Парадигма фрактальністі міського просторового розвитку в умовах кризових ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

Парадигма фрактальністі міського просторового розвитку в умовах кризових ситуацій

Вадімов В.М. д. арх., професор

Анотація

Методологія просторового розвитку міст, урбанізованих територій на протязі певного історичного часу має об'єктивні причини змінюватись і вона змінюється. Під впливом викликів геополітичного, демографічного, соціального, економічного, екологічного змісту, які набувають характеристики кризових ситуацій, здійснюється формулювання нового змісту методології просторового планування. Такі процеси формулювання змісту нової методології відбулись на початку ХХ ст.. під впливом промислової революції, такі процеси відбуваються у теперішній час, в епоху постіндустріальної економіки і цифрової трансформації суспільства (четвертої промислової революції). Характерної рисою сучасної ситуації, це відсутність інкрементального характеру змін, вони набули рис нелінійних процесів, що в свою чергу вимагає експоненціальної організації досліджень в урбаністиці. В свою чергу містобудівна документація повинна бути адаптивною до цих змін. Розкрито зміст фрактального урбанізму на прикладі містобудівного кластеру.

Ключеві слова: фрактальний урбанізм; містобудівна документація; експоненціальні технології; містобудівні програми; містобудівний кластер.

Abstract

Doctor of Arch., Professor Vadimov Vadim, National University «Yuriy Kondratyuk Poltava Polytechnic»

PARADIGM OF FRACTALITY OF URBAN SPATIAL DEVELOPMENT IN CRISIS SITUATIONS.

The methodology of spatial development of cities and urbanized territories over a certain historical time has objective reasons to change and it changes. Under the influence of challenges of geopolitical, demographic, social, economic, ecological content, which acquire the characteristics of crisis situations, formulation of new content of spatial planning methodology is carried out. Such processes of formulating the content of the new methodology took place at the beginning of the 20th century under the influence of the industrial revolution, such processes are taking place at the present time, in the era of the post-industrial economy and the digital transformation of society (the fourth industrial revolution). A characteristic feature of the modern situation is the lack of incremental nature of changes, they have acquired the features of non-linear processes, which in turn requires an exponential organization of research in urbanism. In turn, urban planning documentation must be adaptive to these changes. The content of fractal urbanism is revealed on the example of an urban cluster.

Keywords: fractal urbanism; urban planning documentation; exponential technologies; urban planning programs; urban planning cluster.

Актуальність роботи

Загальновідома константа, що міста представляють собою феномен економічного, соціального, просторового змісту, що обумовлює розвиток світової економіки, науки, культури, створення кращих умов для соціальної сфери населення. Проява таких властивостей відбується у “людоцетричності” теоритичного світового надбання метододогій прострового розвитку міст, урбанізованих територій [1]. Процеси урбанізації є загальнопланетарним явищем, які відбуваються у різних геополітичних, демографічних, природно-кліматичних, соціальних та економічних умовах окремих держав. Такі процеси мають, як позитивні характеристики підвищення значення міст так і негативні кризові ситуації. Спочатку кризові ситуації мають локальний, аномальний характер, але згодом, кризові ситуації набувають постійного характеру на значних по розміру урбанізованих територій. Особливо тяжкі кризові ситуації для міського розвитку постають в наслідок антропогенних катастроф, пандемії, воєнних конфліктів та війн. На протязі ХХ ст. після першої та другої світових війн відбулось оновлення методологічних досліджень урбаністичного спрямування під впливом постулатів Афінської хартії (1931 р.). Містобудівна документація набула рис гуманістичної просторової організації функціональних процесів у міському середовищі. Але вже початок ХХІ ст.. був пов'язаний з різким погіршенням стану навколишнього середовища міст внаслідок кліматичних змін, виникли явища пандемій, почастішали регіональні воєнні конфлікти та війни. Можна констатувати, що саме кризові ситуації спричиняють зміну світогляду на основі нових парадигм, які стають сутністю наукових революцій, провокуючі необхідність проведення реформ у теоретичному надбанні.

Мета даної роботи спрямована на вирішення завдання теоретичного та практичного змісту для просторової організації міського розвитку в умовах кризових ситуацій на основі нелінійних характеристик досліджувальних об'єктів. Розкрити теоретичні положення фрактального урбанізму для розв'язання кризових явищ міського розвитку, представити зміст містобудівних програм. Продемонструвати на прикладі містобудівного кластеру можливість практичної реалізації теоретичних досліджень при просторовому плануванні.

