Особливості художнього оформлення рушника



Рослинно-геометризований орнамент

Щоб скласти візерунок орнаменту, дотримуються симетрії. Але іноді мотиви в візерунку несиметричні. Такий візерунок називають асиметричним.

Асиметричний узор

Залежно від композиційного розміщення візерунка на виробі орнамент буває:

- стрічковий - у вигляді прямої або криволінійної орнаментальної смуги, яка прикрашає середину виробу або обрамляє його край;

- сітчастий - вся поверхню виробу заповнена візерунком;

- центральний, або розетковий окремі елементи орнаменту вписані в квадрат, коло, ромб або багатокутник, розміщені в центрі виробу.

При створенні малюнка для вишивки художник робить замальовки з натури, а потім впроваджує їх в орнамент і різні орнаментальні композиції.

Окрему групу складають сюжетні зображення. Характерно, що найдавніші міфологеми, як і символіка червоного кольору, збереглися на рушниках, що мали ритуальне значення.

З літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішували "убрусами". Саме рушнику в давнину відводили важливу роль, на ньому створювали священні язичницькі зображення. Це були сповнені глибокої архаїки "язичницькі іконостаси".

Жіноча постать з двома птахами в руках - мотив, що зберігся в найдавніших рушниках Поділля та Полтавщини. На подільському - обабіч фантастичні птахи, на полтавському - фантастичні істоти, що скидаються на оленів. Можливо, це зображення рожаницького божества родючості, культ якого сягає давніх міфологічних уявлень про небесних володарів світу. За припущенням Б. Рибакова, вони належать до осінніх свят, які вже у християн були з'єднані зі святом Різдва Богородиці - 8 вересня. До господарської додавалась родючість і людська - адже це час, коли влаштовували весілля.

Звернення до рожаниці було подвійне. З одного боку - подяка за врожай, з іншого - прохання допомогти при пологах. Зображення двох птахів - то далекий відгук магічної жертви, що приносили мисливці небесним божествам. Час осіннього свята врожаю припадає на давнє свято "Рожаниць". По боках Богині - вишиті фантастичні істоти, можливо, олені, які дуже змінилися у довготривалій традиції. їх зображення відбиває давнє міфологічне уявлення про небесних оленів, то відгук міфу мисливців. У XIX ст. традиція ця була майже несвідома, не підкріплена знанням відповідних міфів, але достатньо міцна, щоб зберігати окремі елементи архаїки, окремі уявлення про первісний міф, відгук мисливських вірувань. Ці рудименти - зображення небесних оленів - до- сьогодні збереглись у розписі карпатських писанок і, насамперед, космацьких. Вишивка рушників донесла не лише первісний культ оленів, але й поступову заміну їх новішими зображеннями - кіньми. Тобто відбувався процес переходу від космогонічних тем з небесними оленями до жіночих зображень з реальними кіньми вже земного ярусу. Можливо, що вишите на подільському рушникові XVIII ст. - це "ідеограма заклинання весни" - і є дуже змінене трансформоване зображення Макоші, богині, яка в язичницькому пантеоні уособлювала "матір врожаю", була богинею добра й достатку, надзвичайно давнім землеробським божеством. З часом культ Макоші витіснила християнська Параскева, покровителька жіночих ремесел, поля і домашніх тварин.

Цікавим є також рушник з Поділля із зображенням дерев і двох жіночих фігур (богиня та її дочка?), які за розміром дорівнюють деревам.

Зауважимо, що вишивка як вид жіночої творчості позбавлена у своїх сюжетах образів чоловічих божеств. Усі жіночі зображення не варто називати "берегинями", ця назва нині активно експлуатується. Берегиня асоціюється з русалкою, що живе поблизу берега. Богиня між берегом земним і потойбічним.

У кінці XIX на поч. ХХ ст. в орнаментації рушників давні образні структури зникають, поступаючись місцем зрозумілішим.

Приступаючи до виконання роботи, спочатку треба продумати його художнє рішення в цілому, після цього визначити розташування візерунка на площині, окремих його частин, пропорції елементів, використання колірної гами, тобто все, що входить в поняття композиції.

Для вишивки рекомендується використовувати зразки народних візерунків і малюнки, створені художниками. Окремі частини малюнків можна комбінувати по-своєму, а ще цікавіше, самим придумати візерунки, їх розташування на поверхні виробу.

Розробка композиції вишивки

Під час створення композиції вишивки слід дотримуватися таких правил:

1. Деталі орнаменту повинні відповідати основній темі вишивки.

2. Розмір орнаменту необхідно підбирати відповідно площі тканини для вишивки, повністю або частково повторювати її контури.

