Історичнадовідка про створення КиївськогоАкадемічного Молодого театру

Завдання планування діяльності театру. Організація прем’єр як вид рекламної діяльності, популяризація театру через Інтернет-мережу. Прокатний репертуар Київського Академічного Молодого театру у театральному сезоні. Класифікація маркетингових кампаній.

Рубрика Культура и искусство
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.04.2024
Размер файла 2,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕАТРУ, КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯІМЕНІ І. К. КАРПЕНКА-КАРОГО

КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ СПРАВИ

ОРГАНІЗАЦІЯ ГЛЯДАЧЕВОЇ АУДИТОРІЇ

КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МОЛОДОГО ТЕАТРУ

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

студента 4-го курсу

факультету театрального мистецтва

спеціалізації «Організація театральної справи»

Короля Сергія Васильовича

Науковий керівник:

Викладачкафедри ОТС

Воробйов Євген Васильович

Київ 2017 р.

ЗМІСТ

  • Вступ
  • 1. Історичнадовідка про створення КиївськогоАкадемічного Молодого театру
  • 2. Організація глядацької аудиторії як невід'ємна частина роботи театру10
    • 2.1 Основні завдання планування діяльності театру
      • 2.2 Загальні положення про планування прокату репертуару
    • 2.3Методи і форми залучення пересічного глядача до театрального мистецтва
  • 3. Маркетингові комунікації для залучення уваги до театру
    • 3.1 Реклама: загальні положення
      • 3.2 Класифікація типів маркетингових кампаній
    • 3.3 PR-кампанія в Київському академічному Молодому театрі
    • 3.4 Поліграфічна продукція
    • 3.5 Організція прем'єр як вид рекламної діяльності
    • 3.6 Популяризація театру через Інтернет-мережу
  • 4. Театр в кіно
    • 4.1 Навіщо вистави показують на великому екрані
      • 4.2 Успіх альтернативного контенту
  • 5. Прокатний репертуар Київського Академічного Молодого театру у театральному сезоні 2015-2016 рр
    • 5.1 Принципи ведення репертуарної політики
    • 5.2 Аналіз репертуарної політики
  • Висновки
  • Списки використаних джерел

ВСТУП

Світова театральна культура в значній мірі впливає на свідомість людей, охочих бути причетними до театрального процесу. Болонська декларація Болонська конвенція (або Болонська декларація) -- угода щодо стандартизації підходів до організації навчального процесу і функціонування вищої школи в Європейському Союзі.1999 року прискорила процес діалогу європейських культур, у тому числі і в сценічному мистецтві.

Говорячи про український театр, варто сказати, що сьогодні, на щастя, починає мінятися ставлення до культури в суспільстві. Держава тільки починає будуватися. Вважаю, що тон в ній задаватимуть гуманітарні та гуманістичні цінності. прокатний репертуар маркетинг театральний

Театральний центр поступово переміщується на периферію. Набирають творчого злету театри Харкова, Одеси, Черкас. Цікаві новаторські роботи можна побачити і в Сумах, але театральне мистецтво дихає поволі, йому потрібен час на «стратегічні роздуми».

Одне з завдань сучасного театру -- знайти спосіб відображення бурхливим процесам, напрацювати нове театральне слово, новий еталон сценічного оповідання.

Українському театру бракує яскравих осіб, головна больова точка -- невикорінний «совок» у свідомості. Нічого суттєвого не міняється в акторській та режисерській майстерності.

Творчі вузи більше за інших потребують реформи. Педагоги завдяки Болонській системі зможуть прагнути до оновлення театральної школи. Програмний матеріал поповниться науковими розробками у галузі театрального мислення і творчості, новими, несподіваними ідеями.

Спираючись на систему, розроблену Станіславським, національна театральна школа паралельно з цим зможе вбирати в себе відкриття таких відомих майстрів вітчизняної і зарубіжної театральної сцени, як Курбас, Крушельницькій, Данченко, Любімов, Брехт, Брук та ін.

Знайомство з постановками і методами виховання театральної молоді відомими майстрами театральної сцени обов'язково приведе до розширення горизонтів професійного мислення, до нових відкриттів в українському сучасному театрі.

В цій роботі мова йде про організацію глядача в театрі. Важливим етапом у діяльності театрально-видовищних підприємств є прийняття Закону України «Про театри і театральну справу» від 31 травня 2005 року. «Цей Закон регулює суспільні відносини в галузі театральної справи, що виникають у зв'язку зі створенням, публічним виконанням та публічним показом театральних постановок, визначає правовий статус театрів, форми їх державної підтримки, порядок їх створення і діяльності та спрямований на формування і задоволення творчих потреб та інтересів громадян, їх естетичне виховання, збереження, розвиток та збагачення духовного потенціалу українського народу».Закон України «Про театри і театральну справу» від 31 травня 2005. // ВВР України. - 2005. - №46. - С.350.

Театр фінансово, як це не парадоксально, залежить від кількості глядача у залі. Глядач потребує від театру за свої гроші розваги, відпочинку, катарсису, сміху, сліз… Театр намагається дати глядачу зразки високого мистецтва, повести його за собою в емоційні і духовні сфери.

«Театр - соціальне явище за своєю природою, і парадокс полягає в тому, що коли люди театру намагаються використати публіку лише в корисних цілях, мистецтво гине». Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000. - С. 13.

Головною метою цієї роботи є аналіз роботи служби організації глядача театру на прикладі Київського Академічного Молодого Театру.

Дана робота складається з п'яти розділів.

В першому розділі розглянута історія створення та розвитку Молодого театру від створення і до сьогодення.

У другому розділі розглянуто методи та інструменти організації глядачевої аудиторії у Молодому театрі.

У третьому розділі роботи розглянуто основні типи реклами, проблеми театру у проведенні рекламної компанії та організація прем'єр.

У четвертому розділі роботи розглянуто питання співпраці театру та кіно як засобу збільшення глядацької аудиторії театру.

У п'ятому розділі роботи здійснено аналіз репертуарної політики Київського Академічного молодого театру.

1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО СТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МОЛОДОГО ТЕАТРУ

Поштовхом до створення театру стала промова Володимира Щербицького восени 1978 року на ХХІІІ з'їзді ЛКСМУ, під час якої він зазначив, що Києву потрібен молодіжний театр.

У 1979 році вийшов наказ Міністерства культури УРСР про створення Молодіжного театру. Отже, феномен київського Молодого театру полягає в тому, що його було організовано згори, тобто не студійним порядком, як був організований,наприклад, «Совремєннік» у Москві чи Молодіжний театр у Чернігові, а саме за директивою згори.

