Експресіонізм як прояв індивідуальності у творчості Д. Довбошинського, В. Патика, І. Завадовського у львівському мистецькому середовищі 1970-х років

Рис. 3. Д. Довбошинський «Дзвін» (1979 рік)

Проаналізовані живописні полотна допомагають нам краще зрозуміти період 1970-х років з позиції художньої особистості - художника. Розвиток візуальної мови, перехід від фактурності до площинності, від темної колористики до яскравих кольорових поєднань дають змогу простежити еволюцію та трансформацію образно-художнього мислення. Серед характерних рис, які притаманні у творчості Д. Довбошинського, відзначаємо неперевершену фактурність, загострену чорну та світлу лінію, вибрану кольорову гаму, площинність композиційної побудови.

Важливе місце у формуванні експресивного вектору творчості сучасної львівської школи посідає один із яскравих художників старшої ґене- рації В. Патик, яскравий представник покоління митців, творчість яких припала на 1970-ті роки. Художник народився у с. Чорний Острів у сільській родині. Бажання й талант до малювання він плекав ще змалку, любив малювати сільські краєвиди, все, що його оточувало. Саме вони стали першим натурним матеріалом, який захопив майбутнього художника. У 1942-1944 роки він навчався у Державній мистецько-промисловій школі, яку не вдалося закінчити через війну, 1947 року вступив до Львівського державного інституту прикладного й декоративного мистецтва, де продовжив навчання. Талановитого митця спочатку запримітив З. Кецало, у ЛДІПДМ мистецькому зростанню сприяли Р. Сельський, Р Сильвестров, Ю. Щербатенко, М. Федюк, Й. Бокшай, М. Осінчук, О. Ліщинський.

У статті «Довгий час до відродження» дослідник В. Глин- чак влучно підкреслює вплив наставників на творчий вектор художника: «Спілкування зі старшими компенсувало молодим те, чого недодавала вузівська програма <...> Від старших молода зміна успадкувала високий обов'язок подвижницької відповідальності за стан і честь національної культури» (Глинчак, 1989: 6). Саме ця відповідальність і правильні орієнтири збуджували уяву, залучали до творчого експерименту. Така позиція та відхід від затвердженого владою соцреалізму сприймалися системою вороже, були неприйнятними, тому В. Патик за надмірну експресивність у живописних роботах був відрахований на третьому курсі з інституту за прояви формалізму. Це не зламало молодого художника, а, навпаки, підтвердило правильність вибраної мистецької позиції. Підсумовує ці міркування О. Романів-Тріска: «Феномен Володимира Патика виринає зі специфіки становлення львівської живописної школи, образотворчі тенденції якої, наче невловимо- невидимими нитками, «вислизали» з рук партійних функціонерів. Ця школа існувала, ігноруючи методи соцреалізму, проте її творці час від часу вдало імітували «щасливе» співжиття у соціалістичній громаді» (Романів-Тріска, 2016).

Його власна філософія, неповторне мистецьке бачення та особливо близькі творчі взаємини з Р. Сельським позитивно відобразилися на живописних полотнах, у яких митець вміло візуалізував власні емоції, світовідчуття та враження від моменту. Постійні поїздки по Україні дали змогу В. Патику відчути та побачити різноманіття та надзвичайне багатство українського народу, яке потім він передав за допомогою мистецьких засобів на полотні. Серед тематичного репертуару переважають саме краєвиди Карпат, Криму, архітектура Львова, портрети, натюрморти з елементами українського побуту. Влучно аналізує та систематизує творчі пошуки митця на прикладі графічних робіт львівський мистецтвознавець Р Яців: «З-поміж великого масиву графічних творів художника вирізняються окремі тематичні групи, які з позиції динаміки творчого розвитку автора були щаблями його формально-образного мислення, закріплюючи певні його внутрішні позиції. Від суто домашніх родинно-побутових мотивів 1940-1950-х років вони еволюціонували до більш складних композиційно-формальних пошуків 1960-х років із мотивами Криму та півдня України, у яких дух експериментаторства сусідив із гострими авторефлексіями та ліричною іронією <.> Саме в 1960-х роках намітилася експресивна домінанта у трактуванні автором натури. Легко трансформуючи елементи зображення, Володимир Патик досягав тієї образної переконливості, яка «закривала» естетичну самодостатність кожного рядового твору» (Володимир Патик., 2016: 11). Графічні роботи були безпосереднім відображенням творчого зростання мистецького мислення художника також в олійній техніці.

У живописі художник невпинно експериментує з кольором, композицією, внутрішнім світом. Автор у своїх роботах відкрив не тільки для себе, але й для сучасних митців світ народного життя з його українськими звичаями, побутом, традиціями, одягом, легендами, історією. У полотнах В. Патика часто зафіксовані куточки України, які тепер уже не існують у первозданному вигляді. Його роботи саме про те, що найбільше захоплює та хвилює, що викликає внутрішній імпульс. Експресивність у роботах - це пізнання через образно-емоційний лад і візуальну форму духу та характеру українського народу, його ментальності та особливості серед інших живописних систем. Природа, люди, звичаї, все, що його оточувало, стали фундаментом для створення власного глибокого образу на полотні. Він свідомо деформує форму, сміливо експериментує з кольором, часто його форсує. Саме тут влучно згадати такі слова художника: «Формальні засоби - для вираження власних ідей, бо коли даєш у картині настрій, а картина є для тебе поезією, мусиш бути розкованим, мусиш творити, а не фотографувати, чи то пак змальовувати. Інакше художник не підозрює, що існує малярство» (Маричевський, 2004: 14). Природа постає нескінченним матеріалом для створення певного образу, своєї чуттєвої, духовної інтерпретації буття.

