Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці міста Кропивницького як пам’ятка православного храмобудування

Досвід більшості релігій світу переконує, що культові споруди не лише віддзеркалюють усталені на час будівництва духовно-моральні норми суспільства, надбання культури чи мистецтва, пріоритетні світоглядні уявлення, політичні вподобання, але й здебільшого зумовлюють виникнення та розвиток нових духовних цінностей і буттєвих осмислень людства. Важливо наголосити, що зазвичай культові споруди стають епіцентром основних сфер діяльності як окремих територіальних громад, так і держави загалом. За словами архієпископа Іоасафа, уже більше двохсот років священнослужителі Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці міста Кропивницького концентрують всі «пріоритетні вектори церковної діяльності» - «богослужіння, проповідь, соціальну службу, церковне мистецтво, місіонерство» [10, с. 5] - не лише міста, але й цілого регіону. Безсумнівно, така й подібні оцінки згаданої культової споруди актуалізують дослідницький інтерес краєзнавців, мистецтвознавців тощо. Свого часу Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці міста Кропивницького був предметом дослідження як фундаментального видання, присвяченого 200-літньому ювілею (О. Мануйлов, Р. Кондратюк [10]), так і окремих оглядових краєзнавчих студій (І. Згрівець [6], С. Дорошенко, Т. Самиляк [12]). Оскільки в цих публікаціях акцент робився переважно на історичному аспекті собору, виникає потреба комплексного висвітлення усіх складових релігійної пам'ятки. Суттєвим підґрунтям для такого цілісного наукового осмислення будуть відповідні надбання зі сфери релігієзнавства та церковної архітектури (В. Тимофієнко [18], Р. Гнідець [2], [3], Калліст (Уер) [8], Варфоломій [1], П. Солодько [17], Ю. Мицик, В. Клос, Д. Гордієнко, І. Преловська [7]).

У межах цієї статті ставимо за мету системно дослідити Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці міста Кропивницького як пам'ятку православного храмобудування. Відповідно до поставленого завдання предметом нашого розгляду будуть ключові змістово-формальні складові згаданої культової споруди - історія, архітектура, живопис - у ракурсі канонів православ'я.

Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці (Грецька церква) розташований у середмісті Кропивницького (будинок № 74 на вулиці Великій Перспективній) (Див.: [9]). Він є пам'яткою православного храмобудування. Зауважимо, що відповідно до традицій останнього наразі в Україні поширені наступні типи православних культових будівель - собор, церква, домова церква, каплиця, лавра, монастир і скит (Див.: [16]). Характерно, що собором називають «храм із вівтарем для богослужіння, яке здійснює єпископ; іноді також так називають просто великі церкви або головні храми монастирів» [16]. У назві Кафедрального собору згадується постать Пресвятої Богородиці. Серед святих, що вшановуються у християнській традиції, Діва Марія (Непорочна Діва, Цариця Небесна), донька святих Якима й Анни, мати Ісуса Христа, займає головне місце. «За християнським віровченням була зачата в непорочний спосіб, не зазнавши первородного гріха. Усе життя була дівою» [4].

Історія Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці бере свій початок від 1761 року, коли греки- переселенці фордштату фортеці святої Єлизавети заклали дерев'яний храм, а у вересні 1766 року освятили його на честь Володимирської ікони Божої матері. Цікаво, що ця ікона була створена в Константинополі ще на початку першої третини XII століття, а вже в 1131 році вона опинилась у Київській Русі як подарунок князю Мстиславу Ізяславовичу. Спочатку святиня перебувала в дівочому монастирі міста Вишгорода, а згодом була перевезена князем Андрієм Боголюбським до Успенського собору Володимира, а відтак і до Москви. Надалі ікона «Богоматір Володимирська» неодноразово переносилась із Володимира в Москву й навпаки (Див.: [10, с. 10]).

За словами Згрівець Ірини, «невідомо», коли дерев'яний храм був закритий, але «вже в 1812 році на його місці стояв новий кам'яний православний храм із трьома престолами» [6] - Володимирської ікони Божої Матері, Святого Іоана Предтечі і Святої великомучениці Катерини.

Важливо наголосити, що Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці не припиняв свого функціонування ні в радянські часи, ні під час Другої світової війни.