3. Для побудови композиції вишивки слід знайти композиційний центр, тобто визначити ту частину виробу, яка буде залучати найбільшу увагу.

4. Дотримуватися пропорційність - певного співвідношення різних елементів між собою і виробом в цілому.

5. Будувати візерунок, дотримуючись правил симетрії.

6. Створювати ритм композиції - чергування однакових орнаментальних мотивів.

7. Композиція повинна відповідати призначенню і формі оброблюваного виробу і якості матеріалу. Не можна прикрашати легкі тканини важкою, щільною вишивкою.

8. Візерунок вишивки має відповідати вигляду переплетення ниток і волокон тканини, а сама вишивка - художнім вимогам до певного виробу.

2.4 Знаки, символи в українській народній вишивці

У давнину певна, високо розвинута в духовному та психічному плані частина людства (жерці, волхви, пророки та ін.) свідомо наносила знаки й символи на відповідних деталях одягу, тканинах інтер'єрного призначення. З допомогою цих знаків, життєвий простір навколо індивіда (його аура чи біополе), або простір помешкання структурувався у бажаний спосіб, щоб, як правило, захистити себе від злих сил, натомість запросивши до співпраці світлих, добрих духів. При цьому, звичайно, само собою було зрозумілим, що кожен індивід змалку, буквально з втіленням душі у фізичному світі, виховувався у дусі любові до Природи, до основних її чотирьох складових - стихій вогню, повітря, води і землі. Ці стихії створюють світ видимих нам форм і мають також символічний запис. Знак вогню - трикутник, повітря - коло, води - півмісяць, землі - квадрат. У вишивці ці символи доповнюються та видозмінюються. Це наочно простежується на рушникових швах або заповненнях Київщини і Полтавщини, де кожен пелюсток квітки, листок вишиваються різними знаками. "Коропова луска", котра всуціль складається з трикутників, позначає на Древі Життя вогонь; "просо", або насипка - повітря, а також, можливо, космічний ефір, з якого постають чотири формотворчі стихії. Вода позначається, як правило, різноманітними хвильками, зигзагами, кривульками, а земля - чотирикутниками (ромби та квадрати). Дуже часто ці символи переплітаються між собою, ілюструючи цим взаємопроникнення стихій, єдність чинників Життя.

До наших днів дійшов значний масив вербальної магії у замовляннях, заклинаннях, календарно-обрядових піснях, на котрі пересічна людина дивиться як на розваги та театральне видовище. Це призвело до того, що веснянки, котрі пробуджують духів весни, можуть виконуватися восени чи взимку... як концертні номери. Немає розуміння, бо загублено знання про те, що цього робити ні в якому разі не слід. Усьому свій час і своє місце. А тоді ми починаємо дивуватись, коли серед зими починається тепло. Що вже казати про вишивки, їх зміст. Лише невелика частина людей серцем, інтуїтивно розуміє ті давні розводи, мотиви, що збереглися подекуди у старших людей та музейних зібраннях.

Існує велика кількість знаків та знакових систем, котрих окремі дослідники нараховують понад 120 (Аріель Голан), хоча зрозуміло, що ця цифра умовна. Ці знаки за своїм енергетичним потенціалом можна поділити на три групи - негативні, позитивні та нейтральні. Певна частина знаків, що уособлюють собою загалом космогонію, життєдайні для землян солярні знаки - восьмикутні зірки, восьмигранники, "восьмиріжки", променисті ромби тощо могли наноситися кожен окремо або в сукупності з іншими. Деякі знаки, як, наприклад, свастики та інші символи енергій значної сили, найчастіше вишивались у поєднанні з різними елементами, котрі згар- монізовують активну дію на людину та її оточення.

Найдавніші вишивки, особливо рушники, дуже часто містять у собі довільно розташовані знаки, символи по полю, створюючи, на перший погляд, асиметрію, хаотичну композицію або повторюючи окремо певний елемент, не укладаючи його в орнамент.

Згідно семантики символів кожна лінія, фігура, число чи квітка мали своє значення. Дамо тлумачення давніх символів, які часто зустрічаються у декоруванні сучасного одягу: мак, ромашка, лілія, троянда, калина.

Мак, згідно вірувань, несе у собі незнищенну пам'ять роду. Його з любов'ю і сумом вишивали на сорочках дівчата, в сім'ї яких був загиблий. На голову вони клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Ромашка -символізує кохання, приворотне зілля.

Лілія - це символ дівочих чар та чистоти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю дівочих чарів. Крiм самої квiтки, невiд'ємною частиною орнаменту є листок i пуп'янок, які складають нерозривну композицiю триєдностi, яка символізує народження, розвиток та безперервнiсть життя.

