Використання особливостей декоративних чагарників в озелененні міст (на прикладі міста Дніпропетровська)
Покращення стану навколишнього середовища, благоустрій, озеленення міст і населених пунктів. Характеристика і розташування об'єктів озеленення. Геолого-географічна характеристика району. Використання декоративних чагарників (рід роза) в озелененні міста.
| Рубрика | Строительство и архитектура |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 31.10.2023 |
| Размер файла | 308,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Факультет біології, екології та медицини
Кафедра фізіології та інтродукції рослин
Курсова робота
Тема:
Використання особливостей декоративних чагарників в озелененні міст (на прикладі міста Дніпропетровська)
Виконавець: Ватченко А.О.
студентка групи ББ-08-2-Б
Науковий керівник: ас. Заїко Г.А.
м. Дніпропетровськ, 2011 р.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Характеристика об'єктів озеленення та питання проектування
- 1.1 Основи проектування
- 1.2 Розташування об'єкту озеленення
- 1.3 Геолого-географічна характеристика району
- Розділ 2. Використання декоративних чагарників (рід роза) в озелененні м. Дніпропетровська
- 2.1 Характеристика роду Rosa (Роза)
- 2.2 Застосування видів роду Rosa1
- 2.3 Шипшина зморшкувата2
- 2.4 Шипшина травнева
- 2.5 Шипшина собача
- 2.6 Шипшина китайська
- Розділ 3. Характеристика досліджуваних фізіолого-біохімічних показників
- 3.1 Аскорбінова кислота
- 3.2 Глутатіон
- Розділ 4. Техніка безпеки
- 4.1 Техніка безпеки на польових роботах
- 4.2 Техніка безпеки при роботі у лабораторії
- 4.3 Техніка безпеки при роботі з комп'ютером
- 4.4 Забезпечення електробезпеки при роботі в електрофоретичній лабораторії
- 4.5 Пожежна безпека
- 4.6 Правила роботи з отруйними речовинами
- Висновки
- Перелік посилань
Вступ
Зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні середовища міста, надають індивідуальні, своєрідні риси. Вони підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, споруди, пам'ятники, декорують стіни, огорожі, промислові об'єкти. Вони беруть участь в оформленні міських площ та інших композиційних центрів, з їхньою допомогою підкреслюються особливості або приховуються недоліки рельєфу. Вони прикрашають береги рік та водойм. Об'єкти зеленого будівництва повинні бути і часто є самостійними витворами садово-паркового мистецтва. В даний час спостерігаються чітко виражені тенденції підвищення містобудівельної ролі насаджень. В якості повноправного конструктивного містобудівельного елемента вони беруть участь в організації території міста, в оформленні міського ландшафту, можуть бути центром або віссю просторового вирішення міського ансамблю, його обрамленням.
Естетичне і емоційне значення насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи. Неоціненна рекреаційна функція насаджень в умовах в інтенсифікації промислової діяльності людини, прискорення темпу міського життя і виникнення психологічних перевантажень з одночасним зниженням фізичних навантажень в містах, особливо великих. Зелені насадження, сади, парки, приміські ліси і прибережні території являються одним з найбільш красивих місць відпочинку.
Все більше значення відіграють заміські зони відпочинку, які стають базами “туризму”, а внутрішньоміські зелені насадження зберігають функції місць короткотермінового відпочинку. Отже, в наш час все більш актуальне значення приймають міри по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озелененню міст і населених пунктів. Саме це є головним завданням садово-паркового господарства. Адже підвищується значення живої природи в озелененні міста, створенні його зовнішнього вигляду, збільшенні площ під зелені насадження, створенні нових парків, скверів, бульварів, лісопарків. В сучасному місті озеленені території (окремі ділянки і садово - паркові комплекси) об'єднуються в динамічну взаємопов'язану систему.
Розділ 1. Характеристика об'єктів озеленення та питання проектування
1.1 Основи проектування
Основою проектування, планування та забудови населених пунктів повинні бути попередньо розроблені концептуальні положення їх соціально-економічного розвитку, визначення пріоритетів і масштабів планування розвитку на перспективу. Найбільш поширені в Україні малі міста(міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік), які займають особливе місце в історичному розвитку України. За характером економічної діяльності вони є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами. Сюди можна віднести великий адміністративний центр - Дніпропетровськ. Зв'язок міста та природи розглядаються у теорії та практиці містобудування як основа розвитку будь-якого міста від малого міста до крупного мегаполісу. Тому зелені насадження виступають у сучасному містобудуванні як повноправні конструктивні елементи, що беруть участь в організації міської забудови, виконуючи роль центру чи осі просторового вирішення міського ансамблю, розділяючи забудову чи обрамляючи місто та його житлові райони. Нормативна база проектування об'єктів озеленення сприяє раціональному використанню міських зелених територій. У систему зелених насаджень загального користування входять міські парки, сквери, бульвари, набережні.
Сквери - це зелені насадження на площі чи вулиці, які відіграють архітектурно-декоративну роль і призначені в основному для короткочасного відпочинку населення. Влаштовуючи сквери на території міста, можна більш рівномірно розмістити зелені насадження, одержати швидкий декоративний і санітарно-гігієнічний ефект. Залежно від функціонального призначення сквери поділяються на такі найбільш типові групи: тихого відпочинку й прогулянок, монументальні, історико-архітектурні, виставкові, ігрові. За розташуванням в міській забудові сквери поділяються на дві групи: сквери на площах і сквери на вулицях, які можна розташовувати між будинками, перед окремими будівлями. При проектуванні малих декоративних садів загального користування, якими є сквери, першочергову увагу слід звернути на композиційну завершеність їх просторової організації, правильне функціональне використання території, раціональну організацію пішохідного руху, місць відпочинку, а також на художні якості кожного з елементів ландшафту. Баланс території скверу залежить від його основного призначення, місця розташування, розмірів і специфіки ділянки. На архітектурно-планувальну організацію скверів істотний вплив має рельєф місцевості. Композиційна завершеність пейзажів повинна досягатись у найкоротший термін після закладки скверу. Перш за все цьому сприятиме влаштування високоякісних газонів, посадка декоративних дерев і чагарників, красиве квіткове оформлення. Рослинний матеріал становить основу садово-паркових композицій, є надзвичайно активним емоційно-психологічним фактором, який повинен враховувати архітектор чи озеленювач.
