Дереворізьблення та іконостаси Чернігова другої половини ХVII – початку ХVІІІ століть
Особливості художньої обробки дерева та різьблення іконостасів Чернігова. Дослідження творчості майстрів у взаєминах з митцями інших міст і країн. Аналіз різьблення іконостасів чернігівських храмів на основі дослідження монастирів, що збереглися.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.10.2023 |
| Размер файла | 2,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
Дереворізьблення та іконостаси Чернігова другої половини ХVII - початку ХVІІІ століть
Адруг Анатолій Кіндратович,
кандидат мистецтвознавства, доцент
м. Чернігів
Анотація
З'ясовано, що художня обробка дерева та різьблення іконостасів Чернігова зазначеного періоду спеціально ще не розглядались. Вивчення цієї галузі мистецтва набуває особливої актуальності. Спираючись на пам'ятки мистецтва і праці попередніх дослідників необхідно розглянути творчість чернігівських майстрів у взаєминах з митцями інших міст і країн. Різьблення на дереві того часу являло важливу і доволі широку галузь мистецтва. Різьбленням оздоблювали архітектурні споруди, різні речі, предмети церковного вжитку, транспортні засоби, музичні інструменти, дитячі іграшки, форми для пряників і кахлів, дошки для вибійки. Окрему галузь являло різьблення іконостасів чернігівських храмів. До наших днів переважна більшість творів не збереглася і відома лише за фотографіями. У Чернігові тоді сформувався важливий осередок різьбярства. Його виконували «сницарі», які спеціалізувались на цій роботі. До наших днів вони не збереглися. Деякі з них відомі лише за світлинами. Іконостас Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря 1672-1676 рр. продовжив у композиції та іконографії традиції попередніх століть, які виразно виявились в іконостасі Успенського собору Києво-Печерської лаври кінця ХУІ ст. У композиції та різьбленні поєднались риси Ренесансу та бароко. Він близький до ряду іконостасів в Україні, Росії та Білорусі. Різьба царських воріт з чернігівської Катерининської церкви та Троїцького собору засвідчили переважання барокових рис. Окремо в своїй одиничності виділялись невеликі іконостаси Яківського храму Єлецького монастиря та Введенської церкви Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Світлини, що збереглися до наших днів, теж засвідчують наявність особливостей, характерних для бароко.
Ключові слова: Чернігів, художнє різьблення на дереві, іконостаси, бароко. чернігівський Єлецький монастир, Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові.
Abstract
Adruh Anatolii K. - Ph.D. in Art Studies, Associate Professor at T.H. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium», Chernihiv).
Art woodcarving and iconostases of Chernihiv in the second half of the 17th - early 18th centuries
It has been found that the artistic treatment of wood and the carving of iconostases of Chernihiv during this period have not been specifically considered. The study of this field of art is of particular relevance. Drawing on the monuments of art and work of previous researchers, it is necessary to consider the creativity of the Chernihiv masters in their relations with artists of other cities and countries. Wood carving of that time was an important and quite wide area of art. The carvings were decorated with architectural structures, various things, objects of church use, vehicles, musical instruments, toys, forms for gingerbread and tile, boards for punching. A separate branch was the carving of iconostases of Chernihiv temples. To date, the vast majority of works have not been preserved and are known only by photographs. An important center of carving was formed in Chernihiv at that time. It was performed by «snitchists» who specialized in this work. They are not preserved for our day. Some of them are known only by photos. The iconostasis of the Assumption Cathedral of the Chernihiv Yelets Monastery of1672 - 1676 continued in the compositions and iconography of the traditions of the previous centuries, which clearly appeared in the iconostasis of the Assumption Cathedral of the Kyiv-Pechersk Lavra at the end of the 16th century. The composition and carvings combine the features of the Renaissance and the Baroque. It is close to a number of iconostases in Ukraine, Russia and Belarus. The carving of the royal gates from the Chernihiv Catherine Church and Trinity Cathedral testified to the predominance of Baroque features. The small iconostases of the Yakiv Temple of the Yelets Monastery and the Vvedenskaya Church of the Trinity-Elias Monastery in Chernihiv stood out in their individuality. Photographs preserved to this day also testify to the peculiarities of the baroque.
Key words: Chernihiv, Art Carving, Iconostases, Baroque. Chernihiv Yelets Monastery, Trinity-Elias Monastery in Chernihiv.
Основна частина
Сприятливі природні й кліматичні умови та наявність великих лісових масивів сприяли тому, що дерево на Чернігівщині здавна стало головним матеріалом для будівництва і виготовлення різних речей. Тому художня обробка дерева являє собою важливу галузь декоративного мистецтва. Вона охоплює облаштування жител, виготовлення меблів, знарядь праці, посуду, предметів обрядового і церковного призначення, транспортних засобів, музичних інструментів, різноманітних прикрас та дитячих іграшок. Вивчення художнього різьблення по дереву і, зокрема, іконостасів у Чернігові зазначеного періоду у взаєминах з творчістю майстрів Києва та інших країн, яке досі спеціально не розглядались, набуває нині актуальності. Проте зразків таких робіт від давніх часів майже не збереглося. Більш відоме архітектурне різьблення по дереву. Маються на увазі профільовані й різьблені стовпи, одвірки, частини перекриття, стелі, сволоки, різьблення віконних лиштв. Характер різьблення окремих деталей будівель зумовлював їхнє архітектурно-конструктивне призначення. Цілком справедливо зауважив свого часу П.Г. Юрченко, що художнє оздоблення сволоків було одним із кращих зразків архітектурного різьблення в Україні давніх часів. Саме сволок посідав чільне і відповідальне місце в інтер'єрі житла1.
Сволок був головним несучим елементом у влаштуванні стелі. Він являв собою дерев'яну балку, поверх якої і вкладалася стеля. Вона була відкрита в інтер'єрі і перебувала на видному місці в оселі. Найчастіше сволок лежав на поздовжній осі будівлі і мав чотиригранну форму. Поряд з архітектурно-конструктивною роллю він ніс важливе символічне навантаження оберегу. Тому сволоки часто оздоблювались різьбленими символічними знаками, орнаментальними мотивами і написами з відомостями про господаря та час побудови. На українському Поліссі довгий час існували стелі таких видів: трикутні, трапецієподібні та напівкруглі. Найчастіше стелі білилися крейдою, а сволоки з різьбленням залишали відкритими Юрченко П. Г. Дерев'яна архітектура. Історія українського мистецтва. В 6-ти т. Київ, 1968. Т. 3. С. 68. Косміна Т. В. Поселення та житло. Культура і побут населення України. Київ, 1991. С. 89.. Була і двосхила, так звана «горбата стеля», яка зустрічалася в інших регіонах навіть у ХІХ ст. Таку стелю зафіксував Т.Г. Шевченко у двох аркушах альбому офортів «Живописная Украина» 1844 р.: «Старости» та «Дари в Чигирині 1649 р.» Юрченко П. Г. Народна архітектура. Історія українського мистецтва. В 6-ти т. Київ, 1970. Т. 4. Кн. 2. С. 47..
