Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут телебачення, кіно та театру

Кафедра театрального мистецтва

Монографія

Типологія хореографії

МИСТЕЦТВОЗНАВЧА НАУКА ХОРЕОЛОГІЯ ЯК ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Денис Шариков

КИЇВ - 2013



УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш-25

Рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 року).

Рецензенти:

ЗАГАЙКЕВИЧ Марія Петрівна

доктор мистецтвознавства, професор кафедри режисури та хореографії

Львівського національного університету імені Івана Франка.

МАРКОВА Олена Миколаївна

доктор мистецтвознавства, професор кафедри теоретичної та прикладної культурології

Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової.

Ш-25 Шариков Д.І Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури. Типологія хореографії. : монографія / Шариков Д.І. - К. : КиМУ, 2013. ? Частина III. - 90 с. : іл.

ISBN 978-617-651-051-2

У монографії вперше у вітчизняному мистецтвознавстві систематизовано наукову дисципліну хореологію. Проаналізовано теорію, історію та створено типологію хореографічної культури.

ISBN 978?617?651?051?2

УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш-25

© Д.І. Шариков, 2013

© КиМУ, 2013



Редактор

Піскова Р. В.

Монографію створено на кафедрі театрального мистецтва Інституту телебачення, кіно та театру Київського міжнародного університету, затверджено на засіданні кафедри театрального мистецтва (протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.), підтверджено і рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 р.).

Дослідженню передувала робота над навчальним посібником «Хореографія: для студентів ВНЗ», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.); монографією «Теорія, історія та практика сучасної хореографії: Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види.», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 30 жовтня 2009 року); навчальним посібником «Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 9 від 29 квітня 2010 року); дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія й історія культури» («Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття»), спеціалізована Вчена рада К 26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 11 від 17 жовтня 2008 р.); також над магістерською роботою «Хореографічне мистецтво: історія та тенденції розвитку» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістра» за спеціальністю: 8.020202 «Хореографія», ДЕК і Вчена рада факультету режисури та хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 7 від 17 червня 2002 р.).



АНОТАЦІЯ

Шановні науковці, викладачі, митці !

Ця монографія ? універсальне і єдине в всьому СНД й Україні наукове дослідження теорії, філософії, онтології, естетики, хореографічної культури і мистецтва.

Монографія складається з трьох частин про теорію, історію, художню практику хореографічної культури. Проаналізовано наукову думку і дослідження зарубіжних і вітчизняних фахівців у галузі хореографії. Визначено поняття хореологія та її складники. Проаналізовано філософію й онтологію танцю і балету античності, ренесансу, XVII?XIX століття, сучасності. Створено і запропоновано науковий паспорт спеціальності в галузі мистецтвознавчих наук хореологія і балетознавство. Друга і третя частини аналізують історію хореографічної культури та її типологію.

Буду радий коректним, раціональним і професійним побажанням та порадам, готовий до вдосконалення та розширення свого художнього кругозору.

Денис Шариков



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ТИПОЛОГІЇ - ХОРЕОГРАФІЧНА КУЛЬТУРА, ВИДИ, ТИПИ, СИСТЕМА І МЕТОДИ, НАПРЯМИ, СТИЛІ, ФОРМИ, ЖАНРИ

1.1 Хореографічна культура, види, типи, хореографічна система і методи

1.2 Хореографічні напрями, стилі, форми, жанри

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

БІОГРАФІЯ



ВСТУП

Актуальність дослідження

Художня культура виступає одним з найважливіших компонентів духовної культури. Навколишній світ є найважливішим образним джерелом для художньої культури, у різноманітних видах якого відбувається художнє освоєння та пізнання дійсності. Системоутворювальним чинником художньої культури є - мистецтво як художньо-образне відтворення дійсного й уявного.

Хореографічне мистецтво створює і впроваджує свої закони осягнення світу, засновані як на конкретній відповідності життєвого і художнього матеріалу, так і на ступені вірності метафоричному образу віддзеркалення життя. Виражальні засоби танцювальних форм як головні чинники художньої практики хореографічної культури, пройшли тривалий еволюційний шлях, видозмінюючись і збагачуючись, згодом утворили систему, яка визначає наукові знання, виражальні засоби, аудіовізуальну і ритмопластичну основу, формально-технічні принципи, естетику, специфічні риси і можливості хореографічної культури.

До аналізу й характеристики танцю, його естетики, характерних особливостей, динаміки, художньо-образних і виражальних засобів, гімнастичного тренінгу й техніки зверталися давньогрецькі філософи доби античності - Платон, Лукіан. Трактати про танець, його види і жанри, танцювальну техніку і майстерність виконання, упровадження в танцювальний лексикон терміна «балет» досліджували видатні вчителі-теоретики танцю доби ренесансу XV-XVI століття - Доменіко да П'яченца, Гьюгельмо Ебрео да Пізаро, Фабріціо Каррозо, Туан Арбо, Чезаре Негрі.

Представники балетмейстерсько-педагогічної освіти балетного мистецтва доби бароко, класицизму, романтизму й академізму XVII-XIX століття - Рауль Фьойє, Жан Жорж Новерр, Карло Блазіс, Леопольд Адіс, Август Бурнонвіль ? запровадили термін «хореографія», як система запису танцю; визначили раціональну й академізовану систему навчання танцю за методами італійської і французької школи; створили перший професій вищий навчальний заклад з теорії, методики навчання і постановки танцю; затвердили понятійно-категоріальний апарат, естетику, виражальні засоби, канон побудови балетного дійства.

Представники сучасного танцю, балету, хореографи і теоретики ХХ століття. Михайло Фокін, Айседора Дункан, Рудольф фон Лабан, Федір Лопухов, Касьян Голейзовський, Марта Грем, Доріс Гемфрі, Джордж Баланчін, Кетрін Данхем, Моріс Бежар, Мерс Каннінгем, Стів Пекстон ? утворили абсолютно новий принцип існування танцю і балетного мистецтва у світі.

