Передумови дослідження феномену життєстійкості в просторовій організації малих міських поселень рекреаційного профілю Івано-Франківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови дослідження феномену життєстійкості в просторовій організації малих міських поселень рекреаційного профілю Івано-Франківської області

Руслан Жирак, старший викладач кафедри архітектури та будівництва Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену життєстійкості в просторовій організації малих міських поселень рекреаційного профілю Івано-Франгківської області. В умовах проведеної адміністративно-територіальної реформи особливу увагу необхідно звертати на розробку або оновлення містобудівної документації малих міських поселень, а також пошук оптимальних і ефективних шляхів розвитку і функціонування урбоекосистем, як комплексної проблеми: техногенної, природної, соціальної, безпекової, нормативно-правової та організаційної. Безпека і сталий розвиток міст - головні вимоги сучасного планування населених пунктів, які включають безпечне довкілля, якісні комунікації та послуги, доступне житло, зручне міське планування та управління, інклюзивність та безбар'єрність. За останні два роки, в умовах російсько-української війни особливу увагу необхідно звертати на безпековий, соціальний та психо-емоційний фактори життєстійкості міських поселень.

В статті зроблено спробу осмислити феномен життєстійкості урбоекосистем, а також обґрунтувати ефективні шляхи для поліпшення та оптимізації навколишнього середовища, підвищення життєстійкості містобудівних систем.

Життєстійкість містобудівних систем - це здатність урбоекосистеми швидко реагувати на будь-які зовнішні чи внутрішні негативні фактори або агенти, ефективно до них адаптуватися та зберігати свою функціональну структуру в системі «людина - природа - діяльність».

Ключові слова: життєстійкість; просторовий розвиток, урбоекосистема; сталий розвиток; збалансований розвиток, планувальна організація територій; безпека, малі міські поселення, Івано-Франківська область.

Abstract

Prerequisites for studying the phenomenon of life sustainability in the spatial organization of small urban settlements of the recreation profile of the ivano-frankiv region

Ruslan Zhyrak, Senior lecturer at the University of King Danylo

The article is devoted to the study of the phenomenon of sustainability in the spatial organization of small urban settlements of the recreational profile of the Ivano-Frankivsk region. In the conditions of the administrative and territorial reform, special attention should be paid to the development or updating of urban planning documentation of small urban settlements, as well as the search for optimal and effective ways of development and functioning of urban ecosystems, as a complex problem: man-made, natural, social, security, regulatory and organizational . Security and sustainable development of cities are the main requirements of modern planning of settlements, which include a safe environment, quality communications and services, affordable housing, convenient urban planning and management, inclusiveness and barrier-freeness. Over the past two years, in the conditions of the russian-Ukrainian war, special attention must be paid to the security, social and psycho-emotional factors of the viability of urban settlements.

In the article, an attempt is made to understand the phenomenon of sustainability of urban ecosystems, as well as to justify effective ways to improve and optimize the environment, increase the sustainability of urban planning systems.

The sustainability of urban planning systems is the ability of the urban ecosystem to quickly respond to any external or internal negative factors or agents, to effectively adapt to them and to preserve its functional structure in the "human - nature - activity" system.

Keywords: viability; spatial development, urban ecosystem; Sustainability; balanced development, planning organization of territories; security, small urban settlements, Ivano-Frankivsk region.

Постановка проблеми

В складних умовах сьогодення України розвиток планувальної організації регіонів є важливим завданням відповідно до Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року [1] та Концепції сталого розвитку населених пунктів [2], а визначальна роль при цьому повинна приділятися розвитку малих міських поселень в регіоні.

Особливості регіонального розвитку Івано-Франківської області викладено в головному планувальним документі - «Стратегія розвитку Івано-Франківської області на 2021-2027 роки» [3].

Проведена впродовж 2015-2020 років адміністративно-територіальна реформа загострила увагу на розробці або оновленні містобудівної документації, особливо, малих міських поселень рекреаційного профілю передгірських і гірських районів . При цьому особливу увагу необхідно звертати на необхідність пошуку оптимальних і ефективних шляхів розвитку і функціонування урбоекосистем, як комплексної проблеми: техногенної, природної, соціальної, безпекової, нормативно-правової та організаційної.

