Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

з дисципліни “Основи культурології”

для студентів усіх форм навчання та спеціальностей

2011 р.

Тема: Вступ. Поняття „культура”, „культурологія”

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- правильно визначати місце культурології в системы сучасних наук та поняття «культура»;

- визначати предмет, категорії культурології та мету культури;

- розкривати взаємозвязок культурології з іншими науками та суть основних функцій культури;

- характеризувати основні методи та функції культури.

Теоретичний мінімум: - культура (духовність, світогляд, навчання, виховання, гуманізм, наука, знання, ідеал);

- людина (діяльність, особистість, індивідуальність, творчість, свідомість, пізнання, суб'єкт, об'єкт);

- суспільство (розвиток, прогрес, соціалізація, практика, праця, потреба, норма, традиція).

Основна частина.

Культурологія - це цілісна система знань, яка розкриває сутність, структуру й функції культури як складного суспільного феномена. Це інтегративна наука, яка поєднує гуманітарні, природничі та соціологічні аспекти вивчення культури. Навчальний курс інтегрує знання зі сфери таких дисциплін, як філософія, етика, естетика, історія, антропологія, етнографія, археологія, літературознавство, мовознавство, релігієзнавство, мстецтвознавство, музикознавство, які спрямовані на вивчення процесів діяльності людини.

Курс „культурологія” дає студентам знання про розвиток і походження людської культури, її місце та роль у житті людини та суспільства.

Тематика навчального курсу охоплює найважливіші періоди розвитку української та зарубіжної культури, починаючи з історичних витоків та закінчуючи сучасними проблемами духовного відродження. Зміст навчального предмету дає конкретне уявлення про виникнення людської культури, закономірності її розвитку і форми існування, функції та роль у житті суспільства і особистості. Навчальний курс віддзеркалює основні історичні етапи розвитку європейської культури, процес створення матеріальних і духовних цінностей, життя і творчість видатних діячів культури. Головна увага приділяється найважливішим чинникам духовної культури - світогляду, освіті та вихованню, літеатурі та мистецтву. Саме ці компоненти певної духовної парадигми мають велике практичне значення для формування і розвитку як культури окремої особистості, так і культури усього суспільства.

Як наукова дисципліна „Культурологія” своїми витоками сягає античності, але сам термін „культурологія” ввів в науковий обіг американський антрополог Леслі Уайт (1900 - 1975), який розробив теорію культури.

Вживання терміну „культура” багатозначне, багатопланове та об'ємне. Між іншим, в якому б аспекті ми не вживали його, воно завжди вказує на шось спільне, започатковане в ньому.Слово „культура” - латинського походження. Буквально це означає: „оброблення”, „вирощування”. У Давньому Римі спочатку це слово вживалось стосовно праці на землі, тобто носило сільськогосподарський характер. Незабаром воно стало поширюватись на інші види людської діяльності, підкреслюючи досконалість, корисність, красу усього того, що зроблено людиною завдяки його розуму, рукам, майстерності. Таким чином, поняття культури історично пов'язане з творчо-перетворюючою працею, що має життєве значення (цінність) для людини і суспільства.

Культуру неможливо зрозуміти як саму по собі, як деяку абстракцію, яка існує незалежно від розвитку суспільства. Культура і людина - ці поняття взаємопов'язані. Культура завжди показує якого матеріального розвитку досягло дане суспільство. Кожен індивід стає особистістю тільки у суспільстві. Тому розвиток кожної людини, її діяльність та результати цієї діяльності залежать від того, якою мірою вона засвоює та творчо розвиває культурні здобутки людства.

Культурними не народжуються. Культурними стають. Отже, велике - дійсно живе значення мають виховні та пізнавальні аспекти людської культури.

Тільки глибокі знання, широка ерудиція, високі духовні якості особистості є запорукою її успішної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

античний культура відродження просвітництво

Продукти та результати людської діяльності називають артефактами (речі, думки, будови).

Культуру поділяють на матеріальну і духовну, проте межі між ними часто умовні, рухливі.

Матеріальна культура - це сукупність засобів виробництва і матеріальних благ (їжа, житло, матеріальні цінності, механізми та ін.).

Духовна культура пов'язана зі словом „дух” - філософським поняттям, що означає нематеріальне начало, на відміну від матеріального начала світоіснування і його уявлення. Духовна культура містить в собі усі сфери духовного виробництва (наука, мистецтво, моральні норми, виховання, освіта).

Головні функції культури

1. Суспільно-перетворююча функція культури полягає у тому, що вона служить меті перетворення природи, суспільства та людини (меліорація, селекція, засвоєння нових земель).

2. Захисна функція (медицина, екологія, правоохоронні органи).

3. Комунікативна функція - передавання історичного досвіду поколінь за допомогою символічної та знакової систем ,які зберігають досвід у словах, поняттях, наукових формулах, обрядах (ієрогліфи, абетка Морзе).

4. Пізнавальна функція. Через культуру людина пізнає світ і саму себе (геологія, географія; історія, психологія, анатомія).

5. Нормативна функція - норми поведінки у суспільстві, закони, звичаї, традиції.

6. Ціннісна функція полягає у тому, що культура виступає засобом цілісної орієнтації людини. Орієнтуючи людей на кращі здобутки людського генія, вони допомагають відрізнити справжні культурні цінності від посередніх, а то й позірних.

7. Інтегративна функція. Саме культура об'єднує людей різних націй в одне ціле, світову цивілізацію, і дає змогу їм порозумітися між собою.

Типи культури. Східна і західна культури

Східний тип культури пов'язаний з культурами Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, Вавілону, мусульманських країн. їх загальні риси:

1. Традиціоналізм (традиції розглядаються як вища цінність).

2. Поступовість суспільного розвитку, слабка різноманітність усіх сфер людського життя і діяльності; культ предків, відсутність проблеми «батьків та дітей».

3. Перевага релігійно-міфологічних уявлень.

4. Символ східної культури - «людина у човні без весел» (тобто, життям людини керують вищі сили).

5. Ідеал східної культури - людина, що покинула зовнішній світ заради духовного життя (чернець, пустельник).

6. Колективізм - колектив контролює всі сторони життя людини.

7. Політична організація життя - деспотія, абсолютне переваження держави над суспільством та особистістю.

Головні цінності Західної культури

1. Динамізм, орієнтація на новину.

2. Раціоналізм, практичне відношення до світу і життя.

3. Повага до особистості.

4. Індивідуалізм.

5. Ідеали свободи і рівності.

6. Повага до приватної власності.