За їхніми ідеями танець: по-перше, балет не є тільки естетичним мистецтвом і світським розважанням, а є - філософсько-психологічним роздумом автора щодо соціокультурних процесів у суспільстві; по-друге, методика навчання танця базується на класичному танці, а також сучасних танцювальних техніках ХХ століття - народно-сценічному, джазовому, модерному танці, імпровізації; по-третє, балетне мистецтво може мати такі принципи власної репрезентації, як сюжетно-драматичний, абстрактно- асоціативний, синтезований, комерційно-розважальний.

Дослідженнями онтології естетичної свідомості, мистецтва, архітектури, танцю займалися Богословський В.А., Осинцева Н.В., Солярська І.О., Ухов О.С. Вони піднімали проблему буття, руху, простору в мистецтві, проблеми його існування, розвитку.

Зарубіжні культурологічно-мистецтвознавчі наукові дослідження з танцю, балету і хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Абизовою Л.І., Абдоковим Ю.Б., Браїловською М.А., Буксиковою О.Б., Гальциним Н.В., Груциновою Г.П., Голденбергом Роз Лі, Єрмаковою О.О., Жиленко М.Н., Захаровим В.М., Іларіоновим Б.А., Колпецькою О.Ю., Ле Молем Філіпом, Марселем Мішелем, Ізабеллою Жіно, Пресняковою О.О., Темянцевою С.М., Федорченко О.А.

Зарубіжні педагогічно-психологічні наукові дослідження з хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Борисовим О.І., Іватою О.А., Каневською Н.В., Ніколаєвою К.В., Опаріною О.В., Сілкіним П.А., Соболевим О.С., Ушаковим Ю.В.

Монографії з історії мистецтва танцю і балету ХХ - початку XXI століття представлені Бахрушиним Ю.А., Блок Л.Д., Гваттеріні М., Григоровичем Ю.М., Корольовою Е.А., Красовською В.М., Пасютинською, В.М., Худековим С.Н., Шереметєєвською Н.В.

Монографії з народного танцю та етнохореології ХХ століття - Гребенщіковим С.М., Жорніцькою М.Я., Климовим О.А., Надєждіною Н.С., Смирновою А.І., Устиновою Т.Л., Хворостом М.М., Чурко Ю.М.

Навчально-методичні праці з класичного, характерного, історико-побутового, дуетного, модерн джаз танцю, мистецтва балетмейстера ХХ століття представлені Вагановою А.Я., Бочаровим А.І., Васильєвою-Рождественською М.В., Захаровим Р.В., Костровицькою В., Лопуховим А.В., Нікітіним В.Ю., Писаревим О.А., Тарасовим Н.І., Чеккетті Г., Ширяєвим О.В.

Науково-методичні видання з бальної хореографі останньої чверті ХХ - початку XXI століття представлені Браїловською Л.В., Буттомером П., Деніцем Є.В., Єрмаковим Д.А., Іваніковою О.В., Муром А., Регаццоні Г., Росі А.М., Маджоні А.

Українські наукові дослідження з народної хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Василенком К.Ю., Волчуковою В.М., Легкою С.А., Підлипською А.М., Бойко О.С., Косаковською Л.П.

Дослідження з балетного мистецтва ХХ століття представлені Анфiловою С.Г., Бернадською Д.П., Білашем П.М., Чепаловим О.І., Павлюк Т.С.

Українські наукові дослідження із сучасної хореографії і танцю початку XXI століття представлені Шариковим Д.І., Погребняк М.М., Шабаліною О.М.

Вітчизняні монографії з історії західноєвропейського, українського балетного театру, сучасного хореографічного мистецтва кінця ХХ - початку XXI століття представлені Станішевським Ю.О., Чепаловим О.І., Шариковим Д.І.

Монографії з українського народного танцю та етнохореології ХХ століття представлені Верховинецем В.М., Авраменком В.К., Гуменюком А.І., Герасимчуком Р.П.

Навчально-методичні праці кінці ХХ - початку XXI століття представлені з народно-сценічного, українського і сучасного танцю, мистецтва балетмейстера: Василенко К.Ю., Зайцев Є.В., Голдрич О.С., Литвиненко В.А., Рехвіашвілі А.Ю., Шариков Д.І.

Науково-популярні і методичні видання про теорію історію та методику виконання теп-танцю, модерні форми Галичини, класифікацію сучасної хореографії, танцювальну стилістику ХХ - початку XXI століття представлені Подберьозкіним В.В., Пастух В.В., Шариковим Д.І., Плахотнюком О.А.

Лише системним філософсько-мистецтвознавчим методом осягнення хореографічної культури, можна дослідити сутність і особливість її явища, історичні та інтеграційні процеси, виражальні форми й технології.

Отже, актуальність нашого дослідження - це створення вітчизняної наукової системи з хореографічної культури, для дослідження і вивчення її філософії і теорії, історії та сценічних і побутових практик, методів, технік, форм, що доводять приналежність її до мистецтвознавчих дисциплін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Монографію створеного на кафедрі театрального мистецтва Інституту телебачення, кіно та театру Київського міжнародного університету, затверджено на засіданні кафедри театрального мистецтва (протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.), підтверджено і рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 р.).

Дослідженню передувала робота над навчальним посібником «Хореографія: для студентів ВНЗ», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.); монографією «Теорія, історія та практика сучасної хореографії: Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види.», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 30 жовтня 2009 року); навчальним посібником «Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 9 від 29 квітня 2010 року); дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія й історія культури» («Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття»), спеціалізована Вчена рада К 26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 11 від 17 жовтня 2008 р.); також над магістерською роботою «Хореографічне мистецтво: історія та тенденції розвитку» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістра» за спеціальністю: 8.020202 «Хореографія», ДЕК і Вчена рада факультету режисури та хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 7 від 17 червня 2002 р.).

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження - систематизувати теорію, хореології в художній культурі.

Завдання:

– проаналізувати і визначити зарубіжні та вітчизняні мистецтвознавчі наукові дослідження з хореографічної культури;

– проаналізувати філософію та теорію танцю в античності, ренесансі, XVIII-XX столітті;

– сформулювати визначення хореології як мистецтвознавчої дисципліни;

– розробити паспорт мистецтвознавчої дисципліни хореології, її формулу спеціальності мету і напрями досліджень;

– проаналізувати генезис народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– визначити жанрово-стилістичні особливості народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– схарактеризувати зображально-виражалні форми, техніки народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– змоделювати хореографічну типологію за видами, типами, системою і методами, напрямами, стилями, жанрами та формами.