Днем народження театру вважається 14 грудня 1979 року, коли відбулись перші збори трупи театру. Перша вистава Молодіжного театру відбулась 26 квітня 1980 року -- це був спектакль «… З весною я до тебе повернусь!». У 1995 році відбулась зміна назви театру на Молодий театр -- данина пам'яті видатному українському режисеру-реформатору Лесю Курбасу, який у 20-х роках XX століття заснував «Молодий театр», який до того ж працював у цьому самому приміщенні на Прорізній, 17.

У жовтні-листопаді 1979 року був проведений конкурсний відбір, у результаті якого до штату театру було зараховано таких акторів: Валерій Алексієнко, Світлана Бочарова, Алла Бурлюк, Володимир Волков, Микола Вороненко, Ярослав Гаврилюк, Григорій Гладій, Ярослав Гранко, Зоя Грищенко, Людмила Дементьєва, Наталя Заболотна, Володимир Кот, Микола Коржев, Ірина Кравченко, Валерій Легін, Валентин Макаренко, Олександр Недбайло, Олег Примогенов, Галина Стефанова, Світлана Телеглова, Людмила Ткаченко, Ярослав Чорненький, Валерій Шевченко, Валерій Шептекіта, Ігор Щербак.

Згодом (у першому сезоні театру) до трупи приєднались: Вікторія Авдєєнко, Сергій Джигурда, Олена Кривда, Маргарита Ніколаєва, Раїса Недашківська, Анатолій Петров, Тетяна Печонкіна, Луіза Филимонова, Оксана Швець, Тамара Яценко.

Молодий театр - це «живий театр», який існує і творить у реальному часі і просторі, як єдиний організм. Він залишається відкритим найбільш прогресивним тенденціям і формам як в сучасному європейському театрі, так і в українському мистецтві.

За тридцять років існування, театр переживав різні періоди - від стрімких зльотів популярності до практично повного краху. Час від часу, сцена Молодого ставала ареною сміливих експериментів, які загрожували недитячим покаранням; складом психоделічних манків; притулком гротескових творів і взірцем академічної слухняності.

Молодий театр неодноразово був учасником різноманітних театральних форумів в Україні, і за її межами: “Золотий лев” (м. Львів), “Херсонеські ігри” (м. Севастополь), Чеховський фестиваль (м. Москва, Росія), “Контакт” (м. Торунь, Польща), “Мініфест” (м. Ростов-на-Дону, Росія), “Мельпомена Таврії” (м. Херсон), «Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості» (м. Ніжин), Міжнародний фестиваль театральних шкіл «Натхнення»(м. Київ), Фестиваль «ELBLANSKA WIOSNA TEATRALNA» (м. Ельблонг, Польща), «Подія»(м. Київ), «Мистецтво вулиць» (м. Одеса), фестиваль «Театр. Чехов. Ялта» (м. Ялта), «Біла вежа» (м. Брест, Білорусь), де завжди здобував не тільки високі оцінки журі, а й прекрасні відгуки критики і глядачів.

Окремими сторінками історії театру мають бути співпраця з композитором Юрієм Шевченком, літературним діячем Олександром Ірванцем, перекладачем Сергієм Борщевським, фантастичним художником костюмів Оленою Богатирьовою, драматургом ЯнушемГловацьким, сценографами Сергієм Маслобойщиковим і Андрієм Александрович-Дочевським. Започатковано співпрацю з письменником і публіцистом Юрієм Андруховичем. Спочатку він зробив переклад «Гамлета», далі відбувся грандіозний україно-німецький проект «Нелегал Орфейський», вистава за романом Юрія Андруховича “Перверзія”. Цей проект здійснено в рамках масштабної акції в Європі з нагоди прийняття 200 мільйонів східних європейців до Європейської співдружності у 2004 році. У відповідь на це один з провідних театрів Європи, член Союзу Театрів Європи (U.T.E.) Дюссельдорфський драматичний театр та його керівник Анна Бадора замовили чотирьом найвизначнішим письменникам Центральної та Східної Європи створити ексклюзивні тексти для театральних постановок. Від України це творче замовлення здійснив Юрій Андрухович. Наступний плід дружби Андруховича з Молодим театром - вистава «Московіада» за однойменним романом Андруховича.

Особливу увагу Молодий театр приділяє співпраці та створенню спільних проектів з культурними інституціями інших країн. Традиційною вже є дружба з Польським інститутом у Києві, Гете-інститутом.

У 1996 році в театр приходить талановитий режисер - Станіслав Мойсєєв. Саме з його появою пов'язано справжнє відродження Київського Молодого театру. Станіслав Мойсєєв - народний артист України, режисер з багатим творчим досвідом, що працював в багатьох театрах країни, очолював декілька років Закарпатський обласний музично-драматичний театр в м. Ужгороді. Вже перша його вистава в Молодому - «Дон Жуан» Жана-Батиста Мольєра - стала справжньою театральною подією у Києві і дала привід знову серйозно заговорити про театр. За шістнадцять років перебування в Молодому, Станіславу Мойсєєву вдалося створити унікальний репертуар, привернути в театр свіжі акторські і режисерські сили і фактично створити новий театр, який зараз є одним з найпопулярніших у столиці України.

З 2012 року Художнім керівником-директором Київського академічного Молодого театру працює Андрій Федорович Білоус.

Керівниками театру у різні роки були: Олександр Заболотний (1979--1981), Віктор Шулаков (1981--1983, 1990--1994), Микола Мерзлікін (1983--1986), Лесь Танюк (1986--1988), Володимир Оглоблін (1988--1990), Валентин Козьменко-Делінде (1994--1996), Станіслав Мойсеєв (1996--2012). З 2012 року художній керівник театру Андрій Білоус - український театральний режисер, актор, викладач кафедри режисури Київського національного університету ім. І. Карпенка-Карого, Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004), лауреат декількох премій «Київська пектораль». Відомий своїми постановками як у столичних театрах, так і театрах в інших містах України. Найвідоміші роботи ідуть у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, Новому драматичному театрі на Печерську, Театрі юного глядача на Липках, МТМ «Сузір'я» та ін.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ГЛЯДАЦЬКОЇ АУДИТОРІЇ ЯК НЕВІД'ЄМНА ЧАСТИНА РОБОТИ ТЕАТРУ

2.1 Основні завдання планування діяльності театру

Сфера культури - сфера переважно некомерційної діяльності. Головна особливість менеджменту у сфері культури полягає в тому, що гроші в цій сфері з'являються переважно не на основі комерції, а на основі залучення коштів, залучення інтересів самих різних сил і інстанцій: органів влади, що відають бюджетними засобами, спонсорів, добродійних організацій і інших доходів.

