розкрито внесок у дослідження архітектурних старожитностей регіону Польської спеціальної експедиції («Делегації...») під керівництвом К. Стрончинського.

Ключові слова: Волинь, Холмщина, Підляшшя, архітектурні пам'ятки, пам'яткознавчі описи, Польська спеціальна експедиція, Ю. Крашевський, Ф. Собєщанський, К. Стрончинський.

Гаврилюк Светлана. Вклад польских исследователей 1800-1850-х гг. в изучение архитектурных достопримечательностей Волыни, Холмщини и Подляшья. В статье освещается деятельность ряда представителей польских общественных и научных кругов относительно описания и изучения давних светских и культовых сооружений Волыни, Холмщины и Подляшья в 1800-1850-х гг. Обращено внимание на вклад Ю. Кра- шевского в фиксацию с помощью собственноручно сделанных рисунков, а также собранной коллекции рисунков и картин архитектурных достопримечательностей региона. Подчеркнуто значение труда Ф. Собещанского как одной из первых работ памятниковедческого направления в среде польских авторов, в которой затрагивались проблемы изучения и сохранения давних архитектурных объектов Волыни, Холмщины и Подляшья. Выяснена роль Польской специальной экспедиции («Делегации... ») 1844-1855 гг. под руководством К. Стрончинского в выявлении, обследовании и классификации архитектурных достопримечательностей.

Ключевые слова: Волынь, Холмщина, Подляшье, архитектурные достопримечательности, памятнико- ведческие описания, Польская специальная экспедиция, Ю. Крашевский, Ф. Собещанский, К. Стрончинский.

Havryliuk Svitlana. Contribution of the Polish Scholars of the 1800-1850-s into the Studies of the Architectural Artifacts and Monuments of Volyn, Kholmshchyna and Pidliashshia. The article deals with the activities of a number of Polish public and scientific circles whose representatives studied and described ancient circular and cult buildings of Volyn, Kholmshchyna and Pidliashshia in the 1800-1850-s. A special attention was paid to the contribution of Y. Krashevsky into the preservation of the architectural artifacts of the region by drawing sketches and collecting pictures and paintings. The significance of the work by F. Sobeshchansky that was one of the first Polish studies on artifacts in which the problems of the research and preservation of the ancient architectural objects of Volyn, Kholmshchyna and Pidliashshia were touched was pointed out. The role of the Polish special expedition («The Delegation...») that was organized under the supervision of K. Stronchynsky in order to reveal, examine and classify the architectural artifacts and monuments was defined.

Key words: Volyn, Kholmshchyna, Pidliashshia, architectural artifacts and monuments, artifacts descriptions, the Polish special expedition, Y. Krashevsky, F. Sobeshchansky, K. Stronchynsky.

Постановка наукової проблеми та її значення

Характерна риса пам'яткознавчих праць українських науковців останніх десятиріч - дедалі більша увага до з'ясування особливостей становлення та розгортання впродовж ХІХ ст. пам'яткознавчої діяльності на окремих етнічних українських землях. У цьому контексті вагоме значення має дослідження цієї проблеми в межах таких західних етнічних українських територій, як Волинь, Холмщина й Підляшшя. Її висвітлення дає змогу збагатити наявні сьогодні знання про складні процеси формування підвалин пам'яткознавчої справи у вказаний пе - ріод, внесок учасників пам'яткознавчого руху різних національностей у виявлення, опис, вивчення, збереження та популяризацію місцевих архітектурних пам'яток. Ознайомлення з цими здобутками має вагоме не лише наукове й практично-пізнавальне, а й виховне значення.

Аналіз досліджень цієї проблеми

Питання вивчення польськими дослідниками 1800-1850-х рр. старовинних світських і культових архітектурних об'єктів означених західних етнічних українських земель знайшли певне висвітлення в працях українських і польських науковців. Якщо брати до уваги загальний масив таких робіт, то перевага тут належить польській історіографії. Серед її досліджень із цієї тематики потрібно виокремити публікації С. Свєжевського [28], Т. Рудковського [13, с. 39-64], Й. Поляновської [19]. Скромніші напрацювання українських науковців, що представлені, насамперед, відповідним матеріалом у монографії [4]. Щодо висвітлення українською історіографією життєвого й творчого шляху окремих польських дослідників означеного періоду, то тут найбільшу увагу привертає постать Ю. Крашевського (див., наприклад [9]).