Зелені насадження в містах сприяють покращенню мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов: сповільнюють швидкість вітру, затримують пил і аерозолі, поглинають газові домішки з повітря, зменшують силу звукових хвиль тощо. Виконуючи екологічні функції, зелені насадження урбанізованих територій як складові ландшафтної архітектури покликані створювати природне пейзажне середовище. Декоративні дерева й чагарники, квіткове оформлення поряд з водними елементами, скульптурою формують естетичний вигляд конкретного об'єкту. Квіткове оформлення є одним із розділів декоративного мистецтва. Воно має бути красивим і привабливим, повинно давати людині естетичну насолоду й створювати гарний настрій. Міський ландшафт, як і кожен садово-парковий пейзаж, не можливий без газону. Газон - це гарне, вирівняне й влаштоване трав'яне вкриття, яке складається з одного чи кількох дерноутворюючих видів. Газони виконують як естетичну, так і санітарно-гігієнічну роль. Важливим елементом функціональної та архітектурно-художньої організації скверів є декоративні водоймища, фонтани, каскади, що позитивно впливають на емоційний стан відвідувачів. В сучасному садово-парковому будівництві значне місце відводять малим архітектурним формам: альтанкам, парковим меблям, декоративним вазам, скульптурі. Масштаб цих елементів, характер застосованого матеріалу, колірне рішення та розміщення повинні відповідати розмірам і призначенню скверу, сприяти створенню середовища, сприятливого відпочинку людей. В основі озеленення лежать архітектурно-художні принципи, які забезпечують не лише естетизацію довкілля, але й покращують його санітарно-гігієнічні й архітектурно-планувальні параметри.
1.2 Розташування об'єкту озеленення
Район дослідження по фізико-географічним особливостям є типовим відображенням природи степової зони південно-східної України.
Характеристика природних умов регіону викладена за даними декількох авторів та екологічного паспорта г. Дніпропетровська.
Клімат регіону відноситься до умов континентального бореального повітря та визначається двома провідними факторами - океанічним впливом Атлантики та впливом Азіатського континенту. При вторгненні східних повітряних мас взимку температура різко знижується, а влітку підвищується, що супроводжується підвищенням сухості повітря. При надходженні повітряних мас з заходу взимку виникають мрячні дощі, а влітку встановлюється похмура та прохолодна погода.
Середня температура повітря по сезонам року така: зимою - 5,10С, весною + 3,60С, влітку + 21,60С, восени + 9,70С.
Зимовий сезон характеризується інтенсивним міжширотним обміном повітря в зв'язку з розвитком в цей час циклонічної діяльності. Особливістю даного сезону є часті відлиги, тумани, ожеледь.
Весною погодні умови характеризуються різкою мінливістю. Спостерігаються міцні поривчасті вітри переважно південно-західного напрямку, які іноді супроводжуються пильними бурями.
Літо в Дніпропетровську помірно тепле, іноді гаряче, часто посушливе. В цей період переважають північно-західні потоки.
Із третьої декади вересня встановлюється осінній режим. Атмосферні процеси восени схожі з весняними, але розвиваються у зворотному порядку. У цей період переважають південно-західні та північно-західні вітри.
З початку та в кінці теплого сезону відмічаються заморозки за винятком червня - серпня. Тривалість періоду без заморозків становить близько 120 днів. Кількість опадів коливається від 375 до 699 мм. Найбільша кількість припадає на травень - серпень, найменша - на лютий, початок весни та осені.
1.3 Геолого-географічна характеристика району
Регіон розташований у межах Східноєвропейської платформи. Його рельєф відноситься до двох типів ландшафтів: рівнинно-вододільному й долинно-річковому. Головною морфологічною рисою цих рівнин є ярусність їхньої поверхні. Перевищення абсолютних позначок у межах території досягає 135 м. Долина Дніпра в межах міста має трапецієподібний поперечний профіль із яскраво вираженою правобічною асиметрією. Внаслідок цього, правий борт долини Дніпра високий і крутий, розчленований ярово-балковою мережею, а лівий - низький і пологий. Наявність в регіоні складної системи ярів і балок, річкових долин, водосховищ породжує мікрокліматичні відхилення.
Ґрунтоутворюючими породами є антропогенові відкладення з домінуванням лесів. Механічний склад лесів змінюється від важко суглинистих в умовах вододільного плато до легко суглинистих в напрямку річкових долин. Для лесів характерна велика кількість карбонатів кальцію. Останній закріплює органічну масу, що розклюється, в зв'язку з чим на лесах розповсюджені збагачені гумусом чорноземні ґрунти. Вони поділяються на декілька підтипів: чорнозем потужний, чорнозем звичайний, чорнозем південний, чорнозем вилугуваний.
На крутих схилах балок як материнські породи зустрічаються червоно-бурі глини, неогенові піски, граніти і вапняки. На них утворюються ерозійні ґрунти різного ступеню змитості. В увігнутих місцях схилів та їх підніжжях формуються намиті ґрунти лугового типу, що зумовлено наближенням ґрунтових вод. Надлишок вологи у гирловій частині тальвегу приводить до утворення ґрунтів болотного ряду, звичайно осолончакованих. У заплавах річок ґрунтоутворюючими є алювіальні відкладення з різним механічним та хімічним складом.
В ботаніко-географічному відношенні регіон досліджень знаходиться в межах підзони різнотравно-кострицево-ковилових степів. Вплив підзони на таксономічний склад рослинності дуже великий. Основна життєва форма степів представлена вузьколистими дерновинними злаками: кострицею борознистою, келерією гребінчастою, бородачем звичайним, ковилою Лесінга, волосистою, пірчастою. Різнотрав'я представлено люцерною, підмаренником, серпієм, гадючником, конюшиною та ін.
В балковому ландшафті формуються байрачні діброви, які поєднуються з степовими цілинками (на схилах) і луками (по тальвегах).
Лісова рослинність в заплаві включає різні типи дібров. Домінуючими породами тут є дуб звичайний, ясен звичайний, липа серцелиста, клени - гостролистий, польовий, татарський, в'яз гладкий. У складі чагарникового підліска знаходяться бузина чорна, бруслина європейська, ліщина звичайна.
У заплаві лісова рослинність поєднується з лучною та водно-болотною (яглиця звичайна, зірочник ланцетовидний, розхідник звичайний та ін.), а в місцях з чітко вираженими ознаками засолення - з солонцевою і солончаковою (солонець трав'янистий, шведка морська та ін.).
Отже, розподіл головних типів рослинності в регіоні визначається не тільки зональними явищами, але й особливостями рельєфу, які вносять корективи у кліматичні та едафічні умови.
Розділ 2. Використання декоративних чагарників в озелененні м. Дніпропетровська
2.1 Характеристика роду Rosa (Роза)
Троянда з давніх часів і по сьогоднішній день залишається неперевершеною царицею квітів, символом краси і величі. Вона користується любов'ю і популярністю у всіх народів світу. Перші згадування про троянду зустрічаються в давньоіндійській міфології: богиня краси Лакшмі народилася в бутоні троянди, що зробило цю квітку символом божественної таємниці.
Рід Роза (Rosa L.) належить до сімейства розоцвіті (Rosaceae Juss.) і включає близько 400 дикоростучих видів, або шипшин, що ростуть в основному в помірному кліматі, окремі види ростуть у субтропічних регіонах і навіть у Заполяр'ї. Людина протягом багатьох століть прагнула одержати нові, більш доконані сорти садових видів троянд. Кожний новий сорт являє собою нове сполучення пелюсток, форми квітки і листків, багатства фарб і аромату.
В основному рози - це багатостебельні чагарники, але є серед них ліани і ґрунтопокривні. Висота їх різна: від кущів-карликів (10-15 см) до напівв'юнких і в'юнких троянд-гігантів (10 м). Пагони в троянд найчастіше покриті шипами, які виникли в результаті видозміни волосків шкірочки. Колючки можуть бути різної форми (рівні або загнуті) і розмірів і неоднаково густо розташовуватися на пагонах. Шипи мають і практичне значення для рослини, тому що вони захищають його від ушкодження тваринами, а в кучерявих видів служать ще пристосуванням для зачіпки, прикріплення до опори.
Листя в троянди складне непарноперисте, на коротких черешках, з різним числом листкових пластинок: звичайно їх буває 5-7 у ботанічних видів і 5-9 у гібридів. Листя блискуче або матове, гладке або зморшкувате, від червонуватого (у молодих рослин) до темно-зеленого відтінку.
Квітка має ознаки, за допомогою яких розрізняють троянди по видах і сортам. Квітки в троянд двостатеві, різної величини - від дрібних (1 см) до великих (12-16 см), із приємним, іноді сильним ароматом. Розташовуються квітки на пагонах поодиноко або в суцвіттях від 3 до 200 квіток. Форма пелюстків може бути різна: плоскі, відігнуті, із хвилястим або зубчастим краєм. По кількості пелюсток у квітці виділяють прості форми (4-7 пелюстків), напівмахрові (8-20), помірномахрові (від 20 до 30), середньомахрові (від 30 до 40) і густомахрові (більше 40). Серед троянд найпоширеніш рожеві, червоні, білі і жовті забарвлення. Виведено сорти із зеленуватими, бузковими і навіть чорними квітами.
Після зів'янення квіток на більшості чагарникових троянд з'являються яскраві м'ясисті плоди, дрібні або великі.
Жодна декоративна рослина не має такої розмаїтості сортів і форм, як троянди. Селекціонерами різних країн світу в цей час створено близько 30 тисяч сортів і форм. Всі існуючі сорти і види підрозділяються більш ніж на 30 садових груп.
Найпоширеніші в декоративному садівництві наступні основні групи троянд: грандіфлора, мініатюрна, паркова, ремонтантна, чайно-гібридна, поліантовая, напівплетиста, плетиста, флорібунда і ґрунтопокривна.
Прекрасні троянди розпускаються не тільки в садах. До теперішнього часу виведено багато різних сортів троянд, пристосованих до життя в горщиках. Придбати таку троянду можна в будь-якому квітковому магазині. Звичайно це невеликі компактні кущики висотою не більше 30-35 см. Найчастіше в продажі можна побачити троянду мініатюрну.
Це найбільш складна в таксономічному відношенні група рослин, яка включає велику кількість мікровидів різного ступеня відокремленості та, зазвичай, які мають гібридне походження. Вражаючий поліморфізм шипшин потребує їх загального і спеціального таксономічного перегляду із застосуванням крім класичних, новітніх серологічних, біохімічних та цитогенетичних методів досліджень. Взагалі, для флори України В.Г. Хржановським наводиться 54 види шипшин. Пізніше О.М. Дубовик доводить їх чисельність до 67. Для ПСП у Флорі УРСР (т. VI) наводиться лише 3 види: R. сorymbifera, R. jundzilii, R. spinossisima, а для всього ПЗЛС - 8 видів. Але в результаті перегляду наших гербарних зборів було встановлено, що на території ПСП зростає 16 видів шипшин, що не є остаточним. Так, для флори південного сходу України В.М. Остапко (1990) наводить 30 видів.
2.2 Застосування видів роду Rosa
Широко поширене застосування троянд для озеленення міст, сіл, присадибних ділянок. Майже в кожному саду й парку обов'язково можна знайти клумби із трояндами або алею штамбових троянд, а також групи троянд або одиночні кущі. Важко знайти сад або маленьку ділянку землі близько будинку, де б не вирощували троянд.
Рози застосовують у якості кімнатних рослин або вирощують у теплицях для цвітіння в пізньоосінній й ранньовесняний час року. У зеленім будівництві парків і садів при декоруванні різних об'єктів застосовуються різні групи троянд. Однієї із кращих декоративних композицій є розарій (спеціально відведена ділянка). На ньому розбиваються клумби, рабатки, бордюри й др.
При оформленні ділянки трояндами прагнуть створити безперервність і барвистість цвітіння. Це досягається шляхом відповідного добору сортів з урахуванням строків і тривалості їх цвітіння, а також фарбування квіток.
Рози висаджують на ділянці згідно із заздалегідь наміченим планом. По фарбуванню квіток троянди розташовуються в гармонійному або контрастній комбінації. Найкраще сполучаються яскраві чисті фарбування квітки. Сорту з темним фарбуванням добре висаджувати між білими, жовтими і ясно-рожевими сортами. Білий колір підійде до будь-якого іншого, але він робить краще враження при посадці в контрасті з червоним. Сорти троянд із червоне-малиновими квітками не дадуть потрібного ефекту, якщо їх висадити поруч із малиновими або фіолетово-малиновими. Червоні сорти троянд слід висаджувати для контрасту поруч із більш блідими сортами. Іноді серед рожевих сортів висаджують троянди із червоними й вогненними квітками. Сорту із квітками карміново-рожевими можна висаджувати із сортами з білими або ясно-жовтими квітками. З жовтогарячими або жовто-червоними слід саджати кремові або білі троянд. Білі, кремові й жовті, блідо-жовті троянди можна саджати із трояндами будь-яких інших фарбувань. Двоколірні сорти троянд багаті відтінками різних фарбувань і самі по собі привабливі. Їхнім найкраще висаджувати самостійно.
Розарій - краща форма декоративного показу троянд. У ньому розміщаються сорти по кольорам, а також показуються різні способи застосування троянд.
У розарії рослини потрібно висаджувати прямокутними рабатками, квадратами, групами й рядами. Усякі завитки й кути заважають переглядати кущові й штамбові троянди в період цвітіння. Ділянки для розарію потрібно відводити на сонячних відкритих місцях, найкраще на південних або південно-західних схилах, досить захищених від північних і північно-східних вітрів. На клумбах у центрі розарію або квітника рекомендується саджати сильнорослі або штамбові троянд, привиті кращими сортами. Сильні кущові троянди висаджують також і по газону у вигляді солітерів (одиночних рослин).
2.3 Шипшина зморшкувата
Шипшина зморшкувата - Rosa rugosa. Синоніми: троянда дика, шіпок лісовий, шіпіца, шіпічнік, шіповний колір, шупшіна (укр. троянда, шупліна). Чагарник заввишки 1,5-2,0 м з сімейства рожевих (Rosaceae). Стебло товсте, густо вкрите короткими колючками. Кожен лист складається з п'яти-дев'яти довгих і щільних зморшкуватих, зверху блискучі, знизу сірувато-зеленого листя. Квітки великі, червоні або рожеві, зрідка білі.