7. Демократична форма правління

8 Ідеал західного типу культури - свободна особистість, яка активно пізнає та перетворює світ. Основи західної культури у Давній Греції та Давньому Римі.

Реалізувати себе у житті як особистість, розкрити свої здібності, знайти сенс свого існування людина може тільки у світі культури і за допомогою культури. Культура - це водночас умова і засіб прогресивного розвитку особистості.Прилучаючись до цінностей культури, кожна людина змінюється на краще.

Висококультурна людина - це людина, яка відбулася, це фахівець, який відбувся, це - творча особистість.

Питання для роздуму: + Як ви розумієте такі вислови:

- Ідеалом культурної людини є не що інше, як ідеал людини, яка за будь-яких умов зберігає справжню людяність. (А.Швейцер).- Культура - це міра людського у людині.

- Мало народитися людиною, треба ще родити в собі людину.

- Щастя дорівнює праці (античний афоризм).

- Весь наш большой народ за то, чтоб труд

Введен был в культ, как высшая святыня.

Где нет труда - сады там не цветут,

Где нет любви к труду, там мир - пустыня. (С.Сергеев-Ценский).

- Саме в праці, і тільки в праці, велична людина. (М.Горький).

- Не позволяй душе ленится!

Чтоб воду в ступе не толочь,

Душа обязана трудится

И день и ночь, и день и ночь! (Н.Заболоцкий).

Тема: Культура первісного суспільства.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- розкривати процес виникнення людської культури;

- пояснювати, що в основі первісної культури покладено міфо - обрядовий комплекс;

- характеризувати первісне мистецтво, його характерні риси та особливості;

- давати значення понять «антропогенез» ,«антропоморфізм», «анімізм», «архетип», « генезис», «культурогенез», «міф», «тотемізм», «фетішизм».

Теоретичний мінімум: - природа (мистецтво, міф, обряд, звичай, ритуал, ініціація, містика, релігія, фетишизм, магія, тотемізм, анімізм);

- людина (антропогенез, архантроп, неандерталець, кроманьйонець, духовність, синкретизм, свідомість, шаман, реалізм, символізм, петрогліф, писаниця, піктографія);

- суспільство (соціогенез, рід, плем'я, община, матріархат, патріархат, палеоліт, мезоліт, неоліт, табу, гомогенність).

Основна частина.

Культура первісної доби, це насамперед культура матеріальна. Тому матеріали, які були провідниим у господарському житті, дали назву основним історико-культурним періодам:

1. Кам'яна доба - пізній палеоліт (40 - 10тис. років до н.е.), мезоліт (10 - 6тис. років до н.е.), неоліт (6 - 4 тис. років до н.е.).

2. Енеоліт (або мідна доба) - 4 - 3 тис. років до н.е.

3. Доба бронзи (2 половина 3-го - 1 половина 2-го тис. до н.е.).

4. Доба заліза (2 половина 2-го тис. до н.е. - 1 тис. до н.е.).



Кам'яний вік - це величезний за часом період, у межах якого відбулося виділення людини зі світу тварин, становлення її як розумної соціальної істоти, а також було закладено підвалини наступного розвитку матеріальної та духовної культури людства.

Поява перших знарядь праці, що були вироблені первісною людиною свідомо, цілеспрямовано, за допомогою спеціальної технології, є першим артефактом людської культури.

Колективна праця - об'єктивно необхідна умова існування та розвитку людського роду. Завдяки їй розвинувся мозок людини і з'явилась мова як засіб спілкування та мислення.

Видатні культурні досягнення первісного суспільства пов'язані з кроманьйонською людиною. Від неї веде родовід сучасне людство.

У суспільстві людина подолала свій обмежений індивідуальний досвід, який віддзеркалював безпосередньо лише поодинокі речі та явища.

У трудовому колективі знання та вміння закріплювались і передавались соціально-культурним способом,тобто за допомогою опосередкованого пізнання через спілкування.



Потреба пізнати оточуючий людину світ, накопичити та передати інформацію для подальшої творчо-перетворювальної діяльності - це основа розвитку культури з моменту її появи і до наших днів.

Культурний фактор розвитку первісного суспільства привів до обмеження і контролю над біологічними законами боротьби за існування. З'явились соціально-культурні закони життя людського суспільства.

В добу пізнього палеоліту з'являються важливі елементи матеріальної культури (більш складні знаряддя праці, полювання на великих тварин, будування житла, прикраси та ін.). Асортимент знарядь праці понад 100 найменувань: різці, гарпуни, списи та ін. В Україні відобо близько 800 пам'яток пізнього палеоліту. Найвідомішою є Мезинська стоянка поблизу Новгорода-Сіверського. Складною стає духовна культура. Людина цього часу має головні людські якості: розум, мислення, мовлення. Формуються перші форми релігії.

Культурна діяльність людини пов'язана з її свідомістю. Характер свідомості первісного суспільства вплинув на духовні засади його життєдіяльності.

Свідомість та діяльність первісних людей були злиті в єдине духовно-практичне ставлення до світу. Духовні відносини були породжені матеріальною діяльністю і вплетені в неї. Свідомість первісної людини була синкретичною.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінності первісної культури закріплювалися і передавалися у синкретичній формі суспільної свідомості. У науці вона отримала назву міфологічної свідомості.

На базі міфологічної свідомості у первісному суспільстві виникли такі форми світоглядної культури як фетишизм, магія, тотемізм, анімізм.

А) магія (чаклунство) - віра в здібності людини впливати на людей, духів, природні явища;

Б) тотемізм - віра в існування засновника роду та його покровителя: тварини чи рослини;

В) фетишизм - наділення речей надприродними властивостями (культ амулетів, оберегів, ідолів);

Г) анімізм - віра в існування душі і духів, що впливають на життя людини.

Колективні ритуали та обряди через систему ціннісних символів створювали духовну єдність людей певного роду-племені. Але духовність сприймалася первісною людиною як матеріально діюча ззовні таємна сила. Первісна людина відчувала страх і залежність від цієї містичної сили.

Міфо-обрядовий комплекс первісної культури відтворював систему життєвих цінностей та норм життєдіяльності, здійснював духовний зв'язок поколінь.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виникнення первісного мистецтва - видатне досягнення людини на шляху її культурного розвитку. Поява палеолітичного мистецтва свідчила про те, що людство зробило великий крок вперед у своїй пізнавальній та соціальній активності, олюдненні своїх емоцій та почуттів.