Некомерційна діяльність не означає "непривабливість" цього бізнесу. У всьому світі некомерційний (нонпрофітний) сектор - один з секторів економіки, що інтенсивно розвиваються. Дійсно, що може бути привабливішим діяльності, коли всі ваші доходи йдуть на покриття ваших витрат і прибуток не утворюється у принципі! Разом з тим, некомерційна сфера володіє рядом законодавчо закріплених пільг і гарантій, що привертають туди капітал. Через свою публічність та соціальну значущість вона володіє явно вираженим рекламним потенціалом, можливостями формування і просування привабливого іміджу, репутації, соціального статусу і т.д.

Більш того, некомерційна діяльність має більш загальний характер, вона може включати комерційну як свою частину.

Планування - це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Воно об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно і швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Завдання планування діяльності театру:

· підвищення контрольованої частки ринку;

· передбачення вимог глядача;

· установлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції;

· підтримка репутації в споживачів.

Завдання планування визначаються кожним театром самостійно. Загалом, завдання планування зводяться до наступного:

1. Планування зростання прибутку.

2. Планування витрат підприємства, і, як наслідок, їх зменшення.

3. Поліпшення соціальної політики підприємства.

Система планів - це сукупність конкретних завдань по цілеспрямованому економічному управлінню, що забезпечує пропорційний і ефективний розвиток підприємства.

Процес стратегічного планування складається із семи взаємозалежних; здійснюється спільно керівництвом підприємства і співробітниками маркетингових служб.

Етапи планування:

· аналіз стратегічних проблем;

· прогноз майбутніх результатів діяльності і визначення завдань;

· вибір оптимального варіанта розвитку;

· виконання складених планів, розробка планів, що забезпечують удосконалення методів і процедур, мобілізація людських і фінансових ресурсів підприємства.

Самий процес планування проходить в 4 етапи:

· розробка загальних цілей;

· визначення конкретних, деталізованих цілей та завдань, порівняно на короткий період часу (2, 5, 10 років);

· визначення шляхів і засобів їхнього досягнення;

o контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними.

Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.

Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування являється єдиним засобом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити найбільше підхожі шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної цілі усередині організації.

Отже, діяльністю у сфері культури є:

· створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва;

· збереження та використання культурних цінностей;

· естетичне виховання;

· організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових організацій у сфері культури в межах своїх повноважень, визначених законами України.

Неприбутковим організаціям у сфері культури відповідно до закону надаються пільги по сплаті мита, податків та зборів (обов'язкових платежів), встановлюються податкові та інші пільги фізичним та юридичним особам, що підтримують неприбуткові організації.

Економічна підтримка неприбуткових організацій здійснюється у формах, передбачених законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучають неприбуткові організації на конкурсній основі до виконання загальнодержавних та місцевих програм, що фінансуються з відповідних бюджетів, а також до виконання замовлень для державних та місцевих потреб.

Управління театральним виробництвом має свої специфічні особливості, однак багато де в чому підлягає загальним закономірностям, що склалися в науці та практиці управління виробництвом. Загальна теорія управління в наш час набула достатньої зрілості, отримавши статус самостійного розділу наукових знань. Дослідження управлінських аспектів суспільного життя в кожному окремому випадку потребує всебічного врахування специфічних особливостей об'єктів наукового вивчення.

«Наука про управління знаходиться на зламі багатьох дисциплін, а науковий характер управління забезпечується цілою системою суміжних галузей знань. Ця система міжпредметних зв'язків сприяє визначенню наукових основ управління, які містять у собі три складові частини. Перша - філософські, соціологічні, економічні, етичні, психологічні, юридичні аспекти управління. Друга - конкретні науки, які вивчають різні елементи управління виробництвом, а саме: науки про облік, планування, техніку і технологію управління; організацію управлінської праці та діловодства тощо. Третя - самостійна наука - теорія управління».Безгін I. Д., Семашко О. М., Юдова-Романова К. В. Глядач і театр: соціодинаміка взаємовідносин. - К., 2006.

2.2 Загальні положення про планування прокату репертуару

Планування в театрі є одним з механізмів, що забезпечують його стійкість. Принципи планування випливають з особливостей театральної системи: планування діяльності всіх її підсистем підпорядковане планування прокату репертуару. Репертуарний план є переліком назв вистав і графік (план) їх прокату. З переліку назв одна частина (менша) є прем'єрними виставами, а інша частина (велика) - виставами попередніх сезонів. План прокату визначає частоту показу кожного назви і їх орієнтовна кількість. Спираючись на дані відвідуваності вистав попередніх сезонів, складається приблизний прогноз доходів від цих уявлень. Паралельно, виходячи з наміченого репертуарного плану, плануються і всі витрати театру на рік.

Планування як найтісніше пов'язані з бюджетом організації. Існує два способи складання бюджету театру. Перший полягає в тому, що підрахувавши ймовірні доходи, театр порівнює з ними свої витрати. Другий спосіб - зворотний першому: виходячи з бажаної творчої програми, підраховують витрати, а потім думають, якими доходами ці витрати покрити. Російські театри тяжіють до другого підходу, так як в основі їх планування завжди лежала впевненість в завтрашньому дні, заснована на фінансову підтримку від держави. Російські театри не відчували себе повністю залежними від глядача: збори від продажу квитків покривали 15-20% витрат в той час як бюджетне фінансування - близько 75%. В даний час фінансування пов'язане з виконанням державного завдання. Це означає жорсткість умов фінансування, але не скасування їх. Різниця між витратами і доходами є тією грошовою сумою, яку театр повинен покрити власними зусиллями. Це можуть бути зміни кількості постановок, кількості уявлень кожної з них, пошуки додаткових джерел фінансування - спонсорів, благодійників тощо.

Специфіка творчо-виробничого процесу в театрі така, що в ньому завжди існує відсоток невизначеності, непередбачуваності. Жорстке планування тут неможливо. Дата прем'єри, наприклад, може кілька разів переноситися, в силу цього в театрі складно впровадити процес поширення абонементів. Тому тут доречний не жорсткий план, а комплекс узгодження гнучких планів.

