Різдвяний кант: термінологія на означення жанру

Аналізуючи збірку Климента Квітки (1922), Ф. Колесса зазначив: «У принципі не маємо нічого проти ширшого розуміння народної пісні, все ж таки не можемо погодитися з тим, щоб межи колядками і щедрівками вміщувати звісні з Богогласника й інших книжних джерел коляди, як «Види Бог, види Творець» (№ 186), «Весь мир погибає» (№ 133), «Ой дивнеє народження Божого Сина» (№ 174), «Предвічний на землі вродився» (№ 175), «Цвіт змисленний нині розцвівсь» (№ 176). Тим більше, що ці коляди живуть в усній традиції власне «під контролем» друкованих видань з текстом і нотами. Такі коляди, як також пісні про дячка (№ 198), про Лазаря (№ 202) та вищезгадані штучні складання до віршів звісних поетів, належало б звести в окремий розділ, як це зроблено, наприклад, у збірці С. Люд- кевича» [Колесса 1970а, с. 278]. Термін «коляди» застосовують і сучасні науковці Галина Олексин [Олексин 1998], Галина Місько [Місько 2013], Христина Зайченко [Зайченко 2013], Наталя Громова [Громова 2008] та інші.

Натомість етномузикознавці київської школи й деякі дослідники із центральних та східних теренів України частіше послуговуються терміном «церковні колядки». Імовірно, така традиція номінування йде від К. Квітки, який, класифікуючи українські пісні зимової святкової обрядовості, назвав їх саме так [Квитка 1971, с. 137]. Термін цей часто-густо збігається з народною термінологією, про що вже йшлося.

Якщо зважити на книжну традицію, варто зазначити, що термін «колядка», за твердженням Ю. Медведика, в українських виданнях пісень до кінця ХІХ століття, а в рукописних співаниках останньої третини XVII - середини ХІХ століття не трапляється [Медведик 2015, с. 60]. В автохтонному середовищі визначення «церковна коляда» й «церковна колядка», навпаки, незмінно зберігаються (й надалі будуть функціонувати). Утім, ураховуючи, що у виконавців терміни «коля- да» й «колядка» характеризують також обрядові дохристиянські зразки, приурочені до періоду цього свята, вважаємо за необхідне звернути увагу на інші жанрові визначення для церковних колядок.

Дві назви барокових книжних пісень - «псальма» й «кант» (табл. 1) - постійно вживають у наукових працях щодо цих самих жанрів, адаптованих в етномузиці (табл. 2). П. Демуцький влучно запримітив різницю між ними в передмові до видання «Ліра та її мотиви»: «Релігійні мотиви складаються то в хвалебні канти, то в задушевні псальми, то в епічні декламації, то в скорбні історії [...] Цікаво то, що канти постійно переважно «на весело» дуже близьки до церковної музики; а псальми - більше «на жалоб» і переходять в народні пісні» [Демуцький 1903, с. IV]. Тож поняття «кант» і «псальма» розмежували різні жанрові групи духовних пісень усної традиції з осібними функціями, змістом та емоційним забарвленням, що обумовлюють різний час та місце їх виконання (почасти й середовище побутування). Святочні пісні належать до групи кантів.

Розгляньмо наостанок питання про те, наскільки стійким лишалося в часі кантове триголосся - адже це визначальна ознака жанрового стилю канта, передбачена значенням терміна. Дослідниця білоруського канта Л. Костюковець встановила (гіпотетично) змінність кантової фактури в часі згідно з концепцією триетапної періодизації його розвитку. Перший і другий етапи пов'язано з білоруськими й українськими традиціями, де сформувався основний типовий фонд кантової стилістики; спочатку в співочій практиці були поширені одно- -чотириголосні псальми (духовні канти), що складалися під впливом західноєвропейських рукописних і друкованих книг (псалтирів, канціоналів, катехизисів), у яких духовні пісні були викладені саме одно--чотириголосно. На думку Л. Костюковець, кантова фактура еволюціонує від одно- і двоголосної, потому триголосної, яка й стала панівною, типовою. (Пізній, третій етап розвитку канта особливо помітний у російській традиції. її віватним і панегіричним зразкам притаманна чотири- й п'ятиголосна фактура.) Тоді ж продовжують своє побутування й складаються нові білоруські та українські псальми й канти [Костюковец 2012, с. 29, 33-34]. Хоча не всі факти, на які вказала дослідниця, стосуються поширення канта на українських землях, вони свідчать про мобільність його фактури, її здатність до зміни кількості голосів, що знаходить часткове підтвердження в українській традиції.