Об'єкт дослідження - художня культура.

Предмет дослідження - мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури.

Гіпотеза дослідження ? у процесі дослідження ми виходили з положення про необхідність упровадження хореології серед мистецтвознавчих дисциплін у вітчизняній науці, а також феномену її унікальності в галузі художньої культури та очевидної комунікації і взаємозв'язку серед філософських, історичних, культурологічних, психологічних, педагогічних, фізико-математичних наук, фізичного виховання та спорту, соціальних комунікацій.

Методологія дослідження

У праці під час виконання визначених завдань було застосовано:

* аналітичний метод - для аналізу наукових джерел з танцю і балету у філософському, культурологічному, мистецтвознавчому, психологічному, педагогічному, науковому просторі;

* історичний метод - для аналізу причинно-наслідкових особливостей виникнення і становлення хореографічних тенденцій і форм у мистецтві;

* синтетичний метод - для узагальнення різноманітних суб'єктивних ідей і теорій західних, російських і вітчизняних дослідників у галузі хореографії;

Теоретична основа дослідження

У процесі роботи над обраною темою опрацьовано понад триста сімдесят джерел з історії, теорії та методики сучасної хореографії; здійснено власні спостереження за творчим процесом мистецтвознавців, культурологів, хореографів-науковців, викладачів, хореографів, балетмейстерів, артистів; переглянуто значний обсяг відеоджерел із записами балетів, конкурсів, фестивалів, майстер-класів всесвітньо відомих митців-хореографів; проаналізовано співбесіди з вітчизняними хореографами-практиками та іншими діячами культури.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором уперше у вітчизняному мистецтвознавстві:

– вперше обґрунтовано і визначено поняття «хореографічна культура» та її функцій;

– вперше запропоновано виділити хореологію на вищому науковому рівні і внести в перелік мистецтвознавчих дисциплін, створивши паспорт спеціальності «хореографічне мистецтво», а також розкрито зміст поняття «хореологія» та її складники;

? доведено, що відсутність хореології у переліку мистецтвознавчих дисциплін є необ'єктивним стосовно хореографів-науковців;

? вперше у вітчизняній мистецтвознавчій практиці висвітлено та перекладено з іноземної мови праці про танець філософів античності, ренесансу, нового часу;

- вперше систематизовано і визначено хореографічну типологію за напрямами, стилями, видами, різновидами, жанрами, формами, типами;

- запропоновано таблиці розвитку хореографії з їхніми описами;

- вперше складено словник понятійно-категоріального апарату хореографічної культури.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали й висновки можуть бути використані:

- у науково-практичних дослідженнях, експериментах і фундаментальних працях з теорії та історії хореографічної культури, філософії балету та онтології танцю, мистецтва балетмейстера;

- у навчальному процесі з підготовки мистецтвознавців-хореологів, балетознавців, балетмейстерів, викладачів фахових дисциплін, артистів хореографії;

- у роботі з професійними й аматорськими колективами танцю.

Апробації результатів дослідження здійснено на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Значення хореографічної дисципліни для майбутнього актора театру і кіно. ? К. : КиМУ, 2013 р.; Звітньої наукової конференції / Танець і балет Ренесансу. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2013 р.; Міжнародній науковій конференції «Януш Корчак in memorial» / Сценічна практика балетмейстерської освіти. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2013 р.; на Науково-практичному семінарі з балетного мистецтва / Філософія танцю. ? К. : КиМУ, 2013 р.; на Науково-практичному семінарі з історії мистецтв / Синтез мистецтва. ? К. : КиМУ, 2013 р.; на Науково-практичному семінарі з історії мистецтв / Архітектура ренесансу. Моріс Равель. ? К. : КиМУ, 2013 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції: «Бойчуківські читання» / Соціальні комунікації в хореографічній культурі. - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції та Всеукраїнському семінарі з сучасної хореографії «Виховний та мистецький вплив сучасного хореографічного мистецтва на розвиток творчих здібностей молоді: тенденції та перспективи розвитку» / Філософія танцю і балету. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Хореографія в мистецько-освітньому просторі: ретроспектива традицій та тенденцій розвитку» / Античний танець - філософія, історичний розвиток, виражальні форми. - Рівно. : РДГУ, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Навчальна дисципліна «Хореографія» в системі виховання майбутнього актора театру і кіно. ? К. : КиМУ, 2012 р.; на Науково-практичній конференції студентів і молодих дослідників «Мистецький простір, традиції і сучасні прояви» / Мистецтво аудіовізуальної реклами за правління Рішельє (20- 40-ві роки XVII століття). - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Мова культури в просторі Університету» / Хореологія та балетознавство як мистецтвознавчі наукові дисципліни. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2011 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції «Бойчуківські читання» / Поєднання традиції та інновації у першому вітчизняному театрі сучасної хореографії «Сузір'я Аніко». - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; на Відкритій лекції з навчальної дисципліни «Синтез мистецтва» / Сучасна хореографія в контексті синтезу мистецтв у художній культурі. - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Проблеми, теорії, історії хореографічного мистецтва - хореології у вітчизняній науці. - К. : КиМУ, 2010 р.; Всеукраїнської науково-практичної конференції «Тенденції розвитку світового хореографічного мистецтва» / Хореологія як мистецтвознавча наука. - Полтава : ПНПУ ім. В. Короленка, 2010 р.; на Науково-практичному семінарі з «Хореології та балетного мистецтва». ? К. : КиМУ, 2009 р.

Публікації

Основні теоретичні положення і висновки монографії відображено у двадцяти одній одноосібній публікації, в наукових збірниках, затверджених ДАК України як фахові з мистецтвознавства; зарубіжних наукових виданнях а також двох монографіях і трьох навчальних посібниках.

1. Кінознавство, культурологія та мистецтвознавство (соціально комунікаційний аспект): колективна монографія [наук. ред О.В. Безручко та О.М. Холод]. - К. : КиМУ, 2013. - 394 с.

