Пастельний живопис

У творчості 3. Є. Серебрякової продовжувало розвиватися і глибоко особисте, особливо яскраво проявилося в роботі над автопортретами: у них наївне кокетство дівчата змінювалося то виразом почуття материнської радості, то ніжною поетичної смутком.

Французький період творчості художниці відзначений, як і більш ранні, інтересом до натури. Портретні роботи на замовлення і для себе, численні начерки, що фіксують вуличні сценки, швидкі літні замальовки природи, зроблені в маленьких курортних містах,-і завжди точна передача реального відчуття, впевнена, тверда манера. Дві поїздки в Марокко в 1928 і 1932 роках дозволили художниці зануритися на час в нову для неї атмосферу життя південного народу. Серія марокканських робіт - свідчення майстерності Серебрякової - портретиста і пейзажиста.

На відміну від багатьох російських художників, що створювали за кордоном ретроспекції на російські теми, Серебрякова, звикла працювати з натури, не залишила подібних творів. Але її почуття зв'язку з російським мистецтвом з роками не слабшав.

Особливе місце займають петербурзькі пейзажі Добужинського. Ефемерність, крихкість техніки пастелі втілюють поетичну метафору Петербурга XX століття - мрячну хибкість його атмосфери, тривожний подих міста, що вгасають фарби.

І у 1967 році в Парижі у віці 82 років Зінаїда Серебрякова померла. У теперішній час роботи 3. Серебряковой користуються великим попитом у колекціонерів усього світу, доказом чого може служити останній лондонський аукціон «Сотбі», де картина 3. Серебряковой «Оголена» була куплена за 320 тис. доларів.

Витончена декоративність пастелі, її підкреслена ефектність відрізняють ескізи декорацій Головіна, Сапунова, театральні добутки й архітектурні пейзажі Рериха, особливий жанр театралізованого портрета, що займає велике місце у творчості художників «Світу мистецтва» («Іспанка», «Портрет Е.А.Смирнової» - А.Я.Головіна).

Станіслав Виспіанський (1869 - 1907) - найталановитіпшй митець в об'єднані «Млода Польша». Виспіанський дуже багатопланова особистість -художник, поет, драматург і графік. В 1890 -1894 роках робить перші проби пастеллю. Так як по словам самого художника с фарбами олійними він був у постійній не в згоді. Тому він обрав фаворитом техніку пастелі. Валери пастельної техніки відповідали артистичним потребам Виспіанського, його темпераменту, який прагнув швидше занотувати образи в його голові. Для цього було достатньо 15 - 20 хвилин, максимум година. С. Виспіанський малював портрети своєї родини, друзів, знайомих та особливо дітей. Художник створює свої портрети на контрасті живих і плоских плям світла обрамлених в примхливу, гнучку лінію. Тло в його роботах виконує декоративну функцію - в основному це нейтральні кольори зелений або сірий. Виспіанський заповнює тло аксесуарами або килимом квітів. Портрети дітей художника дуже зворушливі, надзвичайні, мрійливі и меланхолічні. («Голова Бленки»). В 1898 - 1899 роках намалював одну з своїх видатних картин - «Хохоли». В цієї картині художник показав алегоричне бачення сучасного стану польського суспільства, розвинуте далі художником у драмі «Вессілля». Створений Виспіанським образ витримав в блакитних, фіолетових і бронзових кольорах - показує у світлі двох ліхтарів хоровод 12 снопів тобто холів зв'язаних із соломи, їх несамовиті тіні які відбиваються у воді. На тлі картини ми бачимо образ Вавильськоого собору. Виспіанський надав вагу композиції Басне подібного характеру «Скарби Сезама». Тут художник зображує мотиви легенди про хлопця який в ніч Івана - Купала знаходить скарби. Цими скарбами художник відображає сили природи. Фантазія митця наповнює таємні риси тіл коріння, утворює апофеоз нескорених сил природи. Також Виспіанський створює монументальні вітражі які нагадують твори Міке. Наприклад у вітражі «Боготець» Господь уособлює всевладну міць, яка створює в космосі нові світи.

