Організація торгово-технологічного процесу виготовлення копченої риби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота на тему:

Організація торгово-технологічного процесу копченої риби

Касьяна Сергія



План

Вступ

1. Організація технологічного процесу

1.1 Загальні відомості про коптіння

1.2 Сутність і види копчення

1.3 Підготовка до копчення

1.4 Гаряче копчення

1.5 Вади копчених рибних товарів

1.6 Способи виготовлення коптильних препаратів

1.7 Методи використання коптильних препаратів і ароматизаторів

1.8 Приклади коптилень

2. Види магазинів роздрібної торгівлі

2.1 Планування торгового залу магазину

2.2 Види інструктажів

3. Особиста гігієна продавця

4. Техніка безпеки

Висновок



Вступ

При обговоренні питань, пов'язаних з успіхом або невдачею підприємства на ринку, необхідно пам'ятати, що покупець - господар положення. Таке відношення до покупця характерне на Заході. На жаль,у нас покупець поки повністю не користується своїми правами і не вважає себе господарем положення.

Це є слідством неповного віддзеркалення нових ринкових відносин в системі економічних відносин в Україні. Продавець знаходиться в конкуренції не тільки з своїми прямими «колегами», виробниками ідентичного товару, але і з виробниками різноманітних його замінників. Крім цього, підприємство повинне бути в змозі поставляти товари кращої якості за нижчою ціною або надавати послуги кращі, ніж у конкурентів.

Задача підприємства полягає в тому, щоб освоювати нові ринки, задовольняти потреби клієнтів. А для досягнення цих і інших цілей, всю роботу підприємства необхідно планувати наперед.

. З усіх груп рибних товарів найціннішою у харчуванні є жива риба. Кулінарні вироби, приготовлені з тільки що оглушеної риби характеризуються приємним смаком, тонким неповторним ароматом.

Реалізація риби в Україні не перевищує 1 - 1,5 кг на людину в рік, що значно нижче ніж у багатьох країнах світу. Щоб довести споживання цього продукту в Україні до рекомендованої норми у нашій державі є всі необхідні умови: водні ресурси, відповідний клімат, розвинуте рибництво. У живій прісноводній рибі міститься від 64 до 79% води. Цінними у харчуванні є білки і жири риб. Білки риб належать до повноцінних; їх вміст не дуже залежить від виду риби і досягає 15-18%. Кількість жиру в окремих видах коливається у значному діапазоні - від 1% (окунь річковий, щука) до 20% (вугор). У живій рибі є невелика кількість вуглеводів (до 0,5%), які представлені переважно глікогеном (тваринним крохмалем). Засвоюваність жиру і вуглеводів досягає 92-93%, білків - 95-97%. Енергетична цінність м"яса коливається від 82 до 250 ккал на 100 г. Це коливання визначається насамперед кількісним вмістом жиру. Прісноводні риби порівняно з морськими, прохідними і напівпрохідними мають у своєму складі менше мінеральних речовин (1-1,4%). Йод у цих рибах відсутній або міститься у вигляді слідів. Залежно від виду риб кількість їстівної частини у них коливається від 50 до 75% (короп, лящ, форель - 50%, товстолобик - 52%, вобла - 58%, лин - 60%, вугор - 75%).

Найбільш важливе значення для людини мають білки риб, які належать до повноцінних. Жири риб, на відміну від жирів наземних тварин, при кімнатній температурі мають рідку консистенцію. Це пояснюється наявністю в їх складі великої кількості ненасичених жирних кислот. Багато жиру (50-70%) є у печінці деяких риб, особливо тріскових. У м"ясі риб мало вуглеводів (від 0,2 до 0,5%). Переважає полісахарид глікоген. Риби, особливо морські, багаті на мінеральні речовини. У прісноводних рибах міститься від 1,0 до 1,4% цих речовин, у морських (анчоус, сардина океанічна, камбала азово-чорноморська) - 1,6-2,3%. З мінеральних речовин переважають фосфор, кальцій, сірка та ін. М"ясо морських риб багате йодом, кобальтом і бромом. Кобальт входить у склад вітаміну B, g, йод - у склад гормонів щитовидної залози. У рибах є значна кількість жиророзчинних вітамінів A, D і Е. Особливо багато вітаміну А міститься у печінці тріскових та деяких інших риб. М"ясо риб містить також невелику кількість водорозчинних вітамінів. Риби багаті на ферменти. Ці речовини відіграють значну роль у посмертних змінах, що відбувається у м"ясі риб. Найважливіше значення мають протеолітичні ферменти, які сприяють гідролізу білків. Активність ферментів у м"ясі різних риб неоднакова. У соледозріваючих рибах (оселедцеві, лососеві, осетрові, анчоусові) вона надзвичайно велика.

Але жива риба особливо швідко псується тому для забезпечення довготривалого зберігання риби і підвищення її смакових властивостей застосовують різні методи консервації, зокрема - коптіння.



1. Організація технологічного процесу

1.1 Загальні відомості про коптіння

Коптіння - спосіб консервації солоної або підсоленої риби речовинами неповного згорання деревини, що містяться в димі або коптильних препаратах. Копчена риба - смачний, живильний, готовий до вживання без додаткової кулінарної обробки продукт із специфічним ароматом, смаком і кольором. коптіння гарячий рибний ароматизатор

Залежно від температури розрізняють коптіння холодне, гарячіше і напівгаряче.

Холодне коптіння ведеться при температурі не вище 40 градусів, гарячіше коптіння здійснюється при температурі від 80 до 180 градусів, а напівгаряче - 50-80 градусів.

Залежно від способу застосування продуктів неповного згорання деревини коптіння риби підрозділяють на димове, бездимне і змішане.

Димове або звичайне коптіння здійснюється димом, що утворюється при неповному згоранні деревини.

Бездимне або мокре коптіння - це коптіння коптильними препаратами, які є екстрактами продуктів термічного розкладання деревини, підданими спеціальній обробці.

Змішане або комбіноване коптіння є поєднанням димового і мокрого коптіння. При цьому способі рибу, заздалегідь оброблену коптильним препаратом, докопчують деревним димом.

