Дереворізьблення та іконостаси Чернігова другої половини ХVII – початку ХVІІІ століть

Відомостей про іконостас Яківського храму чернігівського Єлецького монастиря збереглося досить мало. Мабуть, вперше на нього звернули увагу на початку ХХ ст. Про нього лише згадували в своїх працях про Єлецький монастир П.М. Добровольський та О. Єфімов у 1900 і 1903 рр. В.Л. Модзалевський та П.М. Савицький у 1914 р. відзначили, що цей іконостас мав густу різьбу і ще не набув тієї легкості і витонченості, характерних для ХУІІІ ст. Вони датували іконостас часом побудови Яківського храму (біля 1700 р.) Модзалевский В., Савицкий П. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підгот. до друку і передмова О. Б. Коваленка. Чернігівська старовина: Зб. наукових праць, присвяч. 1300-літтю Черні-гова. Чернігів, 1992. С. 139.. С.А. Таранушенко під час досліджень у Чернігові влітку 1916 р. звернув увагу і на цю пам'ятку. Він відзначив, що іконостас до ремонтних робіт у Єлецькому монастирі 1868-1876 рр. не зазнав змін. Після них він став таким, яким його бачив С.А. Таранушенко. На думку дослідника, цей іконостас цікавий як редукований (спрощений) варіант подібних пам'яток XVII ст. Подається також короткий виклад іконографії твору Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 140-141.. С.В. Оляніна коротко проаналізувала збережений візуальний та інформаційний матеріал про іконостас храму святого Якова. Вона висловила деякі припущення про його первісну іконографію та можливість існування зображення герба Лизогубів. На думку С.В. Оляніної, декор іконостасу засвідчив перехідний характер пам'ятки від ренесансних традицій до барокових принципів Оляніна С. Іконостас Яківського храму чернігівського Єлецького монастиря. Чернігівські старо-житності: Науковий збірник. Чернігів, 2010. Вип. ІІІ. С. 126-132.. О.Ф. Тарасенко подав короткий опис іконостаса, спираючись переважно на працю С.А. Таранушенка Тарасенко А. Ф. Черниговский Елецкий Свято-Успенский монастырь. Историчческий очерк с при-ложением «Скарбницы потребной» И. Галятовского в русском переводе. Чернигов, 2013. С.166-168..

Композиція його багато в чому була зумовлена розмірами невеликого Яківського храму та формою внутрішнього аркового перекриття внутрішнього простору. Судячи із світлини, загальний обрис іконостасу наближався до форми півовалу. В цілому він мав ортогональну побудову. Лише в центральній частині профільований карниз трапецієвидно висунувся вгору, зайшовши до вищого апостольського чину. Незважаючи на невеликі розміри, іконостас мав три яруси. Цокольний ряд мав живописні композиції з різьбленим рельєфним обрамленням, які вставлені у майже квадратні тумби. Обабіч ікон тумби мали стилізовані різьблені пілястри з елементами архітектурного ордера. Ікони місцевого чину були розміщені прямо над тумбами в прямокутних різьблених рамах. Царські ворота мали дві стулки, вкриті різьбленням, дуже подібним до царських воріт із чернігівської Катерининської церкви. Масивна півколонка з наскрізним рельєфним різьбленням поділяла стулки і завершувалась хрестом. Апостольський ряд завершувався частиною півкола, прокресленого тонкою смугою з намистинок, яка зовні схожа на поребрик. Всю площину між круглими іконами із парними поясними зображеннями апостолів вкривала ажурна різьба з рослинних елементів. Центральну ікону із скошеними горішніми кутами фланкували обабіч вертикальні смуги об'ємного рельєфного різьблення. Впадає в очі відсутність виноградної лози з гронами серед декоративних елементів. Загалом іконостас Яківського храму чернігівського Єлецького монастиря не справляє цілісного враження через відмінність підходів декоративного оздоблення різних ярусів.

Іконостас Введенської церкви чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря до наших днів не зберігся. Відомостей про нього дійшло зовсім мало. На початку 1870-х рр. у цьому храмі богослужіння не проводилось через поганий стан іконостасу Гумилевский Ф. Черниговский архиерейский дом (в закрытом Ильинском монастыре). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1873. Кн. 2. С. 38.. П.М. Савицький у 1914 р. відзначив, що у різьбленні цього іконостасу вжиті рослинні елементи іноземного походження, але характер їхнього застосування засвідчив смак місцевих майстрів Модзалевский В., Савицкий П. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підгот. до друку і передмова О. Б. Коваленка. Чернігівська старовина: Зб. наук. праць, присвяч. 1300-літтю Чернігова. Чернігів, 1992. С.111.. С.А. Таранушенко бачив згадуваний твір улітку 1916 р. Він зробив висновок, що про його первісний вигляд можна лише здогадуватись. У ньому збереглася стара іконографічна схема з деякими змінами в деталях. Через погану збереженість та одиничність до його побудови і особливостей варто ставитись украй обережно Таранушенко С. Иконография украинских иконостасов. Харьков: Харьковский частный музей го-родской усадьбы, 2011. С. 145-146..

