Поліська піч: специфіка формування опіччя

Для влаштування глинобитного опіччя («фундаменту печі») в кутку житлового приміщення між пороговою і тильною стінами споруджували опалубку (встановлювали два міцні дерев'яні щити), яка разом зі стінами утворювали своєрідну «скриню». Всередину опалубки шарами (приблизно 20--30 см) засипали глину і вбивали її, попередньо дещо скроплюючи водою (с. Верхи К.-Каш. Вол.) . Для опіччя (як і самої печі) вживали «руду (червону) глину» (сс. Новий Дорогинь, Клочки Народ., Красилівка Овр. Жит. [33, с. 129], Кухарі Ів., Городещина Пол. Київ.), «червонуватий глей» (с. Вигів Корост. Жит.). У с. Городещина (Пол. Київ.) респонденти зазначають, що «інша глина не піде; сіра глина розсипається». Натомість у с. Рудня-Вересня (Чор. Київ.) «п'єч вибивали з глею -- крепшої глини чорного кольору». Місцями до глини додавали трохи піску (три частини глини й одна піску): сс. Буда Вовчаківська (Пол. Київ.), Столінські Смоляри (Любомл. Вол.). За даними респондентів, на глинобитний фундамент печі, у середньому, ішло «два вози глини» (сс. Мала Фосня Овр. Жит. [33, с. 129], Городещина Пол. Київ.). Для вбивання глини використовували дерев'яні інструменти різних конструкцій: «довбешки» (сс. Кухарі Ів. Київ.), «кльоваки» (сс. Новий Дорогинь, Клочки Народ. [33, с. 129]) чи «прачі» (с. Красилівка Овр. [33, с. 129]) . У двох останніх випадках (при збиванні фундаменту «прачем» та «кльоваком») дерев'яну опалубку виводили поступово: встановлювали стовпи, вкладали із двох боків по дошці, засипали глину і вбивали до рівня верхнього краю дошки. Потім вкладали дві наступні дошки, засипали глину, вбивали і т. д. (с. Буки Мал. Жит.).

Монолітні опіччя могли влаштовувати й інакше: спершу споруджували дві зовнішні стінки, а порожнину між ними і стінами хати заповнювали піском, глиною, камінням тощо. Такі стінки могли бути глинобитними (сс. Бабиничі Нар. Жит. [33, с. 129] Вовчків Пол. Київ.), вимурованими з каменя, сирої чи випаленої цегли. У с. Бабиничі під стінками влаштовували фундамент, «щоб не було осадки»: у долівці прокопували Г-подібну траншею (завширшки і завглибшки 40 см), яку заповнювали «бутовим» камінням на рідкому глиняному розчині. На цьому фундаменті влаштовували опалубку з дерев'яних щитів, порожнину якої втрамбовували глиною [33, с. 129]. Проте частіше стінки вимуровували із цеглисирцю на суміші «глею з пєском»: с. Великий Мидськ Кост. Рів.). Наприклад у с. Буда-Варовичі (Пол. Київ.) при сапоружженні «пуднужжя печі» спершу робили «квадрат (чотиристінок. -- Р. Р.) з сирувки», заввишки 70 см, після чого внутрішню порожнину «засипали землею» і вбивали. Подібним чином опіччя споруджували й у сс. Князівка (Берез. Рів.), Великий Мидськ (Кост. Рів.), проте тут вимуровували лише дві зовнішні стінки. Причому у першому випадку порожнину заповнювали вбитою «землею», а у другому -- «пєском».