Позитивні сторони коптіння добре відомі: за допомогою цього широко поширеного технологічного прийому при виготовленні різноманітної продукції з риби і м"яса одержують не тільки продукти, що володіють особливими привабливими смаковими властивостями, але і вироби (перш за все холодного коптіння), яким властива підвищена стійкість до окислювальних і мікробіальним змін при зберіганні. Разом з тим традиційне коптіння, тобто обробка підготовлених напівфабрикатів безпосередньо деревним димом, має ряд недоліків.

Одним з таких недоліків є трудність отримання партій однорідної готової продукції. Частково це пов"язано з неможливістю генерації однорідного і стабільного по складу коптильного диму, оскільки в димогенераторах будь-яких конструкцій і температура, і інші умови утворення диму в локальних зонах термічного розкладання органічної маси деревини (тирса, тріска, стружки, цурки, дрова) безперервно змінюються, тому в цілому виникнення власне коптильного диму в значній мірі носить хаотичний характер.

Використовування ж коптильних препаратів дозволяє одержувати готові вироби, максимально уніфіковані не тільки за смаковими показниками, але і по кольору, тобто забарвленню поверхні копчених продуктів в специфічні кольори з глянсувато-жовтим, лимонним, золотистим (для рибних продуктів) або червонувато-коричневим (для ковбас, окороків холодного коптіння) відтінками.

Іншим істотним недоліком коптіння за допомогою деревного диму є наявність в димі канцерогенних і токсичних речовин, шкідливих для здоров"я людини (ці речовини відносяться до поліциклічних ароматичних вуглеводнів, в числі яких 3,4-бензпірен, що проявляє найбільшу канцерогенну активність). Коптильні препарати і ароматизатори не володіють таким недоліком, оскільки при їх виробництві використовуються методи, що виключають попадання шкідливих речовин в кінцевий продукт.

1.2 Сутність і види копчення

Спосіб консервування, при якому риба просочується продуктами теплового розкладання деревини, називається копчення. Завдяки копченню збільшується термін зберігання риби.

Копчена риба - смачний і поживний продукт, що користується попитом у населення. У їжу її вживають без додаткової кулінарної обробки. В даний час існують три способи копчення: димове, мокре (бездимне), змішане.

Димове копчення - це копчення димом, який утворюється при згоранні тирси дерев листяних порід.

Мокре (бездимне) копчення риби полягає в зануренні її в коптильну рідину, яку одержують шляхом сухої перегонки деревини.

Змішане копчення - обробка риби коптильною рідиною, а потім димом.

Електрокопчення прискорює процес копчення. Інші стадії копчення риби (підсушка, запікання) виготовляють в печах які обігріваються інфрачервоними променями чи током високої частоти. Процеси сушки та запікання при електрокопчення різко скорочуються, бо якість риби гірше, ніж при копчені іншими способами.

В залежності від t режиму розрізняють три виду копчення риби: холодне (до 40С), гаряче (80 - 170С) та напівгаряче (60-80С).

Рибу холодного копчення готують із соленої відмоченої (до вмісту солі 6-8%) та злегка підсушеної риби.

Коптять рибу при t 40С на потязі 1-5 доби в залежності від способу копчення, розміру та вигляду риби. В процесі копчення м'ясо риби ущільнюється, набуває смаку і запаху копченостей, та дозріває.

Частіше застосовують димове і змішане копчення.

Залежно від температури диму розрізняють два основні способи копчення: гарячий і холодний.

Гарячому копченню піддають свіжу або морожену рибу. Її коптять гарячим димом при температурі 80-170°С протягом декількох годин.

Риба не тільки прокопчується, але і проварюється, консистенція її стає ніжною, соковитою, злегка крихкою. Колір шкіри темно-коричневий, колір м'яса білий. Рибу перев'язують шпагатом. Вона повинна містити (у %): солі - 1,5-3, вологи - 60-70. Риба гарячого копчення тривалого зберігання не витримує. Термін реалізації її з моменту виготовлення не більше 3 діб.

Холодному копченню піддають заздалегідь просолену рибу. Коптять її холодним димом при температурі від 18 до 40єС протягом декількох діб (до 5 діб). Риба прокопчується і підсушується, внаслідок чого консистенція її стає щільною, еластичною, колір шкіри від світло- до темно-золотистого, колір м'яса сіруватий. Шпагатом рибу не перев'язують. Вміст солі повинен бути 5-14 %, вологи - 48--58%. Продукти холодного копчення в порівнянні з виробами гарячого копчення містять значно більше солі і менше вологи, тому за звичних умов можуть витримувати триваліше зберігання.

1.3 Підготовка до копчення

Риба холодного копчення

Піддають копчення рибу різних сімейств - коропових, оселедцевих, лососевих, кефалевих, а також морських і океанічних риб. Найвищої якості виходить продукція з риби жирної і середньої жирності, що в процесі виробництва дозріває.

Спочатку рибу поділяють за розмірами або масою, а потім розбирають. По розбиранню риба холодного копчення може бути нерозібрана, потрощена з головою і обезголовлена, жабрована, пласт з головою і обезголовлений, напівпласт, спинка (балик), філе, черевна частина, шматок. Дрібну рибу коптять цілою.

Після розбирання рибу солять змішаним посолом, потім, видаливши з ванни тузлук, залишають на добу для вирівнювання солоності, відмочують протягом 2 годин для видалення з поверхні солі, промивають, нанизують на прутки і направляють на копчення.

Копчення складається з двох стадій: підсушування і власне копчення.

Підсушування протікає в природних умовах на вішалах (підв'ялювання) або в спеціальних сушарках при температурі не вище 30°С.

Коптять рибу холодним димом при температурі 18-28°С від 3-5 діб.

Рибу холодного копчення підрозділяють на 1-й і 2-й сорти.

До 1-го сорту відносять рибу всіх розмірів і різної вгодованості, з чистою, не вологою поверхнею, з цілим, щільним черевцем і правильним розбиранням. Допускаються часткова збитість луски, невеликі білково-жирові натікання, наліт солі на зябрових кришках. Колір від світло- до темно-золотистого, консистенція від соковитої до щільної, смак і запах копченої, без ознак псування.