Така «горбата стеля» була влаштована в ХУІІ ст. у найдавнішій житловій споруді з дерева Лівобережної України, яка частково збереглася. Мається на увазі «Будинок Феодосія» на території чернігівського Єлецького монастиря. До наших днів він дійшов із суттєвими змінами. На «Абрисі Чернігівському» 1706 р. будинок зображений одноповерховим і майже квадратним у плані Адруг А. К. Архітектура Чернігова другої половини ХУІІ - початку ХУІІІ століть. Чернігів : Вид-во Чернігівського ЦНТЕЇ, 2008. С. 62-64.. У найбільшій кімнаті споруди, де нині мешкають черниці, зберігся різьблений сволок. Нині на ньому тримається плоска стеля. На початку ХХ ст. залишалась ще «горбата стеля». Про це свідчить знімок, зроблений М.М. Ушаковим для доповіді Ф.Ф. Гор - ностаєва на ХІУ Всеросійському археологічному з'їзді, який відбувся у Чернігові в серпні 1908 р. Фото було опубліковане в статті Г. Павлуцького, яка побачила світ у 1911 р Павлуцкий Г. Гражданское зодчество на Украине. История русского искусства. Москва, 1911. Т. ІІ. Допетровская эпоха (Москва и Украина). С. 414.. Мабуть, на той час сволок зберігся майже у первісному вигляді. На його центральну частину спирається стовпчик, який підтримує двосхиле перекриття. Саме ця відповідальна ділянка має потовщення для кращого виконання конструктивної функції і витримки навантаження. На нижній площині в цьому місці вирізьблена лише розетка без профілювання. По обидва боки від центральної частини нижня площина сволока оздоблена різьбленим крученим орнаментом, що нагадує мотузку. На бічній площині вирізьблено напис: «ПРИ ФЄWДО: УГЛИЦ: АХІ: РО АХНИ» (При Феодосії Углицькому архімандриті року 1688).
Особливу роль виконували двері, які були входом до житла чи храму. Тому різьбленню на одвірках надавали великої ваги. Воно було дрібнішим і складнішим, ніж на сволоках і карнизах. Ця відмінність зумовлена тим, що одвірки були розташовані найближче до людей. Важливу роль у їхньому оздобленні, поряд з орнаментами, виконували шрифтові написи. На думку дослідників, архітектурне різьблення виконували самі теслярі, а не різьбярі, які працювали над створенням іконостасів Юрченко П. Г. Дерев'яна архітектура. Історія українського мистецтва. В 6-ти т. Київ, 1968. Т. 3. С. 68, 69.. Як приклади можна назвати оздоблення одвірків західних дверей Троїцької церкви в Пакулі 1710 р. та Вознесенської церкви в Березні 1759 р. неподалік від Чернігова Таранушенко С. А. Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України. Повна редакція. Харків: Видавець Савчук О. О., 2014. Фото на с. 124, 346, 347..
Іконостас Троїцького собору в Чернігові, 1730-ті рр.
Визначною пам'яткою українського мистецтва XVII ст. був іконостас Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові. До наших днів він не зберігся. Його влаштування пов'язане з відбудовою давньоруського Успенського храму в нових архітектурних формах у 1670-х рр. Будівничі, виконуючи замовлення, дбайливо поставились до споруди ХІІ ст. Давні конструкції і форми не були порушені. Центральну баню зробили вищою, звели менші бані з чотирьох боків. Новий дах утворив на західному фасаді трикутні фронтони. Після завершення зовнішніх будівельних робіт Успенський собор поєднав особливості архітектури Київської Русі та зодчества українського бароко другої половини XVП - початку XVШ ст. Адруг А. Архітектура Чернігова другої половини XVII- початку XVIIIстоліть. Чернігів : Вид-во Чернігівського ЦНТЕІ, 2008. С. 104-108. При проведенні внутрішніх робіт головна увага була приділена іконостасу. Мабуть, вперше він згадується в епітафії, текст якої був виконаний гравером на мідній посрібленій пластині, що висіла поряд з портретом чернігівського полковника В.А. Дуніна-Борковського над його похованням у нартексі Успенського храму чернігівського Єлецького монастиря. Під час свого полковництва (1672-1687 рр.) він надавав значні кошти на відновлення храму. В епітафії, зокрема, сказано: «Он даде иконостас, фелоны, сосуды Сребреніе, его то уклад, кошт и труди» Адруг А. Живопис Чернігова другої половини KVH- початку KVmстоліть. Чернігів : Вид-во Чер-нігівського ЦНТЕІ, 2013. С. 93..
Згадки про іконостас та його короткі описи містяться у відомій праці О.Ф. Шафонського та в інших публікаціях ХІХ ст. Своєю ґрунтовністю виділяється праця П.М. Добровольського про чернігівський Єлецький монастир. Автор зазначив, що єлецький іконостас є рідкісним твором і має велику схожість з давнім іконостасом Успенського собору Києво-Печерської лаври Добровольский П. М. Черниговский Елецкий Успенский первоклассный монастырь. Историческое описание. Чернигов: Тип-я губернского земства, 1900. С. 100. Модзалевский В., Савицкий П. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підгот. до друку і передмова О. Б. Коваленка. Чернігівська старовина: Зб. наук. праць, присвяч. 1300-літтю Чернігова. Чернігів, 1992. С. 116-118, 139.. У 1914 р. В.Л. Модзалевський та П.М. Савицький підготували до друку нарис «Очерки искусства Старой Украины. Чернигов». Іконостасу Успенського собору Єлецького монастиря присвячений невеликий розділ, який написав П.М. Савицький. У ньому подано опис твору і зазначено, що його облаштовано стараннями В.А. Дуніна-Борковського в останній чверті XVП ст. (кінець 70-х - початок 80-х років)11.
Улітку 1916 р. студент Харківського університету С.А. Таранушенко досліджував іконостаси Чернігова. За результатами дослідження у січні 1917 р. побачила світ його конкурсна робота на тему «Іконографія українських іконостасів» (девіз «Лебідь») та отримала золоту медаль. У рецензії на цю працю від 12 січня 1917 р. Ф.І. Шміт відзначив її високий рівень і важливе значення для подальшої наукової розробки проблеми. Нині оригінал цієї роботи зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського в Києві Таранушенко С. А. Иконография украинских иконостасов. Медальное сочинение. Рукопись 1917 г. 399 с.+20 табл.+20 фото. Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського НАН України. Інститут руко-пису. Ф. 278. № 105.. Її текст із рецензією Ф.І. Шміта був опублікований у 2011 р. Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков : Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. 186 с.: ил.. Раніше матеріали цього дослідження побачили світ у двох публікаціях Таранушенко С. О укра]нском іконостасу ХУІІ и ХУІІІ века. Зборник за ликовне уметности. Нови Сад, 1975. Кн. 11. С.111-145; Таранушенко С. Український іконостас. Записки наукового товариства імені Т.Г. Шевченка. Львів, 1994. Т. 227. С. 140-171..