Плоди помилкові, округлі або сплюснуті, великі, м'ясисті. Стінки їх їстівні. Всередині плодів знаходяться тверді волосисті плодики (сім'янки), а між ними-численні волоски. Цвіте в травні - червні, плоди дозрівають у серпні-вересні.
Вельми зимостійка рослина (навіть у найсуворіші зими він не вимерзає). Майже не уражується хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин. Нащадків дає мало. Це самий великоплідний вид шипшини, що містить у великій кількості вітамін С (від 0,7 до 2,4%). При посадці сіянцями, за спостереженнями І.В. Мічуріна, на другому році життя цвіте 5% рослин, на третьому-50, на четвертому році - 80%.
Застосування. Плоди шипшини широко застосовуються в медицині та вітамінної промисловості. З них готують вітамінні препарати у вигляді пігулок, пігулок, екстрактів, а також настої і порошки, які входять до складу полівітамінних і вітамінних чаїв, вітамінної суміші, пюре, киселів і т. п. Широко застосовується шипшина в народній медицині. Його використовують при лікуванні нирок, печінки, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хвороб, запалення печінки, кишечника, жовчного міхура, сечового міхура, виразки шлунка, дванадцятипалої кишки і т.п.
Особливо гарні результати бувають при лікуванні відваром з двох столових ложок дрібно стовчених плодів на дві склянки окропу (кип'ятити 10 хв під закритою кришкою). Настояти і приймати по склянці двічі на день. Агротехніка обробітку розроблена недостатньо.
Розмноження. Шипшина розмножують як насінням, так і вегетативним способом - живцюванням стебловими й кореневими живцями, кореневими нащадками і відводками. Догляд за плантаціями. Ранньою весною на багаторічних плантаціях вирізують старі гілки. Незабаром після цього одночасно з першою культивацією вносять добрива. Надалі в міру потреби проводять розпушування на глибину 10-12 см. Восени після збору плодів слід переорати міжряддя та перекопати рядки на глибину 15-18 см \ одночасно вносять органічні і мінеральні добрива. Збирання врожаю. Збирають зрілі оранжево-червоні або буро-червоні плоди з другої половини серпня до настання заморозків. Навіть у злегка порушених морозом плодах значно знижується вміст вітаміну С.
2.4 Шипшина травнева
Ш. корична- R. majalis Herrm. (R. cinnamomea L.), через брунатний колір гілок, схожих на корицю; рос. назва: шиповник майский (Ш. коричный); нар. назви: дербивузка, рожа маєва, свербивус, свербигузка, терпигузка, шипшинник. Це кущ до 2 м завв. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричневато-червоні, вкриті, як правило, парними, серпоподібно-зігнутими, рідше - майже прямими шипами з домішками щетиноподібних колючок. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарноперисті, з парними прилистками, які частково зрослися з черешком; листочки (їх 5-7) видовжено-яйцеподібні або овальні, до основи клиноподібно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, із внутрішнього боку вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів і туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосні пагони - широкі, знизу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5-5 см у діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше - в малоквіткових (в основному по 2-3) щиткоподібних суцвіттях; чашолистки (їх 5) довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2-3 коротенькими ниткоподібними додатками, знизу всіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю - з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками або майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; мають по 5 пелюсток від блідо-червоного до червоного кольору. Плоди складаються з м'ясистого, при дозріванні соковитого квітколожа (гіпантію), що розрослося, і численних плодиків - горішків, які містяться в його порожнині. Плоди кулясті або овальні, гладенькі, голі, до 3 см завд., червоного або пурпурово-червоного кольору; всередині густо вкриті довгими, дуже шорсткими щетинистими волосками; горішки дрібні, довгасті, зі слабко вираженими гранями, світло-жовтого кольору. Цвіте Ш.т. у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні. Росте в лісах, у чагарниках, особливо біля річок, рідше - на луках, майже по всій території України, за винятком південних степових районів і АР Крим. Культивується.
Офіцинальною сировиною є зібрані в стадії повної стиглості й висушені плоди Ш. - Fructus Rosae. У їх складі виявлено вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) - до 14% на суху речовину, вітаміни В1, В2, В3, РР, К; каротиноїди: б- і в-каротини, лікопін, фітофлуїн, полі-цис-лікопіни А, В і С, криптоксантин, рубіксантин, тараксантин; катехіни: (-)-епігалокатехін, (-)-галокатехін, (-)-епігалокатехінгалат, (-)-епікатехінгалат; вуглеводи: глюкоза, фруктоза, ксилоза, пектинові речовини; флавоноїди: кверцетин, ізокверцитрин, тилірозид, кемпферол; лейкоантоціанідини: лейкопеонідин; антоціани: у гідролізаті ціанідин; дубильні речовини - до 5%; органічні кислоти: лимонна, яблучна; жирна олія (у насінні), в її складі: б- і д-токофероли, каротиноїди, лінолева, ліноленова, пальмітинова, міристинова, стеаринова кислоти; макро- і мікроелементи: К, Са, Mg, Fe, Mn, Cu, Р, Zn, J. У листі Ш. є вуглеводи: полісахариди; каротиноїди; вітамін С; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: галова, гентизинова, кавова, протокатехова, n-гідроксикорична, n-гідроксифенілоцтова, n-кумарова, бузкова, ванілінова, ферулова, саліцилова, елагова; флавоноїди, дубильні речовини. У коренях Ш. містяться дубильні речовини, у гілках - флавоноїди. Плоди Ш. чинять протицинготну, антисклеротичну, протизапальну, жовчогінну дію, активізують ферментні системи та окисно-відновні процеси в організмі, позитивно впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, підвищують діурез. Їх використовують для профілактики та лікування при гіпо- й авітамінозах С і Р, при атеросклерозі, нефриті, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечнику, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтами, гіпертиреозі й недостатності надниркових залоз, травматичному шоку.
Хороший терапевтичний ефект виявляють при пневмонії, бронхоектазах, бронхіальній астмі, захворюваннях очей. Плоди входять до складу вітамінних зборів, сиропу з плодів Ш. Холосас (водного екстракту плодів Ш.), який призначають при холециститі та гепатиті. З насіння Ш. виготовляють олію, яку використовують зовнішньо для загоєння ран, при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, у стоматологічній практиці та у вигляді мікроклізм - при неспецифічному виразковому коліті. Каротолін - масляний екстракт каротиноїдів із м'якоті плодів, який використовують аналогічно. Протипоказанням для використання плодів Ш. є жовчнокам'яна хвороба і підвищена чутливість до Ш. Їстівні у свіжому, сухому й переробленому вигляді. Медоносна, перганосна і декоративна рослина.
