Скульптура Китаю другої половини ХХ – початку ХХІ ст.: традиції та інновації

5. Проаналізовано впливи на творчість скульпторів Китаю таких як Вень Лоу (1933 р. н.), Ян Інфен (1926-1997) та Чжу Мін (1938 р. н.), давньокитайских художніх традицій, що зумовили становлення національно ідентичної сучасної скульптури. Вказано механізми, завдяки яким традиційне мистецтво скульптури, хоча й зазнало тисячолітньої еволюції, але не спустошилося в ході історичного розвитку, а, навпаки, з кожним днем усе більше відкриває світові власні мистецькі особливості, виключну унікальність мистецтва народів Сходу. Зауважено, що хоча сучасна китайська скульптура за своєю формою загалом базується на західному мистецтві, вона останнім часом має нахил до розкриття національно ідентичної скульптурної традиції, що має багатотисячолітню історію, попри те, що пластична мова та естетичні вимоги на сьогодні часто є цілком новими.

Наголошено, що художнім образам та особливостям традиційної пластики у китайському сучасному мистецтві приділяється велика увага. Як особлива форма втілення національного духу, традиційна китайська скульптура тяжіє до вираження ідеї через зображення, використовуючи зображення в якості платформи для прихованого сенсу.

Досліджено мистецтво як суто китайське, так і доробок китайських емігрантів у західні країни, що є невід'ємною частиною національно ідентичного китайського сучасного мистецтва. Наразі митці, що використовують "мову китайської культури" як бекграунд, сформували сучасну національно ідентичну пластику та сприяють її становленню. На прикладах творчості сучасних митців доведено, що вони не лише не відкидають вікові надбання, а й переосмислюють їх, унаслідок чого китайська скульптура стала чітким проявом китайського стародавнього філософського мислення.

6. Обґрунтовано появу та уведено до наукового обігу феномени внутрішньо і зовнішньо спрямованої китайської сучасної скульптури.

Вказано, що під внутрішньою та зовнішньою спрямованістю мається на увазі знаходження всередині системи та поза нею. Через велику різницю у стилях, через значний рівень культурних відмінностей ці два напрями були останнім часом визначені мистецьким колом як дві окремі течії за принципом, подібним до розподілу на північну та південну школи у стародавньому Китаї.

Феномен внутрішньо спрямованих митців головним чином утворили викладачі великих коледжів мистецтв, факультетів мистецтв багатопрофільних вищих навчальних закладів усієї країни, та митців, які навчалися за державною системою освіти, що була створена за концепцією традиційної художньої освіти. Це Лі Сянцюнь (1961 р. н.), Ву Вейшан (1962 р. н.) та інщі митці, які входили до Спілки скульпторів Суджоу

Феномен зовнішньо спрямованих митців склали професійно вільні митці, що не почувалися настільки скуто. У складі представників даної течії, таких як Чень Веньлінг (1969 р. н.), Сян Цзін (1968 р. н.), Жень Сихун (1967 р. н.), Ай Вей-вей (1957 р. н.), Цай Гоцян (1957 р. н.), Хуан Юнпінь (1954 р. н.), Гу Веньда (1955 р. н., Шанхай), Чень Чжень (1955-2000), Сюй Бін (1955 р. н.), Ван Ду (1956 р. н.), Суй Цзяньго (1956 р. н.), Чжань Ван (1962 р. н.),- були абсолютно різні люди, наприклад, студенти, які після випуску не змогли або не захотіли знайти роботу, художники, які з дитинства жили на чужині, відомі професійні митці, які довгий час займалися мистецтвом, а також внутрішньо спрямовані викладачі, які після звільнення стали вільними митцями.

Проведено образно-стилістичний аналіз знакових сучасних об'єктів китайської пластики внутрішньо і зовнішньо спрямованих митців, унаслідок чого виявлено їх основні спрямування.

