Дизайн меблів

Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю та доцільністю». Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», -- зафіксувавши у даному висловлюванні зв'язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже виникнення дизайну пов'язано з власне процессом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення дизайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: корисності, зручності та краси.

Розробку даних принципів здійснив Г. Земпер, який у 1860-- 1863 рр. написав працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або Практична естетика», де сформулював фундаментальний закон дизайну: форма предмета повинна залежати від його функції у людській практиці, матеріалу виготовлення та технології виробництва, а також визначатися рівнем соціально-історичного розвитку суспільства.

У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що пов'язано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920 р. були створені перші організації, які спеціально займалися розробкою дизайнерських проблем -- Всеросійські художньо-технічні майстерні. У 1962 р. був створений ВНДІТЕ -- Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих підприємствах працювали спеціальні художньо-конструкторські бюро. Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інститут, нині -- Харківська державна академія дизайну і мистецтв, яка є головним закладом підготовки дизайнерських кадрів України), де розпочалася підготовка фахівців такого профілю.

У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну: дизайн -- це творча діяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином -- структурні та функціональні взаємозв'язки, які перетворюють вироби в єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника.

Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності. Дизайн має власний предмет. Об'єктом дизайнерської діяльності є світ речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної техніки за законами краси та функціонування. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини.

Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці -- предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий метод проектування -- художнє конструювання, і власну теорію -- технічну естетику -- науку, яка досліджує проблеми створення гармонійного предметного середовища. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичне оформлення предмета. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційно. Наприклад, історія розвитку автомобілебудування -- це пошук форми, яка б найліпшим способом втілювала ідею руху, швидкості, динаміки. Найбільше відповідає цій ідеї форма «витягнутої краплі», яку має сьогодні більшість автомобілів. Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об'єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо.

Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створювати предмети промислового виробництва, які здатні «по-людському ставитися до людини», тобто були гідними посередниками між виробником та споживачем. Дизайн призначений здійснювати масову культурно-естетичну комунікацію, щоб передати через предмети побуту, засоби виробництва, речі повсякденного використання певний тип естетичного смаку. Дизайн пов'язує в одне ціле матеріальну та духовну культуру суспільства, забезпечуючи цілісність цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямів сьогодення ринкової діяльності дуже широко використовує закони дизайну для створення цілісного предметного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якої новації у зміні предметного світу.

У теорії дизайну з 1980-х років домінує ідея проектної культури. Вона народилася в ХХ ст. із характерної для європейської культури Нового часу утопії подолання розриву між Красою і Корисністю. Проектна культура в ідеалі не розділяється на «мистецтво» і «техніку».

Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально пов'язана з системами управління, планування і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ майбутнього об'єкта -- речі, предметного середовища, системи діяльності, способу життя в цілому тощо.

Але крім характеристики інституціональної проектної діяльності проектна культура сучасності є відмінною стильовою рисою сучасного мислення, однією з найважливіших типологічних ознак сучасної культури майже у всіх основних її аспектах, пов'язаних з творчою діяльністю людини. Впливу проектної культури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини, її відношення до світу, до соціального і предметного середовища; у формах споживання і творчості також присутні риси проектного переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні бути створені внаслідок людської життєдіяльності. Таке трактування проектної культури надає терміну «дизайн» широкого розуміння -- як будь-якого прояву проектного мислення в сучасній культурі суспільства.

Отже, естетична діяльність у сукупності всіх видів та форм пронизує різні сфери людської діяльності, естетизує її, наближає до створення ідеалів краси, підносить саму суб'єктивність особистості.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА ЖИТЛОВОГО ІНТЕР'ЄРУ

Постановка проблеми. Житловий простір - складна і мінлива структура, в якій протікає особисте життя, задовольняються індивідуальні потреби людини, розвиваються різносторонні сімейні зв'язки. Характерною ознакою житла стає можливість якісної видозміни його внутрішнього простору у відповідності до потреб людини, змін у способі життя, структурі і складі сім'ї.

