"Доба первісного конструктивізму" в мистецтві України (1921-1925): досвід сценографії

Історикам іще доведеться поставити й вирішити питання про експресіонізм у мистецтві В. Пальмова і О. Новаківського, у творах М. Шехтмана, І.-Б. Рибака, Л. Крамаренка, О. Довгаля, І. Плещин- ського, М. Бутовича, нарешті, у творах В. Єрмілова. На окреме дослідження заслуговує, гадаємо, і тема взаємовідносин експресіонізму і конструктивізму (певні її аспекти в мистецтві театру висвітлені у працях Г. Веселовської, Н. Єрмакової, Г. Коваленка, В. Максимова). Наразі звернемо увагу лише на те, що у принципових для розуміння українського конструктивізму роботах художників інтелектуальне й чуттєве, конструктивне й зображальне посідають рівноважні позиції.

Меллерівський конструктивізм не був щодо цього винятком.

Створення оформлення до вистави «Нові йдуть» практично збіглося за часом із роботою над сценографією до вистави за романом Е. Сінклера «Джиммі Хіггінс». Оформлення сцени до цієї вистави навряд чи можна назвати «абстрактним». У щільному інтерпретаційному полі прологу до постановки найперші асоціації, хоч би який спротив їм чинив Л. Курбас [15, с. 600], були пов'язані з уявленнями про архітектурний «стиль хмарочосів» [22, с. 441]: літографський «вигляд манхеттенських висоток» Р. Руммеля (1911) неодноразово відтворювався у світлинах і був відомий сучасникам режисера бодай за репродукціями в періодиці. Саме ці враження виникають першими й нині, нагадуючи і про більш близькі архітектурні символи -- будівлю харківського Будинку промисловості, або Держпром, що був споруджений протягом 1926-1928 років і, в певному розумінні, передбачений Меллером у його конструкціях. (Чи не про такі «грандіозні декорації доби» мріяв 1919 року харківський авангардист, театральний художник Володимир Бобрицький, коли писав, що «глядач має сприймати п'єсу в декораціях сучасності (дивовижні форми міст, заводів, машин, арок мостів, авто)» [3, с. 30].) Меллерівська конструкція монтувалась із однотипних елементів (декорованих решіткою каркасних рам) і являла собою композицію різновисоких «веж». Вежові споруди завершувались анте- нами-флагштоками. Над ними «майоріли на вітрі» (у супрематичному колажі задника сцени) державні прапори Європи та Америки.

В останньому з конструктивістських оформлень В. Меллера до вистави «Секретар профспілки» (за п'єсою Л. Скотта, режисер Б. Тягно) художник уже аніскільки не обмежував себе в зображальності. Скелетоподібний каркас сценічної конструкції був не чим іншим, як стислою формулою сучасного міста. У графіці вертикалей і горизонталей та подібних до вікон просвітів, що вони їх створювали, уявлявся нескінчений лабіринт вулиць. Світлові ефекти (світлопроекції, бічне освітлення, контражур, концентроване світло, що регулювалося діафрагмою, і т. ін.) ускладнювали його структуру. У ній скупими деталями (театральна тумба, вуличний ліхтар, вивіски з назвами «кафе» та «біржа») позначалися місця дії. 1925 року макет оформлення сцени до вистави «Секретар профспілки» був відзначений на паризькій Міжнародній виставці декоративного мистецтва і художньої промисловості золотою медаллю Великого Журі.

Утвердивши конструктивізм як прорив до аскетизму, аналітичного відбору виражальних засобів, структурної визначеності, архітектоніки, чіткої графіки форм та ритмів -- «один із найважливіших прецедентів конструктивізму в українському театрі» [9, с. 135], -- Меллер не підпорядкував себе, своє мистецтво його ідеологічному диктату, чим, по суті, ще раз підтвердив усталене в сучасній мистецтвознавчій літературі положення: жорсткі межі декларованого конструктивізму, його вихідна, установча платформа трансформувалася під впливом і від дотику з реальним художнім процесом, іншими культурними територіями, іншими практиками. Конструктивізм насичувався «творчими світами тих, хто виявився до нього причетним» [28, с. 215].

Висновки

В українському мистецтві про захоплення ідеями конструктивної творчості першими, окрім В. Єрмілова, заявили художники, чия творчість безпосередньо стосувалася театру, а саме: В. Меллер, Г. Цапок, М. Данилов, О. Ексельбірт. Їхні найбільш ранні взірці сценічної конструкції марковані 1923 роком і репрезентують спрямовані вгору, під колосники, комбінації дерев'яних рейкових ферм і різнорівневих майданчиків. Актуалізація тривимірності сцени (як будівельного матеріалу), архітектоніки, функціональності, домінування вертикалі характеризували театральні установки В. Єрмілова («Газ»), М. Данилова і О. Ексельбірт («Руйнівники машин»), В. Меллера («Нові йдуть», «Джиммі Хіггінс»), Г. Цапка («Руйнівники машин»).

З-поміж театральних майстрів, які звернулися до естетики конструктивізму, мистецтво В. Меллера перебуває на одному рівні з експериментальною творчістю «рафінованого конструктивіста» [34, с. 141] В. Єрмілова.

Конструктивізм дав українським художникам, передусім, усвідомлення функціональності сценографії, її дієвої ролі у розвитку вистави. Водночас він колоритно забарвлювався фразеологією експресіонізму, який набув поширення в українському мистецтві вже на початок 1923 року. Художники свідомо включали до декораційного рішення елементи некон- структивістського характеру, насичуючи конструкцію образною, емоційною енергією.

