Біля витоків державотворення (декоративний пласт)

3.2 Проведення розрахунків і витрат

В умовах ринкової економіки всі товари і послуги мають власну ціну. Сюди входять результати духовної і інтелектуальної діяльності . Встановлення ціни на різні товари є основною в роботі ринкового механізму. Підприємці і приватні особи встановлюють ціни, виходячи з затрат виробництва та можливості отримання прибутку.

Для вирахування собівартості нашої кваліфікаційної роботи використовуємо таку таблицю.

Підрахування витрат на виготовлення декоративного пласта

Вартість:

Таким чином, собівартість нашої роботи становить 3400 грн.

Потрібно ще визначити затрату часу на виконання роботи:

Робота над ескізами -30 днів по 3 годин = 90 годин

Підготовка матеріалу до роботи - 1 день, 5 години = 4 години

Виготовлення декоративного пласту - 14 днів по 7 годин = 98 годин

Тобто, загальна кількість витрат часу на роботу складає: 192 годин.

Отже, спираючись на витрати коштів та на матеріали, а також нашу інтелектуальну і фізичну працю, ми визначили собівартість декоративного пласта. Вона складає - 6600 грн.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Організація медичного обслуговування населення в надзвичайних ситуаціях покладається на медичну службу цивільного захисту, яка організовує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально-профілактичні установи.

Незважаючи на добре організовану медичну службу і забезпечення медичними працівниками, потерпілі безпосередньо на місці ураження перебувають певний час самі, або, в кращому випадку, зі своїми товаришами. Залежно від багатьох обставин потрібний певний час для прибуття до місця ураження людей медичних працівників.

Крім цього, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах можуть бути масові ураження людей, і медичні працівники не зможуть своєчасно надати необхідну допомогу. В таких ситуаціях важливою буде допомога потерпілим підготовленим населенням[2].

4.1 Надання долікарської допомоги під час виникнення надзвичайної ситуації

Організація медичного обслуговування населення в надзвичайних ситуаціях покладається на медичну службу цивільного захисту, яка організовує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально-профілактичні установи.

Незважаючи на добре організовану медичну службу і забезпечення медичними працівниками, потерпілі безпосередньо на місці ураження перебувають певний час самі, або, в кращому випадку, зі своїми товаришами. Залежно від багатьох обставин потрібний певний час для прибуття до місця ураження людей медичних працівників.

Крім цього, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах можуть бути масові ураження людей, і медичні працівники не зможуть своєчасно надати необхідну допомогу. В таких ситуаціях важливою буде допомога потерпілим підготовленим населенням.[3]

Перша долікарська допомога потерпілому -- це проведення заходів для збереження йому здоров'я і життя, які необхідно виконати до втручання медичних працівників.

Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого.

Для надання допомоги потерпілому необхідно:

-негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.;

-визначити функціональний стан організму потерпілого: наявність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів;

-розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.

Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.[5]

Кровотечі. За характером кровотечі завжди можна визначити, які судини пошкоджені. При капілярній з найдрібніших судин кров сочиться, з'являється у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.

Артеріальна кровотеча -- кров яскраво-червоного кольору, витікає з рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.

Венозна кровотеча -- кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.

При капілярній кровотечі потрібно підняти пошкоджену частину тіла або накласти тиснучу стерильну пов'язку. Кровотечу з дрібних артерій і невеликих венозних судин спиняють тиснучою пов'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце поранення і накладають стерильну пов'язку. Якщо немає бинта, можна використати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладивши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.

Сильну артеріальну і венозну кровотечу тимчасово зупиняють за допомогою джгута або закрутки. Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити сильну кровотечу з великих судин.

Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. Якщо немає спеціально виготовлених джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, рушничок.