Для нього колір був одним з багатьох улюблених мистецьких засобів, яким він майстерно володів. Його теплий, духовний, життєрадісний колорит органічно поєднався з віртуозністю живописця- експериментатора, який невпинно продовжував працювати. Незважаючи на несприятливий клімат та ідеологічну стагнацію в країні, художникові вдалося відстояти можливість творчо працювати. У його полотнах тонко переплетені українські традиції та фольклор, духовність ландшафту та естетичні вартості. Живопис В. Патика - це приклад незламності духу митця, еволюція творчості якого завжди була вірна народним традиціям. Свої ідеї художник плекав з української природи, людей, подорожей. Його творчість увиразнила та довела до гротеску тенденцію експресивності на львівських теренах. У своїх роботах В. Патик часто вирішував формальні завдання, передавав власний внутрішній сильний емоційний порив. Як влучно зазначає В. Овсійчук, «він малює декоративно-напруженими яскравими фарбами, подекуди навіть різкими, вдаючись до контрастів червоного й зеленого, оранжево-жовтого і синьо- фіолетового, червоного й білого для посилення тривожності, світлом і напруженим ритмом фактурних мазків передаючи всю складність викликаних почуттів» (Овсійчук, 1998: 45).

Репродукції робіт художника знаходимо в «Каталозі виставки робіт художників М. Ілку, Л. Левицького, І. Остафійчука, В. Патика» (Каталог виставки робіт художників..., 1972), де опубліковані дві чорно-білі фотографії попереднього періоду творчості. У каталозі представлений перелік робіт художника від 1965 року. До періоду 1970-х років належать твори «Дід» (1970 рік), «Зелені Карпати» (1970 рік), «Портрет студентки» (1972 рік), «Портрет жінки художника» (1972 рік), «Стара Бойківщина» (1972 рік), «Село Крилос» (1971 рік), «Куток вдовиці» (1972 рік).

Експресіоністичні тенденції та прояв творчої індивідуальності зустрічаємо у живописних роботах В. Патика 1970-х років, таких як «Селянка із Русова» (1971 рік), «Літо» (1971 рік), «Шахти Червонограда» (1971 рік), що містить альбом «Володимир Патик. На рідній землі» (Володимир Патик., 1973). Також до цього періоду належать «Писанкові мотиви» (1971 рік), «Дружина» (1973 рік), «Оксана» (1974 рік), «Литва. Робітниця» (1974 рік), «Дорога в Волосянку» (1975 рік), «Натюрморт» (1977 рік), «Золоті Ворота» (1977 рік), «Натюрморт з рибами» (1979 рік), «Черемош. Криворівня» (1979 рік), «Гуцульщина. Село Пиги» (1979 рік), «Натюрморт з рибами» (1979 рік).

Серед портретних образів особливою експресивністю та власними пошуками вирізняється полотно «Рибачка» (1974 рік) (рис. 4). У вибраному мотиві жінка зафіксована в момент роботи, а саме чищення риби. Твір з витягнутим вертикальним форматом композиційно підкреслює постать рибачки. Темний силует робітниці гармонійно поєднано з нейтральним сіреньким фоном, який додає графічності картинному простору. Портретні риси жінки виконано з використанням двох основних кольорів, а саме чорної тіні та білого світла з невеликими нюансами сірої барви, яка пом'якшує різкий перехід від тіні до світла. Сам образ глибоко задумливий, жінка повністю сконцентрована на процесі своєї роботи. Характер пози тіла, опущений погляд свідчать про втомленість і монотонність такої праці. Біла хустинка на голові світиться на тлі темного силуету та нейтрального заднього фону. Характер мазка, впевнені рухи пензля тільки підкреслюють талановитість руки майстра.

Особливо автор зосереджує увагу на трактуванні драперії на руках та фартусі, ламані геометричні лінії складок створюють свій ритм, вони немов би виринають із загальної темно-синьої кольорової плями одягу. Все тут підпорядковано основним композиційним прийомам, а саме перевага холодного над теплим, тіні над світлом, збереження цілісності живописного образу, кольоровий акцент. Передній план займають охристі руки жінки, які чистять рибину, вони майстерно узагальнені, намальовані без деталей. Загалом картина з її композиційною цілісністю, контрастним колористичним звучанням створює неповторний індивідуальний і виразний портретний, глибоко психологічний життєвий образ жінки-трудівниці.

Рис. 4. В. Патик «Рибачка» (1974 рік)

Ще одне полотно, в якому гармонійно поєднані українська історія та власна інтерпретація, - «Золоті Ворота» (1977 рік) (рис. 5). За композиційною структурою робота поділяється на такі три частини, як передній план з руїнами архітектурної пам'ятки, середній план з багатою гущавиною квітучих дерев, задній план з темно-синьою барвою неба. На передньому плані експресивними графічними мазками та лініями намальовано залишки цегляної кладки величної споруди, де переплетені між собою різні відтінки теплих і холодних барв створюють багатий кольоровий ритм і динаміку в роботі. Вібрація білих мазків на тлі зеленої гущавини дерев контрастує з темним небом, посилюючи відчуття вітру, майбутньої грози. Такими прийомами В. Патик загострює і концентрує увагу реципієнта на окремих деталях у роботі. Важливим моментом є увіковічення українських культурних пам'яток на полотні, звернення до християнського світогляду та традицій, які свідомо викорінювалися радянською владою із сердець українців. Художник зафіксував тогочасний стан важливої культурної спадщини, яка представлена у зруйнованому стані, який потребує тотальної реконструкції. Емоційний зміст полотна надзвичайно потужний, незважаючи на простоту композиційної побудови та вибрану тематику. Загальний образ та експресивна динамічність мазків наштовхують на думки про справжні людські цінності, важливість національної культури та силу духу в житті людини. У творі авторові вдалося передати важливість духовних цінностей на прикладі пам'ятки архітектури, відтворити мальовничу ритміку мазків.