2.5 Шипшина собача
Ш. собача - R. canina (лат. canis - собака; пов'язана із застосуванням у народній медицині коренів рослини проти укусів скаженої собаки), рос назва: шиповник собачий; нар. назви: гече-пече, дика троянда, дика рожа, дрячка, рожа польова, свербило, сверболуз, терпигузка, шиплина, шупиця. Це кущ до 2,5 м завв. із лузкоподібно-зігнутими або майже прямими стеблами, вкритими міцними плоскими, серпоподібно-зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачковидно-загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими золотистовійчастими по краю прилистками; листочки (їх 7, зрідка - 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, простогостропилчасті, часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, у малоквіткових (по 3-5, іноді більше) щиткоподібних суцвіттях, рідше - поодинокі; чашолистки великі (до 20-25 мм), широколанцетні, з рясними перистими додатками, вгорі переважно голі, з внутрішнього боку вкриті короткими волосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плоду, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плоди складаються з м'ясистого гіпантія, що розрісся, і численних плодиків - горішків; оранжево-червоні, широкоовальні, рідше - майже кулясті, позбавлені залозок. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні. Росте по всій території України. Офіцинальною сировиною є плоди Ш. - Fructus Rosae. Вони мають близький до Ш.т. хімічний склад, але відрізняються вмістом і співвідношенням компонентів. Так, кількість вітаміну С у Ш.с. не перевищує 1%. Із флавоноїдів у плодах Ш.с. виявлені також 3-(n-кумароїл)-глюкозид кемпферолу, 3-глюкозид кемпферолу. У коренях Ш.с. містяться тритерпеноїди - 5,2%: еглантозид; дубильні речовини; у листі - вітамін С, фенолкарбонові кислоти; у квітках - етерні олії; флавоноїди: гіперозид, астрагалін, рамноглюкозид кемпферолу; віск. Застосування Ш.с. аналогічне до застосування Ш.т. Використовують як підщепи для культурних сортів троянд.
декоративний чагарник роза благоустрій озеленення місто
2.6 Шипшина китайська
Є прародителькою всіх карликових і горщиків троянд. Карликові троянди практично круглий рік пропонуються квітковими магазинами в якості рослин горщиків. Якщо у вигляді винятку «втиснути в горщик» велику садову троянду, то на час цвітіння вона це перенесе, проте потім її знову необхідно пересаджувати у відкритий ґрунт. З маленькими трояндами справа йде інакше, тому вони і закріпилися на ринку кімнатних рослин. Вона досягає висоти 20-25 см, квітки завбільшки з горіх, блідо-рожеві, в залежності від сорту махрові або прості. Історичними карликовими трояндами є, крім цього також троянда гладка і гібриди троянди нуазетової. Не можна залишити без згадки також і голландські «компактні троянди» з їх надзвичайно рясним цвітінням при висоті рослин всього 20-30 см. Період цвітіння триває з березня по жовтень. Для отримання квітучих взимку рослин необхідна вигонка.
Мініатюрна троянда - світлолюбна рослина, їй необхідно світле, сонячне, добре провітрюване приміщення. Влітку в полуденний час рослина злегка притіняти.
Після опадання листя наступає період спокою, і рослини містять у прохолодних умовах (6-8 С); починаючи з лютого троянди переносять в більш тепле місце (12-15 С), у міру росту молодих пагонів температуру поступово підвищують, доводячи до звичайної кімнатної. При початку росту молодих пагонів необхідна кілька більш висока вологість повітря. В інший час рослини чудово переносять сухе повітря кімнат. Під час періоду активного росту (квітень - жовтень) мініатюрну троянду необхідно регулярно поливати теплою водою, кому повинен бути вологим, але без надлишку води, взимку поливають рівно стільки, щоб не допускати пересушування земляної грудки.
З лютого по серпень троянди підгодовують добривом, що містить багато солей кальцію кожні 10 днів. Зів'ялі квітки регулярно видаляють. Перед початком вегетації рослини пересаджують у свіжий ґрунт, вкорочують на третину або наполовину всі пагони, а старі, загущуючі крону і тонкі гілки вирізують цілком.
Кращий субстрат для троянди - екологічно чистий, з високим вмістом гумусу, універсальний біоґрунт або «Роза». Вони містять всі необхідні піта ¬ тільні речовини і мікроелементи. Ґрунтову суміш для троянди можна приготувати і самим з глинисто-дернової, листової землі і піску (2:1:1), з кислотністю рН 5,5-6,5. Цвітуть мініатюрні троянди краще, якщо посаджені у горщики діаметром 7-10 см. Влітку в жарку погоду горщики з міні-трояндами бажано мульчувати торфом, добре їх винести на відкрите повітря (на балкон або в сад).Систематично видаляйте квітки, що відквітували. Купуйте тільки молоді рослини, оскільки вони легше пристосовуються до умов приміщень.
Ця рослина може досягти 3-4 м заввишки. Листя у неї овальне, яскраво-зелене, блискуче. Квіти - найрізноманітніших кольорів: пурпурово-червоні, рожеві, оранжеві, прості й махрові. За правильного догляду може цвісти цілорічно. Тримати вазон потрібно на добре освітлюваному підвіконні, але не під прямим сонячним промінням. Розмножують троянду в основному живцями, які нарізають у серпні. За 25-30 днів їх укорінюють у горщиках, накритих скляною банкою. Весною рослини, що виросли із живців, пересаджують у більшу місткість із землесумішшю дернової, листяної землі, перегною та піску у співвідношенні 2:1:1:1. При цьому вкорочують довгі пагони, що стимулює утворення великої кількості молодих, на яких будуть квітки. Оптимальна температура для китайської троянди - близько 15°С Під час росту й цвітіння рослину слід щедро поливати.
Раз на місяць після поливу корисно її підживити. Найефективніші добрива - розчини курячого посліду і коров'яку почергово з мінеральними добривами. Узимку підживлення припинити, а полив зменшити до 1-2 разів на тиждень. Якщо троянда сама почала скидати бутони - це свідчить про те, що ґрунт пересох або в ньому недостатньо поживних речовин. Листя починає опадати, якщо ґрунт надто сухий або, навпаки, надто зволожений, а також при різкому перепаді температур.
Розділ 3. Характеристика досліджуваних фізіолого-біохімічних показників
3.1 Аскорбінова кислота
До низькомолекулярних компонентів системи антиоксидантного захисту рослин відносяться аскорбінова кислота, токоферол, глутатіон, поліфеноли, каротиноїди і інші речовини.
L-Аскорбінова кислота (аскорбат, вітамін С) - необхідна речовина, яка знаходиться у великій кількості в рослинних тканинах і відіграє дуже важливу роль. Вона робить істотний вплив на деякі фізіологічні процеси рослин, включаючи зростання, диференціацію тканин і органів і метаболізм. Функція аскорбату - відновлення багатьох вільних радикалів і мінімізація руйнувань окисного стрессу.
Її синтез відбувається в цитозолі з D-глюкози в кілька стадій.
Спочатку відбувається окислення 1С атома глюкози, потім - формування подвійного зв'язку між 2 і 3 атомами С.
