Скіфський звіриний стиль

Загальною ж особливістю зображень хижака кінця VI - V ст. до н.е., що виразилася в усіх регіонах, стала підкреслена агресивність звіра: практично на всіх зображеннях хижаків відтворено із трохи відкритою або роззявленою пащею, в якій позначено зуби, та із лапами з пазурами. Відзначимо також розмаїття образів, що залучаються у цей час. Це і традиційні ще з архаїчного періоду хижаки родини котячих, і лев, і вовк, і ведмідь. Хоча видова приналежність звірів, що зображаються, далеко не завжди вгадується однозначно.

Образ хижака в системі ідеологічних сприйнять древніх народів Північного Причорномор'я маркував нижній хтонічний світ.

Зараз знайдено й опубліковано велика кількість предметів з зображеннями хижаків. Умово їх можна підрозділити на дві великі групи: хижаки кошачої й хижаки вовчої порід.

Кошачі хижаки. Зображення хижака кошачої породи - один з найбільш розповсюджених мотивів в скіфському мистецтві Північного Причорномор'я. Він з'являється тут в другій половині VІІ, на рубежі VІІ - VІ ст. до н. е. Вже на цьому ранньому етапі можуть бути виділеними наступні основні варіанти цього образу: зображення двох симетрично звернених назустріч друг другу фігур тварин в геральдичній позі; одиночна фігура тварини: а) з опущеними вниз, б) з піджатими під тулуб лапами (фігура стоячої або лежачої тварини), в) хижака, звернувшогося в кільце.

Мотив кошачого хижака з опущеними вниз чи піджатими лапами. Видові признаки тварини менше визначені. Це просто котячий хижак (левиця, пантера, барс, рись і т. д. ) без уточнення конкретної породи.

До числа найбільш чудових зображень цього рода, виконаних великим скіфським художником, відноситься перш за все келермеська "пантера". В цьому унікальному екземплярі, призначеного для царського спорядження, художник відійшов від традиційного образа. У тварини видні всі чотири лапи (що як зазначалося, не характере для скіфського мистецтва), вухо в вигляді кола розділено перегородками для трикутних кольорових вставок, в пащі видно язик і клики, над верхньою губою намічена поперечна складка оскала - всі ці елементи, найвірогідніше всього, потрібно віднести за рахунок знайомства художника з зображеннями левиний хижаків в мистецтві Стародавнього Сходу. Вільними елементами в композиції є також оформлення хвоста і лап в вигляді кошачих хижаків, звернувшихся в кільце. Традиційне зображення схожого роду відомі на золотій накладці колчана з Келермеса, на золотих бляшках з кургана 1908 р. біля Ульського аула.

Зображення кошачого хижака, оснований на використані і переробці ранне-скіфських зразків грецькими майстрами, происнувало недовго, і фактично, до середини Vст. до н. е. практично виходе зі вжитку. Широку популярність отримують варіанти зображення левячих хижаків, не пов'язаних з місцевою традиціею.До ціеї серії, перш за все, відносяться лев'ячі голови в профіль і в фас, що зустрічаються на бронзових і костяних бляхах. Класичним зразком можуть слугувати бляхи з курганів №400, 401, "Г" біля Журовки, №4--с.Берестяги. Чітко передані видові признаки, і навіть стать (лев чи левиця). Ці зображення не мають нічого спілього з минулим скіфського мистецтва. Ильинская В.А. Образ кошачьего хищника…, -С.81

Загалом образ кошачого хижака протягом свого існуваня перживае ряд перетворень: спочатку хижак згортаеться в кільце і схематизуеться, цей процес проаналізуваний Погребовою, потім в Vст. до н. е набувае раніше не характерних рис--гострі пазрі, зуби, але при цьому зберігае певну символічність. З IVст. до н. е зображення стають реалістичними (мал.1-5, 10, 31-34).

