Розробка дизайн-концепції інтер’єру квартири-студії

Триповерхові блоки

Для підвищення щільності забудови розроблені триповерхові блоковані будинки. Існує кілька прийомів планувальної організації цих блоків. Традиційний прийом планування котеджного будинку - коли на першому поверсі розміщується кухня, загальна кімната, передня і господарське приміщення. У двох верхніх - житлові кімнати з санітарними вузлами. Інший прийом, частіше застосовується, полягає в розташуванні на першому поверсі переднього і підсобних приміщень з гаражем. Житлові приміщення займають другий і третій поверхи.

Блоки з квартирами односторонньої орієнтації

Кожен блок складається з двох спарених квартир, звернених на протилежні сторони будинку. Забудова в них зазвичай володіє підвищеною щільністю, але дома з таких блоків можуть розташовуватися тільки в меридіальному напрямку, оскільки всі квартири в рядових блоках мають односторонній світловий фронт. Тут неминуче розташування будинків у глибині ділянок, а господарських споруд - на кордоні з вулицею.

Хрестоподібні блоки

Житлові будинки, утворені з хрестоподібних блоків, застосовують, коли необхідна велика щільність забудови. Такі блоки зазвичай складаються з чотирьох одноповерхових або двоповерхових квартир, що мають двосторонню орієнтацію, наскрізне або кутове провітрювання. У плані блоки бувають простої і складної конфігурації. Для блокування кожен блок повинен мати не менше двох глухих торцевих стін. Якщо в хрестоподібному блоці всі зовнішні стіни мають віконні прорізи, то такий блок є чотириквартирним будинком.

Секційні, коридорні, галерейні, малоповерхові будинки

Секційні будинки складаються з однієї, кількох, однакових або різних за плануванням секцій і відрізняються поверховістю, протяжністю і конфігурацією плану. Планувальні рішення секцій у значній мірі визначають число квартир, які виходять на поверхово сходовий майданчик. Застосовують в основному секції з двома, трьома і чотирма квартирами. Планувальна структура секцій визначає їх можливу орієнтацію за сторонами світу. Секції діляться на широтні і меридіальні, з вільною, частково обмеженою орієнтацією. Орієнтація житлових кімнат у секціях по країнах світу повинна відповідати вимогам інсоляції та провітрювання квартир. Широтні секції володіють великою містобудівної маневреністю, так як можуть бути використані з різноманітною орієнтацією. Меридіальні секції мають обмежену орієнтацію і можуть застосовуватися тільки тоді, коли поздовжня вісь будинку спрямована в меридіальному напрямі - з півночі на південь.

Залежно від розташування у плані будинку розрізняють три основних типи секцій: рядові, торцеві і поворотні, причому кожна з них може мати різні варіанти форми в плані.

У галерейних і коридорних будинків є спільні риси. І той, і інший тип будинку в основі своїй планувальної структури мають розвинену горизонтальну комунікацію, за допомогою якої квартири з'єднуються зі сходами. У галерейних і коридорних будинків загальні структура і конструктивне рішення, що йдуть від блокованого будинку. Галерейний тип будинку призначений в основному для теплового клімату. Коридорний тип будинку більш відповідає суворим кліматичним умовам.

Галерейні будинки відрізняються різноманітністю архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень за конфігурацією планів, за розташуванням галерей і за плануванням квартир. Планувальні схеми галерейних будинків можна звести до трьох основних груп: лінійних, сполучених, просторових.

До лінійних схем належать будинки, в основі конфігурації яких закладена лінійна побудова плану. Конфігурація будинків може бути: прямокутною, із зсувом квартир і криволінійної. Застосовують два способи пристрою сходів у галерейних будинках: винесені з основного об'єму будівлі сходи і вбудовані в основний габарит будівлі.

Зчленовані галерейні будинки складаються з двох або кількох прямокутних блоків, об'єднаних вузлом комунікацій - сходами. Форма планів таких будинків досить різноманітна - від простого поєднання в плані блоків зі зміщенням їх паралельно один до одного до ускладненої конфігурації.

Просторові схеми використовуються в основному при створенні житлових комплексів. Форми їх в плані найрізноманітніші.

Для створення зручностей та дотримання необхідних санітарно-гігієнічних умов у будинках коридорного типу коридори повинні мати відповідну ширину, освітленість і провітрюваність. Всі ці умови, природно, накладають відбиток на формоутворення коридорних будинків. в основному це прямокутні зі зрушенням в плані будинки. Зрушення зазвичай робляться для поділу будинку на більш короткі ділянки, для освітлення і провітрювання коридорів з торців. Крім зрушень ділянки будинку іноді розташовуються під кутом один до одного. У компонуванні планів коридорного будинку важливе розташування та число сходів, які зазвичай проектуються в місцях зчленування окремих ділянок будинку, а при прямокутному простому плані - в середині або торцях будинку.

У будинках коридорного типу застосовують різні типи квартир: в одному, двох рівнях, з перебиванням рівнів. Коридори розташовуються на кожному поверсі, через поверх, через два (Рис. 2).

Гнучке планування квартир

Питання трансформації квартир набуває великого значення у зв'язку з вимогами забезпечення комфорту проживання сім'ям різного демографічного складу. Можливість трансформації підвищує якість архітектурно-планувального вирішення квартири і дозволяє збільшити термін її моральної амортизації.

Варіантність рішення квартири в однакових габаритах обумовлюється: наявністю широкого кроку поперечних несучих стін, розміром площі не менше 34 м^2, двосторонньої орієнтацією і характером віконних прорізів. Раціонально використання для поперечних несучих стін широкого кроку. При цьому забезпечується свобода варіантності планування квартир самими мешканцями за рахунок трансформації несучих перегородок.

Шляхом різної розстановки звичайних, шафових або розсувних перегородок (при стаціонарному положенні санітарного вузла) досягаються зручності побутового комфорту для сімей різного демографічного складу.

Створюються можливості виділення індивідуального простору для кожного члена сім'ї, організації холу-коридору з передпокою-роздягальні, виділення їдальні, підсобного приміщення для занять за інтересами.

Сходово-ліфтові вузли, які застосовуються в багатоповерхових житлових будинках

Сходово-ліфтовий вузол має велике значення в планувальній структурі багатоповерхового житлового будинку. Функціонально він представляє важливу ланку в системі вертикальних і горизонтальних комунікацій і забезпечує аварійну евакуацію жителів. Пожежні норми передбачають три типи незадимлюваних сходових кліток, з них у житлових будинках використовують тільки два. Перший тип сходової клітки повинен мати вхід через зовнішнє повітряне середовище - по балконах, лоджіях, відкритих переходах, галереях. Другий тип сходової клітки має в своєму обсязі пристрій, за допомогою якого здійснюється підпір повітря при пожежі.

Застосування певного типу сходів залежить від ряду факторів: висоти будівлі (поверховості), її планувальної структури і кліматичних особливостей району будівництва.

Для незадимлюваності сходових кліток можуть бути: опалювальні, що розташовуються в тілі житлового корпусу, і холодні, прибудовані до довгої або торцевої стіни будинку з незаскленими трьома або двома стінами, які

Забезпечують їх незадимлюваність.

Сходово-ліфтові вузли і сходові клітки багатоповерхових житлових будинків повністю уніфіковані за розмірами. Ліфти встановлюються в житлових будинках вище п'яти поверхів. Щоб уникнути шуму в квартирах не допускається розташування шахти ліфтів біля стін, що межують з житловими приміщеннями. Двері ліфтів відкриваються у вестибюль і в поверхові холи.

Необхідне число ліфтів, їх вантажопідйомність і швидкість приймаються в залежності від поверховості житлового будинку та навантаження на ліфт, яка визначається сумарним розміром загальної площі квартир, що містяться на поверсі секці або коридору.

Сходово-ліфтові вузли є комплексним елементом, раціональне рішення якого повинне включати загальну планувальну організацію сходів, ліфта і сміттєпроводу. Камера сміттєзбірника розташовується під сміттєпроводом у першому поверсі, ізольовано від вестибюлю, з дверима, що виходить безпосередньо назовні. Не допускається розташування сміттєзбірника під житловими кімнатами або суміжно з ними.

Конструктивні рішення багатоповерхових будинків

Багатоповерхові будинки - найбільш масовий вид будівництва. Вони повинні відповідати багатьом вимогам: функціональним, конструктивним, художнім.

Найбільш загальні вимоги до багатоповерхових будівель всіх типів - забезпечення вогнестійкості і довговічності конструкцій. Тому для будинків вище п'яти поверхів номенклатура будівельних матеріалів несучого кістяка обмежена кам'яними, бетонними і залізобетонними матеріалами.

Стіновий несучий кістяк найбільш поширений при будівництві житлових багатоповерхових будинків. Застосовуються всі три системи: з поперечними, подовжніми і з перехресними стінами. Переважна будівельна система - великопанельна.

Конструктивні системи з поперечним розташуванням несучих конструкцій застосовують частіше. У рішенні плану житлового будинку основним недоліком виявляється жорстке положення поперечно розташованих опор, що ускладнює вільний розподіл приміщень квартири.

Несучі стіни, розташовані паралельно поздовжній стороні житлового будинку, не впливають на розміри житлових приміщень, які відокремлюються один від одного перегородками, що не мають несучих функцій. Однак жорстко закріплені поздовжні стіни житлового будинку створюють труднощі при вирішенні фасадів.

3. Технічно-економічні показники для житлових будинків

· Поверховість

· Число квартир в будинку, в тому числі однокімнатних

· Житлова площа квартир у будинку

· Площа квартир у будинку

· Площа літніх приміщень (згідно з обліком коефіцієнта зниження)

· Загальна площа квартир у будинку

· Площа забудови

· Будівельний обсяг усього і в тому числі вище позначки 0.00 і нижче позначки 0.00

· Площа вбудованих нежитлових приміщень

· Питома теплова потужність

Вимоги до стану місць помешкання населення

Вибір земельної ділянки під помешкання

Оцінювання території під майбутнє помешкання здійснюється на основі комплексного вивчення відомостей про об'єкт будівництва, довідкових і картографічних матеріалів, ситуаційного і генерального планів.

Оцінювання території для розселення населення починають з перевірки правильності розрахунку чисельності населення, яке буде мешкати на цій території до кінця розрахункового періоду. Перевірку чисельності населення проводять за формулою

Територію для розвинення міст і сільських помешкань слід вибирати з урахуванням можливостей його раціонального функціонального використання на основі порівняння варіантів архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних показників, паливно-енергетичних, водних, територіальних ресурсів, стану навколишнього середовища з урахуванням прогнозу змін на перспективу природничих та інших умов.

Організація території сільських помешкань має передбачатися у зв'язку із загальною функціональною організацією території господарства з виділенням зони для помешкання людей і виробничої території.

Вимоги до технічного стану місць відпочинку та розваг мешканців будинку, мікрорайону, населеного пункту, мегаполісу встановлюють заходи безпеки у межах зовнішньої території і внутрішнього планування експлуатації приміщення.

Підходи та під'їзди на території біля місць масового відпочинку і розваг мають бути виконані, щоб забезпечувати безперешкодну доставку (чи підхід) людей. Дороги для транспорту і пішоходів мають бути без небезпек, вільними, обладнані стоянками транспорту. У нічний час має бути надійне освітлення і відповідні дороговкази напрямків руху. Вимоги безпеки потребують відбудови і нормальної роботи зовнішньої каналізації для організації і віддалення стічних вод на міських і селищних територіях.

Внутрішнє планування приміщень повинно на момент знаходження там людей мати можливість вільного залишення цього приміщення (споруди), аварійне освітлення і постійне інформування про існуючі недоліки чи зміни переміщення людей в будівлі (чи споруді). Перед початком розваг чи вистав необхідно перевірити роботу всіх засобів, що створюють комфортні умови і безпеку приміщення. Неприпустиме закриття входів, за якими люди потрапили до своїх місць в залах (вистав чи іншого).

Основним типом забудови житлової зони в сільській місцевості є переважно одно - та двоповерхові будинки з присадибними ділянками і господарчими будовами для ведення власного господарства.

Будови надвірних господарчих приміщень слід відносити в глибину садиби з додержанням санітарних та протипожежних вимог. Приміщення для тварин і птиці мають бути розташовані на відстані від вікон помешкання для людей не менш як на 15 м.

Рельєф місцевості житлової зони має сприяти природничому стоку атмосферних опадів, не викликати перешкод під час устрою водопроводу і каналізації, руху пішоходів і транспорту. Тому територія для населеного пункту повинна мати спокійний рельєф з уклоном від 1 до 6%. Придатними для будівництва вважаються території, що мають уклін до 10%. Коли уклін менше 0,5%, території вважаються непридатними з причин ускладнень у відводі зливових і талих вод. За такого уклону необхідно передбачати відповідні інженерні споруди.

Вимоги до технічного стану житлового фонду

Вимоги до технічного стану житлового фонду мають бути реалізовані за етапами:

- експлуатації будівлі;

- експлуатації інженерного обладнання і комунікацій;

- процесу ліквідації аварій чи надзвичайних ситуацій.

На етапі експлуатації будівель необхідно визначати стан несучих конструкцій і огороджених елементів, а також конструкцій покриття, сходів та іншого. Немає бути тріщин, сколів, руйнувань.

Будівлі повинні мати жорстке кріплення несучих конструкцій та інших конструктивних елементів. Неприпустиме забруднення проходів, сходів та іншого, що необхідне для евакуації людей із житла.

Погіршення технічного стану викликає наявність води чи появи джерел води в підвальних приміщеннях. Постійне перебування води розмиває ґрунт, що може призвести до появи в ньому провалів і руйнування будівель. Тому в таких умовах експлуатації житла (особливо багатоповерхового) необхідне використання засобів відкачування води на постійній основі (залежно від характеру надходжень води). Наявність води в підвальних приміщеннях сприяє появі комах, павуків та іншого. Все це призводить до погіршення санітарного стану помешкань і може призвести до будь-яких захворювань населення цих помешкань.

Таким чином, погіршення технічного стану житла викликає погіршення санітарно-побутових умов проживання населення.

Інженерне обладнання житлового фонду включає в себе комунікації водо, газо, теплопостачання, а також каналізацію, засоби зв'язку та захисні системи.

Поганий стан систем інженерного обладнання, його аварії, що постійно повторюються, несуть загрозу стану здоров'я мешканців сучасного урбанізованого середовища. Особливо небезпечними є аварії у зимовий період. Швидке охолодження помешкань в разі відключення теплопостачання веде до стану, що сприяє захворюванню населення. Аварії на каналізаційних мережах зумовлюють накопичення відходів людської життєдіяльності і перетворюються в джерела антисанітарних небезпек.

До комунікацій належить також шляхова інфраструктура сполучення. Характерними видами небезпек, що мають місце при їх експлуатації, є руйнування опор електромережі, дерев, дроту, що перебувають під напругою. Основною вимогою до гарантування безпеки є встановлення варти біля діючої небезпеки, огородження цих місць і попередження власників зруйнованих комунікацій.

Велике значення має своєчасне вивезення сміття. В умовах відсутності транспортних засобів чи палива для них, сміття накопичується біля під'їздів чи на спеціальних майданчиках і також є джерелом антисанітарних небезпек. Особливо це має місце під час танення снігу, коли бруд разом з талою водою переміщується по всій площі між помешканнями, включаючи дитячі майданчики і місця для відпочинку. [34]

У даному проекті створюється інтер'єр приватної житлової квартири. Що знаходиться у центри великого, сучасного, спального району міста.

В пошуку певного стилю для внутрішнього середовища квартири було розглянуто багато стилів, один з котрих відповідав би внутрішнім почуттям і матеріальним можливостям клієнта. Було вирішено, що у такий квартирі доречнішим буде интерьер в стилі мінімалізм. Мінімалізм - це стиль заснований на принципі побудови ідеальних форм і пропорцій, конструювання простору грою контрастних колірних співвідношень та освітлення при повній відсутності декору. Мінімальна кількість меблів, відсутність декорування і правильне освітлення - ось основні принципи мінімалізму. У приміщенні, оформленому в такому стилі, повинно бути багато вільного простору, і тільки сама необхідна меблі простих та лаконічних форм.

Через те що замовником проекту е молода але перспективна письменниця квартира розрахована не тільки на відпочинок а й на плодовиту працю. Тож влітку в приміщенні завдяки природним будівельним матеріалам не спекотно, а взимку не холодно. Достатній ступінь освітлюваності забезпечується завдяки великим віконним отворам й штучному освітленню. А за рахунок світлого відтінку стін та нестандартного рішення зонування та перепланування, досить невеликі кімнати набувають візуального збільшення й затишку.

Список використаних джерел

1. Горячев Виктор Иванович, Неелов Вадим Александрович Облицовка керамическими и синтетическими материалами. - М.: Высшая школа, 1989. - 224 с. 205-211

2. Державні будівельні норми України. - К: Держбуд України, 2000. - 78 с. 56-58

3. Мигаль С.П. Проектування меблів: Навч. посібник. - Львів: Світ, 1999. - 216 с. 149-152

4. Сомов Ю.С. Композиция в технике. 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1987. - 288 с. 178-202

5. Чин Ф.Д.К., Бинжелли К. Дизайн интерьера. Иллюстрированный справочник. - Харьков, Белгород: Клуб Семейного Досуга, 2007. - 320 с. 267-280

6. Косенко Д.Ю. Можливість та перспективи використання в практиці дизайну даних експериментальної психології щодо сприйняття форми та кольору. - К. 2002. - 97 с. 56-74

7. Прикладна геометрія та інженерна графіка: Міжвідомчий науково - технічний збірник. Випуск 85. Відп. редактор В.Є. Михайленко - К.: КНУБА, 2010. - 382 с. 224-239

8. Гницевич Евгений Петрович, Завражин Николай Николаевич Передовые методы организации производства отделочных работ. - М.: Стройиздат, 1975. - 144 с.

9. Михайлов С., Кулеева Л. Основи дизайну. Підручник. Видавництво «Нове знання», Казань, 1999. - 248 с. 28-34

10. Агранович - Пономарева Е.С. Архитектура, строительство, дизайн. - Ростов-на-Дону; Феникс, 2005 г. - с. 52-56

11. Даниленко В. Дизайн. - Х., 2003. - 298 с. 185-201

12. Михайлов С.М. История дизайна: Учебник. - М., - 200. 167-170

13. Ранев В.Р., Интерьер. - М., - 1987. - 176 с. 152-170

14. Курліщук Б.Ф. Пректування інтер'єрів житлових і громадських споруд; Навчальний посібник. - К., - 1995.

15. Салон. К., грудень 2005-січень2006. - 236 с. - 115-118; 163-166; 204

16. Особняк.К. січень 2002. - 248 с. 89-90

17. Приватное строительство. К., декабрь 2006.

18. Самойлов В.С. Лестница нашего дома. - Москва; Аделант, 2003. - 256 с. 33-35

19. Шумега С.С. Дизайн. Київ, 2004 р. 185 с. - 5-8, 30-33.

20. Дональд А. Норман Дизайн привычных вещей. - М.: «Вільямс», 2010. - 384 с. 289-290

21. Єрошина Г. Меблі та ігрове устаткування для дітей дошкільного віку. - М.: ВНИИТЕ, 1972. - 290 с. 82-90

22. Турчин В.В. Особливості і формування проектно-образного мислення дизайнера: автореферат. дис. на здобуття наукового ступеня кандид. мистецтвознавства спец. 05. 01.03. «Технічна естетика»/ Турчин В.В. - Харків, 2004. - 33 с. 18-22

Размещено на Allbest.ru