Самий процес «переходу» книжних пісень до етномузики не може бути простежений за письмовими джерелами. Маємо справу вже з результатами - спочатку наративними свідченнями про церковні колядки в етнографічних працях, згодом слуховими (й аудіо-) записами від народних виконавців, врешті - нотними збірниками. З музичних матеріалів ХХ століття стає зрозуміло, що «вчене кантове триголосся» адаптувалося на українських теренах дещо по-різному - залежно від стильової специфіки локальних народнопісенних традицій. Воно зберегло свій типовий вигляд не повсюдно, позаяк не скрізь відповідало панівному місцевому типу багатоголосся (наприклад, монофонії чи невпорядкованій гетерофонії). А. Іваницький зазначив: «Класичний триголосний кант зараз трапляється рідко, але дуже плідно використовується вироблене у кантах гомофонно-гармонічне дво-, триголосся. Багато сучасних розспівів народних пісень... продовжують кантову багатоголосну традицію, але не в колишній малорухливій фактурі, а в змінному дво-триголоссі» [Іваницький 1990, с. 262]. Додаймо, що трапляються сольні виконання кантів. Найпо- казовішим із погляду ідентичності збереження кантового стилю є Середня Наддніпрянщина, Лівобережжя. На Полтавщині, Слобідщині народні співаки так уподобали триголосне кантове виконання (збагачене варіантністю й рисами гетерофонії), що зі святкового репертуару воно «перейшло» на псальми, давніші обрядові й пізніші неприу- рочені пісні.

Висновки. У джерелах і дослідницьких працях віднайдено понад три десятки близьких за змістом термінів стосовно різдвяних (з-поміж інших духовних) пісень писемної та усної традицій. Група основних жанрових назв (духовна пісня, псальм / псальма, вірш, кант) характеризує книжні барокові пісні XVII-XVIII століть, що є зразками професійної поетико-музичної творчості (вірші церковних діячів і освічених літераторів). В етномузичному середовищі (і в наукових працях) різдвяні книжні пісні іменують переважно церковними колядами та колядками.

Поліонімія (численність жанрових назв), притаманна музичній практиці різних епох, вплинула на варіативне позначення жанру в працях учених. У цьому вбачаємо не так ознаки «термінологічної плутанини», як об'єктивне відображення розвитку різдвяної пісні та поступовий процес його осмислення, що не завжди скоординовано в часі. Терміни виявляли змістову підпорядкованість одних іншим, їх зміст із часом підлягав коригуванню під дією різних мотивів - розуміння вагомості авторитетних духовно-культурних впливів Заходу (терміни «псальм», «кант» у книжності східних слов'ян), необхідності маркувати смислову значущість певного тексту («псальма» на українських теренах як покаянно-моралізаторський твір) чи особливий музично-поетичний жанровий стиль («кант» у наукових працях).

Віднайдену термінологію класифіковано за групами навколо ключових термінів (із їх супутніми характеристиками) та систематизовано у два блоки (відповідно до писемної та усної традицій). У пошуках етномузикознавчої атрибуції фольклоризованих книжних коляд здійснено спробу віднайти назву з високим ступенем узагальнення сутнісних ознак цього жанру.

Історичні терміни «духовна пісня» (із численними синонімами: християнська, набожна і под.), «псальм /псальма», «кант», що їх уживали в барокових виданнях у різний час і з різною частотністю, були нерівнозначними за смисловим обсягом. Функцію універсальної категорії виконувало найвідоміше поняття професійної службово-творчої практики «духовна пісня», яке поширювалося на псальми й канти. Так, «пісня благоговійна...» як титульна назва «Богоглас- ника» охоплює весь його зміст, включно зі святковими кантами та стриманими, нерідко скорботного звучання, псальмами.

