Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ і МИСТЕЦТВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОТЕК ПО ФОРМУВАННЮ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

РОМАНЧЕНКО Інна Григорівна

УДК 01:02:54-53

07.00.08 - книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

КИЇВ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Новальська Тетяна Василівна,

Київський національний університет

культури і мистецтв, професор кафедри

бібліотекознавства та інформаційних ресурсів

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор,

Сенченко Микола Іванович,

Книжкова палата України, директор;

кандидат історичних наук

Добко Тетяна Василівна,

Національна бібліотека ім. В.І. Вернадського,

завідувач відділом

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України

Захист відбудеться “13” червня 2006 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв за адресою: 01601, м. Київ, вул. Щорса, 36.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 11 травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

бібліотека екологічний культура діти

Актуальність теми дослідження. ХХ століття і, зокрема, друга його половина в історії цивілізації відзначена посиленням антропогенного впливу на екологічні системи.

Світові глобалізаційні процеси, запровадження інноваційних технологій, сприяючи прогресу в багатьох сферах суспільного виробництва спричиняють водночас негативний вплив на навколишнє природне середовище, призводять до виснаження природних ресурсів, деградації природного і рослинного світу, надмірного накопичення промислових відходів, суттєво знижують якість середовища проживання, порушують екологічні права людини, є причиною зростання рівня захворюваності населення, особливо дітей.

Зазначене ставить на порядок денний проблему вибору ефективних заходів щодо подолання кризових явищ у сфері екології, створення дієвих механізмів забезпечення сталого розвитку України, одним з головних завдань вирішення якої є формування екологічної культури населення.

В умовах розбудови національної системи освіти та демократизації освітянської діяльності здійснюється координація зусиль центральних та регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових, культурних установ, громадських організацій та сім'ї на подальше становлення та розвиток еколого-натуралістичної освіти в Україні. Особливу роль у цьому мають відіграти бібліотеки, які посідають провідне місце в інформаційному забезпеченні суспільства.

Соціально-економічні перетворення в Україні, пов'язані з розвитком нових ринкових умов економіки, реформуванням освіти, орієнтацією на загальнолюдські цінності, підвищенням інтелектуального та духовного рівня особистості дитини потребують підвищення бібліотечно-інформаційного обслуговування дітей літературою екологічного спрямування.

Головними завданнями діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури читачів є забезпечення систематичної і оперативної інформації про літературу з екологічної тематики, формування цілісного уявлення про документні масиви екологічного спрямування, задоволення і формування інформаційних потреб та інтересів дітей з вищезазначеної проблеми, сприяння соціалізації дітей, усвідомленню ними громадянської позиції щодо охорони навколишнього природного середовища, розвитку соціальної активності, гуманістичної спрямованості особистості, забезпечення можливостей для постійного зростання її інтелектуального і духовного потенціалу, готовності до самоосвітньої діяльності та професійного самовизначення.

Рівень актуалізації досліджуваної проблеми підвищується у зв'язку з приписами Конституції України (1996 р.); Закону України “Про освіту” від
23 травня 1991 року, стаття 35 якого передбачає забезпечення загальною середньою освітою всебічного розвитку дитини як особистості, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення, а в ст.ст. 38,39 наголошується, що бібліотеки належать до закладів позашкільної освіти та виховання, є частиною структури освіти і спрямовують свою діяльність на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб; Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, стаття 7 якого передбачає здійснення загальної обов'язкової комплексної освіти та виховання в галузі охорони довкілля в дошкільних дитячих закладах, у системі загальної, середньої, професійної та вищої освіти, а також вимог інших нормативно-правових актів.

У фаховій науковій літературі досліджувалася проблема читання дітьми науково-пізнавальних книг, у тому числі й природничо-наукової тематики (Н.Ашаренкова, В.Воронець, Л.Гільманова, Т.Долбенко, М.Єгоров, Н.Житомирова, В.Медведєва, Н.Новікова, Л.Озарчук).

Деякі аспекти діяльності бібліотек для дітей висвітлено в працях Н.Бачинської, Н.Білополої, М.Васильченка, М. Зніщенка, Д. Кумок.

Галузь рекомендаційної бібліографії для дітей вивчали вітчизняні науковці Н.Дяченко, Е.Ларіонова, Л.Маляренко, О.Міщенко та російські вчені А.Добриніна, В.Кайгородова, В.Кузнєцова, Н.Новичкова, Є.Рибіна, М.Суміна, О.Томашова, Ю.Тугов та ін.

Над проблемою формування екологічної культури читачів в бібліотеках для дітей та юнацтва активно працюють сучасні російські науковці Л.Дьоміна, С.Капранова, О.Покровська, Н.Колоскова та ін.

Питанню вивчення діяльності бібліотек для дітей у галузі формування екологічної культури вітчизняні науковці приділяли недостатньо уваги, узагальнююче дослідження щодо діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів в Україні відсутнє. Цим і обумовлена актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової теми кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів Київського національного університету культури і мистецтв “Бібліотекознавство: історія, сучасний стан та перспективи розвитку”. Дана робота сприяє залученню вітчизняних бібліотек до реалізації “Концепції екологічної освіти України”, затверджену Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 20.12.01 №13/6-19 “Про концепцію екологічної освіти в Україні”.

Об'єкт дослідження - діяльність вітчизняних бібліотек у сфері формування екологічної культури читачів.

Предмет дослідження - діяльність бібліотек України для дітей по формуванню екологічної культури читачів.

Мета дослідження - дослідити та узагальнити історичний досвід роботи бібліотек України по формуванню екологічної культури дітей у другій половині ХХ століття.

