Цільнозернові продукти: світова стратегія здоров’я

Фенольні антиоксиданти пшеничних висівок блокують окиснення ліпопротеїдів низької щільності (LDL) зв'язуванням з аполіпопротеїном-В, що знижує ризик розвитку тромбозу судин [21]. Досліджено, що алкілрезорциноли, як потужні антиоксиданти висівок, інгібують агрегацію тромбоцитів з фібриногеном, стимулюють продукцію тромбоксану та інгібують формування тригліцеридів, що визначає їх потенційну роль у попередженні серцево-судинних патологій [25]. Показано також, що фенольні компоненти висівок, такі як ферулоїльовані олігоцукриди, захищають еритроцити людини від індукованого вільними радикалами оксидативного пошкодження [26].

Як зазначалося, арабіноксилани також є важливим джерелом антиоксидантної активності, оскільки з ними ковалентно зв'язані фенольні сполуки, які у свою чергу вивільнюються в кишечнику під дією травних ферментів і самостійно зумовлюють антиоксидантний ефект [27]. Важливо наголосити, що потужні антиоксиданти, такі як ферулова кислота та більшість фенольних сполук, на ~76 % знаходяться у висівках у зв'язаній формі з арабіноксиланами та іншими неперетравними поліцукридами [28]. Це є дуже важливою особливістю антиоксидантної дії злаків на відміну від овочів і фруктів, де біоактивні компоненти знаходяться і діють як антиоксиданти у вільній або розчинній формі, виявляючи свою активність у верхньому (тонкому) відділі кишечника. Тому зв'язані антиоксиданти висівок мають більш спрямований переважно сайт-специфічний ефект у кишечнику, завдяки чому роль висівок, як джерела антиоксидантів, є навіть важливішою, ніж овочів і фруктів як частини дієти здорового харчування [29].

Одним із ефективних шляхів вивільнення антиоксидантів, зв'язаних з нерозчинним матеріалом клітинних стінок, є потужна ферментативна активність кишкової мікрофлори. Наприклад, кишкова бактеріальна естераза досить ефективно вивільнює із висівок антиоксидант ферулову кислоту. Наголошується особливо на тому, що зв'язані з дієтичною клітковиною перелічені антиоксиданти, такі як поліфеноли, а також каротиноїди, котрі у вивільненому стані здатні істотно поліпшувати фізіологічні властивості й вплив на здоров'я, їх ефекти посилюються у взаємодії з позитивним впливом на здоров'я дієтичної клітковини, як носія цих антиоксидантів. Тобто мова йде про спрямовану комплексну взаємодію антиоксидант--клітковина і їх комбінований позитивний вплив на здоров'я, що властиво злакам і чого немає у овочів та фруктів [30].

У висівках наявні у досить високій концентрації (0,6 %) місткі на сірку амінокислоти, такі як метіонін і цистеїн, які є прекурсорами у біосинтезі внутрішньоклітинного антиоксиданту глутатіону, що ефективно контролює оксидативний статус клітин [31].

Висівки містять також поліфенольні сполуки лігнани, які мають чітко виражені антипухлинні властивості і є посередниками цитостатичних механізмів й апоптозу клітин [32]. Пшеничні висівки разом із зародком містять практично всі вітаміни групи В, такі як тіамін, рибофлавін, ніацин, пантотенова кислота, піридоксин, біотин і фолати у кількості 30,3 мг/100 г у висівках і 12,3 мг/100 г у зародку. Вони містять також вітамін Е і каротиноїди. Такі компоненти висівок, як ферулова кислота, магній, цинк, мідь, інозитоли, полікозанол і мелатонін відіграють важливу роль у підтримці й поліпшенні ментального здоров'я [7, 33].

Фітинова кислота та її роль у харчуванні. Проблемним компонентом зерна у харчовому аспекті є фітинова кислота, яка наявна у зерні злаків у формі міоінозитолгексафосфату (myoinositol hexaphosphate), або фітатів. Близько 90 % фітатів знаходиться в алейроновому шарі й ~10 % у зародку. Загальний вміст фітатів у зерні пшениці становить 1,13 % у перерахунку на суху речовину [34]. Вміст фітатів варіює залежно від фракції зерна. Так, у білому борошні вміст фітатів на суху речовину становить 200-400 мг/100 г, у цілозмеленому зерні -- 600-- 1000 мг, а у висівках -- 3116--5839 мг/100 г [35].

