Самоорганізація мережевого суспільства як соціально-комунікативного феномена

Культурні інформаційні мережі відкривають широкий та швидкий доступ до досягнень світової культури, науки та мистецтва, а також до дистанційного навчання, дозволяють брати участь в обговоренні та дискусіях з широкого кола питань, а також сприяють співтворчості митців, учених, викладачів та їхніх аудиторій.

Надзвичайно різноманітними за змістом є інформаційні мережі, присвячені дозвіллю. Вони охоплюють не лише цифрові розваги, але й інформацію про позамережеві ресурси проведення дозвілля та пошук груп неформального спілкування віч-на-віч. Серед соціальних критиків існує застереження, що надмірні розваги в мережах Інтернет відволікають молодь від справжнього спілкування та продуктивної діяльності. Однак причина цього криється не в самому факті існування інформаційних мереж як таких, а у вихованні індивіда та у тих можливостях, що їх може надати те чи інше суспільство для його розвитку.

Проте класифікація мереж може здійснюватися не лише за сферами діяльності, які вони обслуговують, але й за їхніми власними характеристиками. Мережі можуть бути щільними й рідкими, горизонтальними й вертикальними, магістральними й такими, що переплітаються, стрижневими й ризоматичними, ексклюзивними та масовими, локальними й глобальними, постійними й спорадичними [6, 65]. На відміну від ієрархічних форм, мережі є рухливими й адаптивними. Вони децентралізують виконання й розподіляють прийняття рішень [4, 85 та ін.]. Учасники мереж беруть на себе ініціативу творчого виконання ухвалених рішень залежно від ресурсів, які вони мають у власному вузлі мережі й у разі сприяння партнерів з мережі. Під час вироблення й прийняття рішень всі учасники мережі мірою власної обізнаності й компетентності, роблять свій відповідний внесок, спільну справу. Діяльність, включена в мережу, є більш конкурентоспроможною, ніж та, яка в мережу не входить. З часом всі, або майже всі, види діяльності неодмінно приєднуються до мереж.

Мережі стали одним із найбільш засадничих елементів людської цивілізації, без яких неможливо уявити собі сучасне суспільство. Так вважають угорські дослідники Б. Коланьї, Ш. Мольнар та Л. Шекелі [9, 4]. На їхню думку, традиційні сімейні, сусідські, дружні зв'язки поступово стають менш важливими, ніж мережеві. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного є таким же значущим, як і перехід від аграрного суспільства до індустріального, як перехід від Gemeinschaft (спільноти) до Geselschaft (суспільства). Мережі стають одним із найважливіших чинників інформаційного суспільства [9, 4]. Водночас роль локальних спільнот зменшується.

Процеси індустріалізації, глобалізації, революція в інформаційних технологіях призводять до зменшення соціальної активності та посилення процесів індивідуалізації та ролі й значення соціального капіталу. Під соціальним капіталом розуміють нематеріальний ресурс, похідний із взаємовідносин між індивідами, які вибудовують мережі й впливають на соціальні та економічні процеси соціальної кооперації, що відбуваються на соціальному та на спільнотному рівнях (тобто сімейному, сусідському, локальному та національному) [9, 4]. Мережевому суспільству властива інноваційна соціальна структура та процеси, спричинені інформацією та комунікаційними технологіями, котрі ґрунтуються на мікроелектроніці. В інформаційному суспільстві інформація створюється, обробляється та передається за допомогою комп'ютерних мереж, що керуються знаннями, акумульованими в мережевих вузлах. У мережевих суспільствах базові інститути трансформуються та стають більш гнучкими й такими, що легко змінюються [9, 6]. Такі суспільства змінюють не технології, а соціальні потреби, що змінюються, викликаючи зміни технологій. Зазначені кардинальні зміни є наслідком декількох чинників. По-перше, наука та інновації відіграють вирішальну роль у соціальних змінах з часу поширення мікроелектроніки та роблять можливим розвиток нових інформаційних і комунікативних технологій. По-друге, з розвитком мережевої економіки підвищилися вимоги до працівників. Адже новим мережевим кампаніям потрібні висококваліфіковані, творчі працівники. По-третє, внутрішня організаційна структура кампаній радикально змінилася відповідно до логіки мереж [9, 6].

Мережеві технології відчутно впливають на відносини між людьми та їхні суспільні зв'язки. Однак користування світовим павутинням не відкидає стосунки, основані на персональних контактах, а доповнює їх. Члени мережевого суспільства є не відлюдненими особами, а індивідами, котрі культивують та розвивають добре розвинену систему взаємовідносин. Роль та значення кожної особи тут позитивно переоцінюється. Це є характерною культурною ознакою нового суспільства. Комунікативний простір, що оточує індивіда, суттєво трансформується під впливом новітніх електронних систем [9, 7].