Середовище проживання повинне створювати атмосферу комфорту, захищеності, відпочинку і в той же час задовольняти умови сумісного проживання кожного члена родини. Уявлення про красиву квартиру як про об'єкт дизайну змінюються постійно. Якщо раніше ці зміни відбувалися через десятиліття, то в нинішній час вони проходять значно частіше. Тому, після придбання нової квартири, або при здійсненні ремонту старої, людина старається створити в порожніх холодних стінах щось зручне, сучасне і красиве, яке відповідало б її духовним і естетичним потребам. В більшості випадків реалізувати ці потреби в повній мірі власник житла має можливість, звернувшись за послугами до професійного дизайнера, який може допомогти оптимізувати витрати на ремонтно- будівельні роботи, зробити розрахунок необхідних матеріалів, а також перевірити варіанти оформлення інтер'єру віртуально, не вдаючись до переробок на об'єкті.

Сьогодні пересічний домовласник, як правило, є достатньо обізнаним про дизайн інтер'єрів, головним чином, через відповідну рекламу в засобах масової інформації. В результаті у багатьох із таких власників складається , помилкова уява про те, що робота дизайнера інтер'єрів зводиться, в основному, до підбору поєднання тканин, декорування стін і матеріалів підложних покрить. Насправді, декоративна схема є останньою деталлю при розробці загального проекту. Тому, як для замовника, який раніше ніколи не користувався послугами професійного дизайнера, так і для самого дизайнера важливо буде заздалегідь визначити особливості їхньої співпраці, види і обсяги проектних робіт з врахуванням побажань клієнта. І якщо одні клієнти мають власну, давно вистраждану ідею щодо естетики інтер'єру своєї квартири і дають вказівки, які легко реалізувати, то інших клієнтів потрібно детально розпитувати, бути уважним і терплячим, щоб отримати необхідну інформацію. Отже, готуючись навіть до першої зустрічі з клієнтом, дизайнер повинен бути готовим виступити в ролі не лише спеціаліста-консультанта, але й психолога. При цьому ніколи не слід в категоричній формі нав'язувати замовнику свої власні ідеї і смаки, що іноді характерно для молодих дизайнерів-початківців. Завдання полягає у вмінні зрозуміти вимоги клієнта і дати кваліфіковану пораду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз практики розробки і реалізації дизайнерських проектів, свідчить про те, що значна частина роботи дизайнера полягає у поетапному вирішенні проблем і прийнятті рішень, тобто в плануванні певних дій в хронологічному порядку. У деяких випадках це можна робити швидко, покладаючись на інтуїцію або власний творчий досвід. Але в більшості випадків необхідно пройти декілька основних етапів створення дизайну, починаючи від збору всієї необхідної інформації, аналізу пріоритетів, вимог і обмежень, встановлених клієнтом, пошуку альтернативних дизайнерських рішень і закінчуючи реалізацією обраного варіанту в натурі.

Формулювання цілей та завдання статті. На сьогоднішній день вітчизняний ринок дизайнерських послуг представлений досить широким спектром фахівців - від комплексних архітектурно-дизайнерських фірм до дизайнерів-індивідуалів різної кваліфікації. Але, незважаючи на вибір замовником того чи іншого дизайнера-виконавця, організація проектної діяльності останнього над об'єктом неминуче починаться з обговорення майбутньої роботи. Слід мати на увазі, що більшість людей, як правило, не дуже чітко уявляє собі, як буде створюватися дизайн-проект і як проходитиме співпраця з дизайнером. І якщо до першої зустрічі замовник не бачив ніяких робіт дизайнера, то варто принести з собою папку з фотографіями реалізованих авторських об'єктів (портфоліо), або підготувати перегляд на комп'ютері, щоб продемонструвати можливі зразки. Коментарі замовника можуть допомогти скласти уявлення про те, чому саме він віддає перевагу. Іншим ефективним способом допомогти клієнту підібрати близький для нього стиль стане презентація йому «альбому ідей» інтер'єрів різних кімнат, почерпнутих із книг та журналів.

