Культурне коло Бабине

На північному сході ДДБК межувала з пам'ятками криволуцької культурної групи Доно-Волзького межиріччя. Виходячи з черезсмужної взаємної стратиграфії в курганах буферної зони, а також спільних хронологічних маркерів (пряжки 1, 1а і 2 типів, кам'яні бруски з проточинами, крем'яні виїмчасті вістря стріл, тотожна кераміка), можна стверджувати існування криволуцької групи протягом І-ІІА етапів ДДБК, після чого вона була змінена пізньоабашевською (ДВАК) та покровською зрубною культурами. Хронологічним відповідником ДДБК, а водночас лолінській культурі (їх ранньому та середньому етапам), на північніших та північно-східніших теренах лісостепового Поволжя й Волго-Уральського регіону, здається, виступають пам'ятки вольсько-лбищенського типу, синхронізація з якими засвідчується завдяки мідно-бронзовим окуляроподібним підвіскам, опуклим нашивним бляшкам з отворами, кільцево-вузькопланковим пряжкам, а також практиці бінарно-опозиційного протиставлення за статевою ознакою у поховальному обряді.

На Середній Донщині синхронний посткатакомбним утворенням горизонт представлено воронезькою культурою, що завдяки відносній стратиграфії (поміж середньодонською КК і пізньою ДВАК) і аналогіям (металеві гривна, окуляроподібна підвіска, спіральні пронизки, напівсферичні бляшки, пряжки 2 типу, дерев'яні труни-колоди) може бути синхронізована з І-ІІА етапами Бабине і Лоли. Нещодавно знайдено хронологічний відповідник ДДБК у глибинній лісовій зоні Оксько-Клязьмінського межиріччя - шагарська культура Озерної Мещери, у пізній період якої побутували аналогічні бабинським гачково-планкові та кільцеві 1 типу пряжки. кераміка бабине культурний поховальний

Певною мірою з культурним колом Бабине синхронізується почет колісничних культур - доно-волзька абашевська (ДВАК), синташтинська й потапівський тип. На користь такого висновку свідчить відносна стратиграфія, а також аналогії, серед яких одні натякають на прив'язку до ранньої ДДБК (три- чотириріжкове фаянсове намисто), а інші - до пізньої (кістяні пряжки типів 2о, 3о). Деякі дотичні дані все ж таки дозволяють нам припускати певний хронологічний пріоритет ДДБК перед колісничними культурами. Можна стверджувати також, що основний період існування сусідньої ДВАК (розвинена і пізня фази) припадав на ІІБ - початок ІІІ етапу ДДБК.

Слабка дослідженість бронзового віку в лісостепу-поліссі між Доном і Дніпром, а далі між Дніпром і Західним Бугом вкрай ускладнює виявлення тут синхронного Бабиному хронологічного горизонту. Не маючи достатніх підстав, можна лише припускати певну одночасність бабинським пам'яток мар'янівської та ранньої сосницької, а можливо також пізньої середньодніпровської культур (цієї - для ранньої ДДБК, розуміючи, що пам'ятки Дніпро-Бузького варіанту ДПБК є достеменно пізнішими за середньодніпровські). На теренах лісостепу Західного Поділля та Волині існувало декілька епішнурових культур, що можуть бути більшою-меншою мірою синхронізовані з бабинською, надійніше за все з ДДБК. Серед них назвемо стжижовську культуру, яка демонструє паралелі у поховальному обряді (статева бінарна опозиція) та матеріальному комплексі (кременеві вістря стріл з виїмкою, фаянсові сегментовані пронизки, металеві спіральні пронизки, бляшані рурки, пряжки типів 2о і 3о); пізню городоцько-здовбицьку (здовбицького етапу), можливо, синхронну ранній ДДБК (окуляроподібні підвіски, спіральні пронизки); почапську групу, (статева бінарна опозиція, окуляроподібні підвіски, спіральні пронизки); подільську групу підкарпатської культури (крем'яні виїмчасті стріли, кістяні пряжки типів 1 і 2о).

Західніше, у Надкарпатті та Середньому-Верхньому Подунав'ї, Середньому Рейні, Альпах (Малопольща, Богемія, Моравія, Середня Німеччина, Південна Баварія, Гессен, Нижня Австрія, Швейцарія та Верхня Італія) у складі епішнурового горизонту виділяється низка культур/груп ранньобронзового віку (ВА₁ за П. Рейнеке), що демонструють виразний комплекс аналогій у поховальному обряді та матеріальному комплексі з культурами бабинського кола, перш за все з ранньою ДДБК: межановицька (mierzanowicka), нітрянська (Nitra-Gruppe), унетицька (Aunjetitzer Kultur), Унтервельблінг (Unterwцlblinger Gruppe), Штраубінг (Straubinger Gruppe), Зінген (Singen Gruppe), Адлерберг (Adlerberg-Gruppe), Валліс (Wallis-Gruppe), Полада (Polada).

Узагальнений список цих паралелей є таким: статева бінарна опозиція в поховальному обряді, вузькі ями, труни-колоди; мідно-бронзові шийні петельчасті гривни, спіральні захисні браслети, окуляроподібні підвіски; моніста зі спіральних пронизок, бляшаних рурок, фаянсових намистин і сегментованих пронизок, просвердлених іклів собачих; точильні бруски з поперечними проточинами або свердлинами; крем'яні виїмчасті вістря стріл; кістяні кільця-пряжки типів 1, 1а, 2, 2о; навіть кераміка з багатоваликовим декором (Singen Gruppe).

В басейні Середнього-Нижнього Дунаю, Карпато-Балканському регіоні виділимо декілька культур середньобронзового віку Угорщини (за І. Боною) та ранньобронзового віку Румунії (ЕВА І-ІІІ), так чи інакше одночасних з різними етапами Бабине: пізня фаза групи Кісапостаг (Kisapostag В), ранні фази культури Ватья (Vatya І, ІІ), група Сьорег (Szхreg-Gruppe) культури Періам або Перьямош (Periam- уder Perjбmos-Kultur), культура Марош/Муреш (Maros, Maris, Mures), можливо групи Лівезі (Livezie) і Шоймуш (Єoimuє), рання фаза Ієрнут (Iernut), а також сусідня з Дністровсько-Прутським варіантом ДПБК культура Монтеору у своїх ранніх стадіях ІС₃-Іа. Сумарний список паралелей включає: статеву опозицію в поховальному обряді; металеві гривни, спіральні браслети, окуляроподібні підвіски; намиста зі спіральних пронизок, бляшаних рурок, фаянсових бус (сегментованих і бородавчастих) та просвердлених іклів; а також кістяні пряжки-кільця типів 1, 2, 2о, 3о; точильні бруски з двома отворами та крем'яні виїмчасті вістря стріл; подекуди бронзові сокира й тесло костромського типу і навіть багатоваликова кераміка.

Таким чином, західний вектор зіставлень дозволяє синхронізувати культури кола Бабине з археологічними утвореннями ранньобронзового віку Середньої Європи та Карпато-Подунав'я періодів ВА1b-ВА2a (за П. Рейнеке) або кінця раннього - початку середнього еладських періодів (ЕН-ІІІ - МН-І).

6.3 Хронологічні наступники культурної області Бабине

Надійно встановлено, що майже в усій східній половині культурної області Бабине, зайнятій ДДБК, остання змінюється пам'ятками пізньої ДВАК і покровської зрубної культури (ПЗК) [Кривцова-Гракова, 1955; Бочкарев, Лесков, 1978; Братченко, 1985; Литвиненко, 1994; Шарафутдинова Э., 1995; Отрощенко, 2001; та ін.]. Однак ця зміна в різних регіонах відбувалася неодночасно, а поступово, відповідаючи руху з північного-сходу на південний-захід. Така послідовність надійно засвідчується, з одного боку, хронологічним пріоритетом волго-донських зрубних пам'яток над азово-чорноморськими, а з іншого - територіально-хронологічною динамікою самої ДДБК (виявлена за картографією типів пряжок), яка наочно демонструє її поетапне зсунення з Волго-Донського межиріччя (період ІБ-ІІА) на правобережжя Дону й Доно-Донецьке межиріччя (період ІІБ) і далі на захід за Сіверський Дінець - у Надазов'я і Наддніпрянщину (період ІІІ). Таким чином, кінець середнього - початок пізнього бронзового віку у Доно-Донецькому регіоні визначився наступною культурно-хронологічною послідовністю: пізньокакомбні групи (волгодонська, середньодонська, східноманицька, бахмутська) > бабинська (ДДБК І-ІІ) > пізньоабашевська (ДВАК) > зрубна (ПМЗК).

У західній частині ареалу ДДБК (Північне Приазов'я, Нижня Наддніпрянщина) спостерігається дещо відмінна ситуація. Пам'ятки ПМЗК в цьому регіоні відсутні й тому в курганній стратиграфії спостерігається слідування за бабинськими ранніх комплексів бережнівсько-маївської зрубної культури (БМЗК). Враховуючи надійно доведений стратиграфією могильників та поселень, а також типологією речей хронологічний пріоритет ПМЗК перед БМЗК, можна говорити про певне запізнення процесу зміни бабинської культури зрубною у Дніпро-Донецькому регіоні порівняно з Доно-Донецьким. Загальна ж послідовність культурних змін наприкінці середньої - пізньої бронзи в означеному регіоні має такий вигляд: пізньокатакомбна (переважно дніпро-азовська/інгульська, менше бахмутська) > бабинська (ДДБК ІІІ + ДПБК) > зрубна (БМЗК).

Хронологічними наступниками ДПБК, вочевидь, виступало декілька культур. Практично у всій степовій зоні Дніпро-Прутського межиріччя, а також у степовому Криму, ДПБК (в її Дніпро-Дністровському й Дністровсько-Прутському варіантах) змінюється сабатинівською культурою. Відтак загальна послідовність культур середньої - пізньої бронзи тут має вигляд: інгульська КК > ДПБК > сабатинівська. У лісостеповій зоні Правобережної України Дніпро-Бузький варіант ДПБК змінюється пам'ятками тшинецької культури (культурного кола - ТКК), зокрема східнотшинецькими пам'ятками Малополовецького типу (Києво-Черкаська група ТКК) [Березанская, 1982; 1985; Лисенко С.Д., 2001], а тому послідовність культур середньої - пізньої бронзи тут має вигляд: середньодніпровська + інгульська КК > ДПБК > східнотшинецька. у північно-західній частині свого ареалу, в області Прикарпаття (верхня Наддністрянщина й Попруття) та Подільсько-Волинської височини, БК, скоріш за все, змінюється комарівською [Свєшніков, 1974] або тшинецькою-комарівським масивом, хоча фактичні дані для визначення відносної хронології цих культур на сьогодні відсутні. Відтак повністю відкидати можливість часткової одночасності пізньобабинської культури раннім етапам тшинецької та комарівської, мабуть, не варто.

6.4 Абсолютна хронологія

у визначенні абсолютної хронології культурного кола Бабине ми спиралися виключно на радіовуглецеві дати, причому, наскільки це було можливим, віддавали перевагу новітнім даним, отриманим з використанням програм калібрації (¹⁴С cal). Для бабинських пам'яток на сьогодні відомо лише 29 дат ¹⁴С, з яких 22 походить з поховань ДПБК і 7 - з поховань ДДБК. Нажаль, розкид існуючих дат є доволі широким (2495-1335 ВС cal). Серед них на полігоні виразно виділяються три групи, з яких рання (2495-2341 ВС cal) є явно заниженою, а пізня (1575-1335 ВС cal) - достеменно завищеною. Середнє скупчення дат утворює усереднений розкид в діапазоні 2215-1745 ВС cal, який ми і розцінюємо в якості прийнятних абсолютних дат для культурного кола Бабине. При цьому пам'ятки Дністровсько-Прутського (2215-1842 ВС cal) і Дніпро-Дністровського (2118-2125 ВС cal) варіантів ДПБК видаються ранішими за Дніпро-Бузькі (1780-1745 ВС cal). Комплекси ДДБК ІА-ІІ етапів вкладаються у діапазон 22-19 ст. до Р.Х. Таким чином, існуючі ¹⁴С дати формально окреслюють хронологічний діапазон для культурного кола Бабине загалом в межах 22 - сер. 18 ст. до Р.Х.

Абсолютна хронологія Бабине знаходиться у повній відповідності з ¹⁴С датами передуючих, синхронних і наступних археологічних утворень. Так, для середнього-пізнього горизонтів катакомбних культур Причорномор'я (інгульської, харківсько-воронезької, західно- і східно-маницької) останнім часом намітилося поглиблення дат до 25/24-23 ст. до Р.Х. [Трифонов, 2001; Bratchenko, 2003; Telegin et al., 2003; Кайзер, 2005; Кореневский и др., 2005; Рассамакін, 2006; Shishlina et al., 2000; Шишлина, 2007]. Горизонт рівночасних Бабиному культур також підтверджує коректність наших висновків: лолінська - 23-17 ст. до Р.Х. з концентрацією в діапазоні 2200-1900/1800 ВС cal; кубанська група фіналу середньої бронзи - 23-17 ст. до Р.Х.; криволуцький тип - 21-17 ст. до Р.Х.; пізня гінчинська - 2200-2000 ВС; тріалетська “квітучої пори” - останні століття ІІІ тис. - 19-18 ст. до Р.Х. [Калмыков, Мимоход, 2005; Ковалюх, Мимоход, 2007; Кореневский и др., 2005; Кушнарева, 2007; Кушнарева, Рысин, 2006; Мимоход, 2004, 2006, 2007; Мимоход, Шишлина, 2004; Трифонов, 2001]. Дещо пізнішими видаються культури бойових колісниць, ¹⁴С дати яких концентруються в діапазоні 2000-1800 ВС cal (для синташтинсько-потаповських) [Виноградов, 2003, 2007; Епимахов, 2004, 2005, 2006; Кузнецов, 1996, 2005; Трифонов, 2001]. Додатковим аргументом виступає абсолютна хронологія одночасних Бабиному культур Середньої та Південно-Східної Європи, що ґрунтується на ¹⁴С і дендрохронологічних датах: класична-пізня межановицька - 2050-1600 ВС cal, з тенденцією поглиблення до 2200-1800 ВС cal, разом з паралельними їй унетицькою і Монтеору ІС₃-ІС₁; стжижовська культура - 2000/1950-1600 ВС cal з необхідністю поглиблення щонайменше на століття; група Зінген - 2400-2000 ВС; група Валліс - 2200-2000 ВС cal [Kadrow., Machnik, 1997; Bartelheim, 1998; Popescu, 2001; Vulpe, 2001; Hafner, Suter, 2003; Bargieі, Libera, 2005; Бандрівський, 2006]. Таким чином, ранні фази культурного кола Бабине, представлені І-ІІА етапами ДДБК, хронологічно відповідають періодам BА1b (за П. Рейнеке), або FD-II (за Б. Хензелем), або кінцю ранньоеладського (ЕH-ІІІ), і надійно вписуються у діапазон 2200-2000 ВС cal. Пізні ж фази Бабине (ІІБ-ІІІ етапи ДДБК) загалом є синхронними середньоєвропейському періоду BА2а, або FD-III, або початку середньоеладського (МН-І), що мають абсолюті дати близько 2000-1800 ВС cal.

Горизонт ПЗК Донецько-Доно-Волзького регіону, що змінює ДДБК, забезпечений датами, які утворюють інтервал 1900-1600 ВС cal [Трифонов, 2001]. Непрезентабельний пакет дат для БМЗК окреслює відрізок 1600-1175 ВС [Chernych L. et al., 2003], в якому пізній рубіж є надто завищеним. Східний масив пам'яток ТКК, що змінює лісостеповий варіант ДПБК, має дати 1800/1700-1100/1000 ВС [Лысенко, 2005]. Хронологічний інтервал комплексу культур Ноуа-Сабатинівка, що успадковує степові Дніпро-Прутські групи ДПБК, наразі оцінюється в межах 16-14/13 ст. до Р.Х., з можливістю поглиблення нижньої межі до 17 ст. до Р.Х. [Савва, 2002, 2003; Трифонов, 2001; Gerљkoviи, 1999].

Розділ 7. Соціальні та історичні аспекти розвитку кола культур Бабине

Досягнутий рівень вивченості археологічного феномену Бабине дозволяє вийти на рівень висвітлення окремих аспектів соціально-історичного розвитку носіїв цієї культурної традиції.

7.1 Демографічні й соціальні аспекти розвитку суспільства

Статево-вікова диференціація у поховальному обряді. Основу джерельної бази склала вибірка з 3574 поховань, для 582 з яких (16,3%) відомі антропологічні визначення віку та/або статі небіжчиків. Для ДДБК цей показник є вищім за відповідний ДПБК: 282 індивіди (25,4% вибірки) проти 316 (15,4%). Використовуючи досвід попередників [Бунятян, 1985; Пустовалов, Черных, 1982; Генинг и др., 1990], був задіяний метод виявлення статево-значущих обрядово-інвентарних ознак (норм, стандартів) на базі контрольних “чоловічої” та “жіночої” груп. Екстраполяція цих ознак на решту масиву поховань дозволило наповнити обидві різностатеві групи додатковими комплексами, в тому числі дитячими й підлітковими, що не під силу навіть антропологам.

ДДБК. Лише для поховань І етапу цієї культури було характерним протиставлення небіжчиків за ознакою статі. Вихідною діагностичною рисою чоловічих поховань було положення небіжчиків - Зх-л, а жіночих - Сх-п. Інші ознаки: чоловіки - обряд: курганні насипи/досипки - 89% для дорослих (підлітки-хлопчики - 67-68,6%), рамні поховальні споруди - 35%, шкури тварин - 77%, перепоховання “пакетами”; інвентар: “чисті” ознаки - гачково-планкові пасові пряжки, виробничі набори “стрілоробів”, сагайдаки, крем'яні вістря списів-дротиків, кам'яні сокири-молотки, булави та бруски, металеві ножі й шильця, шийні гривни; “за тенденцією” - кільцеві пряжки, скроневі кільця, дерев'яний посуд, керамічні корчі, астрагали й конуси; жінки - обряд: насипи/досипки - 64% (дівчата - 67%), рами - 12,6%, шкури - 15%; інвентар: “чисті” ознаки - бронзові окуляроподібні підвіски; “за тенденцією” - шийні моніста та набірні зап'ясні браслети з фаянсових, кам'яних, кістяних, бронзових намистин, бронзових бляшаних рурок та циліндричних спіралей, кістяних підвісок, іклів хижаків, керамічні чаші та амфорки інгульського типу. Для ІІ-ІІІ етапів статева опозиція не є характерною, хоча її невиразними пережитками можна вважати бінарно-опозиційні обрядові групи з меридіональними орієнтаціями. Залишаються й деякі інвентарні маркери “за тенденцією” чоловічих поховань: пряжки, кам'яна сокира-молоток, астрагали.

ДПБК. Аналіз інгумацій у похованнях ДПБК не виявив строгого принципу статевої антитези, подібного тому, що мав місце в ранній ДДБК. Однак певний його відгомін, мабуть, проявлявся у різному переважанні ліво/правобічних тілопокладень для статевих груп: чоловіки - 82/18%, жінки - 59/41%. За іншими обрядово-інвентарними ознаками статева диференціація фіксується слабко: чоловіки - ускладнені поховальні конструкції на кшталт дерев'яних рам і трун-колод (для дорослих); м'ясна їжа у формі грудинки, хребта, куприка; астрагали; кістяні, зрідка вапнякові або з мушлі пряжки; дерев'яний посуд; жмут/в'язка лозинок (для Дніпро-Дністровської групи); жінки - кінцівки та частини тушки дрібної худоби; можливо, моніста з фаянсових намистин або підвісок з просвердлених стулок мушлі. Таким чином, поховальна обрядовість культур бабинської культурної області передбачала диференціацію померлих за ознаками статі та віку, в якій, вочевидь, відбилися певні реалії статево-вікової організації тогочасних суспільств.

Палеодемографічні й соціальні реконструкції. Співвідношення статево-вікових груп у могильниках культурного кола Бабине є таким. В ДДБК вікові класи дорослих (75,9%) і недорослих (24,1%) між собою співвідносяться майже як 3:1. Для ДПБК цей показник є значно вищім - 5,3:1 (дорослі - 84,2%, недорослі - 15,8%). Хоча в обох випадках, долею могил дітей-підлітків на цвинтарях не можна визначати рівень смертності, який для традиційних суспільств зазвичай був значно вищім (до 40-50%). Співвідношення небіжчиків чоловічої та жіночої статі в обох культурах є на користь перших (серед дорослих): у ДДБК > - 64%; + - 36%; у ДПБК: > - 74%; + - 26%. Відтак коефіцієнт маскулінізації для ДДБК загалом дорівнює 1,8 (64:36), а для її І етапу - 3,1 (71:23); для ДПБК - 2,8 (74:26), що загалом відповідає показникам інших курганних культур [Кислый, 1992; 2005]. Для дитячої групи ранньої ДДБК маскулінізація виглядає ще більш високою - 5,5 (93:17). При цьому не варто забувати, що наведені результати не можуть беззаперечно слугувати за палеодемостатистичні дані, а мають розглядатися крізь призму соціального розвитку і відповідних норм поховальних традицій.

Соціальна структура. ДДБК. Очевидним є підвищений статус чоловіків, порівняно з жінками:

а) триразове переважання поховань в курганах, незалежно від вікової групи;

б) вищий показник насипів/досипок;

в) кількаразове переважання конструктивно складних поховальних споруд (рами, скрині), навіть у хлопчаків, за відсутності у дівчат;

г) п'ятиразове переважання за частотою супроводу “шкурою” тварини, за відсутності у дівчат;

д) загальне переважання за кількістю та якістю поховального приданого.

Лише чоловіки супроводжувалися престижними атрибутами та знаками влади на кшталт булав, сокир-молотків, списів, сагайдаків, наборів стрілоробів, ножів. Переважно з ними пов'язані знахідки дерев'яних чаш. За умов загалом нижчого статусу жінок, поховання деяких з них відбивають високий соціальний ранг, супроводжуючись насипами/досипками, рамами/скринями, шкурами/опудалами і чисельним приданим. Відзначимо нижчу, в порівнянні з дорослими, позицію неповнолітніх категорій (найбільш виразна у дівчат). Однак і серед них відомі суб'єкти з підвищеним/високим соціальним рангом: з насипам/досипкою, рамою, шкурою, сокирою-молотком, гривною (підлітки/хлопці), фаянсовими браслетами (дівчата), що дозволяє припускати спадковий характер соціального статусу/рангу.

ДПБК. Соціальна градація в суспільствах ДПБК виражена менш контрастно і в дещо інших формах. Тим не менш, в них також присутня певна чоловіча домінанта:

а) притаманність складних типів могильних споруд (дерев'яні колоди, рами-скрині);

б) м'ясна напутня їжа; в) кількісне та якісне переважання поховального приданого (за винятком кераміки).

За ознакою “насип/досипка” спостерігається статевий паритет. Статусна/рангова диференціація серед чоловіків є маловиразною, її атрибути трапляються поодиноко, не сполучаючись: булава, сокира-молоток, знаряддя (2-3 категорії). Можливо, атрибутом жерців виступали дерев'яна посудинка, а також жмут/в'язанка дерев'яних прутків. Судячи зі спрощеності поховального ритуалу й супроводу, статус дітей був нижче за дорослих.

Простежені паралелі у соціальному розвитку ДДБК і ДПБК, вочевидь, демонструють спільні епохальні тенденції, тоді як відмінності, швидше за все, відбивають певні особливості культурно-історичного розвитку.

7.2 Ґенеза, розвиток та історична доля бабинських культур

Критичне осмислення існуючих підходів щодо походження БК (КБК) [Березанская, 1960, 1979, 1986; Братченко, 1977, 1985, 2006; Ковалева, 1987; Отрощенко, 2001; Писларий, 1983, 2006; Савва, 1992; Черняков, 1996; Grigoriev, 2002], а головне всебічний аналіз доступних джерел, дозволили запропонувати нову концепцію бабинської культуроґенези. В пошуках складових археологічного комплексу Бабине було зосереджено увагу як на місцевих традиціях, так і новаціях, сполучення яких і визначило неповторність культурного феномену Бабине, перш за все первинної з бабинських культур - ДДБК. Генетичним підґрунтям ДДБК виступають локальні групи Донецько-Донської КК (за С.Н. Братченком), від яких ДДБК частково успадкувала матеріальну культуру (металеві й кам'яні знаряддя, кераміку), окремі елементи поховального обряду та приданого (зброя, виробничі набори, дерев'яний посуд, шкури тварин, спосіб перепоховання “пакетами”).

Водночас значна частина новацій ДДБК, не маючи місцевих коренів, знаходить вражаючі відповідності в культурах бронзового віку Кавказу і Карпато-Подунав'я. З деякими культурами/групами цих регіонів ДДБК пов'язують стійкі серії типологічно близьких і навіть тотожних прикрас та елементів вбрання: бронзові гривни, багатоспіральні браслети й окуляроподібні підвіски, кам'яні точильні бруски (за іншим тлумаченням - захисні зап'ясні пластини лучника), рогові/кістяні гачково-планкові пряжки та кільця. Окремі ж риси мають чисто кавказькі (фаянсове намисто з виступами) або європейські - шнурові/постшнурові (статева бінарна опозиція в обряді) традиції. Відтак стає все більш очевидним, що утворення ДДБК відбувалося під впливом не одного, а одразу двох потужних осередків культуроґенези. Це означає, що в Донецько-Дніпро-Азовському регіоні наприкінці середнього бронзового віку дивним чином збіглися два зустрічно спрямовані і в чомусь близькі культуротворчі імпульси (кавказький та карпато-дунайський), які прискорили або довели до завершення глобальні синстадіальні процеси зрушень і змін, що охопили катакомбну область на пізньому етапі її розвитку та спричинили трансформацію донецько-донських катакомбних груп у ДДБК, збагативши місцеве культурне підґрунтя виразними новаціями.

Таким чином, бабинську культуроґенезу можна розглядати як приклад реалізації моделі взаємодії двох типів розвитку - стимульованої трансформації та запозичення, що призвели до культурного синтезу і симбіозу [Арутюнов, 1985; Массон, 1991]. Чинником, який зумовив перетинання культурогенеруючих імпульсів саме у Дніпро-Донецькому регіоні, вочевидь, слід вважати наявність тут мідних покладів Бахмутської та Кальміус-Торецької улоговин, до розробки яких людність ДДБК також була причетна [Литвиненко, 2003, 2005]. Адже є добре відомим симптоматичний зв'язок осередків культуроґенези енеоліту-бронзового віку з металовиробничими центрами Євразії - алтайським, уральським, анатолійським, кавказьким, карпато-балканським, альпійським, піренейським. За своїм походженням і масштабністю Дніпро-Донецький осередок (центр) бабинської культуроґенези може сприйматися як локальний і вторинний, по відношенню до первинних Кавказького і Карпато-Дунайського.

викликана зовнішніми імпульсами й новаціями трансформація пізньокатакомбного середовища супроводжувалася певним відродженням докатакомбних, ямних, традицій, що засвідчує глибоку автохтонність і певну циклічну безперервність етнокультурного розвитку за доби бронзи на теренах Надчорномор'я та суміжних регіонів. Зміни культурних циклів (умовно ямного, катакомбного, бабинського), скоріш за все, супроводжувалися не суцільними змінами народонаселення, а радикальними зрушеннями, своєрідними революціями (за С.Н. Братченком) у релігійно-ідеологічній царині, а також можливими зламами у сфері потестарної організації. Щоправда, перехід від катакомбної до бабинської доби, майже без сумніву, позначився й значними змінами в господарському укладі. Справа в тому, що масштабні трансформації, які завершилися переходом від катакомбної доби до бабинської, невипадковим чином збіглися з суттєвими кліматичними зрушеннями, які відбувалися на початку середньосуббореального періоду не лише на півдні Східної Європи, а значно ширше, і супроводжувалися найбільшою для раннього-середнього голоцену аридизацією та континенталізацією, що розцінюється фахівцями як справжня катострофа, “наймасштабніша палеоекологічна криза за останні 6000 років” [Александровский, 2005; Гольева, 2000; Демкин и др., 2001, 2005, 2006; Кременецкий, 1991; Спиридонова, 1991]. Відзначене різке погіршення клімату й катастрофічні зміни навколишнього середовища, безсумнівно, викликали відповідну пристосувальну реакцію з боку скотарських популяцій та призвели до адаптивних змін їхніх господарсько-культурних типів, що, у свою чергу, могло спричинити переорієнтацію у сфері традиційних товарообмінних та культурних контактів. досягши свого максимуму у фіналі катакомбної доби, рухомий напівкочовий спосіб життя настільки послабив внутрішні зв'язки та основи цілісності катакомбного соціокультурного й потестарного організму, що фактично посприяв або призвів до його деструкції. утворена на уламках зруйнованої нова структура, археологічним еквівалентом якої виступає ДДБК, у своїх владно-організаційних, господарсько-економічних та релігійно-ідеологічних основах була життєздатнішою за попередню, оскільки, продовжуючи існувати в умовах сильної посухи й гострої природно-екологічної кризи, демонструвала ознаки позитивної динаміки й стабільності. Отже процес бабинської культуроґенези, а за великим рахунком утворення всього посткатакомбного блоку культур, мав безпосередній причинно-наслідковий зв'язок із палеоекологічною катастрофою середньосуббореального періоду.

Тереново-хронологічна динаміка засвідчує широтне збільшення ареалу ДДБК протягом раннього етапу (І-ІІА) до Волги і Дністра, що можна тлумачити крізь призму міграцій і/або військових походів. На пізньому етапі (ІІБ-ІІІ) ДДБК відкатується зі сходу назад, поступаючись територіями мігруючим на захід носіям ДВАК/ПЗК. Очевидно також, що військові загони ранньої ДДБК були тією силою, що підірвала потестарну структуру та основи інгульської КК і започаткувала трансформацію останньої у ДПБК, у всякому разі в її Дніпро-Дністровський варіант. Ще одну “постінгульську” лінію розвитку демонструє євпаторійська група Криму і Таврії. донесений з первинного осередку бабинської культуроґенези до Північно-Західного Причорномор'я культуротворчий імпульс потрапив у сприятливе середовище і започаткував або стимулював процес складення Дністровсько-Прутського варіанту ДПБК, найбільш подібного до ДДБК і водночас до місцевої ямної культури. Вочевидь, у вирій цих процесів разом з пізніми катакомбними потрапила й середньодніпровська культура шнурової кераміки, яка виступила базовим субстратом у формуванні Дніпро-Бузького варіанту ДПБК.

Гетерогенність регіональних груп культурного кола Бабине зумовила і несхожість їхньої історичної долі. Так, пізня ДДБК під впливом ПЗК трансформується у БМЗК. Степові варіанти ДПБК (Дніпро-Дністровський і Дністровсько-Прутський) стали основою формування культурного комплексу Ноуа-Сабатинівка, за участі в цьому процесі інших компонентів, як східних (кам'янсько-левенцівський, зрубний), так і західних (Монтеору, Віттенберг), що й обумовило його локальну специфіку. Дніпро-Бузький варіант ДПБК, вочевидь під впливом із західного Полісся, трансформується у східну групу Тшинця.

Висновки

У дисертації подано теоретичне і методичне обґрунтування, а також практичну реалізацію наукового завдання, спрямованого на розв'язання проблеми культурно-таксономічної, хронологічної та історичної оцінки археологічного феномену Бабине, що виступає невід'ємною складовою блоку посткатакомбно-постшнурових утворень бронзового віку Європи.

Головні результати проведеного дисертаційного дослідження зводяться до наступних положень:

1. Сукупність археологічних пам'яток, що традиційно розглядалась в контексті культури багатоваликової кераміки або бабинської культури, за своїми кількісними й змістовними характеристиками вже не відповідає параметрам і критеріям археологічної культури, а тому вимагає підвищення свого таксономічного рангу до надкультурного. Тому пропонується розглядати цю сукупність в рамках трирангової системи: культурне коло - археологічна культура - локальний варіант. В межах культурного кола Бабине виділено дві культури - Дніпро-Донську бабинську (ДДБК) і Дніпро-Прутську бабинську (ДПБК). Перша з них є суцільним і гомогенним археологічним утворенням, а друга демонструє локальну (локально-хронологічну) неоднорідність. Відтак у складі ДПБК виокремлюється три локальні варіанти - Дніпро-Дністровський, Дніпро-Бузький і Дністровсько-Прутський. Запропонована культурно-таксономічна схема може бути уточнена чи скорегована подальшими дослідами. Крім цього, в межах культурної області Бабине виділяється декілька периферійних груп/типів пам'яток: євпаторійська, Деснянсько-Сеймська, Наддніпрянсько-Прип'ятська, Подільсько-Волинська. Таксономічний ранг і статус цих утворень наразі залишається невизначеним або дискусійним.

2. Періодизація та відносна хронологія структурних одиниць культурної області Бабине засвідчує їхню нерівночасність. Найдавнішим, а відтак первинним, утворенням виступає ДДБК. Оформлення локальних варіантів ДПБК також відбувалося не зовсім синхронно. Раніше за інші, наприкінці ІБ періоду ДДБК, складається Дністровсько-Прутський варіант. Дніпро-Дністровський та Дніпро-Бузький варіанти оформлюються одночасно з ІІА періодом ДДБК. З'явившись раніше, ДДБК і зникає швидше за ДПБК - на початку ІІІ етапу.

3. В системі відносної хронології півдня Східної Європи культурне коло Бабине наслідує строкатий пізньокатакомбний горизонт і разом з іншими утвореннями (воронезькою та лолінською культурами, криволуцьким культурним типом, кубанською групою фіналу середньої бронзи) складають блок посткатакомбних культур Чорноморсько-Каспійської області. Різною мірою одночасними Бабиному є пізня гінчинська та тріалетська (“квітучої пори”) культури Кавказу, вольсько-лбищенська, шагарська, ДВАК, синташтинська. На західному фланзі, в Карпато-Подунав'ї та Середній Європі, різним етапам Бабине частково або повністю відповідають культурні утворення, що існували протягом періодів BА1b-BА2a (за П. Рейнеке) або FD-II-III (за Б. Хензелем). У свою чергу бабинські культури поступово, зі сходу на захід, змінюються утвореннями пізньобронзового віку - покровською та бережнівсько-маївською зрубними, сабатинівською культурами та східними групами тшинецького культурного кола. Абсолютна хронологія культурного кола Бабине визначається в межах 2200-1800 рр. до Р.Х. (cal ¹⁴C).

4. Процес бабинського культуротворення розглядається в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з найбільш масштабною за другу половину голоцену екологічною катастрофою, що спричинила вимушені трансформації в “пізньокатакомбному” та “пізньошнуровому” середовищі Східної Європи: зміну господарсько-культурних типів, переорієнтацію в товарообмінних і культурних контактах, а відтак послаблення або розрив традиційних зв'язків, занепад чи навіть деструкцію потестарних структур, вірогідну духовну депресію та релігійно-ідеологічну революцію. Внаслідок цього були створені передумови переходу до наступної доби, якій відповідає хронологічний горизонт посткатакомбних/постшнурових культур, до якого належать утворення культурного кола Бабине. Важливою складовою цих перетворень слід визнати певний ренесанс давніх “ямних” традицій (зокрема в релігійно-ідеологічній царині), перерваних добою “катакомбного середньовіччя”.

5. Насамкінець окреслено певну дослідницьку перспективу у вивченні археологічного феномену Бабине, яка вимальовується в уточненні таксономічного статусу/рангу регіональних груп пам'яток, опрацюванні й узагальненні корпусу джерел бабинських поселень, зосередженні зусиль на проблемі синхронізації бабинських культур з археологічними утвореннями Карпато-Подунав'я, поповненні бази ¹⁴С дат для культурного кола Бабине. Реалізація цих перспективних завдань і проектів у галузі археології перехідної доби від середньої до пізньої бронзи створить об'єктивні умови для виходу на якісно новий рівень досліджень, спрямованих на комплексну реконструкцію історико-культурних процесів, що відбувалися на півдні Східної Європи і сусідніх регіонів наприкінці ІІІ - на початку ІІ тис. до Р.Х.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані у наукових фахових виданнях:

1. Литвиненко Р.А. О рубеже катакомбной культуры и КМК (Бабино) в бассейне Северского Донца / Литвиненко Р.А. // Донецкий археологический сборник. - Донецк, 2001. - Вып. 9. - С. 165-181.

2. Литвиненко Р.А. Вопросы относительной хронологии погребений бабинской культуры Днепро-Донского региона / Литвиненко Р.А. // Донецкий археологический сборник. - Донецк, 2002. - Вып. 10. - С. 135-159.

3. Литвиненко Р.А. К истории изучения бабинской культуры Литвиненко Р.А. // Археология восточноевропейской лесостепи. - Вып. 16: Археология в Российских университетах. - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 2002. - С. 78-89.

4. Litvinenko R.A. The Problem of Chronological Correlation between Sintashta Type and MRC Sites / Litvinenko R.A. // Complex Societies of Central Eurasia from the 3rd to the 1^st Millennium BC. Regional Specifics in Global Models. - Vol. I. - Washington, 2002. - P. 170-188.

5. Литвиненко Р.А. Бабинская культура (многоваликовой керамики): «плод массовой фантазии» или археологическое явление / Литвиненко Р.А. // Археология восточноевропейской лесостепи. - Вып. 17: Доно-Донецкий регион в эпоху бронзы. - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 2003. - С. 142-147.

6. Литвиненко Р.О. Культурно-таксономічний статус пам'яток типу Бабине ІІІ / Литвиненко Р.О. // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк, 2003. - № 3/4 (15/16). - С. 38-45.

7. Литвиненко Р.А. Курган эпохи бронзы у села Запорожец в Северо-Восточном Приазовье / Литвиненко Р.А., Зарайская Н.П. // Археологический альманах. - № 14. - 2004. - С. 203-232.

8. Литвиненко Р.А. «Пряжки» и колесничество: проблема соотношения / Литвиненко Р.А. // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2004. - Вип. 2. - С. 257-290.

9. Литвиненко Р.О. Курганне будівництво бабинської культури / Литвиненко Р.О. // Древности 2004. - Харьков: НМЦ «МД», 2004. - С. 17-22.

10. Литвиненко Р.А. Деревянная посуда культуры Бабино / Литвиненко Р.А. // Донецкий археологический сборник. - Донецк, 2004. - Вып. 11. - С. 20-54.

11. Литвиненко Р.О. До проблеми псаліїв, бойових колісниць і воїнів-колісничих у бабинській культурі / Литвиненко Р.О. // Археологія. - 2005. - № 4. - С. 37-52.

12. Литвиненко Р.О. Поховання культурного кола Бабине з астрагалами / Литвиненко Р.О. // Старожитності 2005. - Харків: ХІАТ, НМЦ «СД», 2005. - С. 74-86.

13. Литвиненко Р.О. До відносної хронології культур середньої-пізньої бронзи басейна Сіверського Дінця (історіографія проблеми) / Литвиненко Р.О. // Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк: Вид-во Дон. ун-ту, 2006. - Кн. 12. - С. 203-217.

14. Литвиненко Р.А. Днепро-Донская бабинская культура (источники, ареал, погребальный обряд) / Литвиненко Р.А. // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2006. - № 5. - С. 157-187.

15. Литвиненко Р.А. Опыт выявления пространственно-семантических структур в погребальном обряде культуры Бабино / Литвиненко Р.А. // Структурно-семиотические исследования в археологии. - Донецк: Изд-во Дон. ун-та, 2006. - Т. 3. - С. 215-236.

16. Литвиненко Р.О. До відносної хронології культур середньої-пізньої бронзи басейна Сіверського Дінця (пропозиції щодо розв'язання проблеми) / Литвиненко Р.О. // Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк: ДонНУ, 2007. - Кн. 13/14. - С. 332-356.

17. Литвиненко Р.О. Статево-вікова диференціація в поховальному обряді бабинських культур / Литвиненко Р.О. // Матеріали та дослідження з археології Східної України. Від неоліту до кіммерійців. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2007. - № 7. - С. 156-172.

18. Литвиненко Р.О. До проблеми випростаних поховань культури Бабине Середньої Наддніпрянщини / Литвиненко Р.О. // Історичні і політологічні дослідження. - 2007. - № 1/2 (31/32). - С. 343-348.

19. Литвиненко Р.О. Поховання культурного кола Бабине з металевими ножами / Литвиненко Р.О. // Донецький археологічний збірник. - Донецьк: Вид-во Дон. ун-ту, 2006. - Вип. 12. - С. 32-61.

20. Литвиненко Р.О. Бабинська культура у фокусі археологічних студій С.Н. Братченка (до 70-річчя вченого) / Литвиненко Р.О. // Археологія. - 2007. - № 3. - С. 116-119.

21. Литвиненко Р.О. Обставини і чинники бабинської культуроґенези / Литвиненко Р.О. // Вісник Донецького університету. - Серія Б. Гуманітарні науки. - 2007. - № 1-2. - С. 109-116.

22. Литвиненко Р.О. Пам'ятки типу Бабине ІІІ: від культури до культурного кола / Литвиненко Р.О. // Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк: Дон. ун-ту, 2008. - Кн. 15/16. - С. 342-354.

Збірки наукових праць та журнали:

23. Литвиненко Р.А. Погребения КМК с производственным инвентарем / Литвиненко Р.А. // Проблемы изучения катакомбной культурно-исторической общности (ККИО) и культурно-исторической общности многоваликовой керамики (КИОМК). - Запорожье, 1998. - С. 97-105.

24. Литвиненко Р.А. Каменная курганная архитектура культуры многоваликовой керамики / Литвиненко Р.А. // Археология и древняя архитектура Левобережной Украины и смежных территорий. - Донецк, 2000. - С. 12-19.

25. Литвиненко Р.А. Культура Бабино (многоваликовой керамики) и проблемы бронзового века бассейна Дона / Литвиненко Р.А. // Археологические памятники Восточной Европы. - Воронеж: Изд-во ВГПУ, 2002. - С. 76-85.

26. Литвиненко Р.А. Культурные области Бабино и Синташты: к проблеме хронологического соотношения / Литвиненко Р.А. // Урало-Поволжская лесостепь в эпоху бронзового века. - Уфа: Изд-во БГПУ, 2006. - С. 92-105.

Матеріали та тези конференцій:

27. Литвиненко Р.А. Костяные пряжки как хронологический индикатор для культур бронзового века юга Восточной Европы / Литвиненко Р.А. // Доно-Донецкий регион в системе древностей эпохи бронзы восточноевропейской степи и лесостепи: тез. докл. и матер. российско-украинской науч. конф. и второго украинско-российского полевого археологического семинара. - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1996. - Вып. 2. - С. 46-50.

28. Литвиненко Р.А. Культура Бабино (многоваликовой керамики) и ее место в системе бронзового века юга Восточной Европы / Литвиненко Р.А. // Бронзовый век Восточной Европы: характеристика культур, хронология и периодизация: матер. междунар. науч. конф. - Самара, 2001. - С. 161-169.

29. Литвиненко Р.А. Катакомбное наследие в бабинской культуре / Литвиненко Р.А. // Степи Евразии в древности и средневековье: матер. Междунар. науч. конф. - СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2002. - С. 183-190.

30. Литвиненко Р.А. Южно-Уральский очаг культуроґенеза и культура Бабино (КМК): проблема взаимосвязи / Литвиненко Р.А. // Абашевская культурно-историческая общность: истоки, развитие, наследие: материалы междунар. науч. конф. - Чебоксары, 2003. - С. 145-152.

31. Литвиненко Р.О. До проблеми металовиробництва культури Бабине / Литвиненко Р.О. // Проблеми гірничої археології: матеріали ІІ міжнар. Картамиського польового археолог. семінару - Алчевськ: Вид-во ДонДТУ, 2005. - С. 119-125.

АНОТАЦІЯ

Литвиненко Р.О. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам'яток). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України. - Київ, 2009.

Результати дослідження відбито у 68 працях. Через опрацювання джерельної бази з 3708 поховань в межах культурного кола Бабине виділено дві культури - Дніпро-Донську (ДДБК) і Дніпро-Прутську (ДПБК), а у складі останньої - три локальні варіанти: Дніпро-Дністровський, Дніпро-Бузький, Дністровсько-Прутський. Бабинська культуроґенеза розглядається в контексті утворення блоку посткатакомбних культур фіналу середньої бронзи, спричиненого глобальною екологічною катастрофою початку середньосуббореального періоду і є стимульованою трансформацією, пов'язаною з імпульсами Кавказького і Карпато-Дунайського осередків культуроґенези. Хронологічні межі культурного кола Бабине - 2200-1750 рр. до Р.Х. (¹⁴С cal). Історична доля бабинських культур пов'язана зі зрубною, сабатинівською та східнотшинецькою культурами.

Ключові слова: культурне коло Бабине, Дніпро-Донська і Дніпро-Прутська бабинська культура, середній бронзовий вік, культуроґенез, поховальні пам'ятки.

АННОТАЦИЯ

Литвиненко Р.А. Культурный круг Бабино (по материалам погребальных памятников). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора историчных наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины. - Киев, 2009.

Основные результаты исследования отражены в 68 научных работах. Диссертация посвящена проблемам культурной таксономии, хронологии, происхождения и развития археологического феномена Бабино, социо-историческим аспектам и судьбам населения, с ним связанного. Источниками являются материалы 3708 погребений и 526 поселений в регионе между Нижней Волгой и Низовьями Дуная.

Глава І включает историографический обзор, изложение методологии, методики и концепции исследования. В ней обосновано рассмотрение массива памятников бабинского типа в рамках трехуровневой таксономии: культурный круг/область - культура - вариант. соответственно в рамках культурного круга Бабино выделено две бабинских культуры - Днепро-Донскую (ДДБК) и Днепро-Прутскую (ДПБК), а в рамках последней - три локальных варианта: Днепро-Днестровский, Днепро-Бугский, Днестровско-Прутский.

Глава ІІ посвящена характеристике ДДБК. Использована база из 1140 захоронений. Определяющими чертами погребального обряда были: активное курганное строительство; сложная архитектура (длинные курганы, каменные конструкции); широкие прямоугольные ямы, деревянные рамы; локализация впускных погребений в северном полукруге насыпи; широтные ориентации умерших с доминантной западной; захоронение мужчин и женщин по принципу антитезы; “пакеты”; шкуры копытных; разнообразный инвентарь - пряжки, каменные топоры, колчаны, наборы стрелоделов, изделия из бронзы (6,6%) - ножи, гривны, очковидные подвески; ожерелья из бус и клыков животных, редкая керамическая и деревянная посуда. Известно 270 поселений, из которых выделим Бабино-III, Казачью пристань, Левенцовку-I.

Глава ІІІ посвящена характеристике ДПБК. Источники: около 2500 погребений и 170 поселений. Для погребального обряда характерно: слабое курганное строительство; впуск погребений в южный сектор насыпи; узкие подпрямоугольные и овальные ямы, подбои, деревянные колоды и ящики; доминанта восточных и южных ориентаций; бедный инвентарь - пряжки, керамика, мясная пища (крестец, грудинка, хребет), редкость металлических изделий (0,9%).

Статистическое сравнение по 88 признакам показало сходство ДДБК с ДПБК и ее локальными вариантами в пределах 77%, тогда как сходство локальных вариантов ДПБК составляет 86,6-91,4%.

В Главе ІV дана характеристика периферийных групп Бабино. Евпаторийская группа степного Крыма и Таврии представлена только погребениями (до 40): длинные узкие ямы, иногда с подбоями, вытянутые на спине/боку костяки с широтными ориентациями, пряжки и редкая керамика. Памятники Полесья, Западной Подолии и Волыни представлены лишь поселениями: Деснянско-Сеймская группа (15), Днепро-Припятьская (14), Подольско-Волынская (29), а потому их оценка - дело будущего.

Глава V содержит периодизацию региональных групп Бабино. Для ДДБК надежно выделено три этапа (I-III), два первых из которых включают по два периода (IA-Б, IIА-Б). Выделение периодов (до 2-3-х) для локальных групп ДПБК менее очевидно, что связано с непродолжительностью их существования. В общей схеме периодизации ДДБК появляется раньше ДПБК, но и быстрее прекращает свое существование.

Глава VІ посвящена хронологии памятников культурного круга Бабино. ДДБК сменяет поздние группы Донецко-Донской и ингульской катакомбной культур (КК). Локальным вариантам ДПБК предшествуют ингульская КК и среднеднепровская. С культурным кругом Бабино так или иначе синхронизируются культуры/группы лолинская, кубанская, криволуцкая, воронежская, вольско-лбищенская, синташтинская, доно-волжская абашевская, поздние шагарская, гинчинская и триалетская “цветущей поры”; горизонт эпишнуровых культур Средней Европы периодов ВА1b-ВА2a (по П. Рейнеке) и Балкано-Карпато-Подунавья элладских периодов ЕН-ІІІ - МН-І. Абсолютная хронология культурного круга Бабино определяется в рамках 2200-1750 гг. до Р.Х. (¹⁴С cal).

В главе VІІ затронуты исторические аспекты развития обществ-носителей бабинских традиций, представлены палеодемологические и социальные реконструкции, сопоставление социумов ДДБК и ДПБК. Изложена новая концепция баинского культурогенеза по модели стимулированной трансформации и заимствования, вызванных двумя встречными импульсами из Кавказского и Карпато-Дунайского очагов, пересечение которых в Азово-Днепро-Донецком регионе обусловилось наличием здесь горно-металлургического центра на базе бахмутских медных руд. Синстадиальная трансформация позднекатакомбных групп и сложение на их основе блока посткатакомбных культур (Бабино, Лола, Кривая Лука, воронежская) была обусловлена глобальной палеоэкологической катастрофой начала среднесуббореального периода.

В выводах подведены итоги и намечена перспектива исследований.

ключевые слова: культурный круг Бабино, Днепро-Донская и Днепро-Прутская бабинская культура, средний бронзовый век, культурогенез, погребальные памятники.

ANNOTATION

Litvinenko R.A. Cultural circle Babine (on materials of the cemeteries). - Manuscript.

Dissertation for a doctoral degree in historical science speciality 07.00.04 - Archaeology. - The Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The results of the research have been published in 68 papers. The sources are including 3708 burials. In structure of Babine cultural circle (BCC) two cultures have been singled: the Dnieper-Don, the Dnieper-Prut. The latter included three local variants: Dnieper-Dniester, Dnieper-Bug, Dniester-Prut. The Babine culture genesis is considered in the context of the formation of postcatacomb cultures block, caused by ecological catastrophe at the beginning of middle subboreal period. This process was a stimulated transformation connected with the impulses from the Caucasian and Carpathian-Danube centers of cultural genesis. Chronological frameworks of the BCC are 2200-1750 BC (¹⁴С cal). The historical destiny of Babine cultures is connected with Zrubna, Sabatynivka, East-Trzcinec cultures.

Key words: Babine cultural circle, Dnieper-Don and Dnieper-Prut Babine cultures, middle Bronze Age, cultural genesis, burial places.

Размещено на Allbest.ru