Фольклорний танок – основа культурно-художнього виховання і розвитку дітей

Фольклор, увібрав у себе народну мудрість, моральні норми та моральні ідеали, які втілилися у цілу систему художніх образів, грає величезну роль розвитку духовності дітей. Обрядові пісні, гри, танці, народні казки, малі фольклорні жанри - те неоціненне багатство, який може допомогти дитині подолати скутість, сором'язливість, стати творчої особистістю

У сучасному музичної педагогіці цілком слушно обгрунтовується те, що будь-яка програма успішно технічно реалізується в тому разі, якщо вона відбиває творчу індивідуальність вчителя, сприймається як «своя», впроваджувана в навчальний процес у живому спілкуванні з дітьми.

Дитячий фольклор становить велику і "глибоко оригінальну область традиційного народної творчості. Термін дитячий фольклор був у нашій країні у науковий обіг радянськими вченими на початку ХХІ століття. Їм позначали твори усній народної словесності, призначені для дітей і виконувані дорослими й дітьми. Визнаний дитячий фольклор значним розділом народного поетичного мистецтва.[16]

Сьогодні однією з актуальних проблем освіти є духовний розвиток особистості. У світи цього особливого значення набуває естетичне виховання. Будучи одним із аспектів цілісної системи виховання, її невід'ємною складовою частиною, естетичне виховання, як ніщо інше, сприяє духовному розвитку, впливає на формування естетичного ставлення до дійсності, активізацію творчої діяльності, розвиток естетичної культури особистості. Багатьма вченими підкреслюється, що важливе місце в естетичному вихованні дітей посідає залучення їх до світової культури. Саме це спрямовує розвиток внутрішнього.

З відродженням національної культури, процесів демократизації суспільства активізується пошук науковцями нових, більш ефективних шляхів естетичного виховання дошкільників. Так, програму „Малятко” спрямовано на розширення кола уявлень дітей про культурні традиції українського народу, засвоєння яких, на думку авторів, сприятиме вихованню любові до свого народу, інтересу до його духовних цінностей.

Багато дослідників розглядають виховний вплив танцю у зв'язку з його значним фізично-культурним та духовно-культурним потенціалом, що сприяє всебічному розвитку дитини. Естетичне виховання засобами ритміки та хореографії висвітлено у працях Є.Б.Абдуліної, Б.В.Асаф'єва, А.Р.Верещагіної, Д.Б.Кабалевського, К.В.Тарасової, В.І.Шпак та інших. Проблемам музично-рухового розвитку дошкільників, формуванню в них навичок виконання танців, розвитку творчості під час означеної діяльності присвячено дослідження Р.Т.Акбарової, С.В.Акішева, Н.О.Ветлугіної, О.В.Горшкової, А.М.Зіміної, М.Л.Палавандішвілі, О.П.Радинової та ін. Ученими підкреслюється, що за допомогою рухів дитина пізнає світ: рухаючись під музику, вона вчиться повнішому її сприйняттю, завдяки чому отримує певні враження від музичних творів. При цьому у дітей розвивається загальна музикальність, творча уява, поступово формується художній смак, розвиваються спеціальні здібності музично-рухового виконавства.

Треба зазначити, що танцювальне мистецтво, як ніщо інше, передбачає культуродоцільність, тобто „відкритість” різних культур. З огляду на це особливого значення набуває знайомство дітей з народним танцем, що, як і кожний витвір народного мистецтва, є „плодом народної творчості, уособленням його смаків і вподобань, дзеркалом національних особливостей художнього мислення народу” [9, 10]. Виходячи з цього, використання танців різних народів у процесі організації танцювальної діяльності дітей старшого дошкільного віку, на наш погляд, сприяє створенню умов для найбільш повного (з урахуванням віку) ознайомлення дошкільників з розвитком культури сучасного суспільства. Цей аспект естетичного виховання у процесі танцювальної діяльності потребує насамперед знань у галузі національної культури. Такий підхід, на наш погляд, дає змогу дошкільнику побачити та зрозуміти єдність національної танцювальної культури із світовою, сприяє формуванню різних пізнавальних інтересів, пробуджує чуттєвість, а також створює умови для розвитку танцювальної творчості.

На сучасному етапі психолого-педагогічні дослідження та передова педагогічна практика все більше звертають увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей. Прогресивні вітчизняні науковці та діячі мистецтва відстоюють необхідність знайомства з народними традиціями. Але, на жаль, серед засобів, що сприяють цьому, танцювальна діяльність посідає незначне місце. Недостатня увага приділяється і національним хореографічним традиціям, які є важливим засобом формування у старших дошкільників, національної свідомості розвитку їхньої художньо-естетичної культури.