2. Середньовічний танець - візантізм, готика, Русь, ренесанс: історичний процес і виражальні форми // Актуальні проблеми історії теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. № 29. К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012.- С. ? 123-131. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

3. Теорія та практика новітніх жанрів та напрямків світового хореографічного мистецтва: навчальний посібник. - Л. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. - 183 с.

4. Стилістичний розвиток балетного мистецтва: ренесанс, бароко, класицизм // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 4. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 113-117. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

5. Первісний і давньосхідний танець: розвиток і виражальні форми // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 3. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 163-167. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

6. Техніки хореографії сьогодення // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред.. О.М. Холода]. - № 8. - К. : КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 121? 124.

7. Сучасна хореографія постмодерну у світі соціальних комунікацій // Вісник київського міжнародного університету: зб. наук. праць; - вип. № 11. - К. : КиМУ, 2012. - С. ? 153?165. ? (Серія «Соціальні комунікації, журналістика, медіа, критика, кінотелемистецтво»).

8. «Хореологія» як мистецтвознавча наукова дисципліна в системі масових комунікацій // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред.. О.М. Холода]. - № 6. - К. : КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 130?132.

9. Імпресіонізм та імпровізація у сучасній хореографії // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 1. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 141-144. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

10. Теорія й історія хореографічної культури - «Хореологія» як мистецтвознавчої дисципліни // Вісник ЛНУ ім. І. Франка: зб. наук. праць; вип. № 11. - Л., 2011. - С. 261?266. (Серія «Мистецтвознавство»).

11. До проблеми становлення української сучасної хореографії: від естрадного танцю до театру «Сузір'я Аніко» // Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць; вип. № 20. - К. : НАКККіМ Міленіум, 2011. - С. 208-215. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

12. Хореографія: навчальний посібник [для студентів ВНЗ «Театральне мистецтво»]. - К. : КиМУ, 2011. - 184 с.

13. Розвиток балетного стилю в сучасній хореографії від неокласики до постмодерну // Актуальні проблеми історії теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. № 27. К. : НАКККіМ. Міленіум, 2011.- С. 255?263. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

14. Теорія, історія та практика сучасної хореографії. Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види. Словник : монографія. - К.: КиМУ, 2010. - 208 с.

15. Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві: навчальний посібник. - К. : КиМУ, 2010. - 173 с.

16. Стилістична трансформація сучасної хореографії від Михайла Фокіна до постмодерного балету // Вісник КНУКіМ : зб. наук. праць; вип. № 14. - К., 2008.- С. 208-215. - (Серія «Мистецтвознавство»).

Творчі роботи були представлені у поеточно-пластичному перфомансі «Печаль укрылась одеяньем», а також в ансамблевих композиціях «Festivale» на музику Вангеліса, «Імпровізація - Social Song» на музику Мішеля Крету, «Джаз - Chattanooga Choo Choo» на музику Глена Міллера, «Технохаус - Love Love» на музику Гаррі Барлоу (Take That). ? К. : КиМУ, 2012 р.; на XIV Міжнародному Бердянському кінофестивалі країн СНД (церемонія закриття) у неокласичній мініатюрі «Філософія життя» на музику Жана-П'єро Ревербері. - К. : КиМУ, 2011 р.; на Відкритому практичному показі з навчальної дисципліни «Народний костюм» / Сучасна стилізація народного костюму країн Азії, Африки, Америки». - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; у театральній виставі «Чайка Джонатан Лівінгстон». ? К. : КиМУ, 2010 р.; у театральній виставі «Воїн Світла». ? К. : КиМУ, 2010 р.; у хореографічних мініатюрах «Танго» на музику Tango asi se Baila, «Дві Троянди ? Regatta di Doggi» на музику Жана-П'єро Ревербері, у ансамблевих композиціях «Полонез» на музику - Фредеріка Шопена, «Космічний Вальс ? Blue Fantasia» на музика - Енія, «Between Mind & Heart» на музику Мішеля Крету. ? К. : КиМУ, 2009 р.

Структура дослідження

Монографія складається зі вступу, трох розділів, шести підрозділів, висновків; списку використаних джерел з 353 найменувань (з них 260 вітчизняні і російськомовні, 50 - іноземними мовами, 35 - електронні джерела). Загальна кількість сторінок: 1-а частина - 204 стр. ; 2-а частина - 207 стр. ; 3-я частина - 90 стр. ; додатки - 15 стр. ; ілюстрації ? 34 стр.



РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ТИПОЛОГІЇ - ХОРЕОГРАФІЧНА КУЛЬТУРА, ВИДИ, ТИПИ, СИСТЕМА І МЕТОДИ, НАПРЯМИ, СТИЛІ, ФОРМИ, ЖАНРИ

Третій розділ присвячений моделюванню системи хореографічної типології. Типологія в хореографії є класифікацією за істотними ознаками. Аналізуються і пропонується визначення, пояснення і характеристика понять і термінів, які вживаються в хореографічній культурі згідно до естетичних критеріїв та принципів.

Розглядається і характеризується поняття «хореографічна культура», а також проаналізовано її основні функції існування.

Обґрунтовано і сформульовано визначення видів хореографічної культури і мистецтва - народної, класичної, бальної, сучасної хореографії за соціокультурними і стилістичними показниками.

Схарактеризовано історичні типи в хореографії - первісний, давньосхідний, античний, середньовічний, академічний, сучасний.

Проаналізовано класичну систему хореографії, а також методи в класичному, народному, бальному, сучасному танці.

Визначено і схарактеризовано специфіку хореографічних напрямів, стилів, жанрів, форм, згідно із загально-срийнятими естетичними, категоріями і типологією в художній культурі.

1.1 Хореографічна культура, види, типи, хореографічна система і методи

Хореографічна культура - узагальнююче поняття в художній культурі для позначення поєднаних між собою термінів єдиним репрезентативним, емоційно-символічним, аудіовізуальним, ритмопластичним і хоротіко-еукенетичним, формально-технічним і виражальними принципами існування, а саме: хореографія, або хореографічне мистецтво, балет, танцювальне мистецтво.

Як поняття хореографічна культура ширше, ніж термін хореографічне мистецтво і хореографія, тому що деякі форми, стилі танцю нині виходять за межі як загальної характеристики мистецтва взагалі, так і хореографії зокрема, головним чинником яких є художня форма і принцип.