До техніки пастелі зверталися, ще такі художники як: Ян Станіславський, є одним з найбільших представників польського модернізму. Його пензлю належать переважно пейзажі - невеликі, написані яскравими фарбами, повні світла. Не можливо не згадати Тетяну Яблонську - творчості якої властивий широкий жанровий діапазон: художниця пише портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини.

Яблонська відійшла від академічної манери соцреалізму: вона увібрала в свій живопис традиції народної настінного розпису з її декоративністю, насиченими кольорами, конкретної предметністю навколишнього світу. У її творах створені життєстверджуючі образи сучасників і рідної природи. Художниця вже не могла працювати олією, вона почала працювати тільки пастеллю.

Дивлячись на пастелі Тетяни Яблонської, починаєш розуміти те, про що часто говорять люди похилого віку. Наприклад, що старість - це звуження перспективи і позбавлення від другорядних деталей. Художниця готова позбутися майже від усього: навіть дерева і кімнатні квіти в її роботах здаються лише приводом, колірної увертюрою, що виводить до відчинених, навантаженого у власну безмір неба.

Вона і малює головним чином небо - в оточенні статистів-дерев, обмежене рамою вікна, перекликається з букетом волошок і пролісків, небо як величезну палітру, нескінченне колірне лоно, де виникають і розчиняються будь-які предмети.

Колір - не просто головний компонент у мові Тетяни Яблонської. Матеріальність кольору, так непокоїть її все життя, в нових роботах не пішла, але переродилася - пастельні малюнки передають вже не мальовничу щільність світу, а саму його духовну субстанцію.

Точніше інших на відкритті виставки сказав про це учень художниці Тиберій Сільваші: за його словами, новий живопис Тетяни Яблонської, як у пізнього Рембрандта або Тиціана, виривається зі звичних норм і встановлює зовсім іншу естетику.

У камерних пейзажах останніх років особлива роль належить вікну, що зв'язує і розділяє простір кімнати з життям природи.

Віконне скло по суті стає у Тетяни Яблонської аналогом полотна або картону: для прикутого до ліжка опинитися по той бік вікна так само неможливо, як для глядача - фізично перенестися в простір картини. Залишається лише зуміти побачити світ, що відбивається в цьому склі. І перетворити його за законами своєї естетики.

1.4 Сучасні майстри пастельного живопису

Багато художників вибрали пастель засобом художнього самовираження. Деякі використають її поряд з олією або акриловими фарбами. Головне - довідатися й освоїти можливості обраної техніки, а також навчитися бачити, що можуть дати тобі як художникові гарне жіноче плече, складки недбало кинутої тканини, неясне сутінкове світло або просто квітка.

У теперішній час знову відроджується інтерес художників до пастелі. Тут і легкі, повні ліризму роботи Емілії Кастаньеди, що дивиться на мир немов крізь серпанок чуттєвості.

Ці роботи демонструють величезні можливості пастелі, що дозволяє будь - якому художникові виразити свої почуття. Пастель може бути використана й у прикладних видах живопису, зокрема в рекламі й ілюстрації. Приклад тому - роботи американських художників Боба Грэма й Карен Макдональд. Створені за допомогою аэрографа і інших ультрасучасних засобів, вони показують, чого можна домогтися при багатій уяві.

Серед відомих художників - пастелістов України слід зазначити: Тетяну Шевченко - заслуженого художника автономної республіки Крим, До теперішнього часу як пастелі, так і текстильні твори Т. Шевченко знаходяться в музеях України, Росії, в приватних колекціях Франції, США, Ізраїлю, Бельгії, Швейцарії, Японії, Австралії, ФРН і Італії. З 1994 року пастелі художниці були представлені на аукціонах в Цюріху, в Мюнхені, в Дюсельдорфі, в Парижі. Творчість автора охоплює багато жанрів живопису - натюрморт, пейзаж, жанрова композиція, картини духовного змісту, що відображають погляд художника на християнські цінності. Але особливе місце в творчих пошуках Т. Шевченко займають портрет і оголена натура, які як чарівна коштовність підкреслюють багатство фантазії і особлива чарівність, що таяться в крихкості і скороминущості людського життя. Приклади картин наведені у додатках.