На півдні Середнього Полісся зовнішні стінки (завтовшки 40 см) частіше вимуровували з місцевих порід каменя на глиняному («на глею») чи глинянопіщаному розчині (сс. Середи, Осова, Рудня Іванівська, Кочичине, Малоглумчанка, Неділище, Рясне, Кривотин, Андрієвичі, Березники, Сергіївка Єм.; Червона Воля, Курчиця Н.-Вол.; Вигів Корос. Жит., Поляни, Хотинь, Балашівка, Маринин, Сівки Берез., Чабель Сар. Рів). Внутрішню порожнину такого опіччя могли заповнювати піском, який засипали шарами, поступово дещо притрамбовуючи його (сс. Бабиничі, В'язівці Нар. [33, с. 129], Кочичине Єм., Червона Воля Н.-Вол. Жит.; Хотинь Берез., Чабель Сар. Рів.) чи «п'єском в перемішку з дрібними камушками» (с. Рясне, Рудня Іванівська, Кочичине Єм. Жит.). Інколи (сс. Малоглумчанка, Сергіївка, Єм. Жит.) «на сухо» викладали «плоскі камінчики», а проміжки між ними (в міру вкладання камінців) засипали піском. Подібно й у с. Хотинь (Берез. Рів.): піском пересипали шари дрібного каміння. Проте зчаста порожнину «збивали глиною» (сс. Поляни, Балашівка, Маринин Берез. Рів.) чи сумішшю глини та піску (с. Осова Єм. Жит.). Інколи при використанні у заповненні опічка дрібного каміння піщану присипку замінювали «рідким глеєм» -- ним «заливали» шари каменя (шар камінців, глей, шар камінців, глей і т. д.): сс. Малоглумчанка, Сергіївка (Єм. Жит.), Вигів (Корос. Жит.), Хотинь (Берез. Рів.). Місцями (с. Маринин Берез. Рів.) респонденти старших вікових груп хоча й вважають пісок добрим акумулятором тепла, твердять, що при заповненні опічка краще використовувати глину, оскільки «пєсок миші виносять». Траплялось, пічну платформу («фундамент») повністю «мурували з каменя на глею» (сс. Середи, Неділище, Кривотин, Малоглумчанка Єм. Жит.). На сипких грунтах («пересипі») під таким опіччям (на усій полщі, яку воно займало) влаштовували «підмурок» -- заглиблений у землю фундамент: викопували прямокутну яму завглибшки в один метр, у неї до рівня поверхні землі заливали глей і вкидали каміння (сс. Кривотин, Андрієвичі, Малоглумчанка Єм. Жит.). Заглиблену у землю частину називали «підмурок», а сам опічок (від долівки до черені) -- «підчерін» (с. Малоглумчанка Єм. Жит.). У с. Малоглумчанка Єм. Жит., де вже у кін. ХІХ ст. виробляли черепицю, з неї нерідко викладали «пудпіч» («мурували на глею»). Випалену цеглу для влаштування бортиків опіччя почали використовувати лише з сер. ХХ ст. Водночас вну-

На думку місцевого населення «глей дає осушку» (с. Малоглумчанка Єм. Жит.). трішнє заповнення опічка у такому разі практично залишалось незмінним.

У нижній частині монолітних опічків теж влаштовували нішу («подпіч», «пудпічє», «грубочку», «грубку», «копочку», «кубашечку», «кучку»): сс. Верхи К.-Каш. Вол., Курчиця Новоград-Вол., Осова, Рудня Іванівська, Кочичине, Малоглумчанка, Неділище, Березники Єм. Жит. та ін. Для цього у передній стінці (ще перед спорудженням опічка) встановлювали опалубку (у вигляді дерев'яного ящика) чи на певній висоті опіччя перекривали дерев'яним настилом. Траплялось, у фундаменті робили дві, а то й три «грубки» -- окремо для дров і посуду (с. Кочичине, Неділище, Рудня Іванівська Єм. Жит.).