Окремі новітні форми, стилі танцю сьогодення синтезуються та інтегруються з масово-популярним молодіжним середовищем (соціальні, вуличні і клубні танці, танцювальний перформанс); спортом (спортивно-акробатичний, спортивно-бальний танець, танцювально-спортивна аеробіка і фітнес); психологія і медицина (хореотерапія, імпровізація звільнення, контактна імпровізація).

Маючи танцювальну основу чи елементи танцювальних форм, вищевказані форми й стилі танцю стають новими формоутвореннями у хореографічній культурі, які через стрімкі соціокультурні процеси перебувають у постійному русі, синтезації та інтеграції з іншими галузями суспільства.

Дослідженнями і вивченням теорії, історії та художньої практики хореографічної культури займається мистецтвознавча наука - хореологія.

Хореографічна культура також несе у собі загальні принципи зображально-виражальних чинників культури сценічної, пластичної, побутової. Хореографічна культура як суспільне і художнє явище характеризується поліфункціональністю. Серед її функцій хореографічної культури ми виділяємо пізнавальну, інформативну, комунікативну, регулятивну, ітегративну, аксіологічну, світоглядну, а також виховну.

Пізнавальна функція хореографічної культури фіксує досягнення людства у галузі танцювального мистецтва в кожну суспільно-історичну епоху - первісне суспільство, давній Схід і античність, середньовіччя і ренесанс, новий час (бароко, класицизм, романтизм, реалізм), новітній час (імпресіонізм, джаз, модерн, авангард, соцреалізм, неокласицизм, постмодернізм, масово-популярна субкультура).

Інформативна функція виконує передачу, трансляцію танцювального досвіду, як за вертикаллю (наскальні зображення первісного танцю; рукописи, живопис і вазопис з зображенням танців давніх Єгипту, Індії, Китаю, Еллади, Риму; рукописи і малюнки про танець Візантії, Русі, Західної Європи; трактати і малюнки танцю ренесансу; навчальні керівництва, книги, малюнки про запис танцю, танцювальні вправи і фігури, балети від XVII до першої половини XX століття); відео-кінематографічні записи танців, балетів, танцювальних шоу, концертів другої половини ХХ - початку ХХI століття), так і за горизонталлю ? обмін хореографічними цінностями між народами (естетика, характер, жанр, стиль, форма, виражальні засоби і техніка балету і танцю).

Комунікативна функція хореографічної культури полягає в передаванні танцювального досвіду поколінь і формуванні різноманітних способів і типів спілкування між представниками хореографічного мистецтва (артисти балету, викладачі хореографії, балетні репетитори, балетмейстери-постановники, балетні арт-менеджери, хореологи і балетознавці). Ця функція виконує роль збирача етнохореологічних елементів і фундатора народного танцю, забезпечуючи живий зв'язок поколінь і закладаючи фундамент для становлення і зростання хореографічного потенціалу кожної нації.

Регулятивна функція хореографічної культури реалізується за допомогою етично-естетичних норм у танці і балеті, засвоєння яких необхідне для успішної репрезентації і сприйняття в суспільстві.

Інтегративна функція хореографічної культури полягає в об'єднанні людей у соціальні групи представників хореографії (виконавці, викладачі, постановники, керівники, науковці), а також (представники професійної академічної традиції, представники аматорської, експериментальної, масово-популярної традиції) одночасно у членів однієї соціальної групи формується приналежність до неї. Разом з тим інтегративній функції супутня і дезінтегративна ? культурні і субкультурі відмінності утруднюють спілкування хореографів, виступають як бар'єри, що відокремлюють групи і спільноти і нерідко причиною їх протистояння і конфліктності (практики і теоретики; професіонали та аматори-експерементатори; постановники і керівники).

Аксіологічна функція хореографічної культури полягає в формуванні у людини певних ціннісних орієнтирів про танець і балет, моральних установок, танцювальних смаків людини. Вона виражає якісний стан хореографічної культури.

Світоглядна функція хореографічної культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену систему зображально-виражальні, сценічні, побутові, емоційно-символічні, формально-технічні, соціокультурні і філософські чинники танцю і балету для формування сприйняття хореографією людини, через яку і для якої, вона репрезентується у світі.

Виховна функція хореографічної культури виражається в тому, що хореографія не лише пристосовується до природного та соціального середовища, але й виступає одним із чинником саморозвитку і виховання людства.

Хореографічні види

Хореографічний вид - це структурна одиниця в хореографічній культурі і мистецтві, сукупність танцювальних технік і методів, зображально-виражальних засобів, формально технічних чинників, естетичної репрезентації. Хореографічними видами є народна, класична, бальна, сучасна хореографія.

Народна хореографія - це етнічний вид хореографічного мистецтва, сформований упродовж історичного процесу розвитку художньої культури людства: давніх і античних цивілізацій, середньовіччя, нового часу і початку ХХ століття ? під впливом фольклорних, міфологічно-релігійних чинників, що виявили в танці національний колорит і ментальність, а також сприяла зародженню і розвитку виражальних засобів і форм класичного, бального, сучасного танцю.

Класична хореографія - це академічний вид хореографічного мистецтва, сформований під впливом класичних чинників художньої культури - класики, еллінізму, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму, а також виражальних засобів і форм народного та історичного танцю XV-XIX століття, що обумовили в танці класичний конон і естетичний зразок, виражальних форм і техніки, а також створення універсальної системи навчання і викладання танцю.

Бальна хореографія - це соціальний вид хореографічного мистецтва і культури сьогодення, сформований під впливом історичних і соціальних чинників художньої культури в галузі народного, історичного, академічного, бального і латиноамериканського танцю, що виявили в танці лише парне, або ансамблеве танцювання за принципом спортивних змагань.

Сучасна хореографія - це новітній вид хореографічного мистецтва і культури сьогодення, сформований під впливом соціально-політичних, філософських, технологічних, стилістичних чинників культури ХХ ст., що виявили в танці імпровізаційність та індивідуальність, а також стабілізували його синтезовану структуру.

Хореографічні типи

Хореографічний тип - це структурна одиниця в хореографічній культурі, яка базується за історичними принципами й ознакою.

