Духовний комфорт і дух міста як урбаністичний феномен

Це дає можливість дослідити й формувати середовище життєдіяльності з урахуванням духовних законів і вимог. Вимір людина включає: цінності, культуру, ментальність, психіку, емоції, освіченість, мислення, гідність і любов. Функції - це інституції, які скеровані на забезпечення й формування духовності, -- збереження минулого й формування нового на вимогах духовності. Вони включають: функціональність, об'єкти, процеси, естетику забудови, краєвиди. Умови (природно-ландшафтні, політичні, соціальні, обмеження й вимоги) - на зміну періоду репресій, руйнування святинь, сатанізму радянської доби, нинішні умови не завжди сприяють формуванню духовного комфорту середовища життєдіяльності. Час (минуле, сучасне, майбутнє) в архітектурі та містобудуванні -це насамперед символи з минулого, які актуальні в сьогоднішніх умовах: вода (омиває і очищає), вогонь (зігріває й освітлює), вітер - впроваджує рух і життя тощо; мова і тексти, якими наповнене міське середовище, і яка розкриває можливості зберегти й передати минуле в нових умовах.

Формування духовності міст має хронологічно узгоджувати всі виміри (явища й процеси). Зосередимось на подвійних поєднаннях вимірів. Взаємодія «людина - умови» (LU) виявляє можливості й бажання людей щодо умов проживання та діяльності (комфортність, екологічний стан, забезпеченість ресурсами). ВзаємопоєднанняLFописує функціональні показники простору, співвіднесені з людським виміром, та характеризується показниками забезпеченості й зайнятості населення, достатності функцій з погляду мешканця (робочих місць, об'єктів обслуговування, транспортної доступності). Зайнятість трактується як характеристика самореалізації людини й охоплює її ментальність, культуру та освіту.

Поєднання LT характеризує динамізм людського виміру (природний рух населення і міграційні процеси, маятникову міграцію), визначає демографічну й міграційну ситуації. Оскільки часовий вимір розглядається як історія, сучасність і майбутнє,----характеристики збереження традицій, історичного минулого та їх популяризації, розкриває можливості зберегти й передати минуле в нових умовах. Поєднання «людина - геометрія» (LG) включає взаємодію людини й геометричного виміру (масштаб, конфігурація, освоєність простору), щільності та розподілу населення по території міста, ергатичність і комфортність життєвого простору. Взаємодія «умови - геометрія» (UG) вказує на просторову локалізацію умов у місті, стан інфраструктури міста, різноманітність умов у просторі, неоднорідності міського простору. FGрозкриває розподіл функцій на території, що визначається показниками їх щільності в просторі міста. Проявляються проблемні ситуації, пов'язані з пошуком оптимальних масштабів для різних функцій, проблеми функціональної достатності (гармонійності). FUрозкриває ефективність використання умов міста стосовно духовного комфорту, використання умов під певні функції, їх розміщення, корисність, шкідливі наслідки. UTхарактеризує зміни умов міста в часі, екологічної ситуації, умов життєдіяльності (екологічної ситуації, впливу нових інвестицій на середовище). GT---- зміни геометричних характеристик у часі (масштабу, конфігурації, освоєності простору), зміни меж, відносин міст з оточенням, стабільність.

Потрійні поєднання вимірів розкривають ширші можливості аналізу духу й духовного комфорту міст. Найкраще розкривається духовність міста при аналізі поєднань вимірів (L-F-U), коли людина прагне реалізувати себе в місті, враховуючи умови місця та функції. В об'ємі взаємодій функціонального, геометричного й виміру умов (F-G-U) окреслюється простір, що характеризує умови побутової комфортності міста на певних фрагментах. Поєднання векторів LUGвизначає характеристики стану середовища міста, ефективність використання потенціалу, вплив людини і умов міста на структуру простору.