Досягнення безпеки і сталого розвитку міст - багатоаспектне поняття, яке передбачає безпечне навколишнє середовище, якісні комунікації та послуги, доступне житло, зручне міське планування та управління, інклюзивність та безбар'єрність. За останні два роки, в умовах російсько-української війни особливу увагу при розробці містобудівної документації необхідно звертати на безпековий, соціальний та психо-емоційний фактори життєстійкості міських поселень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогоднішній день поняття чи визначення «сталий розвиток» залишається предметом жвавих дискусій в наукових колах, насамперед, через неоднозначність перекладу англійського терміну «sustainable development». В українській мові його аналогом є «сталий розвиток», проте, тривають наукові суперечки щодо однозначності даного перекладу [4].

Автором поняття «сталий розвиток» в сучасному розумінні є прем'єр- міністр Норвегії Гру Харлем Брундланд, яка вперше сформулювала його у 1987 р. у звіті Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку «Наше спільне майбутнє». Відповідно до її визначення, сталим є такий розвиток, що задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби. При цьому сталий розвиток являє собою не законсервований стан гармонії, а динамічний процес змін, у якому масштаби експлуатації ресурсів, напрям капіталовкладень, орієнтація технічного розвитку та інституційні зміни узгоджуються із нинішніми і майбутніми потребами. Варто зазначити, що за визначенням ООН, поняття розвитку не тотожне простому зростанню, а передбачає насамперед вдосконалення та всебічні якісні зміни [4].

Теоретичні основи сталого розвитку як нової парадигми розвитку цивілізації, що передбачає гармонійну взаємодію біологічного і соціального чинників, можна знайти в роботах В. Вернадського, С. Подолинського, М. Руденко, Е. Леруа, П. Тейяра де Шардена та інших [4].

Дослідженню сталого розвитку на глобальному рівні присвятили свої роботи Г. Брундланд, А. Вебер, Д. Елкінгтон, О. Кіндратець, Л. Мельник та ін. вчені. Сталий розвиток на рівні держави та регіонів України свого часу вивчали О. Амоша, В. Антонюк, О. Бакунов, В. Гарбар, О. Новікова, А. Назаретян, Н. Пашкова, О. Піняга та інші [4].

Еколого-біологічні аспекти сталого розвитку висвітлено у працях вітчизняних вчених: О. Адаменка, Ф. Гамора, М. Голубця [5], В. Кучерявого [6, 7] М. Долішнього, М. Козловського, В. Комендара, О. Марискевич, В. Парпана, С. Петрука [8], С. Стойка та інших [9].

Ландшафтно-містобудівну складову сталого розвитку, його архітектурні та планувальні проблеми вивчали Габрель М. [10], Дьомін М., Криворучко Ю., Панченко Т., Петришин Г., Посацький Б. [11], Шульга Г. [9].

Важливості впливу нематеріальних чинників на просторову організацію та розвиток містприсвячені праці Косьмія М.М. [12], Габреля М.М. [10], Дьоміна М.М., Клюшніченка Є.Є. [13] та інших.

Поруч з терміном «сталий розвиток», в науковій літературі часто трапляються поняття «збалансований розвиток», «стійкий розвиток», «допустимий розвиток», «регульований розвиток» [4].

Беручи до уваги те, що будь-який населений пункт чи систему розселення потрібно розглядати як складну екосистему, яка складається, насамперед, з природної та антропогенної підсистем, або як цілісний живий організм, то, на нашу думку, доречнішим може бути таке поняття як «життєстійкість» урбоекосистеми [14].

Термін «життєстійкість» найчастіше використовується в психології, де це поняття аналізується як основний ресурс перетворення життєвих подій у нові можливості всупереч зовнішнім негараздам. Визначено, що життєстійкість є психологічним аналогом життєвої сили людини, що відображає ступінь подолання нею певних стресових ситуацій. Американські психологи Д. Кобейс та С. Мадді вперше представили концепцію життєстійкості та дослідили, що цей феномен складається з трьох складових: залученості, контролю та прийняття ризику. З'ясовано, що таке розуміння явища життєстійкості розширює існуючу традиційну ідею, яка переважно зводиться до трикомпонентної структури та визначає вміння підтримувати здоров'я, оптимальний рівень працездатності й активності в стресових умовах [15].