Важливо також зразу обговорити прийнятний варіант складу майбутнього дизайн-проекту та відповідну вартість дизайнерської послуги - ці питання завжди найбільше хвилюють замовників. В кожному конкретному випадку адекватність ціни запропонованої дизайнерської послуги замовник завжди може співставити з діапазоном вартостей за аналогічні послуги, що пропонуються в Інтернеті на сайтах різних дизайнерських фірм.

На сьогоднішній день процедура розробки і реалізації дизайнерських рішень достатньо опрацьована, а її реалізація в повному обсязі потребує послідовного проходження наступних п'яти етапів.

Етап 1 «Аналіз проектної ситуації». На даному початковому етапі роботи дизайнеру необхідно зібрати якомога більше інформації, яка повинна включати перелік питань про кількість членів сім'ї - дітей, батьків, бажаний стиль інтер'єру, колір стін, існуючі (бажані) види меблів, обладнання, оздоблювальні матеріали, елементи декору, аксесуари, орієнтацію кімнат відносно сторін світу, потреби в переплануванні квартири, кошти, які клієнт готовий виділити за той чи інший вид співпраці або етап роботи.

В результаті замовник отримує фахову консультацію щодо оформлення інтер'єру (ідеї стилю, функціональності, колористики, декорування, освітлення, оздоблювальних матеріалів), новинок на ринках ремонту, адреси магазинів і салонів, де можна придбати необхідні аксесуари і елементи дизайну. При цьому свої професійні рекомендації дизайнер може підкріпити декількома ескізами варіантів дизайну з наданням їх клієнту, що дає можливість останньому зразу розпочати ремонт свого приміщення, озброївшись отриманими порадами фахівця.

Етап 2 «Укладання договору на проектування». Якщо запропоновані матеріали приймаються, а кандидатура дизайнера клієнта влаштовує, останній може доручити автору довести задуману ідею до кінця. В даному випадку мова йде про розробку дизайн-проекту інтер'єру - пакету документів (ескізи, креслення і відомості), за якими будуть виконуватися ремонтно-будівельні і оздоблювальні роботи. Підставою для розробки проектної документації може служити стандартний договір підряду. В ньому повинні бути прописані всі наступні обумовлені з замовником етапи роботи. Такий договір є необхідним для того, щоб усі вимоги і приписи замовника були чітко зафіксовані в письмовій формі.

Лише так дизайнер може убезпечити себе від можливих непорозумінь в подальшій співпраці з замовником. В договорі, як правило, узгоджуються: етапи розробки дизайнерського проекту і варіант його комплектації; графік виконання робіт; технічне завдання на розробку дизайн-проекту з характеристиками вимог і побажань замовника щодо стилю інтер'єру, кольорів, меблів і обладнання, матеріалів стінових і підложних покрить. Крім того чітко прописуються обов'язки і відповідальність сторін; порядок здавання і приймання робіт; вартість робіт та порядок здійснення розрахунків.

Етап 3 «Розробка ескізного проекту». Ескізному проекту надається особлива роль в роботі над інтер'єром - він задає основні стильові особливості приміщень, втілює вимоги і побажання господарів помешкання, враховуючи при цьому технічні і технологічні сторони в подальшому проектуванні, предметному наповненні внутрішнього простору. Ескізів повинно буди достатньо, щоб у господарів склалася повна уява про те, яким стане інтер'єр після закінчення будівельно-оздоблювальних робіт, умеблювання і декорування квартири.