Почетвірні поєднання передбачають фіксацію одного з вимірів: фіксуючи умови, виявляємо клас проблем і типових задач проектування, а з введенням виміру умов відбувається їх прив'язка до конкретних умов міста і вимог. Фіксуючи вимір часу, виділяємо задачі передпроектного аналізу -- оцінки стану міста на певний момент. Введення й скерування вектора часу, наприклад, у напрямі ретроспективи формує задачі, пов'язані з історією, а в напрямі майбутнього -- прогнозування. LUFT(фіксований геометричний вектор) -- виділяються проблеми й задачі, пов'язані з процесами в містах. Коли фіксується функціональний вимір, створюються умови для виявлення й аналізу проблем, пов'язаних з естетикою та композицією міста, комфортністю, розміщенням. Фіксація виміру людина дозволяє досліджувати простір міста як абстрактну структуру та моделювати взаємовідносини, що піддаються формалізації.

Повна множина (п'ятивимірні) поєднань творить інтегральні характеристики простору, включаючи показники його корисності, ефективності, екологічності та естетичності. Постають інтегральні завдання підвищення гармонійності міст. Використовуючи модель п'ятивимірності та побудувавши матрицю взаємопов'язань вимірів, виділено множину характеристик духовного комфорту простору міст з виокремленням групи характеристик локальних просторових ситуацій. Духовний комфорт міста визначається індексами:

-соціально-політичного стану;

-ділової активності мешканців;

-побутового комфорту в середовищі проживання;

- просторової впорядкованості, образу міста (емоцій і почуттів від побаченого);

- релігійності як концентрації храмів, числа їх відвідувань, виховних і просвітницьких заходів, які пропонує церква, а також елементів і сакральних просторів (зони відпочинку, які заспокоюють, виховують, розвивають емоції та відчуття прекрасного);

- екологічного мислення та відношення до природного середовища;

- ставлення до спеціальних соціальних груп (визначених за критеріями прибутків, віку, стану здоров'я, цивільного стану, походження) -- неповносправні, довготривалі безробітні, переселенці, безхатченки, самотні старіючі особи, багатодітні сім'ї тощо;

-ставлення мешканців до суспільних інституцій та участі в громадських справах;

-відношення до історичного середовища та його збереження тощо.

Важливими у моделі духовного комфорту є характеристики та взаємодії внутрі вимірів. У відносинах «людина - всесвіт» важливими є характеристики смирення й молитви; «людина - спільнота» -- милосердя і справедливість; ставлення людини до себе (гідності, самовдосконалення і самопізнання). Суттєвим є поняття моральності як самокритики й оцінки своєї позиції з погляду добра і зла, здатності до критичного аналізу.

У ХХ ст. нові реалії й ідеали докорінно змінили міське планування ---- житлові й комерційні райони були розділені, магістралі споруджені як лінії їх розділення; приміське розростання вирішило проблему переущільненого міського середовища як забрудненого та небезпечного, що негативно впливало на людину, її емоційний стан і життєдіяльність. На думку поведінкового психолога Салліса, міські простори сьогодення повинні «творити центри живлення мозку, сприяти спроможності людини отримувати задоволення від життя та діяльності» [23]. Досягти цього можна покращенням доступу до громадського простору та зручностей у районах проживання, безпечністю, заспокоєнням і упорядкуванням транспортно-пішохідного руху, екологічності та естетики середовища тощо.

Духовні простори сьогодення, як і кращі зразки минулого, можуть бути створені з допомогою звуків (тиші) і світла, що посилює відчуття драматизму й емоційності. Через форму, простір, масштаб, матеріальність і світло роль духовних просторів може формувати нову типологію, від якої сучасне суспільство отримає лише користь [24]. Оскільки сучасна людина зі своїм споживацтвом та гіперзв'язками постійно перебуває серед зображень, шуму та інформації, потреба в просторах для роздумів, медитації та відчуття тиші набуває вирішального значення, а відповідно, актуальною стає архітектура, яка створює відчуття духовного комфорту, простір для роздумів і погляду на світ і на себе [25].