Тиснучу закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тканину (одяг, рушник і т. д.). Джгут розтягують обома руками і кладуть оберти так, щоб вони лягали один на однин не ослаблюючи, кінці джгута необхідно скріпити.[5]

У Велику Вітчизняну війну був запропонований простий, зручний і надійний спосіб зупинки кровотечі за допомогою солдатського паска. Потім його складають удвічі і складений кінець протягують через пряжку. Розтягнувши пасок, одержують подвійну петлю, у яку продівають пошкоджену кінцівку поверх одягу і поступово, легко підтягують, стежачи за тим, щоб пасок щільно облягав цю кінцівку. Петлі затягують щільніше, до зупинки кровотечі з рани. Щоб зняти джгут, беруть однією рукою кінцівку нижче накладеного паска, другою рукою крутять петлю у зворотному напрямку, при цьому великим пальцем треба взяти пасок біля пряжки.

Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки нижче джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стиснутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глибше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові зі стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, через це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Термін накладеного джгута чи закрутки -- не більше 1,5--2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5--6 хв., а потім знову затягують. Під джгут обов'язково потрібно покласти записку із зазначенням часу його накладання.

Якщо через 5--10 хв., після зняття джгута кровотеча не відновилась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпілого потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.

При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 год., можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.

У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини. Для цього потрібно знати розміщення артерій їх притискання.[2]

Пальцеве притискання великих артерій проводять у певних місцях:

-при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притискують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до прилягаючої кістки;

-при артеріальній кровотечі з рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи;

-сильну кровотечу з ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї із сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем руки. Праву сонну артерію притискають лівою рукою, можна притиснути артерію 2, 3, 4, 5 пальцями правої руки. Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії здавлювати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я центральної нервової системи;

-при кровотечах із ран на плечі у верхній його частині в області плечового суглобу і надпліччя притискують підключичну артерію до 1 ребра в надключичному заглибленні. Той, хто подає допомогу, стає збоку і спереду від потерпілого. Судину притискають великим пальцем, а інші чотири пальці руки розміщують на верхній частині спини пораненого;

-при пораненні плеча пахову артерію притискають стуленими пальцями рук до головки плечової кістки;

-кровотечу з ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки. Для цього великим пальцем руки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в області зовнішнього краю згинального м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече ззовні та знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;

-при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерію;

-при кровотечі з нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї руки до лобкової кістки від середини стегна в області паху.

Пальцеве притискування великих судин, особливо в місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже стомлююче. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться.

Артеріальну кровотечу в області кінцівок можна зупинити сильним згинанням кінцівки в суглобі. Так, при пораненні судин передпліччя зігнуту руку в лікті із закладеним у ліктьовий згин валиком із тканини прибинтовують до плеча.

Щоб зупинити кровотечу із судин плеча, валик підкладають у пахову ямку, а руку, зігнуту в лікті, прив'язують до тулуба, обмотуючи бинт навколо грудей.

При пораненнях судин гомілки і підколінної артерії ногу згинають у колінному суглобі, поклавши попередньо на згинальну поверхню суглобу валик із тканини, гомілку прив'язують до стегна.

Для зупинки кровотечі із судин стегна і пахової області нижню кінцівку згинають у колінному і тазостегновому суглобах так, що стегно підтягується до живота. У паховий згин кладеться валик, і вся кінцівка закріплюється пов'язками через гомілку і поясничну область.

При сильній кровотечі у паховій ямці або в області ключиці обидва лікті із зігнутими передпліччями відводять назад і закріплюють пов'язкою.

Метод згинання кінцівок у суглобах не можна застосовувати при внутрішньо-суглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів.

При кровотечі з носа розстібають комір, на спинку носа кладуть намочену в холодній воді носову хусточку, рушник, а крила носа притискують великим і вказівним пальцями до носової перегородки.

При легеневих кровотечах ознакою пошкодження тканини легень є кровохаркання. Потерпілого необхідно покласти в ліжко в на пів сидячому положенні, заборонити вставати і робити різкі рухи. Можна давати пити слабо підсолену воду. Якщо кровохаркання незначне або припинилося зовсім, потерпілого слід відправити в лікарню, уникаючи під час транспортування трясіння.

При шлункових кровотечах характерною ознакою є кров'яне блювання з виділенням крові темного кольору, подібне до "кавової гущі".

