Церковні дерев’яні вироби з контурною різьбою: специфіка орнаментальних мотивів та іконографічних типів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Олег Болюк

ЦЕРКОВНІ ДЕРЕВ'ЯНІ ВИРОБИ З КОНТУРНОЮ РІЗЬБОЮ: СПЕЦИФІКА ОРНАМЕНТАЛЬНИХ МОТИВІВ ТА ІКОНОГРАФІЧНИХ ТИПІВ

На основі аналізу графічних першоелементів та морфологічних ознак мотивів і християнських іконографічних сюжетів розглянуто особливості контурної різьби на церковних виробах. Джерельну базу дослідження становлять твори, виявлені у ході мистецтвознавчих експедицій, а також музейні експонати та пам'ятки з приватних збірок.

Ключові слова: мотив, орнамент, іконографія, різьба.

іконографічний різьба церковні вироби

On the ground of analysis in primal graphical elements and morphological features of decorative motifs as well as of Christian iconographic schemes some traits of contour carving upon ecclesiastical objects have been put under thorough consideration. The artworks acquired during field art studies, expeditional tours, exhibites of museum stores as good as the items of private collections have been summed up into the source basis for the research.

Keywords: motif, ornament, iconography, carving.

На основании анализа графических первоэлементов и морфологических признаков мотивов, а также христианских иконографических сюжетов рассмотрены особенности контурной резьбы на церковных изделиях. Базовыми источниками исследования составляют произведения, выявленных в ходе искусствоведческих экспедиций, а также музейные экспонаты и памятники из частных собраний.

Ключевые слова: мотив, орнамент, иконография, резьба.

Твори сницарства в інтер'єрі українського храму становлять художньо-предметне середовище, багатофункціональність якого пов'язана із теологією, архітектурою, декоративним та образотворчим мистецтвом. Церковні художні вироби зазвичай демонструють кращі зразки матеріальної культури, ідея яких, у свою чергу, відображає окремі духовні надбання народу. Дерев'яні предмети, яким властиві візуально-естетичні ознаки, збагачують складну художню систему облаштування, до якої належать ще твори металопластики, ювелірства, гаптування, ткацтва, вишивки, інших видів декоративного мистецтва, а також іконопису і монументального розпису.

Зазвичай твір сницарства асоціюється з рельєфним різьбленням, яке часто має вишуканий абрис. Складна конфігурація різьбленого елемента спричинена профільованими вирізами та є результатом прорізного (ажурного) прийому різьби. В іншому композиційному варіанті, де тлом орнаменту є не просвіт, пластику рельєфних мотивів посилює на контрасті «глухе» тло площин конструкції, до яких кріплений вирізаний елемент. У науковій літературі художній аналіз цих виробів переважно скерований у руслі опису пластичних поверхонь, де дрібним елементам -- невеликим орнаментам та композиціям, але вже контурного (лінійного вузько-жолобчастого) виду різьби, відводиться мало уваги.

Завдання пропонованої статті -- показати мотиви та християнські іконографічні типи контурної різьби як частину широкого художнього пласту сницарства на основі описово-візуального аналізу окремих творів церковного деревообробництва й окремих теоретичних узагальнень цього явища.

Недостатнє аналітичне висвітлення площинно-орнаментального оздоблення дерев'яних виробів церковного інтер'єру обумовлює актуальність його дослідження. Пропонований науковий матеріал базується на окремих результатах вивчення автором художнього деревообробництва, зокрема церковної різьби, яке увійде в індивідуальне монографічне дослідження, узгоджене із загальною науковою темою відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України «Історія та теорія українського декоративного мистецтва: видова специфіка».

Площинно-орнаментальне оздоблення дерев'яних виробів представлене кількома видами плоскої різьби, а саме: контурною (інші назви -- «суха», «чиста», «лінійна» та геометричною по тонованій поверхні); контурно-площинною по тонованій поверхні, яка відома з іншою назвою -- яворівська жолобчасто-вибірна [32, с. 114]; плоскою виїмчастою (тригранно-виїмчастою), а також інкрустацією, інтарсією, маркетрі (дерев'яною мозаїкою), аплікацією соломкою та іншими матеріалами, випалюванням, тонуванням, розписом.

Контурна різьба є одним із найдавніших і найпростіших у виконанні способів проявити творчий задум людини, яка ще у первісному мистецтві гострим предметом наносила на поверхню каменя, кістки та, правдоподібно, дерева, геометризовані елементи. Аналогом найпростішого різьбленого орнаменту на деревині стали археологічні артефакти, зокрема широковідомі кістяні браслети зі стоянки пізнього палеоліту на території с. Мезин (Мізин) Коропсько- го р-ну Чернігівської обл. Їх поверхні покриті гравірованими мотивами свастики та меандру, останній з яких вважають найпершим з відомих взірцем оздоблення такого виду (близько 18000 р. до Р. Х.) [31]. Цілком ймовірно, що деревину, як легкий в обробці матеріал порівняно з кісткою та каменем, частіше використовували для нанесення на ній заглибленого графічного декору. Одначе, через відносно нетривку структуру деревини, вироби, виготовлені з такого матеріалу, не могли довго слугувати людині.

Впродовж еволюції мистецтва оздоблення контурною різьбою не зникло, а збагачувалось новими мотивами. Їх лінійність обумовлювала лише певну кількість орнаментальних елементів, але давала змогу створювати нові композиційні схеми, поєднуючись з іншою різьбою -- плоско-виїмчастою, пластично-рельєфною. Про універсальність компонування й семантичне значення простих у виконанні контурно-геометричних й виїмчастих форм переконують різьблені вироби, виготовлені у хронологічно ранніх періодах розвитку світової культури. Мотиви, нанесені графічним ритим рисунком на поверхню, наприклад, скрині -- саркофаговидної (двосхилої) чи з рівною поверхнею її віка,-- особливо поширених на теренах Карпатського масиву і прилеглих до гір територій, та орнаментальні елементи ужиткових предметів, скажімо, племен Африки, Азії, Океанії та Америки, є ідентичними [39, tabl. 13; 40, p. 46--47]. Секрет такої універсальності базується на використанні простих у виконанні елементів зображення, які узагальнено-стилізовані й, водночас, доступно зрозумілі для їх «прочитання». Невеликий у сенсі розмаїття набір елементів орнаменту дає змогу способом комбінаторики творити нові композиційні схеми залежно від площини, досягаючи відповідного ефекту декоративності.