Про феномен «життєстійкості» і його значення для людини вперше заговорив американський психолог С. Мадді, з точки зору якого поняття «життєстійкість» відображає психологічну живучість і розширену ефективність людини, пов'язану з її мотивацією до подолання стресоґенних життєвих ситуацій [16].

На вивчення питання життєстійкості міст звернули увагу знані науковці Національного університету «Львівська політехніка» Габрель М.М. і Габрель Т.М., які у своїй статті зробили спробу оцінити життєстійкість простору м. Львова та обгрунтуватии принципи й пропозиції її підвищення. Життєстійкість міст за визначенням авторів - це багатогранне функціональне і соціально-гуманітарне поняття, властивість системи, яка допомагає їй витримувати зміни параметрів зовнішнього середовища, відмінних від розрахункових [17].

Мета статті - осмислити феномен життєстійкості урбоекосистем, а також обгрунтувати ефективні шляхи для поліпшення та оптимізації навколишнього середовища, підвищення життєстійкості містобудівних систем.

Виклад основного матеріалу

Проблема ефективного просторового і екологічно безпечного розвитку малих міст в Україні загалом і на Прикарпатті зокрема, на даний час набуває особливого значення.

Правовою основою статусу міста є перш за все Конституція України, стаття 133 якої стверджує, що місто поряд з іншими адміністративно- територіальними одиницями є складовим елементом системи адміністративно-територіального устрою України [18].

Одним з перших законів незалежної України, у якому було зроблено спробу законодавчого закріплення статусу міста, є Закон України «Про основи містобудування» [19]. Він визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

До окремої групи спеціальних законодавчих актів, що регламентують особливий статус деяких міст, відносять, наприклад, Закон України: «Про статус гірських населених пунктів в Україні» [20].

Особливе місце серед нормативних актів, що забезпечують розвиток сучасних українських міст, є Концепція сталого розвитку населених пунктів [2].

Варто відзначити головну особливість малих міст - це населені пункти з чисельністю населення від 5 тис. до 50 тис. осіб. В Україні налічується 350, що становить 3/4 загальної кількості міст України. Малі міста є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів, проте, у малих містах часто має місце складна економічна та соціальна ситуація [21].

За новим адміністративним поділом Івано-Франківська область включає: 6 районів, 804 населені пункти, з них 240 надано статус гірських (12,7 % від загальної площі області), де проживає майже 30,0 % населення. Із загальної кількості населених пунктів: 15 міст, 24 селища міського типу, 765 сіл та селищ. Область є густонаселеною, щільність наявного населення в області упродовж останніх п`яти років коливається в межах 99,3-98,6 особи на 1 км² [3].

На основі аналізу соціально-економічних, екологічних та територіально-планувальних особливостей населених пунктів Івано-Франківської області визначені основні типи та підтипи міст [3]:

1 тип - переважно крупні та великі багатофункціональні міста, в яких передбачається регламентація розвитку із структурно-технологічною перебудовою виробничої бази, виведенням з експлуатації шкідливих виробництв, оптимізацією структури землекористування, екологічною реабілітацією міських територій та розвитком соціально-культурного потенціалу. До цієї категорії міст віднесено обласний центр Івано-Франківськ та міста Калуш і Надвірна [22].

2 тип - міста, що мають передумови для розвитку оздоровчо-рекреаційної сфери, в яких передбачається регламентація розвитку із забороною будівництва нових та розширення діючих промислових підприємств, не пов'язаних із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори, та першочерговою модернізацією існуючої санаторно-курортної мережі, наприклад, місто Яремча [22].

3 тип - малі та середні міста, в них передбачається розбудова районних центрів і підцентрів виробництва та соціально-культурного обслуговування населення. До цієї групи віднесена переважна частина міст області [22].

Переважна частина населення області проживає у сільських поселеннях - 56,4%. В області переважають малі міські поселення (міста та селища міського типу) з населенням менше 10 тис. осіб. Їх загальна кількість становить 30 одиниць (76,9%), але частка населення складає 23,4% [3].

Зважаючи на складну сьогоднішню ситуацію в країні, а також відповідно до цілей сталого розвитку на період 2016-2030 років пріоритетними завданнями в сфері містобудування і територіального планування є забезпечення безпеки, життєстійкості та екологічної стійкості міст і населених пунктів [1].

