Світове анімаційне кіно періоду становлення. Творчість Уолта Діснея та Владислава Старевича

Підсумки 100-річчя з дня народження чарівника підводять не тільки мистецтвознавці, а й економісти. Одне з найбільших досягнень Діснея, за їх словами, полягає в тому, що він “ зумів поставити фантазію на промислову основу ” . Сьогодні “ Уолт Дісней ” - друга за розмірами компанія у світовій індустрії розваг та масових комунікацій. Щорічний загальний прибуток від її продукції становить 25 мільярдів доларів. Відоме прислів'я виправдовується “ з точністю до навпаки ” : миша народила гору. Під “ чарівним капелюхом ” знаходяться не тільки мультиплікація, а й виробництво звичайних ігрових художніх кінофільмів, телевізійних шоу, тематичні парки, підприємства з торгівлі ліцензійними товарами, несучими торгові знаки Діснея, найбільш впізнаваний з яких, мабуть, все той же старий добрий Міккі-Маус . Як вважають експерти, за впізнаваності фірмових марок з “ Уолтом Діснеєм ” можуть позмагатися хіба що “ Макдоналдс ” і “ Кока-Кола ”. “ Уолт Дісней побудував не тільки тематичні парки і кіностудію - він допоміг побудувати сучасну американську культуру ” , - написала газета “ Філадельфія інкуайрер” і призвела вражаючу статистику. У 2000 році діснеївські парки відвідали близько 50 мільйонів людей, і 200 мільйонів хоча б раз подивилися дiснеєвский фільм або відеозапис. 212 мільйонів слухають мелодії з мультиків Діснея, і більшість, особливо діти, - із задоволенням. Але є й речі, які, ймовірно, не дуже обрадували би 100-річного Діснея. Незважаючи на всю потужність, компанія, що носить його ім'я, нині переживає не найкращі часи. У четвертому кварталі минулого року її чисті доходи впали на 68 відсотків - до 53 мільйонів доларів. Як вважають експерти, падіння, на жаль, продовжиться і в цьому році.Звичайно, є люди, фанатично віддані Діснею. І навіть за межами США є сім'ї, які щорічно здійснюють паломництво до “ Дісней уорлд ”, а це задоволення тягне не на одну тисячу доларів. Але і відвідуваність знаменитих парків падає. Разовий вхідний квиток у той же “ Дісней уорлд ” коштує 48 доларів, і адміністрація вперто не погоджується хоча б трохи зменшити ціну. Навіть у розпал ювілейних урочистостей, за відгуками, черги до найбільш популярних атракціонів не були дуже багатолюдними. Досить було відстояти хвилин десять, і всі чудеса до ваших послуг. Безсумнівно негативний вплив на бізнес надали жахливі теракти 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні. Охочих відправлятися за розвагами на літаку нині небагато - потенційні клієнти воліють сидіти вдома. Тим більше що, як стало відомо з урядових документів, серед щонайменше п'яти об'єктів в Америці, де найзручніше влаштувати масову бійню, терористи Усами бен Ладена розглядали і флоридский “ місто мрії ” . Крім гіпотетичних терористів “ Уолту Діснею ” сильно докучають і реальні конкуренти. Серед них - кіностудія “ Уорнер бразерс ” , яка ще з часів появи Міккі-Мауса не на життя, а на смерть б'ється з діснеєвцями за шматок мульт-пирога. На хвіст симпатязі-мишеняті з круглими вухами і носом-шишечкою вже яке десятиліття наступають злобний кролик Багз-Банні, кіт Том і зовсім інший до вподоби мишеня Джеррі, безжально б'ючи один одного з мультфільма в мультфільм. Все рішучіше заявляє про себе на ринку мультиплікації і кінокомпанія “ ХХ століття - Фокс ”.Природно, конкуренти беруть на озброєння дещо з відкриттів Уолта Діснея. Але чи можна запозичити його дух? Один з основних секретів його творчості відомий, але насилу піддається копіюванню: мультфільм має бути насамперед добрим. І стрічки, і парки Дісней створював, маючи на увазі одне: це має бути гарний, чиста розвага для всієї родини. Кажуть, що красу природи і щастя добрих внутрішньосімейних відносин він навчився цінувати ще хлопчиськом, в штаті Міссурі, де люди були невигадливi, а природа красива і безтурботна. Консервативне кредо майстра навряд чи можна вважати істиною в останній інстанції. Варто згадати про його консерватизм не тільки творчий, а й політичний, який нібито приводив Діснея до ненависті до “ червоних ” і підштовхував в обійми ФБР, очолюваного Едгаром Гувером. (Збереглося нібито 500 сторінок з його послань до Бюро розслідувань.) Втім, нічого дивного: як показує історія, геній і стукачництво сумісні, часом ще й як! Серед лібералів не було недоліку познущатися над консервативним чарівником. Знаходилися такі і в числі художників. Чого варті порнографічні пародії на дiснеївську класику! Більше того, кажуть, талановиті хулігани примудрялися втиснути непристойності в самі роботи дiснеєвської компанії. Мабуть, самим нешкідливим з цих хуліганств можна вважати розмите слово “ секс ”, що з'являється в клубах пилу, які здіймає хвостом “ лев-король ” Сімба. Якщо ви хочете образити американського політика, то скажіть йому, що він пропонує “ міккі-маускі ідеї ” . А який-небудь “ інженер людських душ ” напевно надується, якщо хтось назве його творчий метод “ дiснеївським ”. Все це - синоніми спрощеного, поверхневого підходу до проблем. Будемо справедливі, є така риска і в сучасній роботі кінокомпанії “ Уолт Дісней ” , причому простежується вона не тільки в анімаційних фільмах. Наприклад, критики рішуче затаврували недавно зняту нею стрічку “ Перл-Харбор ” як “ сопливу мелодраму ”, хоча та й принесла непогані доходи в атмосфері всеамериканського патріотичного підйому (теж наслідок терактів 11 вересня). Діснеєвцям і самим мимоволі доводиться дечому вчитися у конкурентів. Приклад - комп'ютерно-мультиплікаційна новинка сезону “ Корпорація монстрів ” ...Але Діснея справжнього, початкового, такого, яким його сприймає весь світ, а не окремі критики і політики, навряд чи можна скинути з престолу, що дістався йому раз і назавжди. Хто пам'ятає зараз безмозких “ черепашок-ніндзя” , які якихось десять років тому заполонили телеекрани Америки, а потім і всього світу, в тому числі і Росії? Хто згадає через кілька років “ японське диво ” - “ Покемона ”, в якому навіть під мікроскопом важко розгледіти хоч крихту душі? А Білосніжка, якої вже сильно за шістдесят, ще довго не збирається відпускати нас із свого ніжного полону. Полону простоти і добра.

