Художні композиції

Найважливіше композиційне властивість штучного світла - характер розповсюдження або спрямованість. За цій властивості його можна розділити на три основних види: прямий, розсіяний і відбитий. Перший характеризується відкритістю джерел світла, що утворюють яскраве, чітке по контурах світлове поле. Другий - проходить крізь напівпрозорі екрани або люверси, створюючи менш яскраве, але, як правило, більш значне за площею, м'яке освітлення. Третій - спрямований на фонову площину (або площини) і відрізняється плавністю переходу від світла до тіні. Різновидом цього світла виступає контражурним світло, який також відбивається від фонової поверхні, але при цьому чітко виявляє силует екранує його форми.

Штучно створена світлова форма може мати різний геометричний вид. По ньому вона може бути розділена на: точкову, лінійну, площинну, об'ємну і просторову форму. Перша утворюється від свічення окремих ламп розжарювання. Друга - люмінесцентних ламп денного світла і газосвітних (неонових) трубок. Третя - відкритих ламп, що заповнюють площину. Четверта - закритих світяться обсягів. Просторова світлова форма створюється джерелами, включеними в простір у вигляді окремих світлових елементів.

Світлова штучна форма може різнитися також обрисами, розмірами та кольором. У сукупності всі ці властивості зумовлюють її композиційний характер або так звану світлову пластику. Основні види цієї пластики розкриті в табл. 21. З їх урахуванням можна говорити про самих широких можливостях досягнення художньої виразності світлової композиції.

Штучне світло може виявляти пластичний характер і «денний» форми (площинний, об'ємної та просторової), виділяти в ній акценти. Він може візуально перетворювати цю форму, створюючи нові, часом «негативні» по відношенню до неї пластичні ефекти.

Проведений у першому розділі аналіз підводить до вирішення іншої важливої проблеми композиції - встановлення гармонійного зв'язку між усіма її засобами побудови. Це встановлення є гармонізація форми. Вона здійснюється за допомогою своїх специфічних засобів. До їх розгляду ми і переходимо.

Гармонія в композиційному плані є узгодженість, відповідність частин (елементів) і цілого. Це пошук і є вираз того загального характеру форми, який обумовлює досягнення найбільш цілісного і глибокого від неї враження. Узгоджена в частинах, гармонійна форма переконує, виглядає досконалою, зібраною, красивою. Гармонійність - найважливіший, що не залежить від смаку ознака виразної композиції.

Відносини-пропорції

Якщо метр і ритм визначають порядок розташування елементів композиції, то відносини і пропорції - їх розмірну зв'язок між собою і з формою в цілому.

Відношення

Характеризують собою найбільш простий вид сумірною зв'язку елементів композиції. Визначаються зв'язком між двома величинами форми, наприклад довжиною і висотою прямокутника. З композиційно-художньої точки зору оцінюються чисельно і чисто візуально. Можуть бути зближеними і віддаленими. До зближення відносин можна віднести ті, які знаходяться в межах від 1:1 до 1:0,5. До віддалених - від 1:0,5 до 1:0 (умовно). Перші типові для форм, що наближаються до квадрату і відрізняються монументальним, статичним характером. Другі - для форм, що наближаються до лінійної формі і відрізняються в певному (вертикальному) положенні нестійкістю і легкістю (див. табл. 27, п. I).

До зближення відносин можна зарахувати так зване «золоте перетин», або просто «золото». Воно одно 1:0,62. Це відношення утворюється на основі нескладного геометричного побудови з поділом сторони квадрата на відповідні частини (див. табл. 27, п. II). Особливість «золота» полягає в тому, що воно включає в себе такі величини, які співвідносяться між собою так само, як одна з них відноситься до складеного з них цілого. По-іншому це відношення виражається формулою, де велика величина так відноситься до меншої величини, як їх сума - до більшого відрізку. Воно характерно для врівноваженої форми і висловлює так звану золоту середину в побудові композиції. До нього наближаються відношення, зване «функцією золота» (1:0,89), і ставлення сторін «живого» квадрата »(1:0,94). Їх особливість полягає в тому, що вони сумірні «золотого перетину», випливають з нього і гармонійно поєднуються з ним.