Стародавні художні твори відносяться до періоду верхнього палеоліту, коли на зміну неандертальцю прийшла людина кроманьйонського типу. Кроманьйонська людина створила такі види мистецтва, як печерний живопис, скульптура з кістки, каміння, глини, гравірування на кістці, камінні. Вона використовувала натуральні барвники, виготовляла і змішувала фарби. Первісний художник добре володів лінією, контуром, тоном, кольором.

Яскравими пам'ятками палеолітичного мистецтва є малюнки з печер Альтаміра (Іспанія), Монтеспан, Ласко, Труа Фрер (Франція) тощо.

1. В добу пізнього палеоліту розвивається образотворче мистецтво: малюнок фарбами, скульптура і рельєф, гравірування. Матеріали: каміння, глина, дерево, ріг та кістка. Фарби: крейда, марганець, охра, вугілля. Частіш за все зустрічаються зображення тварин, на який велося полювання: мамонт, олень, бізон, ведмідь, кінь.

2. Доба мезоліту супроводилась відступом льодовика і різким потеплінням. Розвивалося полювання на рухливих тварин, що спричинило появу лука і стріл. Поширились мікроліти (дрібні знаряддя розміром 2,5 см) та макроліти (сокира). З'являється схематичне зображення людини в сюжетній композиції (полювання, збирання дикого меду, ритуальні танці).

3. У добу неоліту відбулися кардинальні зміни у розвитку суспільства: перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства (неолітична революція): землеробство, скотарство. Осілий спосіб життя привів до збільшення населення та зростання його добробуту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація міфів за змістом

Пізній неоліт називають мідним віком, чи енеолітом. Найрозвинутішою землеробською культурою була трипільська культура (4000 - 2350рр. до н.е.), поширена в Україні, Молдові, Східній Румунії. Почала творитися міфологія - оповідь про богів, духів, пращурів, в якій переплеталися елементи науки, релігії, філософії, мистецтва. Міф створював модель світу як закінчену систему знань та уявлень (Світове дерево, яке символізує небо, землю та підземний світ).

Наприкінці 4 тис. до н.е. виникає мегалітична культура (менгіри, дольмени, кромлехи). Мегаліти це культові споруди, складені з великих брил каміння.

Первісне мистецтво не було ще мистецтвом в сучасному розумінні, але воно вже місило у собі акт пізнання - творіння - спілкування.

Зародження мистецтва первісного суспільства було пов'язане з трудовою діяльністю людей. Воно безпосередньо входило до міфо-обрядового комплексу первісної культури. За своїм характером воно було ритуальним. Первісне мистецтво задовольняло конкретні практичні потреби людей того часу.

Поступово первісне мистецтво формувало естетичні почуття людини, стало викликати почуття переживання. Яскравий приклад цього - жанрова стіна із зображенням слонихи, слоненяти та левиці на скалі гарського масиву Тассілін - Аджер (Алжир).

Первісне мистецтво пройшло великий шлях розвитку від палеоліту до неоліту, змінюючи форму, зміст, головні об'єкти зображення, техніку, стиль. Поряд з образним мистецтвом розвивалося також декоративно-прикладне мистецтво.

З розвитком мистецтва малюнка пов'язані витоки піктографії - малюнкового письма, яке стало історично першою формою писемності людства.

Питання для роздуму: Як ви розумієте такі висловлювання:

- ... ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину. (Ф.Енгельс).

- Прогрес полягає у всезростаючому і зростаючому переважанні розуму над тваринними законами боротьби. (Л.М.Толстой).

- Задатки людини можуть бути цивілізовані лише за допомогою мистецтва. Природа тварин розвивається сама по собі, але у нас - за допомогою мистецтва. (І.Кант).

Тема: Культура найдавніших земних цивілізацій. Стародавній Єгипет.

Післявивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- визначати особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій;

- розкрити сутність давньосхідних культур;

- називати етапи формування цивілізацій в Єгипті;

- характеризувати вплив релігії на мистецтво, архітектуру тощо Єгипту;

- описувати значні досягнення єгиптян у науці та літературі.

Теоретичний мінімум: - природа (релігія, міф, культ, політеїзм, монотеїзм, математика , астрономія),

- людина (сфінкс, піраміда, піктографія, ієрогліфи, папірус, храм, архітектура,гробниці,канон);

- суспільство (сакральність, цивілізація, рабство,фараон, реформи, муміфікація, жерці).

Основна частина.

Найдавніші земні цивілізації зародилися в Центральній Азії та Північній Африці. Це так звані річкові цивілізації, які виникли біля великих річок: Нілу, у Єгипті, Тигру і Євфрату (Шумер, Аккад), Хуанхе (Китай), Інд (Індія).

На зміну міфології, близько 7-6 ст. до н.е. утворюються системи світових релігій: в Індії - Буддизм, у Китаї - філософські школи, в Ірані -вчення Заратустри; у Палестині з'являються пророки.

Світоглядна система Єгипту мала глибоку історію. її міфологія почала формуватися у 6-4 тис. до н.е. Кожний ном мав свій культ богів, який був пов'язаний її природним середовищем, найшановнішими були: Ізида - богиня мати, Нут -богиня неба, бог землі - Геб, бог Нілу - Хапі. Потойбічний світ належав Осірісу, він же вершив суд над небіжчиками. Довго залишалися прояви тотемізму. Обожнювалися тварини. Богиня Хатор ототожнювалася з образом небесної корови, бог Себек - крокодила, Гор - сокола, Анубіс - шакала, Тот - павіана.

Вічне життя пов'язувалося із збереженням тіла (бальзамування), що стало не лише своєрідним ритуалом, а й уособленням світобачення та мислення. Необмежена влада фараона переносилась на необмеженість влади верховного божества Ра.

Єгипетська цивілізація поділяється на такі періоди: Давнє царство (3200-2400 p.p. до н.е.) - епоха спорудження великих пірамід. Фараон уособлює Сонце на землі і є верховним жерцем. До цього періоду належить найдавніша піраміда Джосера (автор - вчений Імхотеп) та комплек пірамід Хеопса, Хефрена та Мікеріна в Гізі.

Середнє царство (21 ст. - початок 19 ст. до н.е.) - це розпад держави з утворенням дох центрів у Дельфах і Фівах. У цей час популярними стають скульптурне зображення (писець Каї, поховальні фігурки - ушесті), які набирають портретних рис.