Відомий американський фахівець з теорії планування Рассел Акофф стверджував, що план тільки тоді хороший, коли він постійно уточнюється, відображає нову інформацію, перевіряється більш детальним аналізом, процес планування завершується, таким чином, з досягненням мети, тобто із завершенням роботи. Перший - початковий - варіант плану лише раціонально направляє спільні зусилля.

«Сучасний театральний менеджмент є загальним і таким, який недостатньо враховує специфіку художньо-культурних характеристик новітнього театру, що обмежує його можливості, знижує ефективність управлінських рішень, тим самим театральний менеджмент певною мірою уподібнюється виробничому,бізнесовому менеджменту, хоч немало зусиль докладається для подолання такої однобічності»Див. Безгін І.Д. Мистецтво і ринок. Нариси. - К., 2005.

Зазвичай, під управлінням або менеджментом у сфері театральної діяльності слід розуміти цілеспрямований вплив на театральний колектив, координацію діяльності всіх учасників художньо-виробничого процесу, спрямування їх спільних зусиль на здійснення поставленої мети: створення та соціальне функціонування твору сценічного мистецтва.

Важливо більш повно враховувати, що театр, як система складається з чотирьох підсистем, кожна з яких має свої особливості, цінності, норми, орієнтації, потреби та інтереси. Їх об'єднує спільна мета - досягнення максимальної ефективності функціонування театральної установи.

Перша підсистема - творча. До неї входять відносини типу актор-режисер-сценограф та ін. Вона вважається однією з найскладніших та найпроблематичніших у цій системі. Багато проблем виникає і у взаємодії творчої і регулятивно-управлінської підсистем, бо на практиці бачимо, що часто методи та способи фінансового забезпечення театрального процесу йдуть у розріз з цінностями та інтересами творчого колективу, що викликає непримиренні конфлікти.

Друга підсистема - сприймаюча. Її можна вважати базовою і визначальною у функціонуванні та розвитку театру. Адже саме на задоволення потреб публіки і спрямована його діяльність. Публіка театру має свої особливості, пов'язані зі специфікою сприйняття нею вистави, в процесі якого формується її театрально-художня комунікативна спільність. Театр за своєю природою зацікавлений у наявності постійної публіки, любителів і знавців, які складають ядро художньо-театральної публіки і впливають своїми реакціями на всю театральну аудиторію та ефективність роботи театру в цілому.

Третя підсистема - оцінююча. Критика є, певною мірою, соціально і естетично контролюючою інстанцією, оскільки вона за своїм призначенням охоплює весь цикл функціонування театру і покликана бути "імунною" підсистемою театрального процесу, забезпечуючи плідний розвиток театральної культури, стимулювання її можливостей. Як вірно стверджує В.М.Дмитрієвський, критик виводить діалог сцени і зали, митця і суспільства із замкненого простору театральної зали в сферу суспільної свідомості.

Роль четвертої - регулятивно-управлінської підсистеми у відлагодженні відносин між першими трьома підсистемами грає надзвичайно важливу роль, адже виконує координуючу функцію, бо включає театральний менеджмент та систему взаємовідносин театру з владою, громадськістю, засобами масової інформації. «Отже врахування інтересів представників творчої, оцінюючої та сприймаючої підсистем в комплексі, інтегрально є одним із важливих завдань регулятивної підсистеми в цілому та театрального менеджменту, запорукою ефективного функціонування театральних установ України»Семашко О.М Соціологія театру // Семашко О.М Соціологія мистецтва. Львів., 2005..

Власне необхідність «стягування», використання всіх соціокультурних характеристик театру в точці прийняття управлінського рішення веде до розширення предмету і змісту театрального менеджменту на основі поглиблення його між предметних зв'язків з соціальною психологією, а особливо з соціологією театру. Дослідження І.Безгіна, О.Семашка, В.Ковтуненка показали, що такі соціокультурні показники діяльності театру, як стан соціально-театральних відносин суб'єктів театральної діяльності, багатовимірна оцінка стану репертуару, визначення рівнів театрально-професійної компетенції, стратифікація театральної публіки, стан взаємовідносин театру з владою, громадськістю, засобами масової комунікації та ін., визначених у кількісних показниках стосовно кожного театру дозволяють підвищити рівень обґрунтованості та ефективності театрально-управлінських рішеньБезгін І.Д., Семашко О.М., Ковтуненко В.І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності. - К., 2003..

В межах соціології театру відбувається в Україні інтенсивне формування такого її важливого між предметного за своїм змістом розділу як соціологічні проблеми театрально-менеджментної культури, який сприяє реалізації функцій управління в театрі.

Характерними функціями управління, що мають реалізуватися в театрально-видовищному підприємстві, є:

o добір, розстановка, виховання, підвищення професійного рівня художнього, адміністративного, технічного та обслуговуючого персоналу театру;

o мобілізація творчих зусиль театрального колективу на створення і експлуатацію творів сценічного мистецтва;

o планування художньо-виробничої діяльності театрально-видовищного підприємства, розташування художньої продукції на ринку культурного споживання;

o контроль якості поточного репертуару (рівня творчої діяльності виконавців та стану художнього оформлення вистав)Безгін І.Д. Мистецтво і ринок. Нариси. - К., 2005. .

Під функціями управління театральним виробництвом слід розуміти сукупність рішень і дій, об'єднаних спільністю об'єкта, цілей та управлінських завдань. Своєчасне та ретельне виконання кожної з цих функцій забезпечить театру можливість безперебійно і ефективно функціонувати.

Практично всі ці методи прагнуть використовувати у своїй діяльності адміністративно-керівний та художньо-керівний персонал театрів, вживаючи необхідних управлінських заходів і дій, що, в свою чергу, часто породжує перекоси, деформації, наприклад, у грубому адмініструванні, бюрократизмі, підкоренні творчості суто комерційним розрахункам, тобто тоді коли не враховується творча специфіка театру. Соціально-культурна ефективність роботи театру визначається як характером соціальної театрально-художньої реальності в цілому, так і збалансованістю, оптимальністю складових театру як соціокультурного інституту.

Таким чином, реалізація принципів, функцій та методів управління пов'язана з безліччю організаційних складностей, що мають різну природу і потребують від управлінського персоналу значних здібностей, знань, навичок в організації театрального виробництва, особливо за нових для сучасного театру і мало вивчених ринкових умов, які до того ж постійно змінюються.

Соціологічні засоби дозволяють забезпечити управлінський процес в театрі необхідною інформацією, особливо стосовно професійно-функціональних характеристик діяльності театру, які досліджувались українськими вченими Безгін І.Д., Семашко О.М., Ковтуненко В.І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності. - К., 2003..