Більшість мінералів у зерні пшениці виявляються у формі комплексів з фітиновою кислотою. Дозріле зерно пшениці має високу активність ферменту фітази, який гідролізує фітати і робить мінерали біодоступними. Однак фітати зерна розглядаються у харчуванні людини як антинутрієнти, оскільки біодоступність таких мінералів, як залізо, магній, цинк і кальцій знижується у разі їх наявності у формі органічних комплексів з фітиновою кислотою. Мінерали у таких комплексах не можуть легко засвоюватися у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) людини, і тому фітати класифікуються як антипоживні компоненти зерна [36].

Яскравий приклад зв'язування фітиновою кислотою кальцію наведено в одному з досліджень на групі жінок-волонтерів, де спостерігали зниження засвоювання кальцію за вживання висівок пшениці у дозі 16 г/день. Причому негативний вплив висівок на засвоювання кальцію був навіть за підвищення кальцію у харчовій дієті до 75 ммоль. З чого зроблено висновок, що фітинова кислота здатна зв'язувати кальцій у біонедоступну форму з будь-якої їжі з найвищим вмістом кальцію. Ці дослідження стали підставою для застереження, що високий вміст висівок у їжі може мати фізіологічним наслідком остеопороз кісток [37]. Однак цей висновок не підтвердився в інших як короткотермінових (4 тижні), так і довготермінових (2 роки) дослідженнях, в яких було чітко продемонстровано, що вживання з їжею висівок не має жодного істотного негативного впливу на зміну біомаркерів фізіологічного здоров'я кісток як у молодих, так і дорослих чоловіків-волонтерів [38]. Подібні висновки були зроблені в інших дослідженнях, а тому вірогідні дані, які вказували б на негативні наслідки впливу на метаболізм кісток дієти з вмістом пшеничних висівок, наразі відсутні [33].

Ефективність засвоєння організмом цинку також залежить від кількості вживаних фітатів. Клінічними дослідженнями доведено, що харчова дієта з високим вмістом фітатів (висівок) потребує додаткового поповнення цього мінералу через вживання інших багатих на цинк продуктів. Наразі дієти США і Канади з типовим співвідношенням фітати/цинк, що дорівнює 2, рекомендують додатково вживати 7,1 мг цинку для жінок і 9,0 мг цинку для чоловіків. Дієта США з співвідношенням фітати/цинк 8 рекомендує додатково 9,2 мг і 13,4 мг цинку для жінок і чоловіків, відповідно [39]. Отже, загальний висновок свідчить, що підвищене вживання цільнозернових продуктів (висівок) негативно пов'язане зі статусом цинку в організмі людини, RNI (reference nutrient intake) у цьому випадку потребує коригування [33].

До сьогодні серед вчених-нутриціологів немає консенсусу щодо впливу вживання висівок на біодоступність заліза [40]. Одні автори вважають, що висівки спричинюють негативний ефект на засвоєння заліза [41]. Інші ж такої залежності не спостерігають [42]. Однак у осіб вегетаріанців, у яких споживання фітатів загалом вище, ніж у осіб всеїдних, може спостерігатися дефіцит цинку й заліза, і запаси цих мінералів у організмі можуть потребувати корекції [43]. Водночас численні дослідження свідчать, що у вегетаріанців статуси цинку і заліза є цілком адекватними, що можна пояснити фізіологічною адаптацією ШКТ і його здатністю посилити абсорбцію цих мінералів, незважаючи на навність в дієті фітинової кислоти [44]. Крім того, компоненти клітковини інулін та олігофруктоза діють як потенційні поліпшувачі біодоступності мінералів у рослинних дієтах з вмістом фітинової кислоти [45]. Такі каротиноїди як лікопін, лютеїн і зеаксантин також здатні на 8,4--14,4 % посилювати абсорбцію мінералів за вживання продуктів із пшениці [46]. Технологічні прийоми виготовлення продуктів із зерна пшениці (пророщування, ферментація, випічка), що спричинюють гідроліз фітатів, також істотно позитивно впливають на біодоступність мінералів [47].