Нове царство ( 16-12 ст. до н.е.) започатковується з 18 династії. Особливо багато уваги приділяє будівництву) цариця Хатшепсут. Найбільшої могутності Єгипет здобуває за Аменхотепа 4-го. Він узяв собі нове ім. я -Ехнатон ( син Сонця).Цей період завдяки зміненій релігії (культ одного бога Атона ) позначився найбільшою людяністю в мистецтві Єгипту (скульптурні портрети цариці Нефертіті).

Пізнє царство (11 ст. - 332р. до н.е.)- останній період розквіту Єгипту. У 525 р. до н.е. державу захопили перси; у 332 р. - греки. Починається доба еллінізму, коли спадщина єгипетської культури зливається з античною.

Питання для роздуму: - У своєрідному зразку давньоєгипетської автобіографічної літератури « Розповідь Сінухета» помітне постійне звертання до інформації такого плану : «Я був супутником, що завжди йшов за своїм господарем, слугою царського гарему в государині,обласканий милістю дружини царя Сенусерта Нефру високоповажної». Що ми дізнаємося про пріоритети життя давнього єгиптянина?

- Знайдіть відповідності між візуальним каноном зображення людини і тим поетичним,яке знаходимо в давньоєгипетських «текстах пірамід»: «Ти (померлий) входиш і виходиш з радісним серцем, проникаєш у місця піднесені …судини твого тіла наповнюються, твоя душа просвітлена й імя твоє живе у вічності. Ти такий завжди, поза загибеллю». У чому смисл давньоєгипетського антропологічного канону?

Тема: Особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій

Післявивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- визначати особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій;

- розкрити сутність давньосхідних культур;

- характеризувати вплив релігії на мистецтво, архітектуру тощодавньосхідних цивілізацій;

- описувати значні досягнення населення Давнього Сходу у науці та літературі.

Теоретичний мінімум: - природа (релігія, міф, культ, політеїзм, монотеїзм, математика , астрономія),

- людина (організація суспільних робіт,зіккурат, ієрогліфи, храм, архітектура,канон);

- суспільство (сакральність,імперія, цивілізація, рабство, реформи, жерці, закони Хаммурапі, бюрократичний апарат).

1. На Б.С. в IV тис. до н.е. між річками Тигр та Євфрат виникла цивілізація Месопотамія або Дворіччя. Її культурну традицію дослідники поділяють на культурно - історичні відтинки, які відповідають періодам існування 3 давніх держав: Шумеру, Вавилону, Ассирії.

Більш суворі кліматичні умови Месопотамії повною мірою відбилися на світосприйнятті давніх жителів Дворіччя: відчуття жаху, безнадії перед нездоланними силами злого фатуму. Боги жорстокі і заздрісні до людей. В описах потойбічного царства панують морок та безвихідь, немає справедливого судді, терезів на яких важать справи людей, немає ніяких ілюзій щодо того, чим закінчиться життя і як це повинно статися. «Пам'ятай про смерть!» тобто поспішай насолоджуватися кожною миттю життя, бо воно скороминуще, а після смерті вже не буде нічого радісного.В основі світобудови перебувала земна кістка, тобто дерево життя ( ясен), з якого постали шумерські боги. Глина з якої шумери ліпили перший посуд = земна плоть. Завершувала конструкцію світу земна шкіра, яку пізніше почали ототожнювати з міддю.

Шумерська культура вважається колискою культури всього людства. Вони винайшли колесо та гончарне коло,перші навчилися виплавлять бронзу та виготовляти кольорове скло, створили першу професійну армію та перші правові кодекси. Шумерські астрологи встановили, що рік складається з 365 діб і поділили на 12 місяців згідно з рухом сонця по екліптиці через 12 сузірь зодіакального кола.

Культура шумерів відзначилась високим розвитком мистецтв, ремесел, особливо визначними були архітектурні досягнення. В основному будували із цегли. Типові для Месопотамії східчасті вежі - зіккурати.Храми присвячувалися різноманітним богам шумерського пантеону.

Писемність - клинопис, знаки якого наносилися паличкою на табличку з сирої глини. Літеатурні пам'ятки - численніші міфи (про створення світу, про всесвітній потоп), епос про Гігльгамеша. Писемність - це привілегія вузького кола високих посадових осіб.

Вавилон - І місто світового значення в історії людства,уславився багатьма архітектурними спорудами, скульптурою, рельєфами. Відома пам'ятка давньовавілонської культури є 2-й кам'яний стовп - закони царя Хаммурапі.

Після звільнення від ассирійського панування останній період розквіту. За царя Навуходоносора ІІ місто оточене міцними мурами, міська стіна широка, що на ній могли роз'їхатися бойові колісниці. Головні ворота - богині Іштар, облицьовані кахлями з рельєфними зображеннями тварин; в місті - сади Семіраміди.

Ассирійці трансформували релігію, культуру та мистецтво Вавілонії. Ассирійська культура сповнена пафосом, уславлена міфологічними перемогами та завоювання царів. У ній домінували не релігійні, а мілітарно - світські заслуги і мотиви. Будували палаци та фортеці ( палац царя Саргона ІІІ поблизу Ніневії - крилаті бики з людськими головами), численні портрети ассирійських царів: Саргона ІІ, Ашшурбаніпала, Ашшурнасірпала ІІ); зображення сцен полювання, реалістично показано коней, верблюдів, левів.

Культура Месопотамії мала величезний вплив на культуру сусідніх держав: Ірану, Урарту, Палестини.

2. Однією з найсамобутніших культур і цивілізацій Сходу була індійська. В давнину її знали як «країну мудреців».

В ІІІ тис. до н.е. вздовж річки Інд виникли перші центри добре розвиненої культури (Хараппська цивілізація). У ІІ тис. до н.е. після колонізації п-ва арійськими племенами починається цілком нова доба в розвитку індійської культури. Літературна мова - санскрит (упорядкований з 55 літер). Нею написана найдавніша релігійно - філософська пам'ятка Індії - веди. Слово «веди» перекладається - знання, священне знання. Вед (Самхіт) 4:Рігведа,Самаведа, Яджурведа, Атгарваведа. Вони складаються з гімнів, повчань, закликань. До самхіт прилягає навколоведична література:брахмани - тексти теологічного характеру, що пояснюють ритуали; аран`яки та упанішади - філософські трактати у віршах і прозі; роздуми про природу, богів,людину, їх зв'язки і місце у світі. Ці книги складають канон індуістської релігії - індуїзм.

Ведичні гімни включають в себе молитви та прохання, звертання до богів: Агні ( бог вогню), Індра

( бог грому), Сур'ї ( бог Сонця), Варуна ( бог космічного порядку порядку та справедливості) та інше.