Як і всяке інше, монолітне опіччя завершувала «черінь» (під «черінню» тут розуміли верхній шар опічка, завтовшки 10--15 см). При глинобитній конструкції «фундамента», її, як правило, споруджували з цього ж матеріалу 54. Товщина глиняної черіні сягала приблизно 10 см. Проте у кін. ХІХ -- на поч. ХХ ст. навіть при такій конструкції опічка черінь могли викладати з цегли-сирівки (с. Городещина Пол. Київ.). На кам'яних опічках (як суцільних мурованих, так і заповнених суммішю камення з піском чи глиною) черінь влаштовували різним способом. Наприклад, у с. Рясне (Єм. Жит.) її просто вирівнювали розчином «глею». Це ж стосується й давніших печей у с. Малоглумчанка (Єм. Жит.), де черінь «замазували сивим глеєм». У с. Середи (Єм. Жит.) «на черін заливали глей, вкладали камінці і зверху вирівнювали глеєм». Подібним чином влаштовували черінь й у інших селах: «черін робили з каменя, [зверху] замазували глиною», «на черен ложили камінь і змазували глеєм... камінь ложили на глині» (с. Хотинь Берез. Рів.); «[колись] для черені збирали скалки (дрібні камінці. -- Р Р) і заливали глиною, зараз черінь засипають щебйонкою, а зверха заливають глиною» (с. Яполоть Кост. Рів.); «черінь [викладали] з каменя і заливали глеєм. на черінь камінь витесували, на стінки [опіччя] не витесували» (с. Сівки Берез. Рів.); «череня робили з каменя і глею. камінь збирали на всєму полі» (с. Балашівка Берез. Рів.); «черень набивали з глини і плиток сивого каменя» (с. Маринин Берез Рів.); «черен робили з глини. туди давали камінчики, щоб лучше гріло» (с. Ставок Кост. Рів.). У с. Поліське (Берез. Рів.) «череня» робили із суміші глини із «пєскомщирцем» (білого кольору). До цього додавали «рудий камінь» («руду», «желізну руду»). У с. Малоглумчанка (Єм. Жит.) «черінь» рівняли «сивим глеєм, ложили кірпіч і зверху замазували сивим глеєм». Подібним чином влаштовували черінь і у сс. Кривотин, Сергіївка, Середи (Єм. Жит.) У с. Кочичине (Єм. Жит.) «черень» викладали з кірпіча і мастили «жовтим глеєм». У с. Андрієвичі (Єм. Жит.) на верх опічка сипали бите скло, яке заливали глеєм, по цьому вкладали цеглу і знову заливали глеєм та вирівнювали. Дещо інакше її робили в с. Неділище (Єм. Жит.): на верх опіччя «клали доски, по досках заливали глей, по цьому насипали камінці та скло». Зверху знову давали розчин глею і «кірпіч», а по цьому -- «гладили глиною». На опічках з кам'яними бортиками заповнених лише піском чи сумішшю піску та глини «черінь» робили наступним чином. Зливали розчин «глею з п'єском» (в пропорціях 1/1) . На це засипали «дробненький камінь» -- «щоб черінь добре грівся». Потім викладали «кірпіч», а зверху замащували глеєм (с. Червона Воля Н.-Вол. Жит.). У с. Осова (Єм. Жит.) на опічок заливали рідку глину, на неї -- каміння, а зверху загладжували рідкою глиною.

На завершення слід наголосити, що будівельні матеріали, з яких споруджували черінь, поліщуки підбирали з особливою прискіпливістю: вони мали довго зберігати тепло, відзначатись значною «жаростійкістю» та доброю тепловіддачею. Скажімо, пісок («пісок-щирець»), що входив у конструкцію череня, «мав блистіти на сонці» (Берез. Рів.) -- у такому піску було багато кварцу . Стосовно глини, у сс. Малоглумчанка, Середи (Єм. Жит.) застосовували «сивий глей». Як зазначають місцеві респонденти «глей» брали власне «сивий» («красний глей» для цієї мети не був придатний). Водночас у інших районах Житомирщини (Нар., Овр.) для черені використовували лише «чисту руду глину» [33, с. 131]. «Глей красноватий» («жовтий глей») вживали у сс. Хотинь (Берез. Рів.), Кочичине (Єм. Жит.). Натомість у с. Білокоровичі (Ол. Жит.) використовували «синю»

