Передплатники публічних бібліотек та вартість бібліотечних послуг в Україні в середині ХІХ - на початку ХХ ст.

У Миколаївській громадській бібліотеці (нині - Миколаївська ОУНБ), що була заснована у 1881 р., за користування абонементом брали платню 30 коп. на місяць із правом одержання додому однієї книги та 50 коп. - із правом одержання двох книг. Також вносилася застава на випадок втрати книги - один або два руб. відповідно. Надалі сума застави зростала. Річний читацький квиток, що надавав право відвідувати читальний зал і одержувати на абонементі дві книги без застави, коштував 5 руб., на півроку - 3 руб. Користування книгами та періодикою в читальному залі було безкоштовним. З 1894 р. Миколаївська громадська бібліотека перейшла у нове приміщення і не мала достатніх коштів для утримання навіть читальні і тому змушена була ввести плату за читання книг у читальному залі: 5 коп. у день або 30 коп. на місяць [6, с. 84]. Членами бібліотеки вважалися такі, що заплатили за річний читацький білет, а почесними членами - ті, хто «пожертвував» на потреби книгозбірні не менше 50 руб. У 1882 р. кількість передплатників Миколаївської громадської бібліотеки складала 300 осіб, у 1892 - 443 [2, с. 168]. Загальні збори члени бібліотеки проводили, як правило, двічі на рік. Згідно звіту про роботу Миколаївської громадської бібліотеки, розглянутому на загальних зборах членів бібліотеки 27 листопада 1888 р., прибутки, отримані з початку року, склали 2621 руб. 85 коп.; видатки - 2518 руб., 23 коп.; безкоштовну читальню бібліотеки відвідали 35367 осіб, з них - 29507 чоловіків, 3050 жінок, 2810 дітей; щомісяця сплачували абонемент 975 передплатників, щороку - 61. На 1 січня 1897 р. книжковий фонд бібліотеки складав 4734 назви (5952 томи), кількість членів бібліотеки - 192 особи, кількість «місячних передплатників» за минулий рік становила приблизно 1000 осіб, читальню відвідали 859 осіб, з них 719 чоловіків та 140 жінок (безкоштовно - 441 особа, за платню - 418 осіб, кількість відвідувань - 14859). У 1897 р. число членів бібліотеки становило 181, «місячних передплатників» (абонентів) було 1065, читачами було взято 3428 абонентських білетів на одну книгу та 2031 - на 2 книги, читальню відвідали 912 осіб, з них безкоштовно 444. З 1 січня 1898 р. вартість членського внеску було збільшено до 6 руб. на рік [19]. Крім плати за читання, у бібліотеці брали з передплатників значні кошти під заставу. Отже, плата за користування абонементом була посильною лише для заможних мешканців міста. Проте, майже 10 % загальної кількості читачів, з дозволу дирекції, користувалися бібліотекою безкоштовно. У листопаді 1906 р. дирекція бібліотеки дозволила видавати учням середнього технічного училища книги без застави, під поручительство директора навчального закладу. На початку XX ст. у зазначеній книгозбірні було 3488 читачів, а її книжковий фонд становив 50 тис. книг [9]. У 1900 р. Миколаївська громадська бібліотека, за прикладом інших публічних бібліотек, відкрила окремий філіал у місті, де плата за читання становила: 30 коп. за одну книгу, у читальні - 3 коп. на день, 20 коп. у місяць, 2 руб. на рік. Проте, кількість передплатників була невеликою і становила від 20 до 50 осіб [6, с. 88]. У 1905 р. плата за читання однієї книги у філіалі бібліотеки була знижена до 10 коп., а користування читальним залом зробили безкоштовним. Кількість відвідувачів і передплатників значно зросла (у 1907 р. - 215 передплатників, майже стільки ж, скільки у головній установі ). У 1914 р. у Миколаївській громадській бібліотеці було 584 передплатників. Місячний внесок за читання в бібліотеці становив 20, 30, 40 коп. для чиновників, а для службовців - 10, 15, 20 коп. За абонементом давали не більше 3-х книг, у тому числі - одного номера журналу. Термін користування літературою був не більше 20 днів [6, с. 92].