«Вивчення досвіду зарубіжного театрального менеджменту, який перетворив театральні установи у своїх країнах на прибуткові і незалежні показало, що покращення показників ефективності театральної діяльності відбувається, в тому числі, за рахунок вивчення, аналізу та урахування на практиці соціокультурних характеристик»Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід. За ред. І.Д. Безгіна. - К., 2000. .

2.3 Методи і форми залучення пересічного глядача до театрального мистецтва

Професійний і досвідчений адміністративний апарат театру відіграє важливу роль у формуванні глядачевої аудиторії. Глядач, який сьогодні іде до театру дуже вимогливий. «Нагадаємо, що глядачева аудиторія не така вже й велика. За результатами праці відомих та авторитетних дослідників, театри відвідують лише близько семи відсотків так званого глядачеспроможного населення. Зауважимо також, що інтерес до театру визначається багатьма факторами загального порядку, а також ступенем розвиненості художньої свідомості й типом сприйняття, притаманним певній особі. Найпоширенішим типом є особа, яка чекає і шукає удраматичній, наприклад, виставі, передусім, життєподібність, важко сприймаючи або не сприймаючи зовсім мову образів, метафор, умовностей, підтексту, складних філософських побудов».Безгін І.Д. Мистецтво і ринок: Нариси. - К.: ВВП «Компас», 2005. -70с Тому, цей глядач потребує кропіткої і ледь помітної, з його боку, організації.

Сім відсотків глядачеспроможного населення можна розбити на три групи:

1. «Постійний глядач» - відвідує мінімум кожні 2 місяці театр - усі прем'єри, бенефіси та ін. Його частка становить 7 - 10 %.

2. «Періодичний глядач» - відвідує театр близько 3 - 4 разів на рік - 15 - 20 %.

3. «Відвідувач» - це пересічний громадянин, що опиняється в театрі з різних причин. З його складу до театру потрапляє найбільше - близько 70 %.

Для більш плідної організації глядача адміністративний персонал театру, який безпосередньо працює із глядачевою аудиторією, повинен аналізувати її, задаватися питаннями:

- Що спонукає глядачів відвідувати театр?

- Як вони сприймають ту чи іншу виставу?

- Що потрібно для того, щоб той самий глядач приходив до театру неодноразово?

- Зараз глядача спонукають відвідувати театр різноманітні причини:

- це стає модним явищем;

- у глядачевій залі збирається та формується своєрідний театральний «бомонд»;

- багато хто приходить з міркувань, щоб «не відставати від життя»;

- завдяки «піару», що утворюється природнім шляхом у середовищі спілкування публіки;

- театр використовують як місце для проведення вечорів;

- до театру йдуть за духовним вихованням, розвагою…

- Таких причин безліч, і тому театрові потрібно вивчити їх для того, аби втримати свою публіку.Алексеев А., Божков О., Дмитриевский В., Докторов Б., Кесельман Л. Зритель в театре: Социологическиеисследованиятеатральнойжизни. - М., 1981;

Для організації пересічного глядача потрібно визначити методи і форми залучення його до театрального мистецтва, привабити до глядачевої зали, буде це постійний глядач чи «випадковий» громадянин з вулиці, якого потрібно зацікавити стати глядачем.

Необхідно звертати особливу увагу на зовнішнє оформлення фасаду театру - освітлення, афіші, плакати, вікна з рекламою, касова зала мають бути в належному стані, завжди прибраними та охайними. Глядач має іти до театру, як на свято. До культури обслуговування входять і оформлення театрального під'їзду, і зручність гардеробу, і оформлення глядачевої частини та ін. Тобто потрібно створити всі необхідні умови для того, аби глядач почував себе комфортно і йому захотілося прийти до театру знову. Однією з необхідних умов при обслуговувані глядача має бути розуміння його образу життя, задоволення його очікувань та інтересів.

«[…] театральний процес, як і раніше, складається з чотирьох частин:

1. Творчий задум (ідея, п'єса, сценарій);

2. Особа для втілення задуму (актор, танцюрист, співак, священик, медик);

3. Сценічний майданчик для реалізації задуму (театр, церква, комора, вулиця, лісова галявина);

4. Аудиторія (глядач) - органічна складова театрального дійства».Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000. - 47с.

Театр намагається дати глядачу зразки високого мистецтва. А глядач потребує від театру за свої гроші не лише переживань, сміху, сліз, а й цілого комплексу задоволень. Обмеження будь-якого компоненту із переліку послуг, які потребує глядач від театру, може призвести до зниження ефекту від спілкування із театральним мистецтвом в цілому.

Які б не були спонукальні причини і мотиви, що перетворюють пересічну людину на театрального глядача, ті, хто професійно пов'язаний із формуванням глядачевої аудиторії, мають відноситись до них із належною увагою і розумінням.

«XX століття стало добою зародження, формування та бурхливого розвитку нової науки - науки управління, представники якої розробляють теоретичні засади, методи, формулюють функції та принципи менеджменту».Театральний менеджмент: Зб. навч.-метод. та наук. праць / Київ. держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого; Каф. організації та управління театр. справою. - К.: ВВП «КОМПАС», 1996 Функціональний театральний менеджмент потребує налагодженої поліфункціональної роботи адміністративного персоналу театру.

У Київському академічному Молодому театрі адміністративний апарат служби організації глядача представлений:

- заступник директора театру з організації глядача, який очолює всі служби, що належать до адміністративного персоналу;

- служба організації та обслуговування глядача,

- служба квиткового господарства.

На сьогоднішній день у складі служби організації та обслуговування глядача працюють:

Таблиця 1

Назва посади

Кількість працівників

Головний адміністратор

3

Старший контролер квитків

1

Контролер квитків

5

Гардеробник

3

Таблиця 2

Служба квиткового господарства:

Назва посади

Кількість працівників

Начальник служби

1

Касир квитковий

2

Головна відповідальність за організацію глядача та роботу вищевказаних служб припадає на заступника директора з організації глядача. На даний момент цю посаду обіймає Грицуляк Ірина Анатоліївна. Вона повністю відповідає професійним та кваліфікаційним вимогам даної посади. До її обов'язків, завдань та функції входить:

- відповідальність за виконання планових показників із кількості вистав, кількості глядачів, прибутки від реалізації квитків, інших прибутків;

- безпосередня участь у складанні перспективного та щомісячного плану показу вистав. Пропозиції щодо розцінок на театральні квитки;

- забезпечення своєчасного і якісного випуску реклами;

- забезпечення реалізацію квитків на вистави театру разом із уповноваженими з організації глядача, касиром театру;

- за узгодженням із художнім керівником здійснення підбору та формування організації всієї служби з організації та обслуговування глядачів;

- представлення театру в інших організаціях та закладах у межах своєї компетенції;

- укладання угод на оренду приміщення театру;

- виконання окремих доручень та розпоряджень художнього керівника;

- відповідає за високу культуру обслуговування глядачів;

- забезпечення трудової і виробничої дисципліни працівників служби;

- контроль за дотриманням правил техніки безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та протипожежної безпеки.

Безумовно це не повний перелік всього обсягу роботи, яку виконує заступник директора з організації глядача.

Безпосередня робота з глядачем проводиться адміністраторами, які відповідають і слідкують за всіма подіями, що відбуваються під час їхніх чергувань на виставах, гастролях, виїздах та ін. До їхніх обов'язків, завдань та функцій входять:

- організація роботи з підготовки приміщення глядачевої зали до прийому та обслуговування глядачів;

- забезпечення чистоти і порядку в приміщенні театру;

- контроль за станом фасаду, входів до глядацької залу і службових входів;

- організація роботи каси з продажу квитків;

- своєчасне повідомлення глядачів про розпорядок роботи каси і кількості квитків, які надійшли до продажу;

- адміністратор подає команду черговому помічнику режисера розпочати виставу;

- чергування на виставах;

- розгляд і виконання прохань й вимог глядачів у межах своєї компетенції;

- контроль за реалізацію програмок, буклетів перед початком вистави і в антракті;

- перевірка справності запасних виходів і чергового освітлення;

- у випадку необхідності забезпечення медичного обслуговування глядачів та працівників театру під час вистави та інших заходів;

- проведення за дорученням керівництва театру виїзних вистав;

- контроль за продажем квитків під час виїздів, видача друкованих програмок;

- участь у підготуванні та проведенні гастролей;

- замовлення, придбання проїзних документів працівникам театру;

- підготування та контроль транспорту для перевезення працівників та майна;

- зустріч працівників, які прибули на гастролі, та розміщування їх у готелі на період гастролей;

- контроль за роботою білетної каси, гардеробу для глядачів, білетних контролерів;

- ведення графіку виклику на роботу і табелю обліку роботи молодшого персоналу;

- виконання окремих доручень художнього керівника та заступника директора з організації глядача.Довідник кваліфікаційних характеристик професійних працівників. Випуск 84 «Діяльність у галузі драматичного мистецтва та інших розважальної діяльності» \\ Міністерство культури і туризму України. - К.,2000 - с.5

Загальнодоступність театрального мистецтва визначається Законом України «Про театр і театральну справу»: «Громадяни незалежно від раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак мають право доступу до театрального мистецтва як культурного надбання українського народу».Закон України «Про театри і театральну справу» від 31 травня 2005 р. // ВВР України. - 2005. - №46. - с. 350.

У Київському академічному Молодому театрі працюють 5 позаштатних уповноважених із розповсюдження квитків, які укладають з театром трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. Кожен із уповноважених отримує певну кількість квитків.

Уповноважений кожен день здає до каси театру всі кошти, отримані від реалізації квитків. Позаштатні уповноважені самостійно проводять пошук глядачів і зацікавлюють їх у придбанні театральних квитків. Вони здійснюють продаж квитків за безготівковим чи готівковим розрахунках. Уповноважені отримують відсотки за реалізовані квитки: 10-15 % від загальної суми, вирученої від продажу квитків за безготівковим розрахунком та 15-20 % від загальної суми, вирученої від продажу квитків за готівковим розрахунком.

Поряд із організацією глядачевої аудиторії, що складається із загальних 7 відсотків глядачеспроможнього населення, адміністратори і уповноважені із розповсюдження квитків Київського академічного Молодого театру, займаються пошуком та організацією цільової аудиторії, що в певні періоди приносить не менший прибуток ніж каса театру. Цільова аудиторія представлена різними організаціями, установами, інститутами та ін. Весь спектр питань з організації цільових вистав безпосередньо стосується адміністратора (підготовка договору та документації, проведення попередніх домовленостей, контроль оплати послуг, контроль за проведенням урочистої частини та всі інші посадові обов'язки адміністратора).

Сукупність роботи добре налагодженого механізму, складеного умовно із сектора глядача, роботи кас, адміністрації театру та добре підібраного репертуару, зробили Київський академічний Молодий театр одним із найбільш відвідуваних театрів в Києві.

Безумовно, окрім питань, що вирішуються позитивно, існує і ряд питань, що стосуються удосконалення методів та умов організації та обслуговування глядача:

- Організація автоматизації робочого місця касира;

- Реалізація квитків через глобальну мережу Інтернет;

- Бронювання квитків;

- Відсутність закордонного досвіду у питаннях «членських внесків»: «Членами», а скоріше, друзями театру, можуть бути абонементні глядачі, оптові замовники театральних квитків […]. Всі вони користуються певними привілеями: запрошуються на вечори, прийоми, репетиції, дискусії і симпозіуми, мають знижки у ресторанах, які орендують площу у театрах, безкоштовні паркування автомашин тощо».Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000. - 487с.;

- Відсутність розвитку «фандрейзингу», а саме пропозицій, щодо зацікавлення адміністрації займатися цими питаннями, спираючись на досвід розвитку театральної справи у зарубіжних країнах…

Таких питань велика кількість і вирішити їх неможливо в силу різних причин, а саме - відсутності відповідних законів, нормативних актів, інструкцій тощо.

Театр сьогодні - це постійний рух, пошук нових форм, вдосконалення набутого. Для того, щоб бути цікавим глядачу, театр постійно має тримати руку на пульсі часу, знаходити теми, які хвилюють глядача, розуміти сьогоднішню соціальну ситуацію.

Сьогодні театр протистоїть всій маскультурі. Але при цьому театри знаходяться наодинці перед реальною, загостреною проблемою, далекою від справжнього мистецького покликання: як вижити? Театр тісно пов'язаний із державою і не лише в економічному відношенні, але і в соціальному, і культурному. Театр потребує досконалого управлінського апарату культури. Система оподаткування, відсутність пільг у галузі культури, відсутність законодавства у галузі меценатства та інші подібні проблеми, змушують репертуарні театри «гнатися» за глядачем, створювати розважальні вистави для того, щоб зали були повні і тоді театри втрачають свої мистецькі позиції, високотворчі досягнення Актуальні проблеми організації театральної справи: Тематичний збірник наукових праць.-К., - 1994.