Для вивчення особливостей іконостасу Введенської церкви може слугувати фотографія твору, вперше опублікована в 1911 р. Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ вековой ее истории. Київ : Фото-лито-ти- пография «С. В. Шульженко», 1911. С. 90. На цоколі живописних композицій не було. Місцевий ряд налічував чотири ікони. Царські ворота мали шість медальйонів (Благовіщення і євангелісти). Святковий чин складався із дванадцяти ікон невеликого розміру. «Тайна вечеря» була відсутня, а над царськими воротами був розташований «Спас нерукотворний». В центрі апостольського ряду містилася велика ікона «Христос Великий архієрей», а з обох боків від неї - по дві ікони апостолів (три в кожній). У найвищому ярусі замість пророків були вміщені ікони круглого формату із зображенням Страстей Христових. Усю композицію завершувало Розп'яття з предстоячими. Яруси поділяли невисокі карнизи. Над царськими воротами вигнутий півколом карниз позначав рух догори. Його підтримували центральні святкові ікони, що порушили горизонталь усього ряду. Висока центральна ікона апостольського чину значно підсилила цей рух, який виразно унаочнював широкий багатопрофільний карниз.

Характер різьблення на дереві відрізняється в різних частинах іконостасу. В обрамленнях ікон місцевого чину його не дуже багато і він не вельми високий. Різьблене обрамлення живописних клейм над цими іконами високе й ажурне. Таке ж саме різьблення слугує тлом для «Спасу нерукотворного» і живописних композицій царських воріт. Тлом для ікон святкового чину є накладні різьблені деталі із гребінців з намистинками. Подібні елементи можна було бачити на різьблених півколонках, що фланкували іконостас з обох боків на рівні перших трьох ярусів.

Розглянуті нами іконостаси та їхнє різьблення становлять лише частину із числа тих, що були зроблені для чернігівських храмів. Це означає, що для майстрів замовлень вистачало, і в Чернігові сформувався свій творчий осередок. Про високий фаховий рівень і авторитет чернігівських різьбярів свідчить і той промовистий факт, що «сницер» із Чернігова Григорій працював над створенням іконостасу для собору Михайлівського монастиря у Києві. Документи Лаврського архіву (копія «Укладної книги» 1719 р. та листування гетьмана Івана Скоропадського і його дружини) свідчать, що різьблення іконостасу Успенського собору Києво - Печерської лаври виконав той самий Григорій із Чернігова. Відомо також, що він помер у 1723 р. Сіткарьова О. В. Успенський собор Києво-Печерської Лаври. До історії архітектурно-археологіч-них досліджень та проєкту відбудови. Київ : Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, 2000. С. 184.

Таким чином, художнє різьблення на дереві у Чернігові другої половини ХУІІ - початку ХУІІІ ст. являло собою важливу і доволі розгалужену галузь мистецтва. Майстри оздоблювали різьбленням різні речі - меблі, знаряддя праці, посуд, предмети церковного вжитку, транспортні засоби (сани і вози), музичні інструменти, дитячі іграшки. Виготовляли вони також форми для пряників і кахлів, дошки для вибійки. Було поширене архітектурне різьблення, яким теслярі оздоблювали будівлі та храми. Зразків таких робіт до наших днів майже не збереглося. Різьблення іконостасів Чернігова зазначеного періоду являло собою окрему галузь мистецтва. В Чернігові тоді сформувався важливий осередок різьбярства. Його виконували «сницарі», які спеціалізувались на цій роботі. До наших днів їхні твори не збереглися, а деякі з них відомі лише за світлинами. Іконостас Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря 1672-1676 рр. продовжив у композиції та іконографії традиції попередніх століть, які виразно виявились в іконостасі Успенського собору Києво-Печерської лаври кінця ХУІ ст. В його композиції та різьбленні поєднались риси ренесансу та бароко. Він близький до ряду іконостасів в Україні, Росії та Білорусі. Різьблення царських воріт з чернігівської Катерининської церкви та Троїцького собору засвідчило переважання барокових рис. Окремо виділялись невеликі іконостаси Яківського храму Єлецького монастиря та Введенської церкви Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Світлини, що збереглися до наших днів, теж засвідчують наявність у них особливостей, характерних для бароко.