Мета статті - висвітлити діяльність представників польських громадських і наукових кіл 18001850-х рр., пов'язану з описом, вивченням та збереженням пам'яток архітектурної спадщини Волині, Холмщини й Підляшшя - західних етнічних українських земель, які в означений період перебували в складі Російської імперії.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Специфіка пам'яткознавства Волині, Холмщини й Підляшшя до середини 1860 -х рр. полягала в тому, що провідну роль в означеній галузі регіону (із деякими застереженнями стосовно Волині) відігравали польські дослідники. Така ситуація зумовлювалася збереженням міцних позицій польської спільноти на цих територіях навіть після їх входження до складу Російської імперії. Чи не першим звернув увагу на таку цікаву обставину відомий учений української діаспори І. Лисяк-Рудницький. Говорячи про значення польських впливів у суспільно-політичному житті Наддніпрянської України ХІХ - початку ХХ ст., він писав: «...польська шляхта залишилася соціально панівним елементом... і в значній мірі зберегла цю позицію аж до 1917 року... Польські впливи, що обіймали майже половину української етнічної території, служили як противага до російського панування» [8, с. 155-156]. Це положення знайшло згодом обґрунтування в працях французького вченого Д. Бовуа [3; 1; 2], професора Віденського університету А. Каппелера [7] та ін.

Збереженню міцних польських позицій на означених землях сприяли й наступні обставини. Відомо, що на Волині, як і на всій Правобережній Україні, царський уряд залишив за польською мовою статус державної. Це стосувалося також Холмщини й Підляшшя, які підлягали управлінню Королівства (Царства) Польського - своєрідного автономного утворення в межах імперії. На цих те - риторіях продовжували функціонувати польські освітні та культурні заклади, поширювався като - лицизм, поляки відігравали вагому роль в управлінських процесах, зберігаючи при цьому можли - вість користуватися навіть правовими нормами вже неіснуючої Речі Посполитої [5, с. 36].

Ураховуючи такий власний статус, еліта польської спільноти не полишала сподівань відновити Річ Посполиту, до якої, природно, повинні входити й західні етнічні українські землі. Тому Волинь, Холмщина й Підляшшя в нарисах польських дослідників розглядалися, зазвичай, у контексті історії Польщі. Відповідно трактувалися й численні пам'ятки, що містилися на цих етнічних українських територіях. Із поля зору не випускалися, зокрема, архітектурні старожитності, насамперед давні замки, фортеці, культові споруди. Справа в тому, що на початку ХІХ ст. через невідповідність існуючим суспільно-політичним та побутовим сторонам життя багато з них швидко занепадали й перетворювалися на руїни. Це викликало в представників польських громадських і наукових кіл потяг до збереження таких нерухомих пам'яток старовини, які стали розглядатися як свідчення давньої могутності Речі Посполитої, духовних звершень суспільства, чудові зразки досягнень будівельної та військової технології епохи Середньовіччя.

Одними з перших праць польських авторів, які пробуджували зацікавлення пам'ятками старо - вини Волині, Холмщини й Підляшшя, стали замальовки волинських старожитностей З. Вогля [26] та нарис Я. Потоцького, надрукований у 1805 р. французькою, а в 1829 р. - російською мовою [6]. Праця Я. Потоцького вирізнялася тим, що відбивала офіційну думку царизму на минуле регіону, яка неминуче повинна була домінувати і в галузі пам'яткознавчих досліджень. Власні песимістичні вра - ження, навіяні занедбаним станом Луцького та Острозького замків, руїнами костелів у цих містах, залишив Е. Рачинський у подорожньому щоденнику 1814 р. [23]. Видання цього щоденника ілюстроване цікавими зображеннями згаданих споруд. Їх виконали Л. Фурман й А. Потоцька - супутники Е. Рачинського в подорожі.

