Вертикальне озеленення в інтер’єрі: технології та методи їх реалізації

Размещено на http://allbest.ru

ВЕРТИКАЛЬНЕ ОЗЕЛЕНЕННЯ В ІНТЕР'ЄРІ: ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

фітодизайн інтер'єр громадські будівлі вертикальне озеленення

Постановка проблеми. Вертикальне озеленення це новітній прийом монтування конструкцій із вмістом рослин не горизонтальним методом, а вертикальним - на стінах чи окремих підвісних конструкціях. Це один із технічно реальних способів ефектно сформувати озеленення в невеликих приміщеннях або оригінально та стильно вирішити дизайн інтер'єру громадської будівлі. Такі конструкції вимагають особливого, іноді професійного догляду, правильного підбору рослин та технологій реалізації об'єкта дизайну. Є безліч варіантів конструкцій для формування вертикального озеленення. Вдало підібрана та змонтована структура допоможе в майбутньому при експлуатації та догляді за даною системою, а правильний підбір рослин дозволить зробити композицію завершеною та гармонійною.

Аналіз досліджень. Тема фітодизайну широко розкрита науковцями, котрі вивчають роль зелених насаджень в дизайні інтер'єру та екстер'єру житлових та громадських будівель. Науковець Тимошенко В.О. висвітлює тему вертикального озеленення в Україні через аналіз сучасного стану та перспектив його розвитку (Тимошенко, 2020). Авторами публікації Солоненку В.І. та Ватаманюку О.В. розкрито сучасні напрямки вертикального озеленення та розроблена класифікація його видів (Солоненко, Ватаманюк, 2017). Практичне використання принципів сучасних технологій природних елементів у дизайні поліфункціональних громадських інтер'єрів висвітлили Шахрай Н.І. та Яценко І.І. (Шахрай, Яценко, 2015). Досліджено доцільність озеленення інтер'єру офісних приміщень та його вплив на людську діяльність науковцями Гнатюк Л.Р. та Шепелюк Х.С. У своїй статті вони розглянули принципи застосування фітодизайну при проектуванні та оздобленні робочого місця в офісному приміщенні (Гнатюк, Шепелюк, 2019). Дослідники Олешко О.П. та Петровська Ю.Р. розкрили поняття фітодизайну та його завдання, окреслили основні функції, а також роль ландшафтного дизайну при формуванні предметного середовища (Олешко, Петровська, 2020а). Сформували критерії та ознаки підбору рослин при формування предметно-просторового середовища громадських будівель (Олешко, Петровська, 2020b).

Мета статті - визначити складові системи вертикального озеленення, а також переваги та недоліки даних конструкцій.

Виклад основного матеріалу. Фітодизайн - це новітня технологія використання рослин в інтер'єрах житлових та громадських будівель, яка формується для покращення середовища перебування людини за рахунок естетично-психологічних, санітарно-біологічних та декоративних властивостей. Однією зі складових фітодизайну є вертикальне озеленення, а саме комплекс енергоефективних та екологічних інженерно-технічних систем, що включають підбір та встановлення рослин, вентиляцію повітря, подачу і відведення води, інсоляцію та інші складові. Вертикальне озеленення - це напрямок ландшафтного благоустрою, що реалізує озеленення територій у вертикальній або інших напрямках, відмінних від первинної горизонтальної площини. Вертикальне озеленення дозволяє гармонійно вписати в сучасний інтер'єр елементи природи, економлячи при цьому простір приміщення. Елементами вертикального озеленення є так звані фітостіни і фітомодулі, котрі можуть мати різні розміри і видовий склад рослин. Фітокартина це зменшений варіант фіто стіни, каркас якого зазвичай наповнюється лише стабілізованим мохом, до якого додаються в'юнкі рослини. Все частіше до вертикального та горизонтального озеленення додаються стильні акценти у вигляді різноманітних рослинних композицій, мініатюрних садів, флюраріумів, палю- даріумів та інших флористичних творів (Malakar, Acharyya & Biswas, 2017).

За можливістю переміщення, фітоконструкції поділяються на Стаціонарні тa мобільні. Стаціонарні виконують роль «зелених стін» і монтуються в одному місці, з poзpaхункoм тa їх тривалу експлуатацію. Відповідно мобільні вертикальні конструкції мають можливість переміщення та встановлення у будь яке інше місце за бажанням чи необхідністю (Kwok, Grondzik, 2018) .