Таким об'єктом і простором є храм, який трактується нами як духовний сенс. На думку авторів, некоректно протиставляти релігію, естетику й мистецтво, а також замінювати одне іншим -- вони органічно доповнюються, проте релігія й віра є глибиннішим і фундаментальнішим поняттям за впливом на духовність середовища. Міста стосовно духовності та духовного комфорту умовно розділяємо в групи, як:

-історичні, Богом даровані міста, які через століття зберігають свою сакральну сутність та особливу роль у державі й народу, пам яті й емоціях людей;

- колишні духовні й культурні центри, які втратили цю якість (нагадують здеградованих інтелектуалів), формують маргіналізований спосіб життя - живуть минулим, не продукують у духовно-культурній сфері нових ідей, замкнуті в своїй «минувшині»;

-промислові (у т.ч. колишні промислові центри як поселення при заводах і фабриках), у яких сформувалась відповідна духовність -- культура життєдіяльності, своя «істина», пам'ять, свідомість і мораль, ідеали і цінності, відповідне бачення локальних і глобальних перспектив;

-нові духовні центри, які пов'язані зі стражданнями новітньої війни в Україні, катарсисом і героїзмом нації (Маріуполь, Гостомель, Буча, Ірпінь, Херсон, Охтирка);

-міста з «вільною поведінкою» - мають свою мораль, культуру й цінності (розваг, облудства, обману, аморальності).

Стосовно духовного комфорту міста можна зробити окремі узагальнення:

/ складові духовності міста зосереджені в емоціях, діях (поведінці) і свідомості (розумі) мешканців;

vемоції та відчуття від побаченого в місті різні - одні милують око (скажімо, лебеді у Стрийському парку чи фасад будинку Львівської опери), інші негативні (наприклад, недоглянутий фасад театру ім. М. Заньковецької чи одноманітна переущільнена забудова);

v людині, вихованій в одних ментальних цінностях, складно зрозуміти емоції інших (релігійність, набожність місцевих мешканців міста та заниження самооцінки, схильність до примирення, ставлення до тимчасово переміщених осіб);

V поведінка людини пов'язана з вихованням і ментальністю, є погано прогнозованою, водночас важливою як для людини, так і спільноти, її життєдіяльності.

ІІІ.Визначення духу Львова, вимоги й пропозиції до зміцнення духовного комфорту міста. Особливим духовним центром України є Київ - найбільше місто й столиця держави; історична столиця середньовічної Київської Русі (з 879-го по 1240 р.); місто, що постало на території, яку освятив своїм відвідуванням у перші роки християнства апостол Андрій (прийшов на Київські кручі). Нині це живе й сповнене оптимізму місто -- його дух піднесений, архітектура й середовище міста вражають. Нині Київ живе могутнім духом, очікуваннями та справами для спільного добра і величі.

Містом із багатою історичною спадщиною, яке сповнене звичаями й традиціями, прийнято вважати Львів, і на його прикладі проведемо детальніше дослідження духу й духовного комфорту в місті. Засноване в ХІІІ ст. князем Д. Галицьким, протягом століть воно розвивалося як європейське. У середньовіччі це один із важливих центрів Східної Європи, в ХУІІ-ХУШ ст. в місті було побудовано багато резиденцій, палаців, костелів, каплиць та інших архітектурнихспоруд. Ставши частиною Австро-Угорської імперії, Львів перетворився у важливий культурний, науковий та промисловий центр Галичини. Цю славу, як і унікальну історичну та культурну спадщину, Львову вдалося зберегти в періоди труднощів, зокрема під час світових воєн та радянської епохи. У Львові є багато видатних архітектурних споруд, таких як старовинні церкви, замки, палаци, а такожвуличок (кварталів), які зберегли свій історичний характер. Багатий Львів музеями, галереями, книгарями тощо.

Виділимо три окремі важливі події періоду незалежності України, пов'язані з духовністю міста: приїзд до Львова Папи Івана Павла ІІ; включення історичної частини до світової спадщини ЮНЕСКО; ліквідація радянських символів, відновлення історичної справедливості та перейменування вулиць (рис. 3).