Згодом в індуїзмі формуються культ богів Брахми, Вішну та Шиви - тримурті, як вищий прояв божества. Брахма - творець світу, поділив людей на 4 касти - варни. Вішну - бог - охорони, Шива - бог - руйнівник. Вчення про аватарів (переодічне перевтілення) Вішну.

У І тис. до н.е. в Індії виникають сформовані держави з рабовласним устроєм, що впливають на змін в культурі. У VI ст. до н.е. виникають 2 великі релігійно - філософські течії: на півдні: джайнізм (Вардхамана Махавіра), а на півночі - буддизм (Сіддгартха Ґаутама).

Будда - «Просвітлений» навчав істинам: є страждання, є причини страждання, є припинення страждання і є шлях до припинення страждання, до звільнення від нового народження і смерті, до вічного слова.

Досягнення нірвани, яка є виходом з безперервного кола сансари (перевтілення) і цілком злиття з божественним шляхом особистісної аннігіляції (самозаперечення і само розчинення в абсолютному). Вчення виклидано у «Трипі така» («Три корзини закону»).

Давньоіндійська література : в середині І тис. до н.е. - «Упанішведи» (вчення про світ), епоси «Рамаяна», «Махабхарата» - це своєрідна енциклопедія.

Архітектурні комплекси - в пещерах, храми, ступи (кам`яні будови - реліквії Будди). Досягнення в скульптурі та мистецтві носять культовий характер.

Успіхи індійців у математиці, астрономії, медицині, лінгвістиці. Створили шістдесятичну систему числення (араби - до десятинної). Астрономи висловили припущення про обертання землі навколо своєї осі. Медики створили аюрведу - наука про довголіття.

Давня спадщина органічно входить у культуру сучасної Індії.

3. Культура давнього Китаю є однією з найдавніших і найоригінальніших культур стародавнього світу ( кінець ІІІ - початок ІІ тис. до н.е. - в долині р. Хуанхе перші землеробські культури і до 220 р. н.е. - занепад імперії Хань).

Роль культу предків і обожнення сил природи V ст.. до н.е. у Китаї починають формуватися перші релігійно-філософські теорії: даосизм ( Лао - Цзи), конфуціанство ( Кун-Цзи), моїзм (Мо - Цзи).

За часів імперії Хань розквіт культури Давнього Китаю. Було винайдено компас: Чжан Хен (78-139рр.) - прототип сейсмографа, створив небесний глобус, теорія необмеженості Всесвіту в часі та просторі. Уточнили значення «П», спорудили двигуни (сила спадаючи води).

До матеріальної культури належить лакове виробництво, розведення шовкопряддя, винахід паперу, туші, техніки естампу, книгодрукування( ХІ ст. до н.е.).

Зароджується філологія, поетика, історіографія - Сіма Цянь (145-86 рр. до н.е.) - батько китайської історії 130 т. «Історичні записи», «Шіузін»; Бань Гу ( 32-93 рр. н.е.) - « Хань шу».

Літератори: Цюнь Юань (340-278р. до н.е.) - поет, скорботи, міфологічні образи; Сун Юй (290-223рр. до н.е.) - оспівування радощів життя, співець кохання та жіночої краси; Сіма Синжу (179-118 рр. до н.е.) - поет - лірик, придворний літератор, прославляв велич імперії, правителів.

IV - III ст. до н.е. фортифікаційна споруда - Великий Китайський мур.

Архітектура - типовий силует система «доу- гун» - багатоярусних кронштейнів, які підтримують широкі, далеко виступаючі над стінами дахи (вежа - пагода, палац з декількома ярусами дахів).

Живопис - монументальні розписи на стінах храмів;на сувоях чи паперу ( пейзажі, портрети, сцени із міського життя).

Існування давньокитайської цивілізації не переривалося і це заклали підвалини безперервної культурної традиції (китайська медицина, астрономія, математика, філософія, конфуціанство, даосизм, моізм, легізм - школи суспільної, державної думки).

Питання для роздуму: - Як ви розумієте твердження: «Шумери створили велику цивілізацію, досягненнямм якої користувалися багато народів»?

-Чому тільки в Стародавній Індії зявилися варни і касти?

-Як ви вважаєте, чому вчення Конфуція «шляхетну людину» надовго стало в Китаї ідеалом взаємин мж людьми і в родині, і вдержаві?

Тема: Антична культура. Стародавня Греція.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- визначати місце античної культури в історії людської цивілізації;

- називати основні етапи становлення давньогрецької культури;

- аналізувати світогляд та мистецтво Давньої Греції;

- описувати основні досягнення давньогрецької культури.

Теоретичний мінімум: - природа (античність, архаїка, дорійці, ахейці, аед, рапсод, епос, міф, релігія, філософія, антропоцентризм, мораль, гуманізм, політеїзм, атеїзм, герой, муза, дифірамб, риторика, софіст, еллінізм);

- людина (архітектура, ордер, фреска, фриз, пластика, канон, калокагатія, гармонія, периптер, лірика, театр, вазопис, трагедія, комедія, курос, кора, хор, скульптура, барельєф, корапластика, кераміка, статуя);

- суспільство (поліс, акрополь, агора, демократія, схоле, академія, ліцей, палестра, гімнасион, пандейя, література, класика, рабство, громадянин, варвар, бібліотека, олімпіада, кіфаред, педагог, афоризм).

Основна частина.

У Європі найстародавнішими були культури Середземномор'я. Тут вироблено динамічну цивілізацію, що називається античною. Вона виробила новий тип світобачення, який утвердив свою самодостатність. Його особливість - універсалізм, що поєднав громадське і особисте. На досягненнях античної культури засновано всю європейську цивілізацію літературні жанри, античні сюжети, філософські системи, основи наук.

Антична культура - культура Давньої Греції та Давнього Риму.

Культура Давньої Греції або Еллади - основа розвитку європейської культури.

Історія культури Еллади сягає своїм корінням у далеке минуле. Кожен період розвитку давньогрецької культури має значні досягнення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Періодизація культури Давньої Греції

Старогрецька культура сформувалася на базі крито-микенської культури 3-2 тис. до н.е. Історія грецької культури поділяється на періоди:

- Кріто-мікенський (3 - 2тис. до н.е.):

а) час становлення раннього класового суспільства, створення рабовласницьких держав;

б) витончена крітська та більш сувора культура;

в) культурні досягнення крітської культури - палацу у Кіносі, Закра Фесті тощо, лабіринт; центри Мікенської культури - Мікени, Тірінф, Аргос, Пілос, Афіни, Спарта, Іаск;

г) епічні поеми Гомера „Іліада” та „Одісея”; час іонійських рапсодів та колійських аедів.

