Скульптура Китаю другої половини ХХ – початку ХХІ ст.: традиції та інновації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Скульптура Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст.: традиції та інновації

17.00.05 - образотворче мистецтво

Чжан Ібо

Київ - 2018

Дисертацією є кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Роботу виконано на кафедрі теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Федорук Олександр Касьянович провідний науковий співробітник відділу візуальних практик Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України

Офіційні опоненти:

- доктор мистецтвознавства, професор Тарасенко Ольга Андріївна завідувач кафедри образотворчого мистецтва Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського

- кандидат мистецтвознавства, доцент, Жишкович Володимир Іванович, старший науковий співробітник відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України

Захист дисертації відбудеться 7 грудня 2018 р. о 11 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 26. 103. 02 Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 20.

Автореферат розіслано 6 листопада 2018 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент Н.Ю. Белічко

Анотація

Чжан Ібо. Скульптура Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст.: традиції та інновації. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 "Образотворче мистецтво". - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2018.

Працю присвячено сучасній скульптурі Китаю, становлення якої розглядається від стародавніх часів до новітніх мистецьких перетворень крізь призму світового мистецького виміру початку ХХІ століття. У результаті дослідження простежено еволюцію китайської скульптури від давніх часів до сьогодні, визначено її ознаки й функції, основні етапи розвитку, зібрано і систематизовано фактографічні матеріали щодо становлення модерної скульптури у Китаї, її художніх особливостей та періодизації; висвітлено трансформації у сучасній китайській скульптурі, зумовлені внутрішніми та загальносвітовими впливами; проаналізовано впливи на творчість скульпторів Китаю давньокитайских художніх традицій, що зумовили становлення національно ідентичної сучасної скульптури; обґрунтовано та уведено до наукового обігу феномени внутрішньої та зовнішньої спрямованостей китайської сучасної скульптури, проведено образно-стилістичний аналіз сучасних арт-об'єктів внутрішньо та зовнішньо спрямованих митців; систематизовано основні художні особливості та пластичні прийоми китайської постмодерної скульптури у контексті світової пластики.

Ключові слова: скульптура, сучасне мистецтво, пластика, Китай, національна ідентичність мистецтва, зовнішня спрямованість мистецтва, трансформації у мистецтві, червона класика, авангард, модернізм, постмодернізм.

Чжан Ибо. Скульптура Китая второй половины ХХ - начала ХХІ в.: традиции и инновации. - Квалификационный научный труд на правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 "Изобразительное искусство". - Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры, Киев, 2018.

Труд посвящен современной скульптуре Китая, становление которой рассматривается от древних времен до новейших художественных преобразований, сквозь призму мирового художественного измерения начала XXI века. В результате исследования прослежена эволюция китайской скульптуры от древних времен до сегодняшнего дня, определены ее признаки и функции, основные этапы развития, собрано и систематизировано фактографические материалы, касающиеся становления современной скульптуры в Китае, ее художественных особенностей и периодизации; освещены трансформации в современной китайской скульптуре, обусловленные внутренними и общемировыми воздействиями; проанализированы влияния на творчество скульпторов Китая древнекитайских художественных традиций, которые обусловили становление национально идентичной современной скульптуры; обосновано и введено в научный оборот феномены внутренней и внешней направленностей китайской современной скульптуры, проведен образно-стилистический анализ современных арт-объектов внутренне и внешне направленных художников; систематизированы основные художественные особенности и пластические приемы китайской постмодернистской скульптуры в контексте мировой пластики.

Ключевые слова: скульптура, современное искусство, пластика, Китай, национальная идентичность искусства, внешняя направленность искусства, трансформации в искусстве, красная классика, авангард, модернизм, постмодернизм.

Zhang Ibo. Sculpture of China in the second half of XX - XXI centuries: traditions and innovations. - Qualifying scientific work on the rights of manuscripts.

Thesis for a candidate degree in art studies by specialty 17.00.05 "Fine Arts". - National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2018.

The work is devoted to contemporary sculpture of China, the formation of which is considered from ancient times to the latest artistic transformations, through the prism of the world's artistic dimension of the beginning of the XXI century. As a result of the study, the evolution of Chinese sculpture from ancient times to the present has been traced, its features and functions, the main stages of development have been determined, factual materials on the formation of modern sculpture in China, its artistic peculiarities and periodization have been collected and systematized; The transformations in contemporary Chinese sculpture, due to internal and global influences, are covered; the influence on the creativity of Chinese sculptors of ancient Chinese artistic traditions has been analyzed, which led to the formation of a nationally identical modern sculpture; substantiated and put into the scientific circulation of the phenomena of the internal and external trends of Chinese contemporary sculpture, a figurative and stylistic analysis of contemporary art objects of interior and exterior artists was conducted; systematized the main artistic features and plastic techniques of Chinese postmodern sculpture in the context of world plastic art.

The main categories of the typology of Chinese sculpture were determined, which provided an opportunity to acquire a certain structuring of scientific research with further observation and knowledge of the integral picture of Chinese modern sculpture. The evolution of Chinese sculpture from ancient times has been traced, which has made it possible to determine its features and functions at different stages of development. Two main sources of information about the sculpture of ancient China: historic sculptural relics, and written sources - historical documents with notes and commentaries on sculptors, their sculptural activity and historical considerations concerning sculpture have been investigated. The available information on the main stages of development, the functions of ancient sculpture is generalized, their main categories are formulated, and historical styles are defined. The existing styles of Chinese sculpture, their periodization are determined, the main feature of art - elegance of Chinese sculpture is emphasized, its review is presented.