На відміну від кіно, естради театральна публіка характеризується певною елітарністю, вищим рівнем освіти, більш широкими загальними потребами у мистецтві. Театр за своєю природою зацікавлений у наявності постійної публіки, яка складає ядро художньо-театральної публіки і впливає своїми реакціями на всю театральну аудиторію. Зміна складу публіки, її смаків і потреб пов'язані з новим рівнем розвитку театрального мистецтва і, разом з тим, вона дає нові імпульси, сигнали своєї потреби, які повинні бути усвідомлені театром для того, щоб відбулись певні театральні новації.

«Базовим і визначальним у функціонуванні та розвитку театру є його художньо-театральні відносини зі своїм партнером - театральною публікою, на задоволення потреб якої спрямована вся його діяльність. Тому пізнання публіки в усіх аспектах її буття важливіше завдання театру, особливо коли йдеться про завдання регулювання театральної діяльності»Безгін І.Д., Семашко О.М., Ковтуненко В.І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності / Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого. - К.: КФ НВК «Наука», 2002. - 136с.

Але слід пам'ятати, що поняття «публіка» і «глядач» мають різні значення. «Публіка» - це формально організована група людей, члени якої мають спільний інтерес, який їх об'єднує, і мають певну регулярність у відвідуванні театру. А «глядач» - це більш широке поняття, що охоплює всіх людей, які мають нерегулярний контакт з театром, і тому він потребує більш кропіткої організації. Саме адміністративний персонал театру існує для організації глядачеспроможного населення.

Театр, в свою чергу, зацікавлений в наявності постійної публіки - любителів і знавців театру, але на сьогоднішній день театральній адміністрації потрібно організувати і привести до театру пересічного глядача, за деякий проміжок часу виховати його в театральному напрямку і сформувати із нього ще одну частину своєї публіки, і з кожним разом кількість її збільшувати і збільшувати. Безгин И.Д., Орлов Ю.М. Театральноеискусство: организация и творчество. - К ., 1986.

Формування глядачевої аудиторії - це один з аспектів щоденного театрального життя, та один з найважливіших і найскладніших процесів театральної практики, який спеціалісти називають організацією глядача. Цей термін включає в себе цілу низку дій, які здійснюються, перш за все, адміністрацією театру. Власне через організацію глядача втілюється практична більшість ідей і принципів формування глядацької аудиторії.

В театральній практиці відомі випадки, коли значне зростання відвідувань, обумовлене в тому числі і залученням нових глядачів, тобто розширенням обсягу аудиторії, здійснювалося виключно за рахунок удосконалення роботи по реалізації квитків. І, навпаки, при достатньо сприятливих соціально-культурних умовах функціонування театру і стабільності його творчого стану непрофесійна організація глядача може звести нанівець всі намагання творчого колективу.Безгін О.І. Система управління театральною справою. - К., 2003.

Київський академічний Молодий театр - один із театрів Києва, що користується великим попитом глядача, середня завантаженість глядацької зали близько 85%, що вважається досить високим показником серед театрів Києва.

Тобто, організація і обслуговування глядача, не лише в Київському академічному Молодому театрі, а і по Україні в цілому, має свої, як позитивні, так і негативні аспекти, що потребують удосконалення на державному рівні.

3. МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ УВАГИ ДО ТЕАТРУ

3.1 Реклама: загальні положення

Згідно із Законом України "Про інформацію" під інформацією розуміють документовані або публічно проголошені відомості про події і явища, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищу.

Однак рекламою є не будь-яка інформація, а лише та, що має певні ознаки:

* інформація про осіб і продукцію. Слід враховувати, що поняття "особа" вживається в цьому Законі для позначення фізичної особи, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності, юридичної особи будь-якої форми власності, представництва нерезидента в Україні, а "товар" -- для позначення будь-якого предмета господарського обігу, в тому числі продукції, роботи, послуги, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності;

* інформація, що розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом. Реклама може розповсюджуватися в будь-якій формі -- письмовій, усній, у вигляді будь-яких зображень тощо, незалежно від засобу розповсюдження (засобу, що використовується для доведення реклами до її споживача);

* розповсюдження інформації здійснюється з метою сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Розповсюджувачами реклами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що розміщують і (або) розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання та (або) використання майна, включаючи технічні засоби радіо-, телемовлення, каналів зв'язку, ефірного часу та іншими засобами.

Важливу роль у рекламній діяльності відіграють споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама. Отже, споживачами реклами є юридичні або фізичні особи, до яких доводиться або може бути доведена реклама, внаслідок чого можливий відповідний вплив реклами на них.

Реклама має бути впізнаною. Дослідження показали, що реклама, яка має незвичайну графіку, дизайн, і шрифт, більше привертає увагу в порівнянні з невиразною стандартизованою рекламою. Треба зробити так, щоб зовнішній вигляд вашої реклами мав пізнавальність, витриманий стиль, що дозволяє глядачам виділяти саме вашу рекламу з поміж іншої.

Рекламне оголошення має бути простим. Не слід перетворювати його на кросворд. Глядач повинен з легкістю сприймати оголошення у логічній послідовності. Уникайте використання мішанини шрифтів, декоративних рамок і темних фонів. У рекламі має бути присутнім домінуючий елемент -- крупна фотографія або заголовок. Фотографії і хороші малюнки мають слугувати однаковій мірі залучення уваги. Не забудьте згадати адресу і назву театру. У кожному рекламному продукті, насамперед афіші має міститися стандартна інформація: назва театру, адреса, номери телефону і робочі години каси та адміністрації, назва вистави, кількість дій, тривалість вистави.Аренс Б. Современная реклама. - К., 1995. - С. 576.

«Практика театральної реклами завжди мала тісний взаємозв'язок із завданнями кожного етапу у розвитку театральної справи. Її головноюметою було інформування потенційних глядачів про театральні видовища, що мали відбутися».Театральний менеджмент: Зб. навч.-метод. та наук. праць / Київ. держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого; Каф. організації та управління театр. справою. - К.: ВВП «КОМПАС», 1996. - С. 261.