- Гомерівський( 11-9 ст. до н.е.):

а) утворення міфологічної системи,

б) розвиток гончарного мистецтва;

в) удосконалення технології кування, литва, штампування металів.

- Архаїчний( 8-6 ст. до н.е.):

а) розробка головних моральних норм;

б) розробка естетичних ідеалів античності;

в) зародження філософії, наук, головних жанрів літератури, ордерної архітектури, олімпійських ігор;

г) виникнення алфавітної писемності(24 знаки).

- Класичний період (5-4 ст. до н.е.):

а) економічний, політичний і культурний розквіт після перемоги над персами(сер. 5 ст. до н.е.);

б) тріумф афінської демократії^ сильні позиції демоса: народне зібрання стало головним органом влади);

в) народження філософського вчення - софістики;

г) норми планування грецьких міст(Акрополь, Агора, класична модель храму);

д) творчість скульпторів Фідія, Мірона, Поліклета, Скопаса, Праксителя та Лісіппа;

e) розквіт афінського театру( драматурги Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан).

- Елліністичний період( 4-1 ст. до н.е.)- заключний етап грецької культури:

а) розквіт науки, техніки, філософії, літератури і мистецтва у центрах елліністичної культури( острови Егейського моря, Олександрія, Пергам, Антіохія);

б) будівництво величних споруд( Олександрійський маяк, Колос Родоський);

в) багатофігурні рельєфи і скульптурні композиції( фриз храму вівтаря Зевса в Пергамі, скульптурна група родоської школи «Лаокоон»);

г) славетні статуї(«Ніка Самофракійська», «Афродіта Мілоська» Агесандра (2 ст. до н.е.).

Еллінистична культура вплинула на культуру Давнього Риму.

Архаїчна Греція - це Греція часів Великої колонізації та переходу до нового суспільно-політичного ладу. З'явилисярабовласницькі міста-держави (поліси). У полісах формувався особливий тип елінської культури.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міфологія відігравала велику роль у житті еллінів. Вона пройшла певні етапи розвитку, була різноманітною і багатою за змістом.

З міфологічними уявленнями тісно пов'язані релігійні вірування давніх греків. Історик Геродот писав, що богів грекам створили Гомер і Гесіод. З гомерівських часів у Греції утвердилися олімпійські боги на чолі із Зевсом. Антична релігія була політеїстичною, тобто багатобожною.

Віра в олімпійських богів стала офіційною релігією - її проповідували поліси, оспівували література і мистецтво. Багато богів було покровителями полісів та всіляких професій. На честь богів будували храми, ліпили статуї, приносили жертви, влаштовували ігри: олімпійські, піфійські, істмійські, немейські.

Видатною подією духовного життя еллінів стало виникнення філософії.

Грецька культура ступила на шлях раціоналістичного пояснення природу, суспільства і людини.

Філософія отримала в античному суспільстві статус вищої освіти. Філософські та наукові знання викладали в славнозвісних школах. В Афінах це були Академія філософа Платона та Ліцей філософії Арістотеля.

Духовний світ людини стає об'єктом вивчення таких видатних філософів, як Сократ, Протагор, Платон, Арістотель.

Завдяки філософській антропології у грецькій культурі відбулося відкриття людської особистості та індивідуальності на високому теоретичному рівні.

Філософи-софісти стали першими професійними вчителями мудрості.

Афіни у класичну епоху стали символом грецької демократії та перетворилися на загальноеллінський центр виховання, освіти, ремесел і мистецтв.

Навчання молоді поєднувалось з фізичним і моральним вихованням.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Два типи виховання і навчання молоді у Давній Греції

Найкращі досягнення давньогрецьких художників, скульпторів, архітекторів, поетів, драматургів 5-4ст. до н.е. отримали в історії мистецтва назву класики.

Класичне мистецтво - взірцеве, бездоганне, досконале за формою, глибоке і актуальне за змістом.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перший канон скульптурного зображення людини створив Поліклет. Він є автором статуй „Доріфор” (атлет зі списом), „Діадумент” (атлет з пов'язкою переможця).

Через сто років з'явився новий канон скульптора Лісіппа. Статуя „Апоксіомен”.

Пластика живого руху людини яскраво відобразила статуя скульптура Мірона „Дискобол”.

Пізня класика. Статуя скульптора Пракстеля „Афроди та Кнідська” - взірець витонченого інтимного стилю. Статуя Леохара „Аполлон” (Бельведерський).

Великі досягнення у живопису. Техніка фрески. Майстер фрескового стилю Полігнот. Техніка енкаустики. Майстер Павсій. Станковий живопис. Майстер світлотіні Аполлодор. Колористи Зевкіс та Паррасій, Апеллес.

У класичний період був створений архітектурний ансамбль Афінського Акрополю: Пропілеї, храм Ніки Аптерос, статуя Афіни Промахос, храм Парфенон, храмова статую Афіни Парфенос, храм Ерехтейон. Велику майстерність у його побудові виявили архітектори Іктін та Каллікрат, скульптор Фідій.

У місті Олімпія був побудований Храм Зевса. Архітектор Лібон, скульптори Фідій (храмова статуя Зевса).

Великою культурною подією була поява і розквіт драматичного мистецтва і театру.

Великим комедіографом був Арістофан („Ахарняни”, „Мир”, „Вершники”, „Хмари”, „Жаби”, „Лісістрата”).

Питання для роздуму: Як ви розумієте такі вислови:

- Мудрець нічого не стверджує без доказів. (Античний афоризм).

- Немає нічого більш практичнішого, ніж гарна теорія. (Античний афоризм).

- Хто встигає в науках, але відстає від моралі, той більше відстає, ніж встигає. (Античний афоризм).

- Вчителі, яким діти зобов'язані вихованням, більш шановані, ніж батьки, яким діти зобов'язані лише народженням: батьки дарують тільки життя, вчителі - добре життя. (Арістотель).

- Вчена людина завжди являє собою багатство. (Античний афоризм).

- Глупота - мати усіх зол. (Античний афоризм).

- Природа і виховання подібні. А саме: виховання перебудовує людину і, перебудовуючи, створює їй іншу природу. (Демокріт).

- Мистецтво пом'якшує натуру. (Античний афоризм).

- Много есть чудес на свете,

Человек - их всех чудесней. (Софокл).

