Теоретико-правові засади та досвід ландшафтно-планувальної організації військових кладовищ

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет будівництва та архітектури

Теоретико-правові засади та досвід ландшафтно-планувальної організації військових кладовищ

Власенко Наталія Олегівна

магістрант кафедри містобудування

Устінова Ірина Ігорівна

д-р. арх., професор, професор кафедри містобудування

Анотація

В статті розглянуто теоретико-правові засади проектування та викладено результати аналізу світового досвіду організації військово меморіальних кладовищ (досвід Греції, Індії, Південної Кореї, США, України, Франції, Швеції). Виокремлено принципи та прийоми ландшафтно-планувальної організації Національних військових меморіальних кладовищ.

Ключові слова: військове кладовище, меморіал, природний ландшафт, принципи ландшафтно-планувальної організації.

Вже 10 років Україна протистоїть збройній агресії Росії. Наразі невідома загальна кількість людських втрат, невідома й кількість полеглих захисників України. За даними Управління верховного комісара ООН із прав людини, лише з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2021 року кількість загиблих на Донбасі становила 13100-13300 осіб, серед яких чверть припадає на цивільних [1]. ландшафтний військовий кладовище

Зрозуміло, що кількість загиблих та жертв буде оприлюднена по війні. За попередніми ж даними проєкту «Книга пам'яті полеглих за Україну», станом на 14 листопада 2023 року, бойові та небойові втрати Сил оборони, починаючи з 24 лютого 2022 року, становили 24500 імен [2]. Тому сьогодні особливої значущості набуває питання увічнення пам'яті загиблих воїнів та гідного поховання героїв.

Перші законопроєкти, пов'язані зі створенням загально-військового меморіально-поховального комплексу сягають 2011 року. Тоді у пояснювальній записці до проєкту Постанови Верховної Ради України «Про Національне військове меморіальне кладовище» зазначалось, що «...в Україні в цілому та в м. Києві зокрема поховання ветеранів війни, учасників бойових дій, військовослужбовців та членів їх сімей відбувається безсистемно та з порушеннями законодавства» [3]. Ця Постанова була прийнята 2-го червня 2011 року, проте реалізацію самого проєкту було відкладено.

У зв'язку з російською збройною агресією 2014 року, із анексією Криму та частини територій Луганської та Донецької областей, потреба створення такого комплексу актуалізувалася. В липні 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" щодо військового поховального ритуалу» [4].

З початком же повномасштабного вторгнення військ рф 24 лютого 2022 року, створення військово-меморіального кладовища стало нагальним. Вже в травні 2022 року Верховна Рада України підтримала Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо Національного військового меморіального кладовища», на якому з почестями ховатимуть «загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов'язків та присяги на вірність Українському народу» [5].

Як зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, цей архітектурний комплекс «буде розміщений" на спеціально відведеній" земельній ділянці..., що включатиме власне віиськове кладовище, музеинии комплекс, ритуальну будівлю та інші необхідні споруди для організації почесних поховань. Увічнення пам'яті тих, хто вже був похований на інших цвинтарях, здійснюватиметься у музеиному комплексі Національного військового меморіального кладовища» [5].

На виконання Закону, у серпні 2023 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про реалізацію експериментального проекту щодо проектування Національного військового меморіального кладовища», якою затверджено створення такого комплексу на території Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району, що на Київщині, за умови погодження його проектування з Київською облдержадміністрацією (Київською обласною військовою адміністрацією) [6].

Національні військові меморіальні кладовища - це поширена практика, так народи вшановувати пам'ять воїнів, які віддали своє життя за країну. Такі комплекси існують в багатьох країнах світу. Найбільш відомими є: Арлінгтонський національний цвинтар (м. Вашингтон, США), Меморіальний цвинтар ООН (м. Пусан, Південна Корея), «Зейтенлік» (м. Салоніки, Греція), «Етапль» (м. Етапль, Франція) (рис. 1,2, 3, 4).