Марковано промовисту різницю в національних традиціях ужитку термінів, яка полягає в тому, що в Московії /Росії у 2-й половині XVII та у XVIII століттях книжні духовні пісні різних жанрів (з-поміж них і різдвяні колядки, зокрема й українські) іменували переважно «псалмами» / «псальмами» (унаслідок польського впливу).

Натомість українська псальма етномузичної традиції XIX-XX століть, як довели дослідники, вельми часто є сольним твором покаянної чи моралізаторської тематики, який не збігається ані за змістом, ані за характером зі святковими кантами. Утім, до різдвяного періоду може бути приурочена невелика жанрова група пісень, які за своїми музично-поетичними характеристиками належать до псальм (наприклад, твори на євангельські сюжети, великопісні). Тож якщо маємо справу з творами, які не входять до святочного репертуару (напр., відомі полтавські зразки «На Сіянській горі», «Про самарянку»), застосовуємо термін «псальма, умовно приурочена до Різдвяних свят» Як, до прикладу, зазначаємо: «рання лірика, умовно приурочена до жнивних робіт»., або «різдвяна псальма».

Народні виконавці незмінно послуговуються назвами «церковна», науковці - також термінами «коляда», «церковна, християнська колядка». Оскільки терміни «коляда» й «колядка» характеризують усі дохристиянські обрядові зразки, приурочені до Різдва, лишаємо їх, із метою уникнення жанрової плутанини, поза розглядом.

Обираючи атрибуцію для церковних коляд усної традиції, розглядаємо й найменування «пісня», враховуючи те його значення, яке закріпилося в автохтонному середовищі. Позаяк носії традиції надали таку назву здебільшого зразкам, не приуроченим до обрядів чи свят, доцільніше лишити її для великої групи творів необрядових жанрів - ліричних у широкому сенсі.

Порівнявши жанрові назви, схиляємося до того, аби використовувати на позначення книжних колядок термін «кант». Він ємно характеризує історичний період формування текстів (епоха Бароко), особливий поетико-музичний стиль (акантовий стиль»), жанрово- тематичні різновиди святкових пісень (різдвяні, великодні, іконо- прославні та ін.), утілює притаманну їм радісно-піднесену емоційну сферу. В етномузичних традиціях, залежно від особливостей місцевих стилів, кантове триголосся досить часто може набувати вигляду двоголосої фактури (своєрідна «фактурна редукція»). Але кантовий стиль виконання настільки полюбився народним співакам, що упізнається й у двоголосому звучанні (зрідка й одноголоссі). Структурна мінливість кантової фактури на теренах України не перешкоджає наміру зупинити свій вибір на цьому терміні. Тож пропонуємо іменувати групу святочних пісень барокової генези, які прославляють Різдво Ісуса Христа, «різдвяними кантами».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бобинський, Я. (2000). Трансформація церковних колядок під впливом народно-пісенної традиції (на карпатському матеріалі). Традиційна музика Карпат: Християнські звичаї та обряди (До 2000-річчя Різдва Христового присвячується). С. 43-53. Івано-Франківськ.

Богданова, О. (2016). Духовна пісня в лірницькому репертуарі. Історія української музики: у 7 томах. Т 1. Ч. 1. С. 325-339. Київ: ІМФЕ.

Гнатюк, O. (1994). Українська духовна барокова пісня. 188 с. Варшава-Київ.

Громова, Н. (2008). Різдвяні коляди у сучасному побутуванні (на прикладі Бойківщини). Етнічна історія народів Європи: зб. наук. праць. Вип. 25. С. 150-158. Київ.

Густова, Л. (2008). Музыкальное региональное творчество православной традиции: литургический и бытовой аспект культурной коммуникации. Пы- танні мастацтвазнауства, этнологи і фалькларьістьікі /ГМЭФ ім. К. Кра- півьі НАН Беларусі. Вып. 5. С. 176-182. Мінск.

Демуцький, П. (1903). Ліра і її мотиви. 58 с. Киев.

Єфремов, Є. - Клименко, І. (ред.-упор.) (2017). Проблеми етномузиколо- гії: Збірник наукових статей з атласом. Вип. 12. Київ: НМАУ ім. П. І. Чай- ковського. 136 с.+кольор. вкл. (Серія «Слов'янська мелогеографія»: Кн. 6: Пісенна творчість періоду зимових свят: типологія і географія).