Типами в хореографії є первісний танець (тотемні танці - людини-лева, кота, вовка, ведмедя, змії, крокодила, птаха; чоловічі обрядово-побутові танці - тваринні, мисливські, військові; жіночі обрядово-побутові танці - плодючості, військові, тваринні), давньосхідний танець (давньоєгипетський, давньоперський, давньоіндійський, давньокитайський), античний танець (давньоеллінський і давньоримський танець), середньовічний танець (варварський танець галів, саксів, франків, бургундів, тюригів; візантійський танець гістріонів, руський танець скоморохів, готичний танець жонглерів), академічний танець і балет (ренесансний, бароковий, класицистичний, сентименталістичний, романтичний), сучасний танець і балет (дунканізм, фулеризм, фокінізм, джаз, теп, модерн, неокласика, соцреалізм і естрадний танець, постмодерн, бутто, танцювальниі перфоманси).

Хореографічна система і методи

Хореографічною системою прийнято вважати - класичний танець, як універсальну, головну і базову структуру хореографічної культури, основа якої слугує прикладом навчання, виховання і сценічної творчості в інших методах і формах танцю.

Методами в хореографічній культурі прийнято вважати школи і техніки академічних і сучасних танцювальних дисциплін - історико-побутовий танець, характерний танець, народно-сценічний танець, дуетно-сценічний танець, європейський стандартний танець, латиноамериканський танець, джаз-танець, модерн джаз танець, теп данс, контемпорарі данс, хіп-хоп танець, імпровізація і контактна імпровізація.

Класичний танець (від латинської classicus - зразковий, також має назви academique danse - академічний танець, danse e'cole - шкільний танець, ballet - професійна балетна техніка і хореографічний тренаж) - хореографічна танцювальна система, яка сформувалась в європейському балетному театрі в 1554?1934 рр. майже чотириста років тому.

Витоки деяких форм класичного танцю сягають доби античності в Стародавній Елладі ? період класики й еллінізму 500-30 рр. до н. е. П'ять позицій рук і ніг (positions des bras et des pied), правильні переводи рук і нахили корпуса (сambre et port de bras), стрибки й оберти (sautй, pas echappй, pas assamblй, pas jetй et grand jetй, cabriole, pirouette, tour en l'air).

Як професійна академічна танцювальна система формувалась у період італійського ренесансу 1430-1610 рр., у період французького бароко, класицизму, романтизму 1660?1880 рр., у період російського академізму 1860?1910 рр.

Класичний танець вийшов з історико-побутового танцю, як його академічна форма. Фундаментом балетної техніки є його академічні школи класичного танцю - італійська (1554 р.), французька (1661 р.), російська (1738 р.)

Італійська академічна школа класичного танцю має певні періоди розвитку: раньоіталійський (1554-1661 рр.) ? професійна техніка і термінологія виконання танців і рухів Фабріціо Каррозо, Чезаре Негрі; староіталійський (1730-1780 рр.) ? трюкачність і акробатизм Рінальда Фузано, Гаетано Вестріса; новоіталійський (1820-1930 рр.) ? геометричність і віртуозна техніка Карла Блазіса, Джованні Лепрі, Енеріко Чеккетті. Італійська школа танцю, відрізняється швидкістю, динамізмом, віртуозністю.

Французька академічна школа класичного танцю має певні періоди розвитку: раньофранцузький (1661-1780 рр.) ? академізація теорії, термінології, методики виконання танцювальних рухів, танців, запис танцю, методика побудови композиції танцю П'єр Бошан, Луї Пекур, Луї Дюпре; старофранцузький (1780-1880 рр.): ампірність (1780?1840 рр.) ? геометричність і віртуозна техніка ? Максиміліан і П'єр Гарделі; тальонізм (1830?1880 рр.) - пастельність, сильний апломб, граціозні port de bras combre, довгі затримки в позі на одній нозі, великі та легкі стрибки, танець на півпальцях, домінування жіночого танцю над чоловічим ? Філіпо і Марія Тальоні; шляхетність (1780?1880 рр.) ? домінуючий міцний чоловічий шляхетний танець, віртуозна техніка стрибків, обертів, академічність у позиціях рух і ніг, вільне володіння port de bras ? Огюст Вестріс, Жіль Перро, Август Бурнонвіль, Маріус Петіпа, Хрістіан Йогансон). Французька школа танцю відрізняється апломбом, широкою амплітудою, легкістю, шляхетністю.

Російська академічна школа класичного танцю має певні періоди розвитку: ранньоросійська перша (1738?1810 рр.) ? трюкачність і акробатизм - Жан Батист Ланде, Рінальдо Фузано, Франц Гельфердінг, Гаспаро Анджоліні; ранньоросійська друга (1810?1870 рр.) ? геометричність і віртуозна техніка, тальонізм ? Шарль Дідло, Філіп і Марія Тальоні, Олена Андріянова); староросійська (1870?1930 рр.) ? шляхетність, уміле володіння руками і корпусом, геометричність і віртуозна техніка ? Християн Йогансон, Енеріко Чеккетті, Микола Легат, Михайло Фокін, Ольга Преображенська. Російська академічна школа класичного танцю відрізняється гармонійним поєднанням італійської та французької шкіл.

В класичному танці протягом 1920?1960 рр. затвердились так звані методи навчання і викладання: метод Енеріко Чеккетті - Італія (1920?1970 рр.); метод Агрипіни Ваганової ? Росія, СНД, Японія, Китай, Прибалтика, Ізраїль, Туреччина, ПАР, Куба (1930?1990 рр.); метод Ольги Преображенскьої - Франція (1920?1960 рр.); метод Миколи Легата, Ани Павлової, Тамари Карсавіної ? Велика Британія (1920?1980 рр.); метод Михайла Мордкіна, Джорджа Баланчіна - США (1920?1980 рр.).

Класичний танець - універсальна світова, головна, базова навчальна хореографічна дисципліна та предмет у професійних середніх і вищих навчальних закладах культури і мистецтв у галузі хореографія.

Провідним принципом у класичному танці є виворотність (en dehors) і стрибок (sautй). Термінологія класичного танцю ? французька й італійські музичні назви.