В Україні також є досвід створення військових кладовищ: Лук'янівське військове кладовище (м. Київ), Личаківський військовий цвинтар (відоме як Марсове поле, м. Львів), Цвинтар вояків СС (січових стрільців) Галичина (с. Ляцьке-Червоне), Військове кладовище в м. Дубно (рис.5, 6, 7, 8)

На теренах України є й кладовища іноземних військових. Під цю категорію підпадають Личаківський військовий цвинтар та Лук'янівське військове кладовище, але окрім них є й німецькі військові кладовища у с. Карлівка на Кіровоградщині та в с. Віта-Поштова на Київщині (рис. 9, 10), а також Італійське та Турецьке кладовища у м. Севастополь (рис. 11, 12).

Більшість з цих кладовищ є історичними пам'ятками, які повністю або частково закриті для поховань. Окрім територій цвинтарів, повністю відведених під військові кладовища, на багатьох міських кладовищах по всій України є окремі сектори для поховань військових, братські могили та

меморіали.

Актуальність створення в Києві Національного військового меморіального кладовища підтверджується й дефіцитом місць поховань. Так, за даними КМДА на території міста розташовано 29 кладовищ, з яких лише Північне лічиться відкритим, два (Мишоловське та Старообрядне) - закриті, усі інші - напівзакриті, на них дозволяється лише підхоронення до родинних могил

Кладовища, як ландшафтний та містобудівний об'єкт, вивчали О.А. Дида, О.О. Колеснік, І.О. Комар, О.А. Кушнір, О.В. Міщенко, О.В. Підгорна, О.А. Суханова В.В. Швець, О.А. Трошкіна та інші. В своїх дослідженнях вони окреслюють проблеми існуючих кладовищ, розглядають різні аспекти формування кладовищ, їх значення та розташування у містобудівному контексті [8, 9, 10, 11, 12, 13]. Однак, у роботах зазначених авторів не розглядаються засади формування саме військово-меморіальних кладовищ і, зокрема, їх ландшафтно- планувальної організації.

І тут виникає слушне питання: а чим військові цвинтарі відрізняються від звичайних? За визначенням hromadske.ua: «Військові кладовища - це особливі поховання, призначені для спочинку та пам'яті військовослужбовців, які віддали свої життя заради захисту країни. Ці кладовища зазвичай управляються державою і є не лише місцем поховання, а й символом пам'яті, гордості та вдячності військовим. А ще вони слугують місцем тиші, відпочинку та роздумів для відвідувачів, нагадують про цінність миру і свободи» [14].

Як всі кладовища, військовий цвинтар має відповідати сучасним містобудівним, екологічним та санітарно-епідеміологічним нормам. Такий підхід забезпечить ефективне функціонування кладовища з мінімальними негативними наслідками для населених пунктів та природного середовища [9].

Природно, що проектування кладовища потребує втручання в існуючий ландшафт. Проте для сучасних кладовищ притаманно зберігання ландшафтів у їх природньому стані із мінімізацією вирубки зелених насаджень або компенсуванням вирубку новими насадженнями. Використання цього принципу прослідковується у Швеції. Саме з урахуванням збереження ландшафту та існуючих насаджень у м. Стокгольмі було зведено Лісовий цвинтар, який у 1994 році занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, та розроблено проєктну пропозицію щодо цвинтарю Ярва (рис. 13, 14).

Функціональні особливості процесів, які визначають діяльність кладовищ, впливають й на їх планувальну організацію. Так для ефективного використання території кладовища, його функціональні зони мають бути забезпечені між собою транспортними та пішохідними зв'язками. Водночас, планувальне рішення території кладовища має бути інтуїтивно зрозумілим для відвідувачів та вирізнятися естетично.

Щодо військових меморіальних кладовищ. При просторовому розміщенні відповідних функціональних зон, необхідно враховувати особливість військових поховальних ритуалів. В Україні поховання військовозобов'язаних та ветеранів відбувається згідно із Законом України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» та Законом України «Про внесення змін до ...» цього Статуту [15, 4].

Завданням розпланування військового кладовища, відповідно до поховальних ритуалів, є забезпечення ритуалу необхідним функціональним простором для прощання з полеглим воїном та зручний доступ до місця його поховання. Найвиразнішим прикладом означеного є розпланування відомого військового цвинтаря у м. Вашингтоні, на якому церемонія прощання з полеглим відбувається в Арлінгтонському меморіальному амфітеатрі (рис. 16).

