Святині села Воздвиженське (кінець XIX – початок XXI ст.)

На престоле, кроме обычной серебряной священной утвари - евангелие с рисованными на фарфоре медальонами тонкой работы.

Не менее вечернего красиво и дневное освещение храма, когда яркие лучи солнца, умеряемые матовыми и синими стеклами окон, наполняют его мягким, радостным светом» [1, с. 3-4] (Іл. 2).

У своєму описі Микола Неплюєв не згадав про особливу реліквію, яку мав Хрестовоздвиженський храм - хрест, зроблений з оливкового дерева та освячений на Гробі Господньому. Цей хрест у 1887 р. блюститель Братства особисто привіз із Єрусалиму. До інтер'єрного ансамблю храму також належав ще один унікальний предмет - аналой з образом Христа Спасителя, який на склі виконав італійський художник П. Нерушеллі [3; 4]. Необхідно зауважити, що М.М. Неплюєв був наділений унікальними правами: єпископ грамотою благословив його вдягати стихар та виступати за церковною кафедрою, а також проводити спеціальні братські обряди, наприклад, посвячення нових членів Братства [1, с. 54].

Храм у Воздвиженському незмінно діяв до встановлення радянської влади. В 20-х роках XX ст. більшовики пограбували церкву, винесли з неї все начиння. Довгий час вона стояла спустошеною. На початку 30-х років XX ст. її розібрали і перевезли до сусіднього села Говоруново, де із колишнього православного храму зробили сільський будинок культури. З 1941 до 1949 р. у ньому проходили богослужіння, а потім приміщення стали використовувати як зерносховище. Пізніше тут улаштували сховище мінеральних добрив для місцевого колгоспу. В 70-х роках будівля стояла пусткою і була вже напівзруй - нованою. Історія Хрестовоздвиженського храму завершилась в 2005 році, коли її залишки згоріли. Зберіглася лише віконна рама, яка зараз є експонатом музею «Трудове братство М.М. Неплюєва» у Воздвиженському [3].

Щодо сучасного релігійного життя у Воздвиженському, то богослужіння у ньому відновили лише в 1996 р., пристосувавши для цього частину будинку М.М. Неплюєва [3]. Повноцінного храму тут і досі не існує (Іл. 3).

Проте на початку XX ст. у Воздвиженському мала би з'явитися ще одна святиня. І якщо Хрестовоздвиженський храм був невеликим, розрахованим приблизно на 200 прихожан, не вирізнявся особливою пишнотою, як і весь побут Братства (що вимагала виховна концепція Миколи Неплюєва - скромного, охайного життя без надмірності), то новий храм повинен був стати грандіозною, ошатною спорудою. Тож, в 1910 р. (через 2 роки після смерті М. Неплюєва) Дума Братства подала на розгляд креслення нового кам'яного храму у с. Воздвиженське до Чернігівського губернського правління, про що піде мова у нижче наведеному документі.

«Дело Черниговского губернского правления по отношению Черниговской Духовной консистории о постройке Первым Трудовым Братством нового каменного храма в хут. Воздвиженском, Черниговского уезда (началось 9.02 1910 г. закончилось 5.05.1910 г.).

«Черниговское Губернское Правление, Младшему архитектору г. Крумину (от 9.02.1910 г.). Строительное Отделение Губернского Правления препровождает Вашему Высокоблагородию при сем чертежи на постройку Первым Трудовым Братством каменного храма на 2000 человек (по проекту академика архитектуры В.А. Покровского) в хут. Воздвиженском, Глуховского уезда для рассмотрения и предлагает заключение свое, с возвращением дела, представить в Губернское Правление» [5, арк. 29] (Іл. 4).

Відповідь від молодшого архітектора надійшла 23 березня 1910 р. «Представляя при сем препровожденные мне для рассмотрения чертежи и расчет устойчивости и прочности нового каменного храма в хут. Воздвиженском Глуховского уезда - имею честь донести Губернскому Правлению следующее: чертежи на постройку храма составлены удовлетворительно, однако при расчете устойчивости и прочности церкви оказалось, что в разгрузных арках в северной и южной церковных стенах получается весьма значительные сжимающие напряжения на главные арки. Подобные напряжения доходят до 8,19 пудов на дм2. Такие напряжения местный кирпич, даже Киевский лучшего качества не в состоянии вынести, для последнего при кладке на цементном растворе безопасное допускается напряжение от 4.5-6 пудов на дм2. Рекомендуемое составителем статического расчета лабораторное испытание материалов: кирпича и прокладных каменных или бетонных плит - едва ли достигнут цели для кирпича, в следствии неоднородности и разного сопротивления отдельных камней-кирпичей. Если же стены барабана в нижней части, вследствие получающегося слишком большого давления для опилочного кирпича, сделать из обыкновенного кирпича как сказано в заключении расчета, то в следствии большого веса барабана в этом случае, расчетные нагрузки арок существенно изменяться и получится напряжение больше вычисленных (Іл. 5).

В виду вышеизложенного считаю для безопасности и прочности всего сооружения необходимым сделать разгрузные и тем более главные арки из тесанного камня вместо кирпича» [5, арк. 31] (Іл. 6).

Проект храму, як зазначається у документі, було замовлено видатному російському архітектору Володимиру Олександровичу Покровському. За його проектами збудовано 17 громадських будівель та пам'ятників малої архітектурної форми, а також 7 храмів. За роботу над Феодорівським собором (м. Пушкін, поблизу Петербурга) та собором св. Олександра Невського у Варшаві В.О. Покровський отримав орден св. Анни третього ступеню; званням професора були відзначені заслуги архітектора при будівництві храму-пам'ятника Святителя Олексія в Лейпцизі; у 1907 р. Імператорська академія мистецтв обрала Володимира Олександровича академіком, а в 1913 р. він був удостоєний звання архітектора Найвищого двору [6; 7].

За архітектурним стилем проект церкви у Воздвиженському був дуже схожий із розробленим В. Покровським храмом Покрови Пресвятої Богородиці (збудований в 1906 р.) в Київській області, с. Пархомівка. Дослідники відносять цей храм до неоросійського стилю з елементами модерну [8].

На жаль, с. Воздвиженське не збагатилося новою святинею. Причини, які завадили будівництву, невідомі, можна робити лише припущення. Якщо проект храму розглядався у 1910 р., а всі підготовчі процедури затяглись, початок Першої світової війни, вірогідно, відклав це питання на невизначений термін. З'ясування причин і обставин цієї справи потребує подальших наукових пошуків.

Посилання

1. Неплюев Н. Воздвиженская школа - колыбель Трудового братства / Н. Неплюєв. - СПб.: Паровая скоропечатня Я.И. Ли - бермана, 1895. - 180 с.

2. Неплюев Н.Н. Трудовое братство и школы его / Н.Н. Неплюев - СПб.: Типография В. Тиханова, 1900. - 125 с.

3. Сайт Крестовоздвиженского храма села Воздвиженское. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vozdwi.church.ua.

4. Зруйновані храми Сумщини. - Т 2. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://issuu.com/history.sumy/docs/.

5. Держаний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10, спр. 2150, 39 арк.

6. Покровский Владимир Александрович (архитектор). - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://wiki2.org/ru/.

7. Архитекторы Петербурга: Владимир Покровский. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://www.nrfmir.ru/en/content/.

8. Церковь во имя Покрова Пресвятой Богородицы в селе Пар - хомовка (1903-1906). - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://spzh.news/ru/istorija-i-kulytrua/.

Размещено на Allbest.ru