На цьому етапі здійснюються остаточні обміри приміщень, зазначається розташування існуючих меблів, дверей, вікон, а також інженерних комунікацій - труб, вентиляційних коробів, радіаторів, електричних розеток. Особливого значення при цьому надається визначенню несучих стін і перегородок, оскільки у клієнта може виникнути бажання здійснити певні структурні зміни в плануванні квартири - перенести перегородки, збільшити площу ванної кімнати шляхом її об'єднання з туалетом, або просто розібрати одну із перегородок. Подібні зміни називаються переплануванням, для якого необхідно отримати спеціальний дозвіл. Але такого дозволу можна й не отримати, якщо буде встановлено, що знесення тієї чи іншої перегородки може ослабити конструкцію будинку в цілому. Отже, все що стосується прийняття рішення щодо перепланування дизайнеру не варто проводити самостійно. Для цього існують спеціалісти-проектанти, які можуть визначити можливості передбачених змін приміщень, а також відповідні служби, які дають дозволи на проведення будь-яких змін, якщо це не зашкодить роботі основним конструктивним елементам будівлі. В подібних випадках замовника слід заздалегідь проінформувати про необхідність розробки спеціальної документації - робочого проекту перепланування, з залученням фахівців, що мають відповідні дозволи (ліцензії, сертифікати) на такий вид діяльності згідно з існуючим законодавством.

Закінчений ескізний проект інтер'єру включає : обмірні креслення приміщень з прив'язкою інженерних комунікацій; варіанти планувальних рішень (перепланування) квартири; ескізний план розташування меблів; план підлоги з зазначенням типів покрить; ескізний план стелі; план розміщення сантехніки (без прив'язки випусків); перспективні зображення основних приміщень, виконаних в ручній або комп'ютерній графіці.

Етап 4 «Розробка робочого проекту». На данному етапі (після затвердження замовником ескізного проекту) розробляється вся необхідна робоча документація для майстрів і будівельників, щоб втілити авторський задум в життя.

В результаті розробки робочого проекту замовник отримує комплект технічних креслень (технологічних рішень), який включає включає: обмірний план з експлікацією існуючих приміщень; план розташування меблів та обладнання; план демонтажу перегородок і конструкцій (у випадку перепланування); план квартири після перепланування; план розташування меблів, сантехнічного обладнання та побутових приладів; план підлоги з зазначенням її малюнків і розмірів; план і розрізи стелі з розміщенням освітлювальних приладів; план управління освітленням; план розташування електрообладнання, основні розрізи і розгортки стін приміщень; план з маркуванням та відомістю типів вікон і дверей; відомість оздоблювальних матеріалів, техніки, обладнання і меблів. У випадках проектування складного інтер'єру цей список може бути доповнений додатковими кресленнями.

Етап 5 «Проведення авторського нагляду за реалізацією проекту». Даний етап передбачає регулярні виїзди дизайнера на об'єкт, консультації і контроль над реалізацією проекту, внесення в нього при необхідності відповідних коригувань. Авторський нагляд дозволяє втілити проект максимально точно. Дизайнер разом з замовником виїжджає в салони і магазини для підбору матеріалів, виробів, сантехніки, світильників, меблів, елементів декору, гардин, живопису і скульптури. Адже неправильний вибір всіх цих елементів може призвести до суттєвих відмінностей кінцевого результату дизайну інтер'єру від задуманої ідеї.

Важливим аспектом професійної діяльності дизайнера інтер'єрів є пошук замовлень. Клієнти часто звертаються до дизайнера тому, що його рекомендували попередні замовники, які залишилися задоволеними його роботою. Іншим ефективним способом привабити клієнтів може стати персональна реклама - від розміщення портфоліо індивідуальних творчих робіт, розміщених на персональному сайті в Інтернеті до опублікованої статті в місцевій газеті або журналі, що свідчить про успішну роботу автора над тим чи іншим дизайн-проектом.

Процедура розробки дизайнерських проектів житлових інтер'єрів в кожній конкретній ситуацій має свої особливості,обумовлені як степінню складності об'єкту проектування , так і характером договірних стосунків з замовником. Організація цього процесу залежить від індивідуальних творчих здібностей дизайнера, його професійної майстерності та досвіду роботи.