При всіх внутрішніх кровотечах потрібна термінова лікарська допомога.

При здавлюваннях, ударах із розтрощенням тканини, слід накласти джгут як і при кровотечах, щоб запобігти висмоктуванню продуктів розпаду змертвілих тканин. На розтрощену кінцівку накладають стерильну пов'язку і шину.[6]

Вивихом називають зміщення кісток у ділянці суглобів, що супроводжується розривом зв'язок або навколо суглобних сумок. Перша допомога -- накладання тугої пов'язки і шини. Без медичного працівника не треба намагатися вправити вивих, щоб не завдати додаткової травми.

Отже правильне і своєчасне надання долікарської допомоги може врятувати людське життя. Для кожної ситуації, випадку є свої певні нюанси, але вище сказані заходи є основою і вимагають їх знання, дотримання та виконання, як на виробництві так і в повсякденному житті, оскільки від цього залежить життя людей.

4.2 Виробничі травми в деревообробних майстернях

Причини виробничого травматизму і захворювань, статистика виробничого травматизму на деревообробних підприємствах показує , що він має порівняно високі показники ( частота і тяжкість травм, тривалість непрацездатності ). Так, в цілому по лісопромислового комплексу випадки зі смертельним результатом на деревообробних виробництвах складають 15 %. Найбільш характерними випадками з легким і важким результатом є травми верхніх кінцівок (пальці і кисті рук)[1].

Можна виділити наступні основні причини зазначених травм.

Технічні причини можна охарактеризувати що не залежать від рівня організації праці на підприємстві. До них відносяться: недосконалість технологічних процесів, конструктивні недоліки устаткування, пристосувань, інструментів; недостатня механізація важких робіт; недосконалість загороджень, запобіжних пристроїв , засобів сигналізації та блокувань; дефекти міцності матеріалу; небезпечні властивості оброблювальних матеріалів , утворюваних середовищ і т.д. Ці причини іноді називають технологічними , конструкторськими або інженерними[7].

Організаційні причини цілком залежать від рівня організації праці на підприємстві. До них відносяться: недоліки в змісті території, проїздів, проходів; неправильна розміщення обладнання; порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, інструменту; недоліки в організації робочих місць, порушення технологічного регламенту; на - порушення правил і норм транспортування, складування і зберігання матеріалів і виробів; порушення норм і правил планово попереджувального ремонту устаткування, транспортних засобів та інструменту; недоліки в навчанні робітників безпечним методам праці; недоліки в організації групових робіт; слабкий технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів та інструментів не за призначенням; відсутність або - досконалість огороджень місць роботи; відсутність, несправність або незастосування засобів індивідуального захисту тощо[1].

До цієї ж категорії відноситься недотримання норм трудового законодавства (порушення нормування робочого дня, незаконні понаднормові роботи, перенесення днів відпочинку та відпусток).

Санітарно-гігієнічні причин_и включають в себе підвищений вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин (парів, газів, пилу); недостатнє або нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, ультразвуку, вібрацій; незадовільні метеорологічні умови; наявність різних випромінювань, що перевищують допустимі значення; відсутність санітарно-побутових приміщень або недосконалість засобів індивідуального захисту; порушення правил особистої гігієни тощо.

Психофізичні причини - це фізичні та нервово-психічні перевантаження працюючого. Людина може робити помилкові дії через стомлення, викликаного великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перенапруженням, перенапруженням аналізfторів (зорового, слухового, тактильного), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом [1].

До травми може призвести невідповідність фізичних і психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні та антропометричні особливості та можливості людини. Фізіологічні та психофізіологічні можливості - це можливості органів слуху, зору, нюху і дотику, а також силові, швидкісні та енергетичні характеристики людини.

Антропометричні характеристики - це габарити людини, довжина ніг, рук, форма частин тіла, розподіл ваги людини при раз особистих позах.

Професійні отруєння можуть бути обумовлені усіма зазначеними вище причинами, а професійні захворювання частіше всього викликаються санітарно-гігієнічними та психофізичними причинами.

