Зображальне у понятійно-категоріальній системі культурології

У підрозділі 4.1 -‹‹Виміри системи „зображальне - виражальне“›› - в різних аспектах аналізується художньо-творча робота митця, зображальне начало виявляється через низку філософсько-естетичних, культурологічних категорій та понять: „простір“, „час“, „зміст“, „форма“, „творче“, „художнє“, „моральне“. Одночасно дані поняття є вимірами системи „зображальне - виражальне“.

Зображальне не є виключно просторовим утворенням, а являє собою складну просторово-часову структуру, яка, до того ж, не обмежується просторово-часовими параметрами, а має бути доповнена параметром, який можна характеризувати поняттям „поза час“, яке фіксує зняту кількість і є центральним у розумінні зображального.

Категорії „зміст-форма“ теоретично аплікуються відповідно на поняття „зображальне-виражальне“. Категорія змісту - визначальна і необхідна у зображальному. Розуміння змісту - широке і включає глибинні духовні імпульси, пов'язані з образом-задумом. Якщо розуміння змісту не передбачає виходу на високі духовні рівні, то така „змістовність“ буде удаваною, нетворчою і приреченою на занепад.

Процес формоутворення - це вираження за визначенням. Форма-результат творчості необхідно є синтезом „позачасових“ духовних утворень і цілеспрямованої роботи у матеріалі.

Поняття „творче“ є атрибутивним поняттю „зображальне“. Вирішальним у розвитку зображального - у його переході у все нові якості - є чинник творчого вибору з боку митця. Свідомий, тобто свободний, інакше, творчий вибір є вирішальною рушійною силою у розвитку зображального.

„Художнє“ - поняття, яке відбиває в естетичній свідомості найбільш високу за рівнем якість творення духовних цінностей. За аналогією „мікрокосм - макрокосм“, цілком імовірно, можна виділити відношення: „художнє - найвищі об'єктивні духовні цінності людства“. В такому разі „художнє“ є одночасно і відносно внутрішньо самостійним, і відкритим. З цієї причини „художнє“ (яке необхідно містить моральне начало) правомірно вважати критерієм зображального.

Для „зображального“ як поняття культурології визначальним є відношення до поняття „моральне“, адже з останнім пов'язаний чинник виживання людства, збереження його ідентичності. Проаналізувати „зображальне“ під кутом зору „морального“ як складової критерію зображального начала неможливо без одночасного аналізу понять: „простір“, „час“, „зміст“, „форма“, „творче“, „художнє“.

У підрозділі 4.2 - ‹‹Види - жанри - методи - стилі - манери як форми буття „зображального“ у мистецтві›› - аналізуються поняття: „вид мистецтва“, „жанр мистецтва“, „творчий метод“, „художній стиль“ („стиль мистецтва“), „творча манера художника“. Зазначені поняття є різноаспектними „матрицями“, які корегують спрямування, розгалуження і спосіб структурування системи „зображальне-виражальне“.

Одним з принципових є питання про види мистецтва, тому що видова відмінність є чи не найбільш очевидним розподілом у художній творчості. Слід підкреслити: така ситуація спостерігається на рівні явища. Однак на рівні глибинної сутності правомірно припустити єдність як щодо граничної узагальненості змісту (імпульсу позитивної змістовності, тобто яскравого комплексу емоцій), так і форми як знятої кількості, інакше сказати, не проявленої форми. На рівні явища (у стадії матеріалізації змісту-задуму) активно діє той чи інший матеріальний носій змісту, визначаючи його різне втілення. Останнє зумовлене матерією носія: від „ефемерності“ звуку до „грубої“ матеріальності каміння.

Під кутом зору утримання інформації призначення носія - охопити зміст в його цілісності. Якщо в образотворчому мистецтві дана задача виконується без особливих складнощів - відповідно до ступеня матеріальної „інертності“ носія, то в літературі і музиці утримання цілісності (тобто зображального начала) іде комплексно: мірою тут виступають різні оцінні виміри. Ними можуть бути: весь твір (це випадок сприйняття „на одному подиху“), його частина, окремі моменти - аж до „мікроскопічних“, що їх не встигає засвоїти свідомість - вони „лягають на душу“, чекаючи на поглиблене, „розумне“ переживання. Примітним в аспекті механізму засвоєння музичного образу є феномен „музичного мовчання“. Велику роль у виявленні цілісних структур твору відіграє не тільки творча діяльність автора, а й співтворчість реципієнта.

Вибір людиною носія свого задуму, а також соціально-психологічні, філософсько-естетичні, культурологічні, мистецтвознавчі детермінанти останнього визначають також існування феноменів методу, стилю, жанру, творчої манери митця.

Мистецтво поділяється на види тому, що існують різні можливості втілення творчого задуму автора. Матеріалізація думок у творі мистецтва, цілком імовірно, іде, передусім, через психофізіологічні канали.

Зображальне начало має різні форми втілення: „концентровані“ і „розтягнуті“, висловлюючись метафорично. Перші пов'язуються з матеріалом-речовиною, візуалізуються. Їх прийнято об'єднувати під назвою „видів образотворчого мистецтва“. Другі не потрапляють у сферу фізичного зору, вони „розтягнуті“ у часі і просторі, тому їх доводиться утримувати умоглядно (в уяві, фантазії) або, навіть, зберігати за допомогою певної структури почуття-враження. То ж „схопити“ прояви другої групи форм втілення зображального начала набагато складніше. Йдеться про так звані „виражальні види мистецтва“ - літературу, музику. До окремої - одночасно і „розтягнутої“ у часі і просторі, і візуалізованої - групи видів мистецтва слід віднести театр, кіно, телебачення. Їх, як відомо, прийнято називати „синтетичними“ видами мистецтва.

Видові особливості мистецтв знаходять переломлення у жанрових формах. Останні сприяють розгалуженню творчої думки, розвитку образності різної спрямованості і різних рівнів узагальнення.

Творчий метод тлумачиться у дисертації як рух на шляху до сутності найбільш глибокого рівня.

Стиль - більш зовнішній, відчутний прояв метода. У зв'язку з цим, стиль не тільки органічно спряжений з зображальним началом, а й безпосередньо в ньому „являється“.

Творча манера митця може бути визначена як переломлення і синтез в особистості художника, письменника, музиканта, актора усього комплексу впливів, чинників, складових природного і суспільного середовища, в якому має місце його художня діяльність. Манера - це індивідуальний прояв синтезу виду, жанру, методу, стилю в їх різних просторово-часових аспектах. Даний синтез буває якісно і кількісно різний.

Усі аспекти творення об'єднує принцип: якщо є магістральне налаштування на позитивність змісту, - відкривається шлях для утвердження зображального, навіть всупереч певним програмним настановам на „розпорошення“ цілого. Окрім того, свідомість здорової людини не може бути „розпорошеною“ згідно з її природою: вона буде явно чи неявно шукати цілісності, тобто „точки опори“.

У підрозділі 4.3 - ‹‹ „Зображальне“ як цілепокладання митця: досвід персоніфікації››- досліджується образотворче мистецтво як найбільш наочний прояв зображального, явлення останнього у цілеспрямованому творчому пошуку. Дисертант вдається до мистецтвознавчого аналізу творчого доробку окремих дуже різних митців, що дає можливість розглянути пропоновану концепцію „зображального“ через різнобічну призму художньої практики.

Запропонований аспект вивчення „зображального“ є необхідним, адже особисте світобачення митця завжди являє собою певну „аберацію“ будь-якого узагальнення - концепції або теорії. Даний чинник слід мати на увазі, оскільки саме у сфері особистісного може приховано існувати невідома ще закономірність. Сучасна наука підкреслює значну, іноді, навіть, вирішальну роль одиничного у природному русі, а також - індивідуального у суспільно-історичному процесі.

Значення особистості очевидне у мистецтві, сутнісною рисою якого є творче, тобто якісно нове, що створюється духовно вільною індивідуальністю. Причому, дана теза стосується мистецтва усіх часів і народів. Звичайно, умови для прояву особистості різноманітні - і сприятливі, і дуже скрутні. Саме з цієї причини у даному підрозділі дисертації для аналізу обрана творчість далеких за всіма вимірами один від одного митців, які, у той же час, можуть бути представниками історичних типів діяльності людства на мистецькій ниві.

Отже, закономірності свідомого творення „зображального“, безумовно, існують. І виявляти їх необхідно прискіпливо, неупереджено і обережно, адже перед дослідником кожного разу - унікальна постать митця.

У загальних висновках сформульовані основні підсумки дослідження, які висвітлюють проблематику та структуру дисертації.

Зображальне є феноменом, що займає одне з провідних місць у культурі, творить її цінності, спонукає її розвиток і є універсальним у просторі культури. Цінності, сформовані зображальним, є, перш за все, духовними, а також матеріальними як втіленнями духовного.

Зображальне - утворення необхідно цілісне і як наслідок - відносно завершене, довершене, усталене. У дисертації зображальне представлене як модель (структура, система), яка являє собою взаємодію двох елементів, які взаємозумовлюють один одного: змістовно усталене зображальне і змістовно нестабільне, динамічне виражальне; за всієї їх взаємозумовленості, однак, аргументом (визначенням) є зображальне, а функцією (значенням) - виражальне. Варто підкреслити: зображальне є усталеним не у фізичному, а у змістовному розумінні.

Вивчення зображального як системи, що існує на всіх рівнях, тобто у всьому об'ємі культури, свідчить про фундаментальний характер даної системи. Такий підхід становить нову концепцію зображального, запропоновану дисертантом, і дозволяє вивчати зображальне більш адекватно.

Пропонована концепція є закономірним наслідком вивчення досить значного об'єму філософсько-естетичних, культурологічних, психологічних, мистецтвознавчих джерел від стародавніх до наших часів. Проаналізовані джерела дали змогу дійти до висновку про необхідність розширити наукові парадигми вивчення зображального.

Більш широкий контекст дослідження надає можливості виявити сутнісні коріння даного явища, тобто „охопити“ його більш цілісно, в результаті чого відомі зв'язки і закономірності постають у новому світлі глобальної всеєдності. З іншого боку, звертання до сутнісних глибин зображального відкриває шляхи дослідження даного феномена у низці інших, окрім художньої культури, філософії та естетики, галузей творчості. Так, у дисертації йдеться про зображальне у сфері буденної та теоретичної свідомості.

Що стосується мистецтва, то в аспекті пропонованої концепції всі його види є зображальними. Точніше, і зображальними, і виражальними одночасно. Однак, практично різниця між видами є і полягає вона у різних суб'єктивно-об'єктивних можливостях охоплення всього образного матеріалу твору або його цілісного фрагменту з метою фізичної та психологічної „зупинки“ цього матеріалу заради його сприйняття та усвідомлення. Останнє і постане безпосередньою потребою у зображенні - своєрідному фантомі-відбитку (віддзеркаленні) твору або його фрагменту.

Різниця між видами мистецтва під кутом зору традиційного розподілу їх на „зображальні“ та „виражальні“ з'явилася через безпосередню роль матерії-носія художньої образності: з одного боку, - це „інертний“ матеріал архітектури, скульптури, живопису, графіки, фотографії, з іншого, - „ефемерність“ звуку, думки, які вимагають знакової прив'язки у вигляді нотних знаків та літер.

Задля охоплення „ефемерного“ матеріалу, оволодіння ним, оцінки його слід або мати змогу обійняти великий об'єм матеріалу або мобілізувати апарат сприйняття, встигаючи оволодівати невеликими „порціями“ образного матеріалу. І те, і інше, на перший погляд, викликає враження потоку, невпинного руху образних форм твору, подовження його у часі, що традиційно називається виражальністю, а зображальність, на той же традиційний погляд, з'являється тоді, коли без особливих зусиль реципієнта „сама собою“ вимальовується звукова чи словесна (не кажучи вже про живописну чи скульптурну) картина за індивідуальними - хоча в межах певного діапазону - асоціаціями, яким цілеспрямовано дав поштовх автор твору, особливими формами об'єднавши звуки, слова, фарби тощо. Таким чином, композиторські, письменницькі, художницькі зусилля сприяють групуванню матеріалу у цілісність - тобто у зображення.

Запропонована у дисертації модель зображального зовсім не є теоретично завершеною. Навпаки, вона передбачає подальшу наукову розробку, скоріш за все, на шляху її специфікації стосовно функціонування у різних галузях культури.

В узгодженні з цим, дисертант надає пропонованій зображальній структурі дуже високого рівня узагальнення, що відкриває можливості її модифікації, не стримує її динамічності, що і протиставляє її гештальту.

Динамічність структури є внутрішньо „запрограмованою“, хоча сама „програма“ ще не з'ясована наукою. Можна лише прийняти до уваги наукову гіпотезу про розвиток свідомості через таку рушійну силу, як свобода волі.

Творче начало дисертант вважає іманентним зображальному за визначенням останнього. В іншому разі зображальне перетворюється на ілюзію: заперечує само себе. Творче начало, а значить, суб'єктивність, необхідно зростають інтегрально - інакше перервався б прогрес.

При цьому мімесис залишається як необхідна орієнтація людини на природу, яка була і є безумовним корінням людини - корінням, до якого людина має ставитися все більш свідомо, творчо і під кутом зору „розповсюдження“ своєї сутності у природному просторі.

„Центр тяжіння“ у пошуках критерія зображального пересувається у сферу суб'єктивно-особистісного, яке необхідно „розповсюджує” своє буття чи не на весь світ, а реально пов'язує його з усією сукупністю культурних здобутків людства.

Такий критерій дисертант вбачає у понятті „художнє“, тісно пов'язаному з поняттям „моральне“; обидва поняття потребують балансу внутрішнього суб'єктивного розуміння і уявлення інтерсуб'єктивного, поєднаного, навіть, злитого з високими ідеалами всесвітнього культурного інформаційного простору.

Моральний бік проблеми зображального необхідно особливо відзначити. Тут має місце не просто поєднання естетичного з моральним: для зображального як культуротворчого феномена дане поєднання є сутністим. Продукція, яка не базується на моральності митця, не є творчою. Дана максима підтримується досвідом художнього життя суспільств.

Сьогодні, втрачаючи внутрішню моральну твердиню, митець втрачає і саму здатність творити - адекватно відтворювати дійсність.

Як підсумок дисертаційного дослідження пропонується наступне визначення „зображального“ як поняття.

„Зображальне“ - це наукове поняття, яке є універсальним у просторі культури і фіксує якісні стрибки у процесі її творення, кожен з яких виявляє позачасову духовну цінність. Остання характеризується якістю накопиченої інформації, тобто певною цілісністю; духовні, тобто зображальні, цінності як внески у загальнолюдську культуру виявляють себе як у свідомості окремої особистості, так і у суспільній свідомості - і у буденній, і у теоретичній; як структурна цілісність з особливими властивостями зображальне знаходить для себе більш органічні чи менш органічні умови буття у просторі культури, проявляючись різними аспектами; за внутрішньою побудовою зображальне є системою елементів, що взаємозумовлюють один одного: зображального як такого і виражального, причому, перше представляє якісне, усталене, завершене начало, друге як функція першого є кількісним, динамічним, незавершеним феноменом - рушійною силою у свободному, творчому, виборі. Зображальне є змістовним началом. І його сутнісна змістовність вірифікується співставленням з якістю найвищих цінностей людства; критерієм позитивності таких співставлень, тобто критерієм зображального, є розвинене особистісне відчуття художнього начала, яке неподільно пов'язане з високими моральними настановами. Підстава для даного твердження - існування сутнісного зв'язку „мікросвіту“ людини і „макросвіту“ культури людства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кодьева Е. П. Зображальне як культуротворчий феномен / О. П. Кодьєва. - К. : ЗАТ „Нічлава“, 2007. - 264 с.

2. Кодьєва О. П. Естетика проти хаосу (Стосовно виступу Артура С. Данто) / О. П. Кодьєва // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць : у 2 ч. - К., 1998. - Ч. 1. - С. 84-93.

3. Кодьєва О. П. Естетична свідомість: морально-правові інтенції / О. П. Кодьєва // Культура і сучасність : альманах. - К. : ДАКККІМ, 2004. - № 2. - С. 5-9.

4. Кодьєва О. П. Естетичний ідеал і художні процеси сучасності / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : зб. наук. праць Київ. держ. лінгвістичного ун-ту. - К. : КДЛУ, 2000. - С. 110-116.

5. Кодьєва О. П. Звертаючись до Юнга (естетична проблема витоків зображального) / О. П. Кодьєва // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003. - № 2. - С. 79-84.

6. Кодьєва О. П. Знак як носій художньої виразності / О. П. Кодьєва // Культурологія. Філософія. Релігієзнавство : наук. записки. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. - С. 17-23.

7. Кодьєва О. П. Зображальність: просторово-часовий аспект / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : альманах : зб. наук. праць. - К. : КДЛУ, 2002. - Вип. 9. - С. 172-177.

8. Кодьєва О. П. Зображення як світовий пошук: від минулого до сьогодення / О. П. Кодьєва // Наук. часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова : до 170-річного ювілею. Серія. 7 : Релігієзнавство. Культурологія. Філософія : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2005. - № 7- С. 78-84.

9. Кодьєва О. П. Іронія у зображальній творчості / О. П. Кодьєва // Наук. записки Харків. військ. ун-ту. Серія: Соціальна психологія, філософія. - Х. : ХВУ, 2004. - Вип. 2. - С. 80-90.

10. Кодьєва О. П. Категорія піднесеного і сучасне пластичне мистецтво / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : зб. наук. праць Київ. держ. лінгвістичного ун-ту. - К. : КДЛУ, 2000. - С. 110-116.

11. Кодьєва О. П. Людина, яка зображує: чи бути творчій особистості? / О. П. Кодьєва // Гуманітарний часопис. - 2006. - № 3. - С. 5-12.

12. Кодьєва О. П. Прекрасне як проблема естетики / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : альманах : зб. наук. праць. - К. : Знання, 2000. - С. 240-246.

13. Кодьєва О. П. Примітив як художній процес і традиції української культури / О. П. Кодьєва // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. - К., 1998. - Вип. 2, Ч. 1. - С. 21-30.

14. Кодьєва О. П. Проблема художньої форми та український авангард 1910-1930-х років / О. П. Кодьєва // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культ. і мистецтв. - 2001. - № 1. - С. 64-69.

15. Кодьєва О. П. Реалістичність світосприйняття як принцип зображальності / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : альманах : зб. наук. праць. - К. : Укр. книга, 2002. - Вип. 10. - С. 168-174.

16. Кодьєва О. П. “Розв'язання... у ніщо”: чи доцільно? (Категорія комічного в образотворчому мистецтві)“ / О. П. Кодьєва // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культ. і мистецтв. - 2003. - № 1. - С. 28-34.

17. Кодьєва О. П. Символ та його місце у зображальній творчості / О. П. Кодьєва // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культ. і мистецтв. - 2002. - № 1. - С. 31-37.

18. Кодьєва О.П. Свобода творчості як філософсько-правова проблема / О. П. Кодьєва // Часопис Київ. ун-ту права. - 2005. - № 3. - С. 19-21.

19. Кодьєва О. П. Трагічне: естетична проблема відображення / О. П. Кодьєва // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : зб. наук. праць Київ. держ. лінгвістичного ун-ту. - К. : КДЛУ. 2001. - С. 91-96.

20. Кодьєва О. П. Українське образотворче мистецтво сьогодні / О. П. Кодьєва // Міст-3 : зб. мистецтвознавчих досліджень АМУ. - К. : Ін-т проблем сучасного мистецтва, 2006. - С. 172-180.

21. Кодьєва О. П. Філософія тривалості і естетична категорія зображального (До 60-річчя від дня смерті Анрі Бергсона) / О. П. Кодьєва // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культ. і мистецтв. - 2001. - № 2. - С. 131-137.

22. Кодьєва О. П. Художній образ як процес / О. П. Кодьєва // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культ і мистецтв. - 2000. - № 3. - С. 10-15.

23. Кодьєва О. П. Художня свідомість як детермінанта зображальної творчості / О. П. Кодьєва // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. - К., 1998. - Вип. 2, ч. 1. - С. 21-30.

24. Кодьева Е. П. Изобразительное и его место в эстетическом воспитании курсантов : учеб. пособие / Е. П. Кодьева. - К., 1995. - 115 с.

25. Основи викладання мистецьких дисциплін : навч. посібник для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закладів / О. П. Рудницька, Л. М. Ісьянова, О. А. Цвігун, О. П. Кодьєва, С. О. Соломаха ; Ін-т змісту і методів навчання, Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 1998. - 183 с.

26. Кодьєва О. П. Деякі проблеми естетичної освіти у вузах / О. П. Кодьєва // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку : міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квітня 1996 р. : тез. доп. - К. : АПН України, 1996. - С. 83-84.

27. Кодьєва О. П. Джерело буття і невмирущі традиції естетики Г. Сковороди / О. П. Кодьєва // Філософія та сучасність : міжнар. наук.-теорет. конф., приуроч. до 60-річчя Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, 21 листопада 2006 р. : тез. доп. - К. : Ін-т філософії ім. Г. Сковороди, 2006. - [у друку].

28. Кодьєва О. П. Дослідження понять як міждисциплінарна проблема / О. П. Кодьєва // Людина, культура, техніка у новому тисячолітті : матеріали 8 міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 квітня 2007 р. - Х., 2007. - С. 24.

29. Кодьєва О. П. Зображальна культура у буденній свідомості / О. П. Кодьєва // Традиція і культура. Вічні цінності у сучасній культурі : міжнар. наук. конф., 6-7 червня 2008 р. : матеріали конф. - К. : Новий Акрополь, 2008. - Ч. 3. - С. 15-16.

30. Кодьєва О. П. Моральна твердиня - запорука творення / О. П. Кодьєва // Традиція і культура : наук.-практ. конф., 30 листопада-1 грудня 2007 р. : тез. доп. - К. : Новий Акрополь, 2007. - Ч. 1. - С. 23.

31. Кодьєва О. П. Образотворче мистецтво України: втрати і здобутки / О. П. Кодьєва // Аксіологічні аспекти трансформації укр. суспільства : наук.-практ. конф., 27-28 квітня 2007 р. : матеріали конф. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 112-114.

32. Кодьєва О. П. Проблема космічності естетичного образу / О. П. Кодьєва // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості : міжнар. наук.-практ. конф., 16 травня 2003 р. : тез. доп. - Донецьк, 2003. - С. 132.

33. Кодьєва О. П. Українське образотворче мистецтво у контексті сучасної культури / О. П. Кодьєва // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту : Сер. : Філос. науки. - Чернігів, 2007. - Вип. 51 : Некласична філософія мови, моралі, мистецтва, релігії : матеріали 6 міжвуз. наук. семінару, червень 2007 р. - С. 101-104.

АНОТАЦІЯ

Кодьєва О. П. Зображальне у понятійно-категоріальній системі культурології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора культурології за фахом 26.00.01 - теорія та історія культури (культурологія). - Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури і туризму України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена розробці проблеми зображального. Конкретний аспект дослідження - сутність і функція зображального у просторі творення культури. Аналіз історичних і сучасних напрацювань в галузях філософії, культурології, естетики, психології, мистецтвознавства, природничих наук, а також вивчення художньої практики надало змоги запропонувати авторську концепцію зображального. Вона ґрунтується на розробці теоретичної моделі „зображальне - і його функція виражальне“, яка являє собою структуру, що саморозвивається на основі внутрішньої необхідності творчого вибору з боку митця, його цілепокладання щодо досягнення морально-художньої цілісності твору.

Запропонована модель зображального є універсальною в межах культури, а поняття „зображальне“ взаємодіє з усіма поняттями і категоріями культурології. Даний висновок зроблено на основі застосування сучасної методології: врахування синергетичної парадигми єдності світу і інтеграції гуманітарних і природничих дисциплін у дослідженні наукових проблем; візуальної парадигми; діалектичного аналізу сукупності понять і категорій, які залучаються до дослідження поняття зображального. Серед них - фундаментальні: „простір“ - „час“, „якість“ - „кількість“, „форма“ - „зміст“, „цілісність“.

Пропонується визначення поняття „зображальне“.

К л ю ч о в і с л о в а: зображальне, виражальне, культуротворення, простір, час, якість, кількість, форма, зміст, творче, художнє, моральне, цілісність, досвід персоніфікації, творча манера митця.

Кодьева Е. П. Изобразительное в понятийно-категориальной системе культурологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры (культурология). - Национальная музыкальная академия Украины имени П. И. Чайковского, Министерство культуры и туризма Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке проблемы изобразительного. Конкретный аспект исследования - сущность и функция изобразительного в пространстве культуротворчества.

В работе уделено большое внимание источникам, так или иначе касающимся понятий „изображение“, „изобразительность“. Рассмотрены различные теоретические и практические точки зрения и концепции от древних времен до современности. Такая исследовательская позиция призвана обеспечить достоверность выводов диссертации.

Анализ исторических и современных наработок в областях философии, культурологии, эстетики, психологии, искусствоведения, естественных наук, а также изучение художественной практики дало возможность предложить авторскую концепцию изобразительного. Она основывается на разработке теоретической модели „изобразительное - и его функция выразительное“, которая являет собой структуру, саморазвивающуюся на основе внутренней необходимости творческого выбора со стороны художника, его целеполагания относительно морально-художественной целостности произведения.

Предлагаемая модель изобразительного является универсальной в границах культуры, а понятие „изобразительное“ взаимодействует со всеми понятиями и категориями культурологии. Данный вывод сделан на основе использования современной методологии: учета синергетической парадигмы единства мира и интеграции гуманитарных и естественных наук в исследовании проблем; визуальной парадигмы; диалектического анализа совокупности понятий и категорий, которые привлекаются к исследованию понятия „изобразительное“. Среди них - фундаментальные: „пространство“, „время“, „качество“, „количество“, „форма“, „содержание“, „целостность“.

„Изобразительное“ проявляется в различных сферах духовной культуры. Так, изучение обыденного сознания дает яркие образцы изобразительного начала, и прежде всего, - в народном художественном сознании. К ним относятся, например, поговорки, афоризмы, пластические формы, музыкальные построения, которые нередко являются выражениями меткой и завершенной народной самооценки.

Теоретическая рефлексия также самоорганизуется в полном соответствии со структурой „изобразительного“, в основе которой - неразрывная связь и взаимная обусловленность категорий „качество“ и „количество“ - идеи и ее выражения. Любые стили мышления и формы философствования, а также их оценки функционируют в рамках структуры, анализируемой в диссертации, поскольку обусловлены природой человека и его культурно-историческим развитием.

Изобразительное начало ощутимо проявляется в сфере эстетических понятий и категорий. В данном контексте специальное внимание уделяется „безобразному“ и „низменному“ по причине их актуализации в современном обществе. Анализ данных категорий дает возможность особенно четко очертить атрибутивную „изобразительному“ морально-нравстенную составляющую.

Художественная практика с ее богатством методов, стилей, видов, жанров, творческих манер дает широкую возможность анализировать „изобразительное“. Последнее способно выражать свою духовную сущность в самых различных материальных формах.

Предлагается определение понятия „изобразительное“.

К л ю ч е в ы е с л о в а: изобразительное, выразительное, культуротворчество, пространство, время, качество, количество, форма, содержание. творческое, художественное, моральное, целостность, опыт персонификации, творческая манера художника.

Kodyeva H. P. Pictorial in conceptual and categorical system of culturology. - Manuscript.

Thesis for receiving a scientific grade doctor of culturology by speciality 26.00.01 -theory and history of culture (culturology). - Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, Ministry of Culture and Tourism. - Kyiv, 2009.

The thesis is bound up with pictorial problem. The concrete aspect of research is pictorial essence and function in culture creating. A lot of historical and contemporary sources in philosophy, culture, aesthetics, psychology, art criticism and works of artists have been analysed. That gave the author an opportunity to offer her own conception of pictorial. It is based on working out a self-developed theoretical model `pictorial and its function expressive' the main principle of which is artist's free choice as to moral, artistic value and inner unity of his work of art.

The model is universal in culture. This point of view is possible to confirm under the following condition: with application of contemporary scientific methodology - synergetic paradigm, visual paradigm, dialectical analysis of such conceptions as: „space“, „time“, „quality“, „quantity“, „form“, „content“, „wholeness“.

The author suggests a new definition of „pictorial“.

K e y w o r d s: pictorial, expressive, culture creating, space, time, quality, quantity, form, content, creative, artistic, morals, wholeness, personification experience, artistic style.

Размещено на Allbest.ru