Проте фітинова кислота пов'язана не лише з харчовими проблемами, вона виконує в організмі людини також і важливу позитивну харчову функцію. Наприклад, вона сприяє сповільненому всмоктуванню харчових компонентів у кишечнику, знижує вміст шкідливого холестерину в крові, протидіє гіперкальцінемії і утворенню каменів у нирках, має антиканцерогенний ефект та виявляє антиоксидантну активність [33]. Антиоксидантна активність фітинової кислоти пов'язана з її здатністю хелатувати катіони заліза й міді [48].

Дієтична клітковина пшениці, вплив на здоров'я. Вміст різних видів дієтичної клітковини за ознакою розчинності: загальної, нерозчинної і розчинної клітковини у пшеничних висівках наведено у табл. 3.

Європейська рекомендована норма споживання дієтичної клітковини становить 25 г/день. Однак, наприклад, у Великій Британії фактичне денне вживання дієтичної клітковини становить лише 18 г. Загалом у Європі середнє денне споживання дієтичної клітковини варіює від 10 до 20 г серед дітей і 16--29 г серед дорослих (EFSA--2010, European Food Safety Authority). Це загальна рекомендація, що не враховує типи дієтичної клітковини [33].

Численні клінічні дослідження останніх років свідчать про важливу роль висівок пшениці, як джерела дієтичної клітковини і цінних харчових інгредієнтів, у протидії низці захворювань, зокрема тяжких, таких як різні види раку (особливо кишкового тракту), серцево-судинні патології, ожиріння, дивертикулярні хвороби, хронічний закреп і подразнення кишечника (IBS) [7].

Пшеничні висівки проти раку. Одне з найтяжчих захворювань людства -- рак. Авторитетна європейська інституція The European Prospective Investigation into Cancer and Nutrition (EPIC) з метою зниження ризику раку кишкового тракту (щонайменше на 40 %) рекомендує вживати дієту, насичену клітковиною [49]. Для прикладу, в одному з ранніх досліджень упродовж 4 років вивчали у волонтерів з родинними зв'язками вплив дієти з висівками пшениці на розвиток аденоматозного поліпозу (попередник раку кишечника). По закінченні періоду дослідження спостерігали істотне зниження кількості поліпів (зниження ризику раку) навіть у пацієнтів, які вживали всього 50 % від рекомендованої денної норми пшеничних висівок [50]. У іншому досліді було фіксовано вірогідне зниження вмісту фекальних жовчних кислот за систематичного вживання 13,5 г/день пшеничних висівок. Жовчні кислоти розглядаються як фактори підвищеного ризику раку кишечника [51].

Австралійський проєкт з попередження злоякісних поліпів (АРРР) повідомив, що у спеціальних дослідженнях дієта, яка включала 25 г/день пшеничних висівок, сприяла зниженню ризику виникнення злоякісних поліпів у кишечнику і може розглядатися превентивним харчовим чинником протидії злоякісним пухлинам кишечника [52].

За результатами проведених досліджень захисного ефекту пшеничних висівок проти ракових пухлин кишечника було запропоновано три механізми, які мали би пояснити цей феномен [53]. Перший механізм -- це ефект розбавлення фізичною масою висівок, зниження концентрації у кишечнику канцерогенів і їх промоторів, короткий час транзиту калових мас у кишечнику й обмеження доступу канцерогенів до клітин епітелію кишечника. Пояснення другого механізму доповнює перший. Пшеничні висівки порівняно з іншими видами дієтичної клітковини (пектин, гуарова камедь, висівки вівса і целюлоза) найефективніше знижують концентрацію канцерогенів у кишечнику і забезпечують найкоротший час транзиту калових мас [54]. Третій механізм пов'язаний з ефектом ферментації висівок кишковими бактеріями і утворенням в результаті коротколанцюгових жирних кислот (SCFA, short chain fatty acids), особливо бутенової та бутиратів. Коротколанцюгові жирні кислоти спроможні модулювати канцерогенез через їх ефект на проліферацію, диференціацію і апоптоз клітин колоноцитів, а також здатні стимулювати імунну систему кишечника. Причому ефекти SCFA на колоноцити відрізняються у нормальних клітинах і клітинах, трансформованих у ракові. Бутирати, наприклад, пригнічують ріст ракових клітин, і навпаки, стимулюють проліферацію нормальних клітин кишкового епітелію [55]. Незважаючи на те що висівки вівса, приміром, продукують у кишечнику більше бутиратів, аніж висівки пшениці, останні все ж показують вищу ефективність захисту кишечника проти ракових пухлин [56].