До 2-го сорту відноситься риба всіх розмірів і вгодованості. Допускаються великі білково-жирові натікання, збитість луски, незначний наліт солі на поверхні, черевце, що розм'якло, і невеликі розриви на ньому. Колір повинен бути від золотистого до темно-коричневого, допускаються незначні світлі плями, не охоплені димом. Консистенція може бути ослабіла, але без ознак підпарення. Допускаються різкий запах копченості і легкий присмак мулу. Вміст солі в рибі 1-го і 2-го сортів - від 5 до 12%.

5. Упаковують рибу холодного копчення в ящики дерев'яні і картонні, металеві контейнери, корзини і короби місткістю до 30 кг, а також в картонні коробки місткістю до 1 кг. На торцевих сторонах повинні бути отвори для циркуляції повітря. Тару, окрім торцевих сторін, вистилають пергаментом, підпергаментом або обгортувальним папером. Укладають рибу рівними щільними рядами. Тара повинна бути міцна, чиста і суха.

Зберігають рибу холодного копчення в чистих, сухих, добре провітрюваних приміщеннях при температурі 0ч -5°С і відносної вологості повітря 75-80 % до 2 місяців.

1.4 Гаряче копчення

При гарячому копченні риба не тільки коптиться, але і прожарюється. Така риба має вищі смакові якості, але зберігається вона набагато менше, і те тільки в льодовику або холодильнику. Одержують її з риби різних сімейств - коропових, осетрових, тріскових і ін., а також морських і океанічних риб. Для цього використовують рибу свіжу і морожену (заздалегідь розморожують). Її сортують по довжині або масі відповідно до діючих стандартів, потім солять на смак (вміст солі не повинен перевищувати 3 % у готовому продукті).

За способом розбирання рибу гарячого копчення випускають: нерозібрану; потрощену з головою; потрощену обезголовлену; обезголовлену (видалені голова і нутрощі без розрізу по черевцю) жабровану; шматок, філе-шматок, рулет.

Після розбирання рибу промивають, перев'язують шпагатом або наколюють на прутки і направляють на копчення. Процес копчення складається з трьох стадій: підсушування, пропікання або проварювання, копчення.

Підсушування відбувається при температурі 60- 80 °С.

Пропікання здійснюється при температурі 90-140 °С (для деяких видів риб - до 170°С). Тривалість його в середньому 40 хвилин. М'ясо риби і ікра проварюються до готовності. Температура в товщі м'яса повинна бути 70-75 °С.

Копчення проводять при температурі 80-110°С і подачі диму. В результаті поверхня риби набуває коричневого кольору, а м'ясо - смак і запах копченої. Після закінчення копчення рибу швидко охолоджують до 8-12 °С і упаковують.

Рибу гарячого копчення, окрім осетрових, на сорти не розподіляють. Вона повинна бути добре і рівномірне прокопчена до повної готовності: м'ясо легко відділяється від кісток, кров згорнулася, ікра і молочка проварені. Поверхня повинна бути чиста, від світло-золотистого до темно-коричневого кольору, не волога.

Допускаються світлі плями, не охоплені димом, або опіки, незначні білково-жирові натікання на поверхні, механічні пошкодження шкіри і черевце, що лопнуло. На поверхні можуть бути відбитки прутків або сіток (без забруднення сажею).

Консистенція повинна бути щільна, соковита, може бути сухувата, злегка кришиться; смак і запах приємні, властиві копченому продукту, без сторонніх присмаків і запахів. Допускаються незначний присмак мулу і специфічний кислуватий присмак, властивий деяким океанічним рибам. Солі повинно міститися від 1,5 до 3 %.

Осетрові риби гарячого копчення ділять на 1-й і 2-й сорти.

Риба 1-го сорту повинна бути вгодована, з чистою поверхнею, не волога, допускаються незначні пошкодження поверхні і роздутість шкіри; колір коричневий, краї тьошки і місця обв'язування можуть бути не охоплені димом; консистенція від соковитої до щільної; смак і запах приємної копченої, без ознак псування; вміст солі - 2-3 %.

Риба 2-го сорту може бути різної вгодованості, допускаються невеликі опіки, консистенція м'яка, сухувата або шарувата, присмак мулу і запах жиру, що окислився, в поверхневому шарі м'яса в хвостовій частині; вміст солі - 2-4 %.

Риба і 1-го і 2-го сортів повинна бути прокопчена до повного зварювання м'яса.Невелику кількість риби завжди можна піддати гарячому копченю під час чергової топки печі, підвісивши її в перетруб^ї під в^юшкою. З цією метою декілька риб зв"язують попарно і підвішують на дерев"яних паличках, встановлених на борти відкритої в^юшки. Коли ж рибу доводилося коптити хоча і невеликими порціями, але досить часто, то в перетруб^я печі закладали спеціальні крюки, на які вішали декілька низок риби. Оскільки в перетруб^ї гази, що виходять з гирла печі, мають високу температуру, то риба не тільки коптится, але і достатньо добре пропікається. Рибу гарячого копчення можна готувати також безпосередньо в горні печі. Вогонь розводять в глибині вогнища, а ближче до гирла на череню ставлять підставку для риби - рамку з натягнутою на неї металевою сіткою. Якщо необхідно, щоб риби вмістилося більше, на підставках укріплюють дві-три рамки. У печі підтримують постійно не дуже сильний жар, присипаючи час від часу вогонь сухою тирсою. Завдяки тирсі в горнилі утворюється густий дим. В цей час гирло печі прикривають заслінкою так, щоб вгорі залишалася лише невелика щілина. Щоб заслінка не впала, перед нею кладуть одну або дві цеглини. У такому режимі дрібну рибу коптять приблизно 1 годину, а крупну -2 години. Перш ніж припинити копчення в піч кидають декілька віток ялівцю або пом"яті, це додасть копченій рибі приємніший і тонший аромат.

Після закінчення копчення риба має красивий золотистий колір, але іноді на ній з"являється тьмяний наліт. Щоб позбавитися нальоту, рибу протирають ганчіркою, просоченою рослинним маслом.

Упаковують рибу горячого копчення в дерев'янні ящики і коробки, плетні із шпона по 20 кг, коробки картонні, в які кладуть до 1 кг.

Осетрові упаковують в ящики до 40 кг (сервюса, осетр, шип). Селядь в ящики по 20 кг.