Рис. 5. В. Патик «Золоті Ворота» (1977 рік)

Як жанр натюрморт активно розвивався в індивідуальних живописних пошуках Львова протягом 1970-хроків. В цьому контексті варто проаналізувати роботу «Натюрморт з рибами» (1979 рік) (рис. 6). Художник не намагається передати простір, він диференціює роботу на передній та задній плани. На передньому плані з лівого боку столу бачимо тарілку з дольками червоної цибулі та кількома цибулинами. Із центру композиційної структури зміщено багату на бліки скляну пляшку зі склянкою, що розташована на тарелі. Унизу закомпоновано рибину з ножем. Праворуч розкинуту по діагоналі драперію перетинає одна окрема та ще дві рибини, що лежать на тарілці. Кольорова гама чітко вибрана з перевагою холодних блакитних і фіолетово-синіх відтінків. Митець вдається до графічної живописності, яка додає експресивності та емоційності композиційній структурі роботи. Як слушно стверджує у своїй статті В. Палинський, «його твори елітарні за виявом особистості, поєднують у собі вишуканий естетизм форми, надтонку емоційно-сучасну правдивість кольорової пластики та органічну знаково-символічну духовність» (Палинський, 1999: 167).

Відтворення відповідного настрою, контрастність світлої і темної барв, продумана композиційна структура, нервовий характер мазка, високий ступінь деталізації в роботі є ключовими проблемами та завданнями, для вирішення яких художник вправляється у натюрморті. Загалом автор використав декілька основних світлих і темних кольорових плям, тонку лінію, яка підсилює світло на окремих елементах композиційної побудови. У роботі художник навмисно дотримується вибраної холодної кольорової гами, вдаючись до невеликих теплих акцентів. Завдяки вдалому розташуванню світла й тіні художникові вдається досягти композиційної та тональної гармонії.

Володимир Патик є яскравим зразком митця, усією душею закоханого в Україну. Природа постає для художника невичерпним джерелом натхнення. Національний пейзаж - один з улюблених жанрів В. Патика, саме в ньому зафіксовано авторські інтерпретації натурного матеріалу. Зокрема, у період 1970-х років, коли владні структури пильно спостерігали за художниками, розвивався його живописний талант.

Рис. 6. В. Патик «Натюрморт з рибами» (1979 рік)

У вибраних роботах спостерігаємо прояв творчої індивідуальності митця, що гармонійно поєдналася з експресивною манерою виконання. Автор невпинно експериментує з тепло-холодністю та тональністю кольорової барви, композиційною структурою, силою та частотою мазка. Підсумовуючи живописну творчість В. Патика 1970-х років, маємо згадати таку тезу: «масштабність творчих завдань у практиці В. Патика 1960-1980-х років та їхня сугестивна образно- символічна багатовекторність спрямували автора до пошуку власних «універсальних» методів відображення, які б, зрештою, дали змогу сумістити в художньому просторі картини достовірні елементі природи з атрибутами суб'єктивного авторського світобачення» (Павельчук, 2012: 34). Для творів В. Патика 1970-х рр. характерні підвищена емоційність і дещо «камерність» кольорової палітри, у наступні роки спостерігаються «потепління» та перевага теплих відтінків, що характеризується сприятливою політичною ситуацією та передчуттям позитивних змін.

Ще одним малодослідженим митцем львівського осередку 1970-х років, у творчості якого присутні експресіоністичні тенденції, є Іван Завадовський. Художник народився в с. Фраґа, що на Рогатинщині, навчався у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша (1958-1963 роки) і ЛДІПДМ (1964-1970 роки). Художник був самодостатньою особистістю з нестримним бажанням до творчості. Для мистецтвознавців надзвичайно цікавою є його станкова діяльність. Його «творча кухня» - це значна кількість пейзажів, тематичних композицій, натюрмортів, колажів, рисунків, портретів, акварелей. У його роботах спостерігаємо тяжіння до кубізму П. Пікассо, Ж. Брака, експресивного мазка Ж. Руо, площинності композиційної структури А. Матісса. Творчість І. Зава- довського охоплює період, коли українське мистецтво продовжувало підпільну боротьбу за свободу мистецької форми, волю у виборі тематики та манери виконання. Так, у своїх творчих пошуках художник відштовхувався від натури, яка стала основним джерелом натхнення. Як засвідчує в передмові до каталогу Ю. Бойко, «праці, створені наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років, - певна живописна досконалість, апофеоз творчості Завадовського. Це справжня галерея олійних краєвидів Галичини, Криму, Київщини - невеликих за форматом, але бездоганних у колористичному та композиційному вирішенні. Саме в цьому циклі найяскравіше розкривається хист Завадовського-колориста» (Завадовський..., 2005: 12). Живописна культура твору спрямована на відтворення того стану природи, який захоплює митця. У його роботах часто можна побачити пейзаж з деревами, просторами, хатками, морем. Автор навмисно підкреслює силу природи, її взаємодію та значний вплив на людину.

Внутрішня свобода малярського письма матеріалізувалася у численних варіаціях пейзажів і натюрмортів. Автор звертається до інтерпретації природних краєвидів, які змальовані часто експресивно, відображаючи легкість, спонтанність вибраного моменту. Становленню авторської живописної мови І. Завадовського сприяли оточення й процес самовдосконалення у малярстві. Автор з його індивідуалізованими творчими пошуками зумів створити власну живописну систему, яка стала відображенням одного з багатьох варіантів національної форми, творчою особливістю художника, складовою частиною львівської мистецької школи. Його роботи часто асоціативні, лаконічні та водночас гранично узагальнені. Художник у пейзажах керується внутрішнім відчуттям та емоційністю, на полотні для нього важливий взаємозв'язок змісту, форми та внутрішнього стану. У цьому контексті варто згадати слова художника, який пояснює природу свого мислення, свої завдання у малярстві: «Рисунок повинен не наслідувати натуру, а передавати ставлення до неї. Натура повинна бути лише натхненням, типу пригоди, випадку, про який треба розповісти ніби власними словами. Щоб це оповідання вийшло цікавим, мусимо навчитися бачити вразливо, аналітично і водночас узагальнено. Звичне бачення - це аналіз, це постійне порівняння одного елементу з іншим. Це пошуки істотних рис, непомітних за звичайного бачення» (Повернення Івана Завадовського, 2005).