Завдання дослідження:

- комплексно проаналізувати і дослідити історіографію та джерельну базу досліджуваної проблеми;

- виявити соціально-історичні передумови діяльності бібліотек в галузі екологічного просвітництва;

- розробити періодизацію діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей та проаналізувати сутність і зміст визначених етапів;

- розробити класифікацію читачів-дітей літератури екологічної тематики і запропонувати форми роботи бібліотек з кожною з виділених читацьких груп;

- здійснити порівняльний аналіз діяльності бібліотек України та ближнього зарубіжжя з формування екологічної культури читачів;

- розробити перспективну модель діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів.

Методи дослідження. Вирішення поставлених завдань здійснювалося за допомогою системи загальнонаукових методів: діалектичного (екологічна культура розглядається як соціальне явище, елемент загальної культури особи і суспільства), дедукції та індукції, аналізу та синтезу, історико-порівняльного, історико-ретроспективного, проблемно-хронологічного, термінологічного, статистичного, порівняльного, модельного.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють другу половину ХХ ст., яке відрізняється зростанням організаційних і практичних заходів в роботі бібліотек для дітей з формування екологічної культури читачів, що зумовлено становленням мережі бібліотек для дітей, їх активним розвитком та заснуванням у 1967 р. Державної республіканської бібліотеки для дітей (з 2004 р. Національної бібліотеки України для дітей) з метою створення єдиного організаційно-методичного центру по керівництву бібліотеками, що обслуговують дітей шкільного віку. У роботі здійснено також історичний екскурс, щодо теоретичного узагальнення практичного досвіду з екологічного просвітництва в діяльності бібліотек України у першій третині ХХ століття.

Джерельну базу дослідження склали опубліковані та архівні документи.

Аналіз джерельної бази засвідчив, що вагомий фактичний матеріал знаходиться в архівних фондах Центрального державного архіву органів влади та управління України (ЦДАВО). Зокрема, у фонді Наркомату освіти (НКО) зберігаються звіти обласних бібліотек для дітей, що вводяться до наукового обігу. Документи з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського містять матеріали для аналізу діяльності природоохоронних товариств до другої половини ХХ ст., зокрема, першої третини ХХ ст. та їх роботу по популяризації літератури природоохоронного змісту (Архівна колекція УНІК). Активно використовувалися й опубліковані джерела: офіційні видання (законодавчі акти, урядові постанови, статистичні відомості, збірники документів бібліотечних з'їздів СРСР, України, що містять значний фактичний матеріал, поточна та ретроспективна документація обласних бібліотек для дітей України, монографічні дослідження, статті, періодичні видання з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України для дітей, Київської обласної бібліотеки для дітей, вітчизняна й зарубіжна спеціальна література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором на підставі комплексного аналізу архівних і літературних джерел вперше введено до наукового обігу значну кількість фактичного матеріалу і документів.

Вперше досліджено та узагальнено досвід роботи бібліотек для дітей України по формуванню екологічної культури читачів у другій половині
ХХ століття, що дозволило розробити періодизацію формування екологічної культури читачів-дітей та визначити основні напрямки екологічного виховання дітей.

Запропоновано класифікацію читачів-дітей екологічної літератури та напрями задоволення їх інформаційних потреб в бібліотеках України.

Здійснено історико-порівняльний аналіз розвитку формування екологічної культури дітей в бібліотеках України та ближнього зарубіжжя.

Розроблено перспективну модель діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати впроваджено в експериментальному порядку в практичну діяльність Київської обласної бібліотеки для дітей. Запропонована автором модель по формуванню екологічної культури читачів може бути прийнята до впровадження в повному обсязі в Україні у діяльності бібліотек для дітей. Результати дослідження можуть бути використані у науковій діяльності при написанні праць з історії вітчизняного бібліотекознавства та бібліографознавства, а також у навчальному процесі при вивченні курсів “Бібліотечно-інформаційне обслуговування дітей та юнацтва”, “Українське бібліотекознавство”, “Бібліографознавство”, “Галузеві бібліографічні ресурси”, “Інформаційний сервіс”. Окремі розділи дисертації можуть стати у нагоді державним органам, відповідним структурам виконавчої влади у виробленні національної та регіональної екологічної політики на сучасному етапі, а також громадським природоохоронним організаціям.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано на Міжнародних науково-теоретичних конференціях - “Рівність прав жінок і чоловіків у сучасному суспільстві: загальні та національні проблеми” (м. Сквира, 7-9 жовтня 2005 р.), “Наука і освіта“ 2005” (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.); “Проблеми екології та екологічної освіти” (Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий Ріг, 10-11 грудня 2004 р.); “Інноваційна діяльність - стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (м. Київ, 7-9 жовтня 2003 р.); на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, пошукувачів та студентів “Дні науки КНУКіМ” (2004, 2005).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у 6 одноосібних публікаціях автора, з них - 4 статті у фахових виданнях.

Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження. Основний зміст дисертації (загальним обсягом 155 стор.) складається із вступу, трьох розділів, висновків. Список використаних джерел - 405 позицій (35 стор.); додатків - 3.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито зв'язок із науковими програмами й планами, вказано мету і завдання дослідження, визначено його наукову новизну та практичне значення, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Діяльність бібліотек по формуванню екологічної культури як об'єкт бібліотекознавчих досліджень” - здійснено історіографічний та джерелознавчий аналіз досліджуваної проблеми, уточнено зміст базового терміну “екологічна культура”, дано визначення поняття “екологічна культура дітей”, охарактеризовано діяльність бібліотек по екологічному просвітництву читачів у першій третині ХХ ст.

Питання термінології “екологічна культура” розглядають зарубіжні й вітчизняні науковці. У цьому зв'язку важливе методологічне значення має концепція взаємозв'язку культури й екології, яка служить основою для появи нового напрямку: культурної екології, або екології культури (Е.Гірусов, В.Крисаченко, Д.Ліхачов, З.Маркарян, Н.Реймерс, О.Салтовський, І.Шилкіна та ін.).