Традицію замальовок із натури архітектурних пам'яток на теренах Волині, Холмщини та Під - ляшшя польські дослідники продовжили і в 1820-1830-х рр. Із-поміж тих, які безпосередньо стосуються теми статті, потрібно назвати зарисовки Я. Малковича поховальних підземель у Замості; малюнок дерев'яного тринефного костелу в Комарівці Підляській, виконаний С. Балді; зображення синагоги в місті Біла Підляска та кафедрального костелу Святої Трійці в Янові Підляському, що належать С. Козьмінському [12, с. 22, 48, 62, 178]. До цього переліку входять і літографії Я. Сла- вінського, укладені 1836 р. в окремий альбом [30]. На них зображено Холмський кафедральний костел, зведений на місці давнього православного собору, костел піаріїв у Холмі, види палаців заможних польських родин, що збереглись у селах Мірче на Грубешівщині, Сирхів на Красноставщині, Посадів і Жуличі на Томашівщині, Войславичі на Холмщині й ін.

Зростанню інтересу до старожитностей Волині сприяла діяльність польського письменника, непересічного художника-аматора, історика мистецтва, археолога, шанувальника старовини та ко - лекціонера Ю. Крашевського. Враження дитинства, яке Ю. Крашевський провів на Волині, вилилися згодом у зацікавлення історією й культурною спадщиною цієї землі. Його найяскравішим проявом стали мандрівки Волинню 1830-х рр., зміст яких Ю. Крашевський виклав у «Споминах Волині, Полісся і Литви» [15; 16]. Змальовуючи історію багатьох населених пунктів, автор подає відомості про замкові споруди Волині й Полісся, від яких на той час залишилися лише руїни (у Кричильську, Степані, Старому Чарторийську, Острозі, Дубно, Млинові та ін.). Чимало місця в другому томі праці Ю. Крашевський відводить описові міста Луцька й, зокрема, його пам'яток - замку Любарта, костелу бернардинів. Замилування Волинню в Ю. Крашевського було настільки сильним, що в 1840 р. він придбав неподалік Луцька маєток, де на власний кошт почав укладати часопис «Афіни» («Athenaeum») [17, с. 7-8]. Це видання друкувалось у Вільно (Вільнюсі) і виходило один раз на два місяці протягом 1841-1851 рр. На його сторінках уміщувалися матеріали про культурне та наукове життя краю, у тому числі про його минувшину й пам'ятки [14; 20, ін.].

Характерна риса «Споминів...» Ю. Крашевського - прихильне ставлення автора до Волинського краю, його населення та культурної спадщини. Водночас, як і в багатьох польських авторів - попередників і наступників Ю. Крашевського, твір пронизаний жалем за незавидною долею чималої кількості архітектурних пам'яток. Автор спостерігав, як на той час замки, фортеці, католицькі костели й монастирі, давні надгробки та інші старожитності, що уособлювали польську присутність на Волині, перетворювалися на руїни. Ю. Крашевський висловлював сум із приводу того, що поль - ська громадськість краю у своїй більшості демонструвала байдужість до власної культурної спад - щини. Можливо, саме цим і був викликаний такий вчинок митця, як купівля за 1300 рублів залишків одного з католицьких костелів у Луцьку, щоб зберегти його від остаточного руйнування.

Заслуга Ю. Крашевського у зростанні зацікавленості історико -культурною спадщиною Волині проявилась і таким чином. Окрім опису давніх архітектурних об'єктів, він як талановитий художник і графік-аматор залишив у спадщину чимало власноруч виконаних їх замальовок. Сюди відносять зображення башти Свидригайла у Луцьку, замку в Клевані, ратуші в Олиці, архітектурних пам'яток Дубна й Острога. Ці малюнки опубліковано в другому (Париж, 1860 р.) та останньому (Варшава, 1985 р.) виданні його «Споминів.», у різних збірниках, пов'язаних з ушануванням пам'яті Ю. Крашевського [17]. Їх значення полягає в тому, що вони допомогли зберегти зображення багатьох уже нині неіснуючих пам'яток Волині, а також сприяли в 1920-1930-х рр. відновленню попереднього вигляду окремих з них. Ю. Крашевському належать і замальовки деяких старовинних написів і таблиць, а також археологічних пам'яток, які йому вдалося відшукати під час власноруч проведених ним розкопок [17, с. 20-21; 27, с. 235-237].

Збереженню для наступних поколінь зображень чималої кількості архітектурних пам'яток Во - лині, а також Холмщини й Підляшшя сприяло й таке захоплення Ю. Крашевського, як збирання ним колекції малюнків і картин. Завдяки цьому, тут зосередилося чимало оригінальних зображень архі - тектурних старожитностей: єзуїтського костелу в Житомирі (А. Левінського та Ю. Собкевича), замку Радзивілів у Білій Підлясці (В. Мальського), замку в Клевані (В. Шотарського), замкової церкви в Острозі (М. Кочоровського) тощо [27, с. 105, 106, 127, 144, 191, 244]. Будучи безцінним мистецьким й історичним надбанням щодо поглиблення відомостей про пам'яткознавство Волині, Холмщини та Підляшшя, доводиться, однак, констатувати, що і досі ці малюнки майже невідомі широкому загалові українців.

Традиції опису історико-культурних пам'яток, великою мірою розвинуті Ю. Крашевським, знайшли продовження в працях таких польських авторів, як О. Пшездзєцький, М. Балінський і Т. Ліпінський, Ф. Собєщанський. Уродженець Поділля, випускник Кременецького ліцею, О. Пшездзєцький про - тягом 1839-1840 рр. як працівник канцелярії київського, подільського й волинського генерал - губернатора Д. Бібікова здійснив службові поїздки українськими землями. Під час відряджень він ознайомився з приватними архівними збірками та бібліотеками таких відомих польських аристокра - тичних родів, як Любомирські, Потоцькі, Сангушки й ін. Зібрані матеріали стали основою його книги «Поділля, Волинь, Україна. Картини місць і часів», що опублікована 1841 р. [21; 22]. Вона написана у вигляді окремих подорожніх нотаток про історію та пам'ятки Корця, Кривина, Вишнівця, Коростеня, Овруча й ін. Такий жанр, як зазначив у передмові сам автор, є популярним у європейській літературі й неодмінно викличе інтерес у зацікавленого минувшиною та старожитностями означених земель читача.

Архітектурну спадщину Волині, Холмщини й Підляшшя не оминули увагою М. Балінський і Т. Ліпінський [10]. Подаючи в другій частині другого тому історію населених пунктів цих земель, дослідники розповідають і про унікальні архітектурні пам'ятки, які збереглися тут. Особливістю авторського підходу до висвітлення цих сюжетів є те, що опис місцевих старожитностей здійсню - ється відповідно до адміністративного поділу (Руське воєводство, Волинське воєводство, ін.), яке мали вказані території в середньовічну добу [10, с. 755-783, 816-933, 1292-1303].

Глибшою за змістом, із наукового погляду, порівняно з книжками попередніх авторів, є двохтомна праця Ф. Собєщанського, що з'явилася протягом 1847-1849 рр. [24; 25]. Подаючи відомості про пам'ятки таких міст і містечок, як Дубно, Клевань, Кременець, Луцьк, Олика, Острог, Чарторийськ, Замостя, Красностав, Холм, інших населених пунктів Волині, Холмщини й Підляшшя, автор не лише констатує факт наявності тут давніх городищ, замків, фортець, костелів та інших культових споруд. За допомогою доступних джерел і фактів, почерпнутих із друкованих праць інших дослідників, він робить спроби подати їх історію. Особливу увагу приділено архітектурним пам'яткам. Так, цікаво описано історичне минуле й стан збереження замку та кафедрального костелу в Холмі [24, с. 132, 244], резиденції князів Чарторийських у містечку з однойменною назвою на Волині [24, с. 132]. культовий споруда архітектурний експедиція

Певне місце Ф. Собєщанський відводить архітектурним старожитностям Луцька [24, с. 116, 133]. Описуючи місцевий замок, він повідомляє, що збудована пам'ятка ще за Володимира Великого як оборонна споруда. У період правління литовського князя Ольгерда зведено кам'яний замок. Саме тут у 1429 р. князь Вітовт зібрав з'їзд європейських монархів. Будівля замку занепала наприкінці ХУІІІ ст., і нині (тобто у 40-ві роки ХІХ ст.) височить руїнами над містом. У книжці знаходимо й детальну ха - рактеристику замку в Острозі - оригінальної архітектурної пам'ятки середньовіччя. Автор із болем говорить про те, у якому занедбаному стані перебуває замок, а також церква в його стінах [24, с. 147-148]. Згадує Ф. Собєщанський і місцевий костел єзуїтів, збудований на кошти княжни Анни-Алоїзи, від якого, на жаль, залишились одні руїни [25, с. 33]. Такі самі непривабливі відомості (облуплені фрон - тони, відбита штукатурка) наведено про стан костелу в Олиці - пам'ятки архітектури першої половини ХУІІ ст., зведеної на замовлення князя А. Радзивілла.