2.13 Книга рекордів Уолта Діснея

Дісней вважається чемпіоном за кількістю отриманих вищих нагород Американської Кіноакадемії - 26 “ Оскарів ”. Приголомшує уяву і число випавших на його долю номінацій на цю премію - 59. Теж абсолютний рекорд.

Раз вже пішла мова про рекорди-КНИГА РЕКОРДІВ ДІСНЕЯ:

· Найзнаменитіший підпис, що стала фірмовим логотипом;

· Організатор і власник найбільшої студії мультфільмів;

· Творець самого популярного мультперсонажу Міккі Мауса;

· Організатор першої школи художників-аніматорів (1932);

· Володар унікальної колекції з 26 Оскарів і 6 спец.наград: вища громадянська нагорода Америки “ Медаль Свободи ”, медаль Ліги Націй та ін.

Уолт Дісней - продюсер 633 фільмів (з них 17 повнометражних мультфільмів).

· Перший звуковий мультфільм “ Пароходик Віллі ” (1928);

· Перший кольоровий мультфільм “ Квіти і дерева ” (1932);

· Самий довгограючий кіношлягера “ Нам не страшний сірий Вовк ” (мультфільм “ Троє поросят ”, 1933);

· Перший повнометражний мультфільм “ Білосніжка і сім гномів ” (1937) (касовий чемпіон Америки до 1939 р., перший і єдиний мультфільм, який отримав Гран-прі кінофестивалю у Венеції);

· Перший фільм зі стереозвуком “ Фантазія ” (1940);

· Перший широкоекранний мультфільм “ Леді і Бродяга ” (1955);

· Перший повнометражний мультфільм з живими акторами “ Мері Поппінс ” (1965);

· Найприбутковіший мультфільм в історії кіно з урахуванням інфляції “ Книга джунглів ” (1967);

· Перший тематичний парк з унікальними атракціонами “ Діснейленд ” (1955);

· Найбільший і самий дорогий парк світу “ Світ Діснея ” (1971);

· “ Русалонька ” (1989) стала останнім повнометражним мультфільмом студії Діснея, зробленим без застосування комп'ютерів. При промальовуванню фільму було використано близько тисячі колірних відтінків;

· “ Історія іграшок ” (1995) стала першим в історії повнометражним мультфільмом, повністю створеним на комп'ютері;

· У комп'ютерному мультику “ Корпорація монстрів ” (2001) технологія дійшла до таких висот, що шкура зелено-лілового монстра складається з мільйона шерстінок;

2.14 Шість секретів Уолта Діснея

Є ж такі імена - вимовляєш і занурюєшся в стан чистої радості! З Діснеєм пов'язано тільки світле, чудове, веселе. І ні краплі смутку і гіркоти.А все тому, що знав великий аніматор, що творення надає всьому сенс, і вміло організував творчий процес. Як? Ось його ноу-хау.

1. Мрійник проти Критика. У кожній творчій людині сидить внутрішній Фантазер, Реаліст і Критик, треба зробити так, щоб вони не заважали, а допомагали один одному. Дісней придумав “ стратегію трьох кімнат ”. В одній - тільки мріяли. Стіни її були обвішані картинами, малюнками, цитатами, хвилюючими уяву, панували безлад і буйство фарб. Ніякої критики не допускалося - тільки мрії без кордонів, тільки ідеї. Кімната Реаліста - робочі столи, оснащені найдосконалішою технікою. Тут втілювалося задумане. Коли ж Діснею треба було кинути “ повторний погляд ”, що оцінює скоєне, мультиплікатор йшов у тісну комірчину Критика.