Окрім церемоній прощання, в цьому меморіальному амфітеатрі

проводяться святкові церемонії на День ветеранів, День Пам'яті та Великдень.

При опрацюванні ландшафтного дизайну кладовища, важливим є врахування його психологічно-емоційного впливу. Серед прийомів, які можуть підсилювати емоційний вплив на відвідувачів є використання символічних образів, певної кольорової гами (сірий, чорний, червоний, коричневий, зелений, небесно-блакитний, білий), оздоблювальних матеріалів (темні породи каменю, кортенова сталь) та інше [16].

Слід зазначити, що використання символів, зокрема традиційно українських, може не тільки емоційно впливати на людей, а й відображати сакраментальну спадщину народу. Наприклад, використання для надгробних каменів традиційних козацьких хрестів (рис. 17, 18).

Важливим та поширеним в світі принципом при проєктуванні місць військових поховань, є уніфікованість надгробку, на яких, окрім основної інформації про полеглого, вказують й релігію воїна. Це не менш важлива деталь, що свідчить на шанобливе ставлення до героїв (рис. 19, 20).

Важливими є й способи поховання, які припустимі для певної релігії та передбачені законом. Так в Україні, згідно із Законом України «Про поховання та похоронну справу», припустимі такі основні види поховань, як: «закопування в могилі труни з тілом померлого; спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого; розвіювання праху померлого. З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом» [17, ст. 26].

Відповідно до цього Закону, на території кладовища варто передбачити сектори, як мінімум для двох видів поховання: традиційні могили та колумбарії. Але на сьогоднішній день актуальними стають дослідження та проектні пропозиції щодо створення альтернативних видів поховань, що могло б зробити кладовища більш екологічним та оптимізувати його розміри [18].

Щодо принципу багатофункціональності використання простору в сучасній архітектурі. Він є ефективним при організації військових меморіальних кладовищ, які призначені буть не лише місцем поховання, але й місцем шани полеглих воїнів зі сторони рідних, близьких, громади й держави; й місцем поваги та вдячності полеглим від живих.

Для цього на території кладовища влаштовуються меморіальні зони у вигляді: меморіальних площ із пам'ятниками (рис. 21), алей зі стінами пам'яті з іменами героїв (рис. 22) та згадуваних вже меморіальних амфітеатрів (рис. 16). На території кладовищ передбачають також й місця для медитацій та молитов, що допомагає живим пережити невимовну втрату полеглих (рис. 23).

Національне військове меморіальне кладовище, яке має стати пантеоном для вшанування пам'яті героїв, а також й простором рефлексії щодо історичних подій, смерті й життя; простором «терапії через нарацію, щоб кожна історія була почута» [19].

Підсумовуючи, варто зазначити, що сучасне військове кладовище - це сакральний комплекс, який окрім поховальної функції, включає в себе й меморіальну, музейну, культурно-історичну, терапевтичну та інші. Національне ж військове меморіальне кладовище, як зазначалось, має стати місцем гідного спочинку тіл полеглих, пантеоном для вшанування пам'яті героїв, місцем тиші та роздумів про цінність миру й свободи, місцем вдячності та поваги воїнам, що боронили, боронять та боронитимуть Україну, сакральним простором, в якому закарбовується історія країни та її війська, а також відбувається зцілення душ тих, хто залишився жити заради майбутнього.

Список використаних джерел

ООН підрахувала кількість жертв бойових дій на Донбасі (2021) Радіо Свобода.

Вилучено з: https://www.radiosvoboda.org/a/news-oon-kst-gertv-boyovyh-

donbas/31110937.html (13.01.24)

Тинченко Я., Шаповаленко Г. (2023) Бойові та небойові втрати України у 2022-2023 роках. Український тиждень. Вилучено з: https://tyzhden.ua/bojovi-ta-nebojovi-vtraty- ukrainy-u-2022-2023-rokakh/?fbclid=IwAR1 mezoLwMc1wuZuIH7cyrwflVF0Kl- t653anv21 LVwJWP91 RfNZBme89Sk (13.01.24)

Проект Постанови про Національне військове меморіальне кладовище (Верховна Рада України) № 8052 (2011 р.) Вилучено з:

https://w1 .c1 .rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=8052&skl=7 (13.01.24)

Про внесення змін до Закону України "Про Статут гарнізонної' та вартової служб Збройних Сил України" щодо військового поховального ритуалу (Закон України) № 1622-IX (2021). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1622-20#Text (13.01.24).