Загалом працю Ф. Собєщанського по праву можна вважати однією з перших пам'яткознавчих книжок польських авторів, яка, хоча й дещо схематично, усе ж піднімала гострі проблеми вивчення й збереження історичних пам'яток, у тому числі Волині, Холмщини та Підляшшя. Подаючи історію будівництва архітектурних старожитностей, висвітлюючи їх роль у певні періоди історії, автор водночас акцентує увагу громадськості на загрозі назавжди втратити ці пам'ятки, якщо й далі залишатися байдужими до стану їх збереженості. Ця ж думка пронизує працю Ю. Нємцевича, що з'явилась у 1858 р. [18]. Будучи за характером викладом подорожніх нотаток із першої третини ХІХ ст., вона змальовує окремі архітектурні старожитності Холмщини й Волині, частина з яких зникла вже наприкінці 1850-х рр. [18, с. 161-175, 191-213, 294-303].

Поява більшості охарактеризованих вище публікацій польських авторів збіглася в часі з підго - товкою та початками діяльності на теренах Королівства (Царства) Польського спеціальної експедиції, яка займалася виявленням, обстеженням і класифікацією архітектурних пам'яток. Ця експедиція відома в літературі під назвою «Делегація для опису пам'яток старовини в Королівстві Польському» [29, с. 47]. Розпорядження про здійснення на цій території систематичної інвентаризації старожитностей відно - сять ще до 21 січня (10 лютого за новим стилем) 1827 р. Воно належало наміснику Королівства Польського князю Костянтину й було наслідком циркуляра Міністерства внутрішніх справ Ро - сійської імперії від 31 грудня 1826 р. про доставку відомостей про пам'ятки архітектури й заборону руйнувати їх. Розпорядження доручало голові урядової військової комісії Королівства Польського генералові артилерії М. Гауке зібрати за сприяння адміністративної влади описи пам'яток старовини, насамперед «давніх замків, оборонних фортець або інших будівель і пам'ятників, що залишилися з давніх часів» на території Королівства. Однак неповороткість царської бюрократичної машини, ускладнення суспільно-політичної ситуації в краї, викликане польським повстанням 1830-1831 рр. та наступними репресивними діями властей, відтермінували на тривалий час реалізацію цієї пам'ятко - охоронної акції.

Початки її втілення в життя відносять до першої половини 1840 -х рр. У січні 1844 р. новий намісник Королівства Польського М. Паскевич наказав урядовій Комісії внутрішніх і духовних справ краю, очолюваній О. Писаревим, скласти список таких пам'яток. При цьому він надав Комісії право самій відібрати осіб, відповідальних за виконання означеного розпорядження. 03 (15) лютого 1844 р. Комісія надіслала на розгляд імператорського намісника підготовлену нею інструкцію (анкету) для інвентаризації пам'яток [29, с. 47]. Цей документ став одним із найраніших у Європі щодо пошуку, обстеження й класифікації об'єктів старовини. Він відзначався досконалістю вимог стосовно методики опису старожитностей, багато сторін якої (поділ пам'яток на рухомі та нерухомі, характе - ристика мистецької цінності пам'ятки й т. ін.) не втратили свого значення й сьогодні. Одночасно Комісія інформувала, що справу інвентаризації доручено очолити чиновникові відділу герольдії Казимиру Стрончинському. Це був досить удалий вибір, тому що на той час К. Стрончинський зарекомендував себе одним із найкваліфікованіших знавців старовини, зокрема в нумізматиці, геральдиці та палеографії.