2. Експериментатор проти Експерта. “ З'ясуйте думку фахівців-знавців і чиніть навпаки ”, - казав Дісней. Жоден з його задумів ніколи не зустрічав у професіоналів похвали. Всі ідеї здавалися навіженством. Ввести поряд з живими акторами мальованих героїв? Бред! А півторагодинний мультфільм?! Хто його витримає, коли можна споглядати на екрані натуральні принади Джоан Кроуфорд?! Але Дісней робив по-своєму. Його перший повнометражний мультик “ Білосніжка і сім гномів ” став найкасовішим фільмом всіх часів. Потім Дісней зняв без малого дві дюжини “ повнометражок ”.

3. Авантюрист проти Обережного. Чим вище ризик, тим швидше йдеш до мети, тим більше переваг перед іншими. Перші 30 років студія братів Дісней щорічно розорялися, бо Уолт постійно ставив на карту все, що мав. Заради Діснейленду заклав і будинок, і гроші. Він переніс 8 нервових зривів і 19 життєвих криз. Після кожної “ хвороби РУ ” - розчарування і зневіри - він повертався до справи з ще більш вражаючими задумами. Без депресії не було б ейфорії!

4. Добрий проти Злого. Ласкавий зрештою бере гору - такий закон цього світу. Вигідніше робити ставку на добро. Тема всіх творів Діснея - боротьба зі злом. Дісней любив щасливі фінали і поселив всіх своїх персонажів у просторі власного цнотливого світогляду. Так він “ заробив ” собі імідж морально чистої людини. Адже був злісним курцем і майже алкоголіком. Про його роман з актрисою Долорес дель Ріо було відомо в Голлівуді всім. Проте жоден репортер не посмів зіпсувати його репутацію. Чому? Дісней створив для нас світ щастя, притулок від бід реальності, і було б невдячністю його зачепити. “ Материнство, яблучний пиріг і Дисней ” - ось свята американська “ трійця ”. Святині оскверняти не можна.

5. Дитина проти Дорослого. У кого дитинство не закінчується, у того й творчість триває вічно. Навіть у 55 років Дісней годинами грав у міні-залізницю. Це був прообраз його імперії розваг, мультик в реальності. І поза часом . З фільмів він видалив всі посилання на вік і дату. Зате їх випускали заново кожні 10 років, не боячись, що застаріли, давали повторні прокати для нового покоління дітей. І твори, що провалилися з першого разу, потім приносили нечувані бариші.

6. Прохач проти Гордівника. Ніколи не соромтеся просити, і ви здивуєтеся тієї допомоги, яку отримаєте. А кожна задоволена прозьба зміцнює вплив на людей. Дісней просив грошей багато разів і завжди знаходив кредиторів. Коли аніматор задумав парк розваг для всієї родини, соратники відмовили йому в підтримці. І Дісней звернувся до “ головного ворога ”, яким тоді було для кіношників телебачення. Віддаючи “ теледолг ”, Уолт вийшов в ефір з щотижневої програмою і показом шедеврів своєї фільмотеки. Це зробило революцію на ТБ, перетворивши його із засобу масової інформації в сімейну розвагу. Так у 53 роки Дісней став мільйонером. А перший Діснейленд зробив мільярдерами його нащадків. Хоча творчість - не багатство - було для Діснея понад усе.

3. Творчість Владислава Старевича

Ця людина обігнала усіх аніматорів світу на кілька десятиліть Walt Disney

(08.08.1882 - 26.02.1965 рр.)

Владисламв Олексамндрович Старемвич - російський і французький режисер з єврейським корінням, творець перших у світі сюжетних фільмів, знятих в техніці лялькової анімації.

Лялькові фільми Старевича були казками і сатирою одночасно. Найбільшою популярністю у глядачів користувався цикл про “ війнах комах ”, рогачів і вусанів, а також перші дитячі мультфільми про життя мешканців лісу. Саме Старевич першим у світі здійснив суміщення мультиплікації з ігровим кіно, поставивши в 1913 році “ Ніч перед Різдвом ” зі знаменитим Іваном Мозжухіним у головній ролі.

3.1 Ранні роки

Владислав Олександрович Старевич народився в єврейській сім'ї ( вихідці з Польщі ) . Рано втратив матір, з 1901 року виховувався у її батьків в Ковно. З дитинства відрізнявся незалежністю, за що був навіть виключений з гімназії.

У віці 7 років (в 1889 році) Владислав був відданий на виховання тітці. Його батьки були революціонерами, які боролися за незалежність польського народу від Росії. Владислав був відмінником, але активно брав участь у художній самодіяльності. Любив грати комічні ролі.

З 5-го або 6-го класу у нього було два серйозні захоплення: фотографія і ентомологія. Старевич збирав комах і засушував їх для колекції. Крім того, він сам робив макети комах - настільки точно, що їх не можна було відрізнити від справжніх комах.

Після закінчення 10-го класу Владислав йде працювати доглядачем в місцевий краєзнавчий музей. При вступі на роботу він дарує представникам музею два альбоми з власними фотографіями міста Ковно. Директор музею, оцінивши таланти молодої людини, пропонує йому зняти за допомогою наявної у музею кінокамери кілька фільмів. Перший фільм, який Старевич продемонстрував працівникам музею, називався “ Над Німаном ”. Всі були вражені технічним рівнем виконаної роботи. За цим фільмом послідували декілька спроб зробити освітні фільми на тему ентомології. Крім того, Старевич займається виданням неподцензурного аматорського сатиричного журналу “ Оса ”, публікує карикатури в місцевій газеті “ Ковенське дзеркало” і кілька років поспіль бере призи на місцевих новорічних святах за кращі карнавальні костюми.

25 листопада 1906 Старевич одружується на Ганні Ціммерманн. У 1907 році у них народжується дочка Ірина, в 1913 році - друга дочка Жанна.

3.2 Робота в Росії

У 1909 році Старевіч знімає два фільми про життя комах - “ Життя бабок ” (230 метрів плівки) і “ Жуки-скарабеї ” (150 метрів). Подивившись ці фільми, директор музею пропонує Старевичу з'їздити до Москви, щоб спробувати знайти краще застосування його талантам. У Москві Старевіч знайомиться з кінопромисловцем Олександром Ханжонковим і розповідає йому, що хоче займатися зйомкою видових фільмів. Ханжонков дарує йому стару кінокамеру і кілька рулонів плівки з єдиною умовою, що Старевич буде передавати йому права на всі зроблені ним фільми. Ханжонков знімає для Старевича квартиру і просить приносити весь відзнятий матеріал особисто до нього, давши строк 5 місяців на зйомку першого фільму. Через 10 тижнів Старевіч приносить йому вже три відзнятих фільми. Після цього Старевичу виділяють окреме приміщення для роботи, надають більш серйозну апаратуру і повну творчу свободу.У 1910 році Старевич вирішив зняти документальний фільм про жуків-оленях, зокрема - битву двох самців-рогачів за самку. Однак з'ясувалося, що при необхідному для зйомки освітленні самці стають пасивні. Тоді Старевич придумав зробити з панцирів рогачів муляжі і зняти потрібну йому сцену покадрово. Знятий ним таким чином фільм “ Lucanus Cervus ” був першим у світі ляльковим анімаційним фільмом. У тій же техніці Старевич знімає, що вийшов в прокат в 1912 році короткометражний фільм “ Прекрасна Люканіда, або Війна вусанів з рогачами ”, в якому жуки розігрували сцени, пародіюють сюжети з лицарських романів. Фільм користувався шаленим успіхом у російських і зарубіжних глядачів. Покадрова техніка лялькової анімації була тоді зовсім невідома, тому в багатьох відгуках протягало здивування тим, яких неймовірних речей можна домогтися при дресируванні комах.Наприклад, лондонська газета “ Evening News ” писала: “ Як все це зроблено? Ніхто з тих хто бачив картину не міг пояснити. Якщо жуки дресировані, то дресирувальник їх повинен був бути людиною чарівної фантазії і терпіння. Те що дійові особи саме жуки, це ясно видно при уважному розгляді їх зовнішності. Як би там не було, ми стоїмо обличчям до обличчя з вражаючим явищем нашого століття ... ” Незабаром після “ Люканіда ” на екрани виходять подібні по техніці короткометражні анімаційні фільми “ Помста кінематографічного оператора ” (1912), “ Бабка й мураха ” (1913), “ Різдво в мешканців лісу ” (1913), “ Веселі сценки з життя тварин ” ( 1913), які увійшли до золотого фонду світового кінематографа.Паралельно з анімацією Старевич починає роботу і над постановкою ігрових фільмів. Він дебютує отримавши найширше міжнародне визнання (Золота медаль на конкурсі фільмів під час Всесвітньої виставки в Мілані) за екранізацію повісті Гоголя “ Страшна помста ” (1912, фільм не зберігся) і продовжує тему надзвичайно вдалою екранізацією “ Ночі перед Різдвом ” (1913) з Іваном Мозжухіним - у цьому фільмі вперше було застосовано поєднання в кадрі акторської гри і намальованого “ спецефекта ”. В роботах Старевича також знаходився фантастичний фільм “ Подорож на Місяць ”, проте його зйомки були зупинені (збереглася частина відзнятого матеріалу). У цей період Старевич також працює як оператор на фільмах інших постановників - наприклад, саме їм знята комедія Петра Чардиніна “ Будиночок у Коломні ” (1913).Під час світової війни Старевич поставив кілька фільмів на замовленням Скобелевского комітету. Найвідомішим серед них стала анімаційно-ігрова притча “ Лілія Бельгії” . До цієї ж групи фільмів відносяться ігрові постановки “ Руслан і Людмила ”, “ Тамань ” (не збереглися), “ Сашко-наїзник ”, “ До народної влади ” і “ Пан Твардовський ”.Після Лютневої революції Ханжонков разом з усім художнім і технічним персоналом своєї студії навесні 1917 року їде до Ялти. Старевич відправляється разом з ним і в 1918 році ставить в Криму фільми “ Каліостро ”, “ Сорочинський ярмарок ”, “ Вій ”, “ Майська ніч ” та інші (в переважній більшості втрачені). Тоді ж він знімає свій останній ігровий фільм “ Зірка моря ”, екранізацію роману У. Локка “ Стелла Маріс ”, який сам Старевич вважав своєю найкращою роботою в кіно. Це була єдина картина, яку Ханжонков взяв із собою, їдучи з Росії.

3.3 Робота за кордоном

У 1919 році Старевич з родиною емігрує до Італії, а потім до Франції. У Франції, до нього звертається представник фірми “ Меркурій ” і пропонує роботу з платнею не менше, аніж він отримував в Росії. Приїхавши до Франції, Старевич приймає пропозицію і починає знімати в Парижі анімаційні фільми. Випадок Старевича - єдиний випадок в російській “кіноеміграціі ”, коли емігрантові практично відразу пропонують постійну серйозну роботу.За підтримки місцевих кінопромисловців Старевич починає один за іншим продюсувати і знімати анімаційні фільми. Однією з перших його робіт “ за кордоном ” була екранізація байки Лафонтена “ Як жаби випросили собі короля ” (Les grenouilles qui demandent un roi, 1923), удостоєна однієї з вищих кінематографічних нагород епохи - золотої медалі Розенфельда. Надалі Старевич випускає такі чудові короткометражки, як “ Пісня солов'я ” (La voix du rossignol, 1923), “ Любов у білому і чорному ” (Amour noir et blanc, 1923), “ Щур сільський і щур міський ” (Le rat de ville et le rat des champs, 1927), “ Маленький парад ” (La petite parade, 1928). Характерною рисою фільмів Старевича і його особливою гордістю стає багата реалістична міміка створених ним лялькових персонажів. Пластика і достовірність його анімації дозволяла йому також поєднувати в просторі фільму живих і лялькових персонажів. Головним досягненням Старевича став перший у світовому кіно - повнометражний ляльковий анімаційний фільм “ Рейнеке-Лис ” (Le roman de Renard, 1930). Фільм почав зніматися в 1926 році як німий і був повністю знятий до 1930 року, коли випускати його в прокат в колишньому вигляді (без звуку) вже стало практично неможливо. Фільм був озвучений через вісім років на німецькій мові на замовлення Німеччини, уряд якої було зацікавлений у появі своєрідної екранізації “ народної поеми ” Гете. У 1941 році фільм був також випущений на екрани французькою мовою. “ Рейнеке-Лис ” приніс Старевичу вісім міжнародних премій, у тому числі другу медаль Розенфельда. (Те, що фільм доробляли фактично на гроші гітлерівського уряду, надалі значно вплинуло на його прокатну долю - в більшості країн він до цих пір не випущений навіть на відеоносіях.) Протягом 1930-1950-х років Старевич продовжує ставити анімаційні фільми. Найвідомішою і часто згадуваною роботою пізнього періоду його творчості можна вважати фільм “ Щеня-талісман ” (Fйtiche mascotte, 1934). Можна сказати, що війна ніяк не торкнулася Старевича. Після 1945 року він хотів повернутися до Парижа, але потім вирішив, що Париж для нього місто занадто суєтне і перебрався в містечко Фонтен-Де-Буа. Вся сім'я допомагала в його роботі на новому місці, але Старевич в основному обходився своїми силами, вважаючи, що підготовка помічника або наступника при специфіці його роботи практично неможлива.Його популярність в 1950-х пішла на спад, пропозиції на постановку фільмів приходити перестали і знаменитий режисер заробляв постановкою рекламних роликів, а в самі важкі часи, коли старша дочка почала втрачати зір, продавав зроблені ним ляльки.

3.4 Цікаві факти

· У титрах фільмів і в зарубіжних джерелах ім'я Владислава Старевича вказано по-різному: Wladyslaw Starewicz (відтворення родового польського написання прізвища), Ladislas Starewitch або Ladislaw Starewitsch.

· Старевич часто знімав у своїх фільмах дочок Ірину і Жанну - останню під псевдонімом «Ніна Стар».

3.5 Бесіда з Леоною Беатріс Старевич і Франсуа Мартен про В.Старевича і його ляльок

Кориспондент, Леона Старевич, Франсуа Мартен.

Особисте питання до вас, Леона, як до онуки великої людини. Які ваші спогади про дитинство у зв'язку з вашим дідом Владиславом Старевичем?

· Я його не сприймала як дідуся, практично він був мені замість батька. Ми жили разом у світі фантазій: я - в дитячому світі, він - у світі режисера, працював він досить регулярно до самої смерті. У нас з ним були свої загальні звички. Восени він спеціально готував крихти, насипав їх на підвіконня, і птахи зліталися до нього на руки і клювали ці крихти з долонь. І мені це здавалося цілком природним. Дійсно, адже це так просто, по-домашньому, але, погодьтеся, це ж і свого роду мізансцена теж. Ми сиділи з ним разом, а потім я йшла до себе вчити уроки, він продовжував працювати. І в останньому своєму фільмі, в "собачій буді" він навіть зняв мене.

Загалом, це була сімейна справа ?

· Так, хоча у нас була незвичайна сім'я. Я ніколи не відчувала себе частиною сім'ї у звичному сенсі цього слова. Я тоді ще не бачила фільмів діда вони були на нітроплівці, але я завжди відчувала, що в нашому будинку було щось особливе.

· Правда, зі мною дід вчинив не надто добре. Я тільки в сорок з гаком років дізналася, чисто випадково, що він говорив по-французьки, що він навіть читав лекції в Сорбонні. Я здивувалася: “Як так, невже він говорив по-французьки?”. Мені сказали: “Так, звичайно, він говорив по-французьки, навіть майже без акценту”.

· З усього світу до нас приїжджали люди, щоб просто поговорити з дідом. Причому чомусь лише чоловіки. І було в цьому щось виняткове. Досить регулярно до діда приходив лікар, урочисто говорив: “Я прийшов до вас”, і залишався як у гостях. Він був нашим єдиним постійним гостем. Пам'ятаю, про нього говорили, що він дуже розумний, приїхав з Північної Африки і вже вшосте одружений.