Collected and systematized factual materials on the formation of modern sculpture in China, its artistic features and periodization. The processes by which the red classics changed the artistic perception of the world created a monopoly of artistic style, known as the "art of the cultural revolution" after the Cultural Revolution (1966-1976). It is proved that the art of the cultural revolution was completely subject to the brutal political force, visualized its ideology, in fact, was an instrument of propaganda.

The activity of the centers of the formation of modernism, its key figures, the contemporary sculptural exhibitions and shifts in mysticism, provoked by them were researched. The features of plot, mix, ideological and artistic accents in the work of contemporary sculptors are formulated. It is proved that in China, compared to Europe, where this process was completed, having acquired the final features, the formation of modern art became a real breakthrough in the twentieth century and partly remains so until now. It was found out that the starting point of the formation of artistic features of modern Chinese sculpture of the last 30 years was 1978. Circumstances, derivations, processes of formation, which took place at different times and at different historical stages, formed a distinctive genealogical line of art history.

The problem of many transformations in contemporary Chinese sculpture, due to internal and global influences, is revealed through the study of avant-garde and modern sculptures, with particular attention paid to the sculpture of the "revolution of forms". From the point of view of the artistic search of a modernist style, the origins of the phenomenon of the "revolution of the form" are described. The creative phenomena of the formation of modern sculptures are described.

The influence of Chinese sculptors on ancient Chinese artistic traditions has been analyzed, which have led to the formation of a nationally identical modern sculpture. The mechanisms by which the traditional art of sculpture, though undergone by the millennial evolution but not devastated in the course of historical development, is pointed out, and, on the contrary, increasingly opens the world its own artistic peculiarities, the uniqueness of the arts of the Orientalists. It is noted that although contemporary Chinese sculpture is generally based on western art, it has tended to reveal a nationally identical sculptural tradition that has many thousands of years of history, despite the fact that plastic language and aesthetic requirements are often quite new today.

Keywords: sculpture, contemporary art, plastic, china, national identity of art, external orientation of art, transformation in art, red classics, avant-garde, modernism, postmodernism.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Художня культура Китаю останнім часом привертає дедалі більшу увагу дослідників як у Китаї, так і поза його межами. При цьому об'єктом вивчення часто стають пам'ятки традиційного мистецтва. Разом з тим, активізація археологічних досліджень в останній третині ХХ ст. привела до розширення фактографічної бази традиційної китайської скульптури. Матеріали, отримані під час археологічних розкопок, лише частково введені до наукового обігу і не здобули належного висвітлення в європейських виданнях.

Зміна політичного курсу після завершення культурної революції вимагає перегляду художньої оцінки пам'яток, створених у другій половині ХХ ст. Необхідність зваженого об'єктивного аналізу художнього процесу як в умовах ідеологічного тиску, так і в період реформ та відкритості відчувається і в самому Китаї, і поза його межами. Активна участь китайських майстрів у конкурсах і виставках у країні та за кордоном, їх стрімке входження у світовий художній процес також сприяли зростанню зацікавлення сучасною скульптурою Китаю.

Ріст містобудівництва в останній третині ХХ ст. вплинув на розвиток міської скульптури. Перенасиченість міст Китаю об'єктами монументальної пластики, значний обсяг творів низької художньої якості, їх неузгодженість із міським середовищем, не враховані перспективи розвитку міста створюють проблемну ситуацію, що потребує пошуку шляхів її вирішення. Стає очевидним, що для успішного проектування міського середовища необхідно осмислити наявний досвід традиційної й сучасної китайської монументальної скульптури.

Минуло лише 30 років від моменту проведення реформи відкритості в Китаї, і за цей короткий проміжок часу відбувся великий перехід від духовного життя до матеріального. Процес розвитку сучасного мистецтва "по-західному", який тривав упродовж декількох століть, загалом закінчився. Основні напрямки, течії, форми та матеріали, характерні для західного мистецтва, почергово з'являлися і в Китаї. Кожне з явищ, починаючи від класицизму, романтизму, академічного реалізму, експресіонізму, абстракціонізму та закінчуючи концептуальним, постмодерним мистецтвом, одне за одним з новою силою приходило на зміну попередньому. Ці перетворення якнайкраще демонструють здатність митців сприймати та освоювати нові мистецькі течії. На сьогодні найбільш актуальним питанням є розв'язання конфлікту діахронізму, існуючого в класицизмі, модернізмі та постмодернізмі, і синхронізму, присутнього в сучасному мистецтві скульптури Китаю.

Головною науковою проблемою, що зумовила актуальну потребу даного дослідження, є подолання неузгодженості мистецтвознавчих поглядів на процеси трансформацій у скульптурі Китаю, взаємовпливи між традиційним китайським мистецтвом, яке до цього часу є рушійною силою у розвитку мистецтва Китаю, та інноваціями, котрі спричинені внутрішніми перетвореннями китайського суспільства та впливами західних країн.