Народився К. Стрончинський 1809 р. у Пйотркові. Після закінчення місцевої гімназії вступив до Варшавського університету на природничий відділ. У 1828 р. отримав ступінь магістра філософії й почав працювати викладачем природознавства воєводської школи в містечку Лішня. Однак наприкінці 1831 р. К. Стрончинський залишає педагогічну діяльність та обирає кар'єру чиновника. Дослідники наводять декілька версій, які пояснюють такий його вчинок. Згідно з однією з них, учні школи не могли пробачити своєму вчителеві те, що він не брав участі в польському повстанні 18301831 рр. К. Стрончинський продовжив працю спочатку в одному з польських банків, а з 1836 р. - у відділі герольдії уряду Королівства Польського. Великий вплив на формування в К. Стрончинського зацікавлення архівними пошуками, що стосувалися генеалогії й історії польських родин, мав його тесть Ф. Бентковський - історик і філолог, автор першої бібліографії польських друків, завідувач Головного архіву Королівства Польського [13, с. 39-42].

Високий освітній рівень, ґрунтовні, як на той час, історичні знання й майже десятирічна праця в герольдії дали змогу К. Стрончинському не лише стати визнаним і шанованим фахівцем у галузі геральдики, а й отримати досконалий палеографічний досвід. Це мало особливу цінність з огляду на те, що «Делегація...» у своїй діяльності повинна була спиратися не на друковані джерела, а лише на документи міських, парафіяльних й орденських архівів і звідси черпати матеріали для історії об'єктів, що описувалися. Висока кваліфікація, успішне виконання урядового завдання з інвентаризації пам'яток дали можливість К. Стрончинському посісти в Королівстві Польському посаду сенатора, із якої він у 1867 р. пішов на пенсію. Помер К. Стрончинський 1896 р. у Пйотркові.

«Делегація для опису пам'яток старовини в Королівстві Польському» під керівництвом К. Стрончинського працювала протягом 1844-1855 рр. До її складу, окрім К. Стрончинського, входили його заступник і кілька художників (Ю. Полковський, А. Леру, Т. Хжанський та ін.). Колектив, що нараховував не більше десяти осіб, відвідав не за шість місяців, як того вимагала інструкція О. Писарєва, а за одинадцять років, 386 місцевостей. Проведено огляд у кількастах архівах (цю роботу виконував лише К. Стрончинський), описано, згідно зі звітами експедиції, 408 нерухомих і 315 рухомих пам'яток. Насправді їх було більше, тому що, наприклад, під час опису культової споруди, яка вва - жалась одиничною пам'яткою, фіксувалися кожні архітектурні старожитності, що були тут (вівтар, поховання, таблиці-епітафії й т. ін.) [13, с. 46]. Цей інвентар під назвою «Описи пам'яток старовини» («Opisy zabytkow starozytnosci») нараховує п'ять томів тексту та сім альбомів ілюстрацій, виконаних аквареллю й допрацьованих гуашшю [11]. Тут описано такі пам'ятки мурованої архітектури Холмщини та Підляшшя, як Бєлавінська й Столп'євська оборонні вежі поблизу міста Холма, що датувалися ХГУ ст.; замкові споруди в Білій Підлясці, Крупі, Крилові; костели та церкви в Кодні, Підгір'ї, Радзині Підляському, Щебрешині, синагога у Володаві та ін. [11, Albumy Stronczynskogo, VII, 1855 r. Tabl. 6, 7, 8; 31-33; 3, 4; 15; 34, 35, 36; 9; 39, 40; 16, 17; 43]. Наведений матеріал про роботу комісії свідчить, що зібрані нею відомості й до сьогодні зберігають неоціненне значення в галузі історичного пам'яткознавства західних етнічних українських земель.

Висновки та перспективи подальшого дослідження

У 1800-1850 рр. склалася низка факторів, що впливали на формування в представників польських громадських і наукових кіл заці - кавленості історико-культурною, зокрема архітектурною, спадщиною Волині, Холмщини й Підляшшя. Цей процес був наслідком протиборства за політико -ідеологічний вплив на означених землях, свідченням зростання інтересу до пам'яток як складника розширення сфери історичних досліджень, результатом потреби накопичення відомостей про території, що увійшли до складу Російської імперії.