· Величезне значення в нашому житті мав сад, дід водив мене по саду, ми подовгу гуляли разом. Він був дуже мовчазною людиною, або не розмовляв взагалі , або говорив по-російськи. Він ходив по саду з такою великою лупою, розглядав через неї щось у траві. А ще ми з ним вирощували помідори ... Ось такі дитячі спогади.

· Інтерес мого діда до тварин та їх життя, судячи з його щоденника, почався ще в ранньому дитинстві. Він провів його у великому будинку своїх дядька й тітки. Будинок був повний птахів і гостей. Дід жив, як у казці. І частіше втікав з уроку, ніж був у класі. Його виключили з гімназії, коли з'ясувалося, що замість того, щоб бути присутнім на церковній службі, він щоразу ставав в останній ряд і втікав. Одного разу він повернувся до церкви занадто пізно, коли все вже закінчилося, це помітили, його батьків викликали до директора, а його прогнали. Ця історія описується в його щоденнику.

· Він мріяв дізнатися якомога більше. Крім природи його притягувала техніка. Якось він попросив, щоб йому подарували фотоапарат, але йому відповіли, що апарати ці ще не зроблені як слід. Він дуже засмутився. Писав: “Але коли вони будуть зроблені як слід!? Я напевно ніколи цього не дочекаюся”.

Як ви гадаєте, а його інтерес до кіно спочатку був теж технічним?

· Цей інтерес, як мені здається, можна назвати педагогічним. Йому хотілося вивчитися багато чому і передати ці знання іншим. Судячи з його щоденника, він почувався добре, тільки займаючись своєю справою, коли він знав, що він робить і міг навчити цьому інших. Коли він почав займатися мультиплікацією з комахами, він став розбиратися, як функціонує життя, і ці знання теж передавав іншим.

· Коли він робив своїх ляльок, конструюючи їх частково з самих комах, це здавалося йому цілком природним. Вчора ми бачили в Держфільмофонді його фільм “Прекрасна Люканіда”, знятий за допомогою маріонеток, які зараз зберігаються у мене вдома. У цих маріонеток використані реальні фрагменти комах. Вийшли такі напівкомахи - напів маріонетки. Це жахливо, але це так.

· І я росла в цьому світі свого діда, де не можна було прогнати павука, тому що, якщо раптом павук вирішив посидіти тут, то це його право. А якщо він втече, то втече по своїй волі. Комахи були частиною нашого повсякденного життя.

Яке ваше враження про Москву, чи пов'язане воно якось з історією вашого діда?

· Так, це дивно. Все те, що ми читали в архівах, те що, я пережила ... тут все це конкретизується. Ось вчора ми були в Будинку Ханжонкова, і я побачила місце, де Старевич кидав монетки покриті клеєм. Це був його улюблений жарт: хтось цю монетку тихенько підбере, і тут дід простягає йому руку, вітаючись. А людина, яка взяла монетку, змушений ховати руку з приклеїною копійкою за спиною, соромитися, жахливо себе почувати.

· Все це відбувалося в Будинку Ханжонкова. Мало відбуватися там, судячи з його спогадів. Потім Ханжонков створив сценарний відділ і відділ науково-популярного кіно. Ханжонков був весь спрямований в майбутнє. Він говорив людям: “Якщо ви будете працювати зі мною, то ви не будете просто чиновниками”. І це зближувало його зі Старевичем.

· У Будинку Ханжонкова дід часто влаштовував такі розіграші ... на межі. Він завжди жив на межі, завжди був дуже коректним, але з чимось таким злегка знущальним і солоним. Наприклад, він заходив в дамський туалет, переодягнувшись жінкою, в червоних панчохах на красивих ногах, пудрився і спостерігав за поведінкою жінок. Він не був трансвеститом, але він відчував себе добре в цьому костюмі, до того ж у нього був талант модельєра. Він сам малював сукні і дуже ретельно готував свій костюм до подорожі в дамський туалет. Все, що він там бачив, він потім використав у фільмах: наприклад, те, як прекрасна Люканіда лежить на кушетці, як вона себе веде, і як вона розкривається ... Але його погляд завжди був люблячим. Або ось у фільмі “Пацюк міський, щур польовий”: коли пацюк прибуває до Парижа і бачить прекрасних дам, у нього хвіст відразу здіймається, і все всім стає зрозуміло. Тобто, звичайно, хвіст у щура щурячий, але в уяві з'являється зовсім інший предмет.

Чи є глибока різниця між російським періодом і французьким періодом у творчості Старевича?

· Коли порівнюєш французькі фільми з російськими, знаходиш і постійні образи та свідоцтва відбувається в творчості Старевича еволюції. Наприклад, декорації залишаються ті ж самі. Але знімає він у них краще. Приклад, це сцена нападу на фортецю в “Прекрасної Люканіди” і те ж саме - в “Романі про Лиса”. Творчість мого діда - це постійний, наполегливий пошук в одному і тому ж напрямку. Хоча, звичайно, впадають в очі відмінності - так як в Росії він робив більше ігрових фільмів, а у Франції більше мультиплікації. Багато короткометражні фільми доповнювалися ігровими сценами з дітьми, у нього знімалися його власні дочки. У мене є фотографії дідуся і моєї мами, де вони готують декорацію до фільму “Очі дракона”. Говорили, що в цьому фільмі знімалася мама, але я так і не знайшла ці кадри.