Методи дослідження

Методологія та методи просторового розвитку українських міст ґрунтуються на певних теоретичних постулатів попередніх часів, які були реалізовані найбільш масштабно у практиці забудови міст у Європі з середина ХХ ст.. до початку ХХІ ст.. Так, постулати Афінської хартії пропонували стандарти об'ємно-просторової організації міського середовища на основі функціоналізму - «форма слідує за функцією». Детермінованість причин та наслідків міського розвитку мала характеристики лінійних взаємозалежностей, що відображалось у змісті містобудівної документації. Прогнозування розвитку міст на розрахунковий період теж здійснювалось на методиках які мали лінійні характеристики. Але вже на при кінці ХХ ст. та початку ХХІ ст. наукові дослідження сконцентрувались на методологіях, які мають нелінійні відмінності. Теорія сінгулярність стала основою прогнозованого експоненціального зростання швидкості науково-технічного прогресу [2]. Індустріальна революція та цифрова трансформація сучасного суспільства надала нові можливості у проведенні досліджень в екології, економіці, соціології та бізнесі [3]. Саме такими являються експоненціальні методи наукових досліджень, які є важливими для дослідження розвитку міст в сучасних умовах.

Вивченість теми

Науково-практичними дослідженнями в Україні вчених Ю. Білоконя, М. Дьоміна, Г. Заблоцького, Є. Клюшніченко, М. Кушнаренко, Г. Лаврика, В. Нудельмана, А. Рудницького, А. Оситнянко, Ю. Палехи, Т. Панченко, А. Плешкановскої, О. Сингаївської, Г. Фільварова, І. Фоміна та інш. створені основи сучасної теорії і практики вітчизняного містобудування. У 90-х роках ХХ ст. проводились наукові дослідження на взаємопов'язаних трьох ієрархічних містобудівних рівнях: загальнодержавному (макро рівень), регіональному (мезо рвінь) та локальному (мікро рівнь). Провідне значення набула Генеральна схема планування території України, яка була розроблена Українським державним науково-дослідним інститутом "Діпромісто" (2002 р.). Відповідно до цієї містобудівної документації забезпечувалось впровадження передових на той час методології з просторового планування на різних територіальних рівнях [4,5]. Особливої уваги потребували міста і міські агломерації з депресивними характеристиками [6]. Важливою рисою слід вважати що теоретичне та практичне надбання українського міста відбувалось у загальних європейських тенденціях відповідного історичного часу [7, 8].

Однією з методології урбанізованого розвитку цього періоду є методологія Town sapiens (1995 р.), яка надавала новітній наукових підхід до просторової організації [9]. Відповідно до цієї методології цілісність містобудівного об'єкта-системи (регіон - район - місто) забезпечується максимальною автономією окремих елементів. Така урбанізована система має макро, мезо та мікро територіальні рівні. Просторові системи такого типу відносяться до класу складних (надскладних) систем, де пріоритетними є нелінійні відмінності [10,11]. Локальна свобода і глобальна згуртованість - основні характеристики таких нових урбанізованих систем, вони стали сутністю методології фрактального урбанізму [12,13]. Розгляд проблем українських міст відбувався з урахуванням впровадження сучасних інформаційних систем [14], комплексного функціонально-планувального підходу [15, 16], що надавало нові можливості у практичній реалізації при розробці містобудівної документації.

Але проблеми просторового розвитку міст в Україні набули особливої гостроти внаслідок війни. Руйнація міст, виникнення стану екоциду на значних територіях, релокація промислових підприємств внаслідок воєнних дій, забезпечення сталості об'єктів критичної інфраструктури, розробка досліджень присвячених повоєнній відбудові стали актуальної темою містобудівних досліджень останніх років [17,18].