Є свідчення про ще один можливий захисний механізм пшеничних висівок від раку кишечника. Висівки пшениці пригнічують синтез ДНК і проліферацію клітин кишкового епітелію саме у пацієнтів з високим ризиком канцерогенезу [57].

Крім цих механізмів показано також, що фітати висівок блокують активацію ферменту РІ-3 кінази, що зокрема посилює апоптоз ракових клітин і може слугувати захисним фактором проти розвитку колоректального раку [58]. Є також дані про те, що деякі компоненти висівок пшениці, такі як бета-ситостерол, можуть також сприяти захисту кишечника від раку [59].

І найновіші дані про захисні механізми пшеничних висівок проти колоректального раку свідчать, що серед них може бути явище, зумовлене ефектом синергізму між метаболітом кишкових бактерій SCFA бутиратом, який вони синтезують переробляючи висівки, та одним з основних фітохімічних компонентів пшеничних висівок 5-nалкілрезорцинолом С21 (21 атом вуглецю в молекулі). В результаті синергічного антиракового ефекту пригнічується злоякісний ріст і активується апоптоз клітин ракової пухлини (рис. 2).

Рис. 2. Механізм синергічної захисної дії висівок пшениці проти раку кишечника [60]

цільнозерновий висівка пшениця здоров'я

Проте пшеничні висівки здатні попереджувати і блокувати злоякісні пухлини не лише кишечника. Подібний ефект пшеничних висівок помічений також у зв'язку з раковими пухлинами грудей у жінок на стадії пре-менопаузи. В якості механізму причинного зв'язку ефекту висівок із раком грудей вважають, що клітковина висівок здатна зв'язувати і виводити з організму гормон естроген, який безпосередньо є причиною появи злоякісних пухлин цього органа [61].

Пшеничні висівки мають також потужні антиоксидантні властивості, оскільки багаті на флавоноїди, фенольні кислоти, токофероли, лігнани, фітостероли і каротиноїди, які мають цілий ряд позитивів для здоров'я [62]. Антиоксидантні властивості пшеничних висівок пов'язані насамперед із наявністю фенольних кислот, особливо ферулової кислоти, яка знаходиться у висівках у зв'язаному нерозчинному стані. Важливо, що технологічні операції, такі як помел зерна, електростатична сепарація помелу, ультратонке подрібнення зерна не лише підвищують біодоступність фенольних кислот та інших біоактивних компонентів пшеничних висівок, а й підвищують активну площу біоактивної поверхні та її антиоксидантну спроможність, що робить висівки вельми корисним для здоров'я функціональним харчовим інгредієнтом [63].

Висівки пшениці й серцево-судинні патології. Наразі виконано достатньо багато ґрунтовних наукових досліджень, які свідчать про здатність висівок пшениці, як компонента харчування, знижувати ризик коронарної хвороби серця і загалом ризик серцево-судинних захворювань [64]. Одним із найдослідженішим і достеменно доведеним експериментально є ефект пшеничних висівок на вміст у кров'яному руслі холестерину. В одному досить коректно поставленому клінічному досліді упродовж трьох тижнів волонтери харчувалися сніданком із вмістом 13,5 г клітковини у формі пшеничних висівок. Наприкінці досліду у пацієнтів спостерігали зниження холестерину у сироватці крові в середньому від 5,576 до 4,385 ммоль/л [65]. У іншій масштабній роботі досліджували залежність між харчовою дієтою з вмістом висівок різних злаків, включно з пшеничними, та ризиком серцево-судинних захворювань. По завершенню дослідження зроблено висновок, що дієта з включенням висівок дає змогу помітно знизити вміст холестерину у сироватці, вміст шкідливих ліпідів, вміст глюкози в крові, поліпшити серцеві функції, нормалізувати артеріальний тиск, контролювати масу тіла, а вживання висівок може бути взагалі стратегією у зниженні ризику коронарної хвороби серця [66].

Найповніший аналіз досліджень зв'язку між вживанням висівок і серцево-судинними захворюваннями виконаний групою фахівців з наукових установ Австралії і Великої Британії. Автори цього дослідження зробили системний аналіз 1909 наукових праць, опублікованих до 2018 р., в яких вивчали вплив висівок, як компонента харчування, на комплекс біомаркерів, пов'язаних з серцево-судинними захворюваннями. В результаті цього масштабного аналізу зроблено беззаперечний висновок про те, що вживання висівок у вигляді цільнозернових продуктів, чи продуктів з додаванням висівок, чітко пов'язано зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань. Дієтична клітковина, а також інші харчові компоненти, що входять до складу пшеничних висівок, відіграють надзвичайно важливу роль як потужні кардіопротекторні чинники. У випадках, коли в їжу використовували продукти із цільного зерна, а не безпосередньо додані висівки, описаний зв'язок був дещо нижчим і затухав, коли з дієти висівки були вилучені взагалі. Автори також підсумовують, що крім дієтичної клітковини у висівках наявні й інші доволі потужні кардіопротекторні чинники, роль яких має бути достеменно вивчена. Автори дослідження наголошують, що отримані ними фундаментальні узагальнені висновки про роль висівок у зниженні ризику серцевосудинних захворювань мають бути неодмінно враховані у публічних ініціативах, спрямованих на популяризацію здорового харчування, а також у дієтичній практиці. Також потрібно наголошувати не лише на користі вживання цільнозернових продуктів, а особливо зосереджувати увагу на вживанні продуктів з додаванням висівок, де дозу доданих висівок можна регулювати залежно від клінічних рекомендацій. Понад те, додавання висівок до цільнозернових продуктів ще більше підвищує кардіопротекторний ефект здорової їжі. Автори наполягають на необхідності подальших досліджень з метою вивчення механізмів протекторної дії висівок проти серцево-судинних захворювань, а також вивчення ролі окремих компонентів висівок у протидії серцевим і судинним патологіям, визначенні протекторних ефектів висівок залежно від доданої до їжі дози висівок. Всі ці системні знання мають бути доведені до практичного використання у харчовій індустрії. Автори зазначають, що вкрай важливо у подальшому опрацювати послідовну, методологічну й кількісну систему для розрахунків і рекомендацій щодо вживання цільнозернових продуктів та продуктів з доданими висівками [67].

Висівки пшениці, антидіабетичні властивості. На цукровий діабет типу 2 страждають 30 млн людей у світі. За період від 2000 по 2025 рр. число хворих на цю недугу подвоїться. Цукровий діабет є причиною 3,2 млн смертей у світі щорічно, і ця кількість невпинно зростає [68]. Дослідження останніх років свідчать, що пшеничні висівки, які досі використовувалися у світі лише як корм для тварин та з індустріальною метою, можуть успішно використовуватися як харчовий компонент для усунення ускладнень зі здоров'ям, пов'язаних із цукровим діабетом [69].

Цій темі присвячений фундаментальний огляд численних досліджень, зроблений індійськими вченими [70]. У ньому наведено досить багато прикладів позитивного зв'язку висівок, як компонента харчування людей і корму для тварин, з можливістю ефективного гіпогліцемічного контролю рівня цукру у кров'яному руслі як людей, так і тварин. Одним із компонентів висівок з потужним гіпогліцемічним ефектом є алкілрезорциноли. Крім алкілрезорцинолів гіпогліцемічний ефект зафіксовано у кількох біоактивних пептидів, що містяться у висівках пшениці, зокрема лейцинаргінінпроліну та лейцинглутамінпроліну. Вони беруть участь у репресії ферменту angiotestin 1-converting, який є однією з причин оксидативного стресу, а також містять амінокислоту лейцин, яка бере участь у молекулярному гілкуванні білкової молекули і регулюванні ліпідного метаболізму через активацію АМР-активованої протеїнкінази (AMPK) з сигнальними функціями. Адже посилений оксидативний стрес і зниження функції АМРК є головними патогенними чинниками неалкогольного стеатогепатиту (запальне хронічне захворювання печінки, пов'язане з інсулінрезистентністю). Ці аутолітичні пептиди пшеничних висівок розглядаються як потенційні лікарські засоби проти стеатогепатиту.