В орнаментi лiлiю неодмiнно доповнює знак, що нагадує собою хрест, який благословляє пару на утворення сiм'ї. Інодi над квiткою вишитi краплi роси, якi також означають заплiднення.



Ружа (троянда) - ці квіти рясно розквiтали на сорочках i рушниках багатьох областей України. Квiтка ружi нагадує сонце. Узори з ружами укладаються за законами рослинного орнаменту, що символізує безперервний сонячний рух з вiчним оновленням. У геометричних візерунках ці квiти стилізуються у квiти-зорi, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Деякі дослідники твердять, що мотив ружі вважається не дуже давнім.

Пiд впливом iноземних культур цей мотив перетворюються в троянди - вiд чого орнаменти не лише не втрачають своєї краси i гармонiї, а навпаки, стають улюбленими мотивами вишивки. Проте зовсім іншої думки була Олена Пчілка, яка збирала стародавні зразки народної вишивки. У передмові до останньої своєї збірки народних орнаментів вона пише: "Бажано щоб наші вишиванки зоставалися при своїй давній, властивій їм красі" [7, с.1].

Її прикро вражало засилля зіпсованого стилю "з тим неподобним зуб'ям та ляпаними здоровими квітками (трояндами "ружами") у вишивках не лише городянок, але й на рушниках та сорочках, вишитих селянками" [там же], оскільки зображення цієї квітки було запозичене, ба навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків.

Калина - символ невмирущого роду людського Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси, але сили незвичайної, а краси безсмертної. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові - жінка - народження -Україна - Відродження [2; 6; 8; 9; 10].

Дуб був символом слов'янського язичницького бога Перуна, який уособлював чоловічу енергію і надзвичайну силу, тому українці часто використовували мотиви з дубовим листям і жолудями для прикраси рушника. У поєднанні з калиною цей візерунок стає символом сили українського роду.

Виноград - розкриває радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Виноградні мотиви популярні на вишиванках Полтавщини і Київщини, а також на чернігівських рушниках.

Полуниця - це символ Сонця, який вишивали на радість і здоров'я на дитячих вишиванках для дівчаток. В системі українських візерунків домінує простота, а також система знаків і символів, в яку входили явища природи та речі, якими люди користувалися повсякденно.



Листя хмелю вишивають на сорочках молоді, тому що цей символ означає молоде завзяття, любов, розвиток. Візерунок хмелю дуже схожий на символіку винограду і води, які означають сімейне щастя, тому його відносять до весільної символіки. Особливо поширений цей мотив в центральних областях України, а також на Волині, Поділлі та інших місцевостях.

На українських вишивках можна помітити всі квіти, які люблять українські жінки і вирощують їх в своїх садках біля будинку. Чорнобривці, м'ята, нагідки, любисток, шавлія та інші квіти прикрашають життя, лікують людей від недуг, тому умільці намагаються відобразити їх красу в своїх вишивках. Вони розквітають барвистими гірляндами на вишивках українських майстринь.

Зауважимо, що не існує стандартного набору інтерпретацій будь якого символу і тому для кожної людини будь-який символ несе унікальний зміст. При цьому розум повинен дотримуватись рівноваги між формою та ідеєю, виразом та якістю, знаком та змістом.

Берегиня відзначається в усій Україні. Орнаменти з символом Берегині зустрічаються на рушниках і сорочках всіх регіонів. Вона є священним символом Природи - Матері всього живого, Жінки-Матері - засновниці всього людського роду, а також Дерева Життя, який створив весь Всесвіт. У ній міститься гармонія життя і нескінченне оновлення. Берегиню зображують у вигляді великої квітки або деревця з квітами, що росте з невеликої частки землі у вазоні, що символізує нерозривний зв'язок всіх живих створінь природи з рідною землею і загальної життєвої системою.

Птахи часто з'являються на орнаментах українських рушників. Особливо люблять їх зображення вишивальниці Середньої Наддніпрянщини, які прикрашають рушники різними видами птахів.

Соловей і зозуля часто з'являються на дівочих рушниках. Зазвичай їх вишивають парами, на гілочках калини. Ці птахи символізують швидке заміжжя дівчини.

Павичі - дуже барвисті птахи. Вони чудово виглядають в орнаментах весільних рушників. Над ними вишивають вінок або вінець, що означає благословення Бога. За міфологічним уявленням павич - це жар-птиця, джерело сонячної енергії, енергії розвитку. Павич приносить щастя в сімейне життя. На Полтавщині наречені доповнювали свої весільні віночки павиними пір'ям.