Пропорції

Висловлюють співмірність двох і більше відносин. Характеризують гармонійну зв'язок не однієї, а декількох форм. Головним їх елементом часто служить так званий пропорційний модуль. Він дає можливість виробляти композиційне побудова на основі використання кратних величин, тобто простого їх множення або скорочення в певне число разів. Як правило, для модуля використовуються натуральні (цілі) числа, що дозволяють отримати в результаті їх поділу або множення також цілі, кратні йому числа. Модулем може бути не тільки число, а й будь-яка величина, не пов'язана з метричної або іншою системою вимірювання. Ним може бути будь-який елемент композиції, наприклад ширина або висота прямокутника. З його допомогою можна побудувати так звану модульну сітку, в яку легко вписуються будь пропорційні величини (див. табл. 27, п. III). На основі такої «сітки» легко будуються найрізноманітніші пропорційно-композиційні системи.

З давніх пір робилися спроби пов'язати модульну систему з розмірами людської фігури. За основу їх побудови приймався розмір кисті руки, стопи, передпліччя з кистю, зріст людини. Відомі спроби побудови композиційних систем на основі модульних сіток з використанням «золотого перетину». Однак вони не отримали свого широкого поширення через складність їх переведення в загальноприйняту метричну систему мір.

У композиційному плані вельми ефективний і метод пропорційної гармонізації форм на основі геометричної побудови форм - прямокутників. Він дає можливість наочно встановити пропорційну зв'язок елементів композиції один з одним і з цілим. Основною ознакою встановлення такого зв'язку є подібність геометричних фігур, що складають композицію. Виражається воно в паралельності або перпендикулярності їх діагоналей. Наявність паралельних діагоналей передає пряму пропорцію основ них величин елементів композиції. Ця пропорція виражається формулою А В = а: в. При перпендикулярному розташуванні діагоналей виходить зворотна пропорція - А В == в: а (див. табл. 27, п. IV). В залежності від зміни пропорцій візуально змінюється і характер композиції. Вона відрізняється або односпрямованим, або різноспрямованим розташуванням пропорційних форм. Важливо відзначити, що точне математичне знаходження тих чи інших відносин і пропорцій саме по собі не є рецептом гармонійного побудови композиції. Навіть застосування «золота» не гарантує їй гостроти і виразності. Якщо прийнята співмірність не відповідає змісту форми, то вона зовсім втрачає своє художнє значення. В кінцевому рахунку тільки виражене цієї домірністю зміст дизайн-об'єкта визначає ефективність її використання і виразність побудови композиції.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумок всьому розгляду, можна зробити наступні головні висновки.

1. Композиція в дизайні є специфічна творча діяльність, спрямована на створення форм, що відрізняються чіткою функціональною обумовленістю і разом з тим художньою виразністю.

2. Предметом композиційно-художнього освіти в дизайні виступає форма, в якій чітко і яскраво розкриваються художні властивості складових її елементів, ефективність застосовуваних у ній різних композиційних засобів і прийомів гармонізації.

3. Визначальним моментом у побудові композиції в дизайні є її чітка логічна обгрунтованість або раціональність, заснована на обліку об'єктивних закономірностей композиційно-художнього формоутворення.

4 Розкриття глибокого образного характеру і досягнення необхідного своєрідності дизайн-форми можливо тільки при одночасному смаковому, зацікавленій відношенні до неї автора.

5. Композицію в дизайні слід розглядати як складний процес гармонізації форми, спрямований передусім на досягнення її цілісності або, по-іншому, виявлення її художнього характеру.

6 Найважливішою стороною композиційно-художньої розробки дизайн-форми є точне слідування розкритим в посібнику принципам її гармонізації.

7. Визначальною умовою побудови гармонійної дизайн-композиції є досягнення в ній «єдності в різноманітті».

8. Підсумковим результатом композиційно-художньої дизайнерської розробки виступає раціонально обгрунтована, відповідним людині, яка виробляє яскраве враження і має чітко виражений образний характер форма.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1) Устин В.Б «Композиция в дизайне»

2) И. Иттен. Искусство цвета. -- М.: Издатель Д. Миронов, 2000

3) Ганзен В. и др. О гармонии в композиции. «ТЭ», 1966

4) Вакс и др. Курс «Основы композиции, 1966

Размещено на Allbest.ru