Фітинова кислота висівок також спричинює гіпогліцемічний ефект опосередковано через кілька механізмів, таких як, наприклад, зв'язування з протеїнами, тісно асоційованими з крохмалем, зв'язування з травними ферментами, хелатування кальцію, необхідного для активації альфа-амілази, безпосереднє зв'язування з крохмалем, вплив на желатинізацію крохмалю у кулінарних процесах. Автори огляду роблять висновок про надзвичайну цінність висівок пшениці у харчуванні хворих на діабет типу 2. Висівки не можна вважати радикальним харчовим чинником проти цукрового діабету, однак вони здатні істотно знизити дегенеративні явища, які тісно пов'язані з наслідками цієї тяжкої патології. Автори особливо звертають увагу на потенційні лікувальні властивості препаратів, отриманих за різними технологіями екстракції із пшеничних висівок біоактивних компонентів розчинниками [71].

Пшеничні висівки і здоров'я шлунково-кишкового тракту. Висівки тісно пов'язані зі швидкістю та ефективністю транзиту калових мас через кишковий тракт (КТ), що надзвичайно важливо як для здоров'я ШКТ, так і для здоров'я всього організму, оскільки калові маси містять токсини і канцерогени, та чим довше вони перебувають у кишечнику, тим вищий ступінь інтоксикації організму [72]. Загалом швидкість транзиту калових мас через КТ має низку позитивних ефектів, перелічених у табл. 4.

Ефект прискореного транзиту калових мас через КТ особливо помітний за вживання клітковини злаків, насамперед у формі некрохмалистих поліцукридів, на вміст яких багаті висівки пшениці [73]. Особливо важливо, що висівки пшениці мають настільки сильний ефект на швидкість транзиту калових мас і ефективність випорожнення КТ, що вони прийняті як референтний стандарт при порівнянні за цією характеристикою інших продуктів харчування [72].

Механізм ефективності висівок у їх дії на швидкість транзиту калових мас криється у тому, що вони сприяють істотному збільшенню об'єму і маси випорожнення. Встановлено, що вживання 30 г висівок в день асоційовано зі зростанням до 52,4 г маси сирого випорожнення [74]. Причому пшеничні висівки сприяють збільшенню вмісту у калових масах таких цукрів як глюкоза, арабіноза, ксилоза та маси перетравленого рослинного матеріалу порівняно з висівками, наприклад, вівса. Однак висівки вівса мають сильніший ефект порівняно з висівками пшениці на ріст і накопичення у КТ бактеріальної маси.

За вживання висівок пшениці збільшення об'єму калових мас пов'язано переважно з неперетравленою клітковиною (50-60 %) та часткою бактеріальної маси (12-17 %), при цьому частка води у калових масах не підвищується [75].

ТАБЛИЦЯ 4. Позитивні ефекти висівок на транзит калових мас кишечника [72]

Підвищення об'єму калових мас, що тісно пов'язане з їх транзитом в КТ, залежно від складу харчового раціону слугує важливим показником функціонування КТ. Так, навіть європейські інституції, такі як European Food Safety Authority та UK Scientific Advisory Committee визначили, що 1 г пшеничних висівок збільшує калові маси до 5 г, тоді як клітковина фруктів і овочів -- 4,1 г, псиліум (лушпиння індійського подорожника) -- 4 г, продукти із сої -- 2,5 г, і пектин найменше -- 1,2 г (SACN, Scientific Advisory Committee of Nutrition, 2008). Висівки пшениці особливо ефективно впливають на транзит калових мас. Установлено, що додавання до харчового раціону всього 20 г висівок щоденно зменшує час транзиту від 2,75 до 2,0 днів. Водночас висівки пшениці здатні знизити надто швидкий транзит (менше ніж 1 день). Імовірною причиною впливу пшеничних висівок на швидкість транзиту калових мас є високий вміст у висівках целлюлози і геміцеллюлоз, які ефективно пом'якшують консистенцію калових мас і випорожнень. Нерозчинна клітковина, як основний компонент пшеничних висівок, не може бути ферментованою кишковою мікробіотою, саме тому вона підвищує об'єм калових мас та скорочує тривалість транзиту калових мас і полегшення випорожнення кишечника. Розчинна ж клітковина висівок ферментується кишковою мікрофлорою, що приводить до росту бактеріальної маси, а відтак об'єму і маси випорожнень [33, 76].