Основний зміст дослідження

Початок ХХІ ст.. для процесів урбанізації супроводжувався різнорідними кризовими явищами що не були передбачені у теорії та практиці просторовому плануванні розвитку міст кінця ХХ ст. Актуальним постають питання пошук нових теорій. Можна констатувати, що саме кризові ситуації спричиняють зміну світогляду на основі нових парадигм які стають сутністю наукових революцій, провокуючі необхідність проведення реформ. Згідно з Т. Куном, наукова революція відбувається тоді, коли виявляються аномалії або кризові ситуації, які неможливо пояснити за допомогою існуючої, універсально прийнятої парадигми, в рамках якої до цього моменту відбувався науковий прогрес [19]. З тієї точки зору, парадигму слід розглядати не просто як поточну теорію, а як цілісний світогляд, в якому вона існує разом з усіма висновками, що витікають з неї.

Зміна парадигми просторового розвитку міст відбулась від впливом зміни світогляду від детермінованого до непередбаченого світу на зламі ХХ та початку ХХІ ст. Відбулась трансформація теоретичних явлень про просторовий розвиток міст на основі цілій сталого розвитку, які були декларовані міжнародними організаціями (ООН, ХАБІТАТ та інш). Міста залишають за собою лідерські якості просторової організації урбанізованих територій на різних континентах, особливо це важливо для Європи де склалась одна з потужних і щільних систем міських поселень. Оновлення теоретичних явлень про просторовий розвиток міст на основі постулатів сталого розвитку, які знайшли своє відображення у матеріалах Лейпцігської Хартії (2007 р.) - «міста Європи на шляху сталого розвитку».

З часом, постулати Лейпцігської Хартії були доповнені новітніми дослідженнями та сформульовані у Новій Лейпцігській Хартії (2021 р.) - «перетворююча сила міст для спільного блага».

Для прийняття цих важливих міжнародних документів необхідно було мати обґрунтовану науково-філософську основу. Із середини 60 - х років ХХ ст. активно світовою науково спільнотою обговорювались перспективи розвитку сучасної цивілізації. Формування перспектив розвитку соціально- економічного стану суспільства теоретично обґрунтовували у вигляді «постіндустріального суспільства» (Дж. К. Гелбрейт), «посткапіталістичного суспільства» (Р. Дарендорф), «суспільство третьої хвилі» (О. Тоффлер), «інформаційно-комп'ютерне суспільство» (Й. Масуд) та інш. З огляду очікуваних перспективних змін та у зв'язку з процесом глобалізації формування нового інформаційного суспільства буде супроводжуватись прискоренням зміни соціальних відношень між певними соціальними групами та на рівні міжособистісних стосунків. В даний час, в умовах інформаційного суспільства, виник феномен «глобального міста», а точніше «всесвітнє глобальне село», (М. Маклюен), зумовив виникнення ефекту імплозіі - вибухової стиснення простору і часу, виносу частини міських функцій в інформаційний простір, соціальні мережі. Розуміння суттєвих змін у побудові соціальної складової сучасного, інформаційного глобалізованого суспільства викликає і необхідність адекватного формування урбанізованого середовища, окремого міста. Існує припущення, що не один соціальний інститут в інформаційному суспільстві не гратиме центральну роль, і суспільство буде реорганізовано у формі мережі, а не ієрархічних інститутів (О. Тоффлер). Фрактальний поділ соціальної складової сучасної урбанізації обумовив фрактальність і міського простору.

Дослідження на основі експоненціальні технологій виникли на початку 1990-х років, коли американськими військовими дослідними центрами було озвучено концепцію VUCA-світу. Акронім VUCA, де кожна з букв охоплює цілий спектр явищ: volatility - (нестабільність), нестабільність яка вимагає швидкої адаптації, а також співпраці та участі; uncertainty (невизначеність), невизначеність розмиває можливості прийняття окремих рішень, спричиняючи затримки в проектах при стратегічному плануванні. complexity (складність), при складанні та реалізації проекту виникають проблеми з взаємозалежних вихідних змінних, що одночасно впливають на кінцевий результат; ambiguity (неоднозначність) при формулюванні вихідних даних може існувати більш ніж одне значення вихідних умов, які спричиняють неправильне трактування ситуації.