Головними умовами їх ефективного вирішення можна назвати ряд факторів: модернізація управлінських рішень в економічній та соціальній сферах, ефективний менеджмент на місцевому рівні, раціональне природокористування, активна участь місцевого населення у обговоренні та вирішенні архітектурно-містобудівних проблем на рівні територіальних систем.

Життєстійкість (англ. resilience) - здатність системи та суспільства адаптуватися до потенційних природних і природно-техногенних небезпек, чинити їм опір або змінюватись для того, щоб досягти прийнятного рівня функціонування та підтримувати цей рівень і свою структуру [1, 14].

Життєстійкість соціально-екологічних систем залежить від: 1) величини впливу, який система може нейтралізувати і при цьому залишитися в тому самому стані; 2) ступеня здатності системи до самоорганізації; 3) ступеня здатності системи до створення потенціалу для навчання та адаптації до реальних умов [1].

На нашу думку, життєстійкість по відношенню до містобудівних систем - це здатність урбоекосистеми швидко реагувати на будь-які зовнішні чи внутрішні негативні фактори або агенти, ефективно до них адаптуватися та зберігати свою функціональну структуру. Таким чином, життєстійкість міського середовища є сумою всіх компонентів системи «людина - природа - діяльність» [14].

Близьким до життєстійкості, але більш «спеціалізованим» можна вважати поняття «екологічна збалансованість» (англ. environmental sustainability) - підтримання таких видів діяльності, які дають можливість не погіршувати або навіть поліпшувати якість довкілля в довгостроковій перспективі [14].

На думку Кучерявого В.П., будь-яке місто чи населений пункт - це продукт суспільного розвитку, цивілізації, однак одночасно це й автономна екосистема, або елемент глобальної екосистеми - біосфери [7].

Аналізуючи різні підходи до розвитку міста, варто відзначити, що на місто накладаються різнорідні фактори - абіотичні (рельєф, клімат, водний режим), біотичні (рослинний покрив, фауна, мікроорганізми), техногенні (забудова, інфраструктура, транспортна мережа) та соціальні (суспільна організація, спосіб життя, традиції). Отже, місто як урбоекосистема є функцією трьох основних підсистем: природної соціальної та техногенної [14].

Загалом, до екологічних проблем, зумовлених архітектурно-містобудівельною діяльністю, можна віднести зменшення біологічного розмаїття, забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і водойм, зростання обсягів стічних вод, обміління і зникнення малих річок, активізацію підтоплень, зсувів, карстів і селів. Зважаючи на це, усі фактори, які визначають стан екологічної ситуації в місті, можна розділити на дві групи: 1) фактори забруднення (забруднення повітряного і водного басейну, шумове, радіаційне і електромагнітне забруднення); 2) фактори порушеності (поверхні землі, гідрогеологічного режиму, хайактеристик кліматичних величин чи інших параметрів, зміна яких зумовлена антропогенними впливами). Естетичне забруднення поділяють на видові порушення природних і міських ландшафтів, руйнування пам'яток архітектури, монотонну і монохромну архітектуру [9].

Цікавим є підхід до побудови моделі міської екосистеми польського вченого А. Костровицького, який вирізняє в ній ще підсистему управління, оскільки вона «відбиває соціальні завдання у будь-яких умовах її автономності», а також просторову підсистему. Щоб краще уявити процес освоєння на території міста природно-територіальних комплексів, слід включати у наведену формулу ще одну функціональну залежність -- часову. Підсистема «час» потрібна не лише для дослідження генези природних екосистем, а й для складання тривалих прогнозів, прийняття управлінських рішень [23].

Говорячи про життєстійкість міського середовища особливу увагу варто звернути на поняття безпеки. Слід відмітити, що людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює його, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто, взаємодія людини із середовищем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв'язків. Результат взаємодії людини з довкіллям може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища [14].

Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина - життєве середовище” і визначаються як дія небезпек [24].

Небезпека - це явище або вплив на людину несприятливих або, навіть, несумісних із життям факторів. Небезпека зберігає всі системи, які мають енергію, хімічні або біологічні активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною [24].

В умовах урбоекосистеми джерелами або носіями небезпек, які найбільше впливають або можуть впливати на життєстійкість, найчастіше є природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії [24].

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби [24].

Техногенні небезпеки - це небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурах й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного) [24].

Соціальні небезпеки - це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на національному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті [24].

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни [24].

Станом на сьогодні малі поселення Івано-Франківщини всупереч наявному значному потенціалу часто є депресивними. Одним з основних факторів які не дають розвиватися цим районам - є відсутність оновленої документації районного рівня, чинні схеми планування території районів не відповідають вимогам сучасності, що не дозволяє комплексно підійти до використання основних переваг Прикарпаття - туристично-рекреаційного і санітарно-курортного потенціалу [25].

Для збільшення спроможності цих територій на базовому та регіональному рівнях мають бути проведені значні інфраструктурні зміни, які неможливі без наявної актуальної містобудівної документації.

Станом на сьогодні актуалізована містобудівна документація частково або в більшій мірі не відповідає вимогам соціально-економічної ситуації та чинного законодавства і тому потребує оновлення А відсутність таких документів відчутно затримує просторовий, економічний та соціальний розвиток цих територій.

Актуальним завданням залишається розроблення містобудівної документації регіонального рівня, спрямованої на вирішення комплексу питань щодо забезпечення життєвих потреб населення та розвитку цих територій, підвищення їх інвестиційної привабливості.

Одним з ключових чинників, які визначають необхідність розроблення такої документації є відсутність оновлених схем планування території гірських районів, що створює перешкоди для притоку інвестицій особливо на гірські території та до малих гірських населених пунктів.

Напрямки подальшого розвитку цих територій повинні ґрунтуватися на розвитку курортно-рекреаційного та санаторно-курортного потенціалу високогірних та гірських зон області, на створення сучасної соціальної, медичної та освітньої інфраструктури, а також - на створенні якісно нової транспортної мережі на цих територіях та забезпечення їх легкодоступності. Особливу увагу необхідно звернути на особливості урбоекологічної ситуації малих поселень рекреаційного профілю, особливості природно-географічних умов, питання естетичної привабливості, благоустрою та озеленення малих міст та ефективні шляхи покращення наявної містобудівної ситуації [25].

Висновки

Отже, варто відмітити, що під життєстійкістю урбоекосистем слід розуміти просторово, соціально, економічно та екологічно збалансовані зміни суспільно-територіальної системи міста, спрямовані на максимально повну реалізацію всіх складових його потенціалу розвитку і запобігання можливим тенденціям погіршення якості життя населення.

Одним із першочергових і стратегічно важливих завдань є проведення ефективної місцевої та регіональної політики в сфері раціонального та збалансованого природокористування, спрямованої передусім на вирішення екологічних проблем регіону та формування екологічної культури, що в перспективі може стати запорукою успішного розвитку гірських територій та реалізації рекреаційного потенціалу.

Дуже гострою та актуальною залишається необхідність поглиблених досліджень у теоретико-методологічному аспекті трактування понять «сталий розвиток» та «життєстійкість» як феномену глобалізаційних антропогенних процесів у розвитку урбоекосистем.

життєстійкість містобудівний урбоекосистема екологічний

Література

1. Стратегія сталого розвитку України на період до 2030 року.

2. Концепція сталого розвитку населених пунктів. Схвалена Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 р. № 1359-XIV.

3. Стратегія розвитку Івано-Франківської області на 2021-2027 роки.

4. Лелеченко А.П. Феномен поняття «сталий розвиток».

5. Голубець М.А. Концептуальні засади сталого розвитку гірського регіону / М.А. Голубець, П.С. Гнатів, М.П. Козловський та ін. - Львів: Вид-во "Поллі", 2007. - 288 с.

6. Кучерявий В.П. Ландшафтне планування в умовах гірських населених місць Українських Карпат і Австрійських Альп.

7. Кучерявий В.П. Урбоекологія / В.П. Кучерявий. - Львів : Вид-во "Світ", 1999. - 320 с.

8. Петрук С.Л. Малі міські поселення України: аналіз сучасного соціально-економічного стану та проблем розвитку.

9. Жирак Р.М. Особливості просторової структури гірських поселень рекреаційного профілю Українських Карпат: урбоекологічний аспект / Р.М. Жирак // Містобудування та територіальне планування. - 2021. - Вип. 78. С. 224-235.

10. Габрель М.М. Просторова організація містобудівних систем / М.М. Габрель. - К.: Видавничий дім А.С.С., 2004. - 400 с.