Те, що Старевич поєднав у своєму фільмі ляльок і людей - це було унікальне рішення для того часу ...

· Все просто. Він працював в мультиплікації. Але для того, щоб заробити більше грошей, він змушений був знімати фільми з акторами. А ти як думаєш, Мартен?

· Взагалі-то всі великі режисери того часу знімали ігрові фільми. Старевич захоплювався Гоголем і хотів екранізувати його книги. Він мріяв використовувати кінематограф, як новий засіб передачі змісту класичних творів. Коли він писав сценарій, він відразу уявляв, які трюкові зйомки тут знадобляться, в його фільмах постійно присутня подвійна експозиція і мультиплікація.

· Але ось вчора ми бачили фільм з Мозжухіним в ролі диявола в “Ночі перед Різдвом”. Старевич по суті перетворив там Мозжухіна в комаху (я маю на увазі костюм актора, його грим), і я впевнений, що він це зробив навмисне. Він взагалі перетворював акторів у своєрідні маріонетки. Він сам встановлював мізансцени, сам все вирішував.

· У нього напевно були погані відносини з акторами, він користувався ними як своїми комахами-ляльками, нехай при цьому і домагався успіху.

· Старевич був людиною впевненою у собі. Він досить різко говорив з людьми. У нього була мета, і він хотів її домогтися. Коли він вже остаточно оселився у Франції, в 30-му році йому запропонували створити власну студію як Діснея в Голлівуді. Враховуючи розвиток мультиплікації, кіноіндустрії, він відразу сказав: “Спасибі, ви дуже милі, але я не хочу керувати 200 людьми”. Якщо я не помиляюся, за цим стояла ідея: “Я не хочу втратити свою душу.”

· На жаль, Старевича дуже швидко забули. Адже він користувався величезним успіхом у Росії до війни. Великим успіхом у Франції в 20-і роки. І до “Романа про Лиса” - а це була робота виняткова за якістю і зроблена ним поодинці - Старевич підписав кілька контрактів, які не відбулися. Все тому, що він не збирався нічого міняти в методиці своєї роботи, а вона докорінно відрізнялася від прийнятої в кіноіндустрії.

· У 30-ті роки йому вже важко працювати. Неможливо працювати самостійно. Але він вперто продовжує робити фільми. На жаль в 50-і роки вони стають вже досить ординарними. До цього моменту Старевич різко обмежує свою аудиторію, робить фільми для дітей. Його картини зникають з екранів, і про нього перестають писати. І ті, хто сьогодні у Франції пам'ятає його фільми, пам'ятають на жаль саме фільми 50-х. Традиційні мультфільми. А вже в 10-20-х роках мультиплікація Старевича була революційною!

· Єдине місце, де пам'ять про нього збереглася, це Росія. Дивно, він звідси поїхав, але тут його пам'ятають, в той час як у Франції Старевича тільки належить відкрити заново.

Як ви вважаєте, існує зв'язок між фільмами Старевича і сучасним авангардом?

· Якщо взяти, наприклад, фільм “Мікрокосмос”, який вийшов на екрани років п'ять тому, у ньому була реалізована мрія Старевича зафільмувати реальних комах. Але говорити про школу Старевича - це просто теоретизувати ... Просто є люди, які дивилися його фільми і люблять їх.

· Однак я вважаю, що сам Старевич дійсно був авангардистом, бо він одразу відчув, що кіно - це нова мова. Може тому він і був завжди таким самотнім, і як художник, і як людина. Вражає його здатність прожити ціле століття і при цьому робити те, що він бажає і тільки це, не дивлячись ні на які історичні події.

· Вражає прагнення Старевича створювати ідеальний світ, благодать, загалом, щось абсолютно протилежне двадцятому століттю ...

3.6 Зізнання та нагороди

· 1912 - Золота медаль на конкурсі фільмів під час Всесвітньої виставки в Мілані (фільм “Страшна помста” (не зберігся)) ;

· 1922 - Золота медаль Розенфельда (мультфільм “Як жаби випросили собі короля”);

· 1941 - Золота медаль Розенфельда і ще 7 міжнародних премій (мультфільм “Рейнеке-лис”).

3.7 Фільмографія

3.7.1 Мультфільми

· “Над Ниманом”, фільм не зберігся;

· 1909 - “Життя бабок”, фільм не зберігся;

· 1909 - “Жуки-скарабеї”, фільм не зберігся;

· 1910 - “Lucanus Cervus”, фільм не зберігся;

· 1910 - “Розвиток пуголовка”;

· 1910 - “Прекрасна Люканіда, або Війна вусанів з рогачами”;

· 1911 - “Різдво у мешканців лісу”;

· 1912 - “Помста кінематографічного оператора”;

· 1912 - “Авіаційний тиждень комах ”;

· 1913 - “Бабка й мураха”;

· 1913 - “Чотири риса”;

· 1913 - “Веселі сценки з життя тварин”;

· 1913 - “Півень і Пегас”;

· 1915 - “Лілія Бельгії”;

· 1920 - “Dans Les Griffes De L'araignee” (In the Claws of the Spider);

· 1921 - “Le Mariage De Babylas” (Babylas's Marriage);

· 1921 - “L'epouvantail” (The Scarecrow);

· 1922 - “Як жаби випросили собі короля” (Les Grenouilles Qui Demandent Un Roi);