С.А. Таранушенко підтримав думку П.М. Добровольського про близькість чернігівського твору до іконостасу Успенського собору Києво-Печерської лаври кінця ХУІ - початку ХУІІ ст. Він дійшов висновку, що авторами чернігівського іконостасу були майстри із Києва, які вважалися кращими на той час. З цього погляду зростає значення чернігівського твору для українського мистецтва. На думку дослідника, цей іконостас став для Чернігова тим, чим був свого часу Софійський собор для Києва. С.А. Таранушенко описав іконостас станом на літо 1916 р., реконструював розміщення ікон, бо його цікавила, перш за все, іконографія. Різьблення і архітектурних членувань він майже не торкався. Спираючись на описи ХІХ ст., автор дослідження з'ясував, які складові частини іконостасу були втрачені Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родскойусадьбы, 2011. С.123-40..
Г.Н. Логвин відніс створення іконостасу Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря до 1668-1670 рр. Він наголосив на великій подібності цього твору до згаданого іконостасу Успенського собору Києво-Печерської лаври Логвин Г. Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва : Искусство, 1980. С. 93-94.. А.К. Адруг висловив припущення про можливість діяльності в Чернігові майстрів-різьбярів із Білорусі, які натоді працювали в майстерні московської «Оружейної палати». Білоруська школа різьблення у той час набула широкого поширення. Разом з ними роботу виконували українські й російські різьбярі Адруг А. Узоры братэрства і єднання. Маладосць [Мінськ]. 1984. № 12. С. 140-142..
Окрему статтю чернігівським іконостасам присвятив В.Г. Пуцко. Найбільше уваги він приділив іконостасу Успенського собору Єлецького монастиря, який був створений заходами І. Галятовського у 1669-1676 рр. Автор висловив думку, що іконостас чернігівського Успенського собору став зразком для побудови іконостасу собору Свенського монастиря поблизу Брянська, який тоді належав до Києво-Печерської лаври Пуцко В. Г. Чернігівські іконостаси ХУІІ-ХУІІІ століть. Сіверянський літопис. 1996. № 2-3. С.87- 88..
І. Голод відзначив, що найбільші досягнення в галузі різьблення на дереві виявились у створенні іконостасів. В Україні на той час існувало кілька осередків майстрів іконостасних справ. З-поміж них важливу роль відігравав Чернігів. Не випадково чернігівський майстер Григорій працював у київському Михайлівському монастирі та Києво-Печерській лаврі Голод І. Різьба по дереву. Іконостаси. Історія декоративного мистецтва України. У 5 т. К., 2007. Т. 2. С. 189, 192; Голод І. Дереворізьблення. Історія українського мистецтва. У 5 т. Київ, 2011. Т. 3. С. 924-930.. В. Александрович назвав чернігівський єлецький іконостас «найдавнішим оригінальним зразком декоративного різьблення Києва і Лівобережжя» і датував його 1669-1676 рр. Чернігівський твір, на його думку, попередив роботи майстрів не лише ХУІІ ст., а й першої половини наступного століття Александрович В. Скульптура середини ХУІІ - середини ХУІІІ ст. Історія українського мисте-цтва. У 5 т. Київ, 2011. Т. 3. С. 395.. О.Ф. Тарасенко коротко подав історію та навів опис іконостасу. Щодо часу його створення, він спирався на думку П.М. Савицького. Слідом за В.Г. Пуцком О.Ф. Тарасенко зазначив, що чернігівський твір, створений за зразком згаданого лаврського, став взірцем для інших робіт майстрів Тарасенко А. Ф. Черниговский Елецкий Свято-Успенский монастырь. Исторический очерк с при-ложением «Скарбницы потребной» И. Галятовского в русском переводе. Чернигов, 2013. С. 162-164..
Згадуваний іконостас Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря до наших днів не зберігся. На основі фотографій твору можна говорити лише про загальну композицію іконостасу, архітектурні членування і особливості декоративного різьблення по дереву. Всі автори, починаючи з П.М. Добровольського (1900 р.), повторювали думку про подібність єлецького іконостасу до більш раннього іконостасу Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Відзначалася визначна роль чернігівського осередку створення іконостасів. Матеріали останніх публікацій поряд з візуальними фіксаціями пам'ятки дають можливість зробити це докладніше і дещо по-новому. Необхідно також детальніше представити історію створення та існування іконостасу. Як уже зазначалося, відомо кілька думок дослідників щодо часу створення цієї пам'ятки. Ми дотримуємося раніше висловленої нами дати - 1672-1676 рр Адруг А. Іконостас ХУІІ ст. Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові. Пам'ятки хрис-тиянської культури Чернігівщини: Матеріали наукової конференції. Чернігів, 2002. С. 16-20.. До першої половини ХІХ ст. суттєвих змін у стані іконостасу не відбулося. У 1869 р. в Успенському соборі сталася пожежа, під час якої постраждав і іконостас. Проведений ремонт змінив його вигляд. Зникає ікона «Спас нерукотворний», пошкоджені ікони апостолів. Була втрачена верхня частина твору. Замість контурних фігур установили дерев'яний хрест. Була знята «Тайна вечеря» над центральними царськими воротами, яка заважала встановленню нового образу «Успіння Богородиці», оточеного великими променями. «Деісіс» було піднято вище Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 130-134.. В такому вигляді іконостас бачив улітку 1916 р. С.А. Таранушенко.
Майже таким іконостас був зафіксований в опису майна Єлецької релігійної громади міста Чернігова від 4 березня 1922 р. В ньому окремо зазначено, що над іконостасом стоїть дерев'яний позолочений хрест, влаштований у 1870 р. Список членов и опись имущества Елецкой религиозной общины. Г. Чернигов (04.03.1922); Тара-сенко А. Ф. Черниговский Елецкий Свято-Успенский монастырь с приложением «Скарбницы потреб-ной» И. Галятовского в русском переводе. Чернигов, 2013. С. 223.В 1931 р. іконостас ще був розміщений в Успенському соборі. В публікації того року зазначалося, що ікони переважно переписані. Давні ікони залишились лише в другому ярусі Баран-Бутович С. Чернігів як об'єкт історично-краєзнавчих екскурсій. Чернігів, 1931. С. 26.. Існує думка про втрату іконостасу Успенського собору Єлецького монастиря в роки Другої світової війни Тарасенко А. Ф. Черниговский Елецкий Свято-Успенский монастир. Исторический очерк с прило-жением «Скарбницы потребной» И. Галятовского в русском переводе. Чернигов, 2013. С. 164.. В 2005 р. в Успенському соборі був установлений новий невисокий іконостас. Основні різьбярські роботи із деревини груші виконав чернігівський майстер Д.І. Рижов. Ікони писали викладачі й учні іконописної школи при Московській духовній академії О. Солдатов, А. Жданович, С. Марзоєв та черниця Вероніка (Тєрєхова) Там само. С. 146-147..
Іконостас Успенського собору Єлецького монастиря XVII ст.