Аналіз наукової літератури та знакових творів сучасної китайської художньої пластики виявив чималі прогалини у мистецтвознавчій науці. Відносно невелика кількість наукових досліджень китайської скульптури є за своїм характером розрізненою, частковою, спорадичною. Передусім заслуговує на увагу проблема виходу за межі достатньо усталених у світовому просторі суджень про мистецтво Китаю як суто східно локальне мистецтво. Такому стану речей послуговується давня історія китайського мистецтва, що зумовлює певну інерцію. Однак праці найбільш знаних дослідників у цій галузі часто торкаються здебільшого стародавньої скульптури або її переосмислення у сучасності (Ван Зіюн, Сунь Чженьхуа). Серед праць дослідників, котрі приділяють увагу сучасній скульптурі, варто відзначити статті Фань Діана та ряд наукових спостережень про китайську модерну скульптуру і академічну освіту Лон Сіана, про сучасного митця Лі Сянцюня. Втім, ці матеріали є розрізненими, їхня проблематика обмежена історично складними темами, а значущої спроби узагальнення величезного наявного матеріалу за обраною темою та осягнення новітніх зразків пластики до сьогодні зроблено не було. Також існує необхідність в аналізі взаємовпливів та процесів синтезу, що відбуваються у сучасній скульптурі Китаю. Підвалини для розуміння нагальності цієї проблеми покладені, зокрема, у працях та каталогах Чен Пея. Безумовно, доробок згаданих науковців заслуговує на високу оцінку, тому їхні наукові розвідки використано у якості основних джерел. В них об'єктивно подано великий обсяг інформації стосовно історії скульптури Китаю та її характерних особливостей. Однак необхідно застерегти, що в згаданих наукових дослідженнях не повністю відображено чи висвітлено сучасні мистецькі перетворення і новітні факти, а також трактування історичних подій та тенденцій у роботах китайських скульпторів останніх років.

У дисертації зроблено акцент на найновіші напрацювання як мистецтвознавців, так і скульпторів. Проведені наукові спостереження дали змогу більш повно зрозуміти пошуки і тенденції руху в сучасному китайському мистецтвознавстві, означити та розвинути проблематику дисертації, зосередити всебічну увагу на творчості китайських художників, які динамічно входять у сучасний мистецький простір Китаю та світу загалом. Ряд фактів, понять та наукових принципів потребував уточнення, а кількість скульптурних робіт, що відображають найбільш значущі трансформації у художній пластиці Китаю, щороку невпинно зростає, що викликає необхідність уведення їх до наукового обігу.

Особливу увагу було зосереджено на пошуку зразків дослідження означеної проблематики, що з'являлися на пострадянському просторі. Зокрема, це дисертації китайських молодих дослідників, що навчалися в Росії: Сунь Лунбеня, Чжу Гуана, Чжо Госеня, Ван Фея та ін. Після ретельного вивчення виникло наступне посутнє застереження, що дало можливість окреслити ще одну проблему: сучасна скульптура, не пов'язана з офіційними замовленнями, займає у дослідженнях маргінальне місце як художня дисципліна. У зв'язку з цим досягнуто висновку, що в Китаї та в сусідніх країнах, мало спеціалістів займаються вивченням сучасної скульптури, і, можливо, через неузгодженість наукових пошуків виникло ігнорування у працях означених молодих дослідників значущих наукових джерел, як, наприклад, монографії Сунь Чженьхуа - єдиного у Китаї дослідника скульптури.

На сьогодні відчувається тенденція зацікавленості зарубіжними фахівцями станом розвитку китайської сучасної скульптури. Багато європейських мистецтвознавців та художників уже відвідали Китай з метою пізнання сучасної скульптури країни. У Польщі регулярно виходить збірник "Art of the Orient", Проте, якщо говорити про західних колег загалом, то вони ще недостатньо вивчили китайський підхід до скульптурного мистецтва. Особлива ситуація склалася у Східній Європі. Через надмірну зосередженість на проблематиці свого власного регіону, мистецькі школи Східної Європи ігнорують висвітлення процесів становлення сучасної скульптури Китаю.

Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена як недостатністю теоретичних досліджень художньо-стильових особливостей сучасного мистецтва Китаю, творчих здобутків провідних скульпторів, так і загальними проблемами сучасної художньої практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна наукова тема угоджена з науковою темою кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури "Мистецький простір України: минуле, сучасне, майбутнє", а також загальноакадемічною темою "Образотворче мистецтво у світовому контексті" (Реєстраційний номер 0117 U 00 2222 від 1.01. 2017 р.).

Мета дисертаційного дослідження - розкриття мистецького феномену скульптури Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст., виявлення основних етапів її розвитку, розкриття художньо-стильових особливостей її еволюції в означений період.

Для досягнення мети поставлені такі першочергові завдання:

- проаналізувати дослідницьку літературу, присвячену традиційній та сучасній скульптурі Китаю, визначити стан вивченості теми та основні категорії типології китайської скульптури;

- простежити еволюцію китайської скульптури від давніх часів до сьогодні, визначити її ознаки й функції, основні етапи розвитку;

- зібрати і систематизувати фактологічні матеріали щодо становлення сучасної скульптури у Китаї, її художньо-стильових особливостей та періодизації;

- висвітлити трансформації у сучасній китайській скульптурі, зумовлені внутрішніми та загальносвітовими чинниками;

- проаналізувати впливи на творчість скульпторів Китаю давньокитайських художніх традицій, що зумовили становлення та розвиток національно ідентичної сучасної скульптури;

- обґрунтувати та визначити феномени внутрішньої та зовнішньої спрямованості китайської сучасної скульптури та провести образно-стилістичний аналіз сучасних об'єктів китайської пластики.

- виявити умови становлення постмодерного мистецтва, що виникли внаслідок особливостей перетворень у сучасній скульптурі Китаю та систематизувати основні художні особливості та пластичні прийоми китайської постмодерної скульптури у контексті світової пластики.

Об'єктом дослідження є художньо-стильові особливості скульптури Китаю ХХ-ХХІ ст.