Соколи, півні і голуби вишивалися парами, що символізувало пару закоханих молодят. Для весільного рушника їх вишивали зверненими один до одного голівками. Часто в дзьобиках весільних птахів вишивали ягоди калини, або розміщували їх біля коріння дерева, що символізує щойно створену сім'ю.

Ластівка улюблена українським народом як добра вісниця, що несе в будинок весну і нове щасливе життя. Дбайлива ластівка є нагадуванням про необхідність створення сім'ї і свого будинку.

Птахи на вишивках означали душі людей. Сімейні рушники містили орнаменти, на яких зображали Дерево Життя з великими гілками, біля основи якого, в центрі стовбура і з двох сторін розміщували фантастичних птахів. Цей візерунок символізував безперервність роду.

Українська вишивка багата магічними знаками, що символізують природні стихії. Стихія Сонця умовно зображується розеткою або квіткою з восьми пелюсток. Знак стихії Води схожий вужа, згорнутого в воді. Ці стихії природи створили земне життя, тому їх розглядали як батьківську вогненну і материнську водну енергії.

Земля в вишитих орнаментах зображена ромбами з крапкою посередині, що означає засіяну родючу Землю, яка годує людей і все живе в природі. Орнамент, що містить всі три знака - Сонце, Воду, Землю, об'єднував всі три стихії для створення і постійного існування життя.



Геометричні орнаменти із зірочками демонструють уявлення наших предків про будову Всесвіту. Вони бачили її не хаотично розсипом зірок, а гармонійно створеною системою світил, що має певний порядок і постійно створює нові зірки.

Щодо геометричного орнаменту, то досліджуючи його семантику академік Б.О. Рибаков, виявив його міфологічну основу та тісний зв'язок з язичницькими віруваннями слов'ян і довів, що джерела його сягають палеоліту [3]. Створюючи візерунки, наші пращури користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.

Так наприклад: На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв. Це "баранячі ноги", "кучері", "гребінчики", "кривульки", "сосонка", "перерва" тощо. Крім компонування знаків в орнаменти використовувалися і їх окреме використання у вишитті. Особливо це можна побачити на дуже старих зразках [9].

Одними з найпоширеніших знаків у світі є хрест. У вишивках можна побачити різні варіації цього символу: хрест прямий, хрест косий та подвійний, який утворюється в результаті накладання двох попередніх. Прямий рівнораменний хрест - символізує Гармонію та взаємодію Духа (вертикальна лінія) та Матерії (горизонтальна лінія). З іншого боку, хрест виступає символом Природи, демонструючи гармонійну роботу чотирьох стихій, що будують усі форми Життя. Прямий хрест - символ Сонця, Логосу, Творця, чоловічого начала. Інщі варіації символа хрест маю інші тлумачення [5].

Цікавим символом української вишивки є сварга (свастика), який являє собою той же хрест, але в динаміці, уособлюючи собою рух. Свою назву сварга отримала від санскритського слова "свастя", що трансформувалося у слово "щастя" і означає "вхід в Небеса". Є два види сварг (обернені вправо і вліво), і демонструють вони відповідно рух літнього та зимового Сонця, або рух денного і нічного Сонця. Загнуті кінці сварги позначають напрямок руху енергетичних потоків. Основною прикметою нашого народного орнаменту є його ритм, такий же як у пісні. Як правило, один сегмент орнаменту можна повторювати в безконечність або замкнути в єдине обрамлення і так завершити композицію візерунка. Це й символ має велику енергетичну силу, його можна зустріти як на вишитих сорочках так і на рушниках.

На території сучасної України різні варіанти композицій, у яких фігурує графема перехрещених ліній, проявилися в епоху палеоліту 10, а чітко виражене свастичне зображення - в епоху енеоліту та бронзи 11. В узорах подільської вишивки знаходимо прямий і нахилений хрести із прямих ліній та різні його модифікації. Наприклад, "хрест клиноватий" - хрестоподібна розетка, складена з п'яти квадратів. "Подільська свастика" - це, власне, розетка. Центральним елементом її є ромб, з кутів якого назовні відходять гачки, загнуті в одному напрямку: праворуч або ліворуч.

Хрести у різному графічному вираженні належать до найдавніших магічних символів людства, пов'язаних із космічною семантикою культу вогню і сонця 12. Про солярне значення свастики й хреста свідчать деякі графічні композиції, у яких ці мотиви вміщені в коло, а у вишивці - в квадрат чи ромб. Відомі й інші значення цієї графеми. Скандинави свастику називали молотом Тора - бога блискавки і вогню 13.