- Мистецтво - в умінні приховати мистецтво. (Античний афоризм).

Тема: Антична кульура. Римська культура.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- визначати місце античної культури в історії людської цивілізації;

- називати основны етапи становлення давньоримської культури;

- аналізувати світоглядта мистецтво Давнього Риму;

- описувати основны досягнення давньоримськоъ культури.

Теоретичний мінімум: - природа (античність, міф, релігія, філософія, антропоцентризм, право, гуманізм, політеїзм, атеїзм, герой,еллінізм);

- людина (архітектура, ордер, фреска, пластика, канон, гармонія, театр, Колізей,акведук,вазопис, трагедія, комедія, кскульптура, барельєф, кераміка, статуя);

- суспільство (література, класика, рабство, громадянин, варвар, бібліотека, олімпіада,республіка, імперія).

Основна частина.

Культура Давнього Риму склалась і сформувалась під впливом культур

багатьох народів, передусім етрусків та греків. У свою чергу римська культура справила величезний вплив на подальшій розвиток Європи.

Римляни мали здібності до практичної діяльності, були відмінними воїнами, організаторами, адміністраторами, юристами та законодавцями. Історія римської культури поділяється на періоди:

Царський Рим( 8-6 ст. до н.е.).

Римська республіка(5-1 ст. до н.е.).

Розквіт Римської імперії(1-2 ст. н.е.).

Занепад Римської імперії(3-5 ст. н.е.).

Релігія і міфологія

1. Запозичення головних богів у етрусків( Юпітер, Юнона, Мінерва); у греків - пантеон богів з новими римськими іменами.

Пережитки тотемізму( легенда про Капітолійську вовчицю); анімізму(духи пенати, лари, мани, лемури).

Чітка регламентація пантеону богів.

«Золотий вік» Римської культури в період правління Октавіана Августа (27 р. до н.е. - 14 р. н.е.):

Архітектурні споруди( перебудова Форума Романума).

Розквіт поезіі( творчість Вергілія, Горація та Овідія).

«Історія Риму» Тіта Лівія.

Римська культура 1 - 2 ст.

Розквіт філософії( Сенека, Епіктет, Марк Аврелій), поезії(Лукан, Марціал, Ювенал), прози( Плутарх, Лукіан, Апулей), історичної науки(Тацит, Светоній).

Архітектурні споруди( амфітеатр Колізей^тріумфальні арки, Пантеон, терми).

Перші кінні статуї( статуя Марка Аврелія).

Римське образотворче мистецтво формувалося в тісній взаємодії і під впливом етруського і грецького мистецтва, але повністю не наслідувала ці традиції. А виробило свої характерні особливості. У Римі отримав поширення скульптурний портрет і саме у ньому виявилось своєрідність римського мистецтва. Римські майстри, які працювали над створенням портрету у мармурі чи бронзі, точно наслідували відливці, нічого не змінювали,зберігаючі усі дрібні риси обличчя.

У 3 ст. настав кінець рабовласницькому ладу. Центр імперії переходить до Константинополя. Християнство стає панівною релігією. Завоювання Західної Римської імперії варварами у 5 ст. повністю знищило античне суспільство, створило умови для переходу до феодалізму, обірвало традиції старих культурно-мистецьких форм і лише частково трансформувалося в період Середньовіччя. Датою падіння Риму вважається 476р. Спадкоємницею античної культури з'явилася Візантія.

Питання для роздуму: - Чому став можливим світоглядний песимізм, якій прочитується в текстах римського імператора Марка Аврелія : « Час людського життя мить - мить; його сутність - вічна течія; відчуття -непевне,будова вього тіла - тлінна; душа -хитка; доля загадкова; слава - недостовірна, Одним словом,все,що стосується тіла, потдібне до потоку, що стосується душі - до сновидіння й диму. Житя- боротьба і мандри чужиною; посмертна слава - забуття. Що може вивести на шлях?»

Тема: Культура Середньовіччя. Характерні риси культури Середньовічної Європи.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- розкривати період Середньовіччя як особливу культурну епоху итв історії Європи;

- розповідати про розвиток освіти,науки та книгодрукування в Середньовічній Європі;

- пояснювати відмінності у світогляді середньовічного європейца та азіата;

- встановлювати спільне та відмінні риси романського та готичного стилів;

- давати означення понять «схоластика», «рельєф», «базиліка».

Теоретичний мінімум: - природа(світогляд, античність, язичництво, християнство, католіцизм, культ, канон, патристика, агіографія, схоластика, аскетизм);

- людина (духовність, варварство, вандалізм, освіта, виховання, мораль, школа, університет, студент, манускрипт, каліграфія);

- суспільство (вільнодумство, єретик, антропоцентризм, теоцентризм, розум, віра, гуманізм, містицизм, алегоризм, символізм, етикет).

Основна частина.

Термін „середні віки” з'явився в Європі в ХV столітті і набув широкого вжитку, охоплюючи своїм змістом період від античності до Новітніх часів. Це була епоха зі своєю, не схожою ні на яку іншу систему культурних цінностей, епоха, яка виникла в хаосі великого переселення народів і залишила значний слід у культурному розвитку людства.

У V ст. н.е. античний Рим був зруйнований варварськими племенами вандалів. Римська рабовласницька імперія розпалася. На терені Західної Європи почали складатися нові феодальні відносини. Це був також історичний період становлення та розвитку нової культури.

Складається культурно-історична спільність європейських народів.

Нова культура виникла як синтез спадщини античності, варварства і християнства. У середньовічному суспільстві культура набула станово-корпоративного характеру.

Встановлюється монополія католицької церкви у духовному житті суспільства.

Ідея Бога займає центральне місце. Основним принципом упорядкування світобудови стала ієрархія різних її рівнів. Верхній рівень - це світ небесний, нетлінний, вічний. Потім іде світ земний - мінливий, недосконалий, підпорядкований занепаду і зникненню. Згідно з цією уявою, час земного життя людини і всього людства постає лише відблиском безконечного „небесного світу” та вічності „майбутнього віку”, а тому є замкненим у собі і конечним.

Культура Середньовіччя охоплює такі етапи: раннього (5 - 8ст.), зрілого (9 - 13ст.) та пізнього (14 - 16ст.).

Через усе Середньовіччя проходить трагічна боротьба віри та розуму. Церква жорстоко переслідуівала вільнодумство, придушуівала народну культуру, гальмувала розвиток науки.

Офіційний християнський світогляд повинен був об'єднувати всі верстви населення.

Християнський релігійний світогляд означав зміну цінностей духовної культури.