Концепція VUCA представляла алгоритм дій у нестійких, невизначених, складних неоднозначних ситуаціях, що з'явилися після закінчення холодної війни, після розпаду Радянського союзу та військового альянсу Варшавського договору. Поступово концепція VUCA перетекла у світ досліджень різних наукових спрямувань екології, економіки, соцології. Чинники наукового світу SPOD: steady - стійкість; predictable - передбачуваність; ordinary - простота, definite - визначеність на основі лінійних залежностей, що панували до цього у наукових методологіях, втратили свою актуальність. Нестабільність світу привчила наукову спільноту до того, що все змінюється при певній невизначеності. Але чи здатний акронім VUCA описати все те, що відбувається уже у наші дні? У світі бізнесу VUCA почали активно використовувати у 20072009 роках, під час глобальної фінансової кризи. Світові досягнення наукової думки у сфері методологій того часу переконують про наявність ефекту “чорного лебедя”[20].

Відтоді багато що змінилося, події лише останніх років є тому свідоцтвом. На зміну VUCA-світу прийшов світ BANI - ще більш швидкий, складний і непрогнозований. BANI - brittle - крихкий у побудованій системі існує ризик якоїсь миті зламатися і зникнути; anxious - тривожний, неможливість передбачити, що станеться у майбутньому; nonlinear - нелінійність проявляється тим, що нам не очевидно, до чого приведуть певні дії, навіть незначне рішення може мати руйнівні наслідки, а серйозні зусилля -- не принести відчутних результатів; incomprehensible - незрозумілий як результат інформаційного перенавантаження.

Рис 1. Послідовність виконання аналітичного етапу вивчення стану міста

Розробка містобудівної документації залишається основним інструментом у просторовому плануванні українських міст і має бути адаптованою до можливих змін. З цією метою активно залучаються ГІС- технології. інкрементальний містобудівний фрактальний урбанізм

Системний аналіз поточного стану міста характеризується відповідними характеристиками з формуванням інформаційних ресурсів міського кадастру, геоінформаційних порталів. При цьому кількісні характеристики визначається шляхом містобудівного моніторингу, а якісні характеристики шляхом SWOT- аналізу (Рис. 1). Просторове планування в інформаційних системах набуває риси перманентного проектного процесу, де містобудівна документація, трансформується у ротаційну систему [13]. Перманентний проектний процес передбачає постійній моніторинг за змінами, за кризовими ситуаціями що відбуваються у урбанізованих системах (виклики) та підготовка відповідних проектних рішень (відповідей) на основі гнучких містобудівних програм динамічних просторових об'єктів.

Містобудівні програми являють собою новий тип просторової документації де зосереджується містобудівна стратегія і її конструктивна розробка. Містобудівні програми не є жорстко фіксованою у своїх показниках планувальною документацією, при зміні умов зміняться і рекомендації щодо можливих варіантів реалізації.

Просторові об'єкти різних містобудівних територіальних рівнів (загальнодержавний, регіональний, локальний) представляють собою складні системи. Невід'ємною частиною управлінню складних систем є методологія нелінійних рівнянь, на яких базується теорія динамічних систем і які становлять методологічний фундамент дослідження складних систем. Складні системи - це насамперед динамічні, з точки зору наявного потенціалу саморозвитку, системи. Містобудівні програми встановлюють, на основі нелінійних характеристик для просторових об'єктів, передбачений хід подій та правил що забезпечують виконання запланованого. Для містобудівних програм різних територіальних рівнів (макро-, мезо-, мікро-) встановлено ряд типологічних ознак, які передбачають: 1) різноманітність цілей, задач і проблем відповідного територіального рівня; 2) типологічну свободу (відкритість), що дозволяє вводити підпрограми в ході зміни умов, параметрів містобудівних об'єктів; 3) структурованість, розмежування предметно-об'єктних областей програм і підпрограм; 4) інформаційну насиченість і інформаційну сумісність з відповідними інформаційними середовищами; 5) резистентність, стійкість стосовно зовнішніх впливів, щоб несуттєві зміни зовнішніх чинників і умов не потребували структурних змін самих програм. Містобудівні програми є проблемно-орієнтованими, тобто сформульоване проблемне поле на конкретний момент часу є ключовим. Це може бути забезпечення економічної стабільності, екологічної безпеки, охорони історико-культурної спадщини, ліквідація наслідків техногенних катастроф та руйнування внаслідок воєнних дій і ін. Можливі варіанти суміщення і кореляції проблем в залежності від територіального рівня, для якого розробляється програма. У такому випадку виникає необхідність у предметно-орієнтованих і об'єктно-орієнтованих програмах, що можуть, в залежності від постановки завдань, бути інтегровані в комплексні містобудівні програми [13].

Просторова організації міста на основі фрактальності передбачає планувальну структуру, елементи якої володіють властивістю самоподібності і мають унікальні характеристики. Фрактальний поділ, по суті, є нічим іншим, як кластерна організація самодостатніх частин міста, що здатні адаптуватись до різних викликів сучасного світу. Первісно, на при кінці 90-х років ХХ ст., поняття кластер з'явилось сфері економіки [21]. Містобудівний кластер відносно новий урбаністичний термін. В цілому явище кластеру в основі має економічну теорію кластерів, яка виникла як альтернатива теорії «хаосу», варто зазначити, що будь-яка кластерна одиниця простору здатна реагувати на зміни та вільно трансформуватись. Враховуючи вище сказане елементарний кластер здатен до двох типів реакції на зовнішні зміни: здатність до перерозподілу функцій в середині одиниці та деформація кластеру за рахунок деградації чи трансформації елементів як в середині одиниці так і дотичних одиниць. У просторові організації містобудівний кластер може бути дисперсної форми або локально-компактним (Рис 2). Важливою характеристикою слід вважати, що кластер морфологічне нестійке поліфункціональне утворення, де структурна трансформація міста під впливом постіндустріальних факторів та інноваційних технологій змінює їх містобудівну організацію в напрямку формування самодостатніх функціональних зон (виробництво, житло, рекреація, обслуговування) у пішохідної доступності, що перетворює її на сукупність специфічних горизонтальних або вертикальних морфологічних структур. Такі морфологічні структури мають риси змінюватись у часі в залежності від необхідності, що виникає, та змушує трансформуватись навколишні території в бік відповідного йому принципу змішаного користування (mixed us). Особливо це важливо на територіях, які зазнали значних руйнацій внаслідок воєнних дій. З'являється можливість провести масштабні реконструкції міських територій на новітніх методологічних засадах. Функціональна синкретичність містобудівного кластера відповідає загальнотеоретичним основам фрактального урбанізму та надає принципові нові можливості у просторовій організації міста .

Рис.2. Просторова фрактальність міського простору на основі кластерних одиниць

Фрактальний поділ на кластерну організацію самодостатніх частин міста дозволяє адаптуватись до різних викликів сучасного світу у тому числі і до військової агресії. Так наприклад, для забезпечення сталої безпеки інфраструктурних об'єктів, що забезпечують життєздатність міста, вони можуть мати «розосереджений» дискретний характер по різним містобудівним кластерам. Дублюючі функції елементів інфраструктурних об'єктів знижують можливість їх разового знищення, підвищуючи таким чином сталість всієї містобудівної системи міста.

Практичною реалізацією новітніх методологічних підходів стала розробка Концепції інтегрованого розвитку окремого міста (ISEK), що відповідає вимогам міжнародній практиці планування розвитку міст. Такий проект «Сильні міста - сильна Україна», був реалізований в Україні в рамках програми «Інтегрований розвиток міст в Україні», яка виконується німецькою урядовою компанією «Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH» [22]. До цього проекту первісно долучені були міста Винниця, Чернівці, Житомир і Полтава. У Полтаві вперше з міст України була розроблена Концепцію інтегрованого розвитку (ISEK), яка була затверджена у 2018 року, що стало основою нового генерального плану з імплементацією положень ISEK [23]. Новий генеральний план (ДП «Діпромісто», м. Київ), з корегуванням окремих положень попереднього генплану, затверджено у 2020 р., Він став також першим генпланом в Україні з імплементацією ISEK, що в свою чергу стало основою для інноваційних підходів у просторовому розвитку міста, зокрема методології фрактального урбанізму та кластерної організації ревіталізованих промислових територій, організації громадських просторів і нових житлових районів (Рис 3). У 2022 році, у відповідності до нового генерального плану на основі урядових програм для ВПО запроектований новий житловий район «Лазурний» (проектна організація ТОВ «Укрбілдінвест») та у 2023 році житловий район «Левада - 2» (проектні організації Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та «Адавел девелопмент»).

Висновки

Сучасний стан теорії та практики вітчизняного містобудування потребує новітніх методологічних розробок, особливо враховуючи необхідність повоєнної відбудови України. Наші міста повинні отримати сучасні просторові рішення щоб стало - «краще ніж було». Прогнозування розвитку міст відбувалось останнім часом на методах які мали лінійні характеристики. Але вже на при кінці ХХ ст. та початку ХХІ ст. наукові дослідження сконцентрувались на методологіях, які мають нелінійні відмінності. В цьому напрямку сконцентровані зусилля науки та практики українського містобудування, чому присвячена і ця стаття.

Рис. 3. Практична реалізація інноваційних підходів у просторовому розвитку міста Полтава

Література

1. Гел Й. Міста для людей. переклад з анг. - К.: Основи, 2018. - 280 с.

2. Kurzweil, R. The SingularityIs Near: When Humans Transcend Biology / R. Kurzweil. - NewYork : Pengiun Group, 2005. - Р. 652.

3. Schwab, K. The Fourth Industrial Revolution / K. Schwab. - Penguin, 2017. - P. 192.

4. Білоконь Ю. Регіональне планування. Теорія та практика. / Київ, Логос, 2003 р. - 246 с.

5. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. - К.: Будівельник, 1991. - 184 с.

6. Фильваров Г. Закономерности пространственной организации социально-производственного комплекса города: Автореф. Дис... докт. арх.: 18.00.04. - М., 1990, 49 с.

7. Фомін І. Основи теорії містобудування. Підручник. - Київ: Наукова думка, 1997. - 192 с.

8. Кушниренко М. Исторические этапы развития городов Украины: Учебное пособие. - Киев. - КНУСА: Логос, 2013. - 196 с.

9. Vadimov V. Urban рrоblеms in the ^stal гедіоі^ -from “Есоро^е” to “Town sаріеns” іп икгаіпе. ARCHITECTUS № 8, Іntеrnational Jornal оf ТІїеогу, Dеsіgn, and P^rticem Architekture (St. Paul, Minnesota, USA). - 1995. - Р. 59-63

10. Вадимов В. Порядок из хаоса: новый диалог с урбанизированной средой (к вопросу о методологии). // Традиції та новації у вищий архітектурно- художній освіті. - Харків: ХХПІ - 1998. - Вип. 6. - С. 16-20.

11. Вадимов В. Эколого-градостроительное моделирование на нелинейной основе. // Тез. докладов 42 научной конф. - Полтава: Полт. ИСИ.- 1990. - С. 84 - 85.

12. Vadimov V. The latest methodological approaches in the spatial development of Ukrainian cities / Smart project, building and city. - Cracow University of Technology. Chair of Housing Environment. - 2018. - P. 156-160.

13. Вадімов В. Особливості просторового планування в умовах інтернованого розвитку міст в Україні (Практичний коментар). - Полтава: Дивосвіт, 2019. - 132 с.

14. Дьомін М., Сингаївська О. Містобудівні інформаційні системи. Містобудівний кадастр. Первинні елементи містобудівних об'єктів: Київськ. нац. у.-т будівництва і архітектури. - Київ: Фенікс, 2015. - 216 с.

15. Осітнянко А.П. Планування розвитку міста: монографія.- К.: КНУБА, 2005. - 385 с.

16. Плешкановська А.М. Функціонально-планувальна оптимізація використання міських територій. - К.: Ін-т урбаністики, 2005.- 190 с.

17. Габрель М.М., Габрель М.М. Диференційна урбаністика як концепція відновлення, реорганізації та розвитку життєстийкості простору України.//Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. зб. К.: КНУБА, №81, С. 70-92.

18. Древаль І.В. До питання розробки концепції відродження міст України в післявоєнний період. .//Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. зб. К.: КНУБА, №81, С.133-142.

19. Thomas S. Kuhn, The Structure of Scientific Revolutions. Chicago and London: University of Chicago Press, 1970 (2nd ed.). - P.228.

20. Нассім Ніколас Талеб. Чорний лебідь: Про (не)ймовірне в реальному житті. - Київ: Наш Формат, 2017. - 392 с.

21. Porter M.E. Clusters and Competition // On Competition. Cambridge: Harvard Business School Press, 1998. - P.314.

22. Біла книга: Пропозиції щодо законодавчого та адміністративно- правового реформування сфери міського розвитку в Україні. Сильні міста - сильна Україна. Перше видання. GIZ. - К., 2017. - 135 с.

23. Інтернет ресурс: Проект Концепції інтегрованого розвитку міста Полтава 2030 ... city2030.org.ua > index.php > document > proekt-koncepcii- integrova ...