11. Посацький Б.С. Основи урбаністики / Б. С. Посацький. - Львів: Вид-во НУ Львівська політехніка, 1997. - Ч. 1. - 116 с.

12. Косьмій М.М. Нематеріальні чинники в просторовій організації та розвитку міст / М.М. Косьмій // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - 2020. - Вип. 56. - С. 218-233.

13. Клюшниченко Є.Є. Управління містом: Навчальний посібник. - К.: КНУБА,2003. -260 с.

14. Жирак Р.М. Феномен життєстійкості як складова розвитку урбоекосистем. Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук. - техн. збірник / Відпов. Ред. В.В. Товбич. К., КНУБА, 2022. Вип. 64. С. 179-194.

15. Чиханцова О.А. Життєстійкість як чинник збереження психічного здоров'я.

16. Титаренко Т.М., Ларіна Т.О. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека.

17. Габрель М.М., Габрель Т.М. Підвищення життєстійкості як ключова ідея й вимога просторового реформування та розвитку Львова.

18. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Верховна Рада України.

19. Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 р. № 2780-XII.

20. Про статус гірських населених пунктів в Україні. Закон України від 13.12.2005 р. № 56/95-ВР.

21. Безлюбченко О.С. Урбаністика: навч. посібник для студентів напряму підготовки «Будівництво» / О.С. Безлюбченко, О.В. Завальний; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О.М. Бекетова. - Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2015. - 274 с.

22. Жирак Р.М. Деякі аспекти типізації міських поселень Івано-Франківської області. // Інновації в архітектурі, дизайні та мистецтві: збірник матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Київ (травень 2023 р.), М-во культури та інформаційної політики України, М-во освіти і науки України, Національна акад. образ. мист-ва і арх-ри [за ред.: О.А. Трошкіної]. - Київ: НАОМА, 2023. -с.59-61.

23. Екологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Кол. авторів; за загальною ред. О.Є. Пахомова.

24. Касіянчук В.Д., Жирак Р.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г.М., 2022. - 172 с.

25. Жирак Р.М. Керований розвиток малих поселень рекреаційного профілю Івано-Франківщини. Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук. - техн. збірник / Відпов. Ред. В.В. Товбич. К., КНУБА, 2019. Вип. 55. С. 227-243.

References

1. Stratehiia staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku [Strategy of sustainable development of Ukraine for the period until 2030] (n.d.) [in Ukrainian].

2. Kontseptsiia staloho rozvytku naselenykh punktiv. Skhvalena Postanovoiu Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 24 hrudnia 1999 r. № 1359-XIV [The concept of sustainable development of settlements. Approved by Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine dated December 24, 1999 № 1359-XIV.] (n.d.) [in Ukrainian].

3. Stratehiia rozvytku Ivano-Frankivskoi oblasti na 2021-2027 roky [Development strategy of the Ivano-Frankivsk region for 2021-2027] (n.d.) [in Ukrainian].

4. Lelechenko A.P. Fenomen poniattia «stalyi rozvytok» [Lelechenko A.P. The phenomenon of the concept of "sustainable development"] (n.d.) [in Ukrainian].

5. Holubets M.A., Hnativ P.S., Kozlovskyi M.P. (2007) Kontseptualni zasady staloho rozvytku hirskoho rehionu [Conceptual principles of sustainable development of the mountain region]- Lviv: Vyd-vo "Polli" [in Ukrainian].

6. Kucheriavyi V.P. Landshaftne planuvannia v umovakh hirskykh naselenykh mists Ukrainskykh Karpat i Avstriiskykh Alp [Kucheriavyj V.P. Landscape planning in the conditions of mountain settlements of the Ukrainian Carpathians and the Austrian Alps] (n.d.) [in Ukrainian].

7. Kucheriavyi V.P. (1999) Urboekolohiia [Urboecology]. Lviv: Vyd-vo "Svit" [in Ukrainian].

8. Petruk S.L. Mali miski poselennia Ukrainy: analiz suchasnoho sotsialno-ekonomichnoho stanu ta problem rozvytku [Petruk S.L. Small urban settlements of Ukraine: analysis of the current socio-economic condition and development problems] (n.d.) [in Ukrainian].