Зайченко, Х. (2013). Мелодика церковних коляд Західного Поділля. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. № 1. С. 125-131. Тернопіль.

Зосім, О. (2009). Західноєвропейська духовна пісня на східнослов'янських землях у ХУІІ-ХІХ століттях: монографія. 204 с. Київ: ДАКККіМ.

Зосім, О. (2017). Східнослов'янська духовна пісня: сакральний вимір: мо-нографія. 328 с. Київ: НАКККіМ.

Зосім, О. (2018). Паралітургіка. Українська музична енциклопедія. Т. 5. С. 72-74. Київ.

Іваницький, А. (1990). Українська народна музична творчість. 336 с. Київ.

Івченко, Люд. (упор.) (1990). Український кант ХУП-ХУШ століть: збірник. 200 с. Київ: Музична Україна.

Квитка К. (1971). Песни украинских зимних обрядовых празднеств. Квитка К. Избранные труды в двух томах. Т. 1. С. 103-160. Москва.

Келдыш, Ю. (1983). История русской музики: в 10 т. Т. 1. 384 с. Москва.

Кирчів, Р. (1991). Українські колядки і щедрівки. Колядки і щедрівки / упоряд., вступ. стаття, прим. М. С. Глушка. С. 5-28. Київ.

Колесса, Ф. (1970а). З царини української музичної етнографії. Колес- са Ф. Музикознавчі праці. С. 270-286. Київ.

Колесса, Ф. (1970б). Наверствування і характеристичні признаки українських народних мелодій. Колесса Ф. Музикознавчі праці. С. 248-269. Київ.

Корній, Л. (1993а). До питання про синтез мистецтв в українському бароко (Роль музики в шкільній драмі). Українське Барокко: матеріали I конгресу Міжнародної асоціації україністів. С. 251-257. Київ.

Корній, Л. (19936). Українська шкільна драма і духовна музика XVII - першої половини XVIII ст. 188 с. Київ.

Костюковец, Л. (1975). Кантовая культура в Белоруссии. 95 с. Минск.

Костюковец, Л. (2012). Стилистика канта и ее претворение в белорусской народной песне: автореф. дис... докт. иск.: 17.00.02 (Музыкальное искусство). 50 с. Минск.

Костюковец, Л. (2014). Фольклоризация канта. 180 с. Минск.

Костюковець, Л. (1993). Із спостережень над історією розвитку різдвяних псалмів-колядок. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CCXXVI. Праці Музикознавчої комісії. С. 238-243. Львів.

Медведик, Ю. (2006). Українська духовна пісня XVII-XVIII ст.: монографія. 324 с. Львів.

Медведик, Ю. (2015). Українські різдвяні пісні. Медведик Ю. AdFontes: з історії української музики XVH - початку XX ст: вибрані статті, матеріали, рецензії. С. 59-69. Львів.

Мишанич, О. - Крекотень, В. (ред.-упор.) (1987). Українська література ХУІІ століття: хрестоматія. 608 с. Київ.

Місько, Г (2013). Різдвяні коляди на Тернопільщині. Генеза та сучасність. Мистецтвознавство України: зб. наук. пр. Вип. 13. С. 110-115. Київ.

Олексин, Г. (1998). Стабільні та мобільні компоненти в процесі фольк- лоризації коляд західного Поділля. Наукові записки Тернопільського наці-онального педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія Музичне мистецтво. Вип. 1(9). С. 39-46. Тернопіль.

Осадча, В. (2000). Християнські колядки та щедрівки Слобожанщини. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія Мистецтвознавство. Вип. 2(5). С. 66-77. Тернопіль.

Преображенский, А. (1916). От униатского канта до православной херу-вимской. Музыкальный современник. № 6. С. 11-28.

Пчилка, О. (1903). Украинские колядки: (текст волынский). Киевская старина. Т. 80. Январь. С. 152-175; Т. 81. Апрель. С. 132-160; Т. 81. Май. С. 192-230; Т 81. Июнь. С. 347-394.

Серегина, Н. - Никитина, С. (2007). Духовный стих. Православная энци-клопедия. Т. XVI. С. 424-428. Москва.