Питання екологічної освіти на сучасному етапі активно розробляються філософами О.Галєєвою, В.Липицьким, М.Кисельовим, М.Куроком, Г.Платоновим, М.Хилько та ін. і спеціалістами з педагогіки А.Захлєбним, І.Звєрєвим, В.Скутіною.

Вихідним положенням у дослідженні змісту і структури екологічної освіти є твердження про те, що вона є основою екологічної культури. Основна мета екологічної освіти - формування екологічної культури особистості.

Визначено, що свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою розпочинається з раннього дитинства, одночасно із засвоєнням положень загальної культури. Екологічна культура дітей - це формування у дитини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, усвідомлення необхідності охорони природи, розумного використання її ресурсів.

Серед прихильників розвитку бібліотек для дітей в Україні та української дитячої літератури особливо виділяються роботи С.Русової та С.Сірополка, які вважали публічні бібліотеки для дітей головними осередками в організації позашкільної освіти підростаючого покоління.

В період з 30-х по 50-і роки публікації у фаховій літературі щодо формування екологічної культури відсутні.

У 60-і pp. зросла увага до проблеми читання науково-пізнавальних книг школярами. З'явилися роботи Н.Житомирової і В.Воронець, у яких наголошується на соціологічних та психологічних аспектах цього питання.

У кінці 60-х - на початку 70-х рр. ХХ ст. М.Єгоров аналізував вплив інтересу до природи на розвиток особистості школяра та юнната; розглядав мотиви читання юннатами науково-пізнавальної літератури; висвітлив роль науково-пізнавальної літератури як важливого засобу розвитку інтересів юннатів; вивчав зв'язок інтересу юного читача до природи з практичною діяльністю.

В 1977 р. Л.Озарчук опублікувала результати вивчення читання науково-пізнавальних книг дітьми, які живуть у великих містах. Вона проаналізувала засвоєння змісту науково-пізнавальної книги читачами 10-11 років у залежності від прийомів викладу наукового матеріалу. Роботи Л.Озарчук довели, що існує взаємозв'язок різних соціально-психологічних і соціально-педагогічних факторів, які впливають на розвиток особистості читача і бібліотека для дітей повинна їх враховувати, вирішуючи задачу формування пізнавальних інтересів школярів, стимулюючи читання науково-пізнавальної літератури.

У 70-х рр. ХХ ст. активізувалося дослідження історії бібліотек для дітей в Україні та різних напрямів їх діяльності. В українській бібліотекознавчій історіографії з'явилися праці Н.Білополої, яка здійснила вивчення деяких аспектів діяльності дитячих книгозбірень кінця 20-х-початку 30-х рр. Заслуговують на увагу праці М.Васильченка, присвячені особливостям комплектування книжкового фонду дитячих бібліотек та Д.Кумок, в яких здійснено огляд розвитку каталогів дитячих книгозбірень, але такий напрям діяльності бібліотек, як формування екологічної культури, вони не досліджували.

У 80-х рр. у галузі рекомендаційної бібліографії для дітей працювали Е.Ларіонова, Л.Маляренко, О.Міщенко. В їх науковому доробку розглянуто проблеми бібліографії української літератури для дітей, що є цікавим у межах досліджуваної теми.

Значний внесок у розвиток системи рекомендаційних бібліографічних посібників та визначення функцій рекомендаційної бібліографії літератури для дітей зробили російські вчені А.Добриніна, В.Кайгородова, В.Кузнєцова, Н.Новичкова, Є.Рибіна, М.Суміна, О.Томашова, Ю.Тугов та ін.

За останнє десятиліття XX сторіччя, коли розпочався процес оновлення засад української науки, проблеми взаємин людини і природи розглядали вітчизняні та зарубіжні науковці різних галузей знань: історики, політологи, біологи, географи, соціологи, екологи, філософи, педагоги, бібліотекознавці, бібліографознавці.

Вітчизняні науковці провели ряд ґрунтовних досліджень з історії бібліотечної й книжкової справи та бібліографознавства (Н.Ашаренкова, Н.Бачинська, Л.Гільманова, Т.Добко, Т.Долбенко, Н.Дяченко, В.Загуменна, М.Зніщенко, Т.Ківшар, В.Лутовінова, А.Малько, О.Матвійчук, В.Медведєва, В.Мозгова, Т.Новальська, Н.Новікова, О.Пилипенко, М.Сенченко, М.Слободяник, Г.Швецова-Водка та ін.), що становить певний інтерес у межах досліджуваної проблеми.

Для висвітлення досліджуваної теми на сучасному етапі цінними є праці російських бібліотекознавців та бібліографознавців Л.Дьоміної, С.Капранової, О.Покровської, Н.Колоскової. Слід зазначити , що в Росії проблема формування екологічної культури читачів-дітей набула загальносуспільного значення, що знайшло свій прояв у щорічних оглядах-конкурсах, які проводяться в бібліотеках з 1995 року із вищезгаданої тематики.

Важливим джерелом вивчення діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей стали архівні документи. Опрацювання архівних фондів Центрального державного архіву органів влади та управління України (ЦДАВО), зокрема фонду Наркомату освіти (НКО), дозволило залучити звіти обласних бібліотек для дітей та юнацтва, що дало можливість хронологічно простежити і проаналізувати форми роботи, які застосовувалися в їх діяльності по екологічному вихованню читачів. Опрацьовувалися також документи з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, в яких містяться матеріали щодо аналізу діяльності природоохоронних товариств в першій третині ХХ ст., та їх роботи по популяризації літератури природоохоронного змісту (Архівна колекція УНІК).

Автор звертався до друкованих щорічних звітів (1968-2000) Національної бібліотеки України для дітей, (1965-2000) обласних бібліотек для дітей, що дозволило вивчити форми роботи цих установ по екологічному вихованню дітей.