Дрібну копчену рибу (копчушку) упаковують в ящики дерев'яні, фанерні і картонні місткістю до 8 кг і в картонні коробки масою від 250 г до 2 кг. На торцевих сторонах ящиків роблять отвори для циркуляції повітря. Тару вистилають пергаментом або обгортувальним папером.

Зберігають рибу гарячого копчення в добре вентильованих приміщеннях при температурі -1 ч -3 °С і відносній вологості повітря 75-80 % не більш трьох діб. Допускається заморожування риби гарячого копчення (ставриди, скумбрії, кефалі і ін.) при температурі -30єС і її зберігання при температурі -18 ч 3-0°С протягом 1-3 міс.

Баличні вироби.

Баличними виробами називають балики, тьошки і боковинки цінних промислових риб, оброблені посолом, а потім в'яленням або холодним копченням. Для виготовлення баличних виробів використовують риб найкрупніших і вгодованих, із смачним і ніжним м'ясом. Баличні вироби -- це делікатесні продукти, що володіють високими смаковими достоїнствами. Баличні вироби найвищої якості одержують з риб сімейства осетрових і лососевих.

Рибу різних видів обробляють по-різному. Так, лососевих, білорибицю і нельму розбирають на балики і тьошки; осетрових (окрім білуги) - на балики, тьошки і боковинки, білугу - на боковинки і тьошки.

Розібрану рибу миють, охолоджують до температури -2 ч -4°С і солять змішаним посолом протягом 5-7 діб. Вміст солі не повинен перевищувати 12 %. Після посолу рибу виймають і витримують на повітрі протягом 2-3 діб для вирівнювання солоності, відмочують для зменшення солоності і видалення солі з поверхні, ретельно промивають, а потім в'ялять або коптять холодним способом. В'ялені баличні вироби часто називають «провісними».

Найбільш високоякісні вироби одержують з осетрових, білорибиці і нельми. За якістю їх ділять на вищий, 1-й і 2-й сорти; інші - на 1-й і 2-й.

До вищого сорту виробів з осетрових відносяться спинки, тьошки і боковинки тільки вгодованих риб з великими прошарками жиру, рівномірно пров'ялені і прокопчені. Поверхня їх повинна бути чиста, непошкоджена, у в'ялених виробів - сірого кольору, у копчених - темного кольору з жовтизною; консистенція ніжна, соковита, до щільної; смак і запах, властиві виду виробів, без ознак псування; вміст солі - 7 %.

До 1-го сорту відносять вироби з невеликими прошарками жиру. Колір, консистенція, смак і запах їх повинні бути такими ж, як і виробів вищого сорту; вміст солі - 9 %.

До 2-го сорту відносять вироби різної вгодованості, допускається незначне поверхневе окислення жиру, що не проникло в м'ясо; консистенція повинна бути від ніжної до щільної, може бути сухувата, розшаровуватися; смак і запах, характерні для цих виробів, із слабким запахом жиру, що окислився в підшкірному шарі і присмаком мулу; вміст солі - 9 %. Білорибицю і нельму також ділять на три сорти.

Упаковують баличні вироби в дерев'яні ящики місткістю 40 і 60 кг, які вистилають (окрім торців) пергаментом, підпергаментом або целофаном, і в інвентарну тару. Балики осетрових, білорибиці і нельми укладають в один ряд зрізом вгору; тьошки і боковинки - рівними рядами, не більше ніж по чотири, шкірою вниз, верхній ряд - шкірою вгору. На торцевих сторонах ящиків роблять отвори для циркуляції повітря. Ящики маркірують на торцевих боках.

Зберігають баличні вироби в чистих, сухих, добре вентильованих приміщеннях при температурі повітря -2 ч -5°С і відносній вологості 75-80% протягом 30-45 днів. Якість виробів необхідно періодично контролювати, щоб не допустити зниження сортності або псування.

1.5 Вади копчених рибних товарів

В процесі виробництва і при зберіганні в копченій рибі можуть виникнути наступні вади.

Білобочка-непрокопчені місця риби. Вада є результатом надмірно щільного розміщення риби в камерах. Рибу холодного копчення з великими плямами відсортовують і підкопчують, а рибу гарячого копчення до реалізації не допускають.

Цвіль - білий або зеленуватий наліт на поверхні риби. Утворюється при зберіганні риби при підвищеній вологості повітря. Рибу холодного копчення протирають, підсушують і реалізують; сорт її не знижують. Риба гарячого копчення в реалізацію не допускається.

Рапа - наліт кристалів солі на поверхні риби. Є результатом підвищеного вмісту її або поганого відмокання. Рибу з такою вадою відносять до 2-го сорту.

Зморшкуватість і відставання шкіри від м'яса - вада, що виникає при порушенні режиму відмокання. Залежно від вираженості вади рибу відносять до 2-го сорту або до нестандартної продукції.

Підпарювання-рихла консистенція м'яса риби холодного копчення. Утворюється при підвищеній температурі диму під час коптіння. Смак риби погіршується, продукт відносять до нестандартного.

Опіки-здуття шкіри риби, вада утворюється при горінні тирси з утворенням язиків полум'я, тобто при надмірній тепловій дії на рибу.

Натікання жиру або білка утворюються при поганій промивці риби перед коптінням. В результаті з-під зябер риби витікають жир або сукровиця.

Світла, тьмяна поверхня утворюється в результаті недостатнього коптіння, слабкої концентрації диму або низької температури коптіння. Ваду можна ліквідувати докопчуванням риби.

Темну поверхню набуває риба, погано підсушена перед копченням.

Присмак гіркоти або смолянистих речовин виникає при недостатній підсушці риби перед копченням (волога поверхня) або високому вмісту смолянистих речовин в димі.

Шкідником риби холодного копчення є шашел - личинка жука-шкіроїда. Жук відкладає яйця в зябрах риби. Личинки мають темно-коричневий колір, покриті довгими чорними волосками. Розмір їх до 14 мм. Шашел із зябрової порожнини потрапляє в черевну порожнину і виїдає рибу зсередини. Рибу розрізають по черевцю і просушують на сонці. Під дією сонячного проміння шашел виповзає, його збирають і знищують. Рибу промивають тузлуком і підсушують.