Як уже згадувалось, Успенський собор чернігівського Єлецького монастиря, зведений у ХІІ ст., в другій половині ХУІІ ст. зовні набув барокового вигляду. Але характер інтер'єру споруди майже не змінився. Для нього властива строгість. Здається, ніщо не порушує гармонію врівноваженості об'ємів і ліній. Рух вгору до купола спрямовують вертикалі стовпів, які тримають центральну баню. Влаштування іконостасу ХУІІ ст. у внутрішньому просторі будівлі ХІІ ст. засвідчило цікаву спробу поєднати твори, розділені у часі половиною тисячі років. Іконостас займав відповідальне місце. Адже він зі сходу завершував центральну наву Успенського собору. Людям одразу впадали в очі мерехтливе свічення різьблених деталей іконостасу, вкритих позолотою, та живописні акценти ікон. Іконостас домінував у внутрішньому просторі храму. Це досягалось і тим, що він і композиційно був пов'язаний з архітектурними членуваннями інтер'єру.
Його горизонталі співзвучні з лінією західних хор, а арочні завершення місцевого і деісісного чинів - з ритмом віконних отворів у стінах споруди. Ярусність композиції іконостасу погоджується і з горизонталями фасадів Успенського собору Єлецького монастиря.
Архітектурній композиції цього іконостасу властиві симетричність і врівноваженість. Домінують статичність і гармонійна рівновага. Проглядається чітко сформована структура твору. Все це свідчить про стійкі ренесансні ремінісценції. Лише в центральній частині, починаючи з третього ярусу, намічено рух догори, який підводить погляд до купола. Дещо піднята ікона «Деісіс» своєю верхньою частиною вторгнулась до вищого ряду пророків. Сприйняття руху догори підсилюється масштабним зіставленням ярусів іконостасу. Місцевий ярус виглядає вагомішим. Арки отворів для ікон дещо ширші, ніж у деісісному чині, форми тут більш важкі.
Згідно з реконструкцією іконографії іконостасу Успенського собору Єлецького монастир, яку здійснив С.А. Таранушенко, він у загальних рисах являв класичну форму і мав троє різьблених царських воріт з живописними композиціями «Благовіщення» та зображеннями чотирьох євангелістів. Південні й північні царські ворота були подібні до центральних, але меншого розміру. На південних дияконських дверях первісно було зображення Аарона, а на північних Мельхиседека - вітхозавітних первосвящеників, які уособлювали прообраз І. Христа. Іконостас мав 4 чини. В намісному ряду ліворуч від головних царських воріт (з півночі на південь) були розміщені ікони «Три святителі», «Різдво Іоанна Предтечі» (північний приділ був присвячений цьому святому) та «Богородиця з дитиною». Праворуч були ікони «Спаситель», храмова ікона «Успіння Богоматері», чудотворна ікона «Єлецької Богоматері» та «Собор архангела Михаїла», бо цей приділ був освячений на честь собору архангела Михаїла.
Вище був розташований святковий ряд із образів дванадцяти Господніх і Богородичних свят, розміщених згідно з церковним календарем. У його центрі містилась ікона «Спас нерукотворний», а над ним «Тайна вечеря». У ХУІІІ ст. вони були втрачені. Ще вище розміщувався Деісісний чин. У його центрі - велика ікона «Деісіс», дещо піднята над «Тайною вечерею», а обабіч - великі ікони із зображеннями дванадцяти апостолів на повний зріст. Над апостольським рядом містився пророчий чин. Завершувало композицію іконостасу Розп'яття, під яким стояла ікона «Богоматір з дитиною та скіпетром» Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С.123-140..
Іконостас Успенського собору Єлецького монастиря поділявся розвиненим карнизом з великим виносом. Нижня частина включала цокольний і намісний ряди, а верхня - святковий і деісісний. Такий самий карниз обмежував зверху чин моління. Вище містилися ікони пророчого ряду. Фотографії свідчать про наявність основних складових класичного ордера в дещо змінених формах. На п'єдестал спирались колони з коринфськими капітелями, що візуально підтримували антаблемент, який завершував багатопрофільний карниз. Майже ідентичними були картуші під карнизами з живописними написами про зображених осіб. Більшість різьблених колонок були прямими, а в місцевому ряду - крученими, популярними в часи бароко.
Цікавим було застосування перехватів на третині висоти фуста колонок, які розмежовують фрагменти різьблення на дереві з різними мотивами. Цей прийом зустрічається і в інших українських іконостасах, а також у Смоленському соборі Новодівичого монастиря (1683-1685 рр.) та церкві Миколи «Великий хрест» (1680-1685 рр.) у Москві. Такий самий прийом використано в обрамленні порталів церкви Успіння на Покровці у Москві (1686-1699 рр.).
Ордерні форми логічно виявились в обох головних ярусах. За п'єдестал у місцевому ряду правив цоколь, а в апостольському чині - членування святкового ряду. Тут ритм кронштейнів, які ілюзорно підтримували колонки, чергувався з ритмом ікон. Наймасивніші різьблені колонки містилися з обох боків головних царських воріт та ікони «Деісіс». Іконостас строго симетричний щодо вертикальної осі. Це враження підсилювали рівна кількість елементів по обидва боки осі, їхня ритмічна побудова. Рух догори підтримували колонки і кронштейни. Їх врівноважували горизонталі карнизів. Цей рух актуалізований у центральній частині підняттям ікони «Деісіс» із апостольського ряду до пророчого чину.
Отже, композиції іконостасу Успенського собору Єлецького монастиря властиві риси Ренесансу - чітка побудова, ясність і симетрія. Застосовано елементи архітектурного ордера в ренесансному тлумаченні як суто декоративні форми. Також наявні елементи бароко - кручені колонки місцевого ряду, багатопрофільні карнизи, розірваний фронтон під Розп'яттям, чітко окреслений рух догори в центральній частині. Окремо варто наголосити на показовому застосуванні кручених колонок із спіралеподібними фустами, що підкреслювало деструктивність їхніх форм. Об'ємне різьблення з позолотою наголошувало на нематеріальності маси. Але все це порушувало загальну тектоніку твору.
Варто згадати використання прийомів української дерев'яної архітектури. Подібно до арок галерей у храмах, порталів житлових споруд, господарських будівель зроблені напівциркульні завершення прямокутних отворів для ікон місцевого і деісісного чинів. Скошені верхні кути отворів для царських воріт і дияконських дверей, обрамлення композицій святкового ряду також свідчать про вплив творів теслярів. Загалом іконографія і архітектурна композиція іконостасу Успенського собору Чернігівського Єлецького монастиря були органічно взаємно пов'язані.
Поряд з архітектурними членуваннями і деталями значну твірну роль відігравало різьблення по дереву. Позолочене об'ємне різьблення разом із живописними акцентами ікон на світло-синьому тлі залишали у людей незабутнє враження. Майстри по-різному підійшли до виконання різьблення. Колонки і завершення отворів для ікон місцевого і деісісного чинів є цілісно вирізаними деталями. В інших місцях барельєфні деталі мають вигляд наскрізного різьблення, які лише накладені на конструкцію іконостаса. Окремо треба сказати про оздоблення порталу головних царських воріт. Зовні він обрамлений неширокою різьбленою смугою у вигляді колонки на чверть її товщини. Горішні кути прямокутного отвору заповнені деталями з об'ємним і наскрізним різьбленням, які становлять трилопатеве завершення над царськими воротами Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. Табл. VI, іл. 22..