а

б

Рис. 3. Духовний комфорт у місті: а-- приїзд 2001 р. Папи Римського до Львова; б -- включення історичної частини до світової спадщини ЮНЕСКО

Приїзд Папи Івана Павла ІІ до Львова зумовив окремі події в архітектурно- урбаністичній сфері та духовному комфорті:

- зведення величного храму Успіння Богородиці на Сихові та формування центрального сакрального простору в новому житловому районі з- понад 100 тис. мешканців (рис. 3-а);

- перенесення Українського католицького університету з Риму до міста Лева (розташований на території недобудованого театру) - закладу, який став осередком духовного, наукового й культурного життя міста та регіону (рис. 3-6);

-величності комплексу Духовної семінарії на Хуторівці надає архітектура -- закомпонуваннясемінарійного храму, споруд семінарії та всього духовно- освітнього комплексу; облаштування рекреаційних зелених зон та майданчиків; використання духовно-канонічних, функціональних, національно-історичного та інших засобів архітектурно-мистецької й духовно-естетичної виразності.

1. Важливою культурною й духовною подією є включення до світової спадщини ЮНЕСКО історичної частини Львова (рис. 3-е). Були побоювання, що в цьому випадку необхідно буде всю діяльність у визначеній зоні погоджувати з Брюсселем, проте на практиці достатньо подавати повідомлення (інформувати) столицю спільної Європи про плановану діяльність та дотримуватись охоронних вимог. Як наслідок:

- активізувалась регенерація окремих історичних кварталів і підземних просторів цієї частини міста;

-робилась спроба виселити мешканців із площі ринок (було придбано понад 100 квартир для відселення), як це зробили у польському місті Замость. Від цієї ідеї відмовились, оскільки в такому випадку історичний центр «вимирає» в нічний період;

-культурна спадщина ЮНЕСКО - не лише архітектура, це й дух міста, його культура, люди, влада, фахівці. Крім того, активізувалась експлуатація, а відповідно і руйнування історичної частини, а заходи на її збереження недофінансовуються.

3. Перейменування вулиць, ліквідація символів тоталітаризму, відновлення історичної справедливості, внесення в середовище міста знаків нового часу. Львів зберігає певну схильність до культурного життя, значною мірою як інерцію з попередніх історичних періодів. Водночас:

- рівень культури міста знижується, втрачається доступ до високих культурних і мистецьких цінностей, зникає потреба й занепадає загальний розвиток виконавців і слухачів;

-бізнес виступає антиподом культури (активно розвивається в місті алко- та секс-туризм), тоді як у такому місті, як Львів, бізнес і влада мають перебувати під жорсткою «цензурою» культури;

-недостатнє розуміння й усвідомлення владою важливості цінностей і культури, поверхневості сприйняття - поп-культура та псевдо-культурні фестивалі нищать духовність;

-глобальні проблеми міста (транспортна, руйнування образу, переущільнення забудови, знищення природного середовища тощо) нівелюють локальні досягнення в сфері покращення духовності;

-зберігається (і зростає) роль Храму (особливо в часі війни) як духовного центру, який формує й розвиває людину (музика, спів, образотворче мистецтво, естетика, духовні знання), зростає кількість практикуючих віруючих.

Мова міста перенасичена текстами, що ускладнюють з ним «спілкування».

Слова, тексти і письмо потребують переосмислення в середовищі міста, надання їм вагомості й зведення до певних «мовних регламентів». Недотримання регламенту при спілкуванні сприймається як зневага до співрозмовника (аудиторії), як ознака агресивності. Аналогічно, «нетримання» регламенту та етики мови міста сприймається як дискомфорт і зневага до його мешканців. Нові символи, що з являються в міському просторі, в більшості агресивні й малозмістовні (наприклад, пам'ятника К. Моцарту).