Спонукальним імпульсом до винахідливої побудови сценічних конструкцій, окрім того, були гастрольні покази хрестоматійних для театрального конструктивізму постановок Вс. Мейєрхольда в оформленні Л. Попової та В. Степанової. Перший крок в апробації конструкції на відстані часу, можливо, й виглядає «великою спокусою» причетності до неї (якою він, власне, й був), проте попередні етапи і наступний усе ж доводять її органічність, самодостатність, оригінальність.

Література

1. Аксенов И. Пространственный конструктивизм на сцене // Театральный Октябрь. Сб. 1. Л. ; М., 1926. С. 31-38.

2. Біла А. Український літературний авангард: Пошуки. Стильові напрямки. Київ: Смолоскип, 2006. 464 с.

3. Бобрицкий В. К грядущему строительству нового театра // Пути творчества. 1919. № 1-2. С. 29-30.

4. Богацький П. Сучасний стан світового мистецтва // Нова Україна / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. Прага - Берлін. 1923. № 11. С. 124-136.

5. Василий Дмитриевич Ермилов. 1894-1968. Материалы к творческой биографии: статьи, письма, дневники, воспоминания, каталог произведений / сост. А. Парнис. М.: Галерея «Проун», 2012. 536 с.

6. Всеукраїнський Пролеткульт // Барикади театру. 1923. № 1. С. 15.

7. Гірняк Й. Спомини / упорядн. Б. Бойчук. Нью-Йорк: Сучасність, 1987. 473 с.

8. Данилов Н. Замыслы оформления и конструктив // Юго- Леф (Одесса). 1924. № 1. С. 11.

9. Ермакова Н. МОБ // Авангард и театр 1910-1920-х / отв. редактор Г. Ф. Коваленко. М.: Наука, 2008. С. 108-194.

10. Єрмакова Н. Березільська культура: історія, досвід. Київ: Фенікс, 2012. 512 с.

a. Заключение о положении и состоянии харьковского техникума (1922) // ДАХО (Державний архів Харківської області). Ф. Р820, оп. 1, д. 714.

b. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930). Львів: Літопис, 2003. 456 с.

11. Йогансен М. Конструктивізм, яко мистецтво переходової доби // Шляхи мистецтва. 1922. № 2 (4). С. 36-37.

12. Коваленко Г. Ступені театрального конструктивізму: українська модель // Український театр. 1992. № 3. С. 15-21.

13. Курбас Л. Філософія театру / упорядн. М. Лабінський ; [ред. М. Москаленко]. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. 917 с.

14. Лагутенко О. Графіка: нариси з історії української графіки ХХ ст. Київ: Грані-Т, 2007. 168 с.

15. Лейтес А. Силуети Заходу. Харків: Книгоспілка, 1928. 162 с.

16. Лопатинський Ф. Машиноборці: 3 дії і пролог по Толлєру // Барикади театру. 1923. № 2-3. С. 13-14.

17. Лопатинський Ф. Нові йдуть // Барикади театру. 1923. № 1. С. 10.

18. Макетна майстерня «Березіль» // Барикади театру. 1923. № 2-3 (грудень). С. 19.

19. Малярська майстерня проф. Меллера // Червоний шлях. № 6-7, вересень-жовтень. С. 221-222.

20. Мандельштам О. Собрание сочинений в 4-х томах. Т. 2 / ред. Э. Сергеева. М.: Арт-Бизнес, 1993. 703 с.

21. Мах. Бор. В ТЕО Пролеткульта // Вісті. 1923, 9 листопада. С. 3.

22. Меллер В. Автобиография // ЦДАМЛМ Києва. Ф. 1077, оп. 1, од. зб. 17. Л.1.

23. Павлова Т., Чечик В. Борис Косарев: 1920-ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото. Київ: Родовід, 2009. 288 с.

24. Павлова Т. Митці українського авангарду в Харкові. Харків: ТОВ «Друкарня Мадрид», 2014. 456 с.

25. Семенко М. Постановка питання в теорії мистецтва переходової доби (1920-1921) // Семафор у майбутнє. 1922. № 1. С. 3-7.

26. Сидорина Е. Русский конструктивизм: истоки, идеи, практика. М.: Галарт, 1995. 240 с.

27. Симашкевич М. Спогади про мого вчителя [Машинопис] // МТКМ України. Ф. «Р» (Архів Л. Курбаса), од. зб. 10042, 5 арк.

28. Туркельтауб И. Постановка «Газа» в Пролеткульте // Вечерние известия. 1923. № 17. С. 2.

29. Туркельтауб І. Державний театр для дітей. Хобо // Вісті. 10 грудня. С. 5.

30. У рампы // Известия (Одесса). 1923. 1 июня. С. 4.

31. Хан-Магомедов С. О. Юго-Леф и конструктивизм (по материалам архива Н. Соколова). М.: Ладья, 2000. 227 с.

32. Хмурий В. (Бутенко В.). Анатоль Петрицький // Життя і революція. 1928. № 7. С. 141-160.

33. Хроніка мистецтва // Червоний шлях. 1923. № 2. С. 260.

34. Шевченко Й. Сучасний український театр: зб. ст. [Харків]: ДВУ, 1929. 104 с.

Размещено на Allbest.ru