Головні царські вората іконостасу складались із двох стулок, які розділялись у центрі об'ємним різьбленням у вигляді смуги. Вона ще не перетворилась у напівколонку, як це можна бачити в пізніших пам'ятках. Усе різьблення воріт розміщене в одній певній площині, лише іноді листя виступає поза нею. Тіло воріт було подрібнене рослинними елементами на тлі темних отворів. На ньому розміщені шість живописних вертикально видовжених композицій. Вгорі сцена «Благовіщення» - архангел Гавриїл і Богородиця. Нижче - зображення чотирьох євангелістів у різьблених обрамленнях. З обох боків живописних клейм вниз спадають різьблені смуги з намистинками. З їхніх вигинів звисають інші, і так продовжується донизу. Такий самий декоративний мотив у вигляді смуг укривав напівколонку між стулками воріт по спіралі. Таким чином було вмотивовано особливу організацію декору. Листя виконане в дещо дрібнішому масштабі, ніж різьблення воріт в цілому. Наскрізні круглі та овальні отвори посилюють враження дрібності та текучості форм, характерні для бароко Там само..
У місцевому ряду обрамлення ікон розміщене безпосередньо на внутрішніх площинах з обох боків і вгорі. Його складало соковите різьблення у вигляді «півнячих гребінців». На місцях замків арочних завершень були зображені різьблені херувими. Зовні форму арки підкреслював орнамент у вигляді півкіл з вигинами догори. Так оздоблені місцеві образи Богородиці, Спасителя та ікони «Три святителі» Там само. Табл. V, іл. 17, 19; Табл. V!, іл. 20.. Різьблене обрамлення ікон святкового чину виконане на тій самій дерев'яній основі, на якій написані ікони. Ці ікони мали формат вертикально видовженого прямокутника із зрізаними кутами. Вони розташовані між кронштейнами, які візуально підтримували колонки вищого апостольського ряду Там само. Табл. ІІ, ІІІ, IV..
Ці колонки подібні до колонок намісного чину, але серед них відсутні кручені. Між ними розміщені арки із різьблених деталей у формах листя аканту, що сплітаються в декоративний візерунок. На місці замків арок за взірцем мурованої архітектури зафіксовані трикутники із листя аканту. Велика ікона «Деісіс» обабіч також мала колонки, що перегукувались своїми формами з такими ж деталями біля головних царських врат. Різьблення, що оточувало композицію «Богоматір з дитиною і скіпетром» під Розп'яттям, виступало за межі конструкції іконостасу, а вигини листя перевищували висоту загалом сплощеного рельєфу. Це разом із розірваними фронтонами засвідчувало наявність рис бароко Там само. Табл. VI, іл. 23.. У різьбленні по дереву в іконостасі Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря важливе місце займали декоративні мотиви «півнячих гребінців» та волютоподібних вигинів. Їх доповнювали мотиви мушлів та абстрактних елементів.
Майже всі автори вслід за П.М. Добровольським писали про подібність іконостасів Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря та
Успенського собору Києво-Печерської лаври. Якщо говорити про іконографічні особливості, то варто вказати на відсутність у київському іконостасі композиції «Тайна вечеря». У Чернігові вона займала майже половину висоти деісісного ряду, що зумовило вертикальне акцентування центральної частини іконостасу. Нижче центральне місце у святковому чині посідала композиція «Спас нерукотворний». У ХУІІІ ст. замість цих ікон з'явився дерев'яний круг із променями. На дияконських дверях лаврського іконостасу (згідно з фотографією моделі) були зображення архангелів Михаїла та Гавриїла, а в Чернігові первісно написані Мельхіседек й Аарон. Іконографія і композиція обох різночасових іконостасів повторені в загальних рисах. Отже, в більш ранньому лаврському творі вона виглядала вже сформованою.
Говорити про особливості лаврського іконостасу можна лише за наявності фотографії його моделі, виготовленої на замовлення патріарха Никона. Вперше зображення опублікував М.І. Петров, а після нього М.Д. Драган Драган М. Українська декоративна різьба ХУІ-ХУІІІ ст. Київ : Наукова думка, 1970. С. 31. і О.В. Сіткарьова Сіткарьова О.В. Успенський собор Києво-Печерської Лаври. До історії архітектурно-археологічних досліджень та проєкту відбудови. Київ : Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, 2000. С. 186.. М.І. Петров і С.А. Таранушенко на початку ХХ ст. вважали, що влаштування цього київського іконостасу належить князю Костянтину Івановичу Острозькому (1460-1530 рр.), який виступав як протектор православної Церкви Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков : Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 46.. У пізнішому виданні своєї праці С.А. Таранушенко схилився до думки, що будував лаврський іконостас не К.І. Острозький, а його син Василь-Костянтин Костянтинович Острозький. Року створення він не назвав, але мова йшла лише про ХУІ ст. Таранушенко С. Український іконостас. Записки наукового товариства імені Т.Г. Шевченка. Львів, 1994. Т. 227. С. 151.
Василь-Костянтин Костянтинович Острозький народився 1526 чи 1527 р., а помер 29 лютого 1608 р. Він підтримував православ'я, заснував в Острозі перший в Україні вищий навчальний заклад - слов'яно-греко-латинську школу (1576 р.), запросив до Острога Івана Федорова, відкрив друкарню (1578-1608 рр.). Місто перетворилось на науково-культурний центр Ворончук О. І. Острозький Василь-Костянтин Костянтинович. Енциклопедія історії України. Київ, 2010. Т. 7. С. 690-691.. Тому вмотивовано і логічно виглядає думка про те, що саме Василь-Костянтин Костянтинович Острозький причетний до влаштування іконостасу. Вірогідно, це сталося наприкінці ХУІ ст. Павло Халебський під час відвідин Києва звернув увагу і на іконостас Успенського собору Києво-Печерської лаври. Він залишив такий запис про нього 26 червня 1654 р.: «Мало сказати, що іконостас пречудовий, однак давній» Халебський П. Україна - земля козаків. Подорожній щоденник / Упоряд. М.О. Рябий. Післямова В. О. Яворівського. Київ : Український письменник; Ярославів Вал, 2008. С. 136..
С.А. Таранушенко назвав згадуваний іконостас Успенського собору Києво-Печерської лаври винятково цінним з мистецького боку. Це єдина пам'ятка ХУІ ст., про яку можна говорити на підставі фотографії моделі. Цей іконостас є вихідним пунктом для судження про твори ХУІ ст., які не відомі навіть візуально. Копія іконостасу (модель) зроблена на замовлення патріарха Никона з точністю і ретельністю і може заслуговувати на увагу при проведенні досліджень. С.А. Таранушенко підкреслив, що це є найважливіша пам'ятка, бо створена вона за сприяння відомого культурного діяча для головного храму славетної Києво-Печерської лаври. Інші ж пам'ятки ХУІ ст. невідомі навіть в описах Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 15, 46, 47..