В Україні створять Національне військове меморіальне кладовище (2022) Український інститут національної пам'яті. Вилучено з: https://uinp.gov.ua/pres- centr/novyny/v-ukrayini-stvoryat-nacionalne-viyskove-memorialne-kladovyshche (13.01.2024)

Про реалізацію експериментального проекту щодо проектування Національного військового меморіального кладовища. (Постанова Кабінету Міністрів України). № 870 (від 19 серпня 2023 року). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870- 2023-n#Text (13.01.24)

Кладовища міста Києва, підпорядковані Ритуальній службі СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування". Сайт департаменту житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу КМР (КМДА). Вилучено з: https://dzki.kyivcity.gov.ua/content/kladovyshcha.html (13.01.24)

Швець, В. В., Підгорна, О. В., & Колеснік, О. О. (2021). Оптимізація ритуальної інфраструктури в умовах сучасного українського міста. Сучасні технології, матеріали і конструкції в будівництві, 30(1), 120-125.

Трошкіна О.А., Комар І.О. (2015). Розміщення кладовищ в структурі населених пунктів. Проблеми розвитку міського середовища, Вип.1 (13) 2015, с. 150-156

Mishchenko, O., 2019. Taffal landscape in the structure of the city (for example, Lutsk).

Visnyk Kyivskogo nacionalnogo universytetu imeni Tarasa Shevchenka, Geografiya [Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Geography], 2 (75), 49-54 (in Ukranian, abstr.in English).

Кушнір Ольга Анатоліївна. (2006) Біоекологічні властивості рослин та особливості формування декоративних насаджень на кладовищах (дис... канд. с.-г. наук: 06.03.01) / Національний аграрний університет. Київ, Україна

Дида О.А. (2019) Цвинтарі як ландшафтні історико-культурні об'єкти і проблема їх функціонально-візуальної інтеграції та презентації в середовищі малого міста. Сучасний стан і перспективи розвитку ландшафтної архітектури, садово паркового господарства, урбоекології' та фіто меліорації': Матеріали Міжнародної науково-практичної' конференції (Львів, 4-5 квітня 2019 р.). С. 31 -33. 4-5 квітня 2019, Львів, НЛТУ України.

Суханова О. А. (2011). Особливості благоустрою та озеленення територій сільських кладовищ. Ландшафтная архитектура в ботанических садах и дендропарках: материалы ІІІ Междунар. Конференции. С. 123-128, 2011,8-11 червня, Київ, Україна.

Маркіян Климковецький (2023) Для живих чи для мертвих? Якими мають бути військові кладовища і як Україна готується ховати своїх захисників. Громадське. Вилучено з: https://hromadske.ua/posts/dlya-zhivih-chi-dlya-mertvih-yakimi-mayut-

buti-vijskovi-kladovisha-i-yak-ukrayina-gotuyetsya-hovati-svoyih-zahisnikiv (13.01.24).

Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. (Закон України)

550-XIV (1999). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-14#Text

(13.01.24)

Олексійченко Н. О., М.С. Мавко. (2015) Функціональне призначення та формування колориту ландшафту меморіальних парків м. Києва. Науковий вісник Національного

університету біоресурсів і природокористування України, Вип. 229, с.186-192

Про поховання та похоронну справу. (Закон України) № 1102-IV (2003). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n57 (13.01.24)

Wahyu P. Hariyono (2015) "Vertical Cemetery". Procedia Engineering. 118, 201 - 214.

Котубей Олеся (2023) Вшанування героїв - про національні військові меморіальні кладовища у світі, проблеми пам'яті й залучення громади. Суспільне культура. Вилучено з: https://suspilne.media/culture/485755-vsanuvanna-geroiv-pro-nacionalni- vijskovi-memorialni-kladovisa-v-sviti-problemi-pamati-j-zalucenna-gromadi/ (13.01.24)

Размещено на Allbest.ru