Копчення риби - найбільш трудомісткий процес. Але якщо все-таки ви вирішили зупинитися на ньому, витрачені зусилля не пропадуть дарма. Адже при копченні

риба практично не втрачає свій індивідуальний смак. Для того, щоб копчена риба стала по-справжньому смачною і ароматною, беруть найсвіжішу, тільки що спійману рибу. Це особливо важливо, якщо врахувати, що риба володіє властивістю забирати і накопичувати в своїх тканинах отруйні речовини, метали, ртуть.

Важко передбачити найбільш оптимальну технологію копчення. Але є декілька рекомендацій:

Необхідно ретельно готувати рибу до гарячого копчення (потрошити, чистити, промивати, солити). Після розсолу рибу необхідно промити і підв"ялити.

Рибу в одну закладку підбирають однокаліберну.

Розмір закладки визначається об"ємом коптильні. У коптильні розміром з ящик коптять дрібну, з бочку - середню рибу, а в коптильній шафі можна коптити крупну рибу цілою.

На дно коптильні краще сипати суху трухляву вільху. Вона, на відміну від стружок, не горить. Від листя і зелених віток ефекту немає.

Для того, щоб риба зберігалася довше, можна на дно коптильні кинути пару маленьких віток ялівцю. У прохолодному місці рибу можна зберігати 10-12 днів.

При вертикальному кріпленні риби можливе небажане падіння риби на дно коптильні, особливо якщо коптіння відбувається при сильному парі і високій температурі. Необхідно ретельніше кріпити рибу, а при падінні своєчасно видаляти ту, що впала.

Крупну рибу при горизонтальному розташуванні в коптильні краще прорізати по хребту до спинки і розвернути, зробивши плоскою. При вертикальному розташуванні достатньо між ребер вставити розпірки з вільхових паличок.

Окремо варто поговорити про паливо. Для копчення слід використовувати деревні стружки різних порід дерева. Подрібнена суміш додає рибі самі незвичайні аромати. Наприклад, горіхова, кленова стружка і стружка фруктових дерев насичують рибу солодкуватим, пряним ароматом.

Для приготування копченої риби необхідна коптильня. Можна використовувати готові коптильні, які у великій кількості продаються в магазинах, а можна скористатися досвідом, накопиченим не одним поколінням рибаків, і зробити коптильню самостійно. Але незалежно від того, яку коптильню ви використовуєте, необхідно пам"ятати про найпоширеніші недоліки технологій домашнього копчення:

Коптильня негерметична. У коптильню потрапляє повітря, вільхові стружки згорають, і замість копченої риба виходить вареною в слабкому диму.

Коптильня дрібна. Відстань від риби до дна коптильні невелике і риба вариться або горить швидше, ніж коптиться.

Коптильня не володіє достатнім об"ємом. При копченні риба починає виділяти вологу і при малому внутрішньому об"ємі коптильні риба починає варитися в пару.

1.6 Способи виготовлення коптильних препаратів

Основними джерелами для виробництва коптильних рідин, коптильних препаратів або концентратів коптильного диму, призначених для заміни звичайного (димового) коптіння, є органічні сполуки, одержувані при повільному або форсованому термолізі деревини за умови неповного окислення (горіння) органічної маси деревини. При цьому використовують переважно деревину листяних порід, лише в окремих випадках застосовують деревину хвойних порід, яку при цьому піддають спеціальній обробці. У окремих розробках пропонується використовувати не деревину, а специфічні джерела сировини, наприклад лігнін або целюлозу.

Небажано використовувати як основне джерело підсмольну воду, утворювану при сухій перегонці деревини будь-яких порід, через зміст в цьому випадку серед продуктів термолізу речовин, не властивих натуральному коптильному диму - полімерних з"єднань, фенолів і інших речовин, що володіють іншими сенсорними і токсикологічними властивостями в порівнянні з аналогічними з"єднаннями, що утворюються при неповному окисленні (горінні) деревини.

Як інгредієнти синтетичних коптильних препаратів можуть бути застосовані як окремі фракції і з"єднання, знайдені в натуральному коптильному димі, так і окремі чисті реактиви за умови дотримання гігієнічних вимог (відсутність токсичних властивостей).

Велика кількість коптильних препаратів, коптильних рідин і коптильних есенцій, а також інших коптильних засобів, які пропонуються промисловими і торговими фірмами в різних країнах світу для виготовлення харчових копчених продуктів, перш за все необхідно якимсь чином класифікувати. Це можна зробити, враховуючи і технологію приготування відповідного коптильного засобу, і основне джерело початкової сировини для їх виробництва, і спосіб застосування.

Оскільки кращою початковою сировиною для виробництва коптильних рідин і коптильних препаратів є конденсати деревного диму, що одержувані за певних умов піролізу деревини і піддаються відповідній обробці, недоцільно при класифікації коптильних препаратів виходити з природи сировини, з якої вони виробляються.

Надмірна різноманітність технологічних прийомів, що використовуються при виготовленні коптильних препаратів, також не дозволяє прийняти як основи класифікації технологію їх виробництва. Тому всі наявні коптильні препарати було б правильно підрозділити на наступні основні категорії:

коптильні препарати, що виготовляються з конденсатів деревного диму, призначені для обробки харчових продуктів з поверхні. Придатні для виробництва риби холодного і гарячого коптіння, консервів типу «Шпроти в маслі», сирокопчених і напівкопчених ковбас і т.п.;

коптильні препарати, що виготовляються з конденсатів диму і переважно використовуються для цілей коптіння шляхом введення їх в продукт на різних стадіях технологічного процесу його виробництва. Рекомендуються при виробництві різного роду формованих і структурованих виробів з риби і м"яса, консервів різних видів, пастеризованої шинки в банках і ін.;

коптильні препарати, які виготовляють з сировини, одержаної іншим способом, ніж при утворенні коптильного диму при піролізі деревини, а також шляхом неповного горіння (тобто так само, як і деревний дим, але не з цілої деревини, а з складових частин деревини - лігніну, целюлози або іншого матеріалу). Для визначення області їх застосування потрібні спеціальні технологічні експерименти;

Інші коптильні засоби, точніше, добавки, що додають продуктам (виробам з м"яса, риби, плавленому сиру, суповим приправам, соусам, томатній пасті і т.п.) аромат і присмак коптіння.