художній дерево різьблення іконостас
Царські ворота Катерининської церкви в Чернігові. Поч. ХУШ ст..
Отже, основні риси іконографії та композицій українських іконостасів сформувались у XVIст. Це засвідчив іконостас Успенського собору Києво-Печерської лаври, відомий за фотографією макета. Зіставлення його з іконостасом Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря 1672-1676 рр. показало продовження традицій в XVIIст. Звичайно, були і відмінності, зумовлені новаціями іншого часу. Згадуваний чернігівський іконостас був не єдиним, створеним у другій половині XVIIст., який мав спільні риси і особливості різьблення. Раніше нами висловлювалась думка про роботу в Чернігові білоруських різьбярів із московської «Оружейної палати» Адруг А. Узоры братэрства і єднання. Маладосць [Мінськ]. 1984. № 12. С. 140-142.. Цим можна пояснити близькість чернігівського твору до інших іконостасів в Україні, Росії і Білорусі.
До цього кола пам'яток належав і іконостас XVIIст. Кирилівської церкви в Києві. До наших днів він не зберігся, і певне уявлення про нього дають фотографії, зроблені А. Праховим 1881 р. Вони були віднайдені Ю.С. Асєєвим і включені до його кандидатської дисертації «Архітектура Кирилівської церкви в Києві» 1946 р Асеев Ю. С. Архитектура Кирилловской церкви. Київ, 1946. Інститут рукопису Національної біблі-отеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 291. Спр. 291. Табл. 54-56.. Ці фото опублікували І. Марголіна та В. Ульяновський в книзі про київський Кирилівський монастир. Крім світлин, вони долучили і опис іконостасу, зроблений у другій половині ХІХ ст. студентом Київської духовної академії О. Совєтовим. І світлини, і опис стосуються, перш за все, іконографії іконостасу. Фіксація пам'ятки пов'язана із влаштуванням у Кирилівській церкві нового іконостасу і перенесенням старого до храму Олександра Невського в селі Нижча Дубечня тодішнього Остерського повіту Чернігівської губернії. Нині це село належить до Вишгородського району Київської області і розташоване за 40 км від Києва і за 15 км від Вишгорода. Іконостас продали тоді за 200 рублів, а при влаштуванні у новому храмі його урізали з боків Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила. Київ : Либідь, 2005. С. 265-247.. Близькість композиції і особливостей декоративних елементів різьблення іконостасів Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря і Кирилівської церкви в Києві засвідчило також дослідження С.В. Оляніної та Н.В. Світличної Оляніна С. В., Світлична Н. О. Іконостас XVП ст. Кирилівської церкви в Києві: історичні транс-формації художнього образу пам'ятки. Софійські читання. Історія та культурологія. Київ, 2015. Вип. 7. С. 341-352..
Спільним для великої групи іконостасів другої половини XVIIст. України, Росії та Білорусі були елементи декоративного оздоблення у вигляді мушлів, волютоподібних вигинів і рослинної орнаментики. Близькими є також особливості різьблення колонок і напівколонок. Хоча композиційно і з погляду іконографії вони відрізняються. Крім згаданих, варто назвати іконостас Спасо-Преображенського собору в Путивлі. В Росії це іконостаси Смоленського собору Новодівичого монастиря (1683-1685 рр.), церкви Миколи «Великий хрест» (1680-1688 рр.) та «Нового» собору Донського монастиря (1693-1699 рр.) у Москві. Окремо слід сказати про іконостас Успенського собору Свенського монастиря біля Брянська, який, на думку дослідників, завершив лінію розвитку різьблених іконостасів кінця ХУІІ ст. Мнева Н. Е., Померанцев Н. И., Постникова-Лосева М. М. Резьба и скульптура ХУІІ века. История русского искусства. Москва, 1959. Т. ІУ. С. 320, 322. Свенський монастир з 1681 до 1786 рр. належав Києво-Печерській лаврі. У 1684-1696 рр. ним керував Іоанн Максимович, який згодом у 1695-1697 рр. був архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, а в 1697 р. став чернігівським архієпископом Тарасенко А. Ф. Черниговский Елецкий Свято -Успенский монастырь. Исторический очерк с прило-жением «Скарбницы потребной» И. Галятовского в русском переводе. Чернигов, 2013. С. 66-69, 202.. За характером різьблення чернігівський твір був близький також до іконостасу Миколаївської церкви в Могилеві (Білорусь).
Про первісний іконостас чернігівської Катерининської церкви, зведеної наприкінці ХУІІ - на початку ХУІІІ ст., відомо не багато. На дату освячення храму вказував напис із зворотного боку ікони Спасителя в іконостасі: «року 1715 стали иконы сия трудами Якима». Короткий опис другої половини ХІХ ст. свідчив, що іконостас мав три яруси з позолоченим різьбленням і перебував на початку 1870-х рр. у незадовільному стані. На той час верхній ярус уже зняли. Згадувалось, що на тумбах був вирізьблений герб Лизогубів - будівників церкви. Із західного боку була прибудована мурована дзвіниця, між якою і Катерининською церквою влаштували теплий Покровський храм Гумилевский Ф. Чернигов. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1874. Кн. 5. С. 66-67.. До нього і перенесли царські ворота із первісного іконостасу чернігівської Катерининської церкви. За свідченням сучасників, у ній протягом тривалого часу не проводилось богослужіння. Храм стояв з вибитими шибками вікон, на іконостасі птахи звили гнізда, деякими його частинами топили печі Модзалевский В., Савицкий П. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підгот. до друку і передмова О. Б. Коваленка. Чернігівська старовина: Зб. наук. праць, присвяч. 1300-літтю Чернігова. Чернігів, 1992. С. 141..
Згадувані царські ворота експонувались у церковному відділі виставки ХІУ Всеросійського археологічного з'їзду в Чернігові влітку 1908 р. У працях з'їзду зазначалось, що це - розкішний зразок українського різьблення на дереві Графиня Уварова. Церковный отдел выставки Черниговского археологического съезда. Труды Че-тырнадцатого археологического съезда в Чернигове. 1908. Москва, 1911. С. 122.. Доповідаючи про них, В.Г. Дроздов повідомив про наміри переробити твір. Доповідач висловив думку про необхідність збереження твору. Голова археологічного відділення професор М.В. Покровський запропонував порушити клопотання про передачу твору до Чернігівського церковно-археологічного музею, що й було ухвалено Дроздов В. Г. О царских вратах Екатерино-Покровской церкви в Чернигове. Труды четырнадцатого археологического съезда в Чернигове. Москва, 1911. Т. 3. С. 88..
У статті «Замість церкви до музею» чернігівська газета «Червоний стяг» 11 листопада 1929 р. сповіщала, що царські ворота Катерининської церкви лише під час революції потрапили до Чернігівського історичного музею Катерининська церква в Чернігові. Чернігів: Десна Поліграф, 2015. С. 40.. У виданні 1931 р. було підтверджено їхню наявність у цьому музеї Баран-Бутович С. Чернігів як об'єкт історично-краєзнавчих екскурсій. Чернігів, 1931. С. 49., де вони і зберігались до 1941 р.