Указані обставини зумовили появу масиву праць польських авторів, на сторінках яких опису - валися та зображувались архітектурні старожитності Волині, Холмщини й Підляшшя. Більшість робіт сповнені жалю за сумною долею архітектурних пам'яток, які через байдужість владних структур і громадськості перетворювалися на руїни. На тлі такої картини справжнім подвижництвом можна вважати діяльність «Делегації для опису пам'яток старовини в Королівстві Польському» під керівництвом К. Стрончинського. Протягом 1844-1855 рр. вона провела масштабну роботу з виявлення, обстеження й класифікації архітектурних пам'яток. Без неї неможливо уявити наступні історико-архітектурні дослідження, у тому числі й реліквій української культури, які складають невід'ємну частину культурної спадщини польсько-українського прикордоння. У цьому контексті увага науковців може бути звернена на ґрунтовніше з'ясування окремих деталей пам'яткознавчих і пам'яткоохоронних заходів, що їх здійснювали польські дослідники стосовно архітектурної спад - щини означених західних етнічних українських земель.

Джерела та література

1. Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863-1914. Поляки в соціо-етнічних конфліктах / Д. Бовуа ; пер. на укр. З. Борисюк ; наук. і мовн. ред., вступ. слово Н. Яковенко ; НАН України, Ін-т східноєвропейських досліджень. - Київ : Критика, 1998. - 334 с. : іл.

2. Бовуа Д. Російська влада і польська шляхта в Україні. 1793-1830 / Д. Бовуа ; пер. з фр. З. Борисюк. - Львів : Кальварія, 2007. - 296 с.

3. Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (18311863) / Д. Бовуа ; з фр. пер. З. Борисюк. - Київ : Інтел, 1996. - 416 с.

4. Гаврилюк С. В. Історичне пам'яткознавство Волині, Холмщини і Підляшшя (ХІХ - початок ХХ ст.) : монографія / С. В. Гаврилюк ; 2-ге вид., доповн. Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - 536 с.

5. Гудь Б. Українці - поляки: хто винен? У пошуку першопричин українсько-польських конфліктів першої половини ХХ століття / Б. Гудь. - Львів : Кальварія, 2000. - 124 с.

6. Древняя история Волынской губернии, служащая продолжением первобытной истории народов Государства Российского, сочиненная графом Иоанном Потоцким. - СПб. : Изд. Ст. Руссов, 1829. - 44 с.

7. Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія. Виникнення. Історія. Розпад / А. Каппелер ; пер. з нім. Х. На- заркевич ; наук. ред. М. Крикун. - Львів : вид-во Укр. католиц. ун-ту, 2005. - ХІІ+360 с. - 11 карт.

8. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. - Т. 1 / І. Лисяк-Рудницький. - Київ : Основи, 1994. - 554 с.

9. Минуле і сучасне Волині та Полісся : наук. зб. - Вип. 43 : Юзеф Ігнацій Крашевський і Волинь : матеріали ХLШ наук. іст.-краєзнавч. конф., м. Луцьк / упоряд. А. Силюк. - Луцьк, 2012. - 180 с. : іл.

10. Balinski M. Starozytna Polska pod wzglзdem historycznym, jeograficznym i statystycznym / M. Balinski, T. Lipinski. - Warszawa : Naklad i druk S. Orgelbranda, 1845. - T. II. - Czзsc 2. - S. 547-1431.

11. Gabinet rycin Biblioteki Uniwersytetu Warszawskiego. Zesp. № 243.

12. Katalog rysunkow architektonicznych z akt Centralnych Wladz Wyznaniowych w Archiwum Glownym Akt Dawnych w Warszawie. Opracowala Maria Lodynska-Kosinska. - Warszawa : PWN, 1981. - 280 s.

13. Kazimierz Stronczynski: numizmatyk, sfragistyk i inwentaryzator zabytkow : materialy sesji naukowej, Piotrkow Trybunalski, 1983. - Lodz : Polskie Towarzystwo Archeologiczne i Numizmatyczne. Oddzial w Lodzi, 1986. - 80 s.

14. Kraszewski J. Biala na Podlasiu. Wspomnienia / J. Kraszewski // Athenaeum. - 1841. - Т 1. - S. 72-75.

15. Kraszewski J. Wspomnienia Wolynia, Polesia i Litwy / J. Kraszewski. - Wilno : Naklad i druk T. Glhcksberga, 1840. - T. I. - 232 s.