Сьогодні Львів можна вважати скаліченим духовно містом. Його «каліцтво» породжене передусім загальними причинами - комуністичним режимом, репресіями, винищенням еліти, домінуванням ідеології свідомого чинення зла та знищенням українців як нації (генетичне несприйняття сусідами «іншості» культури й історії, неспроможність імперії до творення чогось власного спричиняє рефлекс знищення ідентичності, привласнення досягнень інших народів). Спогади політичних в'язнів, які після тривалої відсутності на батьківщині, оцінювали зміни в місті, сповнені критичності суджень та відчуттям духовного дискомфорту, втрати міської ідентичності. Спільноти політичних в язнів у районах виселень інколи творили середовище духовно комфортніше від створеного в їх рідних містах радянською дійсністю. В умовах великих міграційних потоків і переміщень людей виникають подібні явища й протистояння через цінності. Місто втрачає свою «теплоту», образ, ідентичність і духовність. Нинішні деформації, пониження духовності й духовного комфорту проявляються в неспроможності міста реагувати на впливи й виклики сьогодення ----цілі під їзди у нових багатоповерхівках викуповуються людьми, які погано інтегруються в сформоване суспільство й середовище. Спроби змінити ситуацію через освіту й інформаційні засоби є малоефективними. Отож закономірним став висновок журналу «Фокус», який визначив рейтинг комфортності український міст,внісши до методики підрахунку, крім критеріїв традиційних (економічних - пункти 1-5, освіти - 6, екологічних - 12-13, тривалості життя - 14, безпеки - 15-16), суб'єктивне сприйняття мешканцями своїх міст (пункти 7-11), що особливо важливо для нашого дослідження [26]. Львів, згідно з визначеними даними, упродовж року послабив свої позиції з третього до 15-го місця в рейтингу міст - обласних центрів України.

Постають вимоги щодо зміцнення духовності та духовного комфорту міста (архітектурно-містобудівний аспект):

1) розширення впливу на емоції й духовний стан людини засобами архітектури й міського дизайну - символіка, світло, музика (звуки й тиша міста), виключення просторових ситуацій і рішень, які породжують агресивність і негативні емоції;

2) міста повинні приносити людині радість від «спілкування» з ними та задоволення від роботи для спільного блага, відповідно, цим потребам має відповідати міський простір. Зосередження на марнославстві без створення чогось вартісного, переобтяження боротьбою за «титули» -- шлях у нікуди;

формування духовно-семантичної матриці (метрики) міста як сукупності духовних, культурних і ментальних характеристик і цінностей, закономірностей розвитку, що повязані з поведінковою психологією й колективною свідомістю, та використання її в просторі й архітектурі;

3) трактування міста не лише в категоріях матеріальності простору, а насамперед як системи сенсів. Архітектура - не лише творення форм, а й розуміння та формування духу; місто має «проповідувати» сенси, розкривати дух народу з урахуванням його минулого;

4) розвиток інформаційної сутності міста, вміння подавати й «знімати» інформацію, сприймати її відчуттями. Наприклад, світло трактується як: джерело життя, надія й дорога до щастя (для тих, хто перебуває в темряві, це дороговказ); спасіння й можливість зцілення (збагнути і зрозуміти зміст життя, поєднати дух предків і роду); просвіти народу, розуміння сенсів і пошуку істини (віддавати, дарувати любов і добро -- всім відомий афоризм «навчання - світло, неуцтво - темрява»);

5) розвиток і активізація організаційно-інституційної складової (громадські організації, сім я, інституції освіти й виховання, творчі спілки) та прозора діяльність влад, що відповідають за місто і його спільноти (кадрова політика, духовний рівень, визначення ідей для об єднання суспільства);

6) ширше використання світового досвіду у вітчизняній практиці. Незважаючи на можливості, на жаль, цей процес нині відбувається формально й нагадує діяльність невмілого перекладача, який прагне підібрати відповідні слова, не шукаючи сенсів, розуміння змісту і контекстів у складних іншомовних «текстах» міста та його архітектури;