Література

1. Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chemihova druhoi polovyny ХУІІ - pochatku ХУШstolit [Chernihiv architecture of the second half of the 17th - early 18th centuries]. Chernihiv, Ukraine: Vydavnytstvo Chernihivskoho TsNTEI.

2. Adruh, A. (2013). Zhyvopys Chemihova druhoi polovyny ХVII - pochatku ХVIII stolit [Chernihiv painting of the second half of the 17th - early 18th centuries]. Chernihiv, Ukraine: Vydavnytstvo Chernihivskoho TsNEI.

3. Adruh, A. (2002). Ikonostas ХVII st. Uspenskoho soboru Yeletskoho monastyria v Chernihovi. Pamiatky khrystyianskoi kultury Chernihivshchyny: Materialy nauk. konferentsii. Chernihiv, рр. 16-20.

4. Adruh, A. (1984). Uzory braterstva i yadnannia. Maladosts [Minsk], Vol.12, 140142.

5. Aleksandrovych, V. (2011). Skulptura seredyny ХVII - seredyny ХVIII st. Istoriia ukrainskoho mystetstva. U 5 T. - The history of Ukrainian Art. In 5 Vol. Vol. 3. Kyiv, Ukraine. Рр. 377-425.

6. Aseev, Yu. S. (1946). Arkhytektura Kyryllovskoi tserkvy. Candidate's thesis. Kyiv, Ukraine. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V.I. Vernadskoho. F. 291. Sprava 291. Tabl. 54-56.

7. Baran-Butovych, S. (1931). Chernihiv yak obiekt istorychno-kraieznavchykh ekskursii [Chernihiv as an object of historical excursions]. Chernihiv, Ukraine.

8. Voronchuk, O.I. (2010). Ostrozkyi Vasyl-Kostiantyn Kostiantynovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy - Encyclopedia of the history of Ukraine. Vol. 7. Рр. 690691.

9. Holod, I. (2011). Derevorizblennia [Art woodcarving]. Istoriia ukrainskoho mystetstva - The history of Ukrainian Art. Vol. 3. pp. 924-930.

10. Holod, I. (2007). Rizba po derevu. Ikonostasy. Istoriia dekoratyvnoho mystetstva Ukrainy. Vol. 2. Pp. 183-194.

11. Hrafynia Uvarova. (1911). Tserkovnyi otdel vystavky Chernigovskogo arkheolohycheskoho sjezda. Trudy Chetyrnadtsatoho arkheolohycheskoho s'ezda v Chernigove 1908. Moscow, Russian Empire. Pp. 96-166.

12. Humylevskyi, F. (1874). Chernigov. Istoryko-statystycheskoe opysanye Chernigovskoi eparkhyy. Vol. 5. Chernihiv, Russian Empire. Pp. 1-78.

13. Humylevskyi, F. (1873). Chernyhovskyi arkhyereiskyi dom (v zakrytom Ylynskom monastbire). Istoryko-statystycheskoe opysanye Chernigovskoi eparkhyy. Vol. 2. Chernihiv, Russian Empire. Pp. 1-106.

14. Dobrovolskyi, P.M. (1900). ChernyhovskyiEletskyiUspenskyipervoklassnyimonastyr. Istorycheskoe opysanye. Chernihiv, Russian Empire: Typohrafyia hubernskoho zemstva.

15. Drahan, M. (1970). Ukrainska dekoratyvna rizba XVI-XVIII st. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.

16. Drozdov, V.H. (1911). O tsarskykh vratakh Ekateryno-Pokrovskoi tserkvy v Chernyhove. Trudy Chetyrnadtsatoho arkheolohycheskoho s'ezda v Chernigove 1908. Vol. 3. Moscow, Russian Empire. P. 88.

17. Efimov, A. (1911). Chernigovskyi Sviato-Troytskyi Iljinskyi monastyr, nyne Troytskyi arkhyereiskyi dom. Eho proshloe y sovremennoe sostoianye. 1069-1911 gg. Chernihiv, Russian Empire.

18. KartynytserkovnoizhyznyChemyhovskoieparkhyyyzIXvekovoieeystoryy (1911). Kyiv, Russian Empire: Foto-lyto-typohrafyia «S.V. Kulzhenko».