Проаналізовано найбільш значні, направлені на розвиток скульптури, художні особливості творів внутрішньо спрямованих скульпторів: використання концепції неогуманізму; переосмислення червоної класики; надання нових значень консервативному стилю та реалістичності; розвиток концепції "ідейної скульптури"; опанування західного академізму.

Досліджено діяльність зовнішньо спрямованих скульпторів, котрі працювали над розширенням художніх меж скульптури, ставлячи за головне наступні принципи: спрямування на руйнування ідолопоклоніння; тяжіння до вільного експресіонізму; актуалізацію народної скульптури; розширення інтересу до сучасної абстрактної скульптури; намагання надати максимальної інноваційності; оперування сучасними тенденціями до відкритості твору, інтерактивності, взаємодії з глядачами; поєднання реальних форм з нефігуративними; створення фантастичних образів; об'єднання твердої лінії традицій і трансавангардової настроєності.

7. Виявлено, що внаслідок перетворень у сучасній скульптурі Китаю виникли особливі умови становлення постмодерного мистецтва, зумовлені загальносвітовими мистецькими процесами та внутрішньою потребою китайського суспільства та мистецького середовища у новітніх зрушеннях. Означено основні впливи постмодернізму на тогочасну скульптуру, які мають провідне значення та можуть слугувати певною методологією у митецькій практиці: вплив плюралістичних особливостей; вплив невизначеності специфіки постмодернізму; вплив ірраціоналізму.

На прикладі творчості знакових художників ХХІ ст. Чень Веньлінга (1969 р. н.), Шен Цян Гуо (1959 р. н.), Сян Цзіня (1968 р. н.) та Жень Сихуня (1967 р. н.), - досліджено основні художні особливості та пластичні прийоми китайської постмодерної скульптури у світовому контексті.

Узагальнено впливи на скульптуру постмодернізму, базовані на вимозі інтерактивного спільного розвитку, безперервності процесів становлення та трансформації, потребі у нових просторах для мистецького діалогу.

Теоретичні та практичні результати дослідження сприятимуть більш глибокому розумінню європейськими дослідниками пластичних особливостей сучасної китайської пластики та основних причин та етапів перетворень у ній; можуть бути використані для дослідження скульптурних практик у суміжних з мистецтвознавством дисциплінах, для створення навчальних програм зі скульптури, а також для розробки міжнаціональних культурних стратегій, що наразі потребують розширення наукових обріїв.

Публікації за темою дисертації

1. Чжан Ібо. Візуальна ідентифікація творів Чен Венлінга // Художня культура. Актуальні проблеми. Київ: ІПСМ, 2014. Вип. 10. С. 257-274.

2. Чжан Ібо. Просторові інспірації Шен Цян Гуо із Суджоу // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2015. № 4. С. 34-43.

3. Чжан Ібо. "Сян Цзін: "Найпростіше - коротке питання"" // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Харків: ХДАДМ, 2016. № 2. С. 96-104.

4. Чжан Ібо. Спілка скульпторів Суджоу: симбіоз традицій та модерності // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Київ: НАОМА, 2016. Вип. 25. С. 268-278.

5. Чжан Ібо. Творчість Ву Вейшана у контексті національних класичних традицій та вільного експресіонізму // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Київ: НАОМА, 2017. Вип. 26. С. 335-344

6. ХЕТвІґ. ИЛОДЦчТеѕ«ЙсА¦°уПВµДµсЛЬЗй»іЈ¬"ЦР№ъГАКх". №ъјТРВОЕіц°ж№гµзЧЬѕЦµЪТ»ЕъИП¶ЁС§КхЖЪїЇ. ±±ѕ©. 2016µЪ6ЖЪ. P. 124-126. ISSN 0256-212X. [Чжан Ібо. Скульптура в умовах скрути духу гуманізму // Китайське образотворче мистецтво. Пекін: Головне державне управління у справах преси, радіо, кіно та телебачення. 2016. № 6.]

