Серія гобеленів «Леді з єдинорогом» з Клюне має складніші сюжети з глибшою символікою та алегоричністю. На перших п'яти гобеленах («Смак», «Запах», «Слух», «Нюх», «Зір») жінка виглядає однаково - змінюється тільки контекст. Леді зображується з відстороненим виглядом та певною зосередженістю на своїх заняттях. Це зображення заможної дами зі служницею, її аристократичне походження можна визначити за накидкою та перлами на її шиї. Лейтмотив цієї серії - відмова жінки від земних благ заради духовного просвітлення та віднайдення щастя в житті райському. Дещо змінюється її образ тільки в останньому сюжеті («Моє бажання») - тут вона вперше посміхається, а перлини, які у всіх попередніх гобеленах зображувались на її шиї, вона тримає в руці, віддаючи їх служниці, що тримає для цього скриньку. Це відречення від розкоші закриває завісу всього лейтмотиву, завершуючи серію.

Така ж витончена леді зображена в сюжеті гобелену «Дикий чоловік і Леді» XV ст. з Безеля. Дійові особи зображені на фоні лісу, під ними зображені дикі тварини. Жінка тримає ланцюг, до якого прикутий дикий чоловік. Написи над ними відображають їх розмову, в якій чоловік каже, що може змінитись, якщо його підкорить леді, а вона каже, що підкорить його, щоб він був її.

Дикий чоловік, який втілював за легендою, чоловічу силу та неприборканість природи, міг бути приборканим тільки справжньою леді, благочестивою та незайманою. Таке протиставлення чоловічої сили та жіночої чистоти, в якому перше перемагає та приборкує друге теж можна асоціювати з образом Діви Марії.

Друга група жіночих зображень в сюжетах середньовічних європейських гобеленів, яку слід розглянути - прекрасна леді. Зовні такі жінки не відрізняються від попередньої групи, відмінність саме у контексті, в якому вони зображуються. Якщо в сюжетах з невинними дівами акцентувалась саме їх незайманість та чистота, прекрасна леді - це ідеалізований образ куртуазії: вродлива слабка дівчина, яку має врятувати лицар, або до якої залицяється чоловік, іноді пропонуючи їй руку і серце. Такі романтичні сцени були характерними для всього середньовічного мистецтва Європи, особливо для книжкової мініатюри. Такі леді найчастіше з'являються в оточенні птахів та тварин з фруктами або квітами, що підкреслюють саме їх вроду, а не внутрішній світ. Це - узагальнений поетичний образ юності.

Одну з таких сцен демонструє гобелен «Пропозиція серця» [іл. 26] 1410 р. з Арраса. Дія відбувається на лоні природи, в оточенні квітів та дерев. Жінка сидить з відстороненим, ідеалізованим виразом обличчя, одною рукою тримаючи папугу, а іншою простягаючи листя собаці, що спирається на її коліна. Навколо неї бігає пара білих кроликів. Чоловік підходить до неї з рішучим виглядом, збираючись зробити пропозицію. В одній руці він тримає каблучку, а в іншій - маленьке червоне серце.

Інший гобелен, «Жінка з яблуком» [іл. 27] XIV ст. з Франції зображає вродливу дівчину в оточенні квітів та дерев, що миє яблуко в фонтані. В даному випадку яблуко можна трактувати як символ первородного гріха. Момент його очищення від бруду, зафіксований в гобелені, може свідчити про духовну чистоту дівчини, її праведне життя.

Подібні сцени часто зображувались на сумках для заможних аристократок, як наприклад сумка 1340 р. з Парижу [іл. 28] , сумка з композицією «Дама з собакою і чоловік з папугою» 1170-90 рр. [іл. 29] , а також сумка зі сценами життя терплячої Грізельди XIV ст. з Франції, на якій зображено порятунок Грізельди мужнім лицарем [іл. 30].

Ще одною групою жіночих зображень є образ грішниці, на яку чекає покарання. В трактуванні цього образу важливу роль відіграє теоцентризм середньовічної культури та характерне для неї підкреслення провини Єви у скоєнні первородного гріха. Рівень напруги в таких сюжетах може варіюватись як і характер гріха, скоєного жінкою. Героїнею такого сюжету може бути як нечестива блудниця, так і нерозумна діва.

Одним з прикладів такого розвитку подій є сюжет одного з зображень серії «Анжеський Апокаліпсис», що зображує Вавилонську блудницю верхи на чудовиську з сімома головами і десятьма рогами. Блудниця згадується Книзі Одкровення як «мати повій й гидоти земної» [7] і пов'язується з антихристом і звіром. Ця сцена з Біблійних Одкровень розповідає історію блудниці, яка паде з приходом вершників Апокаліпсису та приречена на вічне спокутування власних гріхів у пекельному полум'ї.

Менш напруженим є сюжет гобелену «П'ять мудрих та п'ять нерозумних дів» 1750 р. з Осло, що ілюструє одну з притч Євангелія від Матвія. Гобелен розділений на дві горизонтальні частини: на верхній п'ять мудрих дів з Христом, на нижній - п'ять нерозумних з постачальником масла. Верхня та нижня групи жінок не відрізняються одна від одної зовнішньо - в них схожі обличчя та одяг, відмінності між ними формує тільки контекст: якщо Христос на верхньому ярусі втілює святість та непорочність дів, постачальник масла на нижньому - його протилежність. Його образ - символ всього земного та даремного, а діви біля нього - ті, що обрали хибний шлях та хибні пріоритети.

Сюди ж можна віднести і гобелен XI ст. з Байе, в одному з сюжетів якого зображується Елфіва, яку б'є священик. Ця кульмінаційна сцена розповідає, як невідомий священик запевняє жінку, що її син, Едгар, який в 1066 р. був ще дитиною, але претендував на англійський престол, є незаконним. Ця новина свідчить про зраду Елфіви своєму чоловіку, а сама сцена повчально демонструє її покарання, дозволяючи віднести її до категорії блудниць та грішниць

Наступна група, яку доцільно розглянути - світські зображення жінок за розвагами. Це, зазвичай, заможні заміжні жінки, які мають служниць, тому можуть розважатись грою в карти, ходити на полювання та займатись ткацтвом. Їх образи не настільки узагальнені, як образ прекрасної діви, але й не несуть особливого сюжетного навантаження, не демонструють їх поетичність або внутрішній світ.

Найстарішим з таких гобеленів, що збереглись до сьогодні вважається гобелен «Гравці в карти» 1495 р. з Франції. Він зображає чоловіка і жінку, що грають в карти у шатрі. До них заглядає ще один чоловік, а біля жінки традиційно зображений пес. Волосся гравців прикрашають квіткові вінки, що може свідчити про їх закоханість, їх погляди зосереджено одне на одному. Можливо шатро, що відгороджує пару від чоловіка, що заглядає в нього, але не заходить, також має символічне значення. Така розвага була популярною серед жінок, до того ж, доступною всім, хто міг знайти на неї час.

Іншою розвагою тогочасних жінок було полювання. Найвизначніший гобелен з таким сюжетом - «Давонширське полювання», група з чотирьох фламандських гобеленів, які зображують полювання на кабана, ведмедя, оленя, лебедя та видру. Модне розкішне вбрання жінок, як наприклад серцеподібні головні убори, біляче хутро та коштовні прикраси, зображуються з вражаючою деталізацією. Це світські дами, які на рівні з чоловіками отримують задоволення від полювання, а не просто отримують його результат, який чоловіки приносять додому. Зокрема, «Полювання на кабана та ведмедя» зображує жінку, одягнену в розкішний синій халат, прикрашений на спині. Дама праворуч одягнена в коштовне біляче хутро. Модні костюми придворних в гобеленах показано в найдрібніших деталях. Зображується також хутряний одяг і прикрашені дорогоцінними каменями коміри, рукави, що звисають, прикрашені сріблом або вишиті девізом «Бажання росте». «Полювання на кабана та ведмедя» показує моду на початку 1430 р.: сукні з високою талією та комірами ширшими, ніж плечі, головні убори в формі серця, чоловіки в громіздкому одязі з великими звисаючими рукавами і низько розташованим ременем. «Соколине полювання» і «Полювання на лебедя і видру» зображує вигнуті головні убори двох жінок, квадратні плечі, високі талії і більш загострені туфлі, тут вбрання трансформується і стає легшим.

Популярним був і мотив полювання на єдинорогів. «Полювання на єдинорога» ? серія з семи гобеленів 1495 - 1505 рр., що зображує групу дворян і мисливців в гонитві за єдинорогом. В сюжеті цих гобеленів жінки не приймають участі в полюванні, натомість вони з'являються лише в останньому гобелені «Єдиноріг убитий та принесений до замку». Приречений єдиноріг ? алегорія Страстей Христових. Велике дерево, що зростає над головами - символ пристрасті. Пан і пані, що отримують тіло єдинорога перед своїм замком, оточені слугами. Ймовірно, колючі гілки, якими обплутана голова єдинорога, символізує терновий вінець. Чітки в руці пані та трьох інших жінок, що стоять за паном, дозволяють трактувати їх образи як скорботних Діву Марію та інших Святих жінок.

Остання категорія включає зображення войовничих жінок зі зброєю. Таких гобеленів збереглось найменше, проте вони свідчать, що уявлення про сильних жінок, що не потребували лицарського порятунку, все ж існували.

Перш за все, до них, безперечно відноситься гобелен «Приїзд Жанни д'Арк» [іл. 31] XV ст. з Франції, що демонструє сцену, в якій Жанна прибуває до палацу короля з військом, що її супроводжує. Це єдиний збережений гобелен, що зображує жінку, вдягнену в обладунки. Вона зображена верхи на коні, а король вітає її жестом.

Інший твір, «Гобелен Пантесілеї, королеви Амазонок» [іл. 32] XV ст. з замку в Анже, зображає Пантесілею з мечем. Вона вдягнена в традиційну сукню і головний убір, її оточують квіти, про войовничість свідчить тільки зброя в її руках. Королева Амазонок - величний образ середньовічної культури, що відрізняється від інших. Якщо Жанна д'Арк служила королю, Пантесілею можна вважати повністю самодостатньою та владною.

Отже, зображення жінок в середньовічних гобеленах можна за сюжетними особливостями поділити на кілька категорій.

До першої категорії входять зображення невинних дів, праобразом яких стала Діва Марія. Вони, зазвичай, ображались з єдинорогами або дикими чоловіками, що свідчило про їх духовну чистоту, на якій і концентрувалась увага. До таких гобеленів належать «Дика жінка з єдинорогом» з Ельзасу, «Дикий чоловік і леді» з Безеля, «Полювання» з Франції та «Леді з єдинорогом» з Клюне.

До другої категорії належать зображення вродливих леді - узагальненого та поетичного образу тогочасної куртуазії. Такі жінки зазвичай ображались в оточенні квітів, тварин, птахів, фруктів, залицяльників та лицарів, що акцентувало увагу на їх вроді. Це відрізняє цю категорію від попередньої, що акцентувала увагу на духовності жінок. До неї належать гобелени «Пропозиція серця» з Клюне, «Жінка з яблуком» з Франції, а також три сумки з Франції, дві з яких зображають чоловіка і жінку в оточенні квітів і тварин, а третя - сцену з життя Терплячої Грінзельди, яку рятує лицар.

До третьої категорії належать гобелени з зображенням грішниць, сюжети яких акцентують увагу на слабкості жінок перед спокусою та асоціюються з первородним гріхом Єви. До неї належить гобелен «Анжеський Апокаліпсис» з зображенням Вавилонської блудниці, «П'ять мудрих та п'ять дурних дів» з Осло та гобелен з Бойе.

На підставі аналізу найбільш визначних гобеленів середньовічної Європи можна виділити декілька варіацій трактування жіночого образу. Для їх оцінки важливо пам'ятати про такі фактори, як роль жінки у тогочасному суспільстві та вплив християнської релігії на розвиток мистецтва. Зокрема, теоцентричний характер культури дозволяє умовно поділити жіночі образи на два типи, зумовлені Біблійними сюжетами.

Трактування жіночих образів у середньовічних європейських гобеленах можна поділити за їх відношенням до Біблійних сюжетів на два типи: ті, що асоціюються з Дівою Марією (зображення невинних жінок), та ті, що асоціюються з Євою та її гріхом (зображення грішниць та блудниць).

За сюжетними особливостями можна вирізнити такі типи зображення жінок у середньовічних європейських гобеленах: зображення невинних дів з акцентом на їх духовні чесноти, прекрасних леді з акцентом на їх вроду, зображення грішних жінок з акцентом на їх провину, світські зображення жінок за розвагами та зображення войовничих жінок в обладунках або зі зброєю.

ВИСНОВКИ

Жінки Середньовіччя мали різні заняття та становище, від яких, відповідно, залежав їх рівень освітченості та можливість розвиватись інтелектуально. Жінки в селах та містах займались дітьми та господарством, а також допомагали в роботі своїм чоловікам. Заможніші жінки мали помічників по господарству, тому мали час на розваги, як і чоловіки, такі як полювання, ткацтво або ігри в карти. Це дозволяло їм займати певне становище в суспільстві та займатись мистецтвом.

Деякі жінки обирали для себе постриг, присвячуючи своє життя богослужінню в монастирях. Значною мірою популярність такого вибору спричиняло те, що це була єдина можливість уникнути шлюбу. Жінки, не зацікавлені в шлюбі, а також ті, що не хотіли народжувати, для здобуття певної незалежності обирали постриг. Цьому сприяла та небезпека, яка загрожувала жінці підчас дітонародження. Ускладнення, які зараз легко долаються, в той час, зазвичай, виявлялись летальними для жінки. Кесарів розтин взагалі робили тільки мертвим жінкам, або тим, яких вже не можна було врятувати, адже шансів вижити після нього майже не було. До того ж, в черниці в монастирях отримували певну освіту та мали змогу займатись перекладами, переписували книги та створювали книжкові мініатюри. Вони могли стати навіть настоятельницями, отримавши таким чином авторитет та певну владу.

Відомо багато прикладів жінок, що мали політичну владу ти вплив на історичний перебіг подій. Зазвичай це були королеви та регентки, що приймали важливі рішення за відсутності чоловіків чи від імені своїх неповнолітніх синів. Таким чином, в їх руках зосереджувалась фактична влада, хоча формально вона все ще належала тільки чоловікам. Відомою є історія англійської королеві Ізабелли, яка разом зі своїм фаворитом саботувала правління свого чоловіка, Едварда II.

Не дивлячись на те, що більшість населення навіть не була писемною, відомими є приклади жінок-письменниць, що займались поезією та прозою, досліджували філософські проблеми та богослов'я ще з XI ст. Найвідомішими з них є Ава Мельк, Крістін-де-Пізан, Марі-де-Франс, Клеменс з Баркінгу та Анна Боже.

Жінки могли зосереджувати в своїх руках політичну владу, ставати настоятельницями монастирів, займатись літературою, ткацтвом та створювати книжкові мініатюри, вони займались перекладами та переписували рукописи. Тим не менше, більшість жінок не мали жодних прав та контролю над своїм життям та були повністю залежними спочатку від батька, а потім від чоловіка.

Жіночі образи з середньовічних гобеленів відповідають загальним уявленням про жінок в середньовічній культурі. По-перше, це зображення грішниці, блудниці, яка буде покарана за свій гріх, як була покарана Єва, коли ослухалась Бога - такий акцент на слабкості жінки перед спокусою та одночасно її підлому бажанні спокусити чоловіка є характерним для всього середньовічного мистецтва. По-друге, це дика жінка, що приручила єдинорога як символ чистоти та незайманості. Образ дикої жінки з єдинорогом можна трактувати як алегорію стосунків Діви Марії та Христа. По-третє, характерним є зображення прекрасної чистої леді, яка може приручити як єдинорога, так і дикого чоловіка. По-четверте, зустрічаються зображення світських жінок в ошатному одязі, які разом з чоловіками розважаються на полюванні. По-п'яте, притаманним є співставлення праведних дів з неправедними, тими, що обрали хибний шлях в земному житті, тому не зможуть знайти спасіння в житті райському.

На підставі аналізу найбільш визначних гобеленів середньовічної Європи можна виділити декілька варіацій трактування жіночого образу. Для їх оцінки важливо пам'ятати про такі фактори, як роль жінки у тогочасному суспільстві та вплив християнської релігії на розвиток мистецтва. Зокрема, теоцентричний характер культури дозволяє умовно поділити жіночі образи на два типи, зумовлені Біблійними сюжетами. По-перше, це зображення невинної діви, щ є алегорією Діви Марії, по-друге, це зображення грішниці, першою з яких, згідно з Біблією була Єва.

За сюжетними особливостями трактування жіночого образу можна визначити такі типи, як зображення невинної діви (зазвичай з єдинорогом або диким чоловіком), святої жінки (в сакральних сюжетах), прекрасної леді (з квітами, фруктами, тваринами, птахами, в оточенні чоловіка, що до неї залицяється або лицаря, що її рятує), грішниці (вавилонська блудниця верхи на чудовиську, зображення неправедних дів), світські зображення жінок за розвагою (гра в карти, полювання) та войовничих жінок зі зброєю.

До першої категорії входять зображення невинних дів, праобразом яких стала Діва Марія. Вони, зазвичай, ображались з єдинорогами або дикими чоловіками, що свідчило про їх духовну чистоту, на якій і концентрувалась увага. До таких гобеленів належать «Дика жінка з єдинорогом» з Ельзасу, «Дикий чоловік і леді» з Безеля, «Полювання» з Франції та «Леді з єдинорогом» з Клюне.

До другої категорії належать зображення вродливих леді - узагальненого та поетичного образу тогочасної куртуазії. Такі жінки зазвичай ображались в оточенні квітів, тварин, птахів, фруктів, залицяльників та лицарів, що акцентувало увагу на їх вроді. Це відрізняє цю категорію від попередньої, що акцентувала увагу на духовності жінок. До неї належать гобелени «Пропозиція серця» з Клюне, «Жінка з яблуком» з Франції, а також три сумки з Франції, дві з яких зображають чоловіка і жінку в оточенні квітів і тварин, а третя - сцену з життя Терплячої Грінзельди, яку рятує лицар.

До третьої категорії належать гобелени з зображенням грішниць, сюжети яких акцентують увагу на слабкості жінок перед спокусою та асоціюються з первородним гріхом Єви. До неї належить гобелен «Анжеський Апокаліпсис» з зображенням Вавилонської блудниці, «П'ять мудрих та п'ять дурних дів» з Осло та гобелен з Бойе.

Отже, трактування жіночих образів у середньовічних європейських гобеленах можна умовно поділити за їх відношенням до Біблійних сюжетів на два типи: ті, що асоціюються з Дівою Марією (зображення невинних жінок), та ті, що асоціюються з Євою та її гріхом (зображення грішниць та блудниць). За сюжетними особливостями можна вирізнити такі типи зображення жінок у середньовічних європейських гобеленах: зображення невинних дів з акцентом на їх духовні чесноти, прекрасних леді з акцентом на їх вроду, зображення грішних жінок з акцентом на їх провину, світські зображення жінок за розвагами та зображення войовничих жінок в обладунках або зі зброєю.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Hooper Ben. Medieval Tapestries in The Metropolitan Museum of Art. New York: IDSN, 2003

2. Hedges, Elaine. In her Own Image: Women Working in the Arts. New York: IDSN,1993

3. Kane, Tina. The Troyes Memoire: The Making of a medieval Tapestry. Woodbridge: Awareness, 2010

4. Owen-Crocker, Gale. King Harold II and The Bayeux Tapestry. Woodbridge: Awareness, 2011

5. Martin, Therese. Reassessing the Roles of Women as “Makers” of Medieval Art and Architecture. London: Starlight, 2012

6. Showalter, Elaine. “Toward a Feminist Poetics.” In Women Writing and Writing about Women, ed. Mary Jacobus. London: Croom Hel, 1979

7. Spivak, Gayatri Chararuty. In Other Worlds: Essays in Cultural Politics. New Yor: Methuen. 1987

8. Stafford, Pauline. Queens, Concubines and Dowagers: The King's Wife in The Early Middle Ages. Athens: University of Georgia Press, 1983

9. Sticca, Sandro. Hrotswitha's `Dultius' and Christian Symbolism. Medieval Studies 32 (1870): pp. 108-197

10. Stanton, Domna C. The Female Autograph: Theory and Practice of Autobiography from the Tenth to the Twentieth century. New York Literary Forum, 1984. Repr. University of Chicago Press, 1984

Размещено на Allbest.ru