Відомо, що українці контурною різьбою прикрашали переважно архітектурні деталі, транспортні засоби, обладнання жител, музичні та господарські інструменти, і навіть дрібний реманент (тарниці, кушки, кісся, куделі, веретена та ін.) [30, с. 33--34, 390--391, 393, 409]. Такий широкий вжиток лінійного декору на площинах важливого у побуті предмета підтверджує архаїзм орнаменту. Геометризовані мотиви оздоблення, які доволі часто не визначаються правильною композиційною схемою, відтак виглядають «жвавими», свідчать про авторство різьбяра-самоука, переважно з сільської місцевості, практичні навички якого набуті у вільний час поміж основним господарським заняттям. Проте у такій своєрідній динаміці графічного «тексту» закладено послідовність виконання орнаментальної композиції, яка легко сприймається завдяки «живописності» цілого художнього образу.

Серед усього асортименту художніх дерев'яних виробів з контурною різьбою, які використовувались українцями у щоденній молитовній практиці, до церковного мистецтва найближчими є ікони-хрести XVII -- початку ХІХ ст., виявлені винятково у хатах Гуцульщини [30, с. 231; 35, с. 322]. Вони мають вигляд колених і обтесаних сокирою невеликих дощок, на яких вузькі рівчаки-лінії утворюють хрестографеми та інші геометричні елементи.

М. Станкевич на підставі аналізу відомих дванадцяти пам'яток такого типу із фондів художнього дерева Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України [9--16] виводить чотири типи хрестів, відомі гуцулам: чотири-, шести-, семи- та восьмикінцевий, згідно їх структури знані з іншими назвами -- грецький, патріарший, український (за В. Щербаківським [36, с. 7]), православний. Проте на різьбленій контурною технікою іконі ХІХ ст. (зі с. Яворова Косівського р-ну Івано-Франківської обл.) зображено три дванадцятиконечні хрести, центральний з яких сполучений з бічними у місцях горизонтальної поперечки. Така хрестографема основного символу християн, виготовленого у дереві, доводить про вже сформований ще задовго до ХІХ ст. на західноукраїнських землях розквітлий тип хреста, що нагадує схематичну будову кованих хрестів з трипальчастими закінченнями (у геральдиці знаний як хрест Боттони), які встановлені на церковних банях.

В українській хрестології відома графема трійчастого хреста, виготовлена також об'ємно. Його графічна особливість така ж, як і хреста-ікони з Яворова, й полягає у вирізьблених з однієї дошки двох невеликих семикінцевих хрестів, поєднаних у місцях нижнього перехрестя-суперданеума більшого центрального хреста [33, с. 12 --13] Тут і далі частини хреста означені згідно з назвою західної християнської традиції, оскільки автор вважає їх точнішими, аніж у східному обряді. Особливо це сто сується назв (горизонтальних) поперечин хреста. У східному християнському обряді їх називають зазвичай раменами, від «рамено» -- плече, що не є точним відповідником реалії. Оскільки, наприклад, «однорамен- ний хрест» розуміється як перехрещення горизонтального бруса з вертикальним, то насправді у нього є два «рамена»-плеча -- ліве та праве. Проте таке тлумачення «рамен» хреста подано у «Словнику української мови» Бориса Грінченка, натомість, наприклад, ні «Академічний тлумачний словник», ані електронний Вікісловник такого пояснення не дає. Плутанина з назвами частин хреста виникає особливо тоді, коли мова йде про хрест із трьома горизонтальними поперечинами -- семикінце- вий тип. Тому у тексті слід розуміти, що вертикаль хреста «статікулум» увінчує «титулус» -- прибита за наказом Понтія Пилата дощечка-титло з написом-акронімом на гебрайській, грецькій та латинській мовах «Ісус Назарянин Цар І (Ю)дейський»; ^{посередині -- «патібулум», що значить «шибениця»; нижній щабель -- «супердане-} ум», є підставкою для ніг.. Ще з більшою (чи не найбільшою) кількістю закінчень хреста -- двадцяти двома, -- відомий ручний хрест з Галичини, опублікований К. Шонк-Русичем і датований ним XVI ст. [34, с. 20]. Таку кількість закінчень досягнуто завдяки прикріпленим до семиконечного (українського) типу хреста маленьких чотириконечних хрестиків з Розп'яттям. Окрім контурної різьби площини хреста оздоблює виїмчаста різьба, відповідно твір диспонує складними світлотіньовими нюансами.

Мотиви орнаментів плоскої різьби («сухої» різьби, «писання» [27, с. 7]), які використовувались у церковних виробах, розглянуто А. Будзаном [21], В. Свєнціцькою [28], М. Драганом [22], М. Станкевичем [30], М. Селівачовим [29], І. Юрченком [37], В. Одрехівським [26]. Так, А. Будзан подає чотири основні групи мотивів геометричної контурної різьби, які побудовані на основі певного графічного першоелемента: лінії, трикутника (квадрата), півкола (еліпса), кола зі сполученням з іншими елементами. Останні -- найскладніші, відповідно становлять переважно центральну частину композиційних схем. Означення мотивів почерпнуто з локальних їх назв, відомих у гірській місцевості, особливо на теренах Гуцульщини. Таким чином, лінійні «драбинки», «ільчасте письмо», «кривульки», «моршінка», «зубці», «січені зубці», «дашки», «бендюги», «смерічки» та інші належать до першої групи мотивів [21, с. 21, 86--88] А.Ф. Будзан тлумачить, що «бендюги -- орнаментальний мотив у вигляді двох сполучених квадратів» та «бесаги -- те ж, що й бендюги», хоча у тексті подає у двох різних групах і для бесаги вказує синонім назви мотиву -- «вісімка». У поданій ним таблиці бендюги, дефініція якого -- примітивні сани для перевезення соломи чи іншого вантажу, зображені трикутниками, поле яких заповнено «ільчастим письмом». Тому вважаємо, що «бесаги» («вісімки») та «бендюги» -- два різні елементи різьби. Подібними у трактуванні є зображення у вказаній таблиці «бендюги» та тлумачення «січених зубців» -- «січені зубці -- орнаментальний мотив у вигляді трикутних зубців, вкритих ільчастим письмом», у яких різниця полягає в цілковитому заповнені трикутника сіткою. «Драбинки -- орнаментальний мотив»; «ільчасте письмо -- орнаментальний мотив у вигляді сітки»; «кривульки -- орнаментальний мотив у вигляді кривої лінії»; «моршінка -- орнаментальний мотив у вигляді морщення»; «кантики -- орнаментальний мотив у вигляді квадратів», хоча у вигляді квадратів можуть бути мотиви «огірочки» та «віконця»..