Формуванню екологічної свідомості українського населення сприяли як праці видатних вчених у галузі природознавства, громадських діячів, так і просвітницькі, природоохоронні Товариства, активний розвиток яких припадає на кінець ХІХ - першу чверть ХХ ст. При Товариствах організовувались друкарні та бібліотеки, відкривались лекторії, започатковувались біологічні та зоологічні станції. Значна заслуга Товариств належить організації та проведенню з'їздів дослідників природи, лікарів, працівників сільського господарства. Бібліотеки забезпечували інформаційні потреби членів Товариств, популяризували літературу природоохоронної тематики. Значна увага в діяльності Товариств приділялась вихованню у дітей шанобливого ставлення до природи.

Характерною ознакою першої третини ХХ ст. є відкриття самостійних бібліотек для дітей. Найбільше їх було утворено в Києві, Харкові та південному регіоні України - Одесі, Миколаєві, Херсоні. В одній з перших бібліотек для дітей Дори Доброї (рік заснування 1909) та інших бібліотеках для дітей проводилася робота з популяризації природничо-наукової книжки. Проте вже в 30-і рр. робота в галузі природоохорони набуває певних негативних ознак. Курс “політехнізації” освіти зумовлює коригування діяльності бібліотек. З фондів бібліотек для дітей вилучається “шкідлива” література, серед якої значну кількість складає природничо-наукова література. Все активніше популяризуються ідеї “підкорення природи”, “перемоги над природою”.

Таким чином, історіографія, аналіз літературних джерел та емпіричного матеріалу свідчать, що спеціальні дослідження з діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей не проводилися. Переважна більшість публікацій лише побіжно торкається теми дослідження, фактичний матеріал розпорошений у значному масиві опублікованих робіт. В існуючих працях лише фрагментарно розглядалася робота бібліотек по екологічному вихованню дітей, тому актуалізується потреба проведення комплексного вивчення діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей.

Досліджено, що у першій третині ХХ ст. активно розвивалися Товариства: просвітницькі, природоохоронні, заступництва за тварин та ін. Основна мета даних установ - надання дітям знань про природу, бережливого ставлення до неї. При Товариствах відкривалися бібліотеки, діяльність яких була спрямована на задоволення еколого-просвітницьких інформаційних потреб читачів. В цей же період відкривалися бібліотеки для дітей, які працювали в напрямі екологічного виховання читачів.

У другому розділі дисертаційного дослідження - “Основні етапи діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів у другій половині ХХ ст.” - запропоновано періодизацію діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів.

На діяльність бібліотек для дітей, як закладів позашкільної освіти по формуванню екологічної культури читачів, впливали різні фактори соціально-економічного розвитку України.

Популяризуючи літературу екологічного напрямку, бібліотекарі, в практиці роботи бібліотек для дітей, використовували індивідуальні і масові форми роботи з читачами-дітьми.

До індивідуальних форм роботи з читачами, при яких враховуються індивідуальні особливості розвитку дітей, їх інтересів, захоплень, здібностей, відносяться: рекомендаційна бесіда, бесіда про прочитану книгу, консультація. Індивідуальна робота з дітьми і підлітками потребує від бібліотекаря творчості і майстерності, знання екологічної літератури і свого читача.

Масові форми роботи з читачами враховують знання і вікові соціально-психологічні особливості конкретних груп читачів. Бібліотекар залучає дітей до систематичного читання і користування бібліотекою, враховуючи те загальне в читанні, що обумовлене соціальною ситуацією розвитку дітей (дошкільники та учні 1-4 класів - читачі молодшого шкільного віку; учні 5-6 класів - читачі середнього шкільного віку; учні 7-9 класів - читачі старшого шкільного віку).

До масових форм роботи з читачами відносяться книжкові виставки, огляди літератури ( в тому числі і однієї книги), цикли читань, групові бесіди про прочитане, обговорення книг, читацькі конференції, різноманітні літературні ігри (конкурси, вікторини, мандрівки за книгами), усні журнали, літературні вечори.

До бібліографічної діяльності бібліотек відноситься створення довідково-пошукового апарату (каталогів, картотек, бібліографічних списків, оглядів, покажчиків та ін.).

Здійснений аналіз звітів Національної бібліотеки України для дітей та обласних бібліотек для дітей, дозволив виявити форми індивідуальної та масової роботи з читачами в напрямку формування екологічної культури. Досліджено діяльність даних установ по створенню рекомендаційних бібліографічних посібників з екологічної тематики.

Виявлено основні напрями формування екологічної культури читачів у бібліотеках для дітей у другій половині ХХ ст.: формування морально-естетичного ставлення до природи; формування екологічних знань читачів; формування у читачів практичних умінь та навичок бережливого ставлення до природи та її охорони.

Перший етап - 50-60-і рр. ХХ ст. - це становлення мережі самостійних бібліотек для дітей та формування системи екологічного виховання дітей.

В результаті змін, які відбулися у суспільстві, вимог науково-технічної революції, в усіх сферах виробництва окреслюються контури природоохоронних проблем, що вимагали негайного вирішення, наростають “застійні” явища у суспільному житті країни. В означений період тематичне спрямування роботи з читачами віддзеркалювало ідеологічні постулати, зміст тогочасної дитячої літератури і статутне визначення бібліотек як ідеологічних установ. Формування комуністичної свідомості передбачало розвиток у дітей і підлітків матеріалістичних поглядів на природу, людину як її творця. В цьому процесі суттєва роль відводилась читанню науково-популярної, науково-пізнавальної, науково-художньої літератури природознавчого змісту.

Протягом 1957-1961 років в адміністративно-територіальному поділі УРСР відбулися значні зміни: було ліквідовано багато районів, створено нові. В 1950-1960 рр. проводилася велика робота по упорядкуванню мережі бібліотек для дітей: значну частину було об'єднано, іншу перетворено в філії для дорослих.