Франко, I. (1890). Наші коляди. (Відбитка з «Діла»). Львів. 59 с.; перевидання: Франко, І. (1982). Зібрання творів: у 50 т. Т. 28. С. 7-41. Київ.

Харчишин, О. (2018). Коляди з «Богогласника» (1790): функціонування в українській та польській етнокультурах. Народознавчі зошити. № 6 (144). С. 1448-1455.

Шевчук, Е. (2012). Кант, песенный жанр. Православная энциклопедия. Т XXX. С. 484-502. Москва.

Шевчук, Ол. (2018). Псалом. Українська музична енциклопедія. Т. 5. С. 488-404. Київ.

Шкільник, Б. (2015). Українська наукова думка XX ст. про різдвяні барокові духовні пісні. Актуальні питання гуманітарних наук. Вип. 11. С. 104109. Дрогобич.

REFERENCES

Bobynsky, Ya. (2000). Transfoimatsiia tserkovnykh kolyadok pid vplyvom narodno-pisennoi tradytsii (na Karpatskomu materiali) [Transformation of СЬигсЬ Carols (Koliadkas) through the Influence of Folk Song Traditions (Based on Carpathian Materials)]. TradytsiynamuzykaKarpat: Khrystyyanskizvychai ta obryady (Do 2000-richchia Rizdva Khrystovoho prysviachuyetsia) [The Traditional Music of Carpathia: Christian Customs and Rituals (A Tribute to the Second Millennium of Christ's Birth)]. P. 43-53. Ivano-Frankivsk (in Ukrainian).

Bohdanova, O. (2016). Dukhovna pisnia v lirnytskomu repertuari [Spiritual Song in Hurdy-Gurdy Players' Repertoire]. Istoriia ukrainskoi muzyky: u 7 to- makh [The History of Ukrainian Music: in 7 volumes]. Vol. 1. Part 1. P. 325-339. Kyiv (in Ukrainian).

Demutsky, P. (1903). Lira i ii motyvy [Hurdy-Gurdy and Its Tunes]. 58 p. Kyiv (in Ukrainian).

Franko, I. (1890). Nashi koliady [Our Carols]. 59 p.; 2nd ed.: Franko, I. (1982). Zibrannia tvoriv: u 50 t. [Collection of Works: in 50 volumes]. Vol. 28. P. 7-41. Kyiv (in Ukrainian).

Gustova, L. (2008). Muzykalnoye regionalnoye tvorchestvo pravoslavnoy tra- ditsii: liturgicheskiy i bytovoy aspekt kulturnoy kommunikatsii [Musical Regional Art of the Orthodox Tradition: the Liturgical and Everyday Aspect of Cultural Communication]. Pytanni mastactvaznaйstva, etnolohii i fo^klorystyki [Issues of Art studies, Ethnology andFolkloristics]. Iss. 5. P. 176-182. Minsk (in Russian).

Hnatiuk, O. (1994). Ukrainska dukhovna barokova pisnia [Ukrainian Spiri- tualBaroque Song]. 188 p. Warsaw-Kyiv (in Ukrainian).

Hromova, N. (2008). Rizdviani koliady u suchasnomu pobutuvanni (na prykladi Boikivshchyny [Christmas Carols in the Modern Life (on the Example of the Boyko Region)]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy [Ethnic History of European Nations]. Iss. 25. P. 150-158. Kyiv (in Ukrainian).

Ivanytskyi, A. (1990). Ukrainska narodna muzychna tvorchist [Ukrainian Folk Music Art]. 336 p. Kyiv (in Ukrainian).

Ivchenko, Liud. (1990). Ukrainskyi kantXVII-XVIIIstolit: zbirnyk [Ukrainian Canticle of the 17th - 18th Centuries: a collection]. 200 p. Kyiv (in Ukrainian).

Keldysh, Yu. (1983). IstoriyaRusskoyMuzyki: v 10 t. [The History of Russian Music: in 10 vol.]. Vol. 1. 384 p. Moscow (in Russian).