Іконографія зображень на царських воротах українських іконостасів мала два варіанти. До кінця ХУІІ ст. розміщувалась переважно композиція «Благовіщення», а також образи чотирьох євангелістів. З кінця ХУІІ - початку ХУІІІ ст. поширюється композиція Ієсеєвого дерева. У візантійському мистецтві вона зустрічалась доволі рідко, і лише у ХУ ст. з'явилась у фресках на Афоні. Більшого розповсюдження ця тема набула у західноєвропейських літургійних рукописах, вітражах і стінописах, а в ХУ - ХУІ ст. - також у різьбленні. За зразком дерева Ієсеєвого стає популярним генеалогічне дерево знатних династій Драган М. Українська декоративна різьба ХУІ-ХУІІІ ст. Київ : Наукова думка, 1970. С. 78, 186.. Тема дерева Ієсеєвого представлена у паралельних місцях Біблії. У Старому заповіті у книзі пророка Ісайї (розділ ХІ) сказано: «И издет жезл из кореня Иесеева и цвет от кореня его взидет». Родовід І. Христа подано у першому розділі Євангелія від Матвія. Настанови щодо зображення цієї композиції містяться в «Єрмінії», рукопис якої першої половини ХУІІІ ст. належить афонському ченцю та іконописцю Діонісію із Фурни. Друга і третя частини її присвячена іконографії зображень. Зокрема, зазначено, що «праведний Ієсей спить, із його спини відходять три галузки, дві менші сплітаються між собою, а третя велика підноситься вгору і в неї вплетені єврейські царі від Давида до Христа. Спочатку Давид з арфою, за ним Соломон, за ним інші царі по порядку із жезлами, а на вершині галузки Різдво Христове, а по обох боках пророки із пророцтвами і вони також вплетені в галузки, дивляться на Христа і вказують на нього. А під пророками грецькі мудреці і пророк Валаам; вони тримають свої сувої з пророцтвами і дивляться вгору на Різдво Христове» Тищенко О. Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХШ-ХУШ ст.): Навчальний посібник. Київ : Либідь, 1992. С. 130..
В царських воротах українських іконостасів ця композиційна схема подавалась по-різному. В конкретному творі, який ми розглядаємо, внизу лівої стулки зображена напівлежача фігура Давида з арфою. Симетрично йому на правій стулці виконана постать Єсея. Головами вони прихилені до різьбленої напівколонки, яка розділяє обидві половини воріт. Знизу від постатей відходять догори галузки, у вигинах яких розміщені напівпостаті чотирьох євангелістів. Між ними і вище них розташовані чотири пари напівфігур праотців, по дві обабіч центральної вертикальної осі воріт. Над ними зображена композиція «Благовіщення» із двох напівфігур Богоматері та архангела Гавриїла, а вище - подібні зображення праотців. Завершує всю композицію постать І. Христа. Живописні клейма відсутні. Всі персонажі представлені у вигляді майже круглої скульптури. Всі напівпостаті спираються на опори, утворені листям різної форми, що звисають донизу. Тлом для скульптурних зображень слугували тонкі галузки, які також формували колонку між стулками. У порівнянні з царськими воротами іконостасу Успенського собору Єлецького монастиря маємо твір іншої іконографії і дещо іншого пластичного вирішення, які засвідчують виразні риси бароко. Вони особливо виявились у підвищеній рельєфності і динамічній пластичності форм.
Відомо, що гетьман І. Мазепа надав для завершення опорядження чернігівського Троїцького собору 10 тисяч золотих «Не могла старшина підрахувати побожних пожертв ясновельможного». Пам'ятки України. 1991. № 6. С. 21-22.. Ці роботи були закінчені до 1695 р., коли храм був освячений. Мабуть, на останній стадії робіт закінчували виконувати настінні розписи та монтаж іконостасу, який займав відповідальне місце в інтер'єрі споруди. Але в первісному вигляді іконостас простояв лише до великої пожежі, яка сталася 28 вересня 1731 р. Про це архімандрит чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря Герман Кононович до гетьмана Д. Апостола писав так: «На церкви Живоначальной Троицы середняя великая баня под самым крестом занялася, и вси бани, сколько було погорилы; а внутри церкви немалое разорение стало; роботу иконостасную хоча й Господь Бог и сохранив од огня, но много людей ярмарковых набигши для обороны вельмы попсовали» Гумилевский Ф. Черниговский архиерейский дом (в закрытом Ильинском монастыре). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1873. Кн. 2. С. 98-99.. Як виглядав перший іконостас, зараз сказати тяжко. Вважається, що новий іконостас створили у 1730-1740-х роках. У 1916 р. С.А. Таранушенко під час досліджень у Чернігові сам не зміг його описати. Він лише зазначив, що цей іконостас Троїцького собору не можна віднести до ХУІІ ст. Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков : Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 148. В 1931 р. він ще стояв у храмі Баран-Бутович С. Чернігів як об'єкт історично-краєзнавчих екскурсій. Чернігів, 1931. С. 35.. Втрачений він був у 1930-х рр. і нині відомий лише за фотографіями початку ХХ ст., які дозволяють скласти уявлення про його загальну композицію, місце в інтер'єрі споруди і до певної міри характер різьблення.
Ортогональна композиція іконостасу Троїцького собору повністю порушена. Прямі кути залишились лише частково у першому ярусі. Центральна частина виділяється не тільки чіткою вертикаллю, а й у вигляді пружних дугоподібних ліній всіх верхніх ярусів. Іконографія іконостасу засвідчила відхід від класичної схеми, яка була представлена в іконостасі Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря другої половини ХУІІ ст. На царських воротах, крім «Благовіщення», з'явилися ще чотири композиції («Тайна вечеря», «Умивання ніг», «Явлення Христа», «Переломлення хліба»). Над царськими воротами розміщена велика композиція «Спас нерукотворний». До дванадцяти ікон святкового чину додано ще шість. В Деісісному ряду представлені апостоли, а вище - зображення старозавітних першосвящеників і царів. Увінчувало іконостас «Розп'яття» Ефимов А Черниговский Свято-Троицкий Ильинский монастырь ныне Троицкий архиерейский дом. Его прошлое и современное состояние. 1069-1911. Чернигов, 1911. С. 43-44..
Рух догори в центральній частині простежується послідовніше і чіткіше, ніж в іконостасі Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря. Намісний ряд у центральній частині завершує горизонтальний карниз, але все-таки він дещо вищий від бічних відгалужень. Таким чином, рух догори починається ще в першому ярусі. У другому святковому чині з'являється вже висока дуга, позначена подвійним карнизом зверху і меншим карнизом знизу. В утвореній вигином площині розмістили ще чотири ікони. Апостольський ряд, як головний, виділяється карнизом святкового чину знизу і завершується теж подвійним карнизом, який у центральній частині має підвищення із зрізаними кутами подібно до завершення отвору для царських воріт. Це додатково виділяє велику ікону «Деісіс». Такий прийом повторено у вищому пророчому чині, де в центрі розташовані три великі ікони. Центральну частину іконостасу підкреслюють і виокремлюють також кручені різьблені колонки з базами і коринфськими капітелями. Від царських воріт і до пророчого чину барокові колонки підтримували рух, закладений загальною композицією. Найбільше різьблене рельєфне заповнення площин спостерігалось у святковому чині. В деісісному ряду різьблення було розміщене над іконами апостолів, а в пророчому - лише в окремих місцях. Різьблення царських воріт мало рослинні елементи, відмінні від тих, що були в Успенському соборі чернігівського Єлецького монастиря. Таким чином, послідовно проведено виділення центральної частини загальної композиції і устремління вгору до центрального купола. Композиційна структура іконостасу вдало погоджується з горизонтальними членуваннями внутрішнього простору споруди. Місцевий ряд завершувався на рівні п'ят арок, які відділяють бічні нефи від центральної нави, а деісісний чин на тій самій висоті, що й парапети хор другого ярусу. В композиції і різьбленні іконостасу чернігівського Троїцького собору яскраво виявились риси бароко.
...Подобные документы
Актуальність дослідження, визначення його об’єкта, предмета, мети, завдання, хронологічні межі та джерельна база. Особливості еволюції сфери гостинності Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті становлення і розвитку туризму в Україні.
автореферат [36,8 K], добавлен 27.04.2009Твори Євгена Зайцева як самобутня ланка в декоративно-прикладному мистецтві 70-90-х років ХХ століття на Півдні України. Три етапи його творчого шляху, як режисера, майстра і викладача. Розвиток авторської школи "художнього різьблення по дереву".
статья [1,0 M], добавлен 18.08.2017Характеристика особливостей типової поліської вишивки, яка ілюструє архаїчний геометризований орнамент. Дослідження мистецтва гончарів. Ознайомлення зі специфікою поліського дерев'яного різьблення. Вивчення геометричних мотивів поліських писанок.
презентация [3,9 M], добавлен 28.08.2019Головні напрямки розвитку скульптури у другій половині XVII-XVIII ст. та її роль в загальній картині мистецького процесу. Особливості оздоблення інтер'єру церкви, новий різновид іконостаса. Розвиток декоративного різьблення у Києві та на Лівобережжі.
контрольная работа [36,4 K], добавлен 24.09.2010Дослідження іконопису як малярської спадщини українського мистецтва. Місце іконостасу в структурі православного храму. Вівтарні перегородки у храмах періоду раннього християнства. Композиційно–стильові особливості іконостасів епохи ренесансу та бароко.
курсовая работа [69,0 K], добавлен 23.09.2014Подільська вишивка як найскладніша і найгарніша зі всіх, що зроблені в різних куточках України. Житній колір сорочки. Вишивка "білим по білому", з рослинним орнаментом, "переплетені мережки". Писанки і витинанки. Різьблення у жанрі оповідного рельєфу.
презентация [26,4 M], добавлен 28.08.2019Дослідження творчості видатного угорського художника-реаліста другої половини ХІХ століття Міхая Мункачі. Опис, як закарпатці пам'ятають про Міхая Мункачі та роль культурних організацій у збереженні пам'яті. Музей угорського художника Міхая Мункачі.
статья [24,9 K], добавлен 31.08.2017Висвітлення культурно-історичних подій та чинників розвитку культури українських міст – Острога, Києва, Луцька, Чернігова, як культурних центрів Європи в різні історичні епохи. Характеристика пам’ятків культури та архітектури кожного з зазначений міст.
курсовая работа [117,2 K], добавлен 09.06.2010Особливості архітектури і будівництва XIV-XVІ ст.: містобудівні програми, сакральне будівництво. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Монументальне малярство. Іконопис, книжкова мініатюра, скульптура, різьблення. Декоративно-ужиткове мистецтво.
реферат [49,6 K], добавлен 08.03.2015Історичні передумови зародження портретного жанру в українському мистецтві ХVII-XVIII ст. Проблема становлення і розвитку портретного жанру на початку ХVII століття, специфіка портрету у живописі. Доля української портретної традиції кінця ХVIIІ ст.
дипломная работа [88,9 K], добавлен 25.06.2011Визначальні риси світової культури другої половини ХХ ст. Ідеологізація мистецтва та її наслідки для суспільства. Протистояння авангардного та реалістичного мистецтва. Вплив масової культури на формування свідомості. Нові види художньої творчості.
реферат [37,1 K], добавлен 13.12.2010Зміни, що відбувалися у мистецькому житті українських земель упродовж другої половини XVI – першої половини XVII ст., трансформований характер культури та його основні і сторічні причини. Становлення художньої системи іконопису, книжкової гравюри.
статья [64,4 K], добавлен 15.07.2009Відомості про виникнення досконалої техніки обробки металів, зокрема карбування, на Україні. Технологія художньої обробки металу. Внесок у розвиток мистецтва карбування металів скіфських майстрів. Карбування ювелірних виробів декоративного призначення.
реферат [332,9 K], добавлен 18.10.2010Історико-культурологічний та археологічний аналіз ковальського виробництва і промислів населення території України з давньоруського часу до сьогодення. Історіографія дослідження художньої обробки металу та становлення ковальства на території України.
курсовая работа [113,0 K], добавлен 21.09.2010Визначення закономірностей розвитку творчості І.М. Крамського шляхом аналізу типологічних і стилістичних особливостей картин. Своєрідність трансформації у творах художника загальнокультурних традицій епохи. Внесок митця в переосмислення жанрової системи.
дипломная работа [204,3 K], добавлен 25.06.2011Невеликий екскурс в історії танцю. Види народного танцювального мистецтва стародавніх країн. Народні пляски на Русі. Мистецтво танцю і співу у феодальній Європі. Хореографічне мистецтво в Росії другої половини XII ст. Українська народна хореографія.
презентация [1,0 M], добавлен 20.05.2011Стан дослідженості творчої спадщини М.С. Ткаченка. Вплив досягнень західноєвропейської художньої культури другої половини XIX ст. на творчість М.С. Ткаченка. Образно-стилістичні особливості картини М.С. Ткаченка "Весна" та пейзажів майстра.
курсовая работа [27,3 K], добавлен 26.11.2008Таланти землi Прикарпаття. Iсторія мистецтва художньої обробки дерева. Творчий шлях Василя Яковича Тонюка, різьбяра Річки. Інструменти, приладдя та матеріали. Художня обробка та фактура дерева. Технічні прийоми і засоби виразності, формотворчих техніки.
реферат [13,9 K], добавлен 15.10.2010Дослідження настінної храмової ікони "Святий Яків брат Господній" початку ХVІІІ ст. з колекції образотворчого мистецтва Національного музею історії України. Особливості семантики теми та стилю. Відображення теми святих апостолів в українському малярстві.
статья [20,8 K], добавлен 07.11.2017Життєпис великого італійського художника кінця XV початку XVI століть Леонардо да Вінчі. Характеристика та сущностний аналіз творчості художника. Створення да Вінчі типу "ідеального людини Ренесансу". Сутність релігійної живопису Леонардо да Вінчі.
биография [41,1 K], добавлен 19.12.2008
