Готичний стиль в французькій архітектурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готичний стиль в французькій архітектурі

Верхогляд Христина

Диз - 18

1. Запровадження

архітектура готичний мистецтво

Наприкінці XII століття зміну романському стилю прийшов новий готичний. Готичний стиль - історичний художній стиль, який панував у західноєвропейському мистецтві до XVXVI ст., що характеризує заключну стадію розвитку середньовічного мистецтва Західної Європи. Факт народження готичного стилю вважатимуться кульмінацією романського разом із тим - його подоланням. Найменування «готичне мистецтво» (від італ.gotico -- «готський», під назвою німецького племені готовий) постало у часи Відродження. «>Готическое» означало «варварське» на противагу «римському»: готичним називали мистецтво, яке слід було античним традиціям. У різних країни готика мала свої характерні риси і хронологічні рамки, та її розквіт посідаєXIII--XIV ст.

Епоха готики - час розквіту нових культурних центрів середньовіччя - міст. Готичне мистецтво ділиться на три періоди:

- рання готика (>XII--XIIIвв);

- зріла (висока) готика (>XIII--XIV ст.);

- пізня чи «полум'яніюча готика» (XIV-- XV ст.).

Центрами європейської релігійної, культурної, політичної та економічної життя - до кінця XII в. стали не монастирі, а міста. Центрами життя середньовічного міста стали ратуша (будинок місцевого самоврядування) і собор (великий християнський храм). Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури у системі мистецтв, і традиційні типи культур, будинків.

Особливе місце у мистецтві Готики обіймав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Незрівняне з людиною простір собору, вертикализм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів надавали сильне емоційний вплив на віруючих.

У готичної архітектурі використовують нову конструкцію склепінь, зменшили товщину стін, збільшили внутрішнє простір будинку. Готичний соборлегок іустремлен вгору, стінна розпис поступилося місцем вітража. Скульптурне й мальовниче оздоблення соборів, виконане на релігійні і світські сюжети, несло у собі систему поглядів і уявлень, якими мають були керуватися у своїй повсякденній життя люди Середньовіччя.

Мета роботи - проаналізувати національні варіанти готики, аби з'ясувати які вплинули формування готичного мистецтва. Досягнення даної мети вирішити такі:

Виявити особливості, характерні риси готичного мистецтва мови у Франції як найяскравішого представника цього напряму.

2. Франція як найяскравіший представник готичної культури

Франція є батьківщиною готичного стилю, його основою вважається церковне зодчество. Франція були лише батьківщиною готики.

Французькі собори багатшими, ніж будь-які інші, прикрашені скульптурою і розміщення її більш продумано, вітражі її церков як більше, а й роль їх незрівняна з вітражами інших країнах: вони послідовно розвивали дидактичну програму і було органічною складовою прикраси храму. У XIV в. У тому мірою вплив мистецтва Франції позначилося на всьому розвитку готики. У готиці Франції органічно переплелися ліризм і трагічні афекти, піднесена духовність і соціальний сатира, фантастичний ґротеск і фольклорність, гострі життєві спостереження.

Готика зародилася у Північній частини Франції (>Ильде-Франс) у середині 12 ст. й досягла розквіту у першій половині 13 ст.

Особливе місце у мистецтві Готики обіймав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Зазвичай собор перебував у центрі міста Київ і був осередком міського життя. Головними замовниками стали міста Київ і почасти король. Кам'яні готичні собори одержали у Франції свою класичну форму. Зазвичай, це 3-5 -нефние базиліки з поперечним нефом-трансептом іполукруговим обходом хору («>деамбула-торием»), якого прилягають радіальні капели («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер'єр осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і на вівтар створюється рядами струнких стовпів, потужним злетом гострих стрілчастих арок,убистренним ритмом аркад верхньої галереї (>трифория). Завдяки контрасту високого головного і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору. Структура будинку складається з прямокутних осередків (>травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, які з арками-нервюрами утворюють остов хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими склепіннями - распалубками.