Kharchyshyn, O. (2018). Koliady z “Bohohlasnyka” (1790): funktsionuvan- nia v ukrainskii ta polskii etnokulturakh [Carols from the “Bohohlasnyk” (1790): the Function in Ukrainian and Polish Ethnocultures]. Narodoznavchi zoshyty [The Ethnology Notebooks] No. 6 (144). P. 1448-1455 (in Ukrainian).

Kolessa, F. (1970a). Z tsaryny ukrainskoi muzychnoi etnohrafii [From the Field of Ukrainian Musical Ethnography]. F. Kolessa. Muzykoznavchi pratsi [Musicological Works]. P. 270-286. Kyiv (in Ukrainian).

Kolessa, F. (1970b). Naverstvuvannia i kharakterystychni pryznaky ukrain- skykh narodnykh melodiy [Stratification and Characteristic Features of Ukrainian Folk Melodies]. F. Kolessa. Muzykoznavchi pratsi [Musicological Works]. P. 248-269. Kyiv (in Ukrainian).

Korniy, L. (1993 a). Do pytannia pro syntez mystetstv v ukrainskomu baroko (Rol muzyky v shkilniy drami) [On the Question of the Arts' Synthesis in the Ukrainian Baroque (The Role of Music in School Drama)]. Ukrainske baroko:

Materialy I konhresu Mizhnarodnoi asotsiatsii ukrainistiv [Ukrainian Baroque: Proceedings of the First Congress of the International Association of Ukrainian Studies]. P. 251-257. Kyiv (in Ukrainian).

Korniy, L. (1993b). Ukrainska shkilna drama i dukhovna muzykaXVII-per- shoi polovyny XVIII st. [Ukrainian School Drama and Spiritual Music of the 17th-first half of the 18th c.]. 188 p. Kyiv (in Ukrainian).

Kostyukovets, L. (1975). Kantovaya kultura v Belorussii [Canticle (“kant”) Culture in Belarus]. 95 p. Minsk (in Russian).

Kostyukovets, L. (1993). Iz sposterezhen nad istoriyeyu rozvytku rizdvi- anykh psalmiv-koliadok [From Observations on the Historical Development of the Christmas Psalm-Type Carols]. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni T. Shev- chenka: Pratsi Musykoznavchoi komisii [Notes of the Shevchenko Scientific Society: Works of the Musicological Commission]. Vol. CCXXVI. P. 238-243. Lviv (in Ukrainian).

Kostyukovets, L. (2012). Stilistika kanta i yeye pretvoreniye v belorusskoy narodnoy pesne: avtoref. diss. ...doctora iskusstvoved. [Stylistics of Canticle (“kant”) and Its Implementation in the Belarusian Folk Song: an abstract of the thesis ... for the Doctor Degree in Art Studies]. 50 p. Minsk (in Russian).

Kostyukovets, L. (2014). Folklorizatsiya kanta [Folklorization of Canticle (“kant”)]. 180 p. Minsk (in Russian).

Kvitka, K. (1971). Pesni ukrainskih zimnih obryadovyh prazdnestv [Songs of the Ukrainian Winter Ritual Celebrations]. K. Kvitka. Izbrannye trudy vdvukh tomakh [Selected Works in Two Volumes]. Vol. 1. P. 103-160. Moscow (in Russian).

Kyrchiv, R. (1991). Ukrainski koliadky i shchedrivky [Ukrainian Koliad- kas and Shchedrivkas]. Koliadky i shchedrivky [Koliadkas and Shchedrivkas]. P. 5-28. Kyiv (in Ukrainian).

Medvedyk, Yu. (2006). Ukrainska dukhovna pisnia XVII - XVIII st.: mo- nohrafiia [Ukrainian Spiritual Song of the 17th - 18th Centuries: a monograph]. 324 p. Lviv (in Ukrainian).

Medvedyk, Yu. (2015). Ukrainski rizdviani pisni [Ukrainian Christmas Songs]. Yu. Medvedyk. Ad Fontes: z istorii ukrainskoi muzyky XVII -pochatku XXst. [Ad Fontes: from the History of Ukrainian Music of the 17th - early 20th at.]. P. 59-69. Lviv (in Ukrainian).