Таким чином, однією з найважливіших завдань сучасної хореографії є не лише розвиток високого рівня виконавської майстерності, але і своєчасне визначення функціонального стану організму, його здоров'я та змін опорно-рухового апарату дітей. У зв'язку з цим, дуже важливим у роботі педагога-балетмейстера є оволодіння ним основ багатьох природничих дисциплін, таких як вікова анатомія і фізіологія, медицина, гігієна дітей та підлітків.

Висновки

Сучасне прагнення до духовного відродження та гуманізації культури нерозривно пов'язане із зверненням до культурної спадщини і усвідомленням духовних традицій українського народу.

Український танець завжди посідав провідне місце в репертуарі творчих колективів і був мірилом популярності і визнання їх у народі. Це визнання - не відкривання України, це ствердження нашого народу з його самобутньою глибинною культурою, яка у своїх витоках має багато спільного із культурами інших народів - бо вона, воістину, народна і зрозуміла всім.

Ті величезні духовні багатства, що містить наш фольклор, звичаї, обряди і нині є традиційним підґрунтям нової національної культури. Звертатися до етнічних витоків не означає повертатися. Йдеться про надбудову, збагачення минулого, витвір нового. У нашого народу є власне культурне надбання, яке ми повинні зберігати і збагачувати.

Обов'язком нашого часу є і надалі сплітати вінок нашої української культури, вплітаючи туди квітки чарівних народних танків, щоб міцно з'єднували ланцюг нашого родоводу.

Треба зазначити, що танцювальне мистецтво, як ніщо інше, передбачає культуродоцільність, тобто „відкритість” різних культур. З огляду на це особливого значення набуває знайомство дітей з народним танцем, що, як і кожний витвір народного мистецтва, є „плодом народної творчості, уособленням його смаків і вподобань, дзеркалом національних особливостей художнього мислення народу” [9, 10]. Виходячи з цього, використання фольклорних танців у дітей різного віку, на наш погляд, створюється зовсім інших погляд на рідну культури. Таким чином, на наш погляд, такі танці дають змогу дитині побачити та зрозуміти єдність національної танцювальної культури із світовою, сприяє формуванню різних пізнавальних інтересів, пробуджує чуттєвість, а також створює умови для розвитку танцювальної творчості.

На сучасному етапі психолого-педагогічні дослідження та передова педагогічна практика все більше звертають увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей. Прогресивні вітчизняні науковці та діячі мистецтва відстоюють необхідність знайомства з народними традиціями. Але, на жаль, серед засобів, що сприяють цьому, танцювальна діяльність посідає незначне місце. Недостатня увага приділяється і національним хореографічним традиціям, які є важливим засобом формування у старших дошкільників, національної свідомості розвитку їхньої художньо-естетичної культури.

Таким чином, однією з найважливіших завдань сучасної хореографії є не лише розвиток високого рівня виконавської майстерності, але і розвиток опорно-рухового апарату дітей.

Література

Голдрич О.С.Методика викладання хореографії. - Видавництво «Сполом»,2006. - 84 с.

Класному керівнику: творчі прийоми у виховній роботі / упоряд.: Л.Шелестова, Н. Чиренко. -К.:Шк.світ, 2010. - 128с.

Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания.-Л.: изд-во ЛГУ, 1968. - 339 с.

Балет/Под ред. Ю.Григоровича.-М.:Советская энциклопедия,1981.-С.503.

Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю. - К.: Музична Україна, 1990. - 150 с.

Выготский Л.С. Психология искусства. - М., 1968. - С.17.

Выготский Л.С. Эмоции и их развитие в детском возрасте. Собр. соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1982. - Т. 2. - С.416-422.

Горшкова Е.В. Обучение языку движений как средство формирования у дошкольников музикально-двигательного творчества: Автореф. дис. . канд. пед. наук. - М., 1989.

Зимина А.Н. Музикально-ритмическое воспитание детей 5-6 лет в детском саду: Автореф. дис. . канд пед. наук. - М., 1964. - 9 с.

Зимина А.Н. Основы музыкального воспитания и развития детей младшего возраста. - М.: Владос, 2000. - С.124-156.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук. Ред. О.Л.Кононенко. - К.: Дошкільне виховання, 2003. - 243 с.

Тараканова А.П. Костюми до шкільного свята. - К.: Радянська школа, 1985. - 48 с.

Шаломович С.М., Рудченко І.М., Зініч Р.Т. Методика музичного виховання в дитячому садку. - К.: Музична Україна, 1979. - 163 с.

Шевчук А.С. Вплив українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток дошкільників: Автореф. дис. . канд. пед. наук. - К., 2002. - 20 с.

Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста / Под ред. Е.А.Дубровской, С.А.Козловой. - М.: Академія, 2002. - С.40-49.

Размещено на Allbest.ru