Після звільнення Кропивницького (колишнього Кіровограда) у 1944 році собор був переведений у храм Володимирської ікони Божої матері, а головний престол нового Собору перейменований і присвячений святу Різдва Пресвятої Богородиці.

Архітектура як мистецтво створювати будівлі «відповідно до вимог міцності, краси й доцільності» [5] оперує «двома основними напрямками» у зведенні культових споруд у світі - «слідування консервативним зразкам минулого, «шаблонна» архітектура та застосування найбільш модерних і сучасних тенденцій будівельного і технічного мистецтва» [11]. Як уже було зазначено, споруда Грецької церкви XVIII століття пов'язана з традицією дерев'яної архітектури. Початок XIX століття ознаменований зведенням кам'яної трьохпрестольної будівлі. У 1828 році на території Кафедрального собору збудували триярусну дзвіницю, а також два церковні будинки, що в них згодом перенесли з фортеці архів Свято-Троїцького храму. Наразі в цих приміщеннях розміщується Єпархіальне управління. У 1851 році стараннями церковного старости Онуфрія Караманенка було зведено навколо церкви кам'яну огорожу. На кошти пожертвувань прихожан площа святині збільшується майже вдвічі, а сама споруда храму суттєво добудовується у 1898 році. У завершеному вигляді Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці нагадував православний хрест, увінчаний куполом. З ініціативи церковного старости Якова Караманенка у 1898 році встановили ковані ворота під дзвіницею. За такою ж технологією було виготовлено й двері для південного та північного входів у храм. Усі ці вироби є цінними творами мистецтва, наповненими християнською символікою: «ворота під дзвіницею увінчані ... зображенням сонця», «промені - це Сонце Правди, що символізує Господа Нашого Ісуса Христа», «три листочки ... символізують тайну Пресвятої Трійці», «православний хрест ... означає нашу «віру» - віру в Розп'ятого Бога Ісуса Христа», «два зображення «серця в серці» означають нашу «любов» - любов до Бога і ближнього» [10, с. 73] тощо.

У ґрунтовному виданні «Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці» зазначено: «В огорожі кам'яної Грецької церкви перед алтарною стіною знаходився невеликий некрополь, на якому за православною традицією ховали священнослужителів і ктиторів (тих, хто жертвував, благодійників...)» [10, с. 55]. Є відомості про 21 захоронения. Щоправда, наразі відомо лише 20 імен тих, хто спочив біля стін храму: Олександра Колмакова, Антоній Гордіїв, Захарій Зіоров, Олімпіада Левицька, Іоанн Кондаловський, Іоанн Малявинський, Ольга Богусенович, Олександр Трофимов та ін. (Див.: [10, с. 55-57].

У Кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці, як і в будь-якому іншому православному храмі, маємо три основні частини (відповідно до устрою старозавітної скинії) - святилище (вівтар із престолом), наос, неф або нава (середню частину, часто під куполом), притвор (вестибуль) (Див.: [16; 19]).

У Грецькій церкві зберігаються мощі святих, зокрема святих Києво-Печерської лаври.

Г оворячи про стилі архітектурних побудов культових споруд, варто брати до уваги канони відповідних релігійних конфесій. Скажімо, протестантські кірхи часто будували в романському стилі, католицькі костели - у готичному та неоготичному стилях, православні та греко-католицькі - за ренесансними, національними, фольклорними традиціями.

Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці міста Кропивницького збудовано в неокласичному архітектурному стилі. Як відомо, неокласицизм - стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця XVIII - початку XIX століття. Сама ж неокласична архітектура, відроджуючи класичні або греко-римські традиції, стала уособленням порядку, раціональності, пропорційності, масштабності, монументальності, простоти геометричних фігур, універсальності, функціональності, практичності, уникання декоративності тощо (Див.: [13; 14]). Серед прикметних елементів греко-римської архітектури, що їх відроджував неокласицизм, були колони, що мали «особливі характеристики доричного і іонного порядку» («фасад неокласичних будівель характеризувався наявністю ряду колон з плоскими і симетричними формами») [15]. Наголосимо, що всі вищеназвані характеристики неокласичного стилю властиві архітектурній споруді Грецької церкви.