глину, яку добували у болоті («синю глину з болота»). Білої глини для спорудження черіня зазвичай не використовували, «бо вона боїться вогню» (с. Білокоровичі), тому «білий глей на печі не йде, він йде на побілку» (с. Хотинь). Камінь вживали «гранітний» або «польовий», бо «такий камінь не тріскає» (с. Білокоровичі). «Под черін» клали польове каміння, «щоб краще пекло» й у с. Великі Цепцевичі (Волод. Рів.). «Камінь з поля» (кремінь) вживали у с. Серехів (Ман. Вол.). «Дробненький камінь -- щоб черінь добре грівся» використовували у с. Червона Воля (Новоград-Вол. Жит.). 6--7 см «дробного каменя з річки -- скалки, -- крепкого як скло» (кварцу) давали на монолітні опічки в селах В'язівка (Нар. Жит.), Мала Чернігівка (Овр. Жит.) [33, с. 130]. Плитки сивого каменя («сивий камінь з плиток») вживали у конструкціях черені й склепіння у с. Маринин (Берез. Рів.). У с. Лопатичах (Ол. Жит.) слідкували, «щоб камінь не був річковий, бо він холодний і лопається, тому брали польовий камінь» . У с. Павлюківка (Овр. Жит.) черінь вибивали з «жерств'яної глини (з щебьонкою)», «щоб менше вигорала» [33, с. 130--131]. З «мєлкої щебйонки і глини» споруджували черінь у с. Червона Волока (Луг. Жит.), із глини і «зернокрупнистого каменя» робили черінь у с. Майдан (Ол. Жит.).

Таким чином, викладений матеріал дає підстави для наступних висновків. У ХІХ -- на поч. ХХ ст. на усьому просторі Полісся побутували печі, споруджені на дерев'яному опіччі (каркасному, зрубному чи комбінованому), піднятому над рівнем долівки на 0,6--1 м (його висоту визначали антропометричним методом: «по пояс», «до пупа», «вишей пупа» господині хати). Основним конструктивним варіантом було опіччя з порожнистою нижньою частиною, яку використовували для господарських потреб (утримання у зимовий період домаш ньої птиці, поросят, складування дров тощо) і глинобитним (з використанням інших матеріалів) «подком» над нею. Рідше зустрічались опічки, цілковито заповнені глиною та ін. У конструкції «подка» (череня) використовували матеріали з високими теплоакумулюючими показниками (глину, пісок, каміння, кварц, скло, сіль, бите череп'я тощо).

У давніших поліських печах конструкція припічка становила єдине ціле із конструкцією череня, що є однією з найбільш суттєвих ознак місцевого печебудівництва. Запічком, зазвичай, була доволі товста та широка дошка, яку опирали на консольні випуски опічків, зруб чи стовпці. Зрідка він, як і припічок, міг входити у конструкцію череня.

Початкові етапи формування дерев'яних опічків подібних конструкцій (як порожнистих, так і повністю набитих грунтом) на теренах Полісся (Прип'ятське Полісся) сягають давньоруського часу (ХІІ -- ХІІІ ст.). Причому вже у цей період перед пічним отвором присутній виступ-припічок, який у конструктивному сенсі становив єдине ціле з черенем, а у конструкції останнього поряд із глиною використовували каміння, биту кераміку та ін.

Стосовно монолітних опічків, на терениах Полісся їх почали споруджувати (очевидно під впливом печебудівництва лісостепових районів) не раніше останньої чв. ХІХ -- поч. ХХ ст. (а більш помітного поширення вони набули тут лише у другій -- третій чв. ХХ ст.).

Дані археології та етнології дають можливість прослідкувати два шляхи формування високого (до 1 м) опіччя: шляхом підняття на дерев'яному настилі та опорах невисокого (15--30 см) глиняного подка, характерного для ранньослов'янських печей (переважає) та шляхом його нарощення до необхідної висоти (на Поліссі трапляється спорадично).

Література

1. Андрієвська Т.М. Традиційне народне житло в с. Космач / Тамара Андрієвська // Наукові записки. Музей народної архітектури та побуту у Львові. -- Львів, 1998. -- Вип. І. -- С. 37--42.