Як антиоксидант аскорбат реагує з супероксидом кисню, перекисом водню і радикалом токоферолу, при цьому окислюючись до монодегідроаскорбінової кислоти (МДГА) або до дегідроаскорбінової кислоти (ДГА). Окислені форми перетворюються в аскорбат за допомогою редуктаз МДГА і ДГА відповідно. У першому випадку використовується відновлювальний еквівалент NADPH + H +, а в другому - глутатіон.
Аскорбінова кислота може прямо (без апофермента) і як кофактора аскорбатоксидази інактивувати вільні радикали, виконуючи подібну роль з супероксиддисмутазою:
О2 + 2Н+ + аскорбат > 2Н2О2 + ДГА,
а також побічно брати участь в детоксикації, відновлюючи окоферол.
Вітамін С знайдений в хлоропластах, цитозолі, вакуолях і позаклітинних компартментах клітини. У клітинній стінці міститься аскорбатоксидаза, що каталізує реакцію з синглетним киснем 1О2:
1О2 + Н + + 2аскорбат > 2ДГА + 2Н2О
У хлоропластах мезофілу листа знаходиться близько 20-40% аскорбату. Там же містяться всі ферменти регенерації відновленої аскорбінової кислоти з окислених форм. Було з'ясовано, що Н2О2 знешкоджується в хлоропластах в аскорбат-глутатіоновому циклі за участю аскорбатпероксидази. При дії стресових умов на рослину за рахунок віддачі електронів аскорбату на апофермент можливо посилення її активності, що дозволяє клітинам протистояти посиленню окисного стресу і знешкоджувати АФК. Ферменти циклу присутні також і в цитозолі.
Цей цикл має найбільше значення для хлоропластів. У процесі фотосинтезу утворюються синглетні молекули і супероксиди кисню з триплетних. Вони мають високу реакційну здатність і окислюють ліпіди мембрани до перекисів, дестабілізуючи її.
Одна з функцій цього шляху - детоксикація Н2О2, яка може брати участь в реакції Фентона. Друга - окислення NAD (P) H.
3.2 Глутатіон
Глутатіон - це маленький пептид, що складається з трьох амінокислотних залишків (г-Глу, Цис, Глі), м-глутамілцистеїнілгліцин. Незвичайний структурний елемент молекули - амідний зв'язок, утворений взаємодією амідної групи цистеїну і г-карбоксильної групи глутамінової кислоти.
Синтез глутатіону з глутамату, цистеїну та гліцину є АТФ-залежним, двохстадійним процесом. Перша реакція утворення г-Глу-Цис з глутамату і цистеїну каталізується г-глутамілцістеінсінтетазою, яка кодується gsh1 геном. Реакція, що каталізується цим ферментом, розглядається в якості лімітуючої стадії синтезу глутатіону. Друга стадія синтезу глутатіону з г-Глу-Цис і Глі каталізується глутатіонсинтетазою, яка кодується геном gsh2. Важливість глутатіону в клітині визначається його функціями. Він захищає тіольні групи білків, інактивує радикальні частинки, руйнує перекисні сполуки, реагує з активними формами кисню. Він може стабілізувати мембранні структури, видаляючи ацильні перекиси, що утворюються в ході ПОЛ. При цьому відновлена форма глутатіону Г-SH перетворюється на окислену ГS-SГ. Відновлюється окислений глутатіон під дією ферменту глутатіонредуктаза (ГР).
Глутатіон є кофактором ферментів глутатіонпероксидази (ГП)-відновлює H2O2 до води при окисленні глутатіону:
2G-SH + H2O2 > GS-SG + 2H2O
і глутатіонредуктази (ГР), яка постійно знаходиться в клітині в активному стані, каталізує відновлення окисленого глутатіону за участю НAДФH + H +:
НAДФH + H + + ГS-SГ > 2Г-SH + НAДФH +
Глутатіон бере участь у відновленні дегідроаскорбінової кислоти в аскорбінову в аскорбат-глутатіоновому циклі:
Дегідроаскорбат + 2Г-SH > аскорбат + ГS-SГ
Глутатіон також може відновлювати дегідроаскорбінову кислоту без апофермента при рН > 7 в клітині і концентрації глутатіону > 1 мМ.
Здатність глутатіону перехоплювати вільні радикали обумовлює його протидію окислювальному стресу (GSH-пероксидази використовуються в процесі регенерації перекисів ліпідів). Крім того, в умовах стресу, викликаного важкими металами, рослини синтезують білки, що зв'язують метали, такі як фітохелатини. Наявність г-Глу зв'язку в цих пептидах свідчить про те, що вони не синтезуються через мРНК, а використовують молекули глутатіону в якості мономерів. Це зменшує пул ГSH.
Зниження кількості відновленого глутатіону може також спостерігатися в результаті нестачі глутатіонредуктази та/або зниження швидкості синтезу. Це може призводити до сильних клітинних пошкоджень. Зменшення пулу відновленого глутатіону може свідчити про його окислення до ГSSГ, що каталізується важкими металами, або використанні GSH-пероксидази в процесі ферментативної регенерації перекисів ліпідів.
Використання ГSH в антиоксидантному захисті у різних видів може відбуватися за різними механізмами: з переважанням процесів його ресинтезу або активної участі в окисно-відновних процесах. Другий механізм метаболізму є більш уразливим, тому що в умовах стресу при забрудненні ресурс глутатіону виснажується. Це може призвести до порушення функціонування глутатіонзалежної антипероксидної системи клітин.
Ще один фермент, який бере участь у виконанні цитопротекторних функцій глутатіону, це глутатіон S-трансфераза. Він грає важливу роль у рослин для нормального розвитку в стресових умовах. Цей фермент каталізує кон'югацію ендогенних або екзогенних електрофільних субстратів з глутатіоном. Далі кон'югат транспортується в вакуоль.
Показано, що даний фермент втягується в механізми стійкості рослин до різних біотичних і абіотичних факторів, в тому числі і дії ТМ. Не менш важливий і процес деградації глутатіону. Всього є 2 шляхи розпаду. Вони мають два спільних фермента і по одному специфічному.
Основний починається з розриву зв'язку цистеїном і гліцином глутамілранспептидазою, при цьому переноситься залишок глутамату на акцептор:
г-Глу-Цис-глі + акцептор > г-Глу-акцептор + Цис-глі,
а дипептид, що залишився, розщеплюється глутамілциклотрансферазою:
Цис-глі > Цис + глі
г-Глутамат з акцептором перетворюється в 5-оксопролін:
г-Глу-акцептор > 5-оксопролін + акцептор.
В альтернативному шляху спочатку відбувається відщеплення гліцину за допомогою глутамілциклотрансферази, а розщеплення дипептиду, що залишився, GSH-специфічною карбоксипептидазою:
г-Глу-Цис-глі > г-Глу-Цис + глі
г-Глу-Цис > 5-оксопролін + Цис
Остання стадія перетворень однакова в обох шляхів. 5-оксопролін під дією 5-оксопролінаси переходить в глутамат: 5-оксопролін > Глу.