Молодим спеціалістам-дизайнерам варто усвідомлювати, особливо на початку їхньої творчої діяльності, що хоча робота дизайнера вимагає значних затрат часу і часто супроводжується психологічними перевантаженнями, вона дозволяє унікальним способом поєднувати творчі і організаторські здібності автора- розробника, і похвала клієнта після успішного завершення всіх робіт стане для нього найвищою нагородою.

5. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА

У навколишньому середовищі існування людини велику роль поряд з природним середовищем, займає штучне предметне середовище. Предметне середовище - створений людиною матеріальний світ; сукупність окремих предметів та їх комплексів. Проектна діяльність спрямована на вдосконалення навколишнього людини предметного світу і цілеспрямовану організацію предметно-просторового середовища для досягнення оптимальних умов життєдіяльності окремої людини і суспільства.

Проектування - (від лат. Projectus , буквально - кинутий вперед)

- тип діяльності, спрямований на створення (опис , зображення) об'єктів , явищ із заданими умовами , властивостями;

- процес створення проекту.

Проект (лат. - прожект, фр. - План, припущення) - задумана справа і сам її виклад на листі або в кресленні .

Проектування - це універсальний тип діяльності, характерний для різних галузей життя: промислового виробництва, будівництва, освіти, побуту, дозвілля, політики, культури.

Мета проектування: внесення в життєвий світ об'єктів раніше ніколи не існували. Але це не означає, що процес художнього проектування спрямований на створення принципово нових середовищних об'єктів і якостей. Він також спрямований на збереження або відтворення досягнутих в культурі якостей , цінностей, речей.

5.1 Поняття «дизайн», «проект», «проектування»

Спочатку в своєму прямому сенсі термін «дизайн» вживався, як правило, по відношенню до предметного середовищі існування, точніше, до таких його складових, як інструменти і машини, транспортні засоби, побутові вироби. Але навіть англійці, найбільш сприяли тверджень терміна, іноді називали дизайнером везучого дипломата, який знайшов оригінальний вихід із заплутаної політичної ситуації. Поступово ознака оригінальності, не звичай-ності і дотепності стала визначальною для дизайну. І це сприяло тому, що елементи або ознаки дизайну шукали і знаходили в інших сферах людської діяльності.

Поступово дизайн став охоплювати найрізноманітніші галузі техніки і культури. Дизайн, особливо в нашій країні, є явище постійно і неухильно розширюється, захоплюючи все нові області. Дизайнерський підхід, дизайнерське мислення - це здатність і можливість знаходження нових, оригінальних рішень в будь-якій сфері науки, техніки, політики, соціальних відносин. Однак у такому всеосяжному визначенні терміна є свої негативні наслідки. Справа в тому, що поряд з тим, що термін «дизайн» став модним і часто вживаним словом, він став розпливчастим, підміняючи інші слова поняттям. Так, термін дизайн часто ототожнюється з такими поняттями як «проект», «малюнок». Наприклад, можна побачити оголошення, що продаються шпалери 300 видів дизайну, а насправді це всього лише шпалери з різними видами малюнка, кольору, тону. Ось шпалери, що світяться ще можна назвати дизайном, так як в даному випадку продукту додано нові якості. Тому завжди варто аналізувати і з'ясовувати, чи дійсно у того чи іншого об'єкта (предмета, товару) є ознака новизни, оригінальності, чи це просто зовнішнє оновлення вже існуючого .