2. Беларускае народнае жилле / Э.Р. Сабаленко, У.С. Гуркоу, У.М. Іваноу ; рэдактар членкарэспандэнт АН БССР В.К. Бандарчык ; Акадэмш навук БССР. Інститут мастацтвазнауства, этнографа і фальклору. -- Мінск : Навука і тэхшка, 1973. -- 127 с.

3. Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов: (поселения, жилища и хозяйственные строения) / Е. Э. Бломквист // Восточнославянский этнографический сборник: Очерки народной материальной культуры русских, украинцев и белорусов в ХІХ -- начале ХХ в. -- М. : Изд-во АН СССР, 1956. -- С. 3--458.

4. Вовк Хв. Етнографічні особливості українського народу / Хведір Вовк // Студії з української етнографії та антропології. -- К. : Мистецтво, 1995. -- С. 39--218.

5. Гурков Б.С. Поселения / В.С. Гурков, Р.Ю. Гошко // Полесье. Материальная культура / АН УССР. Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Ф. Рыльского. Львов. отделение ; АН БССР. Институт искусствоведения, этнографии и фольклора. -- К. : Наукова думка, 1988. -- С. 279--333 : ил.

6. Жук Ул. Санггарна-бытавы нарыс вескі Дубровы, Лельчыцкага сельсавету і раену, Мазырскае акруги / Ул. Жук, П. Панкоу // Хроніка Убарцкага Палесся / аутар-уклад. А.І. Атнагулау ; навук. рэд.

B. Л. Насевіч. -- Мінск : Твхналогія, 2001. -- C. 281--285.

7. Зеленинъ Д.К. Описаніе рукописей ученаго архива Иператорскаго русскаго географическаго общества / Д.К. Зеленинъ. -- Петроградъ : Типографія: А.В. Орлова, 1914. -- Вып. І. -- 484 с. + ІІІ--Х (предисловие).

8. Кожолянко Г. Народознавство Буковини. Народна архітектура / Г. Кожолянко. -- Чернівці : Рута, 2000. -- 112 с. : іл. -- (Навчальний посібник).

9. Косичъ М.Н. О постройкахъ бълорусскаго крестьянина Черниговской губ., Мглинскаго уъзда: села Росухи, деревни Бородинки и Амелькина хутора / М.Н. Косичъ // Живая старина. -- С. Петербургъ : Тип. М. П. С., 1906. -- Вып. 1. -- С. 74--98.

10. Косміна Т.В. Сільське житло Поділля (кінець ХІХ-- ХХ ст.): історико-етнографічне дослідження / Т.В. Косміна. -- К. : Наукова думка, 1980. -- 190 с.

11. Локотко А.И. Белорусское народное зодчество (средина ХІХ--ХХ в.) / А.И. Локотко. -- Минск : Навука і тэхнжа, 1991. -- 285 с.

12. Матійчук М. Етнографічні матеріали про традиційні печі та інші ділянки народної культури гуцулів Косівського і Верховинського районів Івано-Франківської області / Михайло Матійчук // Джерела до української етнології. Матеріали польових досліджень. -- К. : Задруга, 2011. -- Вип. 1. -- С. 33--67.

13. Микулич А.И. Антропологическая характеристика населения Полесья / А.И. Микулич, И.И. Саливон, Л.И. Тегако / / Полесье. Материальная культура / АН УССР. Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Ф. Рыльского. Львов. Отделение ; АН БССР. Институт искусствоведения, этнографии и фольклора. -- К. : Наукова думка, 1988. -- С. 49--56.

14. Миронов В.В. Украинцы / В.В. Миронов, В.И. Наулко, Т.В. Космина // Этнография восточных славян: Очерки традиционной культуры. -- М. : Наука, 1987. -- С. 101--146.

15. Могитич І.Р. Житло / І.Р. Могитич, Гошко Ю.Г., Кіщук Т.П. та ін. // Народна архітектура Українських Карпат ХV--ХХ ст. / АН УРСР. Ін-т мистецтвохнавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Львів. відділення. -- К. : Наукова думка, 1987. -- С. 69--82.