Наявність альтернативного шляху розщеплення глутатіону у рослин має дуже велике значення. г-Глу-Цис - найбільш загальний інтермедіат при синтезі і розпаді трипептидів. Таким чином, він може бути використаний як ділянки регуляції вмісту GSH в клітинах. Так само дипептид використовується при синтезі фітохелатинів.
Розділ 4. Техніка безпеки
4.1 Техніка безпеки на польових роботах
Підготовка до проведення польових робіт повинна відповідати програмі (плану) проведення польових робіт.
Комплектування состава польових підрозділів повинно робитися с урахуванням забезпечення здорових та безпечних умов праці при проведенні польових робіт.
Все студенти до початку польових робіт повинні бути ознайомлені з основними природними особливостями району робіт, можливою небезпекою, а також уміти надавати першу медичну допомогу.
Всі польові роботи, а також допоміжні роботи повинні виконуватися у відповідності з Правилами пожежної безпеки.
Пити сиру воду з калюж, ям та інших застійних водоймищ забороняється.
Для запобігання сонячного удару в жаркі часи необхідно носити головні убори, що надійно захищають від сонячного проміння.
З метою попередження укусів ядовитих комах та змій забороняється ходити у легкому відкритому взутті.
4.2 Техніка безпеки при роботі у лабораторії
При роботі в хімічній лабораторії необхідно захищати одяг і тіло від дії хімічних реактивів. Це досягається, по-перше, гарною організацією робочого місця, акуратністю і чіткістю в роботі, по-друге, застосуванням спецодягу і засобів індивідуального захисту, до яких відносяться халати, гумові або поліетиленові фартухи, косинки, гумові рукавиці, окуляри та провогази.
У хімічній лабораторії особливо обережно слід працювати з речовинами, властивості яких невідомі. Нічого не можна пробувати на смак, нюхати реагенти потрібно з великою обережністю. В окулярах рекомендується проводити досліди, які супроводжуються спалахами, невеликими вибухами і розбризкуваннями. Не можна курити в пожежонебезпечних і вибухонебезпечних місцях. Не слід пити із лабораторного посуду, приносити в лабораторію харчові продукти.
Закінчивши досліди, ретельно вимити руки.
При роботі з електроприладами необхідно виконувати всі правила електробезпеки. Електричний струм, діючи на організм людини, може привести до електричного удару, опіку, механічного пошкодження.
В кожній лабораторії повинні знаходитися вогнегасники на випадок виникнення пожежі. Найбільш ймовірними при роботі в лабораторії є порізи склом, термічні і хімічні опіки, а також інгаляційне враження парами токсичних речовин. Тому необхідно вміти надати першу допомогу.
При порізах рук склом, в першу чергу, необхідно пінцетом, промитим спиртом, видалити із рани видимі залишки скла, потім промити рану 2% розчином перманганату калію і, змазавши рану 5% розчином йоду, забинтувати.
Причинами термічних опіків можуть бути: торкання до сильно нагрітих предметів, загорання горючих рідин і сильний електричний розряд. При термічних опіках рекомендується спочатку зробити примочки із 2% розчину перманганату калію або етилового спирту (96%), а потім змазати обпечену ділянку маззю від опіків і наложити пов'язку.
При хімічних опіках шкіри необхідно в першу чергу видалити речовину, яка викликає опік, відповідним розчинником, а потім пошкоджену ділянку обробити етиловим спиртом.
При хімічних опіках очей необхідно до звернення в медпункт промити потерпілому очі спочатку великою кількістю води, потім 2% розчином соди (при попаданні кислоти) або 2% розчином борної кислоти (при попаданні лугу).
При інгаляційних враженнях потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, вивільнити від стискаючого одягу, створити йому абсолютний спокій, покласти на спину, тепло закутати і викликати лікаря.
В аптечці лабораторії повинні бути стерильні бинти і вата, 5% спиртовий розчин йоду, 2% розчин перманганату калію, 2% розчину гідрокарбонату натрію, мазь від опіків, очні піпетки, скляні палочки і ножиці.
Місто Дніпропетровськ є великим індустріальним центром Придніпровського економічного регіону. У місті зосереджені підприємства металургійної, хімічної, будівельної промисловості. Усі речовини, які викидаються підприємствами, є токсичними для рослин, тварин і людини.
Двоокис сірки - безбарвний газ з різким запахом. Він шкідливо впливає на органи дихання людини і тварин, пошкоджує асиміляційний апарат рослин. Невелика кількість (5%) двоокису сірки окислюється в атмосфері, перетворюючись в сірчаний ангідрид, який під дією вологого повітря, перетворюється в сірчану кислоту.
Туман або вологе повітря, яке містить сірчану кислоту, проникає в шкіру і слизову оболонку людини, тварин і наносить рослинності значні пошкодження.
Сірководень - шкідлива і ферментна отрута, який може викликати не тільки тяжкі отруєння і нервові захворювання у людей і тварин, але й наносить шкоду рослинним ферментам.
Окис азоту і інші нітрозні гази. При дії нітрозних газів у незначних концентраціях на органи асиміляції хвойних і листяних порід дерев, помітні часткові зміни кольору листків. При попаданні в організм людини через дихальні органи окису азоту реагують з гемоглобіном, утворюючи метгемоглобін, а після початкової стадії подразнення ці окиси викликають часте дихання і набряк легень. Під дією аміаку хвоя набуває червоно-бурого забарвлення і опадає.
Фенол (карболова кислота). Гострі отруєння відбуваються, головним чином, при попаданні фенолу на шкіру. Отруєння парами фенолу відмічено при концентрації його в повітрі 0,0088-0,0122 мг/л - при гасінні коксу водою. При отруєнні через ротову порожнину - промивання шлунку теплою водою з активованим вугіллям.
При роботі на пробних ділянках з високим рівнем ГДК шкідливих інгредієнтів необхідно враховувати їх токсичність, характер дії на органи людини і знати елементарні правила надання допомоги при отруєнні.
4.3 Техніка безпеки при роботі з комп'ютером
Перед початком роботи потрібно переконатися в робочому стані електромережі, вимикачів, штепсельних розеток, за допомогою яких обладнання вмикається в мережу, наявності заземлення комп'ютера, його работоспроможності,
Для запобігання пошкодження ізоляції проводів та виникнення коротких замикань не дозволяється вішати будь-що на проводи, зафарбовувати та білити проводи, закладу вати проводи за газові та водопровідні труби, за батареї опалювальної системи, вимикати штепсельну вилку з розетки за шнур.
Для виключення ураження електричним струмом забороняється: часто включати та вимикати комп'ютер без необхідності, торкатися до екрану та блоків комп'ютера, працювати з мокрими руками, працювати на ЕОМ, що мають порушення цілісності корпуса, ізоляції проводів, пошкоджену індикацію включення, з признаками електричної напруги на корпусі, класти на засоби ЕОМ стороні предмети.
Забороняється під напругою чистити від пилу та забруднення електрообладнання.
Недопустимо під напругою проводити ремонт засобів ЕОМ .