Якщо розглядати поняття «дизайн » і «проект», то ми приєднуємося до групи дослідників, які розмежовують ці поняття. Справа в тому, що деякі дослідники, грунтуючись на одному з визначень терміну «дизайну» як «проект» ототожнюють дизайнерську діяльність з проектуванням. Але в нашому розумінні, ці явища різні, дизайн лише одна з частин проектування. З визначенням поняття «проект » існує та ж тенденція що і з поняттям «дизайн», а саме розширення поняття і його кордонів, а також часте вживання у всіх сферах людської діяльності. Пов'язано це, скоріше всього, з нюансами перекладу цього поняття. Сьогодні багато хто трактує поняття проекту, як «наміри взагалі, ідеї, плану майбутніх дій і самих цих дій відповідно до прийнятих намірами. Запозичене воно з англомовного словника, в якому це дійсно одне з центральних значень слова project (на відміну від planning, яке якраз і застосовується частіше в значенні проектування). Так що проект - це і задум художника написати картину, і його рішення брати участь у виставці. Однак, в українській мові, слово проект має дещо іншу трактовку. «Проект - результат відокремленої діяльності з розробки та опису закономірностей і програми створення деякої події, але найчастіше - об'єкта. Ця фаза діяльності потребує особливих знань і умінь, фіксується документально і, як правило, не передбачає реалізації отриманих результатів самими проектувальниками, тобто проектування відокремлюється в спеціальну професійну діяльність».

Необхідність у проектуванні як професії з'явилася саме тоді, коли стало неможливим одній людині здійснювати весь процес від задуму до реалізації в натурі. Проектування - це універсальний тип діяльності, характерний для різних сфер життя. Незалежно від змісту проектної діяльності воно має подібні фази ідеювання, деталізації проекту, фіксації результатів і передачі їх в руки виготовлювачів.

Так от, дизайн як професія, незалежно від спеціалізації - діяльність проектна. Тут чітко простежується відмінність діяльності в дизайні від діяльності в мистецтві. Дизайнер «бере участь в задумі якоїсь матеріальної субстанції (більш вузьке визначення тут не годиться , враховуючи застосовність поняття до різних сфер дизайну) . Результат буде використовуватися, крім волі авторів в цілях, які цими авторами не задаються, а як правило, встановлені суспільною необхідністю. Навпаки, діяльність у мистецтві - синкретична, кінцевий продукт або акт мистецтва невіддільні від його творця .

Ще однією відмінністю в діяльності художника і дизайнера є відмінність спонукальних мотивів і цілей. Проект, в якому задіяний дизайнер, обумовлений якоюсь актуальною потребою суспільства в перетворенні предметно-просторового середовища, тобто зовнішніми причинами - соціальним замовленням. А діяльність художника обумовлена ??внутрішніми, суб'єктивно-духовними актами самовираження. Діяльність дизайнера - це постійний пошук компромісу між його суб'єктивним баченням і безліччю обмежень і вимог, пропонованих ззовні. Існують і інші ознаки, за якими можна побачити незвідність дизайну до мистецтва, а також досі залишається відкритим питання про сутність дизайну зважаючи на множинність позицій у поглядах на цей процес, його визначень, видів і сфер прояву .

6. СПЕЦИФІКА ПРОЕКТНО-ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИЗАЙНЕРА

6.1 Зручність і комфорт в дизайні

Дизайн як ніякий інший вид проектно-художньої діяльності дуже тісно пов'язаний з такими поняттями як зручність і комфорт. Виниклий в умовах індустріального виробництва серійних, і тому недорогих виробів, дизайн з моменту свого виникнення був орієнтований головним чином на естетичні і утилітарні запити масового покупця з середнім достатком. Те, що спочатку було недоліком масового індустріального виробництва багаторазове повторення зовнішньої форми виробу - повинно було перетворитися з допомогою дизайну. Те, що собі не міг дозволити ремісник, який виготовляє одиничні предмети побуту, стало змістом професії дизайнера - детальний пошук форми виробу, оптимальної з позиції машинного виробництва, естетичних смаків і його експлуатації. Суміщуючи в собі дві такі важливі якості, як дешевизна виробу і детальна продуманість його форми, індустріальне формоутворення змогло конкурувати з кустарним виробництвом. Помилка в дизайні, продубльована тисячними тиражами, стає надзвичайною дорогою. Тому випуск тієї або іншої моделі в сучасному промисловому виробництві вимагає особливої ??відповідальності. І дизайн озброївся спеціальними знаннями, науковими і проектними методами.