7) очищення від засилля «комерційної скверни», яка душить духовність і культуру. Свята й фестивалі є епізодичними. Слід створювати духовною щоденність, а не під короткотермінові акції и події. Комерціалізація простору спостерігається на всіх рівнях і проглядається, зокрема, в ознакуванні міста ---- орієнтири на ринки, центри торгівлі й розваг, і менше -- на культурні й гуманітарні об'єкти (книгарні, притулки для тварин тощо);

8) фахівці й влада не повинні «бавитись» містом, грати визначені й розподілені між собою ролі. Діяльність має орієнтуватись на формування середовища, в якому неможливі негатив і зло, будити колективний дух міста та почуття спільності як ознак духовності;

9) образ міста, відіграючи важливу роль у формуванні духу міста, представляє й створює клімат цінностей, що визначають комфорт людського існування. Архітектура без емоцій і духовності, як і бездуховний автор, можуть творити функціонально досконалий, але духовно бідний чи агресивний об'єкт. Це підтверджує архітектурно-урбаністична практика.

Авторами як членами громадських рад аналізувались численні стратегії, концепції й містобудівні проекти, а також процедури їх погодження. Коли в основу обґрунтування перспектив розвитку міста й урбаністичних проектних рішень ставляться вимоги духовного комфорту простору, первинними стають спільнота, естетика міських ландшафтів, історична спадщина та культурно-гуманістичні характеристики, зростає також значення специфічних умов і чинників, які погано піддаються формалізації й врахуванню. При цьому незамінними стають експертні методи та якісні характеристики. Саме експертні методи в таких задачах є ефективними для обґрунтування варіантів та вибору кращого проектного чи управлінського рішення. Вони мають узгоджувати й доповнювати громадські обговорення, які показують свою неефективність. Постає вимога добору експертів від громади (їх професіоналізму й неупередженості) й обґрунтування об'єктивних критеріїв оцінки рішень. В історії урбаністики такими експертами від громад були АльбрехтДюрер, Леонардо да Вінчі та інші світові генії.

Визначені вимоги й підходи при обґрунтуванні рішень на засадах духовності й духовного комфорту підкріплюються рекомендаціями:

а)встановлення ієрархії цінностей, визначення пріоритетів дихотомій ----особа чи спільнота; матеріальне чи духовне; терпимість чи непримиренність; лідерство чи байдужість. Проблеми врахування духовного контексту зосереджені насамперед у людському вимірі, в т.ч. у фахівцях та особах, котрі обґрунтовують і приймають рішення, ширшому застосуванні експертних методів для оцінки духовності та знаходженні консенсусу;

б)визначення обмежень щодо «амбіцій» громади, влади і фахівців на основі аналізу й діагностики стану системи. На практиці доцільно застосовувати підхід «знизу - вверх» ----від аналізу та оцінки локальних просторових ситуацій (духовного потенціалу й часткових проблем) до окреслення шляхів просторової організації й ефективного розвитку урбанізованих систем;

в)врахування зовнішніх впливів в обґрунтуванні й виборі поведінки системи, визначення її місця в глобальних процесах. Важливо узгодити також кількісні показники й якісні характеристики, систематизувати й ранжувати чинники впливу на рішення. Виділяються керовані й некеровані чинники духовної сфери: перші мають використовуватися, другі -- братись до уваги в обґрунтуванні рішень. Завдання ускладнюється у зв язку зі збільшенням частки імовірнісних явищ і процесів;

г)при оцінці ситуацій, обґрунтуванні й виборі проектних рішень важливі емоції та інтуїція, які трактуються як нематеріальні аргументи й чинники.

Недостатня обґрунтованість рішень та невміння фахівців вирішувати складні недетерміновані задачі, що пов'язані з поганопрогнозованими й нематеріальними складовими, супроводжується непредметною дискусією, в якій домінують суб'єктивні аргументи учасників, посади та локальні інтереси.