7. Чжан Ібо. Презентація національної пластики на загальнокитайських мистецьких виставках (1950-2014 рр.) // Ювілей НАОМА: Шляхи розвитку українського мистецтвознавства: матеріали міжвузівської наук. конф. 21 травня 2015 р. Київ, 2015. С. 84-85.

8. Чжан Ібо. Спілка скульпторів Суджоу: симбіоз традиції та модерності // До 130-річчя від дня народження Георгія Нарбута: матеріали міжвузівської наук. конф. 22 квітня 2016 р. Київ, 2016. С. 103-104.

9. Чжан Ібо. Від червоної класики до вільного експресіонізму // Четверті Платонівські читання: матеріали всеукр. наук. конф. 26 листопада 2016 р. Київ, 2016. С. 124-125.

10. Чжан Ібо. Феномен "внутрішньої та зовнішньої спрямованості" в китайському модерному мистецтві // Мистецький контекст в Україні ХХ століття: Традиції та новації мистецтвознавчої діяльності: матеріали всеукр. наук. конф., до 100-річчя заснування Української академії мистецтва. 25-28 квітня 2017 р. Київ, 2017. С. 179-181.

11. Чжан Ібо. Той, хто розкриває неписані правила - Жень Сихун // П'яті Платонівські читання: матеріали всеукр. наук. конф. 25 листопада 2017 р. Київ, 2017. С. 139-140.

12. Чжан Ібо. Процеси інтеграції та особливості творчості пекінського скульптора Чен Венлінга: доповідь на міжнар. наук. конф. Закарпатської академії мистецтв, 30 січня 2016 р. // Вісник Закарпатської академії мистецтв. Ужгород, 2017. С. 84-85.

13. Чжан Ібо. Відкрита конвергентна творчість Чена Венлінга з Пекіна // Образотворче мистецтво. 2015. № 1. С. 154-155.

14. Чжан Ібо. Сян Цзін: "Хто я? У моїх творах - відповідь!" // Образотворче мистецтво. 2016. № 1. С. 132-135.

15. Чжан Ібо. Скульптура духу і культури // Образотворче мистецтво. 2017. № 4. С. 114-117.

16. Чжан Ібо. Жен Сихун - орієнтир китайського постмодернізму // Образотворче мистецтво. 2018. № 2. С. 66-69.

17. "КЧПЦ" Ф¬»Ы»ЫЧчЖ·Х№, ЛХЦЭ, 2016.08.18/09.08; С§КхЦчіЦ:ХЕТвІґ; ОД, ХЕТвІґ. URL: https://mp.duan8.com/a/qwjaqpo.html (Дата доступу: 15.07.2018) [Чжан Ібо. "Насамперед": виставка робіт Юань Хуейхуей, м. Суджоу].

18. "ГААцµДїЛАпГЧСЗ" ХЕжижтЧчЖ·Х№, ЛХЦЭ, 2016.07.02/08.02; С§КхЦчіЦ: ХЕТвІґ; ОД: ХЕТвІґ. URL: http://www.a-site.cn/article/689335.html (Дата доступу: 15.07.2018) [Чжан Ібо. "Прекрасний Крим": виставка робіт Чжан Хуалю, м. Суджоу].

19. "°зСЭјТУл№ЫНыХЯ" ЦЈББЧчЖ·Х№ (Ѕрј¦єюЛ«ДкХ№Ц®ПµБРХ№Ц®Т»), ЛХЦЭ, 2014.05.10/05.30; С§КхЦчіЦ: ХЕТвІґ; ОД: ХЕТвІґ. URL: http://www.a-site.cn/article/689336.html (Дата доступу: 15.07.2018) [Чжан Ібо. "Актор та глядач": виставка робіт Чжен Ляна на бієнале Цзін Ціху, м. Суджоу].

Размещено на Allbest.ru