У скрутні часи революцій 1917 р. та на початку 1920-х рр. для передплатників Миколаївської громадської бібліотеки збільшилася застава на книги, що надавалися додому. У вересні 1918 р. на засіданні дирекції було прийнято рішення про підвищення плати за читання 1 книги на місяць до 1 крб., вартість дитячого абонементу лишилася незмінною - 10 коп. У березні 1919 р. на засіданні дирекції було вирішено знову підвищити вартість видачі книг: за читання 1 книги на місяць для дорослих - 2 крб., для дітей - 1 крб. 50 коп. У 1920 р. застава на одну книгу збільшилася для жителів міста з 50 до 200 крб. і з 250 до 500 крб. для приїжджих (щодо підвищення вартості послуг, слід враховувати наслідки інфляції під час громадянської війни). Запис до бібліотеки здійснювався тільки при наявності посвідчення особи. У 1919 р. Миколаївська громадська бібліотека нараховувала, як зазначалося у документах, 3745 передплатників (читачів), з них - 520 дітей. У 1921 р. передплатників було 6153, у тому числі дітей - 1759. За родом занять читачі розподілялися таким чином: учні - 1937, вчителі - 382, духівництво - 3, військові - 413, державні службовці - 1548, медики - 194, техніки - 232, юристи - 45, співробітники газет - 15, художники - 66, «службовці-землевласники» - 18, торгівці - 123, ремісники - 257, майстрові - 153, робітники - 57, домогосподарки - 140 та особи без занять - 182 [19].

Однією з найбільших публічних книгозбірень України другої пол. ХІХ - поч. ХХ ст. була Київська російська публічна бібліотека (з 1891 р. - Київська міська публічна бібліотека). Так, наприклад, у 1877 р. тут було 2247 читачів [13, с. 42-43]. З другої половини 1896 р. денна плата за бібліотечні послуги, що раніше становила 10 коп., була замінена на 2 коп. за одне відвідування, внаслідок чого кількість відвідувань у 1897 р. зросла з 9457 до 19443. З цього періоду ситуація почала докорінно змінюватися і поступово у передплаті перевага надавалася разовим квиткам, що може свідчити про те, що більшість читачів були особами незаможними. Починаючи з 1901 р., коли для удосконалення статистики кожен передплатник отримував «именной входной билет на целый год», кількість читачів зросла до 3324, у 1902 р. - до 4877. У 1910 р. їх кількість зросла до 7462, а у 1912 р. - до 13 тис. осіб [13, с. 81-82].

Про соціально-професійний склад передплатників Київської міської публічної бібліотеки у перші 35 років її діяльності через неповноту і недосконалість бібліотечної статистики, на жаль, можна говорити досить умовно, оскільки бібліотекарі не визначали категорії відвідувачів бібліотеки, а лише обліковували їх за різними соціальними ознаками (професійними, освітніми, майновими) та за званнями (титулами). Умовність поділу на читацькі групи все ж таки дає уявлення про основні категорії передплатників бібліотеки. Наприкінці XIX ст. найчисельнішу групу (від 42 % до 58 %) серед передплатників складали студенти та учні різних навчальних закладів міста. Всі інші групи користувачів відчутно поступалися їм своєю чисельністю. Загалом серед передплатників книгозбірні домінували насамперед представники освічених верств населення (лікарі, професори, вчителі, військові та інші представники різночинної інтелігенції). Передплатниками бібліотеки були й представники робітничих професій - ремісники, майстрові, робітники, але їх чисельність була досить малою. Помітні зміни відбувалися у динаміці кількості передплатників за читацькими категоріями з 1914 р. Так, наприклад, кількість читачів-військових збільшилася в чотири з половиною рази у порівнянні з довоєнним періодом і становила приблизно 8 % від загальної кількості читачів. Кількість відвідувачів інженерно-технічних спеціальностей хоча й зросла незначним чином, складала майже 7 %. В той же час серед передплатників бібліотеки зменшився відсоток дворян та осіб духовного звання. Жінки виділялися в окрему категорію відвідувачів бібліотеки і наприкінці ХІХ ст. їх частка коливалася у межах 4-8 % від загальної кількості передплатників. Протягом 1901-1917 рр. кількість жінок-читачів зросла у декілька разів у порівнянні з попереднім періодом і становила приблизно 25-30 % від загальної кількості читачів. Ця тенденція була пов'язана не тільки з мобілізацією чоловіків на військову службу, а й з розширенням процесів емансипації жінок (розвитком жіночої освіти, підвищенням ролі жінок в суспільстві та виробництві, розширенням їх соціальних прав) [13, с. 81-82].

Право безкоштовного користування послугами Київської міської публічної бібліотеки мали лічені одиниці. Таких «бесплатных подписчиков» на поч. ХХ ст. у різні роки було від 5 до 34. Вони отримували це право на підставі дозволів, що надавав Розпорядчий комітет бібліотеки строком на один рік за підсумками розгляду відповідних заяв і клопотань, тобто в індивідуальному порядку, з урахуванням тих чи інших чинників (сирітство, нужденність прохача, політичні міркування тощо). Здебільшого, таке право надавалось деяким студентам, вчителям міських училищ та ін. Проте з початком Першої світової війни у бібліотеці право безкоштовного відвідування і читання було запроваджено для всіх категорій учнів і студентів, що значно підвищило відсоток цієї категорії читачів у порівнянні з іншими передплатниками. Крім дворянства та чиновництва, що було головним споживачем книг у сер. ХІХ ст., контингент читаючої публіки поступово зростав за рахунок викладачів і студентів, різночинної інтелігенції, купців, промисловців, міщан та інших верств суспільства. На початку ХХ ст. найчисельнішу групу серед передплатників публічних бібліотек становили студенти та учні середніх навчальних закладів - приблизно від 35 до 50 %; викладачі, спеціалісти та держслужбовці становили приблизно 20-30 %; лікарі, юристи, представники творчих професій становили 6-10 %; духовенство, представники торгівлі - приблизно 5-6 %; ремісники, майстри, робітники, кухарі та ін. становили 6-10 % від загальної кількості читачів.

Проте, у багатьох бібліотеках існували певні особливості щодо форм бібліотечного обслуговування та соціально-професійної складової передплатників. Наприклад, в Одеській міській публічній бібліотеці, що була заснована у 1829 р. (нині - Одеська національна наукова бібліотека), де більшість читачів протягом другої пол. ХІХ ст. становила молодь, яка цікавилася, як правило, белетристикою, за новими правилами 1891 р., затвердженими міською управою, вихованці початкових та середніх навчальних закладів (загалом, молодь до 16 років) не допускалися у бібліотеку. Не дозволялося також входити до бібліотеки без читацького квитка, що практикувалося у попередні роки. Читачі обслуговувалися книгами лише в приміщенні книгозбірні - додому бібліотечні книги не надавалися [6, с. 56]. В цілому, подібно до інших бібліотек того часу, зазначена книгозбірня обслуговувала переважно представників заможних верств суспільства. Загальна кількість читачів у 1900 р. становила 6791 осіб. У зазначеному році було зареєстровано 900 нових передплатників (з них 65 жінок). Окрім того, продовжували діяти 2600 читацьких квитків (абонементів), що були видані продовж двох попередніх років.

Отже, термін «передплатник» спочатку використовували, здебільшого, по відношенню до власників абонементу, що давав право користуватися книгами вдома, особливо для тих, хто мав це право протягом року (звідси, семантична спорідненість понять «абонент», як власник абонементу та «передплатник»), а «читачами» називали тих, хто користувався (часто - безкоштовно) послугами читальної зали. На поч. ХХ ст. у правилах деяких повітових публічних бібліотек зазначалося, що читачі, які не є почесними чи дійсними членами або передплатниками книгозбірні, могли користуватися її послугами, якщо платили певну невелику суму грошей за бібліотечні послуги (як правило, приблизно 1-1,5 руб. на рік або 10-20 коп. на місяць чи 2-5 коп. за одне відвідування). Тобто, ще на поч. ХХ ст. відбувалося певне протиставлення між передплатниками і «звичайними» читачами бібліотеки, які складали, здебільшого, нижчий розряд відвідувачів книгозбірень і які не були членами бібліотеки. Окрім того, у звітах багатьох публічних книгозбірень зазначалися категорії передплатників за терміном користування, тобто враховувалися передплатники, в першу чергу, річні, піврічні, на квартал та на місяць. Окремо підраховували читачів з меншим терміном користування бібліотечними послугами. Однак, на рубежі ХІХ-ХХ ст. термін «передплатник» все частіше почали використовувати у значенні поняття «читач».

Після 1917 р., з встановленням Радянської влади та розгортанням соціалістичного будівництва в бібліотечній справі, використання терміну «передплатник» все більше поступалося вживанню поняття «читач». Як зазначає М. Дворкіна, з 1917 р. термін «передплатник», практично, не вживався [7, с. 803]. Проте, в залежності від регіону, типу та виду бібліотеки, в різних книгозбірнях це відбувалося не одночасно, що можна прослідкувати на прикладі розвитку Олександрівської міської громадської бібліотеки Катеринославської губернії (нині - Запорізька ОУНБ), що була заснована у 1904 р. Зазначимо, що на початку своєї діяльності у книгозбірні була встановлена мінімальна плата за користування виданнями в бібліотеці або вдома не менше як 3 руб. на рік. Членами бібліотеки вважалися всі річні передплатники (абоненти), а також особи, що зробили разовий внесок у розмірі не менше 100 руб. (такі особи набували статус довічних членів книгозбірні). Кількість передплатників в зазначеній бібліотеці до 1917 р. стабільно зростала: у 1908 р. їх було 160, у 1909 - 462, у 1910 - 931, у 1911 - приблизно 1000 постійних читачів [1, арк. 54].

У 1921 р. Олександрівськ було перейменовано у Запоріжжя. У цей час Олек- сандрівську міську громадську бібліотеку перейменовано у Центральну міську робітничу бібліотеку. Втім, читачів протягом 1920-х рр. тут продовжували називати передплатниками. У цей період їхня кількість була нестабільною (у межах декількох сотень). Користування бібліотечними послугами було також платним: розмір оплати коливався від 5 коп. до 1 крб. на місяць і залежав від соціального стану передплатників. Наприклад, у 1925 р. робітники платили по 5 коп., службовці - 15 коп. Були й винятки: безробітні, червоноармійці та комсомольці не вносили взагалі ніякої плати. Пізніше платити стали й безробітні (наприклад, у 1929 р. вони платили по 5 коп.), а грошові внески робітників почали залежати від їх заробітної плати. Найбільшу суму (1 крб. сріблом) вносили читачі, що не були членами профспілок. Платили й діти - по 15 коп. Від плати були звільнені лише ті діти, батьки яких одержували заробіток менше 50 крб. [8].

У першій половині 1920-х рр. багато регіональних та місцевих ревкомів ухвалили рішення про введення плати за користування бібліотечними послугами. Плата за користування книгами встановлювалася губернськими відділами народної освіти. Здебільшого, вона була приблизно 30 коп. за абонемент на користування однією книгою для учнів і трудового населення та 50 коп. сріблом для нетрудового населення («непманів»). Плата за абонемент, розмір застави, штрафів тощо залежали від соціального стану відвідувачів. Червоноармійці й інваліди користувалися книгами безкоштовно. У багатьох сільських бібліотеках плату за користування бібліотечними послугами не вводили. Кількість читачів, що мали право безкоштовно користуватися бібліотечними послугами була досить великою, наприклад у м. Запоріжжя у сер. 1920-х рр. їх частка складала приблизно 30 % від загальної кількості відвідувачів (у 1925 р. з 270 відвідувачів першої районної бібліотеки їх було 90, з 591 читача другої районної книгозбірні - 230) [11, с. 13].

Отже, як у Російській імперії, так і в Радянському Союзі (де плата за користування послугами публічних бібліотек була відмінена у 1930-х рр.), вартість бібліотечного обслуговування була завжди диференційованою в залежності від категорій (розрядів) передплатників (читачів), від їх матеріального стану та соціального статусу. Таким чином, оплата за користування послугами бібліотеки відображала реальну соціальну (до Жовтневої революції 1917 р. - станову) нерівність і змінювалася відповідно до соціально-політичних змін у суспільстві. Від рівня плати за користування бібліотечними послугами залежали кількість, новизна і вартісна цінність виданих книг. Кількість виданих книжок (здебільшого, від однієї до чотирьох книг) залежала від вартості абонемента. Загалом, у різних публічних бібліотеках в залежності від розряду передплатника оплата за бібліотечні послуги коливалася від 15 коп. до декількох рублів на місяць. Сума оплати за бібліотечні послуги визначала рівень доступності передплатника до відповідної інформації, до певного типу і виду видань, що розподілялися за такими критеріями як новизна книги чи журналу, зміст видання, його популярність, актуальність тощо. Проте, для більшості читачів публічних бібліотек було неприйнятним навіть невисока оплата за користування бібліотечними послугами, зокрема надання застави. Обурювала також різниця в оплаті по відношенню до різних розрядів передплатників, так само, як і різний підхід по відношенню до читачів абонементу та читального залу. Втім, як у Російській імперії, так і в період Радянської влади у 1920-х рр., існували безкоштовні публічні бібліотеки та різні форми надання безкоштовних бібліотечних послуг для окремих категорій передплатників (читачів). З розвитком демократичних відносин у суспільстві книжкові фонди бібліотек поступово ставали все більш доступними для читачів різних соціальних груп. Все більше поширювалися безкоштовні форми бібліотечного обслуговування для різних прошарків населення та представників різних соціальних станів. Відповідно і термін «передплатник» поступово втрачав свою смислову ознаку, пов'язану з оплатою послуги та все частіше при використанні замінювався поняттям «читач», що остаточно вкоренилося на рубежі 1920-1930-х рр. доки цей термін остаточно не вийшов з суспільного ужитку.

Список використаної літератури

Державний архів Запорізької області. - Ф-24. - Оп. 1. - Спр. 281 (Отчёт Александровской городской общественной библиотеки за 1911 год). - Арк. 54-59. - Відомості доступні також через Інтернет: https:// bit.ly/2TPC7Qp (дата звернення: 21.03.2019).

Абрамов К. И. История библиотечного дела в СССР : учеб. для библ. фак. ин-тов культуры, пед. вузов и ун-тов / К. И. Абрамов. - М. : Книга, 1980. - 352 с.

Абрамов К. И. Коммерческие библиотеки / К. И. Абрамов // Библиотечная энциклопедия. - М. : Пашков дом, 2007. - С. 514-515.

Абрамов К. И. Читатели публичных библиотек России в первой половине ХІХ в. / К. И. Абрамов // Библиотековедение. - 2001. - № 2. - С. 60-68.

Аліференко І. Духовна скарбниця / І. Аліференко // Літ. Чернігів : щокв. мист. журн. літ. спілки «Чернігів». - 2017. - № 3. - С. 183-189. - Відомості доступні також через Інтернет: URL: https://bit. ly/2HQay26 (дата звернення: 21.03.2019).

Бородіна Г. Г Мережа бібліотек Півдня України: формування та тенденції розвитку (ХІХ - початок ХХ ст.) : дис. ... канд. іст. наук : спец. 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Г Г Бородіна. - Київ, 2003. - 221 с.

Дворкина М. Подписчик / М. Дворкина // Библиотечная энциклопедия. - М. : Пашков дом, 2007. - С. 803.

Ізюмова Л. Ф. Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека [Електронний ресурс] / Л. Ф. Ізюмова // Українська бібліотечна енциклопедія / Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого. - Електрон. дані. - Україна, 2017, 20 верес. - Режим доступу: https://bit.ly/2CxqG5c (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Кароєва Т. Р. Про здатність публічних бібліотек Подільської губернії задовольняти читацький попит населення на початку ХХ ст. / Т. Р Кароєва // Бібліотечна справа на Поділлі: історія і сучасність : матеріали наук.-практ. конф. (Кам'янець-Подільський, 21 черв. 2016 р.). - Кам'янець-Подільський, 2016. - С. 19-26.

Козлова І. Розвиток бібліотечної справи на Запоріжжі в 20-ті роки ХХ ст. / І. Козлова // Бібл. краєзнавство. - Запоріжжя, 2000. - Вип. 2 : Матеріали краєзнавчих читань. - С. 12-15.

Лісова І. Комерційні бібліотеки [Електронний ресурс] / І. Лісова // Українська бібліотечна енциклопедія / Нац. б-ки України ім. Ярослава Мудрого. - Електрон. дані. - Україна, 2017, 5 груд. - Режим доступу: https://bit.ly/2YdA7Af (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Літопис Національної парламентської бібліотеки України / П. Б. Гапченко, С. Л. Зворський, Л. М. Лю- баренко, О. О. Мастипан. - Київ, 1996. - Ч. 1 : 1866 - лют. 1917 р. - 137 с.

Лучка Л. Від Публічної до Міської громадської: сторінки історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки [Електронний ресурс] / Л. Лучка // Днепропетров. галерея - все о городе : проект. - Електрон. дані. - Україна, 1999-2019. - Режим доступу: https://bit.ly/2Fq564q (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Лучка Л. Перші бібліотеки Катеринослава / Л. Лучка // Придніпров'я : іст.-краєзнав. дослідж. - 2015. - Вип. 13. - С. 146-153.

Мальована Т. Г. Нікопольська міська бібліотека: історія і сучасність [Електронний ресурс] / Т Г Мальована // Нікополь : бібл.-інформ. центр «Слово». - Електрон. дані. - Україна, 2010, 23 верес. - Режим доступу: https://bit.ly/2FhAaSW (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Матвеев М. Ю. Публичные и народные библиотеки в Российской империи в 1850-1860-х гг. / М. Ю. Матвеев // Вестн. Санкт-Петерб. гос. ин-та культуры. - 2012. - № 4(13). - С. 114-121.

Медведева О. В. Первые библиотеки Тамбовского края / О. В. Медведева // Библиосфера. - 2013. - № 3. - С. 18-22.

Мельник М. До 135-ї річниці Миколаївської міської громадської бібліотеки [Електронний ресурс] / М. Мельник // Держ. архів Миколаїв. обл. : офіц. сайт. - Електрон. дані. - Україна, 2019. - Режим доступу: https://bit.ly/2HzDCvL (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Приймак І. М. Книжковий фонд та читачі Житомирської публічної бібліотеки (1866-1910 рр.) / І. М. Приймак // Рукоп. та кн. спадщина України. - 2014. - Вип. 18. - С. 267-277.

Радзівіло А. А. З історії публічних бібліотек України у другій половині ХІХ - першому десятиріччі ХХ ст. (з архівних матеріалів) / А. А. Радзівіло // Історія бібл. справи в Україні. - Київ, 1995. - Вип. 1. - С. 9-15.

Рейтблат А. И. От Бовы к Бальмонту и другие работы по исторической социологии русской литературы / А. И. Рейтблат. - М. : Новое лит. обозрение, 2014. - 410 с.

Рубакин Н. А. Этюды о русской читающей публике / Н. А. Рубакин // Рубакин Н. А. Избранное : в 2 т. - М. : Книга, 1975. - Т 1. - С. 35-104.

Русов А. А. Описание Черниговской губернии : в 2 т. / А. А. Русов. - Чернигов : Тип. Губ. Земства, 1899. - Т 2. - 327 с.

Історія бібліотеки [Електронний ресурс] // Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка. - Електрон. дані. - Україна. - Режим доступу: http://reglibrary.mk.ua/index.php/istoriya (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Сєдих В. В. Історія бібліотечної справи в Україні : навч. посіб. / В. В. Сєдих. - Харків : ХДАК, 2013. - 213 с.

Симони П. К. Книжная торговля в Москве ХУШ-ХГХ ст. Московские книгопродавцы Кольчугины в их книготорговой деятельности и в бытовой обстановке / П. К. Симони. - Л. : Ленингр. о-во библиофилов, 1927. - 94 с.

Становлення першої громадської бібліотеки губернії [Електронний ресурс] // Сектор інформації Чернігів. обл. універс. наук. б-ки ім. В. Г Короленка. - Електрон. дані. - Україна, 2012, 6 берез. - Режим доступу: https://bit.ly/2HRnAgb (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

Становлення першої громадської бібліотеки Чернігівської губернії [Електронний ресурс] // Відділ наук. інформації та бібліографії Чернігів. обл. універс. наук. б-ки ім. В. Г. Короленка. - Електрон. дан. - Україна, 2013, 16 лип. - Режим доступу: https://bit.ly/2TYpKAZ (дата звернення: 21.03.2019). - Загол. з екрана.

References

. Derzhavnii arkhiv Zaporizkoi' oblasti [State Archives of Zaporizhzhya Region]. Fund 24. Inventory 1. Dossier

281, pp. 54-59. Available at: https://bit.ly/2TPC7Qp.

. Abramov K. I. Istoriia bibliotechnogo dela v SSSR [History of librarianship in the USSR]. Moskva, 1980,

352 p.

. Abramov K. I. Kommercheskie biblioteki [Commercial Libraries]. Bibliotechnaia entciklopediia [Librarian

Encyclopedia]. Moskva, 2007, pp. 514-515.

. Abramov K. I. Chitateli publichnykh bibliotek Rossii v pervoi polovine XIX veka [Readers of public libraries

in Russia in the first half of the 19 century]. Bibliotekovedenie [Librarianship]. 2001, no 2, pp. 60-68.

. Aliferenko I. Dukhovna skarbnytsia [Spiritual treasury]. Literaturnyi Chernihiv [Literary Chernihiv]. 2017,

no 3, pp. 183-189. Available at: https://bit.ly/2HQay26.

. Borodina H. H. Merezha bibliotek Pivdnia Ukrainy: formuvannia ta tendentsii rozvytku (XIX -- pochatok

XX st.) [Network of Libraries of the South of Ukraine: Formation and Development Trends (XIX -- early XX centuries)]. Kiev, 2003. 221 p.

. Dvorkina, M. Podpischik [Subscriber]. Bibliotechnaia entciklopediia [Librarian Encyclopedia]. Moskva,

2007. p. 803.

. Iziumova, L. F. Zaporizka oblasna universalna naukova biblioteka [Zaporizhzhya Oblast Universal Scientific

Library]. Ukrainska bibliotechna entsyklopediia [Ukrainian Librarian Encyclopedia]. 2017, 20 veresenia. Available at: https://bit.ly/2CxqG5c.

. Istoriia biblioteky [History of the library]. Mykolaivska oblasna universalna naukova bibiloteka [Mykolaiv R

egional Universal Scientific Library]. Available at: http://reglibrary.mk.ua/index.php/istoriya.

. Karoieva T. R. Pro zdatnist publichnykh bibliotek Podilskoi hubernii zadovolniaty chytatskyi popyt naselennia

na pochatku XX st. [About the ability of public libraries in the Podillya province to meet the reader's demand of the population at the beginning of the XX century.]. Bibliotechna sprava na Podilli: istoriia i suchasnist: materialy naukovo-praktychnoi konferentsii, m. Kamian 21 chervnia 2016 r. [Library science in Podillia: history and modernity: materials of the scientific and practical conference, Kamianets-Podilskyi, 21 June, 2016]. Kamianets-Podilskyi, 2016, pp. 19-26.

. Kozlova I. Rozvytok bibliotechnoi spravy na Zaporizhzhi v 20-ti roky XX storichchia [The development of

the library business in Zaporozhye in the 20 years of the 20th century]. Bibliotechne kraieznavstvo [Librarian country study]. Zaporizhzhia, 2000, vol. 2: Materialy kraieznavchykh chytan [Materials of country study readings], pp. 12-15.

. Lisova I. Komertsiini biblioteky [Commercial Libraries]. Ukrainska bibliotechna entsyklopediia [Ukrainian

Librarian Encyclopedia]. 2017, 5 hrudnia. Available at: https://bit.ly/2CxqG5c.

. Hapchenko P B., Zvorskyi S. L., Liubarenko L. M., Mastypan O. O. Litopys Natsionalnoi parlamentskoi

biblioteky Ukrainy [Chronicle of the National Parliamentary Library of Ukraine]. Kiev, 1996, part. 1, 137 p.

. Luchka L. Vid Publichnoi do Miskoi hromadskoi: storinky istorii Dnipropetrovskoi oblasnoi universalnoi

naukovoi biblioteky [From Public to City Public: History pages of Dnipropetrovsk Oblast Universal Scientific Library]. Dnepropetrovskaya galereya -- vse o gorode [Gallery of Dnipropetrovsk -- all about the city]. Ukraine, 1999-2019. Available at: https://bit.ly/2Fq564q.

. Luchka L. Pershi biblioteky Katerynoslava [The first libraries of Yekaterinoslav]. Prydniprovia [Prydniprovia].

2015, vol. 13, pp. 146-153.

. Malovana T. H. Nikopolska miska biblioteka: istoriia i suchasnist [Nikopol City Library: History and

Modernity]. Nikopol: Bibliotechno-informatsiinyi tsentr «Slovo» [Nikopol: the library and information center «Slovo»]. 2010, 23 veresenia. Available at: https://bit.ly/2FhAaSW.

. Matveev, M. Yu. Publichnye i narodnye biblioteki v Rossiiskoi imperii v 1850-1860-kh gg. [Public and

folk libraries in the Russian Empire in the 1850-1860's.]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo instituta kultury [Bulletin of Saint Petersburg State University of Culture]. 2012. no 4(13), pp. 114-121.

. Medvedeva O. V. Pervye biblioteki Tambovskogo kraia [The first libraries of the Tambov region]. Bibliosfera

[Bibliosphere]. 2013, no 3, pp. 18-22.

. Melnyk M. Do 135-i richnytsi Mykolaivskoi miskoi hromadskoi biblioteky [To the 135th anniversary of

the Mykolayiv City Public Library]. Derzhavnyi arkhiv Mykolaivskoi oblasti [State Archives of Mykolayiv Region]. Ukraine, 2019. Available at: https://bit.ly/2HzDCvL.

. Pryimak I. M. Knyzhkovyi fond ta chytachi Zhytomyrskoi publichnoi biblioteky (1866-1910 rr.) [Book fund

and readers of the Zhytomyr public library (1866-1910 biennium)]. Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrainy [Manuscript and Book Heritage of Ukraine]. 2014, vol. 18, pp. 267-277.

. Radzivilo A. A. Z istorii publichnykh bibliotek Ukrainy u druhii polovyni XIX - pershomu desiatyrichchi

XX st. (z arkhivnykh materialiv) [From the history of public libraries of Ukraine in the second half of the nineteenth and first decades of the twentieth century (from archival materials)]. Istoriia bibliotechnoi spravy v Ukraini [History of librarian science in Ukraine]. Kiev, 1995, vol. 1, pp. 9-15.

. Reitblat A. I. Ot Bovy k Balmontu i drugie raboty po istoricheskoi sotciologii russkoi literatury [From Bova

to Balmont and other works on the historical sociology of Russian literature]. Moskva, 2014, 410 p.

. Rubakin N. A. Etiudy o russkoi chitaiushchei publike [Etudes about the Russian reading public]. Rubakin N.

A. Izbrannoe [Selected writings]. Moskva, 1975, t. 1, pp. 35-104.

. Rusov A. A. Opisanie Chernigovskoi gubernii [Description of the Chernigov province]. Chernigov, 1899,

t.342. 327 p.

. Ciedykh V. V. Istoriia bibliotechnoi spravy v Ukraini [The history of library business in Ukraine]. Kharkiv,

2013, 213 p.

. Simoni P. K. Knizhnaia torgovlia v Moskve XVIII--XIX stoletii. Moskovskie knigoprodavtcy Kolchuginy v ikh

knigotorgovoi deiatelnosti i v bytovoi obstanovke [Book trade in Moscow XVIIIXIX centuries. Moscow book sellers Kolchuginy in their bookselling activities and in the domestic setting]. Leningrad, 1927, 94 p.

. Stanovlennia pershoi hromadskoi biblioteky hubernii [The formation of the first public library of the

province]. Sektor informatsii Chernihivskoi oblasnoi universalnoi naukovoi biblioteky imeni V H. Korolenka [Information division of Chernihiv Regional Universal Scientific Library named after V H. Korolenko]. 2012, 6 bereznia. Available at: https://bit.ly/2HRnAgb.

. Stanovlennia pershoi hromadskoi biblioteky Chernihivskoi hubernii [Formation of the first public library of

Chernihiv province]. Viddil naukovoi informatsii ta bibliohrafii Chernihivskoi oblasnoi universalnoi naukovoi biblioteky imeni V. H. Korolenka [Department of scientific information and bibliography of Chernihiv Reg ional Universal Scientific Library named after V H. Korolenko]. 2013, 16 lypnia. Available at: https://bit. ly/2TYpKAZ.

Размещено на Allbest.ru