Ремонт електроприладів проводиться тільки спеціалістами-техніками з дотриманням необхідних технічних вимог.
На робочому місці забороняється мати вогненебезпечні речовини
У приміщеннях забороняється
а) запалювати вогонь;
б) включати електрообладнання, якщо в приміщенні пахне газом;
в) курити;
г) сушити будь-що на опалювальних приладах;
д) закривати вентиляційні отвори в електроапаратурі;
При виникненні пожежонебезпечної ситуації чи пожежі персонал повинен терміново прийняти необхідні міри для його ліквідації, одночасно сповістити про пожежу адміністрацію.
Після закінчення роботи необхідно знеструмити все ЕОМ.
4.4 Забезпечення електробезпеки при роботі в електрофоретичній лабораторії
Електробезпека - система організаційних і технічних заходів та юобів, що забезпечують захист людини від електричної дуги, електричного оля статистичної електрики. Дія електричного струму на організм .
Проходячи через організм, електричний струм чинить термічну, електролітичну, біологічну дії. Термічна дія виявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріві кровоносних судин, нервів й інших тканин.
Електрична дія - у розкладі крові та інших органічних рідин, що викликає значні порушення їх фізично-хімічних якостей.
...Подобные документы
Визначення чисельності населення. Попередній баланс території. Функціональне зонування та планувальна структура міста. Параметри вулично-дорожньої мережі. Озеленення міста та зв'язок житлових районів з промисловими. Складання маршрутної схеми міста.
курсовая работа [4,2 M], добавлен 09.12.2010Розроблення проекту благоустрою церкви. Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території об’єкту. Створення декоративного озеленення. Влаштування мережі садово-паркового освітлення, малих архітектурних форм, газонів та мощення.
дипломная работа [77,8 K], добавлен 23.09.2014Створення проекту озеленення та благоустрою території крівлі приватного будинку в м. Вінниця. Вибір варіантних підходів до проектування. Розрахунок відвідування об'єкта та техніко-економічне обґрунтування потенційної ємності об'єкта, формування насаджень.
дипломная работа [2,3 M], добавлен 20.05.2012Роль озеленення у загальній системі зовнішнього благоустрою міст. Роль насаджень у процесі газообміну та у боротьбі з забрудненням атмосфери. Архітектурно-планувальне значення насаджень. Вимоги безпеки праці при роботах із застосуванням переносних драбин.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 04.09.2014Дослідження та аналіз головних вимог до рекреаційних просторів найкрупніших міст. Обґрунтування та характеристика доцільності використання європейського досвіду активного використання велосипедного транспорту в центральних частинах міст для Києва.
статья [1,7 M], добавлен 11.09.2017Розробка проекту благоустрою та озеленення саду у місті Миколаєві: підбір та обґрунтування асортименту рослин, агротехніка підготовки ґрунту під насадження. Схема влаштування системи автоматичного зрошення й освітлення. Кошторис витрат на виконання робіт.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 02.01.2014Природно-кліматичні умови регіону, що вивчається. Архітектурно-планувальне, дендрологічне рішення. Квіткове оформлення та принципи охорони навколишнього середовища. Посадкова відомість дерев та чагарників, квіткових рослин. Техніко-економічні показники.
курсовая работа [2,5 M], добавлен 30.01.2014Основні засоби планувальної організації простору міста - його територіальна диференціація та функціональне зонування. Вулиці та площі населеного міста, житлова забудова. Виробнича зона, озеленіння території. Інженерне устаткування та обладнання.
курсовая работа [202,8 K], добавлен 23.02.2012Складання проекту планування міста та вибір території для будівництва. Аналіз впливу рельєфу території на розміщення зон міста. Обґрунтування вибору території для розміщення промислових зон. Аналіз природних та антропогенних умов сельбищної території.
методичка [1,5 M], добавлен 10.03.2012Місцерозташування і призначення об’єкту в системі озеленення населеного пункту. Забудова та елементи благоустрою. Ландшафтна організація території об’єкту. Асортимент декоративно-листяних і квіткових рослин. Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень.
дипломная работа [113,7 K], добавлен 06.02.2013Розгляд результатів урбоекологічного та ландшафтного аналізу факторів, що впливають на прийоми формування ландшафтно-архітектурного комплексу, озеленення та благоустрою території об'єкта. Ознайомлення з екологічним обґрунтуванням проектних рішень.
дипломная работа [8,6 M], добавлен 20.08.2019Особливості функціонального зонування, що включає поділ території міста за характером переважного використання та за типом функціонального призначення того чи іншого території. Природні фактори, що впливають на вибір території для населеного пункту.
реферат [28,1 K], добавлен 25.12.2010Розробка мостів різних видів для переміщення з одного берега на інший. Розгляд найдивовижніших проектів: "П’яний міст" в Норвегії, Понте Веккьо у Флоренції, "Фонтан веселки" в Сеул, "Небесний шлях" у Сингапурі, велосипедно-пішохідний міст в Америці.
презентация [2,1 M], добавлен 15.06.2014Розрахунок чисельності населення і житлового фонду мікрорайону. Складання розрахункового балансу території, її функціональне зонування. Формування внутрішньомікрорайонних проїздів і пішохідних доріг. Планування і озеленення території житлової групи.
курсовая работа [10,6 M], добавлен 07.02.2016Дослідження впливу реконструкції історичного центру міста як елементу будівельної галузі на розвиток регіону. Розгляд європейського досвіду відновлення історичних будівельних споруд та визначення основних шляхів використання реконструйованих будівель.
статья [19,7 K], добавлен 31.08.2017Аналіз зовнішнього простору пляжної території та прийоми формоутворення засобів відпочинку. Класифікація та основні компоненти ландшафту. Функціональне зонування компонентів санаторію. Озеленення території. Формування засобів світлового оформлення.
дипломная работа [9,5 M], добавлен 03.03.2015Урбоекологічний аналіз факторів, що впливають на прийоми озеленення та благоустрою об’єкта. Загальна планувальна композиція та ландшафтно-просторова організація території ботанічного саду НЛТУ України. Агротехнічні заходи по створенню та експлуатації.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 30.01.2013Методологічні механізми символізації архітектурно-художнього образу міста. Розробка методики символізації на шляху формування художніх образів, пов'язаної з основними процесами і принципами символізації архітектурно-художнього образу міського середовища.
статья [212,5 K], добавлен 19.09.2017Технологія влаштування підшивних стель з перфорованих та шлицьованих плит, використання звукоізоляційних волокнистих матеріалів. Підшивні стельові комплектні системи на основі декоративних плит з полістиролу. Конструкція каркасу для гіпсокартонних стель.
реферат [1,5 M], добавлен 28.08.2010Вивчення історії Житомира та її відображення на архітектурі міста. Перелік історичних об'єктів та опис їх архітектурних стилів. Особливості декору будівель та елементи дизайну фасадів. Сучасна архітектура міста Житомиру. Перелік архітектурних термінів.
реферат [7,8 M], добавлен 19.01.2011