Класифікація нещасних випадків. Нещасні випадки класифікуються за своїм результату і по числу постраждалих. за результату нещасні випадки поділяються на легкі, важкі і смертельні, а по числу постраждалих - на одиночні і групові (коли постраждало два або більше осіб)[4].

До легких нещасним випадків відносяться ті, при яких потерпілий переводиться на іншу, легшу роботу на один день і більше.

При важких нещасних випадках характер і ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюється медичним висновком клініко-експертної комісії (КЕК).

Групові нещасні випадки можуть бути з легким результатом, важким результатом, смертельним результатом; можуть бути також випадки, коли є постраждалі з легким і важким результатом, з легким і смертельним результатом, з важким і смертельним результатом, з легким, важким і смертельним результатом.

Отже, правильна організація заходів охорони праці має важливе значення для забезпечення комфортних, безпечних умов праці робітників. Для кожного підприємства, установи є свої певні нюанси в організації заходів охорони праці, а дотримання вище сказаних заходів, повинно вберегти від травм в деревообробних майстернях і є обов'язковими для всіх підприємств і вимагають дотримання та виконання, як для робітників так і для керівних органів, оскільки від цього залежить нормальне функціонування всієї системи виробництва на підприємстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собр. и изданные Археографической комиссией (далее -- Актьі ЮЗР). -- Т. 3. -- СПб., 1861.

2. Банфи А. Философия искусства. М., 1989. С. 113.

3. Бутич І. Два невідомі листи Богдана Хмельницького // 3аписки Наукового Товариства Шевченка. -- Львів, 1991. -- Т. 222. -- С. 319--326.

4. В.Н. Обливин. Охрана труда на деревообрабатывающих предприятиях: Учеб. пособие для нач. проф. образования / Л.И. Никитин, Н.В. Гренц. - 2-е изд., стер. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. -- 256 с.

5. Воссоединение Украиньї с Россией. -- Т.2.

6. Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького: завдання та способи їх реалізації // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України. -- Київ: Наукова думка, 2004. -- Т.1.

7. Демиденко Г.П. Безпека життєдіяльності : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / Г. П. Демиденко. - К. : НТУУ «КПІ», 2007.

8. Документи Богдана Хмельницького (1648--1658) / Упоряд. І. Крип'якевич та І. Бутич. -- К., 1961. С. 626--627.

9. Естетика: Підручник / Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко; За заг. ред. Л.Т. Левчук. - К.: Вища шк., 2000. - 399 с.

10. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності : Підручник. / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. - К. : Каравела, 2006. - 288 с.

11. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. / В.Ц. Жидецький. -- Львів : УАД, 2006 - 336 с.

12. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із охорони праці. Навч. посібник. / За ред. В.Ц. Жидецького. - Львів : Афіша, 2000. - 352 с.

13. Иловайский Д.И. История России. -- М., 1905.-- Т. 5. -- С. 84.

14. Кордуба М. Боротьба за польський престол по смерті Володислава IV // Жерела до історії України--Руси. -- Т. 12. -- Львів, 1911. -- С.10.

15. Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. -- Львів, 1990. -- С. 265.

16. Кучёрюк Д.Ю. Естетика праці. Ціннісні відносини. Творчість. Людина. К , 1989.

17. Лазаренко, А.М. Охорона праці: Підручник / А.М. Лазаренков. - Мінськ : БНТУ, 2004. - 497 с.

18. Лекции по истории эстетики. Ки. З, ч. 2. Л., 1977. С. 12.

19. Між Замостєм і Зборовим // Записки Наукового Товариства Шевченка. -- Т. 33. -- Львів, 1922. -- С. 43.

20. Орест Субтельний. «Україна історія»

21. Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648--1654). -- К., 1940. -- С. 55--58.

22. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. -- К., 1995.

23. Ткачук К.Н. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний та ін. - К. : Основа, 2006 - 448 с.

24. Шевельов Ю. Москва, Маросєйка

Размещено на Allbest.ru