Його пейзажі можна назвати поетично-експресивними, навіть ліричними. Майстерне поєднання експресивного мазка з тонкою поетичною душею художника в сукупності відтворили тогочасні ідеї у малярському середовищі львів'ян. Праця на самоті із самим собою, певна ізоляція від суспільства стали для І. Завадовського можливістю побути наодинці із собою, зі своїми думками.

У І. Завадовського переважає любов до природи з її безмежними просторами, а також легкість живописного письма. Саме в роботах 1970-х років художник часто віддає перевагу невеликим горизонтальним форматам - гуашам і темперам, малює їх легко, на одному подиху. До робіт цього періоду належать «Без назви 1» (початок 1970-х років), «Без назви 2» (середина 1970-х років), «Без назви 3» (початок 1970-х років), «Без назви 4» (початок 1970-х років), «Без назви 5» (початок 1970-х років), «Без назви 6» (1970-х роки), «Без назви» (1976 рік), «Без назви» (кінець 1970-х років) тощо. Ці роботи написані узагальнено, автор навмисно приділяє основну увагу композиційній структурі та співвідношенням світлої і темної барв. Також особливу увагу І. Завадовський концентрує на силі, довжині та легкості мазка. Мазок у нього часто чергується: швидкий із коротким, «рваний з довгим, навіть протяжним. Розмиті та чіткі контури мазка тільки підкреслюють пігмент фарби. Саме такий ефект затримує погляд глядача на полотні, що дає змогу довго концентрувати увагу на деталях, фактурі, кольоровій структурі роботи. Ці твори всі без назви, етюдного плану. Легкість технічного виконання, техніка «етюдності» характерні саме для творчості І. Завадовського. Його роботи серед творів Д. Довбошинського та В. Патика вирізняються легкістю, спонтанністю, незакінченістю образу природи. Для нього найважливішим є момент часу, а не процес чи техніка виконання. Твори виконані з експресивним фактурним мазком, узагальненою композиційною структурою та активною кольоровою палітрою. Загалом перелічені полотна - це особисті живописні рефлексії автора, в яких піднята проблема взаємодії людини й природи, митця й технічних можливостей.

У 1970-х роках І. Завадовський часто використовує співвідношення теплої і холодної барв. Колористичний лад картини навмисно зосереджений на зіставленні контрастів світла й тіні, грі тональних співвідношень. До таких робіт зараховуємо «Без назви» (1970-ті роки) (рис. 7). У цій роботі автору притаманна висока художня культура, яку підкреслює холодний темно-синій з яскравим теплим жовтим акцентом колорит. Полотно виконано в горизонтальному форматі, що дає змогу краще підкреслити особливості композиційної побудови. Композиційну структуру можна поділити на три основні плани. На передньому плані зображено три предмети, що викликають різні асоціації, а саме дерева, драпе- рії, кошик, з якого розпливається блакитний пар. По центру композиції наступний план перетинає величний дерев'яний хрест, за яким видніється хата з деревом. Дальній план художник окреслює небесним простором, усіяним хмарами. Іван Завадовський навмисно вибирає загадкову колористичну структуру та образ хреста, що наштовхує на роздуми про духовну сутність людини. Загалом у роботі присутнє відчуття містицизму, а символізм образів тільки загострює експресивне світовідчуття. Картина сприймається цілісно за рахунок знайдених колористичних та образних співвідношень. Робота просякнута нічною магією, власною історією з її особливою загадковою та контрастною атмосферою.



Рис. 7. І. Завадовський «Без назви» (1970-ті роки)

Заслуговує на окрему увагу також одна з найбільш цікавих і глибоко експресивних робіт цього періоду «Без назви 2» (1970-ті роки) (рис. 8). Твір виконано в техніці олії на картоні у вертикальному форматі. Композиційну побудову картинного простору можна поділити на передній та задній плани. На передньому плані в повний зріст зображено високі людські постаті, тоді як задній фон - це експресивна тональна імла. Основними учасниками композиційної структури полотна є дві постаті: жінка та чоловік. Символіка постатей може бути різною, одна з яких полягає в тому, що вони є двома протилежностями жіночого й чоловічого начал. Їхні деформовані тіла гармонійно підкреслюють загадковий темно-сірий колорит у роботі.

Твір викликає непрямі асоціації з біблійними образами перших грішників Адама і Єви, які є прабатьками людського роду. В лівому боці картини намальована постать жінки з довгим волоссям, яка повернула своє обличчя до глядача. Її погляд тривожний, світло на обличчі є акцентом у роботі, воно контрастує з тінню, додаючи експресивності. Образ чоловіка намальовано в русі, голова повернута до жінки, його обличчя спокійне, очі заплющені, в руках він тримає м'яч. Обидві постаті повернуті одна до одної спиною, їх об'єднує світло-сірий туман. Сірий колір окреслює силуети обох фігур і водночас намагається поглинути їх. У картині автор застосував вибрану чорно-білу з охристим тонуванням кольорову гаму, що підсилює парний образ жінки й чоловіка. Серед дрібних елементів привертає увагу тонка лінія контуру, що доповнює анатомічні моменти побудови тіла. Художник створив складну асоціативно-філософську роботу, в якій кольорова палітра, динаміка тіл і символізм кольору підсилюють емоційну напругу від полотна.

Рис. 8. І. Завадовський «Без назви 2» (1970-ті роки)

В експресивному полотні «Без назви 3» (кінець 1970-х років) змальовано мальовничий куточок природи (рис. 9). Авторові вдалося передати позитивну енергетику теплої пори з її колористичними нюансами. Скелястий берег на передньому плані доповнюють два самотні човни з лівого боку. Оскільки в багатьох пейзажах є тільки натяк на людську діяльність, основна увага зосереджена на природі. По центру композиційної структури узагальнено великими мазками зображено ще один рибацький човен. На задньому плані легкими помахами пензля видніються зелено-сині відтінки моря та блакитно-сині барви неба. Автор легкими рухами пензля передає своє захоплення від природи, не вдаючись до деталізації. Для нього важливі основні кольорові плями та гармонійне зіставлення градацій кольору. Художник не переймається класичною перспективою, лише натякає на неї. Дзвінкий теплий колорит чудово поєднується з прохолодними блакитно-синіми відтінками. Полотно випромінює експресію, яка відображена в характері мазка, співвідношенні світла й тіні, композиційній побудові.

Рис. 9. І. Завадовський «Без назви 3» (кінець 1970-х років)

Досліджуючи творчість художника, Р Яців дійшов такого висновку: «Посилення експресивного начала в міру інтелектуалізації запитів художника до самого поняття творчого акту <...> Однак йому чужа ідея загострення художнього образу заради ефектизації зображення, тому він постійно нагадує собі і колегам про необхідність збереження контакту з конкретними речами, багатими формами, кольором, змістом, бо під час виконання і так багато тратиться. Ці зафіксовані думки частково пояснюють оту органічність появи експресіоністичних моментів у мистецтві Івана Завадовського середини 1970-х років» (Яців, 1999: 321).

Отже, І. Завадовський був львівським художником з оригінальним і водночас експресивним поглядом на мистецтво, більшість творів якого відображає мальовничі куточки рідної землі з її пагорбами, ланами, морем, мотивами сільських хат, панорамою неба. Багатьом роботам притаманні саме етюдний характер та експресивний мазок. Митець сприймає дійсність як невпинний рух, його цікавлять динамічні зміни природних станів, енергетика місця та український колорит. Духовна складова частина є однією з питомих рис, характерних для творчості художника. Для творів митця цього періоду характерні вільний мазок, тепло-холодна колористична гама та узагальнена площинність. Роботи художника є візуальним свідченням невпинного андеграундного станкового зростання львівських митців у неоднозначний та непростий період.



Висновки

Вагомим здобутком для нас сьогодні є доробок художників львівського мистецького середовища, чиє мистецьке бачення майбутнього вектору розвитку українського мистецтва було абсолютно протилежним до ідеї та мети мистецтва соцреалізму. Саме 1970-ті роки стали непростим, але водночас переломним моментом для вільного погляду, творчого експерименту в мистецтві. Період 1970-х років характеризується чітким поділом на дві протилежні системи, а саме соцреалістичну, яка продовжувала активно сповідувати радянські зразки, та андеграунду, де митці продовжували сміливі пошуки нових живописних форм. Також саме в цей час у львівському образотворчому мистецтві продовжуються трансформація та переосмислення етнографічних мотивів вишивки, предметів побуту, історії, української культури та міфології. Художники у своїх роботах по-своєму використовують елементи української культури, часто їх інтерпретують, розробляють та опрацьовують у тогочасному контексті. Важливим стає відтворення саме духу часу 1970-х років, звернення до національних рис через знайому тематику портрету, пейзажу, натюрморту, архітектури.

Львівський андеграунд став явищем достатньо закритим, до якого мало доступ довірене коло живописців та інтелігенції. Ізоляція від глядача, відчутність об'єктивної критики стали одними з багатьох проблем, з якими довелося зіткнутися творчим особистостям. Унаслідок цього сучасне мистецтво й навіть творчі пошуки львівського малярства 1970-х років є часто малозрозумілими для глядача, тому талановиті роботи Д. Довбошинського, В. Патика, І. Завадовського 1970-х років досі не отримали об'єктивної мистецтвознавчої оцінки та визнання. Сьогодні ми намагаємося реабілітувати творчість художників, поглянути на їхні роботи через призму індивідуального мистецького бачення та експресивних живописних технік.

Саме в період 1970-х років львів'яни продовжили національний вектор творчості. Інтуїтивно відчувши швидкоплинні зрушення у радянській системі, вони не припиняли експериментувати з плямою, композиційною побудовою, кольоровою палітрою, фактурою, ритмом. Мистецькі пошуки були часто інтуїтивними, емоційно виразними, технічно експресивними, вони є відображенням часу, що переживало львівське малярство в період 1970-х років. Експресіонізм став одним з виявів творчої індивідуальності, пройшов непростий шлях від повної заборони до піднесення, виборовши право на подальше існування та розвиток у мистецькій сфері. Період 1970-х років став продовженням образотворчих пошуків художників-новаторів 1960-х років, вивів українське мистецтво на наступний етап розвитку.

Підсумовуючи та опрацювавши матеріал, доходимо висновку, що специфіка львівського мистецького андеграунду 1970-х років полягає у такому:

1) художники продовжували шлях відродження українського мистецтва в індивідуальній творчості;

2) часто у своїх роботах митці зверталися до інтуїтивності, української народної традиції, природи, шукали власну манеру втілення на полотні;

3) основною метою було вироблення власної індивідуальності, яка б не тільки була гідною регіональної та загальноукраїнської мистецької школи, але й гідно представила українське мистецтво у світі;

4) неприйняття офіційної ідеології соц- реалізму;

5) експресивність серед багатого арсеналу мистецьких засобів вдало виражала свідомий протест художника проти свавілля радянської системи;

6) неофіційність існування, відкритість для вузького кола інтелігенції, як наслідок, творчість була позбавлена реципієнта та критика;

7) свідоме ризикування життям за право вираження власного мистецького бачення;

8) звернення до підсвідомого та образно- інтуїтивного начала, яке виражалося на полотні за допомогою інтуїтивно-експресивних засобів виразності.