Графічне зображення "ріг" присутнє в геометричній орнаментиці української вишивки в усіх історико-етнографічних регіонах. Подільській вишивці властиве розкішне розмаїття варіантів цього знака, аналоги якого подибуємо хіба що в сусідньому Прикарпатті. На жаль, відсутність зразків вишивки з минулих епох (найдавніші подільські вишивки датуються серединою XIX ст.) не дає змоги побудувати послідовність даних, пов'язаних у часі і просторі. Щоб з'ясувати генетичну спорідненість графічних знаків, зокрема у вишивці, доводиться звертатися (на підставі схожості) до археологічних матеріалів.

Не меншого значення має і семантика кольорів, які використовуються при декоруванні одягу. Зазначимо зміст основних з них (ті які використовувались у стародавніх вишивках).

Білий - це колір сили, оскільки він містить усі кольори. Він випромінює силу, енергію, саме тому в білому одязі людина швидко відпочиває, відновлює сили. Якщо йти в людне місце, то добре одягати білий одяг, оскільки він активно захищає.

Чорний колір, як антипод білого, навпаки - вбирає в себе енергію, інформацію. Старші люди, які є хранителями мудрості, носили чорноколірні вишивки, тобто утримували в собі інформацію. В більшості регіонів України весільні сорочки вишивали низинковим орнаментом лише чорного кольору. Чорний - це також колір землі, багатства, колір урочистості. Це дещо змінює усвідомлення у сучасників асоціацію цього кольору з трауром і смутком.

Червоний колір, так як і білий, є сильним, порівняно з іншими кольорами найбільш активний. Він випромінює енергію, тому часто використовується у весільних рушниках. Його захисна функція є просто неперевершеною.

Жовтий колір, як основний не використовувався, але він досить вдало поєднується з іншими кольорами. Жовтий з синім - прадавнє поєднання кольорів, яке для українців стало символом державності. У майя це дружні кольори, де поруч з синім - трансформацією, жовтий означає результат, завершення.

Кожному народу, кожній місцевості властиві не тільки орнаментальні традиції, а й особливі колірні поєднання. Колорит узору, тобто багатство і характер колірних відтінків, об'єднаних в один основний тон, може бути візитною карткою всього регіону або окремого села.

Що стосується семантики чисел, то древні мудреці говорили, що Природу складають числа, і за їх допомогою можна передати все, що ми бачимо довкола,. Числа поділяються на парні і непарні, які в більшості співвідносяться з духовною природою та матеріальною, земною відповідно. Стосовно умовних інтерпретації чисел є цілі таблиці, де кожен бажаючий з їх допомогою може перетворити дату свого народженню в орнамент [9].

На жаль, змушені констатувати, що, знання про частину знаків та символів втрачені назавжди, оскілки. все менше залишається прямих носіїв цих сакральних знань.

У минулому дівчат роками вчили мистецтву та хитрощам виготовлення вишиванок. Ці знання передавались від матері до доньки, адже це тонка і старанна робота. Зараз це можна зробити використовуючи досягнення техніки, будь-які майстер-класи можна знайти в інтернеті, проте це ніколи не замінить спілкування за вишиванням. Ю.О. Мельничук висловлює думку: "Люди шукають обереги у візерунках, не розуміючи, що все шитво слугує оберегом" [5, с.7].

Дослідженнями встановлено, що у вишиванні, все грає роль - настрій, час, місце, де проходить вишивання, інструмент та матеріали. Через пальці людини проходять потоки енергії, які через нитку передаються на край голки, яка проколюючи тканину залишає там енергетичний слід людини, що вишиває. Важливим є якість цієї енергетики. Кожна жінка в минулому добре розуміла, що вишивання - це священне дійство, тому і вкладала певний зміст у ту річ, яку виготовляла. Під час вишивання добре читати молитви, співати народні пісні, бо вони також, як і наші прадавні орнаменти, мають особливий ритм. Зрозуміло, що будь-яка купована річ (вишиванка, рушник тощо) якою б гарною не була, не замінить власноруч вишитого. Матері, вишиваючи одяг своїм дітям, вкладали у нього всю свою ніжність, турботу, любов, зверталися до Бога з молитвою про збереження дорогих чад.

У процесі еволюції цивілізації, коли відбувалось кілька хвиль втрати значення символів, все-таки знаки, орнаменти не зникали, а продовжували існувати на одязі та вжиткових речах завдяки народним традиціям. Уже давно люди забули, що може конкретно означати певний знак чи загалом орнамент, але ще довго залишалась живучою інформація про те, для чого чи для кого потрібна певна вишивка (для дитини чи для дорослої людини; для чоловіка чи жінки; для родильного, весільного чи поховального обряду тощо).