В 1962 році, виходячи з вивчення досвіду бібліотек для дітей, було проведено реорганізацію мережі бібліотек, які обслуговували дітей та юнацтво, що було відображено в Положенні про дитячу бібліотеку, затвердженому Міністерством культури УРСР від 5 квітня 1962 року. Бібліотеки, які обслуговували учнів 1-11 класів, було перетворено в бібліотеки, які обслуговували учнів 1-8 класів і дошкільників.

У червні 1960 року був прийнятий закон УРСР “Про охорону природи в Українській РСР”, який активізував роботу бібліотек в галузі популяризації літератури природоохоронної тематики. З середини 60-х років, виходячи із заідеологізованості всіх сфер суспільного життя, природоохоронна діяльність носила більше формальний характер.

В кінці 60-років діяла система самостійних бібліотек для дітей, яка включала 25 обласних, районні та міські бібліотеки для дітей поряд з мережею масових бібліотек, що обслуговували як доросле, так і дитяче населення. Для цього періоду характерний процес становлення самостійних бібліотек для дітей, викликаний зростанням інтересу дітей до книги, читання, розширенням масштабів книговидання для цієї вікової групи читачів, посиленням уваги громадських діячів, письменників, журналістів, учителів, бібліотекарів до проблем розвитку дитячого читання, дитячої книги, видавничої справи. Саме в цей час з'являється наказ Міністерства культури СССР №159 від 29 квітня
1965 року “Про заходи по дальшому поліпшенню бібліотечного обслуговування дітей”, в якому рекомендується створити республіканські бібліотеки для дітей у тих республіках, де є розгалужена мережа дитячих бібліотек. Це повною мірою стосувалося України.

Державна республіканська бібліотека для дітей була заснована в 1967 році на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР №558 від 22 липня 1966 р. (наказ Міністра культури УРСР № 185 від 28 серпня 1966 р.) з метою створення єдиного організаційно-методичного центру по керівництву бібліотеками, що обслуговують дітей шкільного віку.

Середина 60-х рр. характеризується появою в освітянських програмах терміну “екологія”. Поступово відбувається переорієнтація роботи в суспільстві від простого вивчення явищ чи окремих об'єктів природи, до формування навичок її охорони. Виникає екологічний рух в Україні.

Дослідивши діяльність бібліотек для дітей за 1950-і-1960-і рр. ми з'ясували, що формування морально-естетичного напряму ставлення до природи читачів-учнів передбачало розвиток емоційно-естетичного відношення до оточуючого природного середовища та забезпечувалося проведенням індивідуальних та групових бесід з читачами, планів читання, аналізу читання, бесід по книгах, читацьких конференцій, зустрічей з письменниками, організацією ранків антирелігійних казок, колективних обговорень книг, дитячих ранків, літературних ранків, голосних читок, читок-бесід, літературних вечорів, демонстрацією діафільмів; створенням ілюстрованих книжкових виставок, календарних пам'яток, альбомів-каталогів, каталогів-ширм, ширмочок, турнікетів, підготовкою бібліотечних плакатів, ілюстрованих рекомендаційних списків літератури; ілюстрованих картотек, бібліографічних оглядів, стінгазет і літературних бюлетенів.

Напрям формування екологічних знань читачів пов'язаний з інтелектуальним розвитком дітей і реалізований у проведенні масових заходів, в яких поряд з вищезазначеними проводилися - літературні ігри, літературні вікторини, конкурси на краще знання книг з природознавства.

Для формування у читачів практичних умінь та навичок бережливого ставлення до природи та її охорони бібліотеки для дітей використовували традиційні форми бібліотечно-бібліографічної роботи, а також влаштовували подорожі на природу, рекомендували літературу для трудової діяльності дітей (здійснювалося шефство над молодняком сільськогосподарських тварин, проводилася робота по вирощуванню пшениці, кукурудзи, проса, соняшника, по насадженню садів, лісу, активно працювали мічурінські гуртки та гуртки юннатів).

В означений період бібліотеками для дітей, з метою популяризації серед дітей екологічної літератури, було видано 23 рекомендаційних посібника природознавчого та природоохоронного спрямування.

Для другого етапу - 70-80-і рр. ХХ ст. - характерний активний розвиток системи екологічного виховання дітей, що зумовлено заснуванням Державної бібліотеки України для дітей.

У суспільному житті країни продовжуються “застійні явища”, які набули свого апогею у середині 80-х рр., що об'єктивно привело до необхідності соціально-політичних змін і оновлення всіх сторін життя суспільства. На початку 70-х років активізується міжнародне співробітництво в галузі екології. Міжнародна спільнота дійшла висновку, що Земля стоїть на межі екологічної катастрофи.

Мережа самостійних бібліотек для дітей отримала подальший розвиток. Із заснуванням Державної республіканської бібліотеки для дітей, як єдиного організаційно-методичного центру по керівництву бібліотеками, що обслуговують дітей шкільного віку, замітно пожвавішала діяльність цих установ у галузі популяризації літератури природознавчого та природоохоронного спрямування. Але до кінця 80-х рр. основними напрямами діяльності бібліотек для дітей була робота на допомогу ідейно-політичному вихованню дітей, яка проводилася у рамках формування марксистсько-ленінського світогляду, ідейних переконань. Активно пропагувались матеріали і рішення з'їздів КПРС та Компартії України, література про комсомол і піонерів. Екологічному вихованню передувало виховання комуністичної моралі, правове виховання, пропаганда літератури з економіки, трудове виховання, профорієнтація, матеріалістичне виховання, пропаганда літератури на допомогу учням у засвоєнні шкільних програм, естетичне виховання читачів.

На середину 80-х рр. припадає розквіт руху студентських Дружин охорони природи, які не тільки намагалися стояти на захисті природного довкілля та виконували важливе завдання соціалізації молоді, а й активно працювали в гуртках з дітьми шкільного віку на станціях юних натуралістів і юних туристів.