Цікаво, що на початку XX століття в межах Грецької церкви функціонувала церковно-приходська школа. Двохповерхова споруда, збудована архітектором Л. Прокоповичем, є високохудожнім взірцем громадянського зодчества. За свідченням О. Мануйлова та Р. Кондратюка, «в архітектурі фасаду гармонійно поєднуються традиції класицизму... з декоративною прикрасою в стилі еклектики... Дещо стримана для еклектики пластика архітектурного декору свідчить про поширення раціональних тенденцій, що було зумовлено завданням створення монументального образу громадської будівлі» [10, с. 76].

Живописна складова Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці теж вписується в канони християнського православ'я. Найперше констатуємо, що, як і в інших православних храмах, котрі збудовані на честь Пресвятої Богородиці, стіни Кафедрального собору пофарбовані в голубий колір, котрий символізує чистоту і непорочність.

Традиційно православні храми оздоблюються іконами (образами, що інформують про особи та події Святого Письма), іконостасами (стіною з ікон та релігійних картин, що відділяє головну частину храму від Святая Святих), фресками (настінним живописом на вологій штукатурці), вітражами (декоративними композиціями зі скла та інших матеріалів), скульптурами (виробами з твердих чи пластичних матеріалів об'ємної, тривимірної форми), органами (музичними інструментами групи клавішно-духових) тощо (Див.: [20]).

Внутрішній розпис Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці містить сюжети про Різдво Христове, Хрещення Господнє, Перетворення Господнє, Бичування Ісуса Христа, Розп'яття Христа, Воскресіння Господнє, Вознесіння Господнє, Стрітення Господнє, Сходження Святого Духа на апостолів, Успіння Пресвятої Богородиці, Явлення Христа народу, Вхід Господень в Єрусалим, Тайну вечерю, Моління про чашу тощо.

На стінах храму є зображення Покрову Пресвятої Богородиці, Святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, Святого апостола Петра, Святого апостола Павла, Святого рівноапостольного великого князя Володимира, Святої рівноапостольної княгині Ольги, Святого благовірного князя Бориса, Святого благовірного князя Гліба, Святого благовірного князя Олександра Невського, Святого мученика СевастіянаМедіоланського, Святого апостола Андрія Первозванного, Святого великомученика Георгія Побідоносця, Преподобного Антонія Києво-Печерського, Преподобного Феодосія Києво-Печерського, Преподобного Серафима Саровського, Святителя Миколая, Святої великомучениці Варвари, Святої великомучениці Катерини, Преподобної Марії Єгипетської, Святого великомученика і цілителя Пантелеймона, Святителя Іоанна Златоуста, Святителя Василя Великого та ін.

У 1985 році в Кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці під керівництвом єпископа Кіровоградського і Миколаївського Севастіана проводилися оздоблювальні роботи. Було здійснено внутрішній розпис храму, позолотою покрили іконостас та Святих Апостолів Євангелістів. Реставрація здійснювалася майстрами живопису А. Корецьким, В. Криштальським, В. Гетьманчуком та іншими. Роботи з орнаментики і позолоти виконували Ф. Романюк, П. Бояркевич, Н. Романюк та ін. Відповідно до православних канонів проводилися реставраційні роботи в Кафедральному соборі вже наприкінці 1990 - на початку 2000-х років.

Отже, у кожній конкретній конфесії існує сувора регламентація щодо ключових змістово-формальних складових приміщень для проведення богослужінь і виконання релігійних обрядів. Типи культових споруд, історія їх розвитку, архітектурно-живописна специфіка обумовлені світоглядними тенденціями, особливостями розвитку культури і мистецтва, будівельної справи тощо.

Ще з часів Київської Русі храми були епіцентром не лише церковного життя, але й православної культури загалом. Сакральний простір храмів завжди надихав творців на продукування шедеврів у галузі мистецтва, живопису, архітектури тощо.

Історичний аспект (події від часів заснування у XVIII столітті до наших днів), архітектурна специфіка (дерево, камінь і метал як матеріал для побудови в неокласичному стилі споруди храму, дзвіниці, церковних будинків, огорожі, воріт, дверей тощо), живописні особливості (кольористика та манера зовнішнього і внутрішнього оздоблення) Кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці засвідчують, що це пам'ятка православного храмобудування, церковна діяльність якої вагома не лише для міста Кропивницького, але й цілого регіону.

БІБЛІОГРАФІЯ