Предметом дослідження є традиції та інновації у скульптурі Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Методи дослідження. Дисертаційна робота побудована з використанням аналізу та синтезу, історико-мистецтвознавчого методу, що дав можливість реконструювати процес становлення китайської сучасної скульптури з точки зору хронології та еволюції її художньої пластики. Для вирішення окремих поставлених завдань у роботі використано методи формального та порівняльного, типологічного аналізу, що дозволили осмислити традиційне та інноваційне в історії скульптури Китаю. У виявленні сюжетно-тематичного репертуару здобутків китайської пластики та естетичних і змістовних характеристик, використовувалися методи систематизації, типологізації та образно-стилістичного аналізу, інтерв'ю.

Наукова новизна отриманих результатів. Представлена дисертаційна робота є в Україні першою спробою комплексного аналізу розвитку традицій та інновацій китайської скульптури другої половини ХХ - початку ХХІ ст. У дослідженні увага зосереджена на опрацюванні в основному китайських джерел, оскільки література про китайську скульптуру не була опублікована українською мовою. Використано також чимало іншомовних джерел, які не використовувалися вітчизняними мистецтвознавцями. У поданій до захисту роботі у світову мистецтвознавчу науку вводяться деякі нові поняття, зокрема такі, як внутрішня та зовнішня спрямованість китайської скульптури. Узагальнено досвід новітніх наукових спостережень, подальшого розвитку набуло широке висвілення діяльності ключових постатей сучасної китайської пластики як при натурному обстеженні їхніх робіт на виставках і в майстернях, так і шляхом проведення інтерв'ю. Зокрема, в центрі уваги були майстерні Жень Сихуна, Чень Веньлінга, Сян Цзін, Шена Цзяньгуо та ін. Проводиться комплексний науковий аналіз яскравих зразків сучасної скульптури Китаю. Отже, вперше в українському мистецтвознавстві:

- систематизовано та проаналізовано наявні літературні джерела, присвячені скульптурі Китаю;

- уведено до наукового обігу новітні матеріали щодо традиційної скульптури Китаю та пам'яток сучасної міської пластики;

- узагальнено досвід, накопичений майстрами китайської скульптури, виявлено основні художні засади та прийоми, на підставі образно-стилістичного аналізу простежено основні тенденції розвитку скульптури Китаю;

- відтворено загальну картину розвитку сучасної скульптури, висвітлено особливості її еволюції та періодизацію, визначено традиційні та новаторські аспекти в художніх рішеннях сучасних об'єктів скульптури;

- систематизовано матеріали про розвиток професійної освіти в галузі скульптури в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття, виявлено основні етапи її розвитку;

- досліджено філософсько-мистецтвознавчу основу процесів розвитку скульптури;

- охарактеризовано принципи процесів взаємодії скульптури Китаю з європейською та світовою пластикою. Таким чином, подана до захисту робота є першим комплексним дослідженням розвитку традицій та інновацій в скульптурі Китаю другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Уточнено:

- наукові факти, дотичні до трансформацій у новітньому мистецтві Китаю, що здійснюються невпинно і зі щодалі більшими динамікою, щільністю та якістю.

Набуло подальшого розвитку:

- ідеї відомих дослідників китайського мистецтва Фан Діана, Ван Зіюна, Чен Пея, Сунь Чженьхуа та ін.,

- узагальнення про взаємовпливи поміж традиційним та сучасним китайським мистецтвом, поміж Китаєм та західними країнами.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці історико-теоретичних дисциплін (культура Далекого Сходу, історія світової художньої культури та образотворчого мистецтва, історія станкової та монументальної скульптури); при створенні спецкурсів, застосуванні у лекційних курсах "Історія скульптури Китаю", "Історія мистецтва Китаю", "Історія мистецтва Далекого Сходу", "Історія сучасного мистецтва", "Скульптурні ідеї ХХ-ХХІ ст.". Теоретичні положення та висновки дослідження будуть корисними у скульптурній практиці та є необхідними для студентів мистецьких академічних закладів, зокрема Суджоу, Ганджоу, Шанхая та інших провідних навчальних закладів Китаю, а також України. Отримані результати можуть слугувати науковою базою для організації та проведення виставок українських, європейських та китайських художників, а також організації спільних українсько-китайських мистецьких проектів.

Достовірність наукових результатів, сформульованих у дисертації, забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних позицій; повнотою і фундаментальністю використання китайських джерел; цілісним підходом до проблеми наукового дослідження; застосуванням методів мистецтвознавчого аналізу, що відповідають предмету дисертаційної праці.

Основні положення наукового дослідження можуть застосовуватися при атрибуції творів китайського мистецтва у збірках східного мистецтва художніх музеїв. Результати аналізу об'єктів сучасної міської скульптури можуть використовуватися у практичній підготовці майбутніх скульпторів, а також при розробці проектів скульптурного оформлення міського середовища.

Теоретичне значення дисертаційної праці полягає в розкритті мистецтвознавчих підходів стосовно виявлення взаємозв'язку традиційних морально-естетичних цінностей з сучасним розумінням художнього пластичного образу; у виявленні методики аналізу композиції творів сучасних китайських скульпторів в контексті високих досягнень давньокитайського образотворчого мистецтва. Дисертація містить положення, які за своєю актуальністю можуть отримати подальшу розробку в наступних філософсько-естетичних, історико-мистецтвознавчих та теоретичних дослідженнях, визначаючи подальші шляхи вивчення старокитайської та сучасної скульптури та образотворчого мистецтва Китаю загалом. Практичне значення дисертації визначається можливістю поєднання теорії та практики навчання скульпторів у художніх закладах України та Китаю.