В XX сторіччі відбулися швидкі і глобальні зміни в цивілізації, коли люди у більшості своїй розпрощалися із традиційним житлом та укладом життя, зруйнували світогляд та світосприйняття. У зв'язку з цим і вишивка втратила в наш час свою магічну функцію, залишивши декор у вигляді троянд, лілей, ваз, барокових елементів ("брокарівські" вишивки). Такі орнаменти не характерні для нашого народу, та й щодо естетичного смаку варто відзначити його занепад, про що писав ще на початку століття професор Г. Павлуцький.

Отже, протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли Протягом багатьох років глибокий і багатогранний знаковий світ української вишивки дає поштовх до все нових і нових наукових досліджень як науковцям так і фахівцям-практикам. Для того, щоб якомога чіткіше зрозуміти світ семантики українського шитва, проникнути в нього та залишити свій доробок необхідно не тільки збирати, але й зберігати будьякі зразки. Адже як зазначала Олена Пчілка: "Потреба в таких зразках, чисто народних, українських - велика, бо й зразки вишиванок, так само як твори народного слова, або пісні, можуть псуватися, калічитись" [7,с.1]. Для того, створювати українські вишиванки не достатньо лише гарно і акуратно вишивати, необхідно знати зміст, який несе в собі виконана робота. В такому випадку корисними будуть знання з історії декоративно-ужиткового мистецтва, вишивки, етнографії тощо.

Висновки

Результатом проведеного дослідження має стати висновок про давню історію походження українського вишитого рушника та багатство його оздоблення, яке визначалося функціональним призначенням та особливостями регіональної культури і побуту.

Обряди, пов'язані з рушниковим мистецтвом не відмирають, а активізуються, творчо переосмислюються і осучаснюються, проте сфера використання кращих образних символів народу розширюється.

Особливу увагу слід приділити добору кольору ниток для вишивання. Усі кольори повинні сполучатися між собою і з кольором тла - тканини. Для цього потрібно знати й брати до уваги закони кольорознавства.

У рукоділлі рекомендується використовувати не тільки чисті кольори спектра, але й проміжні відтінки кольорів. Такі поєднання більш м'які, спокійні, краще сприймаються.

Гармонійне поєднання кольорів вишивки часто полягає в урівноваженості теплих і холодних, темних і світлих тонів. При цьому слід пам'ятати, що при створенні композиції всі кольори підбираються або в теплій, або в холодній кольорових гамах. А їх поєднання виконується дуже обережно, щоб не створити візуального дисонансу в малюнку.

Художня довершеність вишивки залежить не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, а й, значною мірою, від вибору технік виконання. При оздобленні виробів народною вишивкою найчастіше використовується не один шов, а декілька.

Щоб вишивка була на вигляд гарною, необхідно правильно її розмістити на виробі (серветці, доріжці тощо), а форми й розміри її повинні гармоніювати з формою й розмірами виробу. Узор вишивки має бути пропорційним (не занадто маленьким і не дуже великим), розміщувати його потрібно насамперед на тій частині, яка більше привертає до себе увагу. Якщо узори симетричні, то не можна допускати зміщення елементів вгору чи вниз, ліворуч чи праворуч.

Орнаменти поділяються на кілька видів.

Геометричний (від грецького гео - земля та мірю - наука про форми тіл) - найпоширеніший у народному мистецтві - складається з прямих та ламаних ліній, квадратів, трикутників, ромбів, багатокутників. Прямі та криві лінії у різних сполученнях з окремими фігурами і ритмічним їх повторенням створюють безліч орнаментальних мотивів.

Меандровий (від назви річки Меандру, тепер великий Мендерс) - один з різновидів геометричного орнаменту у вигляді ламаної лінії різних форм. У народному мистецтві цей орнамент, дещо змінений, має назву " безконечник".

Рослинний, або фітоморфний (від латинського фіто - рослина та грецікого - морфе - вид, форма). Орнамент складається із рисунків стилізованих, тобто спрощених, квітів, плодів, листя, гілок та ін..

Пташиний, або орнітоморфний (від грецького орніс - птиця). Цей орнамент складено з фігур птахів.

Людиноподібний, або антропоморфний (від грецького антропос - людина), в якому переважають стилізовані фігури людей.

Тваринний, або зооморфний (від грецького зоо - тварина, жива істота), де здебільшого фігури звірів, тварин та комах.

Розташування орнаменту завжди визначається призначенням, формою й розмірами виробу.

Живучість традиції вишитої тканини, це використання рушників в інтер`єрі житла, в обрядах (рушником підперізували молоду, в нього сповивали немовля), певною мірою пояснюється її зв`язком з релігійними віруваннями стародавніх слов`ян, за якими рушники виконували охоронну функцію, запобігаючи впливу ворожих людині сил. З плином століть магічне значення вишитої тканини вивітрилося з народної пам`яті і в її використанні стали переважати естетичні функції.

У наш час з`явилося безліч нових варіантів розташування узорів. Вони залежать від форми майбутнього виробу і його призначення, розмірів, колориту, від смаку й фантазії майстра, його відчуття народної спадщини.

Список використаних джерел

1. Барзиловьска Н. Виготовлення вишитого виробу. Інтегрований урок у 9-му класі з трудового навчання, образотворчого мистецтва та музики / Н. Барзиловьска // Рідна школа. - 2012. - № 3. - С. 79-81

2. Баришова М. Узоры вышивка крестом / М. Баришова. - Братислава: Праца, 1984. - 108 с.

3. Бебешко Л. Класифікація і призначення українських рушників / Л.Бебешко // Рідна школа. - 2000. - № 10. - С. 25-29.

4. Бебешко Л. Українська вишиванка. Мальовничі узори, мотиви, схеми крою / Л. Бебешко. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 127,[1] с.

5. Бережна Ю.М. Вышивка Окончательная обработка вышитого изделия. Хранение вышитых изделий [Текст] / Ю.М. Бережна // Трудове навчання в школі. - 2014. - № 7. - С. 10-14

6. Гончар І. Український рушник / І. Гончар // Наука і суспільство. - 2010. - № 3-4. - С. 33-39.

7. Гончаренко Т. І пісня в кольорі бринить / Т. Гончаренко // Народне мистецтво. - 2003. - № 1-2. - С. 19

8. Горшкова М.В. Вышивка крестом. Новые идеи / М. Горшкова. - Харьков; Белгород: Клуб семейного досуга, 2012. - 95 с.

9. Джигурда-Литвинець Е.М. Ручне вишивання і нанизування: [Альбом] / Енгелія Джигурда-Литвинець; Ред. Л.М. Орішич. - К. : Вища шк., 2004. - 332,[3] с.

10. Довгошия Т. Чорне борщівське шитво як феномен української народної культури / Т. Довгошия // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2011. - № 12. - С. 8-10

11. Емельянова Т.Д. Декоративная вышивка в быту / Тамара Емельянова,. - М. : Легкая индустрия, 1966. - 63 с.

12. Жеба І. Декоративно-ужиткове мистецтво. Орнамент. Візерунок. "Диво Рушника" (курс "Образотворче мистецтво", 6 клас) / І. Жеба // Мистецтво в школі. Музика, образотворче мистецтво, художня культура. - 2010. - № 10. - С. 20-24

13. Жукова Т. І. Полотняний оберіг: (Позакласний захід із використанням матеріалу з курсу українознавства) / Т. І. Жукова // Трудове навчання в школі. - 2010. - № 12. - С. 44-47

14. Іваневич Л.А. До історії сакральних символів подільських вишитих рушників / Л.А. Іваневич // Народна творчість та етнологія. - 2011. - № 6. - С. 73-81

15. Івашкевич Є. М. Особливості орнаменту, символіки й техніки вишивання Яворівщини / Є. М. Івашкевич // Трудове навчання в школі. - 2011. - № 9. - С. 33-40.

16. Кара-Васильєва Т. Давнина в рушниках / Т.Кара-Васильєва // Народне мистецтво. - 1998. - № 1-2. - С. 3-5

17. Кириченко Л.М. Обрядові рушники Слобожанщини / Кириченко Л.М. // Трудове навчання в школі. - 2013. - № 3. - С. 5-12

18. Китова С. Світ рятує краса і віра: (Рушник у системі християнських сакральних цінностей) / С. Китова // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - № 3. - С. 182-188

19. Китова С. Рушник: мистецтво і промисел / С. Китова // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 5. - С. 66-70.

20. Кобець Л. Рушник - оберіг для України / Л. Кобець // Українська культура. - 2007. - № 8. - С. 33

21. Козлова О.М. Урок-майстерня "Кінцева обробка вишитого виробу" / О.М. Козлова // Трудове навчання в школі. - 2011. - № 1. - С. 14-17.

22. Краковецька З. Рушник у домі / З.Краковецька // Народне мистецтво. - 1999. - № 1-2. - С. 44-46

23. Крсть М.М. Інструкційні картки. Вишивання хрестиком / М.М. Крсть // Трудове навчання в школі. - 2019. - № 3. - С. 2-8.

24. Кулик О. Українське народне художнє вишивання / О. Кулик; ред. С. Колос; Центральний будинок народної творчості УРСР. - К. : Держвидав образотв. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1958. - 77 с.

25. Лупій Т. Обрядовий рушник і міфологічна картина світу ] / Т.Лупій // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 5-6. - С. 104-109.

26. Лупій Т. Обрядовий рушник і міфологічна картина світу / Т.Лупій // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 5-6. - С. 104-109.