Размещено на http://www.allbest.ru/

В результаті людина перетворюється на „раба божого”.Виникає так званий „дуалізм душі та тіла”.

У духовній культурі головною стає морально-релігійна проблематика. Головною метою життя людини проголошується служіння богу, спасіння душі. У цьому аспекті слід розглядати поняття „християнський гуманізм”.

Церква мала на меті підготовку власних кадрів та укріплення свого впливу на всі верстви населення. Вся культура Західної Європи перебувала під впливом католицької церкви - зверхність над світською владою у духовному, політичному, соціальному аспекті. Програми до шкіл затверджувалися католицьою церквою. Після школи здібні учні поповнювали ряди церковної ієрархії. У широкому розповсюдженні освіти церква не була зацікавлена. У школах почала вивчатися філософія. Проте всі науки за церквою не повинні були відволікати від вивчення Святого письма.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Блаженний у своєму творі „Сповідь” відтворив любов до Бога, а також „страх Божий”, він боровся проти язичництва. „Бог має істинне буття” - стверджує Платон, за якого зароджується неоплатонізм. За цих філософів Середньовіччя мало моральну досконалість. Бог, світ, людина пов'язані між собою.

Латинська мова - офіційна мова католицької церкви - стала інтернаціональною формою освіти і науки, формою міжнародного спілкування. Для навчального процесу була використана антична шкільна традиція.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У той же час почала формуватися схоластика як провідна течія філософської думки феодального суспільства.

Головною проблемою, якою займалася схоластика, було питання співвідношення знання та віри. Висувалася теза про зверхність віри стосовно розуму. Увага до внутрішнього світу людини вже не була надбанням лише літератури та філософії, вона проникала в сам процес богослужіння. Немало священнослужителів почали проголошувати свої проповіді мовою схвильованою, пристрасною, прагнучи не лише донести до віруючих слово Боже, а й пробудити душі.

Велике значення для розвитку освіти і писемної культури мала книга.

Розвиток книжкової освіти привів до так званого „романського ренесансу” кінця ХІ - середини ХІІІ століть, коли виник новий інтерес до античної мудрості.

У цей період в Європі виникають міста як праобрази буржуазних республік, як нові центри матеріальної та духовної культури.

З'явилися нецерковні міські школи. На базі кращих міських світських шкіл починають утворюватися університети.

Учні середньовічних університетів стали називатися студентами.

Художня культура Середньовіччя, незважаючи на офіційну ідеологію католицької церкви, була різноманітною.

У Середньовіччі склалися два типи світської художньої культури: лицарська та міська.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Видатним поетом Середньовіччя був Данте Алігієрі (1265 - 1321). Вершиною його творчості є грандіозна поема „Божественна комедія” (1307 - 1321).Творчість Данте Алігієрі заклала підвалини нової європейської літератури.

Християнський храм був своєрідним центром матеріальної та духовної культури Середньовіччя. У художньому аспекті храм - синтез мистецтв.

Яскравим зразком світської архітектури стали ратуші.

У середньовічній архітектурі існувало два стилі. Спочатку сформувався романський стиль, а потім йому на зміну прийшов готичний стиль. Сучасна наука розглядає культуру середніх віків як складову частину розвитку людства. Культура цього часу позначилася на розвитку філософії, релігії, права, природничих наук.

Питання для роздуму: Як ви розумієте такі висловлювання:

- Вірте доказам розуму, а не авторитетам. (П'єр Абеляр).

- Досконалість є знання людини про свою недосконалість. (Августин Аврелій).

- Той є людиною, хто має істенне вчення віри і веде любомудре диття. (Іоан Златоуст).

- Якщо хто не хоче робити, той і не їшь. (Апостол Павло).

- Людина народжена для праці, як птах для польоту. („Книга прислів'їв” Хіст., складена письменником-монахом).

- Ему милее двадцать книг иметь,

Чем платье дорогое, лютню, снедь…

И, бедняком предпочитая жить,

Хотел учиться и других учить. (Д.Чосер «Кентерберийские рассказы»).

- Все благородство - в поведенье,

А знатное происхожденье

Не стоит ровно ничего,

Коль сердце подло и черство. (Жан де Мен).

- Рим должен быть основою святою,

Теперь же в нем царят продажность, зло,

И те грязны, кто должен чистотою

Своей сиять: всем хуже оттого. (Рютбеф).

Тема: Візантійська культура.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- розкривати особливості розвитку культури Візантії;

- розповідати про розвиток освіти та мистецтва;

- виділяти основні розбіжності між православною і католицькою церквами.

Теоретичний мінімум: Візантій, Константинополь, латиняни, ромеї, Памолли, Новий Рим, Свята Софія, хрестоносці, фрески, мозаїка, ересr, католіцизм, православ'є, тонографічний канон „Оранто”.

Основна частина.

Візантійська культура є невід'ємною частиною європецської культури. Візантія - єдина держава, що проіснувала всі середні віки - з ІV по ХVст. Її культура володіла значними особливостями у порівнянні із західноєвропейською. Якщо в раннє середньовіччя Захід приходить до занепаду, то колишня Східна Римська імперія продовжує процвітати (позначення „Візантія” склалося від першої, грецької, назви столиці - Візантій, перейменованої пізніше на Константинопіль). Культура Візантії, що є безпосередньою спадкоємицею Стародавніх Греції та Риму, увібрала в себе багато і з культур східних народів, що її населяли.

Основні періоди культурного розвитку Візантії:

І. Період раннього Середньовіччя (ІV - Х ст.).

ІІ. Період Македонської династії (ХІ - ХІІ ст.).

ІІІ. Епоха Памологів (ХІІІ - ХV ст.).

Культура Візантії мала вплив з боку арабської, сирійської, персидської та ін. культур.

Західну Європу і Візантію об'єднує передусім спільність релігії. Розкол церкви не торкнувся основ християнства, хоч були деякі відмінності: богословські - католиціка церква дотримається догмата про те, що Святий Дух виходить від Отця і від Сина, а православна - тільки від Бога-Отця; православ'я відкидає віру у чистилище й ін.; культові - католицтво забороняло переклад Біблії, богослужіння велося на латині, обітниці безшлюбності давали всі священики, а в православ'ї використовувалися національні мови, приходські священики мали сім'ю. На відміну від Рима, православній церкві ніколи не належала політична влада. Патріарх Константинопольський по відношенню до імператора займав підлегле положення. Загалом же в Візантії, як і в Західній Європі, християнство набуло всеосяжний характер: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною.

...