До другої групи вчений залучив мотиви «огірочок», «медівник», «бесаги» («вісімки»), «копаниця», «віконце», «півширинка», «завиваник», «ширинка», «гачок», «головкате» та інші [21, с. 86] «Ширинка -- орнаментальним мотив у вигляді сполучених квадратів і трикутників, укладених поперемінно»; «гачки -- орнаментальний мотив» . «Дуга -- орнаментальний мотив», «дужки -- орнаментальний мотив».. Третю групу становлять абстрактні поняття, світ предметів, флори й фауни (скево-, фіто-, зооморфні): «заячі вушка», «дуга», «дужка», «тарничка» (сідло на коня), «п'явка», «пшеничка» та інші [21, с. 87] ⁴. Остання, комбінована група, налічує не меншу кількість мотивів: «кочела» (кола), «сонічки» (сонечка), «зірки», «ружі», «сонішники» (соняшники), «бані», «ментелі» (нагадують «обриси австро- угорських медалей» [29, с. 303]), «кучері», «ріжки», «грибки» [21, с. 87] «Грибки -- орнаментальний мотив»; «Сонічко -- орнаментальний мотив у вигляді кола з зубцями»..

Поділ за морфологічними ознаками мотивів контурної різьби різниться від класифікації їх за графічно-геометричними формами. Абстрактними зображеннями, у яких вбачаються елементи навколишнього світу, є лінія, зиґзаґ, трикутник, коло, коса сітка, відома як «ільчасте письмо». Рослинні мотиви представлені досить скупо -- «смерічка» («сосонка»), «ружі», «огірочки», «ягідки», «пшеничка», «деревце» [21, с. 21, 87--89] «Смерічки -- орнаментальний мотив у вигляді смереки»; «ружі -- орнаментальний мотив у вигляді кола з вписаними еліпсами»; «Сонішник -- орнаментальний мотив у вигляді квітки соняшника»; «пшеничка -- орнаментальний мотив»; «ягідки -- орнаментальний мотив у вигляді ягід вишні»; «деревце -- орнаментальний мотив»., останні три з яких є доволі пізніми елементами орнаменту. Солярні мотиви становлять чотирикутні «зірки» та розети. Зображенням скевоморфного мотиву (рукотворного світу) контурною різьбою, окрім хрестографем, стали «копаниці», «драбинки», «бесаги» («бендюги») та архітектурні елементи -- «віконця» («віконці»), «ворота», «ґаночки», «дашки», церковні «бані» та інші [20, с. 86--87] «Віконці -- орнаментальний мотив у вигляді квадратних ^{вікон»; «ворота -- орнаментальний мотив у вигляді дверної коробки з півкруглим верхом»; «ганочки -- орнаментальний мотиви у вигляді квадратиків з виступами посередині боків»; «дашки -- орнаментальний мотив»; «дзвіночки -- орнаментальний мотив у вигляді трикутників»; «млинок -- орнаментальний мотив»; «парка- нець -- орнаментальний мотив у вигляді стовпів, сполучених зверху дугою».}. До виробів харчової продукції відносимо «медівник» й «завиваник».

Окремі з названих орнаментальних мотивів, особливо лінійної'групи та трикутника, які містять абстрактне поняття або скевоморфне асоціативне значення, -- «драбинка», «ільчасте письмо» («ільче- те письмо» [38, с. 108]), «кривульки», «моршінка», «зубці», «січені зубці» та інші, на площинах церковного виробу можна побачити найчастіше. Серед усього предметного середовища церковного інтер'єру вони переважно прикрашають поверхні рухомих предметів: ручних (цілувальних) та процесійних хрестів, свічників, патериць тощо і стаціонарно встановлених всередині храму релікваріїв, кивотів, ікон них рам, а також нерухомих конструкцій, але вже як елементи, що доповнюють оздоблення, яке, зазвичай, є рельєфним. Перевага дрібної різьби на поверхні переліченого церковного обладнання пов'язана, безумовно, зі спогляданням їх на близькій відстані.

Іл. 1. Ручний (цілувальний) хрест. Інв. № БКМ 6605 825. Фото О. Болюка. 2011 р. Публікується вперше

Ручні (цілувальні) хрести в українському ужитково-церковному мистецтві завдяки своєму універсальному призначенню: використанні у Літургії та підчас богослужбових треб, -- є кількісно велика та іконографічно багата група виробів. Найціннішими хрестами такого призначення є багатосюжетні вироби з кипарису із металевим окладом по краях, привезені з Афону та виготовлені у монастирських майстернях вже українських земель. Очевидно, святоафонські хрести стали значною мірою чинником інспірацій для виготовлення в Україні невеликих хрестів, призначених для цілування та напрестольного облаштування, площини яких заповнені мініатюрами євангельських сюжетів. Невеликий габарит ручних хрестів дав змогу використовувати лише найдрібнішу різьбу, якою є контурна, виїмчаста та плоскорельєфна, а також розпис, мініатюрний іконопис, гравірування металевої оправи. Тому неширока (1--3 мм) лінія-жолоб найчастіше присутня на ручних хрестах, рідше -- на напрестольних чи будь-якого іншого типу основного догматичного християнського символу для означення (графічного акценту) профільованого силуету предмета. Контурна різьба, окрім лицевого й тильного боків, зустрічається на торцевих боках поперечин предмета будь-якого рівня (титулуса, патібулума чи суперданеума) найчастіше у вигляді косого хреста-салтира чи іншого різновиду, з посиленням його конфігурації [6]⁸. Іл. 1.

Лінія-жолоб імітує також «ковчежець» -- заглиблення ікони вибране інструментом у товщі дошки або основне зображення оточене накладною і прикріпленою до основи рамою-лиштвою чи є своєрідним бордюром-обмежувачем різьблених поверхонь з біблійними сюжетами [10] ^{8 Хрест ручний. Інв. № 6605 825. Бережанськи краєзнавчий музей (БКМ) -- (під цим номером каталогізовано сім хрестів). Третій хрест. Найпростіший хрест. Дерев'яний (виготовлений з липи?) семикінцевий хрест (датування не встановлено). Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста є вузька смуга («ковчежець»), відтак тло вглиблене, а контурно-рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Гра- фічність виробу, спрощення зображень переконують в тому, що автором є народний майстер. На лицевому боці зображено сцену Богоявлення:} Христос з піднятими руками й Святий Дух у вигляді голуба лине до Нього. Тло трактоване вертикальними порізками. На звороті Богородиця у молитовній позі в повен зріст, над Нею -- Все- видяче Око. Тло із вертикальним порізками. Торці виробу мають скісні (андріївські) хрести-салтири. Четвертий хрест. Один з найпростіших хрестів. Дерев'яний (виготовлений з липи?) семикінцевий хрест (датування не встановлено). Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста є вузька смуга («ковчежець»), відтак тло вглиблене, а контурно- рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, спрощення зображень переконує в тому, що автором є народний майстер. На лицевому боці Розп'ятого Христа автор намагався зобразити з анатомічними особливостями людини. Терновий вінець трактований як переплетений шнур. Над Ісусом -- напис «INRI» передано у ракурсі для посилення трактування об'єму. Тло має вертикальні по- різки. На звороті без ковчежця вирізьблено Богоматір, що молиться. Вона підперезана поясом з ледь помітним оздобленням на ньому. Навколо Її голови та опліччя до центру зображення пророблені вглиблення, відтак складається враження, що це сяйво. Торці оздоблені лише скісним (андріївським) хрестом-салтирем на рівні середнього регістру-поперечини.

Хрест ручний (цілувальний), інв. № 7785 1083 Бережанського краєзнавчого музею (БКМ). Дерев'яний (виготовлений з липи?) семикінцевий хрест з 1886 р. (дата на лицевому боці твору біля ручки-тримача). Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста є вузька смуга («ковчежець»), відтак тло вглиблене, а контурно-рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, спрощення зображень переконує в тому, що автором є народний майстер. Неканонічним став синтез новозавітного сюжету лицевого боку хреста (лицевий бік). Так, Христос зображений Розп'ятим -- з розпростертими руками; стопами, накладеними одна на одну, що свідчить про католицьку традицію зображення Розп'яття; над Ним -- таблиця з написом «ІН»,-- ще одне підтвердження спрощення іконографічного сюжету народним майстром, оскільки інша частина монограми Христа «ЦІ» -- відсутня. Обабіч Ісуса стилізовані хвилі Иордану, над таблицею -- голуб, що відтворюють момент Богоявлення в час хрещення Христа. Під Христом у нижньому регістрі-суперданеумі -- череп Адама, оточений сяйвом, що також дає розуміння зображення Голгофи, або інше припущення -- зображено стилізованого херувима. Центральне зображення на зворотньому боці хреста -- Богородиця Одигітрія з Дитям (короновані) в оточенні хмар (потрактовані нігтевидними вглиблення- ми). Над Ними -- по центру -- Всевидяче Око, оточене по боках зиґзаґовидним стрічковим орнаментом з двома додатковими смугами, знизу -- дворядним ромбовидним орнаментом. У нижньому регістрі-суперданеумі вирізьблено стопу Богородиці у сяйві, що натякає про іконографію Почаївської Божої Матері. Під Її стопою -- хрест-салтир (три скісні лінії навхрест перетинають три інші). З обох боків торця на виступах-кінцях трьох регістрів контурним різьбленням прорисовано хрести- салтири (по одному на кожному з регістрів-поперечин)..

Символіка лінії у мистецтві є настільки місткою, що доцільно означити її як один із універсальних засобів (окрім крапки та плями) графічної передачі художньої ідеї. У різьбленні лінію можна відстежити всюди: на поверхні виробу, у його силуеті чи, скажімо, в ажурності -- в абрисі перфорованих отворів.

Прикладом лаконічного художнього оформлення церковного дерев'яного виробу завдяки лінії-жолобу є калатальце XVIII ст., силует якого навдивовижу нагадує невелику жіночу сумочку [19] Калатальце смт. Печеніжин Коломийського р-ну Івано-Франківської обл., XVIII ст., інв. № 500Д-325 Коломийського національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (далі -- КНМНМГП ім. Й. Кобринського).

^.

Рідкісний твір, що походить із селища Печеніжина, експонується в Коломийському національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Бокові округло перфоровані стінки цього сигнального інструмента оздоблені лише колами та хвилястою лінією-завитком. Калатальце з подібною формою, одначе без оздоблення, зберігається в приватному музеї «Старе Село» с. Колочава-Горб Міжгірського району на Закарпатті [5] К

Жолобчасті лінійні вирізи трапляються у багатьох дерев'яних виробах повсюдно й інколи становлять основний декор їх площин. Наприклад, в інтер'єрах церков та каплицях подекуди трапляються образки з дерев'яними рамками кінця ХІХ -- першої половини ХХ ст., на площинах яких нанесені жолобчасті геометричні візерунки. Перетини ліній формують переважно квадратні, прямокутні, трикутні фігури, які загалом виглядають графічно-лінійним орнаментом.

В окремих виробах церковного призначення, а саме у скарбонках, релікваріях, невеликих пюпітрах, подібно до побутових предметів сувенірного призначення -- шкатулок, скриньок та інших невеликих ємкостей другої половини ХХ ст., лінія-жолоб підкреслює контур форми на певній відстані від краю предмета, повторюючи його, і, таким чином, організовуючи орнаментацію площини у центрі. Своєрідне обрамлення може складатись з подвійної лінії однакової товщини або однієї з них, товстішої за іншу. Іл. 2.

Зразком стриманого оздоблення поверхні виробу може бути прикрашений тетрапод початку ХХ ст. церкви с. Вишка, який наближений до форми аналоя ¹². Така передіконостасна конструкція оздоблена мілкими рівчаками, нанесеними на краях ніжок, проніжці, на п'ятах й проніжках п'ят. Іншим взірцем дублювання силуету є семисвічник початку ХХІ ст., встановлений за престолом церкви XVII ст. Різдва Пресвятої Богородиці Путильського району Чернівецької області. Тут ритований жолоб посилює ажурність випиляних з масиву деревини вензелів-консолей освітлювального приладу [12].

______________________

¹¹ Точне походження калатальця встановити не вдалось, бо збиральницька діяльність під керівництвом власника музею пана Станіслава Аржевітіна не велась на основі принципу системної фіксації кожного експоната.

¹² Подібність тетрапода та аналоя простежується завдяки наявності лише двох ніжок, що опираються на широкі п'яти; одній проніжці; відсутності царг, замість яких стільницю підтримують кронштейни.

Іл. 2. Аналой-пюпітр експозиції приватного музею «Старе село» с. Колочава Горб Міжгірського району Закарпатської області. 25Сер2009_1909JPG. Фото О. Болюка. 2009 р. Публікується вперше

Примітивною прикрасою площин слід вважати «цокане» тло, утворене за допомогою цвяха чи пуансона Пуансон -- металевий інструмент, торець якого з одного боку містить орнаментальну форму, що відображається на поверхні виробу завдяки ударам молотка чи киянки по торцеві з іншого боку.. Цілком ймовірно його почали використовувати замість «ільчастого письма», виконання якого фуджиком Фуджик (фуджок, фучик, фучок) -- різець, лезо якого виготовлене у вигляді двох металевих перпендикулярних стінок-площин. Така форма леза уможливлює різьбити дуже тонкі лінії. займає більше часу, аніж хаотичне проколювання деревини загостреним предметом. Площини, заповнені «цоканими» цятками, мають свій оригінальний ефект. Зазвичай таку мікропер- форацію оточує поясок стрічкового орнаментального мотиву, переважно «змійка» або бордюр, утворений завдяки заглибленню тла. Вдалим прикладом обох варіантів є лицеве та тильне зображення ручного хреста православного (восьмикінцевого) типу, що експонується у Бережанському краєзнавчому музеї [14] Хрест ручний, інв. № 7018 704 БКМ. Дерев'яний (виготовлений з липи?) восьмикінцевий православний хрест з середини ХХ ст. (дата відсутня). Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб признано для фону, а двома рядками з доволі широким кроком ритмічного повтору.

. Іл. 3.

Іл. 3. Ручний (цілувальний) хрест з колекції БКМ. Інв. 7018 704. Фото О. Болюка. 2011 р. Публікується вперше

Відомий зразок прикрашування «цоканням» самого бордюра ручного хреста, проте не хаотично розкиданими цятками-заглибленнями, як це притаманчався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста залишена вузька смуга («ковчежець»), відтак тло вглиблене, а контурно-рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, витонченість зображень переконує в тому, що автором є професійний різьбар. На аверсі традиційно зображено Розп'яття, де фігуру Христа досить детально передано (лик, м'язи рук, ніг, живота, ребра грудної клітки), складки набедреника. Периметр бережка площини повторює виїмчаста змійка, а тло заповнене виїмками способом «цокання». На верхньому регістрі закомпоновано напис «ІНЦІ», вертикалі букв якого всередині мають вирізьблені подвійні лінії. Під Христом вирізьблено череп Адама, який оточують літери «НІКА». На звороті хреста посередині зображено в молитовній позі у повен ріст Богородицю в хітоні й гіматії, яка стоїть на консолі (очевидно, прототипом зображення була фігура Діви Марії на фасаді будівлі). Обабіч Неї вирізьблено напис «МАТЕР БОЖА», причому літера «Р» зображена дзеркально. Над Нею -- Всевидяче Око. Тло площини -- «цокане». Торці мали прикраси у вигляді кульок (збереглась лише вгорі хреста), дві інші на середньому регістрі -- втрачено.

Площини виробу оздоблюють лінією-жолобком не тільки з геометричними мотивами. На свічниках-трійцях спорадично трапляються різьблені рослинні композиції, які рівномірно заповнюють площину боків основи. Стебла, ланцетовидні та зубчасті листочки, п'ятипелюсткові квіти розвернуті анфас чи у профіль, формують розлогий букет, в основі якого розташований вазон з «ільчастим письмом». Для посилення ефекту декору у деяких композиціях контурна різьба заповнена барвниками. Ритовану оцвітину -- пелюстки, віночок, тичинку й маточку,-- зазвичай зафарбовано у насичені сині, червоні кольори, стебла, листя, пуп'янки -- у зелені [4].

Мотив зі скевоморфної (рукотворно-предметної) групи орнаментальних елементів, створений з двох поздовжніх та багатьох коротких поперечних ліній, що їх з'єднують перпендикулярно чи похило, зветься «драбинкою» [29, с. 188--191, 289], оскільки нагадує необхідний у господарстві реманент. Драбина в багатьох віруваннях символізує зв'язок земного життя людини з трансцендентним світом. Наприклад, зі Старозавітного Писання відомий сюжет про сон Якова, якому приснилась небесна драбина з ангелами [21: Бут. 28:12] «І снилось йому [Якову. -- прим О. Б.], -- ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили і сходили по ній».. Одним із атрибутів сцени Розп'ятого Ісуса, поряд зі знаряддями тортур, у християнському мистецтві інколи зображають драбину. Цей же побутовий реманент переважно доповнює іконографію «Ісус Недремне Око». У церковному дереворізьбленні зазначений мотив не трактується за поданою символікою, хоча «драбинкою» майстер інколи заповнює титулус та суперданеум ручних хрестів. Так, вертикальні жолобки на обох крайніх поперечинах ручого хреста 1874 р. (напис на суперданеумі нижче від Розп'яття) вирізьблено з лицевого й тильного боків [18] Інв. № ДУ-201,Чернівецький краєзнавчий музей (ЧКМ). Дерев'яний (виготовлений з липи?) семи- кінцевий хрест з 1894 р. (дата на лицевому боці твору біля ручки-тримача). Двобічне зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста є вузька смуга («ковчежець»), відтак тло вглиблене, а контурно- рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, спрощення зображень переконує в тому, що автором є народний майстер. Лицевий бік (аверс): центральне зображення Розп'ятий Христос у повен зріст з поясними зображеннями Пристоячих. Голова Ісуса повернута рівно анфас, корпус та ноги у тричетвертному повороті. Набедреник узагальненої прямокутної форми. Центральна фігура композиції оточена мотивом «змійка». На титулусі -- «драбинка», під якою вирізано два рядки «зубчиків», поєднаних смужкою поверхні матеріалу. Суперданеум має зверху вниз за порядком «драбинку» та «змійку»; нижче у прямокутному картуші вирізьблено «1894». Зворотний бік: центральна композиція -- Богородиця з Дитям, обабіч -- святі чи ангели у хітонах (трактовані вертикальною порізкою «драбинки»), стилізація яких не дає змоги ідентифікувати детальніше. Титулус заповнений «драбинкою», без «змійки», як це є на лицевому боці. Суперданеум оздоблено зверху вниз за порядком і обернено протилежно, як на аверсі: «змійка», «драбинка»; нижче (з тильного боку картуша) -- два коротких рядки «зубчиків» та «змійка». Загальний силует семиконечного хреста доповнений невеликими прямокутними виступами по внутрішніх кутиках перехресть горизонтальних поперечин з вертикальною основою. Торець хреста без декору.. В окремих творах «драбинка», подібно до осучасненої стилізації мотиву «ільчастого письма», виступає тлом у сюжеті «Розп'яття з Пристоячими».

Одна з оригінальних інтерпретацій «драбинки» полягає в нечастих прорізах поперечок-«ціпків», поміж якими фуджиком ритовані дрібненькі риски. Так декорований, наприклад, ручний хрест з церкви Успення Пресвятої Богородиці 1794 р. с. Веренчан- ка Заставнівського району Чернівецької обл. Гранчасті порізи по боках «драбинки» на перший погляд «ховають» її, утворюючи новий орнаментальний мотив. Графічність чистих ліній на «драбинці» гармонує з аналогічним трактування складок одягу При- стоячих, відтак декоративні смуги верхнього та нижнього поперечин (титулуса й суперданеума) хреста злагоджені з центральним сюжетом [2] Хрест ручний (цілувальний), дерев'яний, 1903 р., церква Успення Пресвятої Богородиці 1794 р. с. Веренчанка Заставнівського р-ну Чернівецької обл. Семикінцевий. Лицевий бік (аверс): Розп'яття з Предстоячими. Голова Христа у терновому вінку нахилена праворуч. На торсі намічено живіт та ребра, ноги повернуті праворуч. Набедренник зображено зі складками у певному ритмі, що схожий на орнамент. Ісус отчений виїмчастою «змійкою». Верхній та нижній поперечини (титулус і суперданеум).

Відзначимо, що у назві «ільчасте (ильчасте, ільчате, ільчете письмо)» [29, с. 291] відображено «спосіб виконання і назву мотиву». Поєднання паралельних ліній двох напрямків, які косо перетинаються поміж собою, утворюючи дрібненький ромбічний рапорт, стало вдалим орнаментальним елементом, спрямованим на заповнення ним в основному трикутних площин. Мотив «ільчасте письмо», який наповнює контурні трикутники, вже носить назву «січених зубців», а ті, у свою чергу, становлять частину мотиву «бендюг» [29, с. 279]. Останні відрізняються від «січених зубців» тим, що мають додатковий контурний елемент -- повтор двох боків трикутника. Їх так само, як «ільчасте письмо» у квадратах, прямокутниках, колах та в інших площинах геометричних форм, найчастіше можна побачити на дрібних предметах церковного інтер'єру, особливо ручних, напрестольних, запрестольних та іншого типу хрестах, свічниках, процесійних інсигніях [5] заповнені «драбинкою» із порізками, у центрі -- «андріївський хрест»-салтир з ребристими засічками по боках та нігтевидними виїмками зверху й знизу.. Характерною ознакою січень такого типу є контрастне зіставлення заглиблених у товщу матеріалу граней, вирізаних за допомогою різця-фуджика [1].

Хрест ручний. Інв. №. 6579 823 БКМ Дерев'яний (виготовлений з липи?) семикінцевий хрест з 1891 р. (дата на лицевому боці твору біля ручки-тримача). Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконано різцем. По контуру профілювання хреста залишено вузьку смугу -- ков- чежець, відтак тло вглиблене, а контурно-рельєфне зображення (низький рельєф) не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, спрощення зображень переконує в тому, що автором є народний майстер. На лицевому боці Христос зображений досить примітивно: узагальнені руки, ноги, ледь помітний натяк на ребра грудної клітки, бороду, лик загалом. Навіть несиметрично різьблений відносно центру виробу напис- датування автор намагався урівноважити скісними вглибленнями, відтак оточення року зиґзаґом перерване ними. Над Христом вирізане контуром сонце зі скісними віялоподібними порізками під ним. Увінчує площину хреста напис «ІНЦІ». На звороті контуром вирізьблено Св. Миколая Мирлікійського, що стверджують написи: на титулусі -- «СТІЙ ОТЦЪ», у нижньому, супер- данеумі: «НИКОЛАЙ». На патібулумі фігуру святого оточують півсонця з анаграмою «У», «У». Біля руків'я вирізьблено коло, поділене косо навхрест, а протилежні його сектори заповнені «ільчастим письмом». Такий самий солярний знак є на протилежному боці руків'я. Торці хреста без різьби.

Схема створення мотиву «ільчастого письма» подібна до косої сітки («решітки»), вживаної в окутті дверей періоду готики, популярної в епоху Ренесансу й особливо поширеної в період рококо. Похиле перехрещення паралельних ліній властиве для ажурної решітки-трильяжа, яку часто використовують у вівтарних перегородах.

З простими жолобчастими лініями, перехрещення яких нагадує «ільчасте письмо», зустрічаються оформлені деталі іконостасів, зокрема нижні частини стовбурів їх колон. Така скісна сітка була своє - рідним доповненням оздоблення навіть впродовж ХІХ--ХХ ст. й залишилась вживаною на початку ХХІ ст. [24, с. 115] Хр ест ХІХ ст. с. Торговиця Городенківського району Івано-Франківської обл., колекція Івана Гречка. На лицевому боці над руками Розп'ятого Христа тло декороване «ільчастим письмом».. Ручні хрести, що на лицевому й тильному боках містять скісну сітку контурної різьби, контрастно вирізняють основні зображення -- вирізьблені у товщі матеріалу чи накладні, вилиті з металу.

У малогабаритних творах «ільчасте письмо» може бути не тільки доповненням або фоном зображення, а й, наприклад, важливим елементом орнаментації тканини чи моделюванням фрагменту постаті. У ручному семикінцевому хресті 1891 р. на ризах святого Миколая нанесена сітка «ільчастого письма», яка прочитується як тканина з рапортом, часто вживана у церковній параментиці. Такий самий декоративний прийом використаний і для позначення мафорію Богородиці [6] Хрест ручний. Інв. №. 6605 825 Бережанський краєзнавчий музей (БКМ). Під одним інвентарним номером налічується сім хрестів. Сьомий хрест. Дерев'яний (виготовлений з липи?) семикінцевий, вузький хрест з 1848 (1818?) р.: дата на тильному боці твору біля ручки- тримача прочитується важко. Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з'ясувати поки-що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. По контуру профілювання хреста залишена вузька смуга («ковчежець»), відтак тло місцями вглиблений, а контурно-рельєфне (низький рельєф) зображення не виступає за основну площину виробу. Графічність виробу, спрощення зображень переконує в тому, що автором є народний майстер. На лицевому боці Христос з Пристоячими, голова Адама під ними настільки узагальнені, що свідчить про вільне автором трактування канонічних зображень. Навіть напис у верхньому регістрі не «ІНЦІ», як повинно бути, а «ІИОІ», що переконує про малограмотність майстра. Так само на звороті вирізьблено іконографію Одигітрії досить вільно: складається враження, що це не Богоматір з Дитям, а два святих. Лише зображення грудей Діви Марії схиляє до думки про іконографію Одигітрії. Торці оздоблені лише скісними заглибленнями.

. Ритованою «сіткою» обумовлено волосся Христа на Розп'ятті аверсу ручного хреста 1914 р. Усть-Путильської церкви св. Параскеви 1881 р. Путильського району Чернівецької області. Загалом «ільчасте письмо» та його різновиди, як і «драбинка», відносно габариту виробу можуть бути або елементом основного зображення, або декором чи лише тлом.

Мотиви «кривулька» [29, с. 207, 298], «мор- шінка» [29, с. 304] та «дашки» [29, с. 288] схематично подібні між собою. Різниця поміж першим та другим полягає у частоті ритму зиґзаґу. Елемент, що нагадує форму покриття будівлі, утворюють паралельно-зиґзаґовидні лінії контуру, площина яких поміж ними заповнена різьбленими лініями, рівнобіжними вже між собою. Його розміщення на церковних предметах аналогічна з попередніми орнаментальними мотивами. На ручних хрестах «кривулька» декорує його поперечини, сполучаючи у кутах повороту бордюр чи дублює його; інколи є своєрідною каймою фігуративних зображень, нагадуючи сяйво- глорію аналогічно з трикутними виїмками [1; 17].

«Смерічки» [29, с. 319 -- 320] на площинах церковних виробів трапляються відносно рідко. Чому цей мотив, відомий у деревообробництві віддавна, не набув поширення у декорі сакральних творів, пояснити доволі складно. Можливо, це пов'язано із схематично подібним мотивом «пшенички» («колоска») [29, с. 295, 314], який є знаковим у символіці сакрального мистецтва, оскільки відображає одне із трактувань Хліба Небесного, а отже є частіше вживаним. Графема злаку полягає у зображенні напрямі руху «зерен» від вертикальної основи тільки вверх, в той час як у графемі хвойного дерева «гілочки» можуть спрямовуватись вверх і вниз.

Мотив «смерічки» у поєднанні зі скісною «драбинкою» використано на тильній площині ручного хреста 1895 р. з колекції ЧКМ. Композиція сприймається як умовне трактування омофору Богородиці. Подібним прийомом промодельоване облачення Одигітрії на лицевому боці ручного хреста 1951 р. авторства «Ш.» (анаграма -- на підоснові нижнього регістру реверсу), що належить церкві с. Усть-Путила Путильського району Чернівецької обл. [2]. На його звороті аналогічним прийомом заповнене тло.

Різьблений контурний декор «смерічки» можуть утворювати фрагменти косої «драбинки», сполучені одним боком, особливо тоді, коли вони спаровані у вигляді обрамлення навколо центричного елемента. Прикладом зазначеного компонування є хрест 1893 р. з мурованої церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1894 р. с. Самушин Заставнівського району Чернівецької обл. [1].

Схематичне зображення цього хвойного дерева нагадує стебло з рівномірно розміщеними листочками вздовж нього. Таку схожість використано в оздобленні тильного боку ручного хреста, де замість традиційного зображення Богородиці вирізьблено вазон з квіткою та трьома стеблами, на яких риту- ванням нанесено риски-листочки, що натякають про мотив «смерічки».

Розміщені смужкою квадратні «кантики» [29, с. 292] М. Селівачов подає «кантики» як «обрамовуючий мотив у вигляді смуги квадратними елементами»., які належать до наступної групи орнаментальних елементів, схематично наближені до «огірочків» [29, с. 306] У М. Селівачова: «візерунки з видовженими елементами всіляких обрисів: ромбічних (різьб. і випал. Гуц.)...»., як і вигляд спарених ромбів, заповнених сіткою «ільчастого письма». Особливість «медівників» [29, с. 192--193, 303] М. Селівачов означує цей орнаментальний мотив «з ромбічними, квадратними елементами», форма яких подібна до хлібних виробів., що відрізняє їх від попередніх мотивів, полягає в утворенні їх залишеними без різьби ромбовидними площинами. Навколо та у середині них тлом є гладка поверхня, виїмка або «ільчасте письмо» ПМА. Процесійний хрест церкви Різдва Пресвятої. Орнаментальна смуга, заповнена такими мотивами, подібна до Х-видного хреста-салтира [1].

Подвійні, тобто сполучені між собою з одного боку й не заповнені всередині сітчастим ритуванням, «медівники» носять назву «бесаги» -- широко вживаного у минулому засобу транспортування з цупкої тканини, зшитої у мішковидну форму. Видовжені й сполучені в одній вершині ромби утворюють «бесаги», які ще називають «вісімками», адже силуетно нагадують цю цифру [29, с. 280, 283].

Широковживаний у народному мистецтві Гуцульщини, особливо у вишивці, ткацтві, бісероплетінні, металірстві та деревообробництві орнаментальний мотив «гачки» названий від узагальнено-стилізованої форми металевого гака. Одначе поєднання двох «гачків» навхрест нагадує хатнє увінчання гребеня -- так званий «коник». Дзеркальне їх зображення формує фігури квадрата чи ромба, які можуть доповнюватись додатковими елементами-гачками, що, в свою чергу, вже інтерпретується інваріантною ідеографією язичницького божества. Так, наприклад, дослідник білоруської народної орнаментики М. Кацар припускає, що подібні відрости-елементи (однак не гачкуваті), сполучені з центральним трикутником чи ромбом, символізують прадавні зображення слов'янського сонця -- Ярила-Юрая [25, с. 113--118]. Варто зауважити, що такий мотив у контурному різьбленні не проявився достатньо, а є популярним у плосковиїмчастій різьбі. «Гачки» прикрашають боки ніжок стола, що є проскомидійником у церкві Воскресіння Господнього 1896 р. с. Бабин Косівського району Івано-Франківської обл. Богорожиці с. Яворів Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Мотив «гачки» серед дрібних церковних творів виявлено лише в одному зразку -- ручному хресті 1932 р., автором якого, згідно з написом біля руків'я, є «М[И]Х[АЇ]Л ДЗЬОМ . Вони розміщені у нижній поперечині-суперданеумі з тильного боку виробу. Поміж хрещатим перетином «гачків» простір заповнений «віконцями». У місцевих респондентів не далось з'ясувати провенанс (походженя) хреста. Але цілком ймовірно, що його виготовили в одному із гуцульських осередків різьбярства.

Складний зиґзаґовидний мотив «головкате», утворений ромбічними голівками й сполученими з ними трикутниками, на площинах художніх виробів з дерева церковного призначення, як і «смерічка», трапляється спорадично в основному у церквах Гуцульщини. Такі орнаментальні стрічки прикрашають площини і бочковидної форми «яблука» виносних патериць та хрестів, виготовлених найраніше в останній чверті ХХ ст. Наприклад, процесійний хрест Різдва Пресвятої Богородиці (Свято-Духівської) 1926 р. с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області внизу хреста на звороті оздоблений «головкатим» меандром.

За класифікацією А. Будзана на основі дуговидних елементів, сегментів чи цілих кіл згруповані мотиви, означення яких має реалію предметного світу або природи.

²⁶ ПМА. Виявлений у церкві Воскресіння Господнього 1896 р. побудови с. Бабин Косівського р-ну Івано-Франківської обл. стіл, що є проскомидійником, роботи професійного майстра. Попереднє датування -- середина ХХ ст.

²⁷ ПМА. Виріб зберігається у церкві Воздвиження Чесного Хреста с. Тишківці Городенківського району Івано- Франківської області.

Іл. 4. Фрагмент контурної різьби проскомидійника церкви Вознесіння Господнього с. Бабин Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Фото О. Болюка. 2013 р. Публікується вперше

Одначе вчений не поділяв мотиви такого типу за технікою їх виконання, відповідно до цієї групи відніс окремі елементи орнаменту, що відомі плосковиїмчастій (тригранно-виїмчастій, нігтевидній) різьбі та інкрустації: «копиці» («копитця»), «жолобки», «парканець», «сльози», «гадючка», «заячі вушка», «тарнички», «пшенички», які не можна назвати контурною різьбою. Лише «дужки» та «п'явки», що належать цій групі мотивів, уможливлюють їх створити контурним ритуванням.

Орнаментальний елемент абстрактної «дужки» («дуги», «дужечки») [29, с. 289] складається з подвійних паралельно-лінійних мілко заглиблених у товщу деревини дуг, що оточують вузьку округлу смугу, з обох боків якої (всередині й поза нею) площини заповнені сіткою «ільчастого письма». Дзеркально поєднані «дужки» формують «кочела» [29, с. 297] (кола, які зазвичай заповнені «ільчастим письмом»). Такий мотив найчастіше є властивим орнаментиці давніх виробів повсякденного вжитку (скриням, столам, реманенту, транспортним засобам тощо), і лише в окремих випадках -- церковного [1; 2] Наприклад, скриня із контурною різьбою, розміщена у притворі церкви св. влмч Дмитрія 1871 р. с. Дихтинець Путильського р-ну Чернівецької обл.. Так, «дужками» і «кочелами» прикрашають не тільки найкращі для огляду поверхні виробу, а й дещо приховані від глядача. Виразним прикладом контурної різьби є вже згадуваний про- скомидійник Вознесінської церкви гуцульського с. Бабина, більшість конструктивних частини якого оздоблені «кочелами». Іл. 4.

Зооморфні «п'явки» [29, с. 314] -- це ті ж «кочела», лише видовжені у формі листка рослини, округлі елементи. Відомий в оздобленні побутово-сувенірної продукції різьблений мотив «п'явки» не був зафіксований у виробах церковного призначення, а спорадично трапляється лише на інкрустованих поверхнях.

До комбінованої групи (за А. Будзаном), окрім згадуваних «кочел», технікою контурної різьби створюють досить поширений мотив «руж» [29, с. 317], який складається з кола, всередині якого симетрично відносно центру розташовані взаємно перетнуті дуги, описані таким самим радіусом, як і коло. У результаті їх крайні точки лежать на колі, а мотив загалом виглядає шестипелюстковою розетою. Відомі й інші варіанти розет. Площа поміж пелюстками та інколи в їх середині доповнена додатковими елементами -- переважно невеликими колами. Розетковий мотив контурної різьби на площинах дерев'яних церковних предметів трапляється вкрай рідко і у досить несподіваних місцях: на проніжках аналоя, стінках скарбонок [1].

Мотиви «бані» [29, с. 277] та «ментелі» [27, с. 303] фактично однакові за схемою: до однієї з вершин рівностороннього трикутника дотуляється невелике коло. Різниця поміж мотивами полягає у їх розміщенні відносно основи орнаментальної стрічки. Для «бань» властиво увінчання колом вершини трикутника, скерованої вгору; для «ментелів» -- вершини, скерованої донизу, що уподібнює останній варіант графеми до схематичного зображення медалей. Рядок «ментелів» оздоблює «п'яту» проскомидійника церкви с. Бабин.

За принципом різьблення мотивів «бесаги», «головкате», «дужки» створюють контурні «кучері», «ріжки», «грибки»: край елемента оточений «ільчас- тим письмом». Дзеркально-симетрично заокруглені лінії «кучерів» більше нагадують стилізовану круторогу баранячу голову анфас, аніж аналог реалії. Для зображення мотиву «ріжок» типовою є графема, побудована із місяцевидного силуету, який доповнений посередині опуклістю, що загалом нагадує формою вареник. Лиш мотив «грибки» однозначно асоціюється з відповідним природним явищем.

Окрему групу контурної різьби становлять мотиви зі стилізованим зображенням Христа, Богородиці, агіографічних постатей та усієї атрибутики, включаючи зооморфні й алегоричні їх трактування. За допомогою контурного різьблення зображення елементів архітектури, тварин чи людських постатей зосереджено винятково на дрібних церковних виробах. Перелічені мотиви у народній творчості українців, що спеціалізувалась виготовленням дерев'яних предметів повсякденного вжитку, траплялись рідко і в основному лише на сволоках, посуді, або згодом у сувенірній продукції останньої чверті ХХ ст. [21, с. 23].