9. Zhyrak R.M. (2021) Osoblyvosti prostorovoi struktury hirskykh poselen rekreatsiinoho profiliu Ukrainskykh Karpat: urboekolohichnyi aspekt [Features of the spatial structure of mountain settlements of the recreational profile of the Ukrainian Carpathians: urban ecological aspect]. Mistobuduvannia ta terytorialne planuvannia - Urban planning and territorial planning, 78, 224-235 [in Ukrainian].

10. Habrel M.M. (2004) Prostorova orhanizatsiia mistobudivnykh system [Spatial organization of urban planning systems]. K.: Vydavnychyi dim A.S.S. [in Ukrainian].

11. Posatskyi B.S. (1997) Osnovy urbanistyky [Basics of urbanism]. Lviv: Vyd-vo NU Lvivska politekhnika, Ch. 1. [in Ukrainian].

12. Kosmii M.M. Nematerialni chynnyky v prostorovii orhanizatsii ta rozvytku mist [Kosmiy M.M. Intangible factors in the spatial organization and development of cities] (n.d.) [in Ukrainian].

13. Kliushnychenko Ye.Ye. (2003) Upravlinnia mistom [City management]. K.: KNUBA [in Ukrainian].

14. Zhyrak R.M. (2022) Fenomen zhyttiestiikosti yak skladova rozvytku urboekosystem [The phenomenon of sustainability as a component of the development of urboecosy stems]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia - Modern problems of architecture and urban planning, 64, 179-194 [in Ukrainian].

15. Chykhantsova O.A. Zhyttiestiikist yak chynnyk zberezhennia psykhichnoho zdorovia [Chykhantsova O.A. Vitality as a factor in maintaining mental health] (n.d.) [in Ukrainian].

16. Tytarenko T.M., Larina T.O. Zhyttiestiikist osobystosti: sotsialna neobkhidnist ta bezpeka [Tytarenko T.M., Larina T.O. Vitality of the individual: social necessity and security] (n.d.) [in Ukrainian].

17. Habrel M.M., Habrel T.M. Pidvyshchennia zhyttiestiikosti yak kliuchova ideia y vymoha prostorovoho reformuvannia ta rozvytku Lvova [Gabrel M.M., Gabrel T.M. Increasing sustainability as a key idea and requirement of spatial reform and development of Lviv] (n.d.) [in Ukrainian].

18. Konstytutsiia Ukrainy. Zakon Ukrainy vid 28.06.1996 № 254k/96-VR [Constitution of Ukraine. Law of Ukraine dated 28.06.1996 № 254k/96-BP] (n.d.) [in Ukrainian].

19. Pro osnovy mistobuduvannia: Zakon Ukrainy vid 16.11.1992 r. № 2780-XII. [On the basics of urban planning: Law of Ukraine dated November 16, 1992 No. 2780-XII] (n.d.) [in Ukrainian].

20. Pro status hirskykh naselenykh punktiv v Ukraini. Zakon Ukrainy vid 13.12.2005 r. № 56/95-VR [About the status of mountain settlements in Ukraine. Law of Ukraine dated 13.12.2005 No. 56/95-VR.] (n.d.) [in Ukrainian].

21. Bezliubchenko O.S. (2015) Urbanistyka [Urbanism]. Kharkiv : KhNUMH im. O.M. Beketova [in Ukrainian].

22. Zhyrak R.M. (2023). Deiaki aspekty typizatsii miskykh poselen Ivano-Frankivskoi oblasti [Some aspects of typification of urban settlements of Ivano-Frankivsk region]. Innovatsii v arkhitekturi, dyzaini ta mystetstvi - Innovations in architecture, design and art. Kyiv: NAOMA, 59-61 [in Ukrainian].

23. Pakhomov O.Ye. (Eds). Ekolohiia [Ecology] (n.d.) [in Ukrainian].

24. Kasiianchuk V.D., Zhyrak R.M. (2022). Bezpeka zhyttiediialnosti [Life safety]. Ivano-Frankivsk: Vydavets Kushnir H.M. [in Ukrainian].

25. Zhyrak R.M. (2019) Kerovanyi rozvytok malykh poselen rekreatsiinoho profiliu Ivano-Frankivshchyny [Managed development of small recreational settlements in the Ivano-Frankivsk region]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannia - Modern problems of architecture and urban planning. K., KNUBA, 55, 227-243.

Размещено на Allbest.ru