Петра Гулина, Ірини Минько - Мурашко - художники що працювали також в темниці пастелі.

Михайло Бондаренко, народився в місті Єльці в 1946 році. У Суворовському училищі захопився живописом, і це захоплення зберіг на все життя. З 1972 року брав участь в міських, обласних, групових виставках міста Пермі. Останні 14 років працює в техніці пастелі. Серед численної техніки станкової графіки він віддає перевагу одній з найскладніших і трудомістких - пастель. У своїх віртуозних пастелях М. Бондаренко створює дуже індивідуальні ліричні пейзажі, гранично виразні, деколи драматичні по звучанню. спостерігає мінливі, деколи невловимі, але завжди поетичні стани уральської природи. Іноді в його прікамськие пейзажі включаються прикмети проживання людини - стіг сіна, хатинка або церква на горбі, але найчастіше він пише так званий «чистий» пейзаж, упиваючись його красою і поезією. Графічні образи художника Михайла Бондаренко відрізняються емоційною повнотою, романтичним настроєм. Манера малювання у нього м'яка, ніжна, справді віртуозна. Гнучка експресивна лінія, легке штрихування і розтушовування створюють особливе емоційне середовище, в яке глядач входить легко і вільно.

М. Бондаренко - тонкий, перспективний, такий, що багато обіцяє графік. Його пастелі користуються великим успіхом любителів живопису, особливо, цінителів пейзажної пастелі. У додатках приклади робіт художника.

Вікторія Костенко вона була першою ластівкою у використанні пастелі, і вона досконало оволоділа можливостями цієї своєрідної техніки, розкрила не лише її графічність, але й живописність. У її творах тонко знайдені м'які колірні співвідношення, їх чистота перетворювала поверхню аркуша в цілісне оксамитове живописання, а лінійні и можливості надавали чіткість малюнку.

Багато творів художниця присвячує жінці-матері й трудівниці, дітям, старому новому у їх єдності, казковим і сценічним образам. І виконує все з жіночою теплотою, добрим материнським чуттям. Прикладом таких відносин є картина «Свіжий хліб», де художниця яскраво підкреслює тепло та материнську любов. Пейзажні твори її прекрасні у своїй скромності й простоті завдяки настроям і красивому кольору. У майстрині були живописні картини, чудові натюрморти з щедрістю ображеного й щедрістю живописної мови. живопис пастель мистецтвознавство

Висновки

Техніка пастелі була відома давно, гіпотетично походження пастелі як такої відносять до другої половини XV сторіччя, коли виник інтерес до багатобарвного малюнка. Свого повного розквіту пастельний живопис досяг в XVIII столітті, головним чином у Франції. Мистецтво пастелі було надзвичайно популярним: нею захоплювалися глядачі, її оспівували у віршах і прозі. Наприклад німецький живописець і теоретик мистецтва Антон Рафаель Менгс порівнював твори, виконані в техніці пастелі з «метеликами в квітнику мистецтва» маючи на увазі рідкісну красу цих творів і їх надзвичайну крихкість. Найбільш яскравими представниками техніки пастелі вважаються Розальба Каррьера, Моріс Кантен де Латур, Жан Батист Сімеон Шарден і Жан Етьен Ліотар, Франсуа Буше, Жан Батист Перроно, Жан Антуан Ватто та інші. Подобалося працювати пастеллю й таким художникам як: Серов, Левітан, Серебрякова, Кіпренський, Веніцианов, Борисов-Мусатов, Боклевский, Малютін й інші.

Примітно, що великі майстри пастелі - Жан Батист Симеон Шарден, Едуард Мане й Эдгар Дега - звернулися до цього художнього матеріалу лише в останні роки свого життя, коли здоров'я або слабкий зір змусили їх залишити олійний живопис.

І все - таки дивні досягнення цих, а також багатьох сучасних художників доводять, що пастель зовсім не другорядний матеріал. Цей виразний засіб здатний увібрати в себе все багатство олійного живопису, у той же час зберігаючи безпосередність начерку.

Размещено на Allbest.ru