1.7 Методи використання коптильних препаратів і ароматизаторів

Розрізняють два методи додання рибі і іншим харчовим об"єктам властивостей копченої продукції: шляхом обробки в димоповітряному середовищі (звичайне коптіння) і обробка коптильним препаратом (бездимне коптіння).

Основним методом коптіння риби в даний час є димове коптіння. При цьому методі обробки ефект коптіння досягається за рахунок попадання на поверхню риби під дією численних чинників, наприклад відцентрових сил, седиментації, броунівського руху, конденсації пари, абсорбції в поверхневому шарі вологи і ін., коптильних компонентів диму і подальшого їх проникнення в товщу, що супроводжується специфічними реакціями взаємодії з хімічними складовими продукту. Відмінними рисами звичайного коптіння є тривалість термічної обробки і при цьому яскраво виражені властивості копченого продукту, що досягаються, - інтенсивне забарвлення поверхні, приємні димові смак і аромат.

Бездимне коптіння засновано на застосуванні коптильних препаратів. Воно може здійснюватися або шляхом занурення риби в розчин коптильної рідини з подальшою термічною обробкою, або в процесі термічної обробки середовищем з дрібнодиспергованої або пароподібної коптильної рідини. У першому випадку попадання коптильних компонентів в рибу відбувається дифузійним шляхом, в другому - по аналогії із звичним димовим коптінням.

Залежно від типу коптильних препаратів, що використовуються (розчин коптильних компонентів у воді, концентрат речовин, що володіють ароматом коптіння і т.д.), виду продукту (вироби холодного або гарячого коптіння з м"яса або риби, сир, консерви і ін.), що виготовляється, а також характеру взаємодії коптильного засобу з оброблюваними продуктами можуть бути застосовані наступні технологічні прийоми:

додавання коптильного препарату безпосередньо в продукт;

витримка заздалегідь підготовленого виробу в коптильній рідині:

ін"єкція коптильного препарату в товщу продукту;

зрошування поверхні виробів розчином коптильного препарату;

обробка продукту в коптильній камері дрібнодиспергованим препаратом;

обробка продукції в коптильній камері в парах коптильного препарату.

Схеми установок для холодного копчення в домашніх умовах

Рис. 1

Для цього варіанту коптильні, у бочці необхідно вирізати дно. Викопати яму діаметром під бочку, завглибшки 35 - 40 см. Прокопати канавку-димар, під кутом до вогнища (ямки) в якій буде багаття (рис. 1). Встановити бочку на цеглу, підклавши під неї декілька металевих прутиків, а простір між бочкою і цеглою промазати глиною. Вогнище, бажано викласти каменем або цеглою. При копченні вогнище і димар прикривати металевими або азбоцементними листами.

Рис. 2

Для цього у верхній частині бочки потрібно зробити отвори, в які вставляються прутики (рис. 2). Підготовлені для копчення продукти підвішуються на гачках (прутики можна класти і на верхній край бочки, але це менш зручно). Бочка встановлюється на цеглу, а в нижній частині бочки прорізається отвір для труби, по якій дим з печі поступатиме в бочку. Піч встановлюється на відстані 3 - 5 м і з"єднується з бочкою трубою. Зверху, при копченні, бочка накривається мішковиною.

Для гарячого копчення великої кількості продуктів в домашніх умовах можна використовувати бочку без дна а вогонь розводити прямо під нею (рис. 3).

Рис. 3

Приклад рецепту гарячого копчення риби

Свіжу рибу вагою в 300-500 гр. не потрошать, а тільки рясно солять крупною сіллю і витримують 3-4 години (крупну - 10-12 годин, а при копченні обв"язують шпагатом, щоб вона не розвалилася). Потім її добре промивають і просушують.

На дно каганця кладуть 2-3 жмені сухих тонких гілочок осики, вільхи, ліщини або ялівцю. Чим тонше і коротше будуть гілочки (можна і тирса), тим краще. Потім укладаються вітки або шматки деревини: вільхи, осики або березових гнилиць. Зверху можна покласти небагато сухого сіна. Потім в каганець встановлюються грати з укладеною на неї рибою. Для поліпшення смаку риби покладете в розріз кожного черевця шматочки моркви і цибулі. Потім каганець закривається і під ним розводиться багаття.

Готовність можна визначити, розламавши одну рибку навпіл. Відсутність крові навколо хребта, легке відставання шкіри, наявність невеликої кількості соку між шкірою і м"ясом свідчить про те, що риба дійшла до кондиції: вона має золотисто-бронзовий колір і ароматний запах.

1.8 Приклади коптилень

ПРОСТА КОПТИЛЬНЯ

Найпростіший варіант коптильні - відро з кришкою (не оцинковане!) або ящик з нержавіючої сталі з кришкою і ручками для установки і зняття з вогню. Всередині на відстані 3-4 см від дна розміщується грати. Грати можна укріпити в декілька ярусів. На дно коптильні рівномірно насипаються стружка або тирса (2-3 жмені на відро).

На гратах розміщується риба, підготовлена до копчення. Коптильня накривається кришкою і ставиться на вугілля. Потрібно стежити за тим, щоб кришка закривалася щільно, але не герметично, оскільки необхідні щілини для виходу диму.

КОПТИЛЬНЯ БЕЗ КІПТЯВИ

Як "чудо-коптильня" використовується гусятниця, придбана в магазині. Кришка ущільнюється стрічковим азбестом за допомогою притисків. Через штуцерний отвір кіптява по гумовій трубці поступає в скляну посудину (трилітрова банка), наповнену водою, і далі або в кватирку, або у витяжку.

ПОЛЬОВА КОПТИЛЬНЯ

У яру або обривистому березі риється шурф завглибшки 25-30 см. На дні спалюється шар вугілля, при цьому одночасно прогріваються стінки коптильні, потім зверху насипається шар тирси. На рівні 10-15 см від тирси встромляються прутки завтовшки приблизно 1,5 см або кладуться грати для розміщення риби. Риба укладається не щільно.

Зверху (на відстані не менше 10 см від риби) шурф накривається шматком брезенту.

Для того, щоб вугілля не задихнулося, слід залишити щілину або прочиняти пологи брезенту.