Боковой розпір зводу головного нефа передається з допомогою опорних арок (>аркбутанов) на зовнішні стовпи - контрфорси. Звільнені від навантаження стіни у проміжках між стовпами вирізняються арковими вікнами. Нейтралізація распора зводу з допомогою винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуттялегкости і творча велич зусиль людського колективу.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архитектурно-пластичні декорації, деталі -- візерунчасті вимперги, фіали, крабби тощо. буд. Статуї на консолях перед колонками порталів й у верхньої арочної галереї, рельєфи на цоколях й утимпанах порталів, і навіть на капітелях колон утворюють цільну символічну сюжетну систему, куди входять персонажі і епізоди Священного писання, алегоричні образи.

У період із XII по XVI століття над терені Франції виникло 86 готичних соборів, у Парижі й Страсбурзі, Реймсі іАльби, Шартре і Амьене і багатьох інших містах. просякнуті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

Французьке зодчество, як і архітектура інших країнах Західної Європи, минуло через етапи ранньої, зрілої (чи високої) і пізньої готики. У Франції рання готика охоплює останню третину 12 й дослідити першу і чверть 13 в. Будівлі цього періоду чіткістю архітектурної композиції і монументальної простотою своїх форм кілька нагадують романське зодчество.

Твори ранньоготичного зодчества зберегли масивність стін, грузність нервюр, горизонтальність композицій ліній фасадів, важкі двух-прольотні аркбутани.

Характерні риси ранньої готики втілилися у головному соборі столиці Франції - Нотр-Дам де Парі (1163г.-XIV в.) --пятинефная базиліка вміщала до 9 тисяч жителів [Додаток № 3, 4]. Будівництво розпочався 1163 р. і завершене основному перших десятиліттях XIII століття. У XIII в. були вмонтовані бічні капели між контрфорсами та збільшення виступи трансепта, наприкінці XIII -- початку XIV століть було завершено капели хору.

Собор у Шартре (>XII-XIV ст.) вважається однією з найгарніших у Європі [Додаток № 5, 6, 7].

У цьому вся соборі вперше зодчий заздалегідь передбачив установкуаркбутанов. Нутрощі собору здається широкої та вільної, центральний неф опоясують дві смуги:темная --трифория -- і світла -- навіть блискучу -- віконнихпроемов.

Рози мають п'ять метрів в діаметрі і можна побачити на граничною висоті, затінена зводу. «Ці величезні кола світла, ці вогненні колеса, які метають блискавки, однією причиною красиШартрского собору», -- говорив Маль. Шартрский собор -- єдиний, зберіг майже цілості свої вітражі. У ньому панує особлива колірна і світлова атмосфера, яка змінює залежно від погоди, пори року години дня.

Коли під час другої Першої світової вітражі було знято, собор виявився залитим світлом. Рози трансепта ще більше -- їх діаметр 13 м 35 див. Стікла, у яких значно крупніша, а візерунок вкрай різноманітний.

До 1220 р. весь храм покрили склепіннями; трансепт, хор з обхідної галереєю ікапеллами, мабуть, було побудовано між 1200 і 1230 рр. Тривале будівництво знадобилася єдності й завершеності зовнішнього й внутрішнього образу Шартрского собору.

Західний фасад почав будуватися в XII в. Роза -- належить до початку XIII в. Центральну частину фасаду вінчає галерея королів початку XIV в. Північна вежа побудована трохи раніше південної, а стріла з неї належить до початку XVI в. Дуже цікава облицювання стін верхнього поверху південного порталу поставленими близько одна в іншу колонками, створюють враження вібруючому поверхні.

Загальний піднесення економіки феодальної Франції о 12-й і 13 ст. і зростання міст сприяли розквіту будівництва.Подчеркнутийвертикализм, безліч скульптури і декор, деталей властиві грандіозним соборам зрілої готики. До видатним творам зрілої готичної архітектури ставляться собори в Реймсі (1211-1330 рр.) і Амьене (1218-1268 рр.).

>Реймский собор, розпочатий 1211 р. і кінцевий в XV в., -- пам'ятник епохи розквіту готичного стилю мови у Франції. Найбільший готичний собор мови у Франції.

У її зведенні нової споруди собору брали участь чотири архітектора:

з 1211: Жанд'Орбе.

1231--1237:Жан-ле-Лу (Жан «Вовк»).

1247--1255:ГошеРеймский.

між 1255 і 1285: БернарСуассонский.