Отже, львівське малярство зазначеного періоду - це художньо-естетичний синтез тогочасного індивідуалізованого мистецького бачення та національних традицій з експресивними засобами виразності.



Список використаних джерел

1. Шимчук Є. Не оплакуймо власну немічність. Образотворче мистецтво. 1992. №4 (липень-серпень). С. 34-35.

2. Яців Р. Праця з піснею поєднались. Жовтень. 1982. №10 (456). С. 130-131.

3. Федорук О. Від арт-бізнесу - до національного мистецтва. Образотворче мистецтво. 1992. №3 (травень-червень). С. 2-4.

4. Скляренко Г. Українське мистецтво другої половини XX століття: регіональні проблеми і загальний контекст (частина перша). Студії мистецтвознавчі. 2009. №1 (25). С. 67-78.

5. Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві. Київ: Фенікс, 2017. С. 620-621.

6. Косів М. Держава завдячувала гарних людей гарним статуям: про творчість львівських художників. Дзвін. 1990. №4. С. 86-91.

7. Прокопович Т. Експресія творів сучасного мистецтва. Живопис / за ред. В. Даниленка. Харків: ХДАДМ, 2016. С. 40-45.

8. Шимчук Є. Спостереження за мистецьким досвідом 70-80-х років у Львові. Образотворче мистецтво. 1995. №2 (травень-червень). С. 5-8.

9. Взаємозбагачення і зближення українського мистецтва з мистецтвом братських радянських народів / відп. ред. М. Гордійчук. Київ: Наукова думка, 1997. 260 с.

10. Художники Львова: Живопис. Скульптура. Графіка. Виставка. Київ: [б. в.], 1970. 52 с.: 12 іл.

11. Овсійчук В. Творчий доробок львов'ян. Образотворче мистецтво. 1971. №2 (березень-квітень). С. 9-11.

12. Виставка живопису, скульптури, графіки, декоративно-прикладного м-ва «Земля і люди». Каталог. Львів: Облполіграфвидав, 1974. 34 с.

13. Посилюються контакти з Литвою, Латвією, Естонією. Історія українського мистецтва: в 5 т. Т. 5/голов. ред. Г Скрипник, наук. ред. Т. Кара-Васильєва; НАН України. ІМФЕ ім. М. Рильського. Київ: ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України, 2007. 1048 с.

14. Ленінським шляхом. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю Великого Жовтня. Каталог. Львів: Облполіграфвидав, 1978. 187 с.

15. Выставка изобразительного искусства Украинской ССР, посвященная 325-летию воссоединения Украини с Россией из музеев УССР и РСФСР. Каталог. Київ: Мистецтво, 1979. 191 с.

16. Овсійчук В. Квітучі барви оновленого краю: Про ювілейну художню виставку. Вільна Україна. 1979. №194 (9 жовтня). С. 3.

17. Ріпко О., Шимчук Є. Наш сучасник. Образотворче мистецтво. 1979. №4 (210) (липень-серпень). С. 22-23.

18. Данило Довбошинський. Виставка малярства, присвячена 80-річчю Митця. Львів: Львівська галерея мистецтв, 2004. 39 с.

19. Довбошинський Д. О мужестве и нежности. Живопись. Альбом. /автор. текста и сост. Г. Островский. Москва: Советский художник, 1983. 30 с.

20. Ріпко О. Творчість Данила Довбошинського. Образотворче мистецтво. 1985. №6 (листопад-грудень). С. 18-19.

21. Глинчак В. Довгий час до відродження. Образотворче мистецтво. 1989. №4. С. 4-6.

22. Романів-Тріска О. Володимир Патик: Натхненний життям. Мистецький альманах «Артес». 2016.

23. Володимир Патик. Графіка. Альбом. Львів; Київ: Art Huss, 2016. 400 с.

24. Патик В. Одержимість. Альбом / за ред. М. Маричевського. Київ: Софія-А, 2004. 120 с.

25. Овсійчук В. Чого бракує душі. Образотворче мистецтво. 1998. №2. С. 45-46.

26. Каталог виставки робіт художників М. Ілку, Л. Левицького, І. Остафійчука, В. Патика. Рига: Дім художника, 1972. 16 с.

27. Володимир Патик. На родной земле. Каталог. Москва: Советский художник, 1973. 16 с.

28. Палинський В. Володимир Патик. Візії та імпресії. Моделі наближення. Львів: Сполом, 1999. С. 163-176.

29. Костюк С. Художники радянської Львівщини: бібліографічний покажчик. Львів: [б. в.], 1980. 354 с.

30. Павельчук І. Особливості постімпресіонізму в практиці галицької школи другої половини ХХ століття. На прикладі творчості Володимира Патика. С. 26-37.

31. Завадовський І. Малярство. Графіка (1937-1983). Львів: ТЗОВ «Аз-АРТ», 2005. 40 с.

32. Повернення Івана Завадовського. Львівська газета. 2005. 14 жовтня.

33. Яців Р Межові інтонації в мистецтві Івана Завадовського. Народознавчі зошити. 1999. №5 (11) (вересень- жовтень). С. 317-327.

34. Виставка творів Івана Завадовського (1937-1983). Каталог / авт-упор. В. Откович. Львів: [б. в.], 1984. 18 с.

35. Довбошинський Д. Живопис. Графіка. Каталог виставки творів / упор. О. Ріпко. Львів: Облполіграфвидав, 1985. 12 с.

36. Довбошинський Д. Виставка творів. Львів: Ґердан, 1996. 20 с.

37. Гелетій Я. Художник з Колок (до 80-річчя від дня народження заслуженого художника України Д. Довбошинського). Львів: Джерело, 2004. 80 с.

38. Гуменюк Т. Культурно-мистецьке життя Львівщини в другій половині 1940-х - першій половині 1980-х років ХХ ст.: історіографічний аспект. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». 2012. Вип. 19. С. 261-271.