Урок класичного танцю (exercicese) поділяється на три частини: вправи біля станка (exerciсеs sur le barre), вправи на середині (exercise danse le centre), швидка частина - стрибки й оберти (allegro).

На основі виворітності в класичному танці розроблена техніка: закриті (fermeМs) і відкриті (ouverts) положення; схрещені (croises), нехрещені (effaces), розвернуті (ecartes) позиції; рухи назовні (en dehors) і рухи всередину (en dedans); рухи вперед (en avant), назад (en arriere), убік (en cotй).

Історико-побутовий танець - академічна дисципліна, яка сформувалася з танців Західної Європи XII - першої половини XVII століття та в європейському балетному театрі у другій половині XVII - початку XX століття як стилізація народного танцю в балеті.

Також історико-побутовий танець - академічна дисципліна та предмет з естетики й етикету танцю в професійних середніх і вищих навчальних закладах культури і мистецтв.

У навчальному процесі історико-побутовий танець складається з різноманітних reverence XVI-XIX століть, танцювальних форм «pas chassй», танцювальних етюдів на середині - бранль, павана, вольта, романеска, куранта, гавот, менует, контрданс, екосез, полонез, вальс, полька.

Характерний танець - академічна дисципліна, яка сформувалась у європейському балетному театрі у XVIII - початку XX століття як стилізація народного танцю в балеті. Характерний танець - має значення в академічному балеті, як певний виразний образ, характер за сюжетом балету.

Також характерний танець - головна базова навчальна хореографічна дисципліна та предмет у професійних середніх і вищих навчальних закладах культури і мистецтв.

В академічному балеті характерний танець представлений дивертисментними танцями - польським, угорським, іспанським, італійським, російським, східним.

У навчальному процесі, характерний танець складається з exercice sur le barre і танцювальних етюдів на середині в польському, угорському, іспанському, італійському, українському, російському характері.

Народно-сценічний танець - академічна дисципліна, яка сформувалась у європейському балетному театрі у першій половині XX століття як стилізація народного танцю народів світу за допомогою технік, форм і сценічних зразків класичного танцю.

Народно-сценічний танець має представлення в балетному мистецтві академічними театрами й ансамблями народного танцю. Ансамбль танцю імені Павла Вірського (Україна), ансамбль танцю імені Ігоря Моїсєєва (Росія), грузинський національний балет Сухішвілі (Грузія), ансамбль народної пісні і танцю «Мазовше» (Польща) тощо.

Також народно-сценічний танець - головна базова навчальна хореографічна дисципліна та предмет у професійних середніх і вищих навчальних закладах культури і мистецтв.

У навчальному процесі народно-сценічний танець складається з exercice sur le barre і танцювальних етюдів на середині в польському, українському, російському, білоруському, болгарському, латвійському, молдавському, угорському, шотландському, італійському, іспанському, грецькому, грузинському, узбецькому, єврейському, циганському, матроському характері.

Дуетно-сценічний танець - академічна дисципліна, яка сформувалась у європейському балетному театрі у XIX - першій половині XX століття як техніка і принцип підтримок у балеті. Підтримки дуетно-сценічного танцю мають значення в академічному і сучасному балеті як певний виражальний образ, характер за сюжетом балету.

Також дуетно-сценічний танець - навчальна хореографічна дисципліна та предмет у професійних вищих навчальних закладах культури і мистецтв у галузі хореографії.

У навчальному процесі дуетно-сценічний танець складається з виконання партерних і повітряних підтримок; підтримок двома руками за талію - pas glissade, developpй, grand port de bras, petit et grand pose effac, crois, arabesque, pirouettes, tour lents; підтримки за руки - pirouettes, tour lents; прийомів повітряних малих і великих підтримок - сhangement de pied, grand assembй, sissonne en 1-й arabesque, grand fouettй, під'єми у 1-й arabesque, «ластівка», grand jetй entrelencй на плече.

Європейський стандартний танець - сучасна танцювальна дисципліна американо-європейського походження, яка сформувалась з бальних і джазових форм і технік у 1920?1970 рр. В ній поєднуються техніки танців - повільного вальсу «Waltz», танго «Tango», віденського вальсу «Vieden Waltz», повільного фокстроту «Slowfox», квікстепу «Quicstep». Також у парі вивчаються основні рухи, позиції корпуса та ніг, складні пози і підтримки.

Повільний вальс (фігури) ? закриті переміни (Closed Changes): закрита переміна с ПН (из правого оберта у лівий) RF Closed Change (Natural to Reverse) закрита переміна с ЛН (из лівого оберта у правий) LF Closed Change (Reverse to Natural). Правий оберт (Natural Turn), лівий оберт (Reverse Turn), правий спін оберт (Natural Spin Turn). Віск (Whisk), шасе из ПП (Chasse from PP). Закритий імпетус чи імпетус оберт (Closed Impetus ? Impetus Turn). Загальне плетіння чи плетіння у ритмі вальса (Basic Weave ? Weave in Waltz Time). Дрег хезитейшн (Drag Hesitation), лівий півот (Reverse Pivot), закритий и відкритий телемарк (closed Telemark & open Telemark), лівий фоллэвэй и сліп півот (Fallaway Reverse and Slip Pivot), півоти ВП (Pivots to Right ? Natural Pivots).

Танго (фігури) - хід (Walk), поступальний боковий крок і звено (Progressive Side Step & Link), відкритий і закритий променад (Closed & Open Promenade), загалний лівий оберт (Basic Reverse Turn). Фор стэп (Four Step), Лівий фоллевей та сліп півот (Fallaway Reverse and Slip Pivot), зовнішній свівл (Outside Swivel), відкритий правий оберт - минаючий правий оберт (Open Natural Turn ?Passing Natural Turn).

Віденський вальс (фігури) - правий і лівий оберти (Natural & ReverseTurn), переміна вперед і назад з правого оберта на лівий і навпаки (Forward Change Step - Natural to Reverse, Forward Change Step - Reverse to Natural, Backward Change Step - Natural to Reverse, Backward Change Step - Reverse to Natural).