Хижаки вовчої породи. Якщо семантика образа кошачого хижака вивчена досить гарно, то роль хижака вовчої породи в ідеології древніх народів Півдня Східної Європи вивчена ще недостатньо. Вважається, що корені культу собаки і генезису її образа слідує пов'язувати з Поволжям і Приураллям, з районами розповсюдження ананьїнської і савроматської культур. Звідки цей образ проник до скіфів і греків. В останні роки встановлено, настільки значною роллю була роль цього культу в Ольвійському поліссі. Окрім знахідок тут різних бляшок з зображенням собаки як в Ольвії, так і на периферії зафіксовані культові жертвоприношення собак. Цілком можливо, що культ собаки сюди був привезений з метрополії. Про це може засвідчити знахідка на Березані литьєвої форми, призначеної для виготовлення оригінальних підвісок, прикрашених зображеннями хижака породи вовчих, згорнувшихся в напівкільце, а також скляної поліхромної підвіски в вигляді голови собаки, знайденої на поселенні Козирка-9. В культі собаки прослідковуються два основних аспекту: з однієї сторони, вона символ могучості і воєнної перемоги, з іншої - це пожирач трупів, хтонічна тварина Бессонова С.С. Образ собако-птаха в мистецтві Північного Причорномор'я //Археология. --1977.--Вип. 27.--С.21..

2.4 Дикий кабан

Дикий кабан, згідно з уявленням про дерево життя, є твариною медіатором--тобто він поеднуе в собі риси копитної тварини і хижака. Це відображалося в зображені кабана. Він рідко зображений в сцені пожирання хижаком. Наприклад на золотій пекторалі кургану Товстої Могили кабан зображений коли на нього ззаду нападае лев, але в цей же час кабан протистоїть другому кошачему хижаку. Це показуе агресивну частину кабана (поруч грифони роздирають якогось крупного копитного і той не протистоїть грифонам).

Зображення кабана зустрічаеться з архаїчних часів і невтрачае своїх позицій до самого зникнення скіфського звіриного стилю.Стилістично кабан, здебільшого, зображаеться в позі що підкреслюе агресивність--опущина голова, велика кількість гострих кутів у деталях зображення (мал. 10, 12, 35), часто кабан зображаеться з чотирма лапами.

2.5 Змія

Зображення змії й зміеподібних зустрічаеться в курганах Крима, скіфського причорномор'я, Кубані. Її зображення пов'язуеться з легендою про походження скіфів від Геракла і зміеногої праматері. Одне з найкращих зображень зміеногої праматері скіфів знайдено в кургані Цимбалова Могила, на золотому наноснику.

Скоріше за все, у скіфів і сусідніх народів були уявлення, що річки, урочища, пагорби та навіть окремі сім'ї мали своїх духів покровителів (наприклад, Табіті-Гестія - покровителька царського вогнища і символ скіфських царських сімей і всього роду (мал. 9)).

Зображення змії, зміїногої матері чи змієподібних передавала віру в духів, як господарі певних місць природи (еквівалент - грецькі німфи). Граков Б.Н. Скифы.-М.: МГУ,1971.--С.85,86.

2.6 Композиції роздирання копитного хижаком

В епоху розквіту греко-скіфського звіриного стилю широке розповсюдження набули багатофігурні композиції. Найбільш часто повторювався мотив роздирання копитного хижаком вовчої (кошачої) породи або грифоном (мал. 10, 23-25, 32-34). Проблема семантики цих зображень до цих пір слугує предметом дискусії. Однак науковці сходяться в тому, що сцени роздирання знаходять знаходять своє роз'яснення серед дуалістичних і тернарних концепцій індоєвропейських народів. Найбільш спільне роз'яснення цих сцен - неприривність життєвого цикла, відродження через знищення. На різних рівнях ця тема могла сприйматись як апофез весни (зв'язок з календарним циклом і астральною символікою), чи як перемога божества, героя чи царя над силами зла і темноти Островерхов А.С., Охотников С.Б. О некоторых мотивах…, -С. 64..

Зображення сцен роздирання прийшло від греків в V ст. до н. е.і набуло поширення в ІV ст. до н. е. Археология СССР. Степи евразийськой части СССР в скифо-сарматское время…, -С 103

Висновок

В основі звіриного стилю лежать магічні уявлення скіфів та намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру: прудкість, сила, влучність. Не відкидаеться можливість звіриного стилю як пережитків тотемізму. Інколи звіриний стиль розглядають як символічно-знакову систему, що втілювала загальні уявлення про світобудову. Цілком імовірно, що окремі образи звіриного стилю, які сягають тотемістичних уявлень, були пристосовані і адаптовані. Стиль був, як сакральним так й декоративним. Ці мотиви використовувались для оздоблення військової зброї, кінської збруї, ритуальних посудин, і прикраси одягу.

Головним же загальним стандартом зображення тварин було зображення їх чітко у профіль. У профіль зображували тварин у багатьох художніх традиціях світу, можливо це через те, що вид збоку є більш інформативним, адже з іншого боку тварина має приблизно такий ж вигляд як і з того, що зображений (профіль). "Правилом" було зобразити одне вухо з двох і дві лапи з чотирьох. Можна цілком впевнено стверджувати, що для власне скіфського мистецтва таке правило було головним.

Найбільш дискусійним питанням залешаеться питання про походження звіриного стилю. Для вирішеня цього питання потрібно розглянути історію скіфів, адже розвиток мистецтва нерозривно пов'язаний з історіею розвитку народа-носія.

За часів передньоазіатських походів, якщо виходити з даних археології, територія сучасної степової України була заселена досить слабо загалом тут налічується близько 20 скіфських пам'яток VІІ-VІст. до н.е. До всього ж це не багаті поховання рядових общинників. Ситуація змінюється лише з кінця VІ ст. до н.е коли в південних районах Північного Причорномор'я кількість скіфських поховальних пам'яток починає помітно збільшуватись, причиною цьому є смерть скіфських лідерів і відступ "ядра" скіфів з передньої азії. До кінця VІст. і V ст. до н.е. можна віднести близько ста скіфських поховань відкритих у межиріччі Дону і Дунаю, причому більшість їх концентрується на Нижньому Подніпров'ї та Степовому Криму. Тут було виявлено найбагатші скіфські поховання того періоду - кургани перша Заводська і Чабанцева могила на Дніпропетровщині, Золотий та Акмечетьський у Криму тощо. Даний процес "повернення" скіфів описується Геродотом.

З кінця VІ ст. до н.е. скіфи впевнено контролювали ситуацію у Північному Причорномор'ї. Про це писав Геродот, який відвідав Ольвію в середині V ст. до.н.е. Число скіфських пам'яток в українських степах різко зросло наприкінці VІ ст. досягаючи максимуму. Незадовго після встановлення скіфського контролю над Північним Надчорномор'ям, останній зазнав нападу величезного перського війська на чолі з царем Дарієм І.

Найбільш ранніми скіфськими курганами, де були знайдені речі в звіриному стилі, вважається поховання Темир-гори і на Цукурському лимані (обидва під Керчю). Але й вони не старіші межі VІІ--VІ ст. до н. е. До них варто додати курган № 2 біля с. Жаботин в Черкаській обл., розкопаний в 1899 р. В.В. Хвойко. Цей курган датується (за Вязмітіной) кінцем VІІ ст. до н. е.

При сучасному рівні наших знань також важко археологічно відрізнити культуру скіфів від її попередниці (культура кімерійців). І ті й інші займалися кочевим скотарством і основні форми всих предметів, якими вони користувались розрізняються досить нечітко, тому важко визначити принадлежність того чи іншого виробу до скіфів.

До ранніх курганів, також належить знаменитий "скарб" в Зівії (в районі міста Саккиза в Північно--Західному Ірані). Цей скарб мав великий вплив на гіпотези ряду досліджень походження звіриного стилю. Цей "скарб" знайшли місцеві селяни в 1947 році і мало не знищили його при розподіленні золотих предметів. В кінці більша частина їх потрапила в Тегеранський музей, а частина розійшлась по приватним колекціям західних та американських музеїв. Киселёв С.В. Древняя история Южной Сибири.// МИА,--№9.--М., 1949,--С.120 Подібно лурістанським бронзам, вони стали модними, і під цю марку багатим любителям артифактів продавали все, що могли. Як наслідок Зівійскому "скарбу" приписують найрізноманітніші предмети; між якими був великий хронологічний розрив. В публікаціях предметів з цього "скарбу" Годар датував найдені в ньому предмети 2-ю половиноюVІІІ ст. до н. е., Вількінсон - початком VІІ ст. до н. е., Гиршман--2-ю четвертю VІІ ст. до н. е. Потім Годар уточнив, що частина з предметів ніякого відношення до скарбу в Зівії не має.

В кінці 1962 р. на виставці в Парижі, присвяченій іранському мистецтву, були зібрані майже всі предмети з Зівії. Гиршман в вступі до каталогу прямо пише про знахідки в Зівії як про скіфське поховання кінця VІІ ст. до н. е. Граков Б.Н. Каменское городище на Днепре.//МИА, --№36 --М., 1954, --С. 75 Він абсолютно справедливо вказує на те, що асірійські майстри, можливо й цілі майстерні, працювали на замовлення скіфського царя, на його смак.

Важлив питанням про походження скіфського звіриного стилю є питання, при яких обставина, навіщо і ким робилися предмети з скіфським звіриним стилем.

М.И. Ростовцев в 1925р. висказав припущення, що деякі речі поховального обряду виготовляялися спеціально для похованя. Це підтрержується рядом фактів. Наприклад, чиліктинський сагайдак жива людина носити не могла, хоча в ньому й лежать бойові стріли. Бляшки були теж зроблені, скоріше за все для поховальної одежі. Жіночі черевички з 2 - го Пазирикського кургану, підошви яких розшиті кристалами пірита, наврядче використовувалися для ходьби, зате вони дуже ефектні на погребальному ложі. Дерев'яні прикраси в курганах пазирикської групи ніяк не пристосовані для повсякденної верхової їзди. Деякі дефекти, викликані використанням, скоріш за все, виникли від тривалого поховального обряду. Рукоятки келермеського і мельгуновського алькінаків, з тисненими зображеннями, не мають ніяких слідів потертості, хоча, навіть, якщо це були парадні мечі, то від використання на золоті залишилися б сліди. Ці факти свідчать, що значна частина поховального інвентарю, багатих ранніх курганів, виготовлялись майстрами по терміновому і спеціальному замовленню. Черников С.С. Загадка Золотого Кургана…, -С.169-180

Отже, велика частина виробів виготовлялася на замовлення, враховуючи терміновість, можна припустити, що вироби виготовлялися майстрами з найближчих центрів, що могли виконати замовлення. Якщо у скіфських царів Передньої Азії могли бути власні підпорядковані майстри, то у більшості скіфської знаті таких не було, оскільки не було постійної необхідності у подібних майстернях. Тим не менше, більшість майстрів не мали скіфського походження або, хоча б, навчалися у античних чи передньоазійських (не скіфських) майстрів. Тобто майстри які були не скіфами, але перебували в залежності від них--працювали наслідуючи звіриний стиль, скіфські майстри виконували речі в своему стилі, речі які були захоплені під час походів чи куплені немали жодних ознак звіриного стилю.

Варто пам'ятати, що предмети мистецтва з стійких матеріалів ніколи не складали більшисть виробів мистецтва. У степних племен епохи бронзи зображення тварин майже немає. В інших археологічних культурах, що відносяться до того ж часу, вони відомі, причому більше всього їх на території лісостепу. Про тісний контакт кочівників і осідлого населення свідчать не тільки тісні економічні контакти обміну скотарської продукції на землеробську, а й те, що деяка частина скіфів осідала в завойованих племенах і переставали бути кочівниками, відомий і зворотній процес коли осідла Зрубнецька культура стала кочовою. Тож не можна відкидати можливість походження звіриного стилю від племен лісостепу.

Завдяки даним етнографіям ми можемо занати про наявність у сучасних сибірських племен своєрідного звіриного стилю, тільки не з каменю та металу, а з кожі й войлока (в курганах Пазирикської групи VІ--ІV ст. до н. е. знайдені скульптури саме з цих матеріалів).

Частина сибірських племен ще до початку ХХ ст. зберігали шаманізм і пережитки фемінізму. В мистецтві цих народів зображення тварин зустрічалось досить часто, але не просто в вигляді прикраси, а завжди з певним символічним значенням.

Бажаючи стати "над племенем" вожді починали використовувати ідеалогічні засоби. Прикладом для них слугували диспотичні правителі держав Передньої Азії. Саме для цього, щоб підкреслити статус і були необхідні розкішні поховальні предмети. Оскільки скіфи ще не досягли високого рівня ювелірної майстерності, то вони використовували доступний їм імпортний товар. Але, незважаючи на це, вплив Передньої Азії й Греції на, власне, звіриний стиль був обмежений, і він продовжував розвиватися навіть до ІІІ ст. до н. е.

В останнє десятиліття все більше і більше визнання отримує гіпотеза про відсутність будь - якого одного джерела виходу і формування описуваного стилю. Так М. П. Грязнов вважає, що його виникнення пов'язане з єдиним процесом утворення і розвитку скіфо-сибірських культур в степах від Дунаю до Китаю (1980, с. 57 сл.). А.М. Хазанов і А. І. Шурко схиляються до думки, що скіфських звіриний стиль - це новинка, як і вся скіфська культура і ідеологія кочівників, в суспільстві яких розвивались процеси класоутворення. Не відхиляючи і не зменшуючи ролі Передньоазіатського мистецтва в народженні скіфо-сибірського звіриного стилю, ці науковці вважають його утвореним скіфами, як відображення нових необхідностей скіфського суспільства. Хазанов А.М. Шкурко А.И. Социальные и религиозные основы…, -С.220

Список використаної літератури

1. Археология СССР. Степи евразийськой части СССР в скифо-сарматское время: ответствиный редактор Мелюкова А.И.--М., Наука,--1989.-346с.

2. Археология СССР[с древнейших времён до среднивиковья]. Степная чать Азиатской части СССР в скифо-сарматское время. в 20 т.:--М.:Наука,--1992.--493с.

3. Археология Украинской ССР: В 3 т. Т. 2: Скифо-сарматская и Античная археология: Русяева А.С., Черненко Е.В., Институт археологии АН УССР и Крижинський С.Д.: ред. кол.: Гол. ред. Артеменко И.И.--К.: Наукова думка,--1986.--591с.

4. Бессонова С.С. Образ собако-птаха в мистецтві Північного Причорномор'я//Археология.--1977.--Вип. 27.--76-83с.

5. Вязьмитина М.И. Ранние памятники скифского звериного стиля //СА--1963.--№2.--158-170с.

6. Геродот История в девяти книгах.: первод и премич. Страновский Г.А., ответствиный ред. Утченко С.Л., ред. перевода Мещерский Н.А.--Ленинград: Наука(ленинградское отделение),--1972.--600с.

7. Граков Б.Н. Скифы.--М.: МГУ,--1971.--166с.

8. Ильинская В.А. Образ кошачьего хищника в ранескифском искустве // СА.--1971.--№2.--64-85с.

9. Ильинская В.А.современное сстояние скифского зверинного стиля //Скифо-сибирский звериний стиль в искустве народов Евразии:.--М.: Наука,-1976.--9-30с.

10. Искство и Археология Ирана и его связь с мскуством народов СССР с древнейших времён: 3-я Всесоюзная конференция:Тезисы докладов:--т. 48(53).--М.:Советский художник,--1979.--94с.

11. Карышковский П.О. Об изображении орла и дельфина на монетах Синопы, Истрии и Ольвии //Нумизматика античного Причерномория.-- К.,--1982.--261с.

12. Киселёв С.В. Древняя история Южной Сибири. //МИА,--1949.--№9.--118-131с.

13. Мартынов А.И. Архиология. - 4-тое издание., испр. и доп.. - М.: Высшая школа,--2000.--439с.

14. Островерхов А.С. Звіриний стиль у культурі Ольвії // Археологія.--1994.--№2.--58-69с.

15. Островерхов А.С., Охотников С.Б. О некоторых мотивах звериного стиля на памятниках из собрания Одеского археологического музея // ВДИ.--1984.-№2.--50-67с.

16. Погребова М.Н. Раевский Д.С. Ранние скифы и древний Восток.--М.:Наука,--1992.-- 264с.

17. Полідович Ю.Б. Образ хижака у мистецтві народів скіфського світу(за археологічними пам'ятками VII - IV ст. до н.е.). автореферат дис. на здобутя наукового ступеню канд. істор. наук.-К.,--2001.--26с.

18. Скрыжынский М.В. Скифы глазами эллинов. -Сант-Петербург.: Алетейя,-2001.--293с.

19. Хазанов А.М. Шкурко А.И. Социальные и религиозные основы скифского искуства//Скифо-сибирский звериний стиль в искустве народов Евразии:.--М.: Наука,--1976.--40-52с.

20. Черников С.С. Загадка Золотого кургана. Где и когда зародилось "скифское искуство". М.: Наука,--1965.--188с.

21. Чёртомлык. Скифский царский курган IVв. до н.е. Алексеев А.Ю. Мурзин В.Ю. Ролле Р.:редактор Толочко П.П.--К.:Наукова думка, --1991.--412с.

22. Членова Н.Л. Скифский олень //МИА--1962-№115.--167-203с.

Додаток

мал. 1. Бляха в виде пантери з Келермеського кургана. Золото. VI ст. д н.е.

мал. 2: а) священй знак вічного руху. Кобансько-Тлійска кулькура.

б) другий Башадарський курган, V ст. до н. е.

в) другий Пазирський курган, V ст. до н. е.

мал. 3 Курган Кулаковський, V ст. до н. е. мал. 4.Куран Арджан, VІІІ ст. до н. е.

мал. 5 Бронзові савроматські вуздечні бляхи. південе приуралья. VІ-Vст. до н.е.

мал. 6. ваза. срібло, позолота. IV ст. до н. е. мал.7. ваза з кургану Куль-Оба.

мал. 9. Пластини з рельефним зображенням богині Табіті. Золото, IV ст. до н. е. Мелітопольський курган, Запорізька обл.

Мал. 10. Золота пектораль (й її фрагменти) з кургану Товста могила.

Мал. 11. архар з піджатими лапами. Курган мал. 12. фігурка кабана. Золото. IV ст. до н. е. Помирська 1, приуралья, V ст. до н.е. курган Хомина моила, Дніпропетровська обл.

Мал. 13 Ручка посудини і накладка (всього 20 шт.) Курган Близь с.Філіповка.

Мал. 14. Кінь з підігнутими лапами. Скіфо-сакський курган Сагли-Базі, V ст. до н. е.

Мал. 15 Олень. Золото. Костромський курган, мал. 16. Олень. Золото. курган Куль-Оба, VI ст. до н. е. IV ст. до н. е