27. Лупій Т. Семантика рушників у весільній, поховальній та поминальній обрядовості : (за матеріалами Західного Полісся) / Т.Лупій // Берегиня. - 2000. - № 3. - С. 5-16

28. Макаренко О. Українське відродження: символи на рушниках / О. // Культура і життя. - 2006. - 18 жовтня. - С. 5

29. Максимова М. Вышивка. Первые шаги / М. Максимова, М. Кузьмина. - М.: Эксмо-пресс, 2000. - 982 c.

30. Маннова М. Вышивки / М. Маннова. - Братислава: Изд-во РПД, 1966. - 150 с.

31. Мельничук Ю. Семантика українських вишитих рушників / Юрій Мельничук // Народне мистецтво. - 2004. - № 3-4. - С. 60-65

32. Наніашвілі І. М. Українська вишивка. Вишиваємо хрестиком та гладдю. Рушники. Вишиванки. Обереги / І. Наніашвілі. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013. - 190 с.

33. Нахошкіна В. Символіка орнаменту і кольору в народній творчості / В. Нахошкіна // Мистецтво в школі. Музика, образотворче мистецтво, художня культура. - 2009. - № 3. - С. 20-21.

34. Новая энциклопедия вышивки / отв. ред. Е.С. Розанова. - М. : АСТ : Астрель, 2011. - 239 с.

35. Онищук О. Кілкові рушники / О.Онищук // Берегиня. - 2000. - № 3. - С. 16-29.

36. Панченко Л.М. Вишивання [Текст] : Альбом / Л. Панченко,. - К.: Техніка, 1990. - 40 с.

37. Полная иллюстрированная энциклопедия вышивки: пер. с англ. / зав. ред.: Е. Бухарина; отв. ред.: Е. Писарева. - М. : АСТ : Астрель, 2009. - 320 с.

38. Прядка В.. Як створюють шедеври / В. Прядка // Народне мистецтво. - 2008. - № 1-2. - С. 14-17.

39. Ручная и машинная вышивка: [Учеб. пособие для сред. проф.-техн. уч-щ] / Н.Т. Климова, О.Г. Федосова, О.Н. Наумова, В.В. Ривкина. - М. : Лег. индустрия, 1980. - 223 с.

40. Старовинні українські узори для вишивання хрестом. Магія візерунка / викон. Тетяна Серебреннікова. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 143,[1] с.

41. Сушко В. Українське вишивання на Слобожанщині XIX-XX ст. / В. Сушко // Народна творчість та етнографія. - 2007. - № 6. - С. 66-70.

42. Теліженко О. Символ благословення життя / О.Теліженко // Народне мистецтво. - 1998. - № 1-2. - С. 28-31

43. Уланович Г.В. Розробка композиції для вишивання виробу з використанням комп'ютера / Г.В. Уланович // Трудове навчання в школі. - 2018. - № 1-2. - С. 15-19

44. Фалеева В.А. Пособие по вышивке / В.А. Фалеева. - М.: Искусство, 1954. - 60 с.

45. Фоменко І. Давні рушники і їх символіка / І.Фоменко // Народне мистецтво. - 2000. - № 3-4. - С. 7.

46. Хапилина И.А. Художественная вышивка / И.А. Хапилина. - М.: Профиздат, 2004. - 112 c.

47. Хомицька Ю.Б. Українська вишивка. Способи створення візерунків для вишивання / Ю.Б. Хомицька // Трудове навчання в школі. - 2018. - № 17. - С. 27-31

48. Цибульова Г.К. Ручне вишивання / Г. Цибульова, Галина Гаврилова; ред. Л.М. Орішич. - К. : Техніка, 1982. - 55 с.

49. Черняк О.В. Основи вишивання хрестиком. Інструкційна карта / О.В. Черняк // Трудове навчання в школі. - 2017. - № 17. - С. 24-34.

50. Чудна М. Рушник-доля на полотні / М.Чудна // Київська старовина. - 1998. - № 1-2. - С. 142-148

51. Чумарна М. І. Вишивання долі: символіка і техніка шитва / Марія Чумарна. - Львів: Апріорі, 2009. - 87 с.

52. Шафранська Г. Народні рушники Чернігівщини / Г. Шафранська // Народна творчість та етнографія. - 2004. - № 1-2. - С. 66-69

53. Шитье. Вязание. Вышивка. - К.: Орион, 1994. - 248 с.

54. Яковлєва О. Рушник як символ у когнітивній моделі світу праукраїнців / О. Яковлєва // Народна творчість та етнографія. - 2006. - № 3. - С.30-35

Размещено на Allbest.ru

...