19. Katerynynska tserkva v Chernihovi. (2015). Chernihiv, Ukraine: Desna Polihraf.

20. Kosmina, T.V. (1991). Poselennia ta zhytlo. Kultura i pobut naselennia Ukrainy. Kyiv, Ukraine. Pp. 83-93.

21. Lohvyn, H.N. (1980). Chernyhov. Novhorod-Severskyi. Hlukhov. Putyvl. Moscow, USSR: Iskusstvo.

22. Marholina, I., and Ulianovskyi, V. (2005). Kyivska obytel Sviatoho Kyryla. Kyiv, Ukraine: Lybid.

23. Mneva, N.E., Pomerantsev, N.N., and Postnykova-Loseva, M.M. (1959). Rezba y skulptura XVII veka. Istoryia russkohoyskusstva. Vol. 4. Moscow, USSR. Pp. 305-342.

24. Modzalevskyi, V., and Savytskyi, P. (1992). Ocherky iskusstva Staroi Ukrainy. Chernigov. Chernihivska starovyna: Zb. nauk. prats, prysviach. 1300-littiu Chernihova. Chernihiv, Ukraine. Pp. 101-142.

25. «Ne mohla starshyna pidrakhuvaty pobozhnykh pozhertv yasnovelmozhnoho». (1991). Pamiatky Ukrainy, 6, 21-22.

26. Olianina, S.V., and Svitlychna, N.O. (2015). Ikonostas XVII st. Kyrylivskoi tserkvy v Kyievi: istorychni transformatsii khudozhnoho obrazu pamiatky. Sofiiski chytannia. Istoriia ta kulturolohiia. Vol. 7. Kyiv, Ukraine. Pp. 341-352.

27. Olianina, S. (2010). IkonostasYakivskohokhramuchernihivskohoYeletskohomonastyria. Chernihivski starozhytnosti: Naukovyi zbirnyk, 3, 126-132.

28. Pavlutskyi, H. (1911). HrazhdanskoezodchestvonaUkrayne. Ystoryia russkoho yskusstva. Vol. 2. Dopetrovskaia epokha (Moskva i Ukraina). Moscow, Russian Empire.

29. Putsko, V.H. (1996). Chernihivski ikonostasy XVII-XVIII stolit. Siverianskyi litopys - Siverian Chronicle, 2-3, 87-88.

30. Sitkarova, O.V. (2000). Uspenskyi sobor Kyievo-Pecherskoi Lavry: Do istorii arkhitekturno-arkheolohichnykh doslidzhen ta proektu vidbudovy. Kyiv. Ukraine: Sviato-Uspenska Kyievo-Pecherska Lavra.

31. Taranushenko, S.A. (1917). Ikonohrafyia ukraynskykh ykonostasov. Medalnoe sochynenye. Rukopys 1917 h. 399 s. +20 tabl. + 80 foto. Instytut rukopysu Natsionalna biblioteka im. V.I. Vernadskoho NAN Ukrainy. F. 278. №105.

32. Taranushenko, S. (2011). Ikonohrafiia ukraynskykh ikonostasov. Kharkiv, Ukraine: Kharkovskyi chastnyi muzei horodskoi usadby.

33. Taranushenko, S.A. (2014). Monumentalna dereviana arkhitektura Livoberezhnoi Ukrainy. Kharkiv, Ukraine: Vydavets Savchuk O.O.

34. Taranushenko, S. (1975). O ukrajnskom ikonostase XVII y XVIII veka. Zbornyk za lykovne umetnosty. Novy Sad, 11, 111-145.

35. Taranushenko, S. (1994). Ukrainskyi ikonostas. Zapysky naukovoho tovarystva imeni T.H. Shevchenka, 227, 140-171.

36. Tarasenko, A.F. (2013). Chernyhovskyi Eletskyi Sviato-Uspenskyi monastyr. Istorycheskyi ocherk s prylozhenyem «Skarbnytsy potrebnoi» Y. Haliatovskoho v russkom perevode. Chernihiv, Ukraine.

37. Tyshchenko, O.R. (1992). Istoriia dekoratyvno-prykladnoho mystetstva Ukrainy (XIII-XVIII st.). Kyiv, Ukraine: Lybid.

38. Khalebskyi, P. (2008). Ukraina - zemlia kozakiv: Podorozhnii shchodennyk. Kyiv, Ukraine: Ukr. pysmennyk; Yaroslaviv Val.

39. Yurchenko, P.H. (1968). Dereviana arkhitektura [Wooden architecture]. Istoriia ukrainskoho mystetstva - The history of Ukrainian Art. Vol. 3. Kyiv, Ukraine. Pp. 21-69.

40. Yurchenko, P.H. (1970). Narodna arkhitektura [People's architecture]. Istoriia ukrainskoho mystetstva - The history of Ukrainian Art. Vol. 4. Book. 2. Kyiv. Ukraine. Pp. 46-54.

Размещено на Allbest.ru