References

1. Gel Y. Cities for people translation from English - K.: Osnovy, 2018. - 280 p. {in Ukrainian}

2. Kurzweil, R. The SingularityIs Near: When Humans Transcend Biology / R. Kurzweil. - NewYork: Pengiun Group, 2005. - P. 652. {in English}

3. Schwab, K. The Fourth Industrial Revolution / K. Schwab. - Penguin, 2017. - P. 192. {in English}

4. Bilokon Yu. Regional planning. Theory and practice. / Kyiv, Logos, 2003 - 246 p. {in Ukrainian}

5. Demin N.M. Management of the development of urban planning systems. - K.: Budivelnyk, 1991. - 184 p. {in Russian}

6. Filvarov G. Laws of the spatial organization of the social and production complex of the city: Author's abstract. Dis... Dr. arch.: 18.00.04. - M., 1990, 49 p. {in Russian}

7. Fomin I. Basics of the theory of urban planning. Textbook. - Kyiv: Naukova dumka, 1997. - 192 p. {in Ukrainian}

8. Kushnirenko M. Historical stages of the development of the cities of Ukraine: Teaching manual. - Kyiv. - KNUSA: Logos, 2013. - 196 p. {in Russian}

9. Vadimov V. Urban problems in the social regions - from "Esorolise" to "Town sariens" in Ukraine. ARSNITESTUS No. 8, International Journal of Theory, Design, and Rustic Architecture (St. Paul, Minnesota, USA). - 1995. - R. 59-63. {in English}

10. Vadimov V. Order from chaos: a new dialogue with an urbanized environment (to the question of methodology). // Traditions and innovations in higher architectural and art education. - Kharkiv: ХХПИ - 1998. - Issue 6. - P. 16 - 20. {in Russian}

11. Vadimov V. Environmental and urban planning modeling on a non-linear basis. // Thes reports of the 42nd scientific conference - Poltava: Polt. ISI. - 1990. - P. 84-85. {in Russian}

12. Vadimov V. The latest methodological approaches in the spatial development of Ukrainian cities / Smart project, building and city. - Cracow University of Technology. Chair of Housing Environment. - 2018. - P. 156-160. {in English}

13. Vadimov V. Features of spatial planning in conditions of interned development of cities in Ukraine (Practical commentary). - Poltava: Dyvosvit, 2019. - 132 p. {in Ukrainian}

14. Dyomin M., Syngaivska O. Urban planning information systems. Urban cadastre. Primary elements of urban planning objects: Kyivsk. National University of Civil Engineering and Architecture. - Kyiv: Phoenix, 2015. - 216 p. {in Ukrainian}

15. Ositnyanko A.P. City development planning: monograph. - K.: KNUBA, 2005. - 385 p. {in Ukrainian}

16. Pleshkanovska A.M. Functional planning optimization of the use of urban areas. - K.: Institute of Urban Studies, 2005. - 190 p. {in Ukrainian}

17. Gabrel M.M., Gabrel M.M. Differential urbanism as a concept of restoration, reorganization and development of the vitality of the space of Ukraine. // Urban planning and territorial planning: science and technology. zb. K.: KNUBA, No. 81, p. 70-92. {in Ukrainian}

18. Dreval I.V. Regarding the development of the concept of revitalization of the cities of Ukraine in the post-war period. //Urban development and territorial planning: science and technology. zb. K.: KNUBA, No. 81, p. 133-142. {in Ukrainian}

19. Thomas S. Kuhn, The Structure of Scientific Revolutions. Chicago and London: University of Chicago Press, 1970 (2nd ed.) - P. 228. {in English}

20. Nassim Nicholas Taleb. Black Swan: About the (un) probable in real life. - Kyiv: Nash Format, 2017. - 392 p. {in Ukrainian}

21. Porter M.E. Clusters and Competition // On Competition. Cambridge: Harvard Business School Press, 1998. - P. 314. {in English}

22. White paper: Proposals for legislative and administrative-legal reform of the sphere of urban development in Ukraine. Strong cities are a strong Ukraine. First edition. GIZ. - K., 2017. - 135 p. {in Ukrainian}

23. Internet resource: Project of the Concept of Integrated Development of the City of Poltava 2030

Размещено на Allbest.ru