При багатьох бібліотеках для дітей існували гуртки юннатів, любителів природи та ін. Гуртківці активно вивчали екологічну ситуацію в своїй місцевості із залученням краєзнавчих матеріалів, допомагали професійним екологам у проведенні дослідно-пошукових робіт, доглядали за природними водними об'єктами, займалися лісопосадкою. Бібліотеки проводили заходи щодо популяризації літератури природознавчого та природохоронного напряму.

1986 рік, рік Чорнобильської катастрофи, яка істотно вплинула на стан природного довкілля України, став переломним в житті суспільства. Процеси демократізації, гласності довели шкідливість замовчування екологічної інформації. Зросла активність громадськості, вчителів, бібліотекарів, організацій екологічного спрямування. Важливу роль на цьому етапі відіграли українські письменники, які освоїли нову сферу діяльності - екологічну публіцистику.

Перебудова змісту освіти вплинула і на діяльність бібліотек для дітей в галузі формування екологічної культури читачів. Фонди бібліотек стали поволі поповнюватися різними видами й типами видань з екологічної тематики.

В 70-80-і рр. у напрямі формування морально-естетичного ставлення до природи читачів в бібліотеках для дітей набувають поширення такі форми роботи, як тематичні книжкові виставки, тематичні ілюстровані книжкові виставки, тематичні ілюстровані альбоми, тематичні полиці, тематичні стелажі, лекції-бесіди, колективні бесіди, цикли бесід, бесіди про книги з групою читачів-любителів природи, музичні та поетичні хвилини, тематичні ілюстровані каталоги, перегляд діафільмів та телепередач “У світі тварин”.

Напрям формування екологічних знань читачів передбачав проведення літературних вікторин, годин цікавих повідомлень, турнірів допитливих, тематичних дискусій, літературних радіовікторин та використання вищезазначених бібліотечно-бібліографічних форм роботи.

При формуванні у читачів практичних умінь та навичок бережливого ставлення до природи та її охорони бібліотеки організовували куточки живої природи і саморобок дітей, походи до музею зоології, зустрічі з лекторами Київського зоопарку, при бібліотеках активно працювали гуртки та клуби природознавчого, природоохоронного спрямування.

У галузі рекомендаційної бібліографії для дітей активно діяла Державна бібліотека України для дітей. В цей період бібліотекою видано 47 рекомендаційних бібліографічних покажчиків природознавчої та природничої тематики, з них - 44 - на допомогу розширенню знань з природничих дисциплін. Разом бібліотеками для дітей видано 101 рекомендаційний покажчик літератури з екологічної тематики, 8 методичних рекомендацій з досліджуваної проблеми та 7 програм і методичних порад щодо вивчення попиту і популяризації природничо-наукової літератури серед дітей.

Третій етап - це діяльність бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів - 1991-2000 рр. Він означений початком складного процесу оновлення суспільства, коли розпочалася реалізація прагнення народу України до незалежності, потяг до національно-культурного відродження. “Історія” поступово звільняється від заідеологізованості, догматичності. На рубежі ІІІ тисячоліття екологічні ідеї набули політичного звучання. Екологія стала для всього людства не лише наукою, а й способом мислення, поведінки. Україною ратифіковано ряд міжнародних природоохоронних Конвенцій.

Сучасні умови розбудови суверенної Української держави обумовили реорганізацію та подальший розвиток національної системи освіти та виховання, що визначено державною політикою, основи якої закладено в програмі “Освіта: Україна ХХІ століття”. Розробляється Концепція екологічної освіти України, яка спрямована на грунтовне підвищення свідомості людини, на глибоке осягнення нею соціальних цінностей і на виховання майбутнього громадянина країни, який здатний буде вирішувати екологічні проблеми поряд з іншими відповідно до його професійної направленості. Держава ставить за мету якісно новий, цілісний підхід до виховання особистості в єдиному процесі безперервної екологічної освіти. Освітня система “Сім'я - дитячий садочок - школа - позашкільний та вищий навчальні заклади” в позашкільних закладах направлена на виховання екологічно свідомих людей, які житимуть в екологічно збалансованому суспільстві.

Упродовж вивчення всіх навчальних предметів неодмінно інтегрується екологічний підхід, в основі якого прерогативою є виховання почуття громадянина, патріота держави, відповідального за ставлення до навколишнього середовища, глибокого розуміння залежності життя і здоров'я людей та окремої особистості від фізичного стану об'єктів природи.

З початку 90-х р. одним із пріоритетних напрямів роботи бібліотек для дітей стає екологічне виховання. Державною бібліотекою України для дітей почато створення автоматизованого універсального рекомендаційного покажчика літератури для дітей з питань екології, що говорить про надання зовсім іншого рівня інформаційних послуг. Обласні бібліотеки для дітей проводять ряд заходів, об'єднаних такою актуальною темою, як “Людина і природа”. Працівники бібліотек використовують наявну у фондах художню та науково-пізнавальну літературу з екологічної тематики, розкриваючи її читачам через наочні та усні, індивідуальні і масові форми популяризації з урахуванням вікових особливостей різних груп читачів.

З середини 90-х рр. у діяльності бібліотек для дітей екологічне виховання читачів почало поєднуватися з краєзнавчою роботою. З метою формування у дітей комплексної системи знань з основ екології, інформування про екологічні кризові явища в світі, країні, регіоні, місті, забезпечення учбових програм курсів “Безпека життєдіяльності” та “Валеологія”, виховання мотивацій і звичок екологічної поведінки і дій по відношенню до людини і природи створюються центри екологічної інформації. Так, Центральною бібліотекою для дітей
ім. О.Матросова Шевченківського (Радянського) району м. Києва у 1999 році розроблено програму екологічного центру “Планета в долонях”, концепція діяльності якого базується на ідеях В. Вернадського.

В діяльності бібліотек для дітей у 1991-2000 рр., поряд із традиційними, з'явились нові форми популяризації екологічної інформації: проводилися бесіди під час запису читачів до бібліотеки, з метою виявлення читацьких інтересів, аналізувалися читацькі формуляри, систематично проводилась індивідуальна робота з групою читачів за інтересами - любителів природи, складалися бібліографічні довідки, створено автоматизований універсальний рекомендаційний покажчик, організовувалися перегляди літератури, обговорення книг, проводилися цикли бесід, екологічні читання, екологічні репортажі, години екології, інформаційні години, години цікавих повідомлень, літературно-музичні години, години поезії, вікторини, конкурси на кращі малюнки, турніри знавців любителів природи, Тижні природознавства, Тижні пам'яті, ігри-конкурси, вечори-реквієми, літературні кав'ярні, організовувалися заходи разом зі школами та станціями юних натуралістів, проводилася робота в гуртках і клубах природоохоронного, екологічного спрямування та ін.

Цей етап характеризується зменшенням випуску рекомендаційних посібників екологічної тематики. Бібліотеками для дітей видано 14 рекомендаційних покажчиків. Це обумовлено тим матеріальним становищем, в якому опинилися бібліотеки в 90-ті рр. ХХ ст. під час розвитку загальної економічної кризи в суспільстві.

У третьому розділі - “Перспективні тенденції формування екологічної культури дітей в бібліотеках” - визначено класифікацію читачів екологічної літератури та напрями задоволення їх інформаційних потреб в бібліотеках України, здійснено порівняльний аналіз формування екологічної культури дітей в бібліотеках України та ближнього зарубіжжя, розроблено перспективну модель формування екологічної культури дітей в бібліотеках України.

Виходячи із соціально-психологічних досліджень читання дітей виділяємо наступні групи споживачів екологічної інформації: раннє дитинство - 1-3 роки; перше дитинство - 4-7 років; друге дитинство - хлопчики - 8-12 років, дівчатка - 8-11 років; підлітковий вік - хлопчики - 13-14 років, дівчатка - 12-14 років. Такий диференційований підхід до роботи з різними віковими групами дітей дозволить бібліотечним працівникам урізноманітнити форми роботи в усіх галузях бібліотечно-інформаційної діяльності.

При науковому аналізі матеріалу ми більш детально зупинилися на віковому періоді дитини до 7 років, виходячи з того, що в 90-х роках ХХ століття відбулися певні зміни у читацькому контингенті бібліотек для дітей. Сьогодні читачами є малюки, починаючи з 2-3 років.

Успіх формування стійкої потреби в читанні екологічної літератури у дітей залежить від сумісних зусиль сім'ї, дитячого садочка, школи і бібліотеки. Координуючу роль тут відіграє співробітник бібліотеки для дітей. Але роль сім'ї, де закладається інтерес до книги з перших років, і навіть перших місяців життя дитини, превалює. Завдання бібліотеки - розвивати вже існуючий інтерес до читання.

Виховання дітей відбувається в процесі індивідуальних та групових бесід, книжкових виставок, читацьких конференцій, ігрової діяльності, читання художньої літератури: міфів, казок, перегляді дитячих кіно- і діафільмів, теле- і радіопередач, дитячих конкурсів з урахуванням вікових потреб та можливостей.

Головною метою батьків, вихователів, школи та бібліотеки має бути розвиток стійкого інтересу у дітей до читання літератури екологічного напряму, створення умов для отримання читачами-дітьми різнобічної природознавчої інформації, виховання екологічної культури дітей як одного з основних засобів різнобічного формування особистості дитини.

Розглядаючи питання формування екологічної культури на міжнародних конференціях, приймаючи відповідні декларації, міжнародна спільнота вимагає від всіх країн світу спільно діяти в галузі екологічного просвітництва і природоохоронної діяльності. В Росії проблемою формування екологічної культури читачів-дітей планомірно та цілеспрямовано займаються всі бібліотеки для дітей. Цьому сприяє законодавча база Росії, та проведення щорічних оглядів-конкурсів (з 1995 р.) по підведенню підсумків роботи бібліотек в галузі екологічного виховання. Це дуже цікавий і дієвий досвід роботи, який вже починає впроваджуватися і в Україні.

Аналіз роботи бібліотек показав, що у працівників бібліотек для дітей Росії вже сформувався значний рівень екологічної культури. Заходи, які використовуються спеціалістами Росії у галузі виховання екологічної культури, як серед бібліотечних працівників бібліотек для дітей, так і серед споживачів інформації, мають за мету зорієнтувати дитячих бібліотекарів на комплексний підхід в роботі з формування екологічної культури і просвітництва читачів-дітей.

Перспективна модель подає формування екологічної культури читачів-дітей як специфічний вид діяльності бібліотек для дітей, спрямований на виробництво, збирання, пошук, обробку, зберігання й надання в користування документів екологічної тематики задля гармонійного розвитку дітей, глибокого опанування ними екологічних знань, формуванню екологічного мислення, свідомості і культури.

Предметом діяльності є документ з екології як зафіксована на матеріальному носієві інформація.

Результатом цього виду діяльності є бібліотечний фонд екологічної тематики, довідково-пошуковий апарат, як база інформаційного забезпечення читачів-дітей.

У моделі інтегруються у цілісну систему такі основні елементи: бібліотечний фонд екологічної тематики; довідково-пошуковий апарат; інформаційно-пошукова мова, суб'єкти, які постійно взаємодіють із системою (користувачі - читачі-діти і бібліотекарі). Кожен з даних елементів виконує цільову роль, надаючи їй конкретної спрямованості, підтримується технологічними підсистемами: комплектування фонду періодичними і неперіодичними документами з екології; систематизація, індексування документів, організація доступу до документованої інформації екологічного спрямування, екологічних знань в локальному і інтерактивному режимах; формування читацької та інформаційної культури читачів-дітей.

На підставі поєднаного використання документних та інформаційних ресурсів екологічної тематики визначаються основні напрями діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів:

придбання, збереження, збагачення широкого доступу і використання документів і інформації екологічної тематики різними засобами комунікації;

можливості доступу до інформаційних ресурсів екологічного спрямування в електронно-цифровому середовищі через використання сучасних бібліотечних технологій і автоматизованих бібліотечних систем;

надання допомоги читачам-дітям при роботі з інформаційно-пошуковою системою, підвищення інформаційної культури користувачів.

Результати здійсненого дослідження дозволили дійти таких висновків:

Узагальнення широкого кола опублікованих і неопублікованих джерел дозволило відтворити цілісну картину діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей в Україні. Зібраний та узагальнений матеріал істотно розширює інформаційне поле бібліотекознавства та бібліографознавства. Виявлено провідні напрями, тенденції та специфіку діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів. У результаті проведеного дослідження встановлено, що діяльність бібліотек по формуванню екологічної культури дітей досліджувалася фрагментарно, тільки в окремих її напрямах і аспектах.

В роботі з'ясовано, що основні передумови формування екологічної культури читачів-дітей пов'язані з активізацією суспільного руху, розвитком просвітницьких, природоохоронних та ін. Товариств, відкриттям бібліотек для дітей у першій третині ХХ ст., діяльність яких була спрямована на задоволення екологічно-просвітницьких інформаційних потреб читачів: наданням дітям знань про природу, бережливого ставлення до неї.

У дисертації обґрунтовано три основних етапи діяльності бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів. На першому етапі - 1950-1960-і рр. відбувалося становлення мережі бібліотек для дітей та формування системи екологічного виховання дітей. Під час другого етапу - 1970-1980-і рр. активно розвивалась система екологічного виховання дітей, що було зумовлено заснуванням Державної бібліотеки України для дітей, з метою створення єдиного організаційно-методичного центру по керівництву бібліотеками, що обслуговують дітей шкільного віку. На третьому етапі - 1991-2000 рр. діяльність бібліотек для дітей по формуванню екологічної культури читачів спрямовувалася на виконання основних положень екологічної освіти в Україні. Аналіз екологічного виховання читачів-дітей здійснювався за наступною схемою: напрям діяльності, його мета, форма реалізації. Це дозволило у комплексі проаналізувати сутність і зміст діяльності бібліотек по формуванню екологічної культури дітей із врахуванням конкретної соціально-політичної ситуації в державі, стану екології, як галузі науки і практики, місця екологічної культури у загальній культурі особистості дитини.

Розроблено класифікацію користувачів екологічної інформації, з врахуванням соціально-психологічних особливостей читачів-дітей. Виділено наступні групи споживачів екологічної інформації: раннє дитинство - 1-3 роки; перше дитинство - 4-7 років; друге дитинство - хлопчики - 8-12 років, дівчатка - 8-11 років; підлітковий вік - хлопчики - 13-14 років, дівчатка - 12-14 років.

Здійснено порівняльний аналіз діяльності бібліотек України та ближнього зарубіжжя з формування екологічної культури читачів. З'ясовано, що у працівників бібліотек для дітей Росії вже сформувався значний рівень екологічної культури. Заходи, які використовуються спеціалістами Росії у галузі виховання екологічної культури, як серед бібліотечних працівників бібліотек для дітей, так і серед споживачів інформації, мають за мету зорієнтувати дитячих бібліотекарів на комплексний підхід в роботі з формування екологічної культури і просвітництва читачів-дітей. Цьому сприяє законодавча база Росії, та проведення щорічних оглядів-конкурсів по підведенню підсумків роботи бібліотек в галузі екологічного виховання. Це дуже цікавий і дієвий досвід роботи, який вже починає впроваджуватися і в Україні.

Розроблено перспективну модель формування екологічної культури читачів-дітей як специфічного виду діяльності бібліотек, спрямованої на виробництво, збирання, пошук, обробку, зберігання й надання в користування документів екологічної тематики задля гармонійного розвитку дітей, глибокого опанування ними екологічних знань, формування екологічного мислення, свідомості і культури.

Отже, в результаті виконаного дослідження з'ясовано традиції формування екологічної культури читачів-дітей в бібліотеках для дітей України, визначено основні етапи, напрями та перспективи діяльності бібліотек для дітей в галузі екологічного просвітництва дітей.

У той же час дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Подальшого опрацювання потребує виявлення нових друкованих і недрукованих джерел, що стосуються означеного питання.

Основні результати дослідження викладені у шести одноосібних публікаціях у фаховій періодиці та тезах доповідей:

1. Романченко І.Г. Роль книги у вихованні екологічної культури у дітей раннього віку // Бібліотечна планета.-2005.-№ 1.-С. 29-31.

2. Романченко І.Г. З історії розвитку виховання екологічної культури дітей раннього дитинства: за матеріалами фольклорних джерел усної народної творчості // Вісник Книжкової палати.-2004.-№ 10.-С. 27-29.

3. Романченко І.Г. Бібліотеки України в системі безперервної екологічної освіти // Вісник Книжкової палати.-2004.-№ 6.-С. 13-16.

4. Романченко І.Г. Сучасні проблеми бібліотечно-інформаційного забезпечення підготовки фахівців-екологів // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.-К.,2004.-№ 12.-С. 274-282.

5. Романченко І.Г. Історія пропаганди екологічних знань в бібліотеках України (від найдавніших часів до 30-х років ХХ ст..) // “Наука і освіта “2005”. Матеріали У111 Міжнародної науково-практичної конференції. Т. 16. Екологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.- С. 47-50.

6. Романченко І.Г. Роль бібліотек у вихованні екологічної культури // Проблеми екології та екологічної освіти: Матеріали 111 Міжнародної науково-практичної конференції.- Кривий Ріг.-2004.-С.83-88.

...