Фокстрот (фігури) ? перо і потрійний крок (Feather Step, Three Step), правий і лівий оберти (Natural & Reverse Turn), перо закінчення (Feather Finish), закритий імпетус (Impetus Turn), загальне і праве плетіння (Basic & Natural Weave), зовнішній свівл (Outside Swivel), топ спін (Top Spin), ховер перо (Hover Feather). Лівий фолевэй и сліп півот (Fallaway Reverse and Slip Pivot), швидке праве плетіння і закінчення (Quick Natural Weave from PP).

Квікстеп (фігури) - чвертні оберти вправо і вліво (Quarter Turn to Right & Left), правий оберт з хезитейшн (Natural Turn with Hesitation), ліве шосе оберт (Chasse Reverse Turn), лок стэп вперед і назад (Forward & Backward Lock Step), біжуче закінчення у закритій позиції (Running Finish), зовнішня переміна (Outside Change), крос шосе (Cross Chasse). Біжучий правий оберт і швидкий відкритий лівий (Running Right Turn & Quick Open Reverse), зіг-заг (Zig-Zag), шість швидких біжучих (Six Quick Run), румба кросс (Rumba Cross), тіпсі праворуч і ліворуч (Tipsy to Right & Left), ховер корте (Hover Corte), відкриті телемарк і імпітус оберт (Open Telemark, Open Impetus Turn), вигнуте перо (Curved Feather).

Латиноамериканський танець - сучасна танцювальна дисципліна, американо-європейського походження, яка сформувалася з певних форм і технік джаз-танцю, танцювальних латиноамериканських форм, американського та іспанського танцю у 1930?1980 рр. У ній поєднуються техніки танців - самби «Samba», ча-ча-ча «Cha-cha- cha», румби «Rumba», пасадобля «Pasadouble», джайву «Jive». Також в парі вивчаються основні рухи, позиції корпусу та ніг, техніка роботи корпуса і стегон, складні пози і підримки.

Самба (фігури) ? основний рух, поступальний основний рух (Simple-pasa), самба-крок (Samba-pasa), на місці променадные ботафого (Bato-Fogo Promenade), Тіньові ботафого, поступальні вольти вправо, вліво (Volta to right & left), самба хід у променадної позиції (Samba-pasa Promenade), самба-крок убік (Samba-pasa to side), вольтовый спот поворот вліво і вправо для партнерки (Volta Spot Turn to right & left), лівий оберт (Reverse Turn), ботафого з просуванням (Bato-Fogo). Розкручування від руки, cамба локі (Samba-locky), аргентинські кроси (Argentinian cross), відкриті та закриті роки (Open & Closed Rock), мэйпул ? безперервний вольтовый оберт ліворуч і праворуч (Mapoole Volta Turn to right & left), роки назад (Rock Back), корта-джака (Сorte-jacke), крузадо хід і локі в тіньовий позиції (Crousadot-pasa Locky), біг з променада зворотньо (Run Promenade).

Ча-ча-ча (фігури) ? основний рух (Simple-pasa), тайм степ (Step Time), Три-ча ча-ча ? вперед, назад (Three Cha-cha-cha Forwad & Back), нью-йорк (New York forwade & back), оберти на місці ліворуч і праворуч (Turn-pasa), віяло (Fen), алемана (Alemana), клюшка (Stik), відкритий і закритий хіп твіст (Open & Closed Hip Twist), турецький рушник (Turkish Tovel), правий вовчок і спіраль (Right Top & Spirale), кубинські брейки у відкритій позиції (Сuban Bracke), крос бейсік з сольним поворотом дами (Cross Basic), тайм степ в ритмі гуапача (Step Time Gaupacha), спіральний закритий хіп твіст (Spiralle Closed Hip Twist).

Румба (фігури) - основний рух (Simple-pasa), нью-йорк (New York forwade & back), оберти на місці вліво і вправо (Turn-pasa), поступальний хід вперед і назад (Step forwad & back), віяло (Fen), алемана (Alemana), клюшка (Stik), відкритий і закритий хіп твіст (Open & Closed Hip Twist), кукарача (Сucaracha), спіраль (Spirale), фолевей (Fallaway), кубинські роки (Сuban Rock), ліска-спінінгу.

Пасадобль (фігури) - плащ (cloack), закритий променад (Closed Promenade & Promenade to Back Promenade), фолевей із закінченням до розділення, відкритий телемарк і лівий фоллэвей (Open Telemark Fallaway Reverse), твіст поворот (Twist Turn), Фреголина (Fregolina), ля пасе (La Pase), дроб фламенко (Sapateo).

Джайв (фігури) ? зміна місць зліва направо, зміна місць справа наліво, ланка (Rock), зміна рук за спиною, хлист, американський спін (American spin), фоллэвей з відкиданням (Fallaway), свівли з носка на каблук (Svivle), флики в брейк (Flics in Braike), Хлист-спін, вітряк, Закручений хлист, Поштовх лівим плечем (стегно), зміна місць справа наліво з подвійним оборотом, муч (much), катапульта (Сatapulte), майамі спешл (Miami Spesial).

Джаз-танець - сучасна танцювальна дисципліна афро-американо-європейського походження яка сформувалася з певних форм джазової музики і танцювально-пластичних форм в 1930-1970-х рр. У ній поєднуються техніки так званого європейського джазу (традиційного), афро-джазу, свінгу, рок-н-ролу, чарльстону, твісту, шейку, джаз-фанку, фольк-джаз модерн танцю (техніка модерн-танцю під джазову музику чи стилізація народного танцю з використанням джазових рухів та елементів під фольклорну музику).

Модерн джаз танець - сучасна танцювальна дисципліна американо-європейського походження, яка сформувалася з певних форм і технік джаз-танцю та модерн-танцю в 1930-1970 рр. У ній поєднуються авторські сучасні техніки: Марти Ґрем - стиснення та розширення (contraction & release); Доріс Гемфрі та Хосе Ліона - піднімання й падіння, сбросів корпусу (suspend & recovery); Мерса Каннінгема ? спіралі та штопорні обертання (spiral, corkscrew turn); техніка Кетрін Данхем, Гос Джордано, Мета Меттокса, Ріка Одумса, Бенджаміна Феліксдала - використання пози «колапсу», ізоляція та поліцентрія, поліритмія, мультиплікація, координація, імпульс і управління.

...