У мережевому суспільстві відбувається трансформація засобів масової комунікації. По-перше, остання концентрується головним чином у міжнародних медіакорпораціях, укорінених як на глобальному, так і на локальному рівнях. По-друге, канали комунікації тут є оцифрованими та інтерактивними. Розвинені суспільства орієнтуються на персоналізований, підібраний під потреби індивіда інформаційний контент. По-третє, завдяки новим комунікаційним технологіям нові медіа розвиваються і стають більш потужними, розгалужуючись у горизонтальну комунікаційну мережу [9, 7]. Через блоги, відео- конференції, форуми індивіди обмінюються інформацією, доступною для кожного, і зберігають незалежність від медіакампаній та державних засобів масової інформації. Тому зміст медіа не має загальної інтерпретації. Кожний індивід унікальним чином інтерпретує інформацію, спираючись на усвідомлення власних та суспільних інтересів. Мережеве суспільство діє глобально - як, наприклад, Європейський союз, в якому члени різних співтовариств організовані за допомогою національних, економічних та політичних мереж. Як зазначають Б. Коланьї, Ш. Мольнар та Л. Шекелі, одну з перших соціальних мереж створив у І ст. апостол Павло, по Середземномор'ю та поширюючи релігійну віру за допомогою мережевої логіки. Переміщуючись з місця на місце, він вибудовував мережеву спільноту, встановлюючи відносини між громадами християн, що мешкали в певному віддаленні один від одного в різних містах [9, 8-9].

Від якості та розгалуженості мережевих взаємовідносин між людьми залежить розвиток соціального капіталу, який формується у повсякденних індивідуальних та сімейних стосунках людей. З допомогою мережі взаємовідносин між людьми можна поліпшити життя і окремих осіб, і всієї спільноти в цілому. Адже людські відносини потребують взаємної підтримки та довіри. Тож кожна особа, формуючи мережу взаємозв'язків з іншими людьми, створює соціальний капітал [9, 12].

У наш час формується тип «мережевого громадянина», людини, яка є толерантною вільнолюбною особистістю, котра відчуває відповідальність за суспільні справи й має добре осмислену й свідому громадянську позицію. В комп'ютерних мережах індивіди можуть реалізувати власну позицію, оскільки користувачі мають можливість спілкуватися одночасно з багатьма іншими людьми, отримувати й поширювати інформацію, що стосується спільноти, розробляти програми спільних дій, встановлювати довірчі стосунки з іншими особами. Ті, хто користується мережами інтернет, підтримують та встановлюють не меншу кількість суспільних зв'язків, ніж ті особи, які інтернетом не користуються. Інакше кажучи, мережеві комунікації є продовженням та розвитком вже наявних взаємовідносин між людьми [9, 15-16]. В мережах інтернет можуть встановлюватися не лише формальні, але й неформальні горизонтальні стосунки між індивідами. Тут є можливість вільно обмінюватися різноманітними думками та ідеями. Розвиток нових технічних та програмних інновацій мережі інтернет сприяє активній взаємодії її учасників. Адже і підсистеми суспільства функціонують подібно до мереж [9, 18, 21]. Як бачимо, виникнення розгалужених телекомунікаційних мереж суттєво впливає на всю сукупність соціальних мереж як таких, посилюючи в останніх обмін знаннями, думками, соціально значущими позиціями, самоорганізаційними імпульсами, і відтак інтенсифікуючи розвиток суспільства. Завдяки цьому процеси еволюції соціуму прискорюються й набувають нової якості.

Література

1. Бом Д. Разворачивающееся значение [Bohm David. Unfolding Meaning. A Weekend of Dialoge with David Bohm //David Bohm and Emissary Foundation International, 1985.-http://www.fidel-castro.ru/fisica/bom/bohm.htm].

2.Бурдье П. Социология политики. - М., 1993. - 336 с.

3.Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. - М., 2000. - 608 с.

4.Князева Е.И. Сетевая теория в современной социологии // Социология. - 2006. - №2. - С. 82-88. / Електронный ресурс Белорусского Государственного университета.

5.Морено Я.Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об Обществе. - М., 2001. - 384 с.

б.Назарчук А.В. Сетевое общество и его философское осмысление // Вопросы философии. - 2008. - №7. - С. 61-75.

7.РитцерДж. Современные социологические теории. - СПб., 2002.

8.Соссюр Ф. Труды по языкознанию. - М., 1977. - 696 с.

9.Kollanyi B., Molnar Sz., Szekely L. Social Networks and Network Society. Budapest, Leonardo da Vinci, July 2007. - 29 p.

Размещено на Allbest.ru