Розробка дизайн-концепції інтер’єру квартири-студії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка дизайн-концепції інтер'єру квартири-студії



Вступ

житло інтер'єр естетичний дизайн

Дизайн-проект є докладним теоретичним викладом того, який вигляд повинен мати інтер'єр житла на практиці. До складу дизайн-проекту включені: планування приміщення, варіанти колірних рішень і їх конструктивні особливості. Крім перерахованого вище, дизайн проект приміщення містить варіанти освітлювальних схем. Опис типів матеріалів, використовуваних для обробки квартири, також входять до складу дизайн проекту.

У склад дизайн-проекту можуть бути включені предмети обстановки - меблі, та інші елементи інтер'єру. У такому разі дизайн проект повинен містити інформацію про кольорову гаму інтер'єру, матеріалу оббивки та іншу важливу інформацію.

При розробці дизайн-проекту житлової квартири необхідно опиратися на принципи створення інтер'єру:

· Принцип архітектурного настрою. Основою цього принципу є гра світла. Тобто вдень бачимо кімнату в одному світлі, а увечері вже в іншому. Хоча в принципі нічого не міняється. При цьому інтер'єр квартири відображає всю гаму емоцій замовника.

· Принцип крапки. На цьому етапі нам необхідно знайти певну точку простору, навколо якої і розповсюджуватиметься загальна тематика всього інтер'єру.

· Принцип незалежного об'єму. На цьому етапі весь об'єм квартири опрацьовується і заповнюється.

· Принцип експерименту. Цей принцип заснований на тому, що дизайнер ніколи не повинен переставати експериментувати при створенні образу квартири. У цьому випадку всі нововведення повинні відповідати відчуттю стиля замовника.

· Принцип ліній руху. На цьому етапі важливо продумати всі лінії руху по квартирі. Це допоможе створити повний комфорт.

· Принцип акцентів. Всі акценти, зроблені в інтер'єрі, завжди виправдані і необхідні. Таким чином дизайнер зможете привернути увагу до кожного незвичайного куточка проектованої квартири

· Принцип Зеро. Нуль - це початок початків, який повинен дизайнер знайти в інтер'єрі. [34]



1. Передпроектний аналіз

Враховуючи, що архітектурне проектування включає в себе розробку функціональних особливостей приміщення, де і яке буде обладнання, джерело світла, прийняття технічних рішень з облаштування конструкцій ніш, сходів, перегородок, стель і підлог, про розміщення кондиціонерів, саун, басейнів, камінів, теплих підлог і т.д., ставимо також перед собою завдання налагодити співпрацю з конструкторами, спеціалістами з вентиляції, каналізації та електропостачання.

Чим ретельніше опрацьовано дизайн проект, тим легше згодом буде і замовнику, і виконавцям проекту. Якість дизайн проекту є запорукою майбутнього комфорту і затишку квартири замовника. А повнота складу дизайн проекту істотно полегшує роботу з його реалізації та досягнення чудового результату. [22]

До складу дизайн проекту входять:

Обмірювальний план квартири

План зведення перегородок

Схема розташування меблів та обладнання

Схема зонування

Схема підлогових покриттів

Схема стелі з освітленням.

Розгортки стін з розмірами.

Кольорові розгортки стін.

Візуалізація дизайнерського рішення.

Вивчання об'єкта дизайн-проектування, яке дає змогу визначити характеристики, що підлягають впливу дизайну, та мотивувати завдання їхнього перетворення є перед проектним аналізом.

Передпроектний аналіз складається з аналізу вихідних даних, цілі, задач, концепцій.

Комплексність проектної роботи з позицій середовищного підходу відрізняє її від інших форм проектування (архітектура, предметний дизайн та ін.), прив'язує їх результати один до одного і визначає основну мету творчої діяльності архітектора-дизайнера - досягнення функціонально-образного єдності середовищних об'єктів і систем. Виводячи дизайнера до так званого «середовища мистецтва», цей підхід виявляється в процесі концептуального, екологічного та етнокультурного аналізу аспектів проектної діяльності. Середовищна орієнтація діяльності дизайнера гранично широка і стосується різних областей матеріально-художньої культури - архітектури, промислового дизайну, прикладного та оформлювального мистецтва, мистецтва експозиції, театру, кіно, безпосередньо формують навколишнє нас предметно-візуальну реальність.

Основний прийом планування житлової квартири - зонування, тобто чітке планувальне виділення груп приміщень, що мають однорідні функції і внутрішні взаємозв'язки. При проектуванні для впорядковування зв'язків між приміщеннями застосовують функціональне зонування. Функціональне зонування - це дієвий спосіб планувальної організації житлових будинків, садиб і цілих селищ. Зонування сприяє утворенню найбільш коротких зв'язків і незалежності функціонування зон при цьому.

Функціональне зонування вносить до архітектурно-планувального рішення ясність, чіткість, сприяє уточненню композиційних і конструктивних схем. Зонування може проводитися в одному об'ємі або по будівлях єдиного архітектурного комплексу - садиби. Функціональне зонування житлової квартири здійснюється на основі загальної ідеї організації приміщень. [16]



2. Аналіз вихідних даних

Працюючи над реалізацією облаштування малогабаритної квартири для молодої дівчини, я розглядала всі характеристики, від яких залежатимуть якісні, доречні методи досягнення результату.

Ця квартира для постійного проживання, її власниці. На момент початку проектування квартира загальною площою 77.0 мІ була купленна у забудовника і мала вілне планування. Тобто це було едине приміщення без жодної перегородки з двома балконами і каналізаційними стояками. У додатках 1 і 2 можливо ознайомитись з фотографіями та обмірювальним планом.

2.1 Цілі, задачі, концепція

Ціллю цього дизайн-проекту є облаштування інтер'єру приватної житлової квартири. Надання його приміщенням зручності, затишку, естетичного вигляду. При створенні дизайну інтер'єру треба також врахувати використання квартири, число осіб, що перебуватимуть у ньому, термін перебування, від чого залежатиме оснащення приміщень.

Необхідно створити об'єкт не тільки функціональним і корисним, але й красивим, йде мова за красу - як невід'ємну частину повсякденного життя. Користуючись специфічними зображуваними засобами, сформувати внутрішній світ людини, його світогляд, його культуру і мораль, його життєву позицію.

Отож, цей проект спрямований на створення комфортного для, відпочинку та творчості інтер'єру житлової квартири.

Задачею цієї роботи є: визначення функціонального планування, композиційно-просторових та художньо-образних характеристик житлового середовища, а також економічних, екологічних, соціальних умов, сприятливих для життєдіяльності людини й створення інтер'ру приміщення відповідно до цих умов.

Концепція полягає в тому що квартира знаходиться в центрі нового спального житлового масиву міста - її інтер'єр повинен бути сучасний прогресивний але спокійний і затишний та з мінімальними декоративними засобами рішення інтерьеру. Для оптимізації простору та бюджету.

Треба перш за все сформувати основну думку майбутнього інтер'єру, зрозуміти його тональність, настрій. І першим кроком такого розуміння будуть три основні моменти колір, фактура, матеріали.

Кольорова гама інтер'єру має перегукуватися з улюбленими кольорами замовника.

Визначивши основну кольорову гаму, потрібно продумати організацію освітлення так, щоб кожен елемент системи створював затишну, приємну й водночас функціональну атмосферу. Освітлення примішень мае бути максимально приховане (мінімум декоративних світильників і люстр)

Так як квартира розташовується у центрі нового спального житлового масиву міста, то й матеріали мають бути сучасні та натуральні - дерево, скло, метал, кераміка.

2.2 Нормативні та функціонально-технологічні вимоги до проектування інтер'єру житла

Інтер'єр - це архітектурно-художнє оформлення внутрішнього простору, яке забезпечує людині найсприятливіші умови життєдіяльності; це принцип взаєморозташування функціональних та декоративних елементів у приміщенні. Поняття інтер'єру містить внутрішній простір будівлі або окремого приміщення, а його оформлення визначається призначенням приміщення. Архітектори розглядають інтер'єр у зв'язку з екстер'єром - зовнішнім виглядом всієї споруди. Організація простору залежить від призначення приміщення (житлове, громадське, виробниче та ін.) і підпорядковується загальним вимогам та закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).

Для проектування інтер'єру необхідно володіти процесом утворення цілого з окремих елементів, використовуючи архітектурно-естетичні засоби.

Такими елементами є взаємопов'язані фактори, які формують інтер'єр:

- функціональне призначення: проектування інтер'єру починається з визначення призначення приміщення, окреслення функції, яку це приміщення повинне виконувати у загальній планувальній структурі всієї архітектурної

споруди або її частини;

- предметне наповнення: від функціонального призначення залежить

зонування приміщення і наповнення відповідними меблями, обладнанням та елементами інженерних комунікацій. При цьому враховують ергономічні вимоги до предметного формування простору та фізіологічні основи сприйняття людини;

- стилістика. Стиль або стилізація - це узагальнений образ художньо-утилітарної виразності, зумовлений єдністю формотворних засобів.

Крім стильового усвідомлення предметного наповнення (меблі, інженерія), засобами творення стильного інтер'єру є світло, колір, оздоблювальні матеріали.

Внутрішня об'ємно-просторова структура є однією з найважливіших категорій інтер'єру. В її основу покладено закономірні зв'язки між побудовою внутрішнього простору та зовнішніми чинниками, що впливають на його формування.

Вже на початковій стадії проектування відбувається моделювання інтер'єру, осмислюється соціальне замовлення, накопичуються початкові дані для вибору тієї або іншої внутрішньої просторової схеми з урахуванням призначення, технічних можливостей і стильових особливостей архітектури, а також кліматичних умов і місцевих національних традицій. Засобами реалізації просторової ідеї є елементи, які фіксують межу та форму простору: розміщення віконних отворів, їх рисунок, величина, характер освітлення (природне і штучне), колір і фактура оздоблювальних матеріалів. Об'ємно-просторова структура створюється за допомогою конструктивних елементів. Градація ж кольору та світла, вибір і застосування елементів декору допомагають довести до логічного завершення архітектурний образ. Із зміною хоча б одного з цих елементів змінюються властивості всієї об'ємно-просторової структури, а з ними - і психологічна реакція на цей інтер'єр.

Композиційна цілісність інтер'єру залежить від багатьох чинників: стилістичної єдності окремих меблевих виробів, чіткості пропорційного співвідношення, характеру членування у меблевих системах. Це означає, що в інтер'єр не потрібно вводити окремих, випадкових речей.

Композиційні прийоми є загальними для житлових і громадських будівель. Це - нейтральна композиція; композиція з виділенням центрального ядра; багатоцентрова композиція. Вибір того або іншого композиційного прийому визначається не тільки естетичним чинником, але і характером інтер'єру, наявністю функціональних зон. У разі застосування перерахованих композиційних прийомів надзвичайно важливі співвідношення окремих елементів за висотою, введення горизонтальних і вертикальних площин. Значна роль в організації інтер'єру належить горизонтальним членуванням. Їх вища порівняно з вертикальним поділом активність пояснюється тим, що меблі житлового та громадського інтер'єру створюють систему горизонтальних площин, які чітко сприймаються. Один з рівнів можуть створювати площини спального місця, сидіння стільця і крісла в житловому приміщенні, площини сидінь і журнальних столиків різного типу в громадських будівлях. Наступний рівень у житлових і робочих приміщеннях утворюють площини обідніх і робочих столів, туалетних столиків, верхніх площин комодів. А останній - верхні частини одягових, книжкових шаф, сервантів, стелажів.

Колір є найважливішим фактором формування та сприйняття інтер'єру. Разом із функціональним призначенням інтер'єру він фізіологічно, психологічно і естетично впливає на людину. Колір може створюватись.

Штучно: фарбуванням поверхонь та окремих деталей або нанесенням оздоблювальних_матеріалів. [1]

Сучасне кольоробачення потребує цілеспрямованого кольорового оформлення інтер'єрів будь-якого призначення. На принципах кольоросприйняття основується робота архітектора та художника з інтер'єру, адже кольорове рішення інтер'єрів чинить значний психологічний вплив на людину. Наприклад, в офісних приміщеннях колір повинен підвищувати продуктивність праці, у лікувальних закладах - заспокоювати.

У громадських закладах кольорову палітру можна вирішувати за допомогою як контрастних співвідношень, так і нюансів кольорів. У разі співвідношення декількох кольорів в інтер'єрі повинен переважати якийсь один колір. На вибір кольору впливає також об'єм приміщень: у великих приміщеннях кольори можуть бути насиченішими. Домінуючий колір в оздобленні приміщень зазвичай сприймається малонасиченим, а кольори окремих деталей повинні бути до нього контрастними. Одноколірність у рішенні інтер'єрів призводить до монотонності, а невмотивоване використання великої кількості кольорів створює враження хаосу. [5]

Але оскільки інтер'єр - це невід'ємна частина архітектури, то роль кольору тут не обмежується створенням комфортних умов, а зумовлена впливом багатьох факторів.

Зокрема це:

- структура, форма та розміри приміщення;

- ступінь освітленості природним світлом;

- характер джерела штучного освітлення;

- кольорове оточення;

- загальна композиційна ідея;

- мікроклімат приміщень;

- габарити та матеріал огороджувальних поверхонь;

- сторона світу, на яку орієнтоване приміщення.

Освітлення в інтер'єрі відіграє важливу роль. Світлові прилади можуть стати вишуканою прикрасою будинку, світло може створювати настрій, може стати інструментом декорування, створювати ефект зміни геометрії простору, а може і забезпечити затишок у великому нежитловому приміщенні. За допомогою світильників можна створити світловий малюнок або гру тіней на стінах приміщення.

Спосіб освітлення може візуально розширити простір. Наприклад, проріз у центрі підвісної стельової конструкції, підсвічений прихованими світильниками так, щоб світло відбивалося від стелі, створить ефект відсутності стелі або ілюзію вікна в стелі. Світло, відбите від стелі, не дає тіней, що робить простір_комфортнішим.

Світловий контраст вносить у нюансове вирішення деяку декоративність та ілюзорність. Його часто досягають, використовуючи бокове освітлення, що створює тіні, контрастуючи зі світлою частиною декору, і підкреслює рельєф його поверхні. Із збереженням загального принципу нюансності вдалим буває введення незначного контрасту.

Створення інтер'єру передбачає вирішення функціональних та естетичних завдань. До того ж велика роль належить художньо-декоративному мистецтву, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетично гармонійної архітектурно-художньої композиції, яку задумали архітектор і дизайнер. [3]

Перспектива є умовним зображенням загального виду інтер'єру. Рішення інтер'єру включає в себе функціональні і естетичні завдання. При цьому велику роль відіграє художньо-декоративне мистецтво, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетичного сприймання архітектурно-художньої композиції, задуманої архітектором і художником. Художньо-декоративне мистецтво - це не прикрашування, а розумне використання художніх засобів.

Слово «композиція» в перекладі з латинської означає з'єднання, зв'язок, побудова. Розрізняють три основних види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно просторову. Такий розподіл в якійсь мірі умовний, так як на практиці ми маємо справу з поєднанням різних видів композиції.

Характерною ознакою фронтальної композиції є розподіл в одній площині елементів форми в двох напрямах щодо глядача - прямовисному і поземному.

Об'ємна композиція являє собою форму, що має відносно замкнуту поверхню і що сприймається з усіх сторін. Виразність і якісність сприйняття об'ємних композицій залежать від взаємозв'язку і розміщення їх елементів, від точки зору. Виразність і якісність форми залежить також від висоти горизонту. В процесі сприйняття об'ємної форми при низькому горизонті виникає враження її монументальності. З наближенням глядача до предмету збільшується перспективне скорочення його граней. Об'ємна композиція завжди взаємодіє з навколишнім середовищем.

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об'єктів, поверхонь та простору, а також інтервалів між ними.

Одним із найважливіших засобів приведення різноманітних елементів форми до єдності, упорядкування їх розташування є ритм, що притаманний різноманітним явищам і формам природи, трудовим процесам і т.д.

Ритм - це рівномірне чергування розмірених елементів, порядок поєднання ліній, об'ємів, площин. Ритм діє на наші почуття. Ми сприймаємо не тільки оком, але й на слух. Ритм притаманний і статичним предметам. Наприклад, в архітектурних спорудах - ритмічний розподіл вікон по горизонталі і вертикалі. Ритм можна помітити і в площинному зображенні (орнамент).

Закономірне чергування об'ємів, граней, а також упорядкована зміна характерних елементів, форми - все це використовується в якості специфічного засобу композиції, як для окремих предметів і споруд, так і для комплексів.

Ритм може бути спокійний і не спокійний, може бути направлений в одну сторону, або збігатися до центру, направленим як прямовисно, так і по поземно.

Бажаного враження від предмета можна досягти правильним використанням всіх можливостей ритму, продуманим чергуванням елементів, об'ємом, кольоровими плямами.

Широко використовується ритм кольорів.

Ми не можемо зорово сприймати виріб закінченим, якщо його маси конструктивно не врівноважені. Воно повинно бути не тільки фізично, а й зорово стійким. Отже, важливе місце в композиції займає рівновага.

Рівновага - це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру. Рівновага, як і ритм притаманна рослинному і тваринному світу. Рівновага об'ємів, або частин любого предмета викликає почуття спокою, упевненості і стійкості.

Динаміка - це зорове сприймання руху, стрімкості, форми. Динамічна форма може бути притаманна як нерухомим так і рухомим об'єктам. Динамічність робить форму активною, помітною, виділяючи її серед інших.

Статика - це стан спокою, рівноваги форми, стійкість у всьому її ряді, в самій геометричній основі. Статичність вимагає рівних спокійних ліній: мас, чітких членувань поземно й прямовисно.

Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдності і художньої виразності форми. Симетрія - принцип організації, де елементи розташовані правильно відносно осі площини, або центру. Симетрія є дзеркальна і осьова.

Широко застосовується також асиметрія - розташування елементів, при якому вісь симетрії відсутня. Асиметрія - принцип організації площини, який базується на динамічній врівноваженості елементів, на враженні руху їх в межах цілого.

Симетрія і асиметрія допомагають досягти художньої виразності статичних і динамічних композицій.

Застосування принципів гармонії в художньому оформленні інтер'єру має велике значення. Гармонійна композиція полегшує сприйняття естетичної і змістовної інформації. На принципах гармонії ґрунтується композиційна побудова інтер'єру.

Принципами, які визначають естетичну якість інтер'єрного середовища, композиційну гармонійність, є повторення цілого в його частинах, відповідність розмірів, рівновага, ритм, пропорції. Принцип повторення цілого в його частинах полягає в наявності провідної ознаки в елементах композиції. Він забезпечує послідовність її сприймання й полегшує зміну зон уваги при переході від одних елементів до інших.

Принцип відповідності розмірів вимагає визначити спільну закономірність співвідношення частин і цілого в процесі сприймання

Важливе значення для будь-якої композиції мають такі художні засоби як пропорція - зв'язки між розмірами і ритм - повторення елементів, зв'язок відстаней.

Колір являється найважливішим фактором формування і сприймання інтер'єру, фізіологічно, психологічно і естетично впливає на людину відповідно з функціональним призначенням інтер'єру. Колір може створюватись штучно: фарбуванням поверхонь і окремих деталей або засобом обробки матеріалів.

В останньому випадку великий вплив на сприймання кольорових площин вказує фактура і характер матеріалів. Дзеркальна або глазурована фактура при падаючому на них світлі відбиває його паралельним пучком світла і дають світлі відблиски. Від матових площин дещо шорстких, світло розсіюється в різних напрямах.

Світ, що оточує людину, надзвичайно кольоровий. Колір може сприйматися легким або важким, теплим або холодним, колір може викликати переживання, збудження або стрес, створити гармонію, він може створювати дива, але й здатний призвести до катастрофи. [6]

Встановлено, що деякі кольори сонячного спектра, так звані теплі тони - червоні, помаранчеві, жовті - діють на людину збуджуючи, розширюють зіниці, прискорюють пульс, викликаючи загальну втому. Інші, так звані холодні тони - сині, блакитні, зелені - заспокоюють, зменшують втому очей.

Під час підбору наближених кольорових плям необхідно врахувати їхній взаємовплив. Так жовтий колір на синьому тлі здається жовтішим (ефект контрасту), ніж на червоному. Колір тла також впливає на зорове сприймання предметів - на світлому тлі предмет сприймається темнішим, а на темному - світлішим.

У приміщенні можна створити враження простору, використавши світлі холодні тони. Теплими - червоними, коричневими тонами - можна, навпаки, створити враження звуження простору.

Приміщення, пофарбовані в голубі, сині, зелені кольори, здаються більш прохолодними, ніж вони є насправді, а пофарбовані в оранжеві, жовті, - більш теплими.

Сучасне кольоробачення потребує цілеспрямованого кольорового оформлення інтер'єрів будь-якого призначення. Принципи кольоробачення повинні лежати в основі роботи архітектора і дизайнера інтер'єру, бо кольорове рішення інтер'єрів створює значну психологічну дію на людину. Наприклад, в заводських приміщеннях колір повинен поліпшувати продуктивність праці, в лікувальних закладах надавати заспокійливий вплив.

В громадських закладах кольорову палітру можна вирішувати як за допомогою контрастних співвідношень, так і нюансних зближень кольорів. При співвідношенні декількох кольорів в інтер'єрі повинен переважати який-небудь один колір. На вибір кольору впливає також об'єм приміщень - у великих приміщеннях кольори можуть бути більш насиченими. Домінуючий колір в обробці приміщень звичайно сприймається мало насиченим, а кольори окремих деталей повинні бути йому контрастні. Одноколірність у рішенні інтер'єрів призводить до монотонності, а бездумне використання великого числа кольорів створює відчуття стурбованості, неспокою.

Та оскільки «інтер'єр» це невід'ємна частка архітектури, то роль кольору тут не обмежується створенням комфортних умов, а залежить й від багаточисельності певних факторів.

Зокрема це:

1. Структура, форма і величина приміщення.

2. Ступінь освітленості природним світлом.

3. Характер джерела штучного освітлення.

4. Кольорове оточення.

5. Відстань до стіни де є присутні елементи оформлення.

6. Загальна композиційна ідея.

7. Мікроклімат приміщень.

8. Розмір і матеріал поверхонь.

9. Сторона світу відповідно до якої розташоване приміщення.

Із множини засобів необхідно вміти вибрати більш ефективні для конкретного інтер'єру, бо кожна ідея вимагає власних засобів вираження. Але вибір не можливий без знань закономірностей, які керують цими засобами:

1. Відношення.

2. Пропорції.

3. Ритм.

4. Контраст.

5. Нюанс.

6. Масштабність.

7. Співрозмірність.

8. Співпідлеглість.

При використанні принципу нюансу твір майже не виділяється на тлі, а, значить, не несе в собі сильного емоційного впливу. Така трактовка буває викликана призначенням приміщення. Часто необхідний ефект отримують за рахунок фактур, однакових за кольором.

При підборі кольору необхідно врахувати також його відбиваючу властивість. В залежності від призначення приміщення, його кубатури, числа проникаючого денного світла, характеру вечірнього освітлення, визначається ступінь насиченості того чи іншого кольору. Щоб завчасно розрахувати насиченість і відтінок фарбування за цими ознаками, слід керуватися коефіцієнтами відбивання світла поверхонь пофарбованих у різні кольори. [4]

2.3 Вимоги до окремих елементів будинків

Висота житлових поверхів від підлоги до підлоги у житлових будинках повинна бути не менше 2,8 м. Висота житлових приміщень від підлоги до стелі - не менше 2,5 м. У районах із середньомісячною температурою липня 21°С і більше висоту житлових поверхів необхідно прий¬мати не менше 3,0 м, а висоту житлових приміщень - не менше 2,7 м. Висоту внутрішньоквар-тирних коридорів, санвузлів та інших підсобних приміщень допускається знижувати до 2,1 м.

Ширина коридору в житлових будинках між сходами чи торцем коридору і сходами повинна бути не менше: при довжині коридору до 40 м - 1,6 м, понад 40 м - 1,8 м. Ширина галереї повинна бути не меншою 1,6 м. При цьому вимоги 5.28 ДБН В.1.1-7 на житлові будинки не поширюються.

Сходові клітки багатоквартирних житлових будинків, за винятком сходових кліток типів СК2 і Н4, повинні розташовуватися всередині будинку біля зовнішніх стін.

Вибір типу позаквартирних евакуаційних сходових кліток провадиться згідно з вимогами розділу 4 цих Норм з урахуванням ДБН В.1.1-7.

Кількість підйомів в одному сходовому марші або на перепаді рівнів повинна бути не менше трьох і не більше 18. Найменша ширина маршу в секційних, коридорних і галерейних будинках 1,05…1,2 м; найбільший уклон маршів у секційних двоповерхових житлових будинках -

1:1,5; триповерхових і більше, а також коридорних і галерейних житлових будинках - 1:1,75. Марші сходів, що ведуть у підвальні та цокольні поверхи, використовувані з технічною метою, допускаються шириною 0,9 м, а їх уклон - не більше 1:1,25.

Примітка 1. Ширина сходового маршу визначається, як відстань між стіною і його огорожею або між його огорожами. Така ширина не повинна перевищувати довжину проступів.

Примітка 2. Ширина сходової площадки повинна бути не меншою від ширини маршу.

Примітка 3. При реконструкції будинків допускається збереження існуючих уклону і ширини сходових маршів і площадок.

В одноквартирних, двоквартирних і зблокованих житлових будинках заввишки до трьох по¬верхів ширина маршу внутрішніх сходів повинна бути не менше 0,9 м, а найбільший його уклон - 1:1,25.

При усіх зовнішніх входах до житлових будинків слід передбачати тамбури глибиною не менше 1,4 м. При входах до багатоквартирних будинків допускається передбачати приміщення із санвузлом для чергового персоналу (консьєржа / консьєржки), комору для зберігання прибирального інвентарю. Зазначені вище приміщення (крім тамбурів) повинні розташовуватися поза схо¬довими клітками. Розміщення спальних місць у приміщенні чергового персоналу (консьєржа/ консьєржки) не допускається.

Вхідні двері до будинків повинні обладнуватися кодовими замками, якщо згідно з 5.46 не передбачено обладнання їх замково-переговорними пристроями з дистанційним керуванням.

Вхід до одноквартирного житлового будинку може влаштовуватися через засклену ве¬ранду. При цьому для входу в житлове приміщення повинно бути не менше трьох дверей (у IVB кліматичній зоні - двох дверей). Допускається влаштування подвійних дверей, а також розміщення головного входу до одноквартирного житлового будинку у цокольному поверсі. При цьому пе¬редпокій із сходинками має бути опалюваним.

Приміщення електрощитової влаштовується згідно з вимогами ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32. У багатоповерхових житлових будинках електрощитові розміщують, як правило, на першому по¬версі з виходом із неї безпосередньо назовні або у поповерховий позаквартирний коридор (хол).

Не допускається розміщення електрощитової суміжно з житловими приміщеннями, під і над ними. Допускається передбачати електрощитову в підземному поверсі поблизу входу за умови унеможливлення її затоплення та з влаштуванням шумоізоляції огороджувальних конструкцій.

Позначка підлоги приміщень при вході до будинку повинна бути вище позначки тротуару перед входом не менше ніж на 0,15 м. Позначку низу віконних прорізів приміщень квартир перших поверхів (за винятком квартир з виходом на приквартирну ділянку), як правило, приймають не нижче за 1,8 м від планувальної позначки землі. Вхідні сходи мають дублюватися пандусами для пересування дитячих та інвалідних колясок.

Дахи слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-14. Допускається передбачати неорганізований водостік з дахів одно-, двоповерхових будинків за умови влаштування козирків над входами. В разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння полою.

На дахах житлових будинків слід передбачати огорожу згідно з 6.13 ДБН В.1.1-7 і ГОСТ 25772. Застосування безгорищних дахів (суміщених покриттів) допускається у покриттях мансард, терас у житлових будинках терасного типу та квартирних будинків з квартирами у двох рівнях на верхніх поверхах. Технічні рішення суміщенних покриттів слід передбачати згідно з ДБН В.2.6-14.

Для будинків з умовною висотою вище 26,5 м (як правило, вище дев'яти поверхів) повинні бути передбачені, а для будинків з умовною висотою вище 13,5 м (як правило, вище п'яти поверхів) рекомендується передбачати конструктивні заходи для кріплення колисок і підвісного риштування при проведенні ремонту фасадів.

При розробленні об'ємно-планувальних рішень слід враховувати вимоги щодо забезпе¬чення доступу персоналу до всіх елементів конструкцій та обладнання для їх періодичного огляду та обслуговування. [33]

2.4 Загальні правила планування кухні

Робочий трикутник - холодильник-мийка-плита - має бути розташований так, щоб не перебувати на шляху крізного руху. Це убереже господиню від несподіваних зіткнень з домочадцями, що тихо увійшли.

Сума довжин сторін робочого трикутника має бути не менше 3,5 метрів (інакше буде тісне і незручно), але і не більше 7 м.

Підбираючи місце для газової або електроплити, враховується довжина шланга або дроту і можливість його протяжки прихованим чином.

Не робиться сусідами плита і мийка: бризки на розжарені конфорки або відкрите полум'я досить небезпечні. Краще відгородите їх столом для підготовки напівфабрикатів.

Не встановлюється газова плиту на відстані менше 30 см від вікна щоб уникнути задування вогню. Якщо на вікні передбачаються довгі завіски, додається додатковий простір, що оберігає їх від спалаху у разі поривів вітру.

Якщо дверцята духовки відкриваються вперед, як в більшості моделей, відстань від фасаду духовки до протилежної стіни або меблів у неї має бути не менше 1,2 метра, щоб можна було без зусиль витягувати деко. Для духовок з дверцями, що відкриваються убік треба менше місця, - 1 метр, але при цьому від петель дверець до сусідньої бічної стіни має бути не менше 30 см, щоб двері відкривалися повністю (130 -170 градусів).

При розстановці високих предметів меблів або техніки, робоча поверхня не розривається. Вибирається для них місце по кінцях лінії.

Розвішуючи настінні шафи, враховується зріст господині, щоб вона могла дістати з них будь-яку річ і не вдарялася об них, працюючи за столом стоячи. Для середнього зросту (160-170 см) підійде відстань в 45 см від робочої поверхні до денця шаф і полиць.

Над плитою повинна бути витяжка.

Розміри кришки кухонного столу визначаються залежно від числа посадочних місць. Розміри посадочного місця за кухонним обіднім столом допускаються не менше 500x300 мм. [13]

2.5 Загальні правила планування дитячої кімнати

Розподіл простору на окремі функціональні зони сприяє емоційному спокою дитини. У кімнаті слід чітко розмежувати зону для відпочинку, для ігор і робоче місце. Розділити кімнату можна за допомогою оформлення стін у дитячій, підібравши для кожної зони відповідну тематику, але, звичайно ж, важливо, щоб всі стіни гармонійно поєднувалися. Якщо ж розміри кімнати не дозволяють розділити простір на окремі зони, слід використовувати ергономічні меблі. Вдалим варіантом буде ліжко-горище, на нижньому рівні якої вбудована шафа, полички для книг і комп'ютерний стіл. Такі меблі дозволяють на невеликому просторі поєднати спальню, кабінет і вбиральню. У такому випадку, весь інший простір кімнати залишиться вільним для ігрової зони.

Плануючи зони, не забудьте визначити місце де будуть розташовуватися Образи в дитячій. Місце слід розташувати так, що б меблі, іграшки та елементи оформлення не загороджували ікон і щоб до них був вільний прохід, щоб підійти і помолитися. Дитячі ігри іноді бувають занадто активними, тому поличку для ікон слід розмістити на такій висоті, щоб діти випадково не зашкодили і не пошкодили їх.

Розподіл простору на окремі функціональні зони сприяє емоційному спокою дитини. У кімнаті слід чітко розмежувати зону для відпочинку, для ігор і робоче місце. Розділити кімнату можна за допомогою оформлення стін у дитячій, підібравши для кожної зони відповідну тематику, але, звичайно ж, важливо, щоб всі стіни гармонійно поєднувалися. Якщо ж розміри кімнати не дозволяють розділити простір на окремі зони, слід використовувати ергономічні меблі. Вдалим варіантом буде ліжко-горище, на нижньому рівні якої вбудована шафа, полички для книг і комп'ютерний стіл. Такі меблі дозволяють на невеликому просторі поєднати спальню, кабінет і вбиральню. У такому випадку, весь інший простір кімнати залишиться вільним для ігрової зони. Зона відпочинку вимагає ненав'язливих аксесуарів в спокійних тонах. Аксесуари для оформлення дитячого кабінету повинні бути цікавими, але при цьому вони не повинні розсіювати увагу. А ось в ігровій частині можна дати волю фантазії, адже ця частина кімнати повинна бути не просто цікавою, а по-справжньому казковою.

Для оформлення стін у дитячій можна використовувати і фотошпалери, головне - не перестаратися. Яскраві фотошпалери краще всього використовувати для декорування однієї зі стін ігрової зони. Клеїти їх на двох і більше стінах не рекомендується, так як таке оформлення втомлює дитячу психіку. Фотошпалери для оформлення дитячих спалень підбирають в пастельних тонах з нейтральними малюнками. Для робочої зони використовувати фотошпалери не рекомендується. [21]

2.6 Загальні правила планування вітальні

Вітальня, як правило, є центральною кімнатою в будь-якому житлі. Це, свого роду, «особа» вдома. Саме тут найчастіше збирається вся родина, і тут же приймають гостей.

Перш за все, варто відзначити, що вітальня повинна відображати індивідуальність її власників, доносити до гостей їх погляди і світогляд. Але при цьому кімната повинна бути зручною для господарів. І, звичайно ж, затишною.

Починати процес облаштування вітальні треба з визначення площі, яка буде відведена для цієї мети. Якщо площа майбутньої вітальні достатньо велика, то не варто її захаращувати масивними меблями і безліччю, можливо, красивих, але не так вже необхідних речей. Якщо ж площа і без того невелика, то слід докласти всіх зусиль до того, щоб розмістити все, що необхідно, і паралельно візуально розширити простір. Взагалі кажучи, інтер'єр маленької вітальні повинен бути вишукано простим. Тільки таким чином вийде зробити приміщення функціональним і привабливим одночасно. Та, власне, і в великому приміщенні простота - тільки вітається.

Для того, щоб вітальня не набридла замовнику буквально через місяць після завершення ремонту, слід відразу ж продумати можливі варіанти видозміни обстановки. Так, шпалери варто наклеїти ті, які можна перефарбувати. Меблі бажано зробити вбудовані (хоча б частину їх). Таке рішення допоможе розширити простір не тільки візуально. Також чудовий варіант для вітальні - меблі, що трансформуються. Наприклад, столи-трансформери, які здатні з журнального столика перетворитися на повноцінні обідні столи; ліжка-столи. Кажуть, що свічада - ідеальне рішення проблеми затемненого і не дуже великого приміщення. Це так, але зловживати дзеркалами не варто. Максимум - одна дзеркальна стіна навпроти вікна.

Таке питання, як поєднання кольорів в інтер'єрі вітальні. Як показує практика, якщо шпалери (тобто стіни) можна досить легко перефарбувати, то з меблями та підлогою це не настільки вже просто. Саме тому краще вибирати для вітальні меблі нейтральних і класичних кольорів (кремовий, бежевий, коричневий, чорний, сірий). Ці кольори актуальні завжди і поєднуються практично з усіма відомими відтінками. Долівку теж краще зробити нейтральним - схожим за відтінком на деревину дуба, сосни або берези (можна вибрати як ламінат, так і паркет з натуральної деревини, в деяких випадках буде доречний навіть лінолеум гарної якості).

Такі базові тони меблів і підлоги дозволять експериментувати так часто, як того заманеться. Набридла вітальня, інтер'єр якої явно потребує поновлення, радикально зміниться, якщо повісите нові фіранки, перефарбувати стіни (можна, до речі, фарбувати стіни не цілком, а фрагментарно), прикрасите приміщення інтер'єрними наклейками або яскравими колажами з фото. Ще один спосіб внести щось новеньке в інтер'єр вітальні - зміна чохлів на м'яких меблях, покупка нових покривал або наволочок для диванних подушок.

Треба пам'ятати і про такий потужний інструмент, як освітлення. Однією тільки стельової люстрою обмежуватися не варто! Її добре б доповнити парочкою торшерів, настільною лампою. Ще один інструмент, за допомогою якого можна перетворити вітальню - підсвічування. Змінюючи колір світіння ламп, можна робити вітальню такою різною!

Вітальня, як правило, є центральною кімнатою в будь-якому житлі. Це, свого роду, «особа» вдома. Саме тут найчастіше збирається вся родина, і тут же приймають гостей.

Перш за все, варто відзначити, що вітальня повинна відображати індивідуальність її власників, доносити до гостей їх погляди і світогляд. Але при цьому кімната повинна бути зручною для господарів. І, звичайно ж, затишною.

Починати процес облаштування вітальні треба з визначення площі, яка буде відведена для цієї мети. Якщо площа майбутньої вітальні достатньо велика, то не варто її захаращувати масивними меблями і безліччю, можливо, красивих, але не так вже необхідних речей. Якщо ж площа і без того невелика, то слід докласти всіх зусиль до того, щоб розмістити все, що необхідно, і паралельно візуально розширити простір. Взагалі кажучи, інтер'єр маленької вітальні повинен бути вишукано простим. Тільки таким чином вийде зробити приміщення функціональним і привабливим одночасно. Та, власне, і в великому приміщенні простота - тільки вітається. При цьому ніхто не говорить, що інтер'єр повинен бути нудним! Зовсім ні!

Для того, щоб вітальня не набридла замовнику буквально через місяць після завершення ремонту, слід відразу ж продумати можливі варіанти видозміни обстановки. Так, шпалери варто наклеїти ті, які можна перефарбувати. Меблі бажано зробити вбудовані (хоча б частину їх). Таке рішення допоможе розширити простір не тільки візуально. Також чудовий варіант для вітальні - меблі, що трансформуються. Наприклад, столи-трансформери, які здатні з журнального столика перетворитися на повноцінні обідні столи; ліжка-столи. Кажуть, що свічада - ідеальне рішення проблеми затемненого і не дуже великого приміщення. Це так, але зловживати дзеркалами не варто. Максимум - одна дзеркальна стіна навпроти вікна.

Таке питання, як поєднання кольорів в інтер'єрі вітальні. Як показує практика, якщо шпалери (тобто стіни) можна досить легко перефарбувати, то з меблями та підлогою це не настільки вже просто. Саме тому краще вибирати для вітальні меблі нейтральних і класичних кольорів (кремовий, бежевий, коричневий, чорний, сірий). Ці кольори актуальні завжди і поєднуються практично з усіма відомими відтінками. Долівку теж краще зробити нейтральним - схожим за відтінком на деревину дуба, сосни або берези (можна вибрати як ламінат, так і паркет з натуральної деревини, в деяких випадках буде доречний навіть лінолеум гарної якості).

Такі базові тони меблів і підлоги дозволять експериментувати так часто, як того заманеться. Набридла вітальня, інтер'єр якої явно потребує поновлення, радикально зміниться, якщо повісите нові фіранки, перефарбувати стіни (можна, до речі, фарбувати стіни не цілком, а фрагментарно), прикрасите приміщення інтер'єрними наклейками або яскравими колажами з фото. Ще один спосіб внести щось новеньке в інтер'єр вітальні - зміна чохлів на м'яких меблях, покупка нових покривал або наволочок для диванних подушок.

Треба пам'ятати і про такий потужний інструмент, як освітлення. Однією тільки стельової люстрою обмежуватися не варто! Її добре б доповнити парочкою торшерів, настільною лампою. Ще один інструмент, за допомогою якого можна перетворити вітальню - підсвічування. Змінюючи колір світіння ламп, можна робити вітальню такою різною! [13]

Даний дизайн-проект був зроблений згідно Державних будівельних норм України:

1. ДБН В.1.1.7-2002. Пожежна безпека об'єктів будівництва

2. ДБН В.1.2-2:2006. Навантаження і впливи. Норми проектування. Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів.

3. ДБН В.1.4-2.01-97. Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві.

4. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва»

5. ДБН В.2.2-15-2005. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення.

6. ДБН В.2.5-13-98* Інженерне обладнання будників і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд.

7. ДБН В.2.5-20-2001. Інженерне устаткування будівель і споруд. Зовнішні мережі і споруди. Газопостачання.

8. ДБН В.2.5-23-2003 Інженерне обладнання будинків і споруд.

9. Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення.

10. ДБН В.2.5-24:2012. Електрична кабельна система опалення.

11. ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

12. ДБН В.1.1-5-2000. Захист від небезпечних геологічних процесів. Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах.

13. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення.

14. ДБН В.2.5-27-2006. Інженерне обладнання будинків і споруд. Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд.

15. ДБН В.2.6-31:2006. Теплова ізоляція будівель.



2.7 Типи жител та вимоги до них

Типологічний ряд житлових будинків, що не мають ліфтів, представляє собою мережу самостійних типів, кожен з яких володіє специфічними ознаками. У його основі лежать дві групи будинків, що відрізняються об'ємно-планувальною побудовою і, головним чином, характером зв'язку з навколишнім середовищем. До першої групи належать житлові будинки з прямим зв'язком квартир з територією. Це одноквартирні та житлові двоквартирні будинку з присадибними ділянками і господарськими допоміжними будівлями, які прийнято називати садибними будинками і багатоквартирні блоковані будинки, що складаються з блоків з різним числом квартир, кожна з яких має окремий вихід назовні.

До іншої групи безліфтових будинків відносяться багатоквартирні житлові будинки з виходами з квартири через загальні комунікації-сходи, галереї та коридори. У залежності від прийнятого прийому поєднання квартир і забезпечення їх зв'язку з навколишньою територією, житлові будинки цієї групи діляться на будинки секційного, галерейного і

коридорного типів.

Таким чином, житлові будівлі діляться в архітектурному плануванні на шість груп:

· Житлові будинки секційного типу

· Блоковані житлові будинки

· Житлові будинки галерейного типу

· Житлові будинки коридорного типу

· Житлові індивідуальні будинки (1)

· Мобільні будинки.

Індивідуальний житловий будинок

Одно-, двоквартирні житлові будинки з присадибними ділянками індивідуальними і допоміжними господарськими будівлями прийнято називати садибними. Органічний зв'язок квартир з садибою і господарськими будівлями, нерозривність функціональних зв'язків між ними зумовлюють цілісність всієї структури будинку. Планування повинно передбачати чіткий функціональний розподіл квартири на дві зони: житлову і господарську. Для садибного будинку велике значення має ізоляція приміщень, пов'язаних з господарством, від житлової частини квартири. Тому зазвичай влаштовують два входи в будинок - основний з боку вулиці і додатковий з боку двору. На відміну від багатоквартирних будинків, навіть малоповерхових, садибні будинки мають високі гігієнічні якості, найбільш повно відповідають вимогам до житла. У них забезпечується добра інсоляція і провітрюваність всіх приміщень завдяки тому, що квартири мають найбільший світловий фронт - з усіх сторін або в двоквартирних будинків з трьох сторін. Ізольована постановка будівлі на земельній ділянці сприяє комфорту проживання. До внутрішнього інженерного благоустрою садибних будинків висувають такі ж вимоги, як і до будинків міського типу. Облік природно-кліматичних особливостей місця будівництва в створенні необхідного комфорту проживання - одна з найважливіших вимог при проектуванні житлового будинку. Для малоповерхового будівництва він має особливо важливе значення, так як вплив зовнішнього середовища на невелику за обсягом будівлю посилюється, зважаючи на відносно більшу площу огороджувальних поверхонь, що припадають на одиницю загальної площі будинку.

Блоковані будинки

Блоковані будинки - малоповерхові житлові будинки, що складаються з розташованих в ряд житлових осередків, кожен з яких має окремий вхід і окрему садову ділянку. Блокований будинок може бути одно-, дво-, та триповерховим і складатися з одного і більше блоків - неподільних об'ємно-планувальних елементів, скомпонованих з різного числа квартир. Цей тип житла має всі переваги індивідуального будинку і разом з тим має більш високі економічні показники. Ділянка, як і при індивідуальному будинку, являє собою частину житла, його зелену відкриту житлову площу. На ділянці, в залежності від її величини, може бути квітник, сад, город. На відміну від інших типів багатоквартирного житла в квартирах блокованого типу будинків можуть бути передбачені підсобні господарські приміщення.

У будинків блокованого типу, як правило, необмежена орієнтація за сторонами світу. Завдяки цьому забезпечуються хороші умови для інсоляції, освітленості, а також наскрізного або кутового провітрювання. Крім того, відсутність обмежень в орієнтації квартир дозволяє вільно розташовувати будинок на місцевості, створювати найрізноманітніші планувальні рішення.

Квартири у будинках блокованого типу мають два входи. Це необхідно для зв'язку з ділянкою, частина якої перед будинком з боку вулиці, а частина - за будинком. Простота конструктивних схем блокованих будинків, багаторазова повторюваність і обмеженість числа елементів конструкцій в них сприяє максимальній стандартизації конструктивних елементів.

Типи блоків і квартир

Архітектурно-планувальна композиція блокованого будинку залежить, як і в будь-якому типі житла, від ряду умов. Сільський тип будинку припускає наявність підсобного господарства і відповідне планування квартири, у той час як міський тип будинку має іншу організацію приквартирних ділянок. Для будівництва на складному рельєфі застосовують блоковані будинки терасного типу.

Основна структурна і формотворна одиниця будинку блокованого типу - блок, що представляє собою закінчений об'ємно-планувальний елемент, як у будівельному, так і інженерному відношенні. Житлові будинки утворюються сполученням однакових або різних за типами квартир та поверховості блоків.

Основний тип блоку - рядовий, бічні стіни якого завжди суміжні з сусідніми блоками. Входи в них зазвичай робляться з двох сторін.

По краях будинків розташовуються торцеві блоки. Одна з поперечних стін такого блоку внутрішня, зблокована, інша - зовнішня.

У будинках складної конфігурації використовують поворотні блоки. Вони можуть бути розгорнуті як під тупим, так і під прямим кутом. Загальний недолік таких блоків укладений у складності організації приквартирних ділянок.

Найбільш поширений тип блоку - одноквартирний, або, як його прийнято називати - «блок-квартира». У блокованих будинках, як правило, застосовуються три основні типи помешкань:

· Одноповерхові - в двоповерхових блоках

· Одноповерхові - в двоповерхових блоках (поверхові квартири)

· Двоповерхові (котеджного типу) квартири

Зустрічаються й інші типи квартир, наприклад, двоповерхові з неповним другим поверхом, квартири з односторонньою орієнтацією, квартири з перепадом рівнів, триповерхові квартири.

2.8 Об'ємно-планувальні рішення блокованих будинків

Одноповерхові блок-квартири

Блоки, складають такі будинки, що зазвичай бувають одно-, дво-, та

трикімнатними,_рідше-чотирикімнатними.

Однокімнатні блок-квартири мають однотипне планування. Вхід в такий блок частіше роблять в середній зоні, так як блок застосовується порівняно рідко і розміщується на торцях будинків. У двокімнатних блок-квартирах житлові кімнати можуть розташовуватися як на одній стороні, так і на різних сторонах блоку, у трикімнатних - по обидва боки.

Двоповерхові блоки з поверховим розташуванням квартир у блоці

При проектуванні блокованих будинків з невеликими квартирами застосовують поверхове їх розташування. Така побудова будинків застосовується в тих випадках, коли необхідно досягти високої щільності забудови при невеликих квартирах. Поверхове розташування квартир має істотні недоліки. Для сімей, що живуть на другому поверсі, зв'язок з ділянкою ускладнений, вони не мають підвалу, утруднено влаштування літніх_приміщень.

Існує кілька схем планувальної організації блоків у залежності від розташування входів у верхні і нижні квартири:

· При загальному вході у верхні і нижні квартири

· При роздільних входах з одного боку будинку

· При входах з різних сторін, з протилежних або в торцевому блоці одного з

фасаду, іншого з торця.

Двоповерхові блоки з квартирами в двох рівнях

Найбільш поширений тип блокованого будинку - будинок з квартирами, розташованими у двох рівнях. Розміщення приміщень у двох рівнях забезпечує чітке зонування: нижній поверх відводиться для розміщення загальної кімнати, кухні, підсобних приміщень, санітарного вузла, верхній - для приміщень індивідуального користування. Планувальна організація блок-квартири визначається його положенням на двох протилежних сторонах блоку, необхідністю проходу з вулиці на ділянку, а також положенням сходів.

...