· 1923 - “Пісня солов'я” (La Voix Du Rossignol);

· 1923 - “Любов у білому і чорному” (Amour Noir Et Blanc);

· 1924 - “Маленька вулична співачка” (La Petite Chanteuse Des Rues);

· 1925 - “Очі дракона” (Les Yeux Du Dragon);

· 1926 - “Щур сільський і щур міський” (Le Rat Des Villes Et Le Rat Des Champs);

· 1927 - “Мураха і коник” (La Cigale Et La Fourmi);

· 1927 - “Королева метеликів” (La Reine Des Papillons);

· 1928 - “Чарівний годинник” (L'horloge Magique);

· 1928 - “Маленький парад” (La Petite Parade);

· 1929 - 1930 - “Рейнеке-лис” (Le Roman De Renard);

· 1932 - “Лев і муха” (Le Lion Et Le Moucheron);

· 1932 - “Старий лев” (Le Lion Devenu Vieux);

· 1933 - “Щеня-талісман” (Fetiche Mascotte);

· 1934 - “Fetiche Prestidigitateur” (The Ringmaster);

· 1958 - “Північна карусель” (Carrousel Boreal);

· 1965 - “Як собака з кішкою” (Comme Chien Et Chat);

3.7.2 Науково - популярні фільми

· 1911 - “Електричний телеграф” (з Миколою Бакліном);

· 1913 - “Пияцтво і його наслідки”;

3.7.3 Ігрові фільми

· 1912 - “Страшна помста”, фільм не зберігся;

· 1912 - “Подорож на Місяць”, збереглася частина відзнятого матеріалу;

· 1913 - “Ніч перед Різдвом”;

· 1913 - “Руслан і Людмила”, фільм не зберігся;

· 1914 - “Снігуронька”;

· 1914 - “Пасинок Марса”;

· 1914 - “Kayser-Gogiel-Mogiel”, фільм не зберігся;

· 1914 - “Трійка”, фільм не зберігся;

· 1914 - “Fleurs Fanees”, фільм не зберігся;

· 1915 - “Портрет”;

· 1915 - “Це тобі не належить”, фільм не зберігся;

· 1915 - “Ерос і Психея”, фільм не зберігся;

· 1916 - “Дві зустрічі”, фільм не зберігся;

· 1916 - “Про що шуміло море”, фільм не зберігся;

· 1916 - “Тамань”, фільм не зберігся;

· 1916 - “На Варшавському тракті”, фільм не зберігся;

· 1918 - “Вій”, фільм не зберігся;

· 1917 - “Пан Твардовський”, фільм не зберігся;

· 1917 - “Сашко-наїзник”, фільм не зберігся;

· 1918 - “Каліостро”;

· 1918 - “Майська ніч”, фільм не зберігся;

3.7.4 Невідомо який тип

· 1914 - “Як німецький генерал підписав договір з дияволом”;

· 1915 - “Житель безлюдного острова”.

Висновки

Розвиток мистецтва в не меншій мірі, ніж політичні жести, описує репутацію країни у світі. Мільйони людей, погано розбираються в політиці, формують уявлення про чужі держави конкретно завдяки культурі. Америка і Франція, Англія і Німеччина мають стиль могутніх держав не тільки завдяки їх ролі у світовому політичному процесі, але і завдяки книгам і фільмам, оперним та театральним постановкам, які здійснюються в цих країнах. І, природно, завдяки мультфільмам, оскільки в комп'ютерній графіці та анімації збираються всі мистецтва: живопис, музика, література, театр (мистецтво одухотворення часто порівнюють з акторською грою), танець (а відмінна пластика руху в кадрі часто нагадує про балет). У підсумку розвиток державної мультиплікації - мистецтва складного, синтетичного та високотехнологічного, як ніщо інше є показником культурного рівня тієї або іншої країни, свідченням щедрості уряду по відношенню до свого народу і до його культурних традицій. Розвиток комп'ютерної графіки та анімації - це не тільки знак забезпеченого минулого країни, а й “розгін” для гарного майбутнього. У сьогоднішні дні статус мультиплікації змінюється, і багато говориться про те, що перебувала тривалий час як би на полях кінематографа зараз комп'ютерна графіка і анімація починає претендувати на центральне в ньому місце.

Зчиайно, не можна забувати таких великих людей як: Уолт Дісней та Владислав Старевич, адже , на мою думку вони є тими самими засновниками анімації . Світ і досі із захопленням спостерігає за розширенням компанії Walt Disney Pictures, а люди похилого віку з радістю б переглянули фільми Старевича ( жаль що дуже мала кількість зберіглась ) .

Список використаної літератури

1. А. Є. Жукова. Українське радянське кіномистецтво. 1930-1941. -- К., 1959

2. Шупик О. Б. Становлення українського радянського кінознавства. -- К., 1977

3. Э. М. Арнольди. Жизнь и сказки Уолта Диснея. -- Л.: Искусство, 1968. -- 212 с.

4. А.С.Морозенко. Історія життя Уолта Діснея - видавництво “ Просвіта ” 2008 p.

5. Биография Уолта Диснея ( Інтернет посилання )

6. Биография Владислава Старевича на People.ru

7. Французский сайт, посвященный Владиславу Старевичу ( підтримується його внучкою)

8. Даровский В. П. «История российского кинематографа. Курс Лекций.

Размещено на Allbest.ru

...