Особистий внесок здобувача полягає в систематизації й узагальненні матеріалів, що стосуються розвитку скульптури в Китаї, виявленні основних тенденцій розвитку монументальної, станкової та декоративно-паркової скульптури, введенні до наукового обігу нових фактологічних матеріалів, феноменів, персоналій. Вперше проаналізовано велику кількість скульптурних творів майстрів минулого і сучасності в музеях Пекіна, Шанхаю, Суджоу, Тайюаня, Датона. Усі результати дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення, принципи, результати, висновки виносилися для обговорення на шести наукових конференціях ("Ювілей НАОМА: Шляхи розвитку українського мистецтвознавства", Київ, 2015; "Міжвузівська наукова конференція до 130-річчя від дня народження Георгія Нарбута", Київ, 2016; "Четверті Платонівські читання", Київ, 2016; "Всеукраїнська наукова конференція до 100-річчя заснування Української академії мистецтва "Мистецький контекст в Україні ХХ століття: Традиції та новації мистецтвознавчої діяльності" Київ, 2017; "П'яті Платонівські читання", Київ, 2017; "Міжнародна наукова конференція Закарпатської академії мистецтв", Ужгород, 2017.

Публікації. Основні тези та висновки дисертації оприлюднено у 19 публікаціях, 5 з них уміщено у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, 1 публікація - в іноземному науковому виданні, 7 - у інших мистецтвознавчих виданнях і 6 - у збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Обсяг основного тексту складає 194 сторінки. Список використаних джерел містить 228 позицій. Додатки включають такі позиції: Додаток А - ілюстрації (212 іл.); Додаток Б - список публікацій здобувача. Загальний обсяг роботи - 397с.

Основний зміст дисертації

У вступі висвітлено актуальність дослідження, визначено його наукову новизну та методологічну і джерельну базу, вказано об'єкт і предмет, сформульовано мету та підпорядковані їй завдання; розкрито новизну та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1. "Історіографія, джерела і методика дослідження" містить три підрозділи, його присвячено з'ясуванню стану наукової розробки теми й актуальної для неї проблематики, формулюванню методів методики дослідження.

У підрозділ 1.1. "Історіографія і джерельна база" проведено аналіз наукової розробки теми та вивчення дослідницької літератури, присвяченої традиційній та сучасній скульптурі Китаю, унаслідок чого окреслено коло наукових профільних та суміжно дисциплінарних праць, дотичних до теми даної дисертації, а саме наукові праці І.О. Алімова, Г.І. Біленко, Н.О. Виноградової, Фань Діана, М.Є. Єрмакова, Марка Картрайта, В.О. Кіктенко, Ху-Ши Ло, М.Г. Логвин, В.В. Малявіна, О.С. Мартинова, Фу Пейжона, Лон Сяна, С.Л. Тихвінського, Крістін Хо, Сунь Чженьхуа та ін. Зазначено, що значним внеском у поглиблене розуміння процесів трансформації у скульптурі Китаю зазначеного історично-культурного періоду стали дослідження Хунг Ву, Анжели Фалько Говард, Фань Діана, М.Є. Єрмакова, Венбін Жао, Тен Жи, Цуй Кайхуна, О.О. Кривдіної, Сонг Лі Ліді, І.К. Мамаєва, Р.М. Мамаєвої, О.П. Островської, Деніс Патрі, Лю Пена, Чень Пея, Ен Полудан, Донни Страхан, М.Л. Титаренко, Люй Ц, Хонг Янга та ін.

Спираючись на дані матеріали, зауважено відсутність узагальнюючих праць з сучасного пластичного мистецтва Китаю та процесів перетворень, що в ньому відбуваються. Наголошено, що вивчення трансформації традиційного розуміння китайської скульптури XX - початку XXI ст. зумовлене необхідністю об'єктивного перегляду ряду консервативних підходів, потребою уточнення критеріїв і принципів її оцінки в умовах інтеграції мистецтва Китаю у світовий культурний простір, масштабністю перетворень, що відбуваються в останні роки у мистецтві країни.

Підрозділ 1.2. "Методи, методика і методологія дослідження" містить визначення методики дослідження, зумовленої низкою факторів: новими вимогами до подальшого розвитку сучасної професійної освіти, інтеграцією українських вузів у світову систему освіти, зростанням контингенту іноземних, зокрема китайських, студентів в Україні і пов'язаною з цим необхідністю модернізації викладання теорії пластичного мистецтва в системі української вищої художньої освіти. Вказано, що методологія дослідження являє собою сукупність наступних основних методів: історико-теоретичний метод, який дозволив обґрунтувати етапи становлення традицій в пластичному мистецтві Китаю; метод емпіричного пізнання, що використовувався для систематизації наукових фактів та накопичення достатнього обсягу знакових зразків пластичного мистецтва; метод спостереження та фіксації матеріалів, котрий слугував для дослідження існуючих яскравих прикладів китайської скульптури, що дало можливість зробити узагальнюючі висновки; метод стилістичного аналізу, що сприяв виявленню формотворчих елементів композиції, характерних для творів пластичного мистецтва Китаю, визначенню методології становлення скульптури в Китаї та осмисленню основних підвалин модерної скульптури; метод композиційно-образного аналізу, що слугував орієнтиром, за яким корегувалося дослідження художніх творів, здійснювався відбір підготовчого матеріалу; комплексний метод історичного, аксіологічного, художнього та біографічного аналізу, що послугував для виокремлення взаємозв'язків поміж обставинами життя діячів пластичного мистецтва, тогочасними традиціями у мистецтві та художніми особливостями їхніх творів; аналітико-систематичний метод, що надав можливість систематизувати результати дослідження, типологізувати досліджувані скульптурні твори.

У підрозділі 1.3. "Основні категорії типології сучасної китайської скульптури" структуровано подальший науковий пошук за допомогою наступного типологізування сучасної китайської скульптури: червона класика та її витоки; категорія ліпки естетично-ліричної тематики; категорія вільної ідейності; категорія скульптури фольклорної та ностальгійної тематик; категорія традиційної символістики у стилі "змішуй і поєднуй"; категорія абстрактної і декоративної скульптури геометричного моделювання; категорія мови та матеріалу; категорія розширення значення предметів побуту; категорія точного зображення особи і сцени; категорія відвертої мультиплікаційної скульптури; інсталяція з різних матеріалів; великомасштабна інсталяція.

Розділ 2. "Особливості формування етапів розвитку китайської скульптури" присвячено висвітленню знакових трансформацій, що відбувалися у китайській скульптурі упродовж тривалого періоду її становлення - від прадавніх часів до сучасних мистецьких процесів.

У підрозділі 2.1. "Особливості історичних процесів розвитку китайської скульптури" з'ясовано, що з точки зору соціальної функції стародавня скульптура може бути поділена на шість основних категорій: технологічна; релігійна; меморіальна; поховальна; архітектурно-орнаментальна; скульптура гробниць. Досліджено перетини деяких категорій між собою та їхні взаємовпливи.

Визначено типологію особливостей самобутньої китайської скульптури крізь призму давньої скульптури Заходу. Такими особливостями стали: різноманітність тематики; вигідний для суспільства характер пластики; неотримання скульпторами та теорією скульптури незалежного естетичного статусу; сумісність скульптури та живопису; живопис ідей у мистецтві; способи вираження, різноманітність технік та гнучкість.

Визначено наявні стилі китайської скульптури, їх періодизацію, наголошено на основній художній особливості - витонченості китайської пластики, подано її огляд.

Підрозділ 2.2. "Китайська скульптура ХХ століття. Становлення модерну" присвячено вивченню передумов та процесу становлення модерну, який до сьогодні має значне поширення у Китаї. Вказано, що на початку ХХ ст. традиційна релігійна китайська скульптура занепала. Після революції Сіньхай деякі вчені поїхали вивчати скульптуру до європейських країн, Японії та ін. Через кілька років, по поверненню на батьківщину, вони почали передавати західні знання і організовувати виставки скульптурних творів, що сприяло її розвитку в Китаї. Досліджено процеси, через які червона класика змінила художнє світосприйняття, сформувала монополію художнього стилю, відомого під назвою "мистецтво культурної революції" після Культурної революції (1966-1976). Мистецтво цього часу поділено на 3 типи: політичний фанатизм, для якого характерне ідеалізоване зображення життя, що настало після приходу компартії до влади, у політично-пропагандистському контексті (передусім - зображення самої персони Мао Цзедуна). Наголошено, що ініціатива створення витворів такого типу мистецтва йде від самих авторів, які фанатично вірили в комуністичні ідеали та вказівки Центральної Комуністичної партії Китаю. Для цього типу, відповідно, характерний політично заангажований, замовний характер творів. Митці, що не погоджувалися з офіційною доктриною держави, відповідно, не мали замовлень, були у підпіллі й опосередковано, слабо впливали на становлення тогочасного мистецтва. Доведено, що мистецтво культурної революції було повністю підвладним жорстокій політичній силі, візуалізувало її ідеологію, фактично, було інструментом пропаганди.

Висвітлено діяльність осередків становлення модернізму, його ключових постатей, досліджено тогочасні скульптурні виставки та зрушення у мистецтві, спровоковані ними. Головними осередками цих процесів були: андеґраунд 1940-1970-х років - невелика анонімна група людей, повністю ізольована від західного контексту, яка фактично "винаходила" модернізм з нуля; молоді люди, які опосередковано навчалися модернізму у вчителів, які раніше навчалися у Європі; у деяких бібліотеках, що збереглися з 1940-х років, можна було знайти книги про західне модерне мистецтво; художники, які бажали творити у модерністичній манері на свій страх і ризик, намагалися отримувати через кордон від знайомих будь-яку інформацію про західний модернізм (статті, фотографії, каталоги, тощо).

У підрозділі 2.3. "Трансформації у сучасній китайській скульптурі" через дослідження авангардної та модерної пластики розкрито проблематику багатьох трансформацій у сучасній китайській пластиці, зумовлену внутрішніми та загальносвітовими впливами. Окрема увага приділена скульптурі "революції форм". З точки зору художнього пошуку модерністичного стилю охарактеризовано витоки феномену "революції форми": відхід від реалістичної академічної пластики, поступове зміщення творчого акценту зі змісту та сюжету на форму та стиль витвору. Роботи, представлені на виставці "Скульптура малих форм", проведеній за підтримки Музею образотворчих мистецтв Китаю 1979 р., а також більшість робіт, продемонстрованих на Шостій загальнодержавній виставці образотворчого мистецтва 1984 р., належать до даного типу. Характерними представниками названо таких митців, як Лю Чженде та Ян Дунбай, для творчості яких притамано пошук форми та засобів зміни стилю в народній і місцевій культурах. Типовими представниками були Тянь Шисінь, Хе Ліпін та ін. В іхних творах спостерігається імітація, переймання стилю західного модернізму, надання роботам персоналізованого стилю. Серед митців, які свідомо йшли цим шляхом, були Лю Хуаньчжан, Бао Пао та У Шаосян. Зазначено, що в більшості робіт таких митців, як Лі Сюцінь, Юй Чжицян, Чжу Цзуде, Ґань Шаочен та Ян Мін, присутні характерні матеріали з місцевих культурних фондів, активні пошуки сучасних змін вираження, ознаки абстракціонізму та конструктивізму. Ці витвори мистецтва поділено ще на два типи. Хоча усі вони базуються на місцевих культурних традиціях, однак роботи Сунь Цзябо, Хуан Ялі та Фу Чжунван за формою більш наближені до західного стилю модернізму, а роботи Чень Юньґан, Цен Ченґан пов'язані з китайською традиційною "ідейною скульптурою".