Пшеничні висівки як пребіотик. Роль кишкової мікрофлори у функціонуванні організму людини є стратегічно важливою у сенсі позитивного впливу на здоров'я. Водночас склад і функціонування кишкової мікрофлори значною мірою залежать від харчової дієти та вмісту в ній пребіотиків. Пребіотики за визначенням -- це неперетравлювані харчові компоненти, які селективно позитивно впливають на розмноження і функціонування одного чи лімітованого числа видів кишкових бактерій [77]. Останнім часом активно зростає кількість експериментальних доказів позитивного впливу пребіотиків на здоров'я кишечника, а також на зниження ризику раку КТ і серцево-судинних патологій [65]. Компоненти-пребіотики розчинної дієтичної клітковини пшеничних висівок, включно з бета-глюканами, ферментуються кишковою мікрофлорою до коротколанцюгових жирних кислот (SCFA), що приводить до фізіологічних змін у функціонуванні кишечника, поліпшується випорожнення, водопоглинальна спроможність кишкової маси і в'язкість вмісту кишечника. Бутанова кислота і її солі бутирати слугують біологічним «паливом» колоноцитів кишкового епітелію, а також знижують рН кишечника, протидіючи розвитку патогенних бактерій. Виявлено важливі позитивні зміни у функціонуванні мікрофлори кишечника після вживання пшеничних висівок у вигляді цільнозернових продуктів, що виявлялося у зміні маркерів функціональної активності кишечника, включно з вмістом ферулової кислоти та SCFA [65].

Пшеничні висівки проти ожиріння. Епідеміологічні дослідження однозначно вказують на зворотний зв'язок між вживанням дієтичної клітковини і надлишковою масою тіла та ожирінням. Дієта з вмістом клітковини сприяє швидкому насиченню та зниженню вживання з їжею надлишкової енергії [78]. Завдяки в'язкій консистенції розчинна клітковина пшениці має сильний ефект як чинник, що регулює зниження апетиту і надмірне вживання їжі. Понад те, вона також впливає на активність апетитрегулювальних гормонів [79].

Поліаміни у висівках пшениці. Розглядаючи висівки пшениці як надзвичайно цінний продукт для здоров'я людини, слід акцентувати увагу також на ще одній важливій особливості висівок, пов'язаній із зародком пшениці, який є невід'ємною частиною технологічних висівок. Йдеться про складові компоненти зародка пшениці, роль яких за впливом на здоров'я людини важко переоцінити -- це поліаміни.

Поліаміни наявні в усіх живих організмах, але серед досліджених об'єктів найвища їх концентрація знайдена у зародках пшениці (рис. 3).

Поліаміни -- це низькомолекулярні азотисті речовини, які синтезуються на основі амінокислоти орнітину за участі ензиму орнітиндекарбоксилази. У молекулярній структурі поліамінів наявні одна або кілька аміногруп, що класифікуються як спермідин, спермін і путресцин. Їх хімічна структура відрізняється високою стабільністю та резистентністю до кислот і лугів, але вони добре розчинні в гідроксильних середовищах, таких як вода й алкоголь [81]. Поліаміни беруть участь у багатьох стратегічно важливих процесах, таких як проліферація та диференціація клітин, біосинтез білків, транскрипція РНК, стабілізація негативного заряду ДНК, апоптоз клітин, ревіталізація (відновлення життєдіяльності) клітин, і мають також антиоксидантні властивості [82]. Численні дослідження доводять надважливу роль поліамінів у підтримці здоров'я людини [83]. У зв'язку з антиоксидантним і протизапальним ефектами вони відіграють помітну роль у попередженні таких хронічних патологіи, як серцево-судинні (гіпертензія, патології серця, міокардіальний фіброз) та діабет [84]. Понад те, поліаміни тісно пов'язані із захисним ефектом проти старіння організму і характеризуються як біоактивні сполукипромотори, що сприяють подовженню тривалості життя [85]. Вони також індукують аутофагію і знижують ацетилування гістонів, які є критичними процесами у клітинному гомеостазі та старінні організму [86].