16. Мушинський Г. Етнографічні нотатки про село Луко / Генрик Мушинський / / Західне Полісся: історія та культура. -- Рівне : Вид. О. Зень, 2012. -- Вип. FV. -- С. 189--196. -- (Пер. з пол. О. Нагорнюка).

17. Під полиновою зорею: Фотонарис про історію та культуру Чорнобильського Полісся / авторство та ідея М. Загреби. -- К. : Сєда-Стиль, 1996. -- (Без нумерації сторінок та фотографій).

18. Радович Р. Особливості опалювальної системи житла північно-західної частини Галичини та південного заходу Волині (друга половина ХІХ -- поч. XX ст.) / Роман Радович // Народознавчі зошити. -- 1999. -- № 2. -- С. 224--231.

19. Радович Р. Народне житло / Роман Радович // Холмщина і Підляшшя: історико-етнографічне дослідження. -- К. : Родовід, 1997. -- С. 116--133.

20. Радович Р. Традиційне житло на півночі етнографічної Волині: особливості та волинсько-поліські паралелі (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.) / Роман Радович // Народознавчі зошити. -- 2012. -- № 2. -- С. 201--217.

21. Радович Р. Народні міри довжини будівничих Полісся (за матеріалами Київської та Житомирської областей) / Роман Радович // Вісник Львівського університету. -- Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2002. -- Вип. 37. -- Ч. 1. -- С. 542--554. -- (Серія історична).

22. Радович Р. Розвиток поліського житла: проблеми генезису стелі / Роман Радович // Вісник Львівського університету. -- Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. -- Вип. 43. -- С. 88--133. -- (Серія історична).

23. Радович Р. Специфіка влаштування стелі на Середньому Поліссі / Роман Радович // Одне надійне життя... (до 100-річчя від дня народження Леоніда Маслова) / уклад. Г.С. Марчук. -- Луцьк : Твердиня, 2009. -- С. 414--426.

24. Раппопорт П.А. Древнерусское жилище / П.А. Раппопорт // Археология СССР. -- Ленинград : Наука (Ленинградское отделение), 1975. -- 177 с. -- (Свод археологических источников. Е1--32).

25. Русов А.А. Опісание Черниговской губерніи / А.А. Русов. -- Чернигов : Типографія Губернского Земства, 1899. -- Т. 2. -- 377 с. : ил.

26. Ру сов М.А. Поселенія и постройки крестьянъ Полтавской губерніи / М.А. Русов // Труды Харьковскаго предварительнаго комитета по устройству ХІІ археологическаго съезда. -- Харьковъ : Печатное діло, 1902. -- Т. ІІ. -- Ч. І--ІІ. -- 120 с.

27. Свирида Р.О. Обладнання традиційного житла Правобережного Полісся / Р.О. Свирида // Народна творчість та етнографія (далі -- НТЕ). -- К., 1979. -- № 3. -- С. 56--63.

28. Свирида Р. З етнографічних досліджень Володимирецького р-ну у 70-ті рр. ХХ ст. / Раїса Свирида // Західне Полісся: історія та культура. -- Рівне : Вид. О. Зень, 2012. -- Вип. IV. -- С. 72--81.

29. Сергеева М. Формування інтер'єру середньовічного житла / Марина Сергєєва // Українці: історико-етнографічна монографія : у 2 кн. -- Опішне : Українське народознавство, 1999. -- Кн. 2. -- С. 65--74.

30. Сивак В. Інтер'єр поліського житла / Василь Сивак // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. -- Львів : Інститут народознавства НАН України, 2003. -- Вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. -- С. 278--293.

31. Симоненко І.Ф. Поселення, садиба та житло на Закарпатті / І.Ф. Симоненко // Матеріали до етнографії та художнього промислу. -- К. : Вид-во АН Української РСР, 1956. -- Вип. ІІ. -- С. 60--10,9.