39. Володимир Патик. Малярство. Альбом. Львів; Київ: Art Huss, 2016. 416 с.

40. Данченко Л. У львівських монументалістів. Образотворче мистецтво. 1972. №4. С. 9-10.

41. Патик В. Одержимість. Альбом / за ред. М. Маричевського. Київ: Софія-А, 2004. 120 с.

42. Петрякова Ф., Ріпко О. Поезія скла і живопису. Образотворче мистецтво. 1987. №2 (березень-квітень). С. 27-28.

43. Львівська обласна художня виставка, присвячена 30-тиріччю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Каталог. Львів: Облполіграфвидав, 1975. 58 с.



References

1. Shymchuk Ye. (1992) Ne oplakuimo vlasnu nemichnist [Don't mourn your own weakness] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №4 (lypen-serpen). [In Ukrainian].

2. Yatsiv R. (1982) Pratsia z pisneiu poiednalys [Working with the song combined] In Zhovten. Lviv: Kameniar. №10 (456). [In Ukrainian].

3. Fedoruk O. (1992) Vid art-biznesu - do natsionalnoho mystetstva [From art business to national art] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №3 (traven-cherven). [In Ukrainian].

4. Skliarenko H. (2009) Ukrainske mystetstvo druhoi polovyny XX stolittia: rehionalni problemy i zahalnyi kontekst (chastyna persha) [Ukrainian Art of the Second Half of the XX Century: Regional Issues and the General Context (Part One)] In Studii mystetstvoznavchi. Kyiv: IMFE NAN Ukrainy. №1(25). [In Ukrainian].

5. Smyrna L. (2017) Stolittia nonkonformizmu v ukrainskomu vizualnomu mystetstvi. Monohrafiia [A Century of Nonconformism in Ukrainian Visual Art. Monograph] In-t problem suchasnoho mystetstva NAM Ukrainy. Kyiv: Feniks. [In Ukrainian].

6. Kosiv M. (1990) Derzhava zavdiachuvala harnykh liudei harnym statuiam: [pro tvorch. lviv. khudozh.] [The state thanked good people for good statues: [about creative. Lviv. artist.] In Dzvin. Lviv: [b. v.]. №4. [In Ukrainian].

7. Prokopovych T. (2016) Ekspresiia tvoriv suchasnoho mystetstva. Zhyvopys. [Expression of contemporary art. Painting] Kharkiv: KhDADM. №3. [In Ukrainian].

8. Shymchuk Ye. (1995) Sposterezhennia za mystetskym dosvidom 70-80-kh rokiv u Lvovi [Observations on the artistic experience of the 1970s and 1980s in Lviv] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №2 (traven-cherven). [In Ukrainian].

9. Vzaiemozbahachennia i zblyzhennia ukrainskoho mystetstva z mystetstvom bratskykh radianskykh narodiv (1997) [Mutual enrichment and convergence of Ukrainian Art with the Art of Brotherly Soviet Peoples]. / vidp. red. M. Hordiichuk. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

10. Khudozhnyky Lvova: Zhyvopys. Skulptura. Hrafika. Vystavka. (1970) [Lviv Artists: Painting. Sculpture. Graphics. Exhibition] Kyiv: [b. v.]. [In Ukrainian].

11. Ovsiichuk V. (1971) Tvorchyi dorobok lvovian [Creative work of the Lviv people] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №2. (berezen-kviten). [In Ukrainian].

12. Vystavka zhyvopysu, skulptury, hrafiky, dekoratyvno-prykladnoho m-va “Zemlia i liudy”. Kataloh. (1974) [Exhibition of painting, sculpture, graphics, decorative and applied art “Earth and people”] Lviv: Oblpolihrafvydav. [In Ukrainian].

13. Posyliuiutsia kontakty z Lytvoiu, Latviieiu, Estoniieiu (2007) [Contacts with Lithuania, Latvia and Estonia are intensifying] / istoriia ukrainskoho mystetstva: v 5 t./holov. red. H. Skrypnyk, nauk. red. T. Kara-Vasylieva ; NAN Ukrainy. IMFE im. M. Rylskoho. Kyiv: [b. v.]. [In Ukrainian].

14. Leninskym shliakhom. Oblasna khudozhnia vystavka prysviachena 60-richchiu Velykoho Zhovtnia. Kataloh. (1978) [Lenin's way. Regional art exhibition dedicated to the 60th anniversary of Great October] Lviv: Oblpolihrafvydav. [In Ukrainian].

15. Vystavka yzobrazytelnoho yskusstva Ukraynskoi SSR posviashchennaia 325-letyiu vossoydynenyia Ukrayny s Rossyei yz muzeiv USSR y RSFSR. Kataloh. (1979) [Exhibition of fine arts of the Ukrainian SSR, dedicated to the 325th anniversary of the reunification of Ukraine with Russia from the museums of the USSR and the RSFSR] Kyiv: Mystetstvo. [In Ukrainian].

16. Ovsiichuk V. (1979) Kvituchi barvy onovlenoho kraiu: [Pro yuvileinu khudozhniu vystavku] [Flowering colors of the renewed region] In Vilna Ukraina. №194. (9 zhovtnia). [In Ukrainian].

17. Ripko O., Shymchuk Ye. (1979) Nash suchasnyk [Our contemporary] In Obrazotvorchemystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №4 (210) (lypen-serpen). [In Ukrainian].

18. Danylo Dovboshynskyi. Vystavka maliarstva prysviachena 80-richchiu Myttsia. (2004 lypen-serpen) [Danylo Dovboshynsky. The Painting Exhibition is dedicated to the 80th anniversary of the Artist] Lviv: Lvivska halereia mystetstv. [In Ukrainian].

19. Dovboshynskyi D. O muzhestve y nezhnosty. Zhyvopys. Albom (1983) [Dovboshinsky D. About courage and tenderness. Painting] /avtor. tekstu i sost. H. Ostrovskyi. Moskva: Sovetskyi khudozhnyk. [In Ukrainian].