Провідною серед них по праву вважається ергономіка - спеціальна наука, що вивчає психофізіологічні та функціональні особливості людини, що дає необхідні параметри для створення комфортного середовища проживання людини. У дизайні не може бути дрібниць, якщо це стосується людини. Так, в сучасному автомобілі вага, починаючи від розташування приладів на панелі управління, форми керма і педалей, крісел пасажирів і закінчуючи дверною ручкою або попільничкою, є об'єктом спеціального вивчення, дослідів і багаторазових перевірок в процесі роботи дизайнера. Кожен з цих елементів повинен бути не тільки сам по собі естетичний і зручний в експлуатації, всі разом вони повинні становити єдине ціле - художній образ автомобіля, а часто через автомобіль і імідж фірми-виробника.

Останнє становить особливе завдання - створення фірмового стилю компанії, що об'єднує в один яскравий запам'ятовуваний образ все, що пов'язано з фірмою, починаючи від її традиційних атрибутів - фірмового знака, шрифтового логотипу, інтер'єрів та одягу службовців і закінчуючи зовнішнім виглядом продукції, що цією фірмою випускається.

6.2 Дизайн і маркетинг

Разом з ергономічним проектуванням складової частиною сучасної роботи дизайнера також є аналіз споживчих якостей виробів і маркетинг.

Робота дизайнера не закінчується проектом форми майбутнього виробу. Помітний вигляд виробу - ще далеко не все. Хороші дизайнери нерідко вважають себе справжніми представниками споживачів у фірмі-виробнику. Відділ збуту, міркують вони, прагне по-більше продати, а виробничий відділ - знизити собівартість. Тільки дизайнери ставлять себе на місце покупців і думають про те, чи зрозуміле призначення товару, чи зручно їм користуватися, який вимагається за ним догляд.

Довгий час в технічній естетиці все грунтувалось на інтуїції і здоровому глузді, проте в міру ускладнення виробів і зростання вимогливості покупців процес став все більш формалізованим. У багатьох дизайнерських відділах сьогодні працюють фахівці з «людськими факторам» - промислові психологи, що прискіпливо вивчають взаємовідносини між товаром і споживачем.

Процес дизайнерського проектування починається з ескізів варіантів майбутнього виробу. Потім вони порівнюються і відбираються найбільш вдалі, які проходять подальший порівняльний аналіз вже на модулях і дослідних зразках. В процесі дослідження зразків, аналізу споживчого попиту вносяться корективи. Однак дослідження на цьому не закінчуються. Вони тривають і після випуску першої партії виробів. після чого проводиться модернізація промислових зразків. Такий глибокий аналіз на різних стадіях проектування, тісний зв'язок з маркетингом, відрізняють дизайн від інших видів проектно-художньої діяльності.

6.3 Комплексна організація предметного середовища

Сучасна діяльність дизайнера не обмежується створенням окремих предметів. В його полі зору сьогодні середовище в цілому - чи то інтер'єр міської будівлі і жилого будинку, чи зовнішній простір - ландшафтний дизайн, дизайн міського середовища. Тому завдання формування комфортного середовища проживання може трактуватися в буквальному сенсі. Порівнюючи роботу дизайнера по організації предметно-просторового середовища з роботою художника і архітектора, можна з певною умовністю сказати, що архітектор "організовує простір", підкреслюючи його драматургію архітектонікою, формою дверних і віконних прорізів, грою світла, кольоровою фактурою обробки поверхонь; художник "працює з площиною" в цьому просторі, естетично осмислюючи її, вносячи художні образи і знаки, створюючи живописні панно, барельєфи і скульптури з урахуванням їх сприйняття в середовищі. Дизайнер ж цей простір «обладнює» під певні функціональні процеси, що протікають тут, формуючи психологічно і фізіологічно комфортне для людини середовище.