Собор побудували за рекордно короткий час, після пожежі в 1218 року дома романської церкви, що сприяло створенню гармонії й архітектурного єдності будинку. Лише вежі було завершено наприкінці чотирнадцятого. Значні пропорції собору, його краса, багатство, її оздоблення викликають захоплення численних туристів. Невипадково в 1981 року собор визнано ЮНЕСКО однією з п'ятдесяти самих імпозантних архітектурних шедеврів людства.

Він був царством скульптури. На йогоаркбутанах в легких альтанках хіба що знайшли притулок ангели, готові знову злетіти. Постаті королів, котрі стоять у ряд самісінькому високої галереї собору охороняли його денно і вночі. Святі біля воріт розмовляли між собою. На балюстраді що вінчає капели абсиди -- різні тварини. Живі голови побачили консолях впотаенних куточках.

Наприкінці 13-14 століть у архітектурі соборів став переважати багатий декор, приховує архітектурні членування, з'явилися скривлені лінії, полум'яніючого стилю (церква Сен-Маклу в Руані). Замки перетворилися на багато прикрашені всередині палаци (папський палац в Авіньйоні; замокПьерфон,1390-1420г.). У 15 столітті виник тип багатого міського вдома - готелю (будинок ЖакаКера в Бурже,1443-1451г.). У пізнійГотике, мови у Франції, набули поширення скульптурні вівтарі інтер'єрах, які б поєднували дерев'яну розфарбовану і позолочену скульптуру ітемперную живопис на дерев'яних дошках. Склався новий емоційний лад образів, що б драматичної (нерідко екзальтованої) експресією, особливо у сценах страждань Христа і святих. До кращих зразкам французького готичного мистецтва належать дрібна скульптура зі слонової кістки,серебрянние релікварії,лиможская емаль, шпалери і різьблена меблі.

Для пізньої («полум'яніючої»)Готики характерний примхливий, нагадує розкошлане полум'я візерунок віконнихпроемов (ц. Сен-Маклу в Руані). З'явилися розписи на світські сюжети (в папському палаці в Авіньйоні, 14--15 ст.).Воздвигались світські будівлі (міські ворота, ратуші, цехові і складські будинку, танцювальні зали). Наприкінці 13 початку 14 століття будівництво соборів мови у Франції переживало криза: архітектурні форми стали суші, декоробильнее, статуї отримали однаковий підкреслений З-образний вигин і негативні риси куртуазності.

Найбільше розвиток в 14 і 15 століттях будівництво ратуш отримала містах північно-східній і північної Франції, населених багатих і численним купецтвом. У дусі пізньої готики виконано чудова ратуша в СенКан-тене (1351--1509) з великою лоджією в нижньому поверсі та порівняно невеликими вікнами що виходить але площа фасаду, завершеного потрійним стрілчастим фронтоном [Додаток № 8]. Ратуша завдяки витонченим пропорціям і безлічі всього легкого декору виробляє святкове враження. Ратуша в Комп'єні, увінчана могутній вежею, що з центру розкішно прикрашеного фасаду, дуже пишна і монументальна. Характерно, що уратушах, житлових будинках і що інших спорудах світського призначення, на відмінусложнострельчатих завершень церковних вікон, зазвичай застосовувалися прямокутні й прості стрілчасті вікна.

Особливо багатою була світська архітектура середньовічного Парижа. У століття майже безперервне зростання столиці Франції викликав потреба у розширенні і перебудові будинків громадського призначення. Були перероблено чи знесені будинку паризькій ратуші, старий королівський замок Лувр, резиденція архієпископа і ще будівлі; окремі вцілілі старі будинку не становлять ансамблю. У містах, розвиток яких залежить з 15 в. було настільки бурхливим чи взагалі призупинилося, світська готична архітектура збереглась у більшою мірою. Так, мініатюрний містечко Сен Мішель, розташований на скелястому острівці біля берегів Нормандії, став своєрідним «готичним» заповідником. Його загальний вигляд -- група стародавніх будинків, що юрмились навколо розташованого на вершині пагорба готичного собору, вежі та ворота міських стін утворюють незабутній за виразністю ансамбль. Визначною пам'яткою цитаделі є і великий лицарський зал, стрілчасті склепіння якого почивають двома лавах потужних круглих стовпів.