Висновки

1. Bakke R., 1997. A Theology as Big as the City. IVP Academic. 221 p.

2. Conn H.M. &Ortiz М.,2010. Cit^ Ministry: The Kingdom, Cit^, and People of God. InterVarsity Press. 527 p.

3. SmalingА.,1992. Deprak^jkvankwali^atiefon^^^zoek.voorbeelden en reflecties. Meppel: Boom, 190 р.

4. Scheler M., [Trans. by M.Frings], 1994. FringsRessentiment. Milwaukee: Marquette University Press. 168 p.

5. Карповець М., 2014. Місто як світ людського буття. Острог: НУ «Острозька академія», 258 с.

6. Sheldrake Vh.,2014. The Spiritual City: Theology, Spirituality, and the Urban. WieyBlackwell. 240р.

7. Beer S., 2023. City-making, space andUK: Publisher Taylor and Francis Ltd.

8. Мась О., 2017. Духовні міста. Art Ukraine Gallery, https://www.facebook.com/events/384200658669966/

9. McClimont K.Ј¬2015. Post-secular planning? The Idea of Municipal Spirituality. Planning Theory &Practice. Vol. 16 (4):535-554.

10. ManuchehrifaraВ. &Forester J. (ed.), 2021. Rethinking Religion and Secularism in Urban Planning. Planning Theory &Practice. Vol. 22 (2):269-317.

11. Баумейстер А., 2012. Біля джерел мислення і буття. К.: Дух і літера. 480 с.

12. Косьмій М.М., 2021. Нематеріальне в урбаністиці ХХІ століття. Містобудування та територіальне плануваннюК.: КНУБА. Вип. 78:276-289.

13. Шинкарук В., 2010. Психологія духовності. Чернівці: КО-Видав. 170 с.

14. Філософський енциклопедичний словник, 2002. К.: Ін-тут філософії ім. Г. Сковороди НАН України: Абрис. 742 с.

15. Саберін З., 2018. БалкрішнаДоші: «Архітектура - це тло до життя». АЖ-ДЖ^З/РА https://www.aljazeera.com/features/2018/3/9/balkrishna-doshi-architecture-is-a-backdrop-to-life

16. BeWD.A. & СШ\ї А., 2011. The Spirit of Cities:the Identity of a City Matters in a

Global Age Oxford: Princeton University Press. 360 p.

17. TerteА.,2017. The Soul of Architectural and Urban Design. UIA 2017 Seoul World Architects Congress.file:///C:/Users/Downloads/The--Soul--of--Architectural--and--Urban--Desi.pdf

18. AvermaeteТ.,HavikК. &TeerdsН. (eds.), 2009. Architectural Positions: On Architecture, Modernity and the Public Sphere. Amsterdam: SUN Publishers. 400р.

19. Weigel G., 2010. The end and the beginning: Pope John Paul II -- the victory of freedom, the last years, the legacy. Crown Publishing Group. 608р.

20. Черкес Б.С. &Юрик Я.М., 2013. Методологічні основи дослідження міської ідентичності та її об'єктів-символів. Вісник Нац. ун-ту «.Львівська політехніка». Архі^е^ту^а. Львів: Вид-во Львівської політехніки. № 757. С. 3-6.

21. Черкес Б.С., 2008. Національна ідентичність в архітектурі міста. Львів : Вид-во НУ «Львів, політех.». 266 с.

22. Габрель М.М.. 2004. Просторова організація містобудівних с^ис^ем. К.: А.С.С. 400 с.

23. Sullis J.F., Saelens B.E., Frank L.D., Conway T.L., Slyman D.J., Cain K.L., Chapman J.E. &Kerr J., 2009. Neighbourhood Environment and Income: Exploring Multiple Health Outcomes. Social sciences and medicine. № 68 (7):1285-1293.

24. Bermudez J. (ed.), 2015.Transcending architecture: Contemporary views on sacred space. Catholic University of America Press. 368 p.

25. Дячок О.М., 2021. Формування архітектури сакральних комплексів під впливом суспільно - політичних процесів (на прикладі Тернопільської області) : дис.…д-ра архітектури: 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. Львів: НУ «Львівська політехніка». 542 c. https://lpnu.ua/sites/default/files/2021/dissertation/7136/dyachok.pdf