У розділі 3. "Художні особливості сучасної китайської скульптури" проведено стилістичний, композиційно-образний, аксіологічний, художній та біографічний аналіз знакових зразків сучасної художньої пластики Китаю.

Підрозділ 3.1. "Від традиційної до національно ідентичної сучасної скульптури" висвітлює мистецтво як суто китайське, так і доробок китайських емігрантів, що жили в західних країнах, який є невід'ємною частиною національно ідентичного китайського сучасного мистецтва. Наразі митці, що використовують "мову китайської культури" як основу творчості, сформували сучасну національно ідентичну пластику та сприяють її становленню. Вивчено вплив традиційних культурних кодів і орієнтирів, відображений у скульптурних творах.

Наголошено на тому, що художнім образам та особливостям традиційної пластики у китайському сучасному мистецтві приділяється велика увага. Як особлива форма втілення національного духу, традиційна китайська скульптура тяжіє до вираження ідеї через зображення, використовуючи його в якості платформи для прихованого сенсу.

На прикладах творчості сучасних митців різних як за історією, так і за особливостями художнього світосприйняття регіонів Китаю, доведено, що вони усі не лише не відкидають регіональні та загальнокитайські вікові надбання, а й переосмислюють їх, унаслідок чого китайська скульптура цілісно уособлює, здобутки китайського стародавнього та новітнього філософського мислення.

У підрозділі 3.2. "Внутрішнє та зовнішнє спрямування китайської сучасної скульптури" подані визначення цих двох феноменів, що також винесені у загальні висновки дисертації, оскільки їх сформульовано уперше та з'ясовано основні тенденції у їхньому стильовому, художньому та змістовому розмаїтті.

Проведено образно-стилістичний аналіз знакових сучасних об'єктів китайської пластики внутрішньо і зовнішньо спрямованих митців, унаслідок чого виявлено їх основні спрямування. Проаналізовано найбільш значимі, направлені на розвиток скульптури, художні особливості творів внутрішньо спрямованих скульпторів: використання концепції неогуманізму; переосмислення червоної класики; надання нових значень консервативному стилю та реалістичності; розвиток концепції "ідейної скульптури"; опанування західного академізму.

Діяльність внутрішньо і зовнішньо спрямованих скульпторів, кожен з яких працювали у своїй царині над розширенням зображальних можливостей скульптури, досліджена з точки зору нерозривності перебігу становлення мистецтва, утім, виділено основні принципи їх творчості, які до сьогодні мають значний вплив на китайську художньо пластику.

У підрозділі 3.3. "Китайська постмодерна скульптура у контексті світової пластики" на прикладі творчості знакових художників ХХІ ст. досліджено основні художні особливості та пластичні прийоми китайської постмодерної скульптури у світовому контексті на прикладах творів митців, що працюють у царині постмодерної скульптури Китаю та є знаними завдяки своєму творчому доробку по всьому світу.

Узагальнено впливи на скульптуру постмодернізму, базовані на вимозі інтерактивного спільного розвитку, безперервності процесів становлення та трансформації, потребі у нових просторах для мистецького діалогу.

Доведено, що, спираючись на свою багату історію, сучасна пластика Китаю стала потужним світовим явищем, що має свої визначені характерні особливості та спрямована на подальші становлення й трансформацію.

Отже, резюмуючи, варто наголосити, що дисертація виявляє процеси трансформацій у багатовікових традиціях культури Китаю. Китайські сучасні художники-скульптори виховані, перш за все, на традиційному образотворчому мистецтві, яке своїм корінням сягає глибин стародавньої китайської філософії, її морально-естетичних засад, а також художніх принципів створення творів, розроблених великими китайськими мислителями, художниками, скульпторами. Китайська модерна скульптура представляє собою багатогранну синкретичну систему, що формувалася як багатоскладна структура, яка репрезентує притаманну китайській культурі цілісність світосприйняття, що обумовлюється соціальним, економічним, матеріальним та духовним буттям китайського народу. Аналіз творчості сучасних скульпторів, пройнятої суттю китайського мистецтва, опанування особливостей китайської естетичної універсальності, аж до трактування давньої філософії, теоретичних мистецтвознавчих та історичних праць, дозволять глибше зрозуміти приховані сенси художньої пластики Китаю, поглибити та розвинути знання про сучасну скульптуру, прокласти нові шляхи поміж реалізмом, модернізмом, абстрактною скульптурою та іншими стилями, напрямами і течіями, визначити глобальний та національно-глобальний, індивідуальний характери сучасної скульптури, що є надзвичайно важливим для подальшого наукового дослідження модерної пластики.

Висновки

китай скульптура традиція мистецький

1. Аналіз наукової розробки теми та вивчення дослідницької літератури, присвяченої традиційній та сучасній скульптурі Китаю, показали, що проблематика, охоплена дисертацією, була розкрита лише частково, розрізнено. Ключові особливості процесів становлення, трансформацій та інновацій у сучасній китайській скульптурі не були досліджені в окремій ґрунтовній науковій роботі. Масив наукової інформації та художній доробок митців для подальшої наукової розробки потребував методичної систематизації й узагальнення.