Для вертикального озеленення в інтер'єрах використовують фітомодулі. Такі конструкції додатково можуть бути обладнаними системою крапельного поливу і необхідним для рослин підсвічуванням. Конструкція легко кріпиться до стіни і проста у використанні. Фітомодулі без поливної системи - це варіант, розроблений у вигляді полиць з невеликим ухилом від стіни. Така конструкція приховує грунт з горщиками і максимально показує рослини. Фітомодуль - це система кріплень та пристосувань, яка дозволяє сформувати вертикальне озеленення в інтер'єрі та екстер'єрі будівель. Їх часто виконують у вигляді колони, піраміди, куба або навіть сфери. Основні вимоги до конструкції фітомодуля - це міцність та надійність, оскільки на нього додатково встановлюється система поливу і розміщуються рослини. Окрім естетичних функцій, вертикальне озеленення використовує як захисний бар'єр від пилу та сонячних променів, додатково очищає повітря від шкідливих домішок і наповнює його киснем, створюючи сприятливі мікрокліматичні умови, затишок та комфорт (Осиченко, Кузнєцова, Клочко, 2016).

Фітомодулі можуть бути двох типів: відкритого (у вигляді відкритих полиць) та закритого типу (мають отвори для рослин на відстані, розраховані на певну кількість рослин і конкретний розмір горщиків). Вони обидва дозволяють висаджувати рослини безпосередньо в фітомодуль або встановлювати їх у горщиках. Закритий спосіб є більш практичнішим, через те, що горщики можна вільно переміщувати або повністю змінювати за потреби. Фітомодуль найбільш часто застосовується у приватних житлових просторах, водночас вертикальне озеленення (фітостіни, фітоперегородки, фітофасади) використовується більше в дизайні інтер'єрі громадських будівель (Солоненко, Ватаманюк, 2017).

Технології та конструкції реалізації вертикального озеленення. Основою модульних систем вертикального озеленення є використання фітомодулів, що кріпляться на її металеву основу. Ця технологія полягає у використанні модулів, наповнених родючим субстратом, що фіксуються на металевому каркасі та кріпляться до фасаду. В конструкцію каркасу зазделегідь вмонтовується система крапельного поливу.

Модульна технологія дозволяє закріпити горщики на стіні, в яких вирощують в'юнкі та звичайні рослини. Якщо система передбачає сезонне використання, то рослини кріпляться на тимчасову та відносно легку металеву конструкцію, що створюється лише на один сезон із однорічних рослин. Така конструкція може складатися з різної кількості рослин, залежно від обраного розміру, а полив рослин може здійснюється як звичайним методом, так і автоматичним, оскільки ці системи призначені зазвичай не для частого поливу, а вода в невеликій кількості все ж зберігається в кожному з модульних блоків в кількості від 2 до 6-ти літрів, в результаті чого рослини можуть самостійно підживлюватися вологою. Такі конструкції можна придбати в готовому вигляді, або ж виконати їх самостійно.

Гідропонні системи (субстратна, водна, повітряна) - вирощування рослин відбувається без ґрунту, за рахунок світла, води та мінералів. В якості основи можна використовувати: мох- сфагнум, керамзит, гравій, гідро гель, кокосове волокно або стружку, перліт, вермикуліт чи мінеральну вату. У порівнянні з ґрунтом, гідропонний метод має більшу кількість переваг, оскільки в такому середовища квіти швидше розвиваються, простішим є догляд, невелика вага конструкції, відсутність бруду та запаху вологої землі. В ній немає традиційних лотків та горщиків, що кріпляться до стіни, а система автоматичного зрошення мінімізує догляд за цими конструкціями (Віапс, 2008).

Для створення «зеленої» стіни потрібно ретельно підійти до вибору рослин, конструкції для їх висадки, забезпечити систему поливу та достатнє освітлення. Часто для таких систем використовують різні види сукулентів, мох, вічнозелені трав'янисті багаторічники та напівкущі, які дозволяють зберігати привабливість фітостіни протягом усього року. Модульне озеленення з сукулентів відрізняється тим, що модуль цієї системи - вузький, вертикально розташований з ґрунтом, в який висаджуються малі сукуленти, а зверху натягується щільна сітка з дроту для підтримки рослин.

Найпопулярнішими для вертикального озеленення є декоративно-листяні рослини, так як їм не потрібне постійне яскраве сонячне світло та повсякденний догляд. У такі конструкції включають наступні рослини: плющ звичайний та його різновиди, філодендрон, хлорофітум, папороть, ліани, драцени, сансев'єрія, кротон, хлорофітум, різновиди фікуса, бамбук, заміокулькас, спатифі- ліум, антуріум, дифенбахія та інші.

