Особливості застосування "доперспективних" ознак просторовості в роботах В.А. Гегамяна (1925-2000)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ «ДОПЕРСПЕКТИВНИХ» ОЗНАК ПРОСТОРОВОСТІ В РОБОТАХ В.А. ГЕГАМЯНА (1925-2000)

Паньків Г.С.

Анотація

гегамян просторовість композиція мистецтво

Стаття присвячена художнику Валерію Арутюновичу Гегамяну (1925-2000), творчість якого сьогодні є визнаним непересічним явищем в мистецтві Одеси другої половини XX століття. Особливості втілення просторовості в роботах даного художника досліджуються в аспекті задач композиції, співвідношення категорій глибинності та площинності - це обумовлено специфікою сучасної зображальності мистецтва, й особливостями художньої мови В.А. Гегамяна. Для просторового мислення Гегамяна важливими є як використання окремих елементів трьохмірного простору, так і вживання просторових систем - системи ортогональних проекцій, систем прямої та зворотньої перспектив. В даній статті ми головним чином аналізуємо трактовку В.А. Гегамяном так званих «доперспективних» ознак просторовості - перекриття, ракурсу та умовного моделювання, які є самими давніми в арсеналі художнього вираження. Ці прості й традиційно неприглядні ознаки просторової неоднорідності в роботах художника кінця ХХ століття формують цілий діапазон змістовного наповнення.

Ключові слова: Валерій Арутюнович Гегамян, доперспективні ознаки просторовості, перекриття, ракурс, умовне модулювання об'єму.

Аннотация

Панькив А.С. Измаильский государственный гуманитарный университет

ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ «ДОПЕРСПЕКТИВНЫХ» ПРИЗНАКОВ ПРОСТРАНСТВА В РАБОТАХ В.А. ГЕГАМЯНА (1925-2000)

Статья посвящена художнику Валерию Арутюновича Гегамяну (1925-2000), творчество которого сегодня является признанным незаурядным явлением в искусстве Одессы второй половины XX века. Особенности воплощения пространства в работах данного художника исследуются в аспекте задач композиции, соотношение категорий глибинности и плоскостности - это обусловлено спецификой современного изобразительного искусства и особенностями художественного языка В.А. Гегамяна. Для пространственного мышления Гегамяна важно как применение отдельных элементов трехмерного пространства, так и употребление пространственных систем - системы ортогональных проекций, систем прямой и обратной перспектив. В данной статье мы, главным образом, анализируем трактовку В.А. Гегамяном, так называемых «доперспективних» признаков пространственности - заслонение, ракурса и условного моделирования, которые являются самыми древними в арсенале средств художественного выражения. Эти простые и традиционно неприглядные признаки пространственной неоднородности, в работах художника конца ХХ века формируют целый диапазон содержательного наполнения.

Ключевые слова: Валерий Арутюнович Гегамян, «доперспективные» признаки пространства, заслонение, ракурс, условное моделирование объема.

Annotation

Pankiv G.S. Izmail State University of Humanities

PECULIARITIES OF USING «PRE-PERSPECTIVE» FEATURES OF SPACE IN THE WORKS OF V.A. GEGAMYAN (1925-2000)

The article is dedicated to the painter Valeriy Arutyunovich Gegamyan (1925-2000), whose creative work is recognized today as an outstanding phenomenon in the art of Odessa in the second half of the 20th century. The peculiarities of the visualization of space in the works of this artist are investigated in the aspect of composition problems, the correlation of categories of depth and flatness - this is due to the specifics of contemporary fine arts and features of V. A. Gegamyan's artistic language. For the spatial thinking of V. A. Gegamyan the use of individual elements of three-dimensional space is as important as the use of spatial systems - the system of orthogonal projections, the systems of single-point and inverted perspectives. In this article we mainly analyze VA. Gegamyan's interpretation of the so-called «pre-perspective» features of spatiality - occulting, foreshortening and conditional modelling, which are the oldest in the arsenal of means of artistic expression. These simple and traditionally unsightly signs of spatial heterogeneity in the works of the painter of the late 20th century form a full range of meaningful content.

Keywords: Valeriy Arutyunovich Gegamyan, «pre-perspective» features of space, occulting, foreshortening, conditional volume modelling.

Постановка проблеми

Просторовий устрій художнього зображення завжди зосереджує на собі увагу дослідників та глядачів. Без усвідомлення авторської концепції просторовості не можливо ґрунтовно сприйняти сформульовану інформацію, осягнути значимість та винятковість образотворчої мови. Особливої актуальності питання просторового втілення набувають в сучасному мистецтві, що обумовлено появою візуальних форм творення та необхідністю усвідомлення доречного застосування у живопису традиційних та новітніх форм просторової неоднорідності.

Процес оволодіння прийомами структурування простору э неоднозначним. Композиційно-просторові «знання» можуть накопичуватися в загальному потоці у вигляді випадкових даних, що мимоволі осідають у пам'яті, або в ході усвідомленої цілеспрямованої діяльності по їх вивченню. В такому випадку об'єм та зміст корисних відомостей про композицію та простір, безумовно, набуває більш широкого значення, а сам процес пошуку проходить ефективніше і в більш стислі терміни.

І.П. Нікітіна відмічає наявність різних концепцій художнього простору протягом багатовікової історії європейського живопису. Такі концепції щодо побудови проекцій простору на площині можуть трактуватися як відображення існуючих у кожну епоху умоглядних представлень про організацію простору [5, с. 330-331]. Р. Арнхейм відзначає наявність в європейському мистецтві таких концентрованих уявлень про композиційну організацію простору та називає їх моделями [1, с. 270]. Аналіз теоретичних концепцій художнього простору сам по собі не є достатнім й вимагає вивчення конкретних творів мистецтва. Такий аналіз необхідно доповнювати дослідженнями мистецтва окремих історичних епох.

В нашій статті, на основі аналізу робіт художника В.А. Гегамяна (1925-2000 рр.) виявляються особливості образної варіативності застосування так званих «доперспективних» прийомів просторового втілення в образотворчому мистецтві. В роботі осмислюється матеріал основного періоду творчого життя названого митця (1960-1990-ті рр.), виокремлюються індивідуально-авторські мистецькі вподобання, виробляється відповідна система аналізу творів художника.

Особливе зацікавлення викликають дві масштабні композиції, що підсумовують творчі пошуки митця - це «Хачкар» (1988-2000) та «Криваве весілля» (1985-2000). Зазначимо, що ці роботи реалізують знакові атрибути композиційно-просторової системності художника, але в цьому аспекті вони ще не вивчалися.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Мистецтвознавчі концепції художнього простору пропонують до наукового вживання М.М. Волков [2], С.М. Даніель [3], Л.В. Мочалов [4], Б.В. Раушенбах [7; 8; 9] та інші.

Дослідник наукової системи перспективи Б. Раушенбах вводить таке важливе поняття, як перцепція. Система перцептивної перспективи, підкреслює названий автор, передає співвідношення масштабів переднього, середнього та віддаленого планів, координуючись з природним зоровим сприйняттям [8, с. 60].

Л.В. Мочалов звернув увагу на взаємодію категорій глибинності та площинності, які реалізуються в просторовій побудові картини [4, с. 277]. Характер їхньої взаємозалежності глибинності та площинності, каже він, розкриває ціннісну орієнтацію певної системи живопису. Просторову побудову Л.В. Мочалов іменує як «...передкомпозиційну форму», яка «має певну світоглядну сутність» [4, с. 283].

Питання просторової побудови в аспекті задач композиції досліджує М.М. Волков [2, с. 74]. За його переконанням, серед композиційних задач, які вирішуються в картині чи то в рисунку, задача побудови простору є однією з найважливіших. Волков широко досліджує всі аспекти та типи просторової побудови, виділяє перспективні системи та, так звані, «доперспективні» признаки трактування глибини та просторовості [2, с. 74]. «Доперспективними» називаються такі ознаки, які проявляють часткову або неметричну просторову неоднорідність на окремій ділянці форми або простору. Серед таких є: перекриття, ракурс, пошарове вистроювання глибини, різні форми умовного моделювання тощо. В сучасному мистецтві «доперспективні» ознаки втілення зберігають свої виразні цінності, на рівні з перспективними, та в синтезі всього арсеналу просторових гасел формують новітній контекст трактування художнього простору.

«Доперспективні» ознаки просторовості виразно проявлені в композиціях Гегамяна, тому потребують окремого та більш ретельного дослідження. Отже, у масиві мистецьких, культурологічних, мистецтвознавчих та філософських розвідок виявлено значні напрацювання, які можуть виступати методологічною моделлю аналізу втілення художнього простору в творах В.А. Гегамяна [2; 3; 4 та інші].

Метою даного дослідження є аналіз робіт В.А. Гегамяна, які були виконані в період 1960--1990 роки. Вивчення творів В.А. Гегамяна проводиться з метою означення естетичної природи, художньої специфіки й цінності його спадку; виявлення особливостей втілення просторовості, зокрема ракурсу, перекриття, та умовного моделювання.

Зв'язок із науковими чи практичними завданнями

Науково-дослідна робота на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства виконується на кафедрі теорії та історії мистецтва НАОМА у рамках наукових досліджень кафедри з вивчення мистецької спадщини художників, чиї життя і творчість пов'язані з українським мистецтвом другої половини ХХ століття; науковий керівник -- кандидат мистецтвознавства Л.О. Лисенко.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вирішальне значення для композицій В.А. Гегамяна має «образна геометрія», особливості якої досліджуються нами в окремій статті [6]. Художнику не притаманно вживання цільних систем засобів так званих лінійної, кольорової або тональної перспектив. Але це зовсім не означає, що В.А. Гегамян відмовляється від глибинності, а тим більш, від передачі просторовості взагалі. Скажімо так: гегамянівський засіб оформлення простору завжди переслідує образну ціль й не містить наївного спрощення. Розглянемо принципи використання вже відомих показників глибинності й трьохвимірності в таких картинах художника: «Три балерини» (1970-ті), «Оглядини» (1974), «Геній та натовп» (1970-ті), «Карпатські мотиви» (1977--1978), «Криваве весілля» (1985--2000) (рис. 1), «Хачкар» (1988--2000) (рис. 2) тощо.

Доперспективні ознаки трьохвимірного простору (перекриття, ракурс, умовне моделювання). «Повносила й сама давня ознака, з точки зору історії зображення, -- перекриття віддалених предметів ближніми» [2, с. 85]. Перекриття завжди говорить про безумовну присутність одного предмета позаду іншого. Але без других, додаткових прикмет пластики й глибини, вираження простору перекриття одного предмету іншим не конкретизується якостями протяжності. Цей признак глибини сам по собі не несе метричної конкретності й цільності, він характеризує просторову «відносність». Тим не менш, ці, традиційно неприглядні якості, створюють для В.А. Гегамяна благотворне підґрунтя для змісто-образної зав'язки та формування просторової конкретики. Високий рівень володіння зображальними засобами дозволив В.А. Гегамяну, навіть в обмеженому просторі засобів відтворення глибини, створити цілу палітру значень й символів. Художник намагається регулювати міру неоднорідності картинної площини через образну варіативність просторового опредметнення. Представлення людських постатей через перекриття характерно для багатьох робіт Гегамяна, але особливим чином цей засіб проявляє свої можливості в таких роботах, як «Криваве весілля», «Оглядини», «Карпатські мотиви», «Геній та натовп» тощо.