Misko, H. (2013). Rizdviani koliady na Ternopilshchyni. Heneza ta suchas- nist [Christmas Carols in the Ternopil Region. Genesis and Modernity]. Mys- tetstvoznavstvo Ukrainy [Art Studies of Ukraine]. Iss. 13. P. 110-115. Kyiv (in Ukrainian).

Myshanych, O. - Krekoten, V (ed.) (1987). Ukrainska literaturaXVII stolit- tia [Ukrainian Literature of the 17th Century]. 604 p. Kyiv (in Ukrainian).

Oleksyn, H. (1998). Stabilni ta mobilni komponenty v protsesi folkloryzat- sii koliad zakhidnoho Podillia [Stable and Mobile Components in the Process of Folklorization of Carols of Western Podolia]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Seriia Muzychne mystetstvo [The Scientific Issues of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Art Studies Series]. Iss. 1(9). P. 39-46. Ternopil (in Ukrainian).

Osadcha, V. (2000). Chrystyianski koliadky ta shchedrivky Slobozhansh- chyny [Christian Koliadkas and Shchedrivkas of Slobozhany Region]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Seriia Muzychne mystetstvo [The Scientific Issues of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Art Studies Series]. Iss. 2(5). P. 66-77. Ternopil (in Ukrainian).

Pchilka, O. (1903). Ukrainskie koliadki (tekst volynskiy) [Ukrainian Carols: (Volyn Lyrics)]. Kievskayastarina [KievAntiquity]. Vol. 80: January. P. 152-175; Vol. 81: April. P. 132-160; Vol. 81: May. P. 192-230; Vol. 81: June. P. 347-394 (in Russian).

Preobrazhensky, A. (1916). Ot uniatskogo kanta do pravoslavnoy heruvims- koy [From Uniate canticle to Orthodox Cherubic Song]. Muzykalnyi sovremennik [Musical Сontemporary], Issue 6. P. 11-28 (in Russian).

Seryogina, N. - Nikitina, S. (2007). Dukhovnyi stikh [Spiritual Verse]. Pra- voslavnayaentsyklopediya [OrthodoxEncyclopedia]. Vol. XVI. P. 424-428 Moscow (in Russian).

Shevchuk, O. (2018). Psalom [Psalm]. Ukrainska muzychna entsyklopediia [UkrainianMusic Encyclopedia]. Vol. 5. P. 488-504 (in Ukrainian).

Shevchuk, Ye. (2012). Kant, pesennyi zhanr [Canticle, Song Genre]. Pravo- slavnaya entsyklopediya [OrthodoxEncyclopedia]. Vol. XXX. P. 484-502. Moscow (in Russian).

Shkilnyk, B. (2015). Ukrainska naukova dumka XX st. pro rizdviani barokovi dukhovni pisni [Ukrainian Scientific Thought about Christmas Baroque Spiritual Songs]. Aktualnipytannia humanitarnykh nauk [Humanities Science Current Issues]. Iss. 11. P. 104-109. Drohobych (in Ukrainian).

Yefremov, Ye. - Klymenko, I. (ed.) (2017). Problemy etnomuzykolohii [Problems of music ethnology]. Issue12. 136 p. Kyiv (in Ukrainian).

Zaichenko, H. (2013). Melodyka tserkovnykh koliad Zakhidnoho Podillia. [Melodics of Church Carols of Western Podolia]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Seriia Mystetstvoznavstvo [The Scientific Issues of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Art Studies Series]. Iss. 1. P. 125-131. Ternopil (in Ukrainian).

Zosim, O. (2009). Zakhidnoevropeiska dukhovna pisnia na skhidnoslovian- skykh zemliakh u XVII-XVIII stolittiakh: monohrafiia [Western European Spiritual Song in the East Slavic Lands in the 17th - 19th Centuries: a monograph]. 204 p. Kyiv (in Ukrainian).Zosim, O. (2017). Skhidnoslovianska dukhovna pisnya: sakralnyi vymir: monohrafiia [East Slavic Spiritual Song: Sacred Dimension: a monograph]. 328 p. Kyiv (in Ukrainian).

Zosim, O. (2018). Paraliturhika [Paraliturgics]. Ukrainska muzychna entsyk- lopediia [UkrainianMusic Encyclopedia]. Vol. 5. P. 72-74. Kyiv (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru