Дизайн меблів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ДИЗАЙНУ, ІСТОРІЯ ДИЗАЙНУ МЕБЛІВ ТА ІНТЕР'ЄРУ

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ

2.1 Системний підхід до проектування

2.2 Основні особливості проектної діяльності і проектних рішень

2.3 Основні поняття стандартизації

3. ДИЗАЙН ЯК ВИД ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА ЖИТЛОВОГО ІНТЕР'ЄРУ

5. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА

5.1 Поняття «дизайн», «проект», «проектування»

6. СПЕЦИФІКА ПРОЕКТНО-ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА

6.1 Зручність і комфорт в дизайні

6.2 Дизайн і маркетинг

6.3 Комплексна організація предметного середовища

6.4 Функціональність і раціональність форм

6.5 Мобільність і варіативність форм

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА



ВСТУП

Дизайн -- це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища загалом і потреб людини, як утилітарних так і естетичних.

У зв'язку з різноманітністю направленості дизайну не вважається можливим створення єдиної науки, яка б вивчала дизайн в цілому. Як наслідок важко створити інститут дизайну загалом та міцні зв'язки між дизайнерами різних напрямків. Ситуація складається таким чином, що ці напрямки дизайну розвиваються відокремлено. Так само не збігаються предмети вивчення графічного дизайну та ландшафтного дизайну.

Високий рівень досягнення породжує високий рівень очікування. історично склалася потреба у студії дизайну, що виконує цю роботу професійно. Високий рівень очікування виникає перш за все через мистецьку складову дизайну. Як нам відомо мистецтво, на відміну від дизайну, розвивається вже досить тривалий час. Студія дизайну, в свою чергу, має за мету створення обох складових дизайну, як мистецьку, так і проектувальну. Саме тому вона дуже часто виникає як окремий підрозділ. Сучасні веб-студії виробляють подвійний продукт -- дизайн як мета досягнення (результат), та дизайн як інструмент створення (проектування).

Метою дизайну може виступати вирішення проблем проектування від найменшого елементу конструкції до глобальних великих і навіть утопічних ідей. У зв'язку із різким зростанням населення планети, ще однією метою дизайну стає соціальна привабливість. Тобто дизайн стає інструментом комунікації між людиною та об'єктом дизайну. Мета ж дизайну має значущість лише для дизайнерів як керівників проектування.

Таким чином, з мети дизайну можна зробити висновки щодо його завдання. Основним завданням дизайну є:

- ергономіка -- легкість у використанні об'єкта дизайну;

- інтерфейс користувача -- психологічні особливості оператора, що пра-цює з об'єктом дизайну;

- останні тенденції -- застосування нових технологій в дизайні для спро-щення його інших завдань.

Отже, об'єкт дизайну -- річ, що модифікується завдяки дизайну у напрямку вирішення проблем проектування або соціальної привабливості. Так, під час автотюнингу об'єктом дизайну є авто, яке може видозмінюватися як у бік кращих технічних характеристик, так і у бік кращого «сучаснішого» вигляду. дизайн комфорт стандартизація інтер'єр

В даній курсовій роботі розглянемо такі аспекти проектної діяльності:

- загальні положення проектування;

- особливості проектної діяльності дизайнера;

- специфіка проектно-художньої діяльності дизайнера;

- організація проектної діяльності дизайнера.



1. ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ДИЗАЙНУ, ІСТОРІЯ ДИЗАЙНУ МЕБЛІВ ТА ІНТЕР'ЄРУ

Слово «інтер'єр» (в перекладі з французької - внутрішній) в архітектурі означає внутрішній простір будівлі. В естетичному плані - це архітектурно-художнє вирішення внутрішнього простору архітектурного об'єкта.

Проектування інтер'єрів як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури в інтер'єрі тощо. У художньому розумінні образ інтер'єру сприймається людиною як єдине ціле. Разом з тим для професійного оволодіння механізмом естетичного формування художнього образу інтер'єру потрібно знати процес утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, специфіку художнього декору, принципи його органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, а також з композиційною організацією в цілому. На першому етапі такого пізнання велику роль відіграє історичний досвід, знання основних історичних періодів розвитку інтер'єру та обладнання, які дійшли до нас від перших і наступних цивілізацій різних періодів на нашому континенті, що засвідчує про високий мистецький рівень наших предків. Необхідно досконало вивчити минуле, щоб поліпшувати майбутнє.

На протязі всієї історії розвитку культури кожна людина в міру своїх можливостей прагнула прикрасити своє життя, зробити гарними і зручними всі предмети, які її оточують: житло, меблі, посуд, одяг, засоби виробництва тощо. Це стало надзвичайно актуальним в наш час, оскільки більшість людей усвідомлюють значимість краси і вигоди матеріального середовища

Будь-який виріб має свою історію і для нього характерна відповідна еволюція не тільки зовнішньої форми, але й технічних характеристик. Звичайно, в стародавні часи, коли виробництво ужиткових предметів було справою виключно ручної праці, ремесло й мистецтво складали єдине поняття. Ремісник поєднував в собі одночасно і художника, і конструктора-технолога. Ремісниче виробництво, будучи на той час основним видом виробництва, проіснувало без особливих змін до кінця середніх віків. Еволюція форми у різних виробах проходила по-різному. У деяких за конкретний час форма міняється дуже часто, в інших на протязі тривалого часу вона не змінюється. До останніх, зокрема, відносяться предмети побуту. В більшості свою зовнішню форму різноманітні вироби змінювали під впливом розвитку науки і техніки, які безперечно відігравали важливу роль в еволюції кожної конкретної речі. Однак не слід відкидати і такі фактори впливу на формування виробу, як історичні, соціально-економічні, політичні та психологічні. Зміна форми відбувається в незначній мірі і при зміні матеріалу, але якщо функція не змінюється, то ці зміни незначні.

Розвиток архітектури взагалі, і «малої» архітектури зокрема, завжди тісно поєднувався з архітектурними стилями відповідної епохи. Це особливо спостерігається в інтер'єрі різноманітних приміщень (культових, службових, житлових). Зв'язок архітектури з «малою» архітектурою можна прослідкувати з початку XVIII ст. до наших днів. Проте більшість конструкторів того часу відкидали естетику в промислових товарах, хоча у другій половині ХІX ст. промислове виробництво досягло зрілості до естетичності масового виробництва.

На початку XX ст. діяльність художників прикладного, мистецтва обмежувалась предметами меблів, ужиткових виробів і внутрішнього оздоблення. Основним художнім стилем того часу був модерн. У різних країнах він увібрав в себе специфічні зовнішні риси, які пов'язані з використанням національних орнаментальних мотивів. Однією з характерних рис модерну була еклектичність, зміщування різних стилів. Для модерну характерне поверхневе механічне декорування предметів без врахування конструкції і функціонального призначення, однак при всіх недоліках деяких основних художніх конструкцій модерну він, все ж таки, відігравай важливу роль у розвитку прикладного мистецтва. Це була перша спроба налагодити контакти між мистецтвом і технікою, творчістю художника і промисловим виробництвом.

Утвердження естетичної значущості технічної форми знайшло своє логічне вираження в конструктивізмі, який виник одночасно в різних країнах на початку 20-х років XX ст. і розповсюджувався у зв'язку з ростом індустріальної техніки і впровадженням нових різноманітних матеріалів. Конструктивісти намагалися довести, що технологічно та функціонально виправдана конструкція вже має вищі художні якості і цілком може задовольнити естетичні потреби сучасної людини, для якої характерний утилітаризм щодо всіх явищ дійсності. У 20-х - на початку 30-х років почалось широке залучення архітекторів і художників до роботи в промисловості. Створюються нові відносини між мистецтвом і промисловістю. В країні організовуються художньо-проектні бюро та науково-дослідний інститут технічної естетики (1962 p.).

У 1957 р. була створена Міжнародна рада індустріального дизайну, яка сприяла розвитку дизайну в усьому світі. Членом цієї організації є і Україну. На генеральній асамблеї цієї Ради, яка відбулася в 1969 р. у Лондоні, визначено формулювання дизайну.

Дизайн - це творча діяльність, метою якої є формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини.

Проникнення дизайну в наше життя зближує матеріальне виробництво з мистецтвом і цим самим збагачує духовний світ людини. Вивчення і пропаганда технічної естетики й художнього проектування дизайну є важливим суспільно-економічним завданням у формування інтелектуальної особистості на сучасному етапі розвитку цивілізації.

Створюючи нову річ, дизайнер надає їй форму, яка найбільш відповідає функції та значенню предмета. Проте вона повинна не тільки добре виконувати свою функцію, а й органічно поєднувати форму, яка найбільше відповідає функції значенню предмета. Проте вона повинна не тільки добре виконувати свою функцію, а й органічно поєднувати форму, колір і матеріал.

Тільки завдяки знанням історичних цінностей цивілізованого світу, їх вивченню і аналізу можливе дальше вдосконалення прекрасних виробів світового рівня. Вивчення історії художніх виробів, інтер'єрів, одягу та інших предметів сприятиме подальшому їх вдосконаленню.

Промислове мистецтво, технічна естетика, художнє конструювання, дизайн - назви, які з'явилися порівняно недавно. За смисловим значенням вони дуже подібні, проте найбільш поширеним в даний час є дизайн. Технічна естетика є теорією дизайну, і вони разом формують гармонійне предметне середовище, сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Під художнім конструюванням в інженерній практиці розуміють розробку якоїсь деталі або частини будинку. Якщо мова йде про цілий виріб або будинок, то це прийнято називати проектом.

Художнє проектування, дизайн - це новий творчий метод проектування товарів промислового виробництва. Його впровадження забезпечує високу якість продукції, поєднуючи в ній утилітарні і естетичні принципи. Під утилітарними принципами розуміють корисність, функціональність, вигідність в користуванні, конструктивність, технологічність і економічність, а під естетичними - красу, витонченість виразність і образність.

Ці поняття взаємопов'язані, причому утилітарне в більшості випадків залишається визначальним і домінуючим, проте не слід відкидати естетичність та красу. Тільки такі якості забезпечуватимуть конкурентоспроможність наших виробів на світовому рівні.

Людство існує вже багато тисячоліть, але умови його життя, побуту і праці в різні епохи були різними - від звичайного шатра, лігва, печери і примітивних засобів побуту і праці до сучасного високо розвинутого суспільства. Все це стало можливим тому, що людина здатна мислити, вчитись і працювати.

На кожному етапі розвитку людства в суспільному житті створюються сприятливу умови для прогресу. Значних успіхів досягає наука і техніка. Архітектори оформляють спочатку архітектуру будівель та інтер'єри житла в палацах великих міст Італії. Основними замовниками цього періоду є правителі італійських міст і багаті міщани. Ренесансний архітектурний стиль - декоративний. В архітектуру повертаються спокійні горизонтальні на відміну від спрямованих вверх готичних. Покрівлі роблять :скими, замість бань і шпилів з'являються купол. Інтер'єри палаців - вважали монументальністю просторових ефектів, красою мармурових сходів, багатством декоративних елементів. Вітальні і спальні флорентійських і венеціанських багатіїв обстелюють дорогими меблями, виконаними в дусі античності. В основі художнього методу лежить прагнення до спокійних, урівноважених пропорцій в рамках строго лінійних композицій. Столярна справа в цей період досягає високого художнього рівня на основі доскональних конструкторсько-технологічних знань. Цьому сприяє поява пиляних дощок, внаслідок чого меблі стали значно легшими, бо їх конструкції базувались на рамково-фільоночній в'язці, а це значно розширювало меблеві форми. Колір ренесанських меблів стриманий, в основному природній, з використанням натуральної текстури деревини з незначним вощенням. У Франції створено 8 меблевих шкіл. Основними декоративними елементами цього періоду є багата сильно деталізована різьба. Меблеві школи сприяють розвитку нових конструкцій меблів. Зокрема поряд із скринями виготовляють посудну шафу, яка є надбудовою скрині на стійках, двокорпусну шафу і перші варіанти кабінету. Найбільш розповсюдженими формами меблів для сидіння були крісло із дощок, крісло з різьбленою спинкою і легке крісло з точеними ніжками. Для зручності і оздоблення стільці, крісла-дивани оббивають тканиною або шкірою, прикрашеними бахромою і тасьмою. В окремих кріслах сидіння і спинки роблять плетеними, а за формою вони вже більш наближені до стилю бароко. В інтер'єрі житла найважливіше місце в епоху Відродження відводиться ліжку. В аристократичних колах був розповсюджений звичай приймати гостей лежачи в ліжку, тому і вимоги до нього ставилися дуже високі. Ліжко проектувалося як архітектурна споруда, оформлялася колонами, балдахіном, а головний щит (спинка) - гарно оздобленою різьбою. Досить поширеними в цей період були столи, опорні частини яких виконують у вигляді колон" балясин і аркад. У Голландії і Фландрії ренесансні меблі другої половини 16 т розвиваються головним чином під впливом зразкових проектів - архітектора Вредемана де Вріса, який в своїх поміркованих формах орієнтувався на італійську школу. Проте Голандські і Фламандські меблі набагато простіші і вигідніші. Найбільш розповсюдженими елементами оформлення і оздоблення цих меблів профільовані карнизи, членовані фільонки, мотиви арок, балясини, ажурна різьба, медальйони, канеліровані пілястри. Досить поширеною була і техніка дерев'яної мозаїки. Композиції у вигляді шахового та інших геометричних орнаментів набираються із різноманітних екзотичних порід дерева, що привозились із-за кордону. Пізніше з'являється багата за рисунком інтарсія і маркетрі, а з ними і нові мотиви оздоблення: квіти у вазі, птахи, метелики тощо.

Досить широко застосовувались стільці з оббитими шкірою сидіннями, з Ха - подібними ніжками, ліжка з балдахінами, масивні столи з товстими кришками і масивними точеними ніжками, скріпленими внизу проміжками, великі шафи з багатьма дверцятами, рамково-фільончатої конструкції з пілястрами. Зустрічаються й інші меблеві форми з минулого, такі як поставець, буфет, оформлені внизу двома дверцятами і ящиками, а на верху колонками, нішею, карнизами (прототип майбутніх англійських буфетів). Стільці і крісла часто мають точені виті ніжки. Взагалі форма меблів для сидіння проста і зручна. Сидіння і спинки в основному обтягнуті шкірою, прибитою цвяхами з великими головками.

Основні елементи барочного стилю так як ренесансного, беруть свій початок в античності, основною відмінністю бароко є підвищена динамічність форм і неспокійний ритм ліній.

Пишні, помпезні форми бароко знаходять широке застосування в першу чергу в культурному будівництві, в архітектурі в інтер'єрі нових церков і монастирів. Новим стилем особливо захоплювались, класичних формах архітектури, які застосовуються без особливої послідовності. З'являються мотиви складних за обрисами динамічних овалів, спіралей, які широко використовуються в оформленні з ікон , меблів , посуду. Гладку спокійну поверхню заміняє пластика. В епоху бароко облицювання і мозаїчний набірний декор широко увійшли в практику меблярів. Архітектурні форми в меблях застосовуються без особливої строгості і послідовності. В окремих випадках - голландських і північно-німецьких меблях - зберігається архітектурний принцип членування об'ємів корпусних меблів, але з типово-барочними формами і пропорціями. Замість дуба меблі частіше виготовляють з горіха, який краще піддається різьбленню і поліруванню. Поява різноманітних прийомів облицювання, застосування різних порід деревини та інших матеріалів дало змогу ширше застосовувати інтарсію. Широке застосування одержали накладні елементи, покриті позолоченою бронзою.

У каркасних меблях ( стільці, крісла, дивани тощо) теж відбувся перехід від прямолінійних обрисів до вигнутих ліній, меблі стають більш легкими і по-домашньому затишними. Новинкою стилю стала гнута ніжка, вона на ціле століття увійде у практику європейських меблярів. Поняття «гарнітури» і «комплекти», які появилися в епоху бароко, збереглися до наших днів, Це гармонійно поєднані предмети, призначені для окремих кімнат (спальний гарнітур, столовий, кабінетний, дитячий), що є основою інтер'єру і на сьогоднішній день.

Надзвичайно пишно оздоблюють інтер'єр спальні, особливо ліжко, яке поступово набирає форму шатра, оздобленою пишними занавісками і драпіровкою, Крісла мають прямі обриси спинки, оббиті гобеленом, а стільці часто покривають позолотою. Меблеві вироби в так званому стилі „Буля" зберігаються в музеях світу. Вони фанеровані чорним деревом, оздоблені бронзовими накладками і маркетрі, пластинками черепахи, олова, позолоченої міді, кісток тощо. За формою вони дещо важкуваті, з прямолінійними контурами, прямокутні ніжки до низу звужуються, з строгим завершенням цоколя. Основою орнаментики є крупні, симетричні мотиви стилізованої лози. Меблі вражають своєю строгістю і величністю.

Зокрема це шафи, комоди, декоративні столики, підставки та футляри для годинників.

Стиль регентства займає проміжне положення між пишною, величавою декоративністю (особливо французькими „королівськими стилями") бароко і рококо.

У дизайнерському мистецтві перехід від стилю до стилю відбувається не стрибкоподібно, а плавно. Як перехідний, стиль регентства по суті, немає якихось яскравих, лише йому притаманних рис. Значна частина виробів цього періоду майже з однаковим правом може бути віднесена як до того стилю, що зароджується, так і до тою, що зникає. Зміна в стилі вплинула перш за все на декоративне оздоблення виробів. Форми меблів стають більш вишуканими, композиція більш динамічною. Найчастіше використовувались орнаментальні мотиви: гротеск, стрічкові переплетіння, завитки. Захоплення китайськими фарфором, лаками, меблями стимулююче вплинуло на європейське прикладне мистецтво. Відомий і раніше мотив раковини тепер набуває вишуканіших форм, які сприяють розвиткові рококо. У меблевому виробництві починають використовуватись екзотичні породи дерева. Досить ефектні вироби облицьовані чорним шпоном, поліровані і оздоблені бронзовими накладками, Вишукані форми і декор консолі» сприяють необмеженій фантазії.

Вершиною стилю регенства вважається обшиття деревом стіп і поверхонь шаф. Барочні но суті елементи орнаментики - волюти, лист аканта, стрічкові переплетіння тощо, набирають легкості. Поверхні членуються рамками із заокругленими кутами з різьбленим всередині ромбовим орнаментом. Декоративне мистецтво перестає бути прерогативою двору, кожен облаштовує свій будинок чи заміську віллу під смак сьогодення. Знову входить її моду шезлонг, що означає „довгий стілець" , Проте серед предметів меблів для сидіння крісло залишається найбільш важливим представницьким, У меблях епохи регенства чорне дерево поступово витісняється горіхом і рожевим деревом, з'являються перші вироби з махагоні - червоного дерева.

Головний мотив в облаштуванні інтер'єру - невисокий камін, покритий мармуровою плиткою, на яку ставили годинник, канделябри, предмети прикрас, а ділянку стіни над ним прикривали дзеркалом, оправленим в розкішну раму. Стилю рококо не притаманні прямі або правильні лінії і симетрія. Для меблів і інтер'єру використовуються найдорожчі матеріали: екзотичні породи дерева, мармур, шовк, гобелен, бронза , золото, В цей період вперше були завезені, теж з Китаю паперові шпалери для оклеювання стін житлових приміщень. Саме в епоху рококо зароджується уява про інтер'єр як цілісний ансамбль. Архітектори і дизайнери в своїх проектах прагнули досягти повної стильової єдності всіх компонентів кімнатного облаштування: декору стін і стелі, конструкції меблів, кольорів драпірувальних і оббивочиих тканин тощо.

При зміні стилів завжди існує перехідний період, при якому нові форми деякий час продовжують уживатися зі старими. Класицизм приніс з собою в інтер'єр прості і етролі форми витончених деталей, хоча в інтер'єрі знову відроджуються принцип архітектонічності стін і стель, строї і обрамлення, що членують площини на ряд автономних частин. У ньому домінують ніжні кольори дещо вимушеної елегантності з легким присмаком солодкуватості в декоративному оздобленні.

Основними особливостями меблів стилю Директорії є і тості прямолінійні форми, плавні згини, гладкі поверхні, обмежений набіл елементів декору. звужені до низу, рідше - дещо вигнуті тесані або точені ніжки, гладкі колони, фронтонне вираження шаф і бокових щитів, ліжок, різні елементи обрамлення, заповнення ажурних спинок - у формі ромбів або многокутників, античні або староєгипетські орнаментальні мотиви (вінки, шоломи, списи, лебеді, пальмові листки).

Для стилю ампір характерно масштабність, монументальність, холодний пафос, багато показного, театрального, взятого з побуту стародавніх римлян. Найбільш виразно стиль ампір проявляється в інтер'єрах заміських резиденцій затягнуті драпіровками стіни спалень, високі "балдахіни, монументальні ліжка, виткана золотим шовком оббивка меблів, тумбочки у формі постаментів, столики для вмивання у вигляді триніжок, оздоблені бронзою великі дзеркала.

Стиль бідермейєр приніс в житло скромний речовий затишок з легким -зльотом сентиментальності. Інтер'єри відрізняються виваженістю пропорцій, стелі білі, стіни обклеєні шпалерами сніжної білизни або з зорами в світлих тонах. Приміщення просторі, світлі, в одному з кутів у круглій ніші розміщена пишна біла піч. Корпусні меблі того періоду були різноманітні: дводверні одежні шафи, буфети, умивальники, прагнення до комфорту призвело до створення дивана з плавною вигнутою спинкою і локітниками. А також вигідних для сидіння і лежання інших предметів меблів. Конструкції столів різні, проте переважали круглі столи. Появляються різні за призначенням столи : обідні, читальні, журнальні, робочі, під квіти, ігрові столи і столики.

У житловому інтер'єрі меблям відводиться роль одного із компонентів єдиної предметно-просторової структури. Кількість предметів облаштування зводиться до розумного мінімуму. Старі гарнітури змінюються секційними меблями, які повністю відповідають новим житловим умовам. Уявлення про гармонійне житло не виключає енергійних контрастів форм, матеріалів і кольорових відтінків. Розвиток меблів проходить у декількох напрямках, де вирішальним є не методи, а завдання.



2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ

2.1 Системний підхід до проектування

На сучасному етапі до будь-яких дослідницьких і проектно-конструкторських робіт застосовують системний підхід. Поняття системного підходу, як і системи, є одним із найскладніших у науці. Єдиного досить повного однозначного визначення цих понять немає. Крім того, в ряді галузей знань побутує спрощене і навіть помилкове трактування понять системи і системного підходу.

Система -- упорядкована сукупність об'єктів ( елементів системи) і вся багатоманітність зовнішніх і внутрісистемних зв'язків, що визначають діяльність і розвиток розглядуваної системи. Упорядкованість системи зумовлює, крім інших якостей, наявність ієрархічних градацій, що здійснюються згідно з найрізноманітнішими критеріями. Тому довільну систему описують на підставі як вищого, так і нижчого ієрархічних рівнів. Чим вищий рівень ієрархії, тим детальнішим і конкретнішим стає зміст системи, чим нижчий-тим чіткіші загальні цілі системи.

Системний підхід, як один із часткових методів діалектичної теорії пізнання, визначає необхідність розгляду будь-якого об'єкта (виробу,процесу чи явища) у взаємозв'язку з іншими об'єктами як розглядуваного, так і сусідніх ієрархічних рівнів. Природно, що обмеженість можливостей дослідника чи проектувальника призводить до спрощеного пізнання - об'єкт пізнання розглядається спільно з найістотнішими для розв'язуваного завдання взаємозв'язками.

Дуже важливий і відповідальний етап будь-якого дослідження - визначення міри істотності того чи іншого взаємозв'язку. Вирішити це питання не можна без чіткого формулювання мети дослідження, що здійснюється, або мети функціонування проектованого об'єкта.

У сучасному мистецтвознавстві та дизайні прийнято розглядати проектування як гармонійне структурування предметного й процесуального аспектів системи людина-предмет-середовище, а також програм організації цих систем. Такий підхід незалежно від визначень проектування потребує його розгляду в рамках складнішої системи ( системи вищого ієрархічного рівня) - діяльності людини або сукупності людей. Розглянемо це положення на прикладі.

Дизайнер, розробляючи стілець, не може виходити лише з почуття "прекрасного", "гармонії форми й кольору". Більше того, формотворення він не може розпочати без аналізу всіх тих функцій, які конкретна діяльність людини в організованому, вже існуючому просторі покладає на цей вибір. Не можна не враховувати й того, як прийняте ним рішення відіб'ється на ефективності діяльності людини, на її естетико-емоційному настрої, як воно вплине на здоров'я. Важливий аспект сприйняття тим чи іншим індивідуумом запроектованого виробу. Крім того, використання форм стільця, що не відповідають ергономічним вимогам, може призвести до підвищеної втомлюваності. А у виробничому середовищі підвищена втомлюваність-це не лише зниження рівня продуктивності праці, але й збільшення ймовірності виконання помилкових дій, ціна наслідків яких в умовах науково-технічного прогресу може бути надзвичайно високою.

Системний підхід передбачає обов'язковий аналіз структури системи. Структура - це сукупність елементів системи й способів їх об'єднання. Структурні властивості системи визначаються характером і сталістю відношень між її елементами. За характером відношень вирізняють ієрархічні, багатозв'язкові та змішані структури. Поняття "структура" включає також конфігурацію системи - просторове розташування елементів, геометричні властивості. Розрізняють крапкову, лінійну, площинну, об'ємну змішану конфігурації.

Елемент системи-це, як правило, частина системи, неподільна з точки зору прийнятого аспекту дослідження. Це може бути людина, соціальна група чи матеріально-просторова одиниця. Особливість сучасного проектування меблів, організації предметно просторового-середовища - це відхід від традиційних форм,а також використання останніх досягнень науки і техніки. Організація ППС, як і будь-який технологічний процес, стає об'єктом складного інженерного проектування.

В умовах сучасного масового виробництва й споживання неможливо досягти єдності та цілісності середовища, обмеживши інтереси замкненим світом фізичних об'єктів. будинків, меблів, залишивши при цьому поза увагою реальний людський, суспільний зміст предметного оточення. Навряд чи розумно виділяти в ППС живі й неживі складові й трактувати запити й потреби людей як щось окреме відносно матеріальних умов життя. Виходячи з вимог системного аналізу, неприпустиме штучне розчленування єдиного соціального цілого на світ предметів, силоміць вичленених із людського життя, і світ людей, позбавлених реального предметного оточення. Середовище невіддільне від людини. Саме через людський фактор, якщо його розуміти не технократично, а гуманістично, можна піднестися до осягнення взаємозумовленої єдності й цілісності ППС.

Таким чином, об'єкт проектування повинен обов'язково розглядатися як елемент складної системи діяльності людини в рамках ППС з урахуванням її просторово-часових властивостей.. Відповідно до схеми окремий дизайнер або колектив створюють сукупність матеріалізованих рішень по об'єкту, на які людина безпосередньо впливає своєю діяльністю. Одночасно проектований об'єкт впливає як на психофізичний стан людини,так і на наслідки, в тому числі й на ефективність її діяльності. Однак виходячи з аналізу наявних моделей діяльності, необхідно враховувати, що безпосередні енергетичні перетворення, здійснювані людиною, залежать і від якості роботи, і від контуру сприйняття оточуючих об'єктів і виникаючих ситуацій, а також від контурів мотивації та вироблення естетико-емоційного потенціалу. Як бачимо, рішення, що їх приймає дизайнер, можуть, змінюючи параметри естетико-емоційного контуру, безпосередньо впливати на ефективність діяльності людини. Якщо ж об'єкт проектування виріб або група меблевих виробів, то дизайнерське вирішення цих виробів необхідно узгоджувати в рамках ППС, враховуючи всі описанім вище зв'язки.

На основі аналізу можна виявити відмінності між окремим виробом як елементом ППС і системою в цілому. Остання включає в себе, окрім ППС, людину як біологічний об'єкт і процеси її діяльності сукупно з оточуючим середовищем і наслідками живої праці. Зовнішні впливи цієї системи - соціальна мотивація, доцільність. У свою чергу, сама система являє собою елемент соціальної системи. Таким чином, системний підхід до проектування меблів потребує всебічного врахування соціальних,дієвих,ергономічних і естетичних факторів. Крім того, слід брати до уваги часові зміни, що відбуваються у системі. Це зумовлено тим, що включення людини в систему приводить до її самонавчання та саморозвитку. Дії кожного фактора в різні часові періоди неоднозначні. Отже, системний підхід повинен враховувати динаміку складної системи протягом достатньо тривалих інтервалів часу, які перевищуватимуть термін життя запроектованого виробу.

Необхідність урахування численних факторів у різних часових площинах вимагає від дизайнера як зміни традиційних методів творчості, так і використання широкого кола сучасних наукових даних у галузі світоглядних наук, дизайну, мистецтва, ергономіки, конструювання, технологій і економіки. свідчить головна причина неможливості застосування лише традиційних підходів і методів проектування - обмежені можливості людини як при реалізації логічних побудов, так і при виконанні механічних рутинних операцій.

Складну систему не можна описати, не встановивши відношень ієрархії коли кожен елемент системи виконує свою функцію, яка є складовою частиною функції всієї системи. Цілісність системи забезпечується через зв'язок між її елементами.

Незважаючи на застосування засобів інформаційно-обчислювальної техніки, при аналізі та синтезі складних систем необхідне вилучення із системи окремих елементів - декомпозиція. Розрізняють горизонтальну й вертикальну декомпозиції. У випадку горизонтальної декомпозиції розшифруванню підлягають елементи системи одного і того ж рівня, а вертикальної - різних. При цьому необхідно прагнути до такого вилучення, при якому кількість зв'язків між елементами системи мінімальна. Такий засіб значно полегшує подальше проектування. забезпечують

Як відзначено вище, системний підхід потребує обов'язкового аналізу динаміки розвитку системи, яка визначається, в першу чергу, безперервним розвитком систем вищого ієрархічного рівня. Для ППС як системи найвизначнішим буде різнобічне поглиблення й збагачення її змісту, збільшення фізичної трансформативності і психологічної багатоваріантності. Якщо ж розглядати ППС проектно-конструкторських і адміністративних установ, які використовують засоби інтенсифікації інтелектуальної діяльності людини (інформаційно-обчислювальні комплекси - ІОК), то воно обов'язково повинно легко трансформуватися. Трансформація ППС подібних приміщень повинна здійснюватись кожних два-три роки. Це зумовлено темпом розвитку самих ІОК - їхні покоління змінюються кожні п'ять-шість років. Крім того, змінюються самі методи роботи з цими засобами. Зараз існує значна кількість інтер'єрів конструкторських приміщень і обчислювальних центрів, які не дають змоги здійснювати сучасні складні методи діяльності, хоча свого часу вони відповідали вимогам користувачів. Відсутність повної чи часткової трансформації меблів і ППС, трансформації їх естетико-емоційних якостей при зміні функціональних навантажень затримує розвиток таких систем, зумовлює негативні економічні й соціальні наслідки. Усе це призводить до необхідності участі в розробці у кожному конкретному випадку спеціалістів різного профілю відповідно до специфіки об'єкта.

Практична реалізація системного підходу вимагає від дизайнера значного розширення кругозору, співтворчості зі спеціалістами інших галузей знань. Дизайнер повинен засвоїти один із найважливіших принципів розробки автоматизованих систем управління принцип першого керівника -- і чітко дотримуватись його. Це повинно полягати в першорядному погодженні основних концепцій вирішення меблів, організації ППС тільки з першим керівником колективу, який буде реалізувати свою діяльність у ППС, бо лише він один може найбільш точно й достовірно охарактеризувати діяльність кожного члена колективу не тільки в даний час, але й на досить віддалену перспективу. Тому особливо важливі перші етапи зовнішнього проектування системи. Дизайнер повинен вирішувати і спеціальні питання, пов'язані з виробленням проектного завдання, що дасть змогу розвинути його творчу активність, досягти естетичної виразності меблів і ППС у цілому. При цьому будуть оптимально вирішуватись питання трансформування простору і максимально проявиться фантазія дизайнера-творця. Дизайнер повинен брати активну участь разом із вузьким колом спеціалістів в опрацюванні концепції проектування.

Слід пам'ятати, що проектування складних систем завжди відбувається в умовах хоча б часткової апріорної невизначеності майбутнього. Життя неодноразово демонструвало, що навіть найсміливіші прогнози, які здавалися на той момент нереальними, реалізуються значно швидше, ніж передбачалось.

Системний підхід, навіть при ординарному проектуванні меблів, вимагає участі дизайнера в розв'язанні цілого ряду питань, пов'язаних з урахуванням процесів сприйняття людини. Однак досить часто при проектуванні меблів гіпертрофується лише один аспект, що повністю суперечить системному підходу. Найчастіше на перший план висувають аспект утилітарності чи "економічності" рішення на шкоду естетичним якостям. Такий підхід суперечить теорії систем і економічний лише на першому етапі після реалізації рішення. Надалі недоврахування людського фактора призводить до істотних економічних утрат, які значно перевищують очікувану економію. Для розв'язання питання про характер економії необхідно використати вже згадувану модель діяльності людини. З цієї моделі випливає, що будь-яке дизайнерське рішення меблів є дуальним: воно безпосередньо бере участь у процесі діяльності людини, полегшуючи чи, утруднюючи її, спричиняє через зміну психофізіологічного стану людини адекватніше сприйняття ситуацій діяльності. Останнє, хоча й рідко знаходячи вираз у конкретних економічних оцінках, справляє сильний вплив на результативність усієї діяльності людини, інтегрованої задосить тривалі проміжки часу. Якщо переходити до систем високого ієрархічного рівня, дизайнерські вирішення серед інших факторів зумовлюють соціальні наслідки, які важко оцінити.

Прогнозуючи роль дизайнерських вирішень меблів, їх естетичного вдосконалення в системному проектуванні, слід враховувати, що у міру розвитку науково-технічного прогресу, який різко підвищує можливості людини, особливого значення набуває необхідність підвищення адекватності сприйняття й оцінки ситуацій діяльності як у даний момент часу, так і на достатньо віддалену перспективу. Як уже зазначалось, у підвищенні адекватності процесів сприйняття найбільш суттєву роль, крім професійних навичок, відіграє контур естетико-емоційного управління діяльністю людини.

Обов'язкова конкретизація цілей проектування меблів з одночасним урахуванням обмежень, які накладаються вищими ієрархічними рівнями, вимагає від дизайнера не просто правильного, оптимального чи близького до оптимуму рішення. У свою чергу, оптимізація проектних рішень пов'язана з необхідністю проробки в рамках єдиних концепцій декількох десятків, а то й сотень варіантів. Багатоваріантність застосовуваних рішень дає змогу вибрати з наявних критеріїв найкращі. Проте це пов'язано з різким збільшенням затрат живої праці дизайнера. А оскільки терміни розробки при збільшенні об'ємів проектування повинні скорочуватися, то використання нових методів і засобів проектування при системному підході є принципово необхідним.

2.2 Основні особливості проектної діяльності і проектних рішень

Розглянемо загальні підходи до проектування складних об'єктів, до яких належать меблі. Однак, враховуючи вимоги до підготовки дизайнерів, зупинимось на деяких аспектах і основних суперечностях, що виникають у процесі реального проектування меблів.

Розвиток масової проектної культури, світоглядна орієнтація проектування меблів супроводжуються на сучасному етапі творчою активністю людей при організації ППС, створенням нових цінностей і норм матеріального та духовного життя. Як зазначалося вище, створення меблів - складний творчий та організаційний процес. Він передбачає аналіз і світоглядне орієнтоване осмислення об'єкта проектування, його наукове й художнє моделювання, а також адекватні методи створення проектних ідей і концепцій.

Предметом роботи проектувальників є саме проектування, його суть і форма. Фундаментальною категорією, яка визначає процес проектування, стає мета проекту. Підходи до об'єкта проектування, точку зору на нього та специфіку дизайн-діяльності зумовлюють основні категорії проектної діяльності дизайнера. Це - "проектний образ", "функції предмета", "морфологія предмета", "технологічна форма предмета", "естетична цінність".

Проектний образ - це композиційна цілісність форми, яка виражає смислову структуру й ідейно-тематичний зміст проектної концепції. Він визначає три аспекти підходу до проектування:

- художнє моделювання соціально-культурних ситуацій;

- композиційне формотворення цілісних об'єктів;

- смислоутворення, яке реалізується в просторовій структурі об'єкта.

Проектуючи меблі, дизайнер моделює різні ситуації їх використання в ППС життєдіяльності людини. Залежно від типу діяльності розрізняють такі функції предмета; адаптивну, інструментальну, результативну й інтегративну.

Адаптивна функція - це здатність предмета полегшувати процес адаптації людини, створюючи і, підтримуючи умови для оптимального проходження процесів життєдіяльності.

Інструментальна функція - функція, предмета - пов'язана з діяльністю перетворення ППС.

Результативна функція - функція набута предметом у процесі знакового закріплення в суспільній свідомості її ролі й змісту для діяльності людини. Цільове моделювання результативної функції включає:

- моделювання ситуацій соціального функціонування предметів;

- систематизацію установок, які характеризують ситуації функціонування предметів;

- виявлення умов для досягнення цілей;

- визначення проектних завдань і послідовності їх виконання;

- визначення умов сумісності різних цільових установок при рішенні проектних завдань.

Інтегративна функція -- функція предмета, в якій фокусуються зміст, традиції, цінності, виражені в матеріалі й формі, як відбиття способу життя.

Морфологія предмета -- матеріальна форма предмета, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення. Розрізняють два плани морфологічної структурності форми: просторову і тектонічну. Просторова структура задає напрям і тему морфологічного проектування. Основні її елементи -- фігура, величина, положення, порядок. Тектонічна структура -- це матеріальна структура, призначена для виконання технічної функції. Основні її елементи: технічна функція, матеріал, структура.

Технологічна форма предмета -- це втілення морфологічного образу предмета в матеріалі і промисловій технології.

Естетична цінність -- особливе значення об'єкта, яке виникає в процесі контакту з ним людини в ситуації естетичного сприйняття і переживання.

Одне з головних понять, яке використовують у практиці дизайну -- поняття форми, що включає в себе такі аспекти, як матеріалізованість і привнесені характеристики виразу соціально-культурних, ціннісно-орієнтаційних та естетичних смислів. Різнобічність, властивості й зв'язки предмета зі світом виступають спершу як суть, яка пізнається і виявляється проектувальником, а потім як матеріал, який він організовує і якому надає предметної форми. Категорія форми відносно змісту виступає на перший план на рівні встановлення зв'язків між уже сформованими предметами. Коли предмет склався і набув чітких меж, категорія форми трансформується в специфічне предметне поняття і категорію даної діяльності.

Особливістю формування проектних рішень меблів є ретельний аналіз кожного проектно-творчого рішення на предмет відповідності функціонально-технологічному процесові, його техніко-економічним показникам, цілісній художній моделі ППС та образові людини, для якої вони проектуються.

Житлове середовище відзначається циклічністю та ритмічністю процесів, які в ньому відбуваються. Воно чутливо реагує на зміни потреб сім'ї та кожного її члена, потреб різних вікових груп споживачів. Тому під час проектування слід брати до уваги соціально-демографічні характеристики сім'ї; зміни й складу, що відбуваються багатократно протягом існування проектованого об'єкта; потреби різних сімей; взаємозв'язки всіх видів діяльності; вплив вартісних орієнтацій людини і різних соціальних груп; вплив об'єкта проектування на психофізичний стан людини і т.д.

Розуміння особливостей сприйняття простору, форм меблів дає ключ до візуальної організації ППС і формування зовнішньої форми кожного виробу зокрема. Художні якості меблів і предметно-просторового середовища в цілому багато в чому визначаються внутрішнім зв'язком між "й елементами й компонентами, взаємодією й взаємовпливом. При цьому велике значення відводиться синтезові засобів художньої виразності і просторової організації. Виразність кожного функціонального комплекту, набору меблів, його емоційно-естетична дія переважно досягаються комплексним використанням прийомів просторової організації й сукупністю засобів, які виявляють і підкреслюють ціле, комплекс як єдине.

Особливо виразними є меблі та ППС, розроблені з використанням символічного й алегоричного смислоутворення. Формотворення меблів на основі асоціацій у широкому діапазоні емоційної та художньої діяльності людини дає ряд цікавих видів меблів з нетрадиційною сюжетною виразністю: "ботанічні меблі", "меблі-графіка", "меблі-одяг", "меблі-архітектура" й ін.

Між соціокультурними запитами суспільства й індустріальним виробництвом меблів існують певні суперечності. З одного боку, необхідно створювати художні форми меблів з різноманітними смисловими й емоційно-образними властивостями, а з іншого, -- вимоги індустріального виробництва змушують дизайнера шукати типові рішення, виходячи з обмеженої кількості стандартних елементів. Це можна подолати, створюючи методами промислового виробництва нестандартне естетичне ціле зі стандартних елементів.