32. Сілецький Р. Проблема типології опалювальних пристроїв стародавнього житла в Україні (конструктивнофункціональні особливості печі) / Роман Сілецький // Записки Наукового товариства імені Шевченка. -- Львів, 2001. -- Т. ^XL^ Праці Секції етнографії і фольклористики. -- С. 230--247.

33. Сілецький Р. Система опалення народного житла поліщуків (типи опалювальних пристроїв, їх конструктивні особливості, звичаї та повір'я) / Роман Сілецький // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. -- Львів : Інститут народознавства НАН України, 1999. -- Вип. 2. Овруччина. 1995. -- С. 125--140.

34. Сілецький Р. Опалювальні пристрої народного житла Середнього Полісся (конструктивно-функціональний та світоглядний аспекти) / Роман Сілецький // Вісник Львівського університету. -- Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. -- Вип. 43. -- С. 134--183. -- (Серія історична).

35. Таранушенко С. Давнє поліське житло / Стефан Таранушенко // НТЕ. -- 1969. -- № 1. -- С. 8--23.

36. Толмачевъ И.Н. Юго-Западный край. Статистическое обозрЪше. Восточное Полъсье / И.Н. Толмачевъ. -- К. : Типографія Штаба Кіевскаго Военнаго округа, 1897. -- Т. 1. -- 480 с.

37. Харузинъ Ал. Славянское жилище въ СъвероЗападном краЪ: Изъ матеріалові, по исторіи развитія славянских! жилищъ / Ал. Харузинъ. -- Вильна, 1907. -- 341 с. : ил.

38. Чижикова Л.Н. Сельсьские жилища в XVm -- начале XX века / Л.Н. Чижикова // Русские / ред. В.А. Александрова, И.В. Власова, Н.С. Полищук. -- М. : Наука, 2005. -- С. 251--257.

39. Шейнъ П.В. Матеріальї для изученія быта і языка русскаго населенія съверо-западнаго края. -- Т. 3 / П.В. Шейнъ // Сборник отделенія русскаго языка и словесности Императорской Академии Наук. -- СПб., 1903. -- Т. 72. -- 535 с.

40. Якімовіч Ю.А. Драулянае дойлідства Беларускага Палесся: XVH--ХІХ ст. / Ю.А. Якімовіч. -- Мінск : Навука і тэхнжа, 1978. -- 150 с.

41. Dmochowski Z. Ze studiow nad poleskim budownictwem drzewnym / Zbigniew Dmochowski // Buletyn historii sztuki і kultury. -- 1937. -- R. V. -- S. 165--217.

42. Falkowski J. Zachodnie pogranicze Guculszczyzny: Dolinami Prutu, Bystrycy Nadwornianskiej, Bystrycy Soljtwinskiej i Lomnicy / Jan Falkowski // Pracy etnograficzny / pod red. A. Fiszera. -- № 3. -- LwOw : Wydawnictwo Towarzystwa ludoznawczego we Lwowie, 1937. -- 170 s.

43. Falkowski J. POlnocno-wschodnie pogranicze Huculszczyzny / Jan Falkowski / / Pracy etnograficzny / pod red. A. Fiszera. -- № 4. -- LwOw : Wydawnictwo Towarzystwa ludoznawczego we Lwowie, 1938. -- 107 s. : il.

44. Frankowski E. Z Polesia Wolynskiego / Eugeniusz Frankowski // Ziemia. -- Warszawa ; LwOw, 1914. -- Rok V. -- №. 11. -- S. 165--168.

45. Moszynski K. Kultura ludowa slowian / Kazimierz Moszynski. -- Krakow, 1929. -- Cz. 1: Kultura materjalna. -- 710 s. : il.

46. Pietkiewicz Cz. Polesie Rzeczyckie: Materialy etnograficzne / Czeslaw Pietkiewicz. -- KrakOw, 1928. -- Cz. І: Kultura materjalna. -- 319 s.

47. Staszczak Z. Budownictwo chlopskie w wojewodztwie Lubtlskiem (w XK і XX wieku) / Zofia Staszczak. -- Wroclaw : PTL, 1963. -- T. XX!V. -- 232 s.

Размещено на Allbest.ru