Цей вид дизайнерської діяльності отримав назву "Дизайн архітектурного середовища". Сьогодні існують навіть особливі типи простору, які організовуються за законами дизайну, наприклад, салон авіалайнера, купе пасажирського потягу, каюта теплоходу, кабіна батискафа або космічного корабля.

6.4 Функціональність і раціональність форм

Зовнішній вигляд виробу, його естетичні якості безпосередньо пов'язані з його конкурентоспроможністю. Вони грають найчастіше вирішальну роль при реалізації на ринку. Відомо, що будь-які художні прикраси ведуть до додаткового подорожчання виробу, а отже і до певного зниження його конкурентоспроможності. При цьому декоративний елемент, виготовлений машинним способом тисячними тиражами втрачає свою унікальність, а разом з нею і художню цінність. Це наочно продемонструвала історія промислового дизайну. Машинне масове виробництво спочатку йшло шляхом копіювання форм речей, що створювалися до того ремісниками. Однак технології виробництва вже була зовсім іншою: вироблені машинами речі тільки нагадували ремісні вироби, але виглядали підробкою, ображаючи гарний смак.

Дизайнери знайшли вихід з цієї, здавалося б, патової ситуації. "Прикрашати" виріб став не декор зі звичного орнаментального малюнка, а функціонально необхідні деталі і геометрія форми. Форма виробу почала з особливою ретельністю опрацьовуватися в численних ескізах і моделях дизайнерів, в яких до дрібниць продумувалися багато аспектів, включаючи конструктивно-технологічні та функціональні. Красу форми бачили в її тектоніці і функціональній доцільності.

Функциональність і раціональність - одна з основних позицій філософії дизайну - досягнення максимально ефекту при мінімальних витратах. Не випадково дизайн в історичних дослідженнях розглядається в тісному зв'язку з пануючим на поч. ХХ ст. в ряді країн архітектурним стилем «функціоналізму». І його яскраві представники виявилися піонерами сучасного дизайну. Ханс Майєр, один з директорів Баухауза, писав: "Всі речі на землі є витвором від перемноження функції на економічність". Економічність матеріалів і конструкцій, раціональність використання простору були провідними принципами вивчення і в відомій школі сучасної архітектури та дизайну ВХУТЕМАС. Наприклад, серед завдань, які давалися студентам, були такі: спростити існуючу річ (зняти з неї прикраси, виявити конструкцію, прибрати непрацюючі частини і т. д.), покращити суще цілу річ (зробити її більш зручною, функціональноішою).

6.5 Мобільність і варіативність форм

Принципи мобільності в архітектурі і виробництві меблів відомі давно. Досить згадати кочові юрти і похідні намети, складні ширми і секретери. В дизайні, основою якого є принципи компактності і раціональності використання простору, вони набувають особливого значення. Здатність елементів змінювати свою зовнішню форму, пристосовуючись під певні функції і конкретні просторові ситуації, є привабливою рисою мобільності і активно використовується дизайнерами в своїй діяльності.

Відомою проблемою масового індустріального виробництва є обмежене число типів продукції і внаслідок цього - одноманітність зовнішнього виду виробів. На допомогу дизайнерові тут приходить варіативність - серійно випускаються елементи, що дозволяють за принципом конструктора компонувати ці елементи, складаючи різні композиції, адаптуючись до різних ситуацій. Великий потенціал при досягненні різноманітності загального зовнішнього вигляду має виконання різних кольоро-фактурних рішень в обробці елементів. Варіативність дозволяє випускати великі тиражі недорогих виробів, при цьому досягається високий рівень їх різноманітності, який задовольняє різні запити споживачів.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА

1. С. С. Шумега Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер'єру - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 300 с.

Размещено на Allbest.ru