20. Ripko O. (1985) Tvorchist Danyla Dovboshynskoho [Creativity of Danylo Dovboshynsky] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №6 (lystopad-hruden). [In Ukrainian].

21. Hlynchak V. (1989) Dovhyi chas do vidrodzhennia [Long time before the revival] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo, 1989. №4. [In Ukrainian].

22. Romaniv-Triska O. (2016) Volodymyr Patyk: Natkhnennyi zhyttiam [Volodumur Patuk: Inspired by life] Mystetskyi almanakh “Artes”.

23. Volodymyr Patyk. Hrafika. Albom. (2016) [Volodymyr Patyk. Graphics] Lviv; Kyiv: Art Huss. [In Ukrainian].

24. Patyk V. Oderzhymist. Albom (2004) [Obsession] / za red. M. Marychevskoho. Kyiv: Sofiia-A. [In Ukrainian].

25. Ovsiichuk V. (1998) Choho brakuie dushi [What the soul lacks] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №2. [In Ukrainian].

26. Kataloh vystavky robit khudozhnykiv M. Ilku, L. Levytskoho, I. Ostafiichuka, V. Patyka (1972) [Exhibition catalog of works by artists M. Ilku, L. Levitsky, I. Ostafiychuk, V. Patyk] Ryha: Dim khudozhnyka. [In Russian].

27. Volodymyr Patyk. Na rodnoi zemle. Kataloh. (1973) [Volodymyr Patyk. In his native land] Moskva: Sovetskyi Khudozhnyk. [In Russian].

28. Palynskyi V. (1999) Volodymyr Patyk. Vizii ta impresii. Modeli nablyzhennia [Volodymyr Patyk. Visions and Impressions. Approximation models] Lviv: Spolom. [In Ukrainian].

29. Kostiuk S. (1980) Khudozhnyky radianskoi Lvivshchyny: bibliohrafichnyi pokazhchyk [Soviet Lviv Region Artists: A Bibliographic Index] Lviv: [b. v.]. [In Ukrainian].

30. Pavelchuk I. Osoblyvosti postimpresionizmu v praktytsi halytskoi shkoly druhoi polovyny KhKh stolittia. Na prykladi tvorchosti Volodymyra Patyka [Features of post-impressionism in the practice of the Galician school of the second half of the twentieth century. On the example of the work of Volodymyr Patyk]

31. Zavadovskyi I. Maliarstvo. Hrafika. (1937-83) (2005) [Zavadovsky I. Painting. Graphics] Lviv: TZOV “Az-ART”. [In Ukrainian].

32. Povernennia Ivana Zavadovskoho (2005) [Return of Ivan Zavadovsky] Lvivska hazeta. (14 zhovtnia). [In Ukrainian].

33. Yatsiv R. (1999) Mezhovi intonatsii v mystetstva Ivana Zavadovskoho [Boundary Intonations in Ivan Zavadovsky's Art] In Narodoznavchi zoshyty. №5 (11) (veresen-zhovten). (In Ukrainian).

34. Vystavka tvoriv Ivana Zavadovskoho (1937-83) Kataloh (1984) [Exhibition of works by Ivan Zavadovsky] / avtorupor. V. Otkovych. Lviv: [b. v.]. [In Ukrainian].

35. Dovboshynskyi D. Zhyvopys. Hrafika. Kataloh vystavky tvoriv (1985) [Dovboshinsky D. Painting. Graphics. Catalog of exhibition of works] / upor. O. Ripko. Lviv: Oblpolihrafvydav. [In Ukrainian].

36. Dovboshynskyi D. Vystavka tvoriv. (1996) (lypen-serpen) [Dovboshinsky D. Exhibition of works] Lviv: Herdan. [In Ukrainian].

37. Heletii Ya. (2004) Khudozhnyk z Kolok (do 80-richchia vid dnia narodzhennia zasluzhenoho khudozh. Ukrainy

D. Dovboshynskoho) [The artist from Kolok (to the 80th anniversary of the Honored Artist of Ukraine D.Dovboshinsky] Lviv: Dzherelo. [In Ukrainian].

38. Humeniuk T. (2012) Kulturno-mystetske zhyttia Lvivshchyny v druhii polovyni 1940-kh - pershii polovyni 1980-kh rr. KhKh st.: istoriohrafichnyi aspekt [The cultural and artistic life of the Lviv region in the second half of the 1940s - the first half of the 1980s: a historiographical aspect] / Naukovi zapysky. [Natsionalnoho universytetu Ostrozka akademiia]. Seriia “Istorychni nauky”. Vyp. 19. [In Ukrainian].

39. Volodymyr Patyk. Maliarstvo. Albom. (2016) [Volodymyr Patyk. Painting] Lviv; Kyiv: Art Huss. [In Ukrainian].

40. Danchenko L. (1972) U lvivskykh monumentalistiv [The Lviv monumentalists] In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. [In Ukrainian].

41. Patyk V. (2004) Oderzhymist'.Al'bom [Obsession.Album] / ed. M. Marychevsky. Kyiv: Sofia-A. 120 p. [In Ukrainian].

42. Petriakova F., Ripko O. (1987) Poeziia skla i zhyvopysu [Poetry of glass and painting] / In Obrazotvorche mystetstvo. Kyiv: Mystetstvo. №2 (berezen-kviten). [In Ukrainian].

43. Kataloh Lvivskoi oblasnoi khudozhnoi vystavky prysviachenoi 30-ty richchiu Peremohy radianskoho narodu u Velykii Vitchyznianii viini (1975) [Lviv Regional Art Skills Dedicated to the 30-th Anniversary of the Soviet People's Victory in the Great Patriotic War] Kataloh. Lviv: Oblpolihrafvydav, 1975. 58 s. [In Ukrainian].

Размещено на allbest.ru

...