Зараз театр зацікавлений в якісній рекламі тому, що наповненість залу показує наскільки ефективно і доцільно працює той чи інший театр. А за організацію пересічного відвідувача з вулиці, частка якого найбільша серед аудиторії населення схильного 2 - 3 рази за сезон подивитись вистави, відповідає саме реклама. «Реклама - найбільш фінансово витратна складова частина маркетингу, бо просування товару на ринку (в нашому випадку - організація прокату вистав і реалізація товару-послуги) передбачає оплату за кожний крок рекламної підтримки, за кожну секунду, рядок тексту, поштову марку, що в решті решт виростає у велику суму видатків. З одного боку, театрові завжди бракує коштів на рекламу, з іншого - важко переоцінити важливість реклами для залучення глядача-покупця. Тому зрозуміло, що театрові потрібні, перш за все, досвідчені фахівці, які займатимуться рекламою».Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство. Американський досвід / Переклад з англійської за редакцією І.Д.Безгіна. - К., 2000. - С. 545.Тому грамотно та якісно організована рекламна кампанія - буде запорукою попиту глядача на конкретний театр чи конкретну виставу.

...

Подобные документы

  • Основні закони театральної драматургії та режисури. Розвиток театру епохи Відродження. Жанри театру Відродження, поява професійного театру. Комедія дель арте. Злет людської думки у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві, літературі та музиці.

    разработка урока [30,1 K], добавлен 20.03.2012

  • Погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем. Особливості системи містерійної основи курбасового театру. Історія становлення українського театру "Березіль". Театральне відлуння в Українському музеї Нью-Йорка.

    курсовая работа [51,1 K], добавлен 30.03.2011

  • Творчість Бертольда Брехта як невід’ємна частка культурного надбання людства в ХХ ст. Раціоналістичність як вихідний принцип епічного театру. Становлення концепції "епічного театру". Відмінність "епічного театру" Брехта від школи Станіславського.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 19.05.2010

  • Тенденції розвитку у балетному мистецтві. Досягнення хореографії. Розвиток балетного театру для дітей. Молодь та її бачення на створення спектаклів для дітей. Підготовка фахівців з хореографії. Вклад молодого покоління у розвиток балетного театру.

    курсовая работа [56,3 K], добавлен 04.11.2008

  • Становлення та розвиток професійного театру в Полтаві з початку його існування з ХIХ століття і діяльність перших акторів, драматургів міста. Порівняння того театру з сучасним, тих драматургів з драматургами нашого часу, тих режисерів з сучасниками.

    курсовая работа [74,5 K], добавлен 02.04.2008

  • Санкт-Петербург як один з найбільш красивих та популярних світових туристичних центрів. Коротка історія розвитку та сучасний стан Ермітажного театру та Маріїнського Державного академічного театру опери і балету - найголовніших театрів сучасної Росії.

    контрольная работа [29,3 K], добавлен 07.02.2011

  • Початок діяльності Харківського театру, поступовий зріст його популярності завдяки видатним акторам та цікавому репертуару. Робота театру за радянських часів. Вклад І. Штейна, К. Соленика, М. Щепкіна, І. Карпенка-Карого у розвиток театрального мистецтва.

    реферат [35,3 K], добавлен 26.07.2012

  • Мистецтво України другої половини XIX ст., розвиток драматургії та театру. Формування естетичних поглядів М.Л. Кропивницького, вплив на них статей М. Добролюбова та творчості О. Островського. Створення українського професійного театру "Руська бесіда".

    реферат [26,5 K], добавлен 14.12.2010

  • Історія створення театру К.С. Станіславським і В.І. Немировичем-Данченко. Опис постанов, що ставилися на його сцені. Причини кризи Московського Художнього театру в 60-ті роки минулого століття. Створення та розвиток музею, його зміст та опис експонатів.

    презентация [5,3 M], добавлен 19.12.2015

  • Філософія театру Леся Курбаса. Драматургічні пошуки нового національного розуміння феномену театру. Вплив А. Бергсона на діяльність Курбаса. Організація мистецького об'єднання "Березіль" як своєрідного творчого центру культурного руху 20-х років.

    реферат [64,9 K], добавлен 15.04.2011

  • В статті досліджено особливості творчого спадку німецького драматурга та прозаїка П. Вайса. Висвітлено постепічні риси в роботах його "документального театру". Проаналізовано сюжет та структуру п’єс, демонструється нове бачення принципів епічного театру.

    статья [25,2 K], добавлен 22.02.2018

  • Кабукі — вид традиційного театру Японії, в якому поєднується драматичне і танцювальне мистецтво, спів, музика; історія зародження і еволюція театру. Елементи і особливості Кабукі: мова поз, грим, стилістика, символічне навантаження костюмів; типи вистав.

    презентация [1,5 M], добавлен 27.10.2012

  • Історія виникнення в Україні шкільного театру як різновиду театрального мистецтва. Художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. Особливість вертепу як народного театру ляльок. Розвиток української національної культури.

    презентация [924,9 K], добавлен 17.12.2015

  • Історія відкриття першого професійного українського театру корифеїв. Засновник професійної трупи – М. Кропивницький. Жанри сценічного мистецтва, найзнаменитіші вистави театру. Вклад до розвитку театральної справи письменника і драматурга М.П. Старицького.

    презентация [837,6 K], добавлен 25.12.2013

  • Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.

    курсовая работа [51,9 K], добавлен 19.09.2010

  • Історія появи художнього драматичного театру у м. Миколаєві. Вклад в його мистецьке життя великих режисерів сучасної Украйни. Видатні актори, що працювали в ньому. Перелік здобутків колективу театру в різних державних і міжнародних фестивалях і конкурсах.

    доклад [13,5 K], добавлен 21.05.2015

  • Огляд інформації за темою театральних плакатів як об'єктів дизайну. Збір маркетингової інформації за темою театральних плакатів. Аналіз аналогів театральних афіш. Формулювання вимог до створення театральних афіш. Розробка візуального стилю театру.

    дипломная работа [26,4 K], добавлен 03.07.2012

  • Проблеми дозвілля української молоді в умовах нової соціокультурної реальності, місце та роль театру в їх житті. Основні причини зміни ціннісних орієнтацій молоді щодо проведення вільного часу. Визначення способів популяризації театру у сучасному житті.

    статья [21,1 K], добавлен 06.09.2017

  • Отношение церкви к театру в истории христианства. Античный театр и причины отрицательного отношения к нему церкви. Изменения в театре в Средние века и Новое время. Отношение русской церкви к театру. Современное состояние взаимоотношений церкви и театра.

    дипломная работа [253,6 K], добавлен 26.12.2013

  • Провідні актори та режисери українського театру кінця ХХ століття. Сучасні процеси в театральному мистецтві, вільна інтерпретація режисерами авторських текстів, зміна форм сценічної виразності, трансформація функціонування слова в мистецтві і культурі.

    реферат [37,6 K], добавлен 23.04.2019

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.