Пepeвaги тa нєДоліки викopиcтaння вepтикaльнoгo озеленення. Системивертикального озеленення мають безліч позитивних переваг, з яких найголовнішою є зволоження та очищення повітря від шкідливих бaктepiй тa випарів. Вони впливaють на фopмувaння мiкpoклiмaту, тому що діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Серед інших, слід назвати: високу екологічність, захист стіни будівлі листям від перегріву, економію площі приміщення, вони слугуючи засобом візуального збільшення простору, використовуючись у приміщеннях будь якого призначення та стає одним із компонентів створення корпоративного іміджу. На відміну від кімнатних рослин, такі конструкції займають відстань від стіни не більше 16-ти сантиметрів. Фітомодулі можна також вбудовуватися у ніші, використовувати для зонування середовища, створюючи позитивний психологічний вплив на людину. Серед недоліків - це технічна складність виконання конструкції, висока вартість зелених насаджень та необхідність дороговартісного догляду за рослинами.

Висновки. Однією зі складових фітодизайну є вирощування рослин на вертикальних поверхнях, що дозволяє їх кріпити за допомогою різноманітних конструкцій у вертикальному напрямку, незалежно від площини їх проростання. За останні роки було створено безліч різних варіантів технологій вертикального озеленення від найпростіших із ручним поливом до автоматизованих, які контролюють температуру, вологість субстрату, мінеральний склад речовин та інші показники життєзабезпечення рослин, а також мікроклімат приміщення.

Різновидами вертикального озеленення є фітостіни, фітомодулі, фітокартини, котрі мають свої переваги та недоліки у використанні. Озеленення та засоби реалізації таких вертикальних конструкцій мають свої особливості, використовуючи різноманітні гідропонні системи, модульне озеленення та змішані технології. Основні фактори, що впливають на вибір рослин для комплексного озеленення предметно-просторового середовища це тематичність закладу, його розміри, загальна концепція та рівень освітленості приміщення. Сьогодні вертикальне та контейнерне озеленення може бути не лише доповненням архітектурного середовища громадських будівель, але й виступати самостійним елементом його оформлення.

фітодизайн інтер'єр громадські будівлі вертикальне озеленення

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Віапс P. The Уегйсаі Сагйеп: From Ыа1аге to the Сіїу. W.W. Ncrtcn & Сотрапу. New Ycrk, 2008. P 20-136.

2. Гнатюк Л., Шепелюк Х. Використання фітодизайну в інтер'єрі офісного простору. Теорія і практика дизайну. Мистецтвознавство. Київ. 2019. Вип. 17. С. 31-39.

3. Кдаок А., Grond/ік W. The Сгееп БшДіо: епуігоптейаі strategies for зсйетайс йезідп. ТЫу: Еізеуіег. 2018. 389 р.

4. Маіакаг М., Асйагууа P & Biswas S. Уегйсаі даМепіпд Гог епііуепіпд the атЬіапсе Іоигпаі оГСгор and Weed. 2017. Уоіите 13 (3). P 89-93.

5. Солоненко В., Ватаманюк О. Класифікація видів вертикального озеленення в ландшафтному будівництві. Лісове та садово-паркове господарство. Київ. 2017. Вип. 5. С. 126-136.

6. Тимошенко В.О. Вертикальне озеленення в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Сучасні проблеми природничих наук: збірник матеріалів наукової інтернет-конференції молодих вчених. Мелітополь. 2020. С. 169-173.

7. Шахрай Н., Яценко І., Особливості сучасних технологій використання природних елементів у дизайні полі- функціональних громадських інтер'єрів. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Технічні науки. Київ. 2015. Вип. 3 (86). С. 296-301.

8. Олешко O., Петровська Ю. Фітодизайн як засіб озеленення та елемент предметно-просторового середовища. Проблеми теорії та історії архітектури України. Одеса. 2020. Вип. 20. С. 249-258.

9. Олешко О., Петровська Ю. Художньо-композиційні прийоми озеленення як засоби виразності в просторі міста. Сучасні проблеми архітектури та містобудування: науково-технічний збірник. Київ, 2020. Вип. 56. С. 256-265.

10. Осиченко Г., Кузнецова Я., Клочко Н. Конструктивні та життєзабезпечуючі системи реалізації вертикального озеленення в архітектурі. Архітектурний вісник КНУБА. Київ. 2016. С. 242-246.

Размещено на Allbest.ru