КОПЧЕННЯ РИБИ В СПЕЦІАЛЬНО СПОРУДЖЕНІЙ ДЛЯ ЦЬОГО ПЕЧІ

У щільному (бажано в глинистому) ґрунті крутого берега риється довге (1,5-2 м) похиле поглиблення (штольня). Там, де штольня виходить на поверхню землі, над нею влаштовується "колосник": на грати з металевих прутиків або ялівцевих палиць укладається ряд або два ряди невеликого каміння (колосник потрібен для затримки полум"я). Над колосником споруджується труба, достатньо широка, щоб в ній можна було розмістити рибу. Трубу роблять з дерну, каміння, інших підручних засобів. Добре для цієї мети підходять старі дерев"яні або залізні бочки без дна. Трубу зверху накривають кришкою, відсовуючи яку регулюють величину отвору для виходу диму. При цьому потрібно стежити, щоб риба не торкалася до стінок і одна до одної. Перед підвішуванням кожну рибку обвивають декількома оборотами шпагату, щоб вона не розвалилася під час копчення.



2. Види магазинів роздрібної торгівлі

Існує величезна кількість видів магазинів роздрібної торгівлі.

Найбільш поширені:

роздрібні торговельні підприємства самообслуговування (self-service retailers) - магазини, які пропонують дуже маленький перелік послуг або не пропонувати їх взагалі, покупці самостійно займаються пошуком, порівнянням і підбором товару;

роздрібні торговельні підприємства з обмеженим обслуговуванням (limited-service retailers) - роздрібні магазини, які пропонують покупцем обмежений спектр послуг;

роздрібні торговельні підприємства з повним обслуговуванням (full-service retailers) - пропонують повний набір послуг своїм покупцям;

універсальний магазин (variety store) - магазини самообслуговування, які спеціалізуються на широкому асортименті товарів. Пропонують більш широкий асортимент, ніж в спеціалізованих магазинах, але менший, ніж в універмагах;

магазин товарів повсякденного попиту (convenience store) - невеликий магазин, розташований поблизу житлового району, який відкритий 7 днів на тиждень і пропонує обмежений асортимент ходових товарів повсякденного попиту;

спеціалізований магазин (specialty store) - роздрібний магазин, який пропонує групу товарів зі значною глибиною асортименту;

універмаг (convenience store) - підприємство роздрібної торгівлі, яке відрізняється великою різноманітністю пропонованих груп товарів, зазвичай включають одяг, товари для дому та господарські товари. Кожною групою товарів займається спеціалізований відділ універмагу, очолюваний фахівцем з постачання або торгівлі товарами даної групи;

супермаркет (supermarket) - великий роздрібний магазин самообслуговування з низьким рівнем цін, невисокими націнками і великим обсягом продажу, який торгує широкою номенклатурою продуктів харчування, миючих засобів та господарських товарів;

універсам широкого профілю (superstore) - магазин, за розмірами приблизно в два рази перевершує звичайний універсам, що пропонує широкий асортимент продовольчих товарів повсякденного попиту, а також набір додаткових послуг, наприклад: хімчистку, поштові, фотопослуги, автозаправки і т. д .;

магазини зі зниженими цінами (дискаунтери) (discount store) продають стандартний набір продукції за низькими цінами завдяки низьким націнкам і великим обсягам продажу;

клуб-склади (warehouse club), або клуб оптовиків (wholesale club), - підприємство роздрібної торгівлі за низькими цінами, яке торгує обмеженою номенклатурою марочних бакалійних товарів, електропобутовими приладами, одягом та іншими товарами, надаючи значну знижку членам цих клубів, які платять щорічні членські внески;

"вбивці" товарних категорій (category killers) - новий напрямок особливо агресивною роздрібної торгівлі за зниженими цінами. Дуже дешево продають товари відомих марок чітко визначеної категорії;

гіпермаркети (hypermarkets) - величезні магазини, поєднують у собі універсам, магазин знижених цін і склад-магазин. Крім продуктів харчування, торгують меблями, електропобутовими приладами, одягом і безліччю інших виробів;

роздрібні магазини, що торгують за готівковий розрахунок і без доставки (cash-and-carry retailers) - великі магазини з низьким рівнем обслуговування, що пропонують дуже великий асортимент товару та надають знижки на велику партію товару ;.

магазин-демонстраційний зал, що торгує за каталогами (catalog showroom) - підприємство роздрібної торгівлі з широкою номенклатурою дорогих ходових марочних товарів.



2.1 Планування торгового залу магазину

Торговий зал магазину - базовий інструмент продажів, тому необхідно приділити особливу увагу його плануванні. Перед вибором варіанта, важливо продумати які методи, стимулюючі покупців купувати товари, будуть застосовані. Як правило, керівникам магазинів рекомендують оновлення та реконструкцію приміщення, а також автоматизацію торгівлі.

Це, безумовно, дієві методи. Але якщо не буде застосована чітка концепція і продумана схема торговельних процесів, ці заходи не зроблять зовсім нічого. Вироблення концепції продажів і планування магазину - це і є побудова раціональної моделі всіх процесів торгівлі, в якій покупці будуть максимально задіяні.

^ Основні принципи

В основі правильного планування торгової площі лежать наступні принципи:

відсутність в торгових залах «мертвих зон»;

максимальне збільшення «гарячих зон»;

регулювання потоку покупців;

функціональність «кожного квадратного метра».

Грамотне планування торгового залу зовсім припускає заповнення вільного простору товаром чи обладнанням. Але кожен метр повинен ефективно використовуватися, бути функціональним.