У Корде збереглася ціла вулиця будинків 13--14 ст., в старих кварталах Лапа -- багато будівель 14--15 століть.

Серед дійшли до нас значних міських споруд виділяється папський замок-палац в Авіньйоні [Додаток № 9], який поєднає елементи житлового будинку з замкової церковної архітектурою. Розквіт Авіньйона, однієї з великих міських середньовічних центрів південної Франції, пов'язаний й не так з природним зростанням торгівлі, і ремесел, як із тим, що він був у протягом 14 в. резиденцією папського двору. Тому головним світським будинком міста була ратуша, а папський палац, розпочатий 1316 р. Розтягнутий за горизонталлю будинок є, здавалося б, випадковий конгломерат окремих несиметрично розташованих обсягів. Залежно від призначення внутрішніх приміщень стіни виступають вперед, відступають, стають вище чи розтягуються. Відсутній і єдина система поверхових членувань: лише у частини замку маленькі віконечка кріпосного типу розташовані на півметровій фасаді на кілька поверхів, а інший -- на фасад виходять високі стрілчасті вікна. Проте папський замок-палац безперечно має художнім єдністю, і угруповання архітектурних обсягів будинку залишає враження вільного рівноваги. Високі стрілчасті вікна правого крила фасаду схожі на неглибокими, але високими сліпиминишами-архивольтами, які охоплюють всю стіну лівої частини будинку. Більше масивне і важке праве крило врівноважується приосадкуватої чотирикутної вежею, завершальній ліву частину будинку. Весь ансамбль проникнуть суворої силою й своєрідним величчю.

У цілому нині, проте, друга половина 14 ст. була сприятлива широкій будівельної діяльності. Франціяизнурялась в що тривала незалежності до середини 15 ст. Столітньої війни з Англією. Перемога у важкій війні, виявила егоїзм і політичну короткозорість великих феодалів, була здобуто завдяки національному підйому народних мас Франції..Возобновившийся після закінчення війни, з середини 15 ст., зростання міст та широке будівництво протікало у деяких історичних умовах і це пов'язано, сутнісно, з новими будівельними й художніми завданнями, у процесі вирішення яких почалося поступове збутися принципів, і традицій готичної архітектури, до початку 16 ст. яка вичерпала свої художні можливості.

Список використаної літератури

1. Гуревич А.Я. «Середньовіччя як тип культури // Антропологія культури». -- М.:ОГИ, 2002. -- У. 1. -- З. 39-55.

2. Ле Гофф Ж. «Народження Європи»-- СПб.: Alexandria, 2007. -- 398 з.

3. Пиков Г.Г. «Середньовіччі в історичної науки».

4. Кенигсбергер Р. «Середньовічна Європа». -- М.: Весь Світ, 1987. -- 374 з.

5. «Мистецтво Середніх століть. Мистецтво готики» -- електронний альбом на CD, електронне видавництво «>Директмедиа», М., 2008

6. Муратова К.М., «Майстра французької готики 12-13 ст.», М., "Искусство", 1988.

7. «Загальна історія мистецтв», Т. 2, М., "Мистецтво", 1960.

8. Каптерева Т.П., «Мистецтво Іспанії», М., "Образотворче мистецтво", 1989.

9. Дзуффи З. «Великий атлас живопису. Образотворче мистецтво 1000 років». -- М.: ОЛМА-Пресс, 2002.

10. Мерцалова М. «Костюм різних часів і народів».Т.1 -- М.: Академія моди, 1993, З. З. 179--222.

11. Савицкая У. «>Превращения шпалери». -- М.: Галарт, 1995, З. З. 11--12.

12. Энциклопедическая стаття про стилі готики на4living.

13. Гуревич А.Я., Харитонович Д.Э. «Історія Средних століть». -- 2-ге вид. -- М.: МБА, 2008. -- 320 з.

14. Егер Про. «Світова історія. Середньовіччі». / 3-тє вид. испр. і доп. -- М.: АСТ, 2006. -- 607 з.

15. «Історія середньовіччя» / Під ред. С.П. Карпова. У 2 тт. -- 4-те вид. -- М.: Видавництво Московського університету, «Вищу школу», 2003.

Размещено на Allbest.ru