16. Kraszewski J. Wspomnienia Wolynia, Polesia i Litwy / J. Kraszewski. - Wilno : Naklad i druk T. Glhcksberga, 1840. - T. II. - 205 s.

17. Ksi^ga ku czci Jozefa Ignacego Kraszewskiego / pod. red. Ignacego Chrzanowskiego. - Lwow : Drukarnia Ziemi Czerwienskiej, 1939. - 522 s.

18. Niemcewicz J. U. Podroze historyczne po ziemiach polskich. Mi^dzy rokiem 1811 a 1828 odbyte / J. U. Niemcewicz. - Paryz : W ksi^garni A. Franeka, 1858. - 528 s.

19. Polanowska J. Historiografia sztuki polskiej w latach 1832-1863 na ziemiach centralnych i wschodnich dawnej Rzeczypospolitej: F. M. Sobieszczanski, J. I. Kraszewski, E. Rastawiecki, A. Przezdziecki / J. Polanowska. - Warszawa : Polska akademia nauk, Instytut sztuki, 1995. - 230 s.

20. Przezdziecki A. Nieswicz - Omelanik / A. Przezdziecki // Athenaeum. - 1844. - Т 1. - S. 25-48.

21. Przezdziecki A. Podole, Wolyn, Ukraina. Obrazy miejsc i czasow. - T. I / A. Przezdziecki. - Wilno : Drukarnia Teofila Glhcksberga, 1841. - 242 s.

22. Przezdziecki A. Podole, Wolyn, Ukraina. Obrazy miejsc i czasow. - T II / A. Przezdziecki. - Wilno : Drukarnia Teofila Glhcksberga, 1841. - 157 s.

23. Raczynski E. Dziennik podrozy do Turcyi, odbytej w roku MDCCCXIV / E. Raczynski. - Wroclaw : Drukiem Grassa Bartha i kompanii, 1821 [2]. - VII, [1], 204, VIII s. : [60] k., tabl., il.

24. Sobieszczanski F. Wiadomosci historyczne o sztukach pi^knych w dawniej Polsce. Zawieraj^ce opis dziejow i zabytkow budownictwa, rzezby , snycerstwa, malarstwa i rytownictwa, z krotk^ wzmiank^ o zyciu i dzielach znakomitszych artystow krajowych, lub w Polsce zamieszkalych. - T. I / F. Sobieszczanski. - Warszaw : Nakladem i drukiem S. Orgelbranda, 1847. - 326 s.

25. Sobieszczanski F. Wiadomosci historyczne o sztukach pi^knych w dawniej Polsce. Zawieraj^ce opis dziejow i zabytkow budownictwa, rzezby , snycerstwa, malarstwa i rytownictwa, z krotk^ wzmiank^ o zyciu i dzielach znakomitszych artystow krajowych, lub w Polsce zamieszkalych. - T. II / F. Sobieszczanski. - Warszawa : Nakladem i drukiem S. Orgelbranda, 1849. - 412 s.

26. Sroczynska K. Podroze malownicze Zygmunta Vogla / K. Sroczynska. - Warszawa : Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, 1980. - 222 s.

27. Suchodolska M. Rysunki z kolekcji J. I. Kraszewskiego w Muzeum Narodowym w Warszawie. Warszawa / M. Suchodolska, I. Jakimowicz, J. Janowska. - Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, 1961. - 251 [5] s. : [1] k. tabl., [72] s. tabl., il., portr.

28. Swierzewski S. Jozef Ignacy Kraszewski jako archeolog w sto pi^cdziesi^ rocznic^ urodzin / S. Swierzewski // Archeologia. - 1961. - T. 12. - S. 195-210.

29. Walicki M. Sprawa inwentaryzacji zabytkow w dobie Krolestwa Polskiego (1827-1862) / M. Walicki. - Warszawa : Wydawnictwo Zakladu Architektury Polskiej i Historji Sztuki Politechniki Warszawskiej, 1931 [2]. - 244 s. : 10 s. tabl., [49] k. tabl., [2] k. tabl. zloz.; il.

30. Zbior znaczniejszych budowli w Wojewodztwie Lubelskim. - Warszawa : [b. w.], 1836. - 51 il.

Размещено на Allbest.ru