У країнах Європи та Північної Америки використовують певні параметри: який рівень прибутку повинен приносити один квадратний метр в кожному з форматів торговельних підприємств. Так само розроблені поетапні правила, яким чином цього можна досягти. У Росії поки не представляється можливим розрахувати ці показники, оскільки макроекономіка вкрай нестабільна. Але можна сформулювати фактори, які впливають на дані показники:

відношення площі підсобних приміщень до торгових повинно мати певне співвідношення, при цьому підсобні та торгові приміщення коштує ізолювати один від одного;

приміщення для обробки товару краще зв'язати з торговельними площами для забезпечення оптимального шляху товарів на прилавки;

Торговий залзони розвантаження товарів обов'язково повинні бути зв'язані зі складами;

склади не повинні бути прохідними, вони повинні бути оптимально обладнані і зв'язані з приміщеннями для обробки товарів;

планування магазину повинна дозволяти покупцям купувати товари в мінімальні терміни. Існують наступні показники: вільний доступ до продукції підвищує товарообіг до 70%, а поганий огляд і скрутний доступ можуть знизити його в 2 рази. Тому переміщення по торговим залам має відбуватися вільно. Це стимулюватиме покупців до здійснення спонтанної покупки, а значить може розцінюватися як один з методів стимулювання продажів;

весь асортимент товару, а так само їх споживчі властивості не повинні ховатися від покупців. Для цього повинні бути задіяні всі можливі засоби: специфічні методи продажів, освітлення та багато іншого. Вельми функціонально виділення спеціального обладнання та зон, де будуть представлені новинки або елітні товари. У країнах Європи та Північної Америки саме вони приносять максимум прибутку;

планування магазину повинна передбачати безпеку товарів від крадіжок і псування.

^ Залежність ефективності продажів від площі залу

Обладнання

У країнах Європи та Північної Америки використовують певні параметри: який рівень прибутку повинен приносити один квадратний метр в кожному з форматів торговельних підприємств. Так само розроблені поетапні правила, яким чином цього можна досягти. У Росії поки не представляється можливим розрахувати ці показники, оскільки макроекономіка вкрай нестабільна. Але можна сформулювати фактори, які впливають на дані показники:

відношення площі підсобних приміщень до торгових повинно мати певне співвідношення, при цьому підсобні та торгові приміщення коштує ізолювати один від одного;

приміщення для обробки товару краще зв'язати з торговельними площами для забезпечення оптимального шляху товарів на прилавки;

Торговий залзони розвантаження товарів обов'язково повинні бути зв'язані зі складами;

склади не повинні бути прохідними, вони повинні бути оптимально обладнані і зв'язані з приміщеннями для обробки товарів;

планування магазину повинна дозволяти покупцям купувати товари в мінімальні терміни. Існують наступні показники: вільний доступ до продукції підвищує товарообіг до 70%, а поганий огляд і скрутний доступ можуть знизити його в 2 рази. Тому переміщення по торговим залам має відбуватися вільно. Це стимулюватиме покупців до здійснення спонтанної покупки, а значить може розцінюватися як один з методів стимулювання продажів;

весь асортимент товару, а так само їх споживчі властивості не повинні ховатися від покупців. Для цього повинні бути задіяні всі можливі засоби: специфічні методи продажів, освітлення та багато іншого. Вельми функціонально виділення спеціального обладнання та зон, де будуть представлені новинки або елітні товари. У країнах Європи та Північної Америки саме вони приносять максимум прибутку;

планування магазину повинна передбачати безпеку

товарів від крадіжок і псування.

Контрольно-касові машини

Електронні контрольно-касові машини

що застосовуються в торгівлі, виконують такі операції:

- Ведуть облік отриманих від покупця грошей;

- Друкують чек із зазначенням сплаченої суми шифром (тобто умовним знаком), датою і т.д.;

- Друкують на контрольній стрічці всі реквізити чека, вказують на індикаторі номер секції і наведену суму;

- Видають чек з вартістю покупки і здачі;

- Касові апарати можуть підключатися до ваг, комп'ютера, зчитувача штрихових кодів.

Нові модифікації касових апаратів мають фіскальну пам'ять (Ф.П.) запис в неї відбувається автоматично по касі з обнуленням, тобто після обнуління фінансів звіти не можуть бути змінені, а лише роздруковуються після введення коду податковим інспектором.

Контрольно-касові машини мають наступні основні вузли:

1) пристрій введення;

2) пристрій індикації;

3) оперативно-запам'ятовуючий пристрій;

4) чекопечатающего пристрій;

5) замок режимів і ключі і ін

Пристрій введення представляє собою клавіші для набору сум, номери лічильника секції, номера та паролю касира, клавіші скидання корекції анулювання попереднього та загального підсумку, програмування заголовка чека.

Пристрій індикації складається з двох індикаторів для касира і покупця і показує суми, проведені через касовий апарат, номер секції, суму внеску покупців і здачу і.т.д.

Оперативно-запам'ятовуючий пристрій призначений для підрахунку виручки та контролю. Воно складається з підсумовуючих контрольних та операційних лічильників.

Суммирующие лічильники служать для обліку наростаючим підсумком надходять у касу грошей. Вони можуть бути секційними, підсумковими і для підрахунку приватних підсумків. Ємність підсумовуючих лічильників до дев'яти рядів.

Контрольні лічильники служать для контролю роботи на касовій машині і попередження зловживань. Примусового переведення на нулі контрольні лічильники не мають.

Чекопечатающего пристрій призначений для друкування і видачі чека та друкування реквізитів на контрольній стрічці. Воно складається з друкуючих дисків, механізму фарбування, пристрої чекової стрічки, пристрої для намотування контрольної стрічки (котушки).

Замки і ключі - для замикання касової машини і її окремих частин, зняття показань підсумовуючих лічильників, для перекладу підсумовуючих лічильників на нулі, для тестування, програмування.

Види ЕККА

Автономні ККМ використовуються в магазинах, в яких немає оперативного кількісного обліку на комп'ютерах. Основні марки цього типу: «Самсунг-4615», «Самсунг-250».

Пасивні ККМ набувають підприємства, які збираються проводити в себе автоматизацію. До цього виду ККМ можна віднести: АМС-100Ф, «Елвес-0103Ф», «Штрих-14850Ф», «Штрих-200Ф», а також «Самсунг-4615» та «Самсунг-250» (зі встановленою платою ПТС).

Активні ККМ - це касові термінали, ПОС - термінали.

2.2 Види інструктажів

Вступний інструктаж.

Первинний інструктаж.

Повторний інструктаж.

Позаплановий інструктаж.

Цільовий інструктаж.

Види інструктажів з техніки безпеки

Вступний інструктаж

Проводиться: з усімапрацівниками,які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленніабо зарахуванні до ЗО.

Первинний інструктаж

Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті,лабораторії,де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території ЗО; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо; на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчальногоплану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять

Повторний інструктаж

Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж

Проводиться: З працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перервів роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. З вихованцями,учнями,студентами - в кабінетах, лабораторіях,майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

...