Визначено типологію (з 12 позицій) китайської скульптури, що надало можливість заручитися певною структурованістю наукового пошуку при подальшому спостереженні та пізнанні цілісної картини китайської модерної скульптури: червона класика та її витоки; категорія ліпки естетично-ліричної тематики; категорія вільної ідейності; категорія скульптури фольклорної та ностальгійної тематик; категорія традиційної символістики у стилі "змішуй і поєднуй"; категорія абстрактної і декоративної скульптури геометричного моделювання; категорія мови та матеріалу; категорія розширення значення предметів побуту; категорія точного зображення особи і сцени; категорія відвертої мультиплікаційної скульптури; інсталяція з різних матеріалів; великомасштабна інсталяція.

2. Простежено еволюцію китайської скульптури від давніх часів до сьогодення, що дало змогу визначити її ознаки та функції на різних етапах розвитку. Досліджено основні джерела інформації про скульптуру стародавнього Китаю: автентичні скульптурні реліквії, археологічні та письмові джерела - історичні документи із записами та коментарями про скульпторів, їхню скульптурну діяльність та історичні міркування щодо неї. Узагальнено наявну інформацію стосовно основних етапів розвитку, функцій китайської пластики, сформульовано їх основні категорії та визначено історичні стилі, які впливали на сучасну скульптуру.

З'ясовано, що з точки зору соціальної функції стародавня скульптура може бути поділена на шість основних категорій: технологічна; релігійна; меморіальна; поховальна; архітектурно-орнаментальна; скульптура гробниць. Досліджено також перетини деяких категорій між собою та їхні взаємовпливи.

Запропоновано типологію особливостей самобутньої китайської скульптури крізь призму давньої скульптури Заходу. Такими особливостями стали: різноманітність тематики; вигідний для суспільства характер пластики; неотримання скульпторами та теорією скульптури незалежного естетичного статусу; сумісність скульптури та живопису; способи вираження, різноманітність технік та гнучкість. Визначено наявні стилі китайської скульптури, їх періодизацію, наголошено на основній художній особливості - витонченості китайської пластики, подано її огляд.

3. Зібрано і систематизовано фактологічні матеріали щодо становлення модерної пластики в Китаї, її художніх особливостей та періодизації.

Вказано процеси, через які червона класика змінила художнє світосприйняття, сформувала монополію художнього стилю, відомого під назвою "мистецтво культурної революції" після Культурної революції (1966-1976). Мистецтво цього часу поділено на 3 типи: політичний фанатизм, для якого характерне ідеалізоване зображення життя, що настало після приходу компартії до влади, у політично-пропагандистському контексті (передусім - зображення самої персони Мао Цзедуна). Наголошено, що ініціатива створення витворів такого типу мистецтва йде від самих авторів, які фанатично вірили в комуністичні ідеали. Для цього типу, відповідно, характерний політично заангажований, замовний характер творів. Митці, що не погоджувалися з офіційною доктриною держави, відповідно, не мали замовлень, були у підпіллі й опосередковано, слабо впливали на становлення тогочасного мистецтва. Доведено, що мистецтво культурної революції було повністю підвладним жорстокій політичній силі, візуалізувало її ідеологію, фактично, було інструментом пропаганди.

Висвітлено діяльність осередків становлення модернізму, його ключових постатей, досліджено тогочасні скульптурні виставки та зрушення у мистецтві, спровоковані ними. Головними осередками цих процесів були: андеґраунд 1940-1970-х років - невелика анонімна група людей, повністю ізольована від західного контексту, яка фактично "винаходила" модернізм з нуля; молоді люди, які опосередковано навчалися модернізму у вчителів, що раніше навчалися в Європі; у деяких бібліотеках, що збереглися з 1940-х років, можна було знайти книги про західне модерне мистецтво; художники, які бажали творити у модерністичній манері, на свій страх і ризик намагалися отримувати через кордон від знайомих будь-яку інформацію про західний модернізм (статті, фотографії, каталоги тощо).

Визначено основні етапи становлення сучасної скульптури Китаю та сформульовано особливості сюжетних, змістових, ідейних та художніх акцентів у доробку тогочасних майстрів. Доведено, що в Китаї, у порівнянні з Європою, де цей процес завершився, набувши остаточних рис, становлення модерного мистецтва стало справжнім проривом у ХХ ст. та частково залишається таким і дотепер.

4. З'ясовано, що вихідною точкою формування художніх ознак сучасної китайської скульптури останніх 30 років став 1978 рік. Обставини, деривації, процеси становлення, що відбувалися у різні періоди та на різних історичних етапах, сформували самобутню генеалогічну лінію історії мистецтва.

Проблематику багатьох трансформацій у сучасній китайській пластиці, зумовлених внутрішніми та загальносвітовими впливами, розкрито через дослідження авангардної та модерної пластики, окрема увага приділена скульптурі "революції форм". З точки зору художнього пошуку модерністичного стилю охарактеризовано витоки феномену "революції форми": відхід від реалістичної академічної пластики, поступове зміщення творчого акценту зі змісту та сюжету на форму та стиль витвору. Охарактеризовано творчі феномени становлення модерної творчості скульпторів, а саме: психологічний реалізм; культурний реалізм; інсталяції скульптурних форм; деконструктивізм; скульптуру міської тематики.

Наголошено, що скульптура даного періоду набула деяких нових ознак: досягнення нового етапу розвитку модерної фігуративної скульптури; перехід від дослідження "гравіювання" та "ліпки" (як складових частин скульптури) до "характеру"; надання значення тілесним переживанням та вираженню "театральності"; розширення форми концептуальної пластики.