Зразки чудових форм з обмеженої кількості типових елементів ми зустрічаємо в природі. Тому свідомо, а може, підсвідомо у своєму творчому пошуку проектувальники запозичають у живої природи ці форми. Вивчення й використання принципів структурно-функціональної організації живих систем і природного, а також динамічного та кінетичного формотворення в дизайні розширює можливості створення нових форм і конструктивних вирішень меблів.

Глибоке естетичне осмислення нових і перспективних матеріалів, оригінальність конструкцій сприяють використанню їх у якості виразних засобів проектування.

Створення різноманітних форм меблів з обмеженої кількості елементів здійснюється за певними правилами взаєморозміщень і з'єднань складових частин. Важливий засіб удосконалення багатьох типів і видів виробів сучасного масового виробництва -- застосування комбінаторного методу формотворення, який дає змогу з багатократно повторюваних типових уніфікованих елементів одержати велику кількість композиційних рішень.

Цілісність творчої діяльності проектувальника забезпечує загальні взаємопов'язані принципи системного підходу, а також властивості художніх рішень, які проявляються у взаємовідношенні між окремими аспектами процесу дизайнерської творчості.

Основний метод процесу проектування -- подолання суперечностей між естетичним і економічним, естетичним і стандартним, індивідуальним і масовим, персональним й імперсональним, унікальним і типовим.

Під час формування дизайнерських вирішень меблів важливою є проблема творчості, напрям мислення проектувальника у творчому процесі. Багатовіковий досвід розвитку людства підтверджує, що жоден з обраних дизайнером способів вирішення тієї чи іншої творчої проблеми не може вважатися непохитним і недоторканим, адже немає у світі такої речі, якої не можна було б удосконалити.

Розуміння дизайну меблів, повноти й цілісності їх сприйняття залежить не лише від самого об'єкта та професійної майстерності проектувальника, але й від споживача: рівня його життєвого досвіду, художнього смаку, світосприйняття. Умовою повноцінного естетичного освоєння предметів є загальний характер творчості, наявність і можливість розвитку у всіх суб'єктів процесу проектування й процесу споживання якостей: естетичного сприйняття; естетичної свідомості; естетичної міри. Від того, наскільки художній образ, що виник у свідомості споживача, адекватний задуманому проектувальником, залежить результат майстерності й творчості. Тому на стадіях зовнішнього й внутрішнього проектування під час пошуку художнього образу проектувальникові дуже важливо розуміти і яскравіше виражати за допомогою архітектурно-художніх засобів змістовність, візуальну цілісність й визначеність створюваних виробів. Від майстерності проектувальника і його творчих установок залежить у кінцевому підсумку виразність і комфортабельність меблів, створення оптимальних умов життєдіяльності людини.

2.3 Основні поняття стандартизації

Проблеми якості меблів охоплюють широкий комплекс питань, при розв'язанні яких велику роль відіграє стандартизація

Стандартизація - це встановлення й застосування правил для впорядковування діяльності в певній галузі на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення всезагальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використовування) і вимог безпеки.

Основні завдання стандартизації:

- установлення прогресивних систем стандартів на базі комплексних цільових програм, які визначають вимоги до конструкції виробів, технології їх виробництва, якості сировини, матеріалів, півфабрикатів, комплектуючих виробів і створюють умови для формування потрібної якості кінцевої продукції на стадії її проектування, серійного виробництва й експлуатації;

- визначення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів її випробувань;

- установлення норм, вимог і методів на стадіях проектування, виробництва й експлуатації продукції з метою забезпечення її оптимальної якості й виключення нераціональної різноманітності видів, марок і типорозмірів продукції;

- уніфікація промислової продукції й агрегатування виробів як найважливіші умови спеціалізації, підвищення економічності виробництва, ефективності експлуатації й ремонту виробів;

- установлення єдиних систем документації, класифікації й кодування продукції, техніко-економічної інформації, форм і систем організації виробництва та праці;

- установлення єдиних термінів і означень у найважливіших галузях науки, техніки і народного господарства.

Стандарти утворюють системи стандартизації: Державна система стандартизації (ДСС); Єдина система конструкторської документації (ЄСКД); Єдина система технологічної документації (ЄСТД); Система показників якості продукції (СПЯП) та ін.

Залежно від сфери дії стандарти поділяють на такі категорії: державні, галузеві і стандарти підприємств.

Методами стандартизації є уніфікація, типізація, симпліфікація й агрегатування.

Уніфікація -- раціональне скорочення кількості типів, видів і типорозмірів виробів однакового функціонального значення. Уніфікація -- це доцільне повторення в межах одного виробу, групи чи серії виробів мінімально необхідної кількості однорідних деталей, вузлів чи агрегатів, які забезпечують їх високий художньо-конструкторський рівень.

Типізація -- один з методів стандартизації, який полягає в розробці і встановленні типових (за виглядом і розмірами) виробів, збірних одиниць і деталей. Симпліфікація -- метод стандартизації, що полягає в скороченні типів виробів у межах конкретної номенклатури до кількості, яка є достатньою для задоволення наявної на даний час потреби.

Агрегатування -- принцип створення меблевих виробів шляхом застосування обмеженої кількості уніфікованих стандартних агрегатів, які можна функціонально і геометричне замінювати. При цьому необхідно, щоб із мінімальної кількості типорозмірів автономних агрегатів можна було створити максимальну кількість компоновок виробів. Різноманітність меблів досягається із застосуванням програмного проектування і принципів серійності.



3. ДИЗАЙН ЯК ВИД ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Предметом проектування в дизайні є структура і якості форми предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів. Метод дизайну -- принципові основи діяльності, що складаються еволюційно і визначають її позначку та категоріальний апарат, який задає методичні підвалини проектування -- засоби моделювання об'єкта і сукупність правил, що визначають послідовність і зміст етапів формотворення.

Сучасні принципи дизайну -- поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільно необхідних якостей об'єкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність. Здійснення ідеї створення цілісного об'єкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання об'єкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспільної діяльності -- це так званий соціальний дизайн.

Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика -- наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування предметно-просторового середовища і складає науково-методичні